Розділи:
Рекомендації
Методичні рекомендації для медичних працівників закладів охорони здоров’я з надання лікувально-профілактичної допомоги особам, які бажають позбутися залежності від тютюну
Загальні положення
У 2006 р. Україна офіційно ратифікувала Рамкову конвенцію із боротьби проти тютюну (РКБТ) Всесвітньої організації охорони здоров’я – обов’язковий для виконання міжнародний договір.
У преамбулі Конвенції країни визнали, що сигарети й деякі інші вироби, що містять тютюн, є високотехнологічними, розробленими таким чином, щоб створювати й підтримувати залежність. Багато компонентів, які в них містяться, та дим, що вони виділяють, є фармакологічно активними, токсичними, мутагенними й канцерогенними. Також було зазначено, що залежність від тютюну позначається в основних міжнародних класифікаціях хвороб як окремий розлад.
Четверта конференція сторін РКБТ у листопаді 2010 р. ухвалила керівні принципи щодо лікування тютюнової залежності та припинення вживання тютюну.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» запропоновано рекомендації, які ґрунтуються на зазначених керівних принципах РКБТ з урахуванням законодавства та національних обставин України.
ВООЗ у липні 2011 р. оприлюднила третій звіт щодо глобальної тютюнової епідемії. За стандартизованим показником поширеності куріння серед дорослих у 2006 р. Україна займала четверте місце в світі. У 2009 р. цей показник зменшився, і тепер Україна посідає 29-те місце.
У вересні 2010 р. був оприлюднений звіт за результатами дослідження «Глобальне опитування дорослих щодо вживання тютюну в Україні». Аналіз даних репрезентативних опитувань населення України показав, що загалом частка осіб, які курять щодня, серед українського населення віком ? 15 років скоротилася від 37,4% у 2005 р. до 25,5% у 2010 р.
Зменшення поширеності куріння в Україні відбувається завдяки двом процесам:
• припиненню куріння нинішніми курцями;
• зниженню рівня ініціювання куріння серед молоді.
Аналіз даних опитування 2005 р. також показав, що на той час допомоги в припиненні куріння потребували 3,1-4,4 млн людей. Більш конкретно допомогою лікаря, іншого фахівця або медикаментами готові були скористатися 0,5-1,7 млн осіб.
В Україні вже розроблено та видано кілька посібників з надання допомоги у припиненні куріння. Для розробки представленого у даному виданні документу використано досвід практичного застосування цих посібників, а також рекомендації ВООЗ та узагальнені з точки зору доказової медицини рекомендації щодо фармакологічної та іншої підтримки відмови від вживання тютюну, наявні на спеціалізованому сайті www.treatobacco.net.
Переваги і можливості надання допомоги у припиненні куріння в закладах охорони здоров’я
Для збільшення кількості людей, які успішно припинили курити, існує два основних шляхи: підвищити ефективність існуючих методів лікування тютюнової залежності та збільшити кількість спроб припинення куріння.
Кожний медичний працівник будь-якої спеціалізації має настійливо радити усім пацієнтам, які курять, відмовитися від цієї згубної звички. Таку загальну пораду слід надавати незалежно від віку, статі, стану здоров’я та стажу куріння пацієнта. Огляди, що базуються на принципах доказової медицини, показують, що порада відмовитися від даної звички, яка надається фахівцями охорони здоров’я, допомагає курцям припинити курити. Дослідження показують, що більш ефективно витрачати час лікаря на короткі поради усім пацієнтам, які курять, ніж проводити довгі розмови про припинення куріння з кількома обраними. Тому всі працівники охорони здоров’я мають систематично виявляти курців, оцінювати їхній статус щодо куріння і радити їм відмовитися від нього, пропонуючи свою допомогу.
Дані опитувань свідчать, що далеко не всі медичні працівники радять своїм пацієнтам відмовитися від куріння. Виявлено цілий ряд причин, чому медики утримуються від таких порад, проте кожна з них при уважному вивченні не є підставою для бездіяльності (табл. 1).
