Табекс застосовують внутрішньо за такою схемою: перші три дні 6 разів на добу (кожні 2 години) по 1 таблетці при одночасному зменшенні кількості сигарет. Якщо результат є незадовільним, лікування припиняється і може бути відновлене через 2-3 місяці. При позитивному ефекті терапію продовжують за такою схемою: з 4-го по 12-й день – по 1 таблетці кожні 2,5 години (5 таблеток на добу); з 13-го по 16-й день – по 1 таблетці кожні 3 години (4 таблетки на добу); з 17-го по 20-й день – по 1 таблетці кожні 5 годин (3 таблетки на добу); з 21-го по 25-й день – по 1-2 таблетки на добу. Остаточне припинення куріння має відбутися до 5-го дня від початку лікування.
Побічні дії, які часто виникають на початку терапії табексом: зміна смакових відчуттів і апетиту, сухість у роті, головний біль, запаморочення, тремтіння, безсоння, сонливість, підвищена роздратованість, міалгія, біль у грудній клітці, біль в животі, нудота, запор, пронос, тахікардія, незначне підвищення артеріального тиску, зниження ваги, пітливість. Більшість небажаних ефектів зникає у ході лікування. Табекс протипоказаний для застосування при гострому інфаркті міокарда, нестабільній стенокардії, серцевій аритмії, недавно перенесеному судинно-мозковому захворюванні, атеросклерозі, вагітності і годуванні груддю. Відносними протипоказаннями для його використання є деякі форми шизофренії, хромафінні пухлини надниркової залози, а також симптоми гастроезофагеального рефлюксу.
Також в Україні офіційно зареєстрований гомеопатичний препарат під назвою табакум-плюс. В інструкції до його застосування зазначено, що він не має протипоказань. Відомостей про проведення досліджень з його ефективності не виявлено. В аптеках та межі Інтернет пропонують також інші лікарські засоби, не зареєстровані МОЗ України (нікотинет, корріда+ тощо), які рекламують як такі, що допомагають у припиненні куріння. Не було проведено досліджень з визначення їх ефективності, і тому немає підстав рекомендувати їх пацієнтам. Проте якщо людина сама заявляє, що якийсь з цих препаратів допоможе їй відмовитися від куріння, не варто забороняти їх використання, бо завдяки ефекту плацебо деякі курці також можуть кинути курити.
Деякі лікарі використовують методи аверсивної терапії – полоскання слизової оболонки рота розчинами ляпісу, таніну тощо. Проте в огляді методів допомоги у відмові від тютюнокуріння підкреслено, що аверсивні методи не мають доказів ефективності.
Альтернативні медичні методи
Для допомоги при відмові куріння, окрім рекомендованих вище, використовуються і такі методи, як гіпнотерапія, акупунктура, точковий масаж, лазерна терапія і електростимуляція. Проведені дослідження показали, що ці методи не приводять до довгострокового утримання від куріння з ефективністю більше, ніж плацебо. Деякі українські фахівці, які практикують, наприклад, голкорефлексотерапію, вважають таке лікування досить ефективним, проте не ясно, що подіяло найкраще: психологічний вплив конкретного фахівця чи метод лікування як такий. Пацієнтам, які самостійно виявили бажання спробувати використати будь-який з цих методів, не варто перешкоджати це зробити, бо може спрацювати ефект плацебо.
Психологічно-поведінкові методи допомоги
Для допомоги при відмові від куріння широко застосовують методи, в які не входять медичні препарати або лікувальні процедури, вони мають форму індивідуальних або групових консультаційних занять, спрямованих на допомогу у зміні поведінки. Найбільш відомими в Україні є заняття за методами Алана Карра і Геннадія Шичко. Вже багато людей успішно відмовилися від куріння за допомогою цих методів, проте основна проблема полягає в тому, що їх ефективність більшим чином залежить від особистості того, хто проводить заняття, ніж від методу як такого. Пацієнтам варто рекомендувати такі заняття, якщо лікар має відомості про ефективну роботу конкретного фахівця, який їх проводить.
Спеціалізовані кабінети або телефонні лінії допомоги у припиненні куріння
Спеціалізовані кабінети або телефонні лінії допомоги у припиненні куріння зазвичай використовують методи, які були описані вище. Проте такі фахівці мають більше часу і досвіду для ефективної допомоги, ніж звичайний медичний працівник. На жаль, такі кабінети і лінії існують лише в деяких містах, і не скрізь їхні працівники пройшли відповідну підготовку. Тому лікарю треба пересвідчитися у професіоналізмі фахівців спеціалізованих кабінетів або телефонних ліній допомоги у припиненні куріння, перш ніж рекомендувати їх.
Допомога у припиненні куріння для особливих груп пацієнтів
Вагітні жінки та ті, що годують груддю
Крім шкоди організму самої жінки, тютюновий дим негативно впливає на майбутню або новонароджену дитину. Перелік проблем, які можуть виникнути через куріння матері, досить великий, починаючи від викидня і синдрому раптової смерті немовляти до підвищеного ризику раку яєчок у дорослих чоловіків, матері яких курили під час вагітності. Таким жінкам треба повністю припинити курити, тому що будь-який рівень активного чи пасивного куріння підвищує ризик згубних наслідків для здоров’я дитини.