Проведення короткої консультації для відмови від куріння
Наразі у всіх сучасних посібниках з допомоги у відмові від куріння рекомендується «Підхід 5 кроків», який був вперше запропонований рекомендаціями клінічної практики США, і являє собою структуроване інтерв’ю на основі практики доказової медицини. Він був схвалений ВООЗ і на сьогодні успішно використовується в багатьох країнах. Цей підхід дозволяє медичним працівникам надати відповідну допомогу кожному пацієнту, який курить. Англійською мовою він називається 5As (Ask, Assess, Advise, Assist and Arrange follow up). Українська версія має назву ЗОНДО (Запитати, Оцінити, Надати пораду, Допомогти, Організувати спостереження і підтримку). Підхід ЗОНДО підкреслює те, що кожний медичний працівник має:
• запитати кожного пацієнта, чи він курить;
• оцінити бажання здійснити спробу відмовитися від куріння та рівень нікотинової залежності;
• надати пораду всім курцям відмовитися від куріння;
• допомогти безпосередньо та/або направивши до відповідних служб;
• організувати спостереження і підтримку для пацієнта, який збирається відмовитися від куріння.
Крок 1. Запитати усіх пацієнтів про куріння
Установам охорони здоров’я слід запровадити у медичній документації (амбулаторній карті, історії хвороби тощо) пацієнтів спеціальну графу або позначку щодо куріння. Дослідження показують, що введення такої графи суттєво збільшує вірогідність короткої консультації курця медичним працівником, а також того, що курець здійснить спробу відмовитися від цієї звички. Тому рекомендується, щоб кожного пацієнта при кожному відвідуванні медичної установи запитували щодо куріння. Окрім того, потрібно, щоб інформація щодо куріння пацієнтів узагальнювалася. Це дасть можливість отримати локальні дані стосовно поширення окремих хвороб у людей з різним статусом щодо куріння.
Документувати статус куріння можна просто: курить; кинув курити; ніколи не курив. Проте лікар зможе надати пораду більш кваліфіковано, якщо збере більше відомостей для кожного з трьох основних статусів щодо куріння.
Курці. Слід уточнити, що саме пацієнт курить і скільки. Деякі особи, які курять, наприклад кальян або сигари, не вважають це шкідливим, і лікарю доцільно дати таким пацієнтам інформацію про шкоду куріння цих виробів. Споживання некурильних тютюнових виробів також є шкідливим, але оскільки в Україні вони майже не вживаються, можна обмежитися запитанням лише про куріння. Проте в деяких випадках (наприклад, при захворюваннях ротової порожнини) доцільно задати запитання і щодо некурильних тютюнових виробів. Запитувати курців про куріння потрібно щонайменше щорічно.
Колишні курці. По-перше, треба похвалити їх за те, що вони відмовилися від куріння. Далі слід уточнити, скільки часу людина вже не курить. Якщо відмова від згубної звички відбулася нещодавно, доцільно уточнити, чи немає у пацієнта проблем, у подоланні яких лікар може допомогти. Запитувати колишніх курців про куріння потрібно щонайменше щорічно протягом перших 5 років після відмови від куріння.
Некурці. Необхідно також похвалити їх за те, що вони не курять. Потім доцільно запитати, чи не наражаються вони на пасивне куріння вдома або в інших місцях і якщо так, порадити уникати пасивного куріння, можливо, шляхом ухвалення правил про заборону курити там, де вони перебувають. Періодично запитувати некурців про куріння потрібно, якщо вони: молоді люди (віком до 25 років); мають захворювання, які можуть бути пов’язані з курінням; наражалися на пасивне куріння, а лікар дав їм поради, як цього уникати.
Крок 2. Оцінити бажання здійснити спробу відмовитися від куріння та рівень нікотинової залежності
Реакція пацієнта на пораду відмовитися від куріння зазвичай залежить від того, наскільки він сам вже відчуває потребу кинути курити. Проте розроблена американськими дослідниками модель стадій змін показує, що кожному курцю можна запропонувати допомогу, просто форми цієї допомоги відрізняються залежно від стадії готовності пацієнта до відмови від куріння. Для визначення стадії готовності усім курцям, незалежно від того, що саме і наскільки часто вони курять, треба задати неконфронтаційне запитання, наприклад: «Що ви відчуваєте з приводу вашого куріння?» У деяких випадках доцільно задати додаткове конкретизуюче питання: «Чи готові ви зараз відмовитися від куріння?».
Відповіді курців зазвичай можна узагальнити у три основні групи:
• я курю і не збираюсь відмовлятися;
• я думаю про те, що треба відмовитися від куріння, але не збираюся це робити найближчим часом;
• я хотів би відмовитися від куріння якнайскоріше.
1. Курці, які не збираються відмовлятися. Такі особи ще не відчувають шкоди куріння, тому треба привернути їх увагу до конкретних симптомів погіршення стану здоров’я, які можуть бути викликані курінням. Детальний опис того, як куріння впливає на виникнення, протікання, лікування та ускладнення біля 100 різ-
номанітних захворювань можна знайти, наприклад, у книзі «Табак и здоровье» (прим. ред.: Т. Андреева,
К. Красовский, 2004). Важливо, щоб кожний лікар знав, яким чином куріння впливає на ті хвороби, з якими до нього звертаються пацієнти. Наприклад, якщо хірург надасть чітку інформацію, наскільки куріння може ускладнити хід і наслідки запланованої операції, такі відомості можуть дуже швидко змінити наміри хворого щодо куріння.
У пацієнтів, які не виявляють бажання припинити курити, треба привернути увагу до конкретних наявних впливів даної звички на їх власне здоров’я. Також слід порадити їм не наражати інших людей на пасивне куріння.
2. Курці, які поки що не планують відмовлятися від куріння. Як правило, у таких людей є розуміння шкідливості даної звички, але є також особисті причини (бар’єри) для її продовження. Якщо ці причини не виявлені і не запропоновано способів подолання бар’єрів, навряд чи курець здійсніть спробу відмовитися від куріння. Кілька типових запитань допоможуть виявити ці бар’єри, і лікар зможе дати пораду для їх подолання. Детальні рекомендації для роботи з такими пацієнтами наведено нижче у розділі «Допомога курцям, які поки що не наважуються відмовитися від куріння».
3. Курці, які хочуть відмовитися від куріння якнайскоріше. Таким людям треба дати конкретні поради щодо ефективних методів припинення куріння, але для визначення того, які саме підходять конкретному курцю, треба зробити діагностику рівня нікотинової залежності.
Діагностика рівня нікотинової залежності і подальші рекомендації пацієнту. Хоча люди зазвичай курять заради нікотину, про що свідчить, наприклад, комерційний провал всіх спроб продавати безнікотинові сигарети, серед курців є ті, які не мають залежності від нікотину, а також із дуже сильною залежністю. Остання не означає, що припинити курити неможливо, вона вказує на те, що залежним курцям це зробити важче. Тому радити відмовитися від куріння слід усім курцям, а визначати рівень залежності варто лише у тих, хто виявив готовність кинути курити.
Існує детальний тест Фагерстрема, який дозволяє досить детально визначити рівень нікотинової залежності, проте для короткої консультації достатньо 2-3 запитань:
1. Через який час після того як прокинетеся ви викурюєте свою першу сигарету?
2. Скільки сигарет ви викурюєте протягом дня?
3. Якщо ви вже намагалися кинути курити, чи відчували нестерпне бажання закурити або якісь нові неприємні відчуття (симптоми відміни)?
Якщо курець викурює першу сигарету протягом 30 хвилин після того, як прокинеться, викурює 20 або більше сигарет на день і відчував зазначені симптоми відміни, він має значну залежність від нікотину, і йому доцільно запропонувати препарати нікотинової замісної терапії (НЗТ) (див. розділ «Фармакотерапія»).
Якщо курець викурює першу сигарету через кілька годин після того, як прокинеться, не курить у певні дні (наприклад, у вихідні, протягом відпустки) або години дня (наприклад, курить лише на роботі або навпаки, тільки в неробочі години), часто викурює лише кілька (2-5) сигарет на день, хоча в окремі дні може викурити 20 і більше, легко відмовлявся від куріння, хоча потім знову починав, у такої людини практично немає нікотинової залежності, і препарати НЗТ йому рекомендувати не треба. Курцям з легким або середнім рівнем нікотинової залежності (курять щодня, але інтервали між сигаретами і їх кількість відрізняються в різні дні) засоби НЗТ рекомендувати можна, якщо вони погоджуються, що ці препарати можуть допомогти, але якщо є сумніви, наполягати не варто.
Крок 3. Надати пораду всім курцям відмовитися від куріння
Дослідження показують, що якщо різні медичні працівники повторюють короткі, наполегливі, позитивні поради щодо відмови від куріння (або виказують підтримку нещодавній спробі кинути курити), це значно підвищує шанси курця на успіх. Тому всім курцям слід чітко, але не образливо радити відмовитися від цієї звички, наприклад: «Найкраще, що ви зможете зробити для покращення свого здоров’я – це відмовитися від куріння».
За можливості варто персоналізувати пораду, наприклад: «Найкраще, що ви зможете зробити для того, щоб уникнути наступного серцевого нападу – це відмовитися від куріння», «Для того, щоб вам стало легше дихати, я щиро раджу відмовитися від куріння», «Ви скоріше видужаєте і повернетеся додому, якщо перестанете курити».