На щастя, значна частина жінок, які курять, відмовляються від цієї звички, коли починають планувати вагітність або дізнаються про неї. Лікар має похвалити їх за таке рішення і порекомендувати не повертатися до куріння після народження і годування дитини.
Тим вагітним жінкам, які продовжують курити, треба наполегливо рекомендувати припинити курити при кожному візиті. Хоча для здоров’я матері та дитини слід кинути курити якомога раніше, відмова від даної звички має позитивні наслідки на будь-якій стадії вагітності, і тому необхідно радити відмовитися від куріння усім вагітним жінкам. Оскільки нікотин може завдати дитині шкоду, препарати НЗТ треба рекомендувати лише у тих випадках, коли жінка щиро намагалася відмовитися від куріння, але зазнала невдачі через фізичну залежність. Оскільки при курінні жінка все одно отримує нікотин, надходження його у препаратах НЗТ зазвичай у менших дозах, ніж при курінні, не завдасть великої шкоди. Усім вагітним жінкам і тим, хто годує груддю, треба наполегливо рекомендувати уникати пасивного куріння.
Підлітки
Більш ніж 80% нинішніх курців почали курити у підлітковому віці. Багато підлітків експериментують з курінням. Хоча для значної частини з них ці експерименти закінчуються після кількох викурених сигарет, у деяких розвивається залежність, іноді дуже швидко.
Вважається, що оскільки підлітки лише нещодавно почали курити, вони здатні самостійно відмовитися від цієї звички, варто лише задіяти заходи морального впливу. Насправді, як показують опитування, деякі підлітки, які курять, теж хочуть припинити курити, але не можуть зробити це самостійно. Тому вони потребують такої самої допомоги, як і дорослі курці, хоча медичні препарати мають використовуватися із застереженнями, а чемпікс та зибан не рекомендуються для осіб віком молодше 18 років.
Лікарі, які працюють із підлітками, мають виявляти їх статус щодо куріння, рекомендувати їм відмовитися від згубної звички і пропонувати свою допомогу у цьому. Важливо, щоб така допомога надавалася з повагою до юного курця і розумінням специфічних для його соціального статусу проблем, бажано без присутності батьків.
З іншого боку, треба запитувати в усіх пацієнтів підліткового або дитячого віку, а також їх батьків про пасивне куріння і наполегливо рекомендувати не наражати інших людей, а особливо дітей, на дію тютюнового диму у всіх приміщеннях та інших місцях.
Пацієнти, які бояться набрати зайву вагу після відмови від куріння
Деякі пацієнти, особливо жінки, через страх набрати зайву вагу не наважуються відмовитися від куріння або знову починають курити після вагітності. Хоча більшість курців дійсно набирають вагу після припинення куріння, цей показник зазвичай є невеликим (2-3 кг) і майже не підвищує ризику виникнення проблем зі здоров’ям.
Лікарю слід уважно ставитися до побоювань пацієнтів набрати зайву вагу і використовувати у цих випадках дві основні стратегії:
• рекомендувати змінити дієту на більш здорову, а саме вживати менше солі та цукру, більше овочів і фруктів, замінити тваринні жири на рослинні олії, зменшити споживання алкоголю;
• пояснити, що після відмови від куріння вага може підвищитися, але згодом організм відрегулює її таким чином, щоб вона більшою мірою відповідала «ідеальній» масі тіла конкретної людини, бо у курців вага часто більш низька, ніж «ідеальна».
Також можна рекомендувати таким пацієнтам використовувати препарати НЗТ, бо фізіологічно жага до нікотину схожа на відчуття голоду, і курець може більше їсти не тому, що насправді голодний, а тому що його організм звик до нікотину. Рекомендація проводити додаткові фізичні вправи також не є зайвою.
Пацієнти стаціонарних медичних закладів
Пацієнти стаціонарів мають підвищену мотивацію до припинення куріння з двох причин. По-перше, сам факт лікування в стаціонарі змушує їх ретельніше поглянути на стан свого здоров’я, і вони більш схильні прислухатися до порад лікаря. По-друге, згідно з чинним законодавством України, в усіх закладах охорони здоров’я тютюновий дим заборонений, і тому стаціонарні пацієнти мають труднощі в тому, щоб знайти місце для куріння. До того ж при курінні в медичному закладі такі пацієнти шкодять не лише собі, а й іншим хворим.
Дослідження показують, що пацієнти, які завчасно (хоча б за кілька тижнів, деякі керівництва радять за 8 тижнів) відмовилися від куріння перед тим, як їм будуть проводити планову хірургічну операцію, мають суттєво менше післяопераційних ускладнень, вони швидше одужують і час їх перебування у лікарні зменшується.
Пацієнтам, які лікуються або готуються лікуватися стаціонарно, треба наполегливо рекомендувати припинити курити, тому що продовження куріння підвищує ризик ускладнень і нових захворювань. Наприклад, хворі, які пройшли успішне лікування деяких видів раку, мають підвищений ризик повторного захворювання, якщо продовжують курити.
Пацієнти, які страждають від викликаних курінням хвороб
Куріння викликає або обтяжує близько 100 різноманітних хвороб. Результати наукових досліджень свідчать, що в пацієнтів, які мають такі захворювання і продовжують курити, підвищений ризик ускладнень або виникнення нових патологій. Наприклад, курці, що страждають на діабет, мають високий ризик серцево-судинних проблем. Повторний серцевий напад частіше виникає у тих осіб, які продовжують курити, порівняно з тими, хто відмовився від цієї звички. Припинення куріння після інфаркту зменшує шанси померти у найближчі роки приблизно на третину.
На жаль, деякі лікарі, навпаки, вважають, що пацієнтам після інфаркту чи інших гострих розладів здоров’я не можна рекомендувати припиняти курити. Така позиція суперечить результатам наукових досліджень. Як вже підкреслено вище, усі медичні працівники мають рекомендувати своїм пацієнтам кинути курити. Відмова від куріння має позитивні наслідки для здоров’я при будь-якій хворобі, тривалості куріння та віку пацієнта.
Пацієнти, які курять помірно
Загальновизнаного визначення помірного куріння немає. У даних рекомендаціях пацієнтами, які курять «помірно», називають тих, хто курить не кожного дня, а також тих, хто курить щоденно, але викурює менше
10 сигарет на день. Куріння «легких» сигарет замість звичайних не вважається «помірним». Медичні працівники мають виявляти «помірних» курців і рекомендувати їм відмовитися від куріння загалом за тією ж схемою, що і для інших курців. Основна відмінність полягає в тому, що «помірним» курцям не варто рекомендувати зазначені вище медикаментозні препарати, оскільки в них немає фізичної залежності від нікотину.
Рекомендації для керівників закладів охорони здоров’я
Допомога у відмові від куріння є важливим заходом покращення стану здоров’я пацієнтів та працівників. Тому така допомога має бути інтегрована у повсякденну діяльність закладу охорони здоров’я.
1. Потрібно передбачити у медичній документації кожного пацієнта спеціальні позначки щодо куріння, як мінімум: ніколи не курив; курив, але вже відмовився; продовжує курити. Доцільніше збирати більш детальну інформацію: якщо припинив курити, то коли; якщо курить, то які тютюнові вироби, скільки часу та яку кількість на добу.
2. Усі медичні працівники мають бути проінструктовані про необхідність заповнення графи про куріння у кожного нового пацієнта, і якщо виявиться, що він продовжує курити, порекомендувати кинути цю звичку.
3. Всім постійним пацієнтам, які продовжують курити, медичні працівники мають щонайменше щорічно нагадувати про необхідність відмовитися від куріння. Бажано, щоб таке нагадування не було формальним або простим направленням до іншого фахівця, воно повинно мотивувати до відмови від куріння на основі тієї інформації про стан здоров’я даного пацієнта, яку має спеціаліст.
4. Усім медичним працівникам необхідно пройти навчання щодо надання короткої (кілька хвилин) мотиваційної консультації щодо припинення куріння.
5. Всі медичні працівники повинні вміти визначати наявність фізичної залежності від нікотину у пацієнтів, які курять, і мати базові знання про наявні засоби фармакотерапії, які можуть допомогти особам із даною залежністю.
6. На зборах персоналу треба періодично обговорювати питання надання допомоги пацієнтам у припиненні куріння і шляхів підвищення її ефективності.
7. Доцільно виділити щонайменше одного працівника медичного закладу, який матиме кращу підготовку та мотивацію (а також більше часу) для допомоги у припиненні куріння, щоб направляти до нього пацієнтів, які виявили бажання отримати детальні поради щодо відмови від цієї звички. Надання таких порад спеціаліст повинен вважати пріоритетною справою, і для цього мають бути виділені окремі робочі години. Цей працівник повинен допомагати іншим у засвоєнні навичок ефективного консультування та координувати їх діяльність.
8. Потрібно збирати і оновлювати інформацію про наявні спеціалізовані служби, кабінети, телефонні лінії, інтернет-ресурси допомоги у припиненні куріння (та їх ефективність), щоб направляти туди пацієнтів, яким потрібна додаткова допомога. Також за можливості потрібно замовляти листівки, плакати або інші матеріали з рекомендаціями з відмови від куріння, які можна роздати пацієнтам або розмістити на стінах закладу для інформування.
9. Допомога у припиненні куріння має бути надана не лише пацієнтам, але й усім медичним та іншим працівникам медичного закладу.
10. Куріння має бути суворо заборонене для усіх працівників і пацієнтів закладу охорони здоров’я у всіх приміщеннях та прилеглих територіях. Можливо виділити окреме чітко визначене місце для куріння на території закладу, де куріння не буде наражати на небезпеку інших людей.
11. Необхідно впроваджувати розроблені методики надання допомоги пацієнтам з питань профілактики тютюнокуріння в усіх закладах охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування, оскільки це не потребує спеціальної медичної підготовки і оснащення.
Матеріал надрукований у скороченому вигляді.
Повний текст документу читайте на сайті www.moz.gov.ua