Крок 4. Допомогти безпосередньо та/або направити до відповідних служб
Усім курцям, незалежно від того, виявили вони бажання припинити курити чи ні, можна допомогти відмовитися від куріння. Проте форми і зміст цієї допомоги залежать як від потреб і уподобань самих курців, так і від наявності відповідних медичних препаратів та спеціалізованих служб.
Допомога курцям, які поки що не бажають відмовитися від куріння. Слід звернути увагу таких осіб, що стан їх здоров’я вже погіршився через куріння, і тому при відмові від даної згубної звички вони почуватимуться краще. Треба порадити курцям не наражати свої родини та інших людей на тютюновий дим. Необхідно коротко повідомити, що вони зможуть отримати допомогу, коли врешті вирішать відмовитися від куріння.
Допомога курцям, які поки що не наважуються відмовитися від куріння. Медичні працівники мають усвідомлювати, що у курців є підстави для таких сумнівів. Більшість з них вже намагалися відмовитися від куріння, але зазнали невдачі. З іншого боку, є багато людей, які курили в минулому, мали аналогічні сумніви та перепони, але успішно подолали їх. Курцям, що сумніваються, треба допомогти виявити їх власні сумніви і запропонувати успішні методи їх подолання. На даному етапі важливо не те, як саме курець буде відмовлятися від куріння, а чи наважиться він здійснити спробу кинути шкідливу звичку.
Таких пацієнтів треба мотивувати до спроби кинути курити, наприклад за допомогою мотиваційного інтерв’ю. Хоча таке інтерв’ю вимагає більше часу, ніж коротка консультація, це перевірена консультаційна техніка, яка базується на встановленні партнерських взаємин між лікарем та пацієнтом для виявлення і подолання сумнівів пацієнта щодо своєї поведінки
(в даному випадку куріння). Мотиваційне інтерв’ю – це пряме, неконфронтаційне спілкування, яке зосереджене на потребах пацієнта і має на меті підвищити його мотивацію до змін. Під час мотиваційного інтерв’ю використовують відкриті запитання (тобто такі, на які не можна відповісти «так» чи «ні», або обрати відповідь із запропонованого переліку), висловлювання пацієнта сприймаються з розумінням і повагою, зусилля більше спрямовані на виявлення можливостей для змін, а не перепон для них.
Проведення мотиваційного інтерв’ю може вимагати спеціальної психологічної підготовки, і тому не всі лікарі наважуються його використовувати. Більш проста стратегія підвищення мотивації курця до відмови від куріння називається 5R (Relevance, Risks, Rewards, Roadblocks, Repetition), яка має українську версію під назвою «Стратегія 5П» (Персоналізація, Попередження, Позитиви, Перепони, Повтори).
1. Персоналізувати причини припинення куріння. дина буде більш мотивована до припинення куріння, якщо зрозуміє, що це потрібно не взагалі і колись, а конкретно для нього і зараз. Тому порада припинити курити має бути обґрунтована персональною ситуацією пацієнта – його станом здоров’я, економічною ситуацією (не вистачає грошей на потрібні ліки, але є кошти на сигарети), сімейними (наприклад, наявністю дітей в домі)
та іншими важливими саме для нього обставинами.
2. Попередити про ризики негативних наслідків продовження куріння. Тут важливо не просто перелічити усі пов’язані з курінням хвороби, а пояснити, що при розвитку таких патологій пацієнт не зможе вільно пересуватися, його родина змушена буде доглядати за ним. Також треба показати, що його звичка наражає на ризик інших людей через пасивне куріння, ризик пожежі тощо.
3. Підкреслити позитивні наслідки припинення куріння. Позитивних наслідків відмови від даної звички досить багато, і треба зосередитися на тих, які мають особливу цінність для пацієнта: можливість мати здорових дітей, гарний приклад для нащадків, економія коштів (можна швидко разом підрахувати, скільки людина зекономить за рік, якщо кине курити).
4. Перепони – виявлення і способи подолання. На даному етапі важливо не демонструвати весь перелік перепон для відмови від куріння, щоб пацієнт вибрав щось з нього, бо в такому випадку пацієнт позначить кілька перепон, частина з яких для нього насправді не є важливими. Виявляти такі перепони треба за допомогою відкритих запитань, наприклад: «Що вам подобається і що не подобається у вашому курінні?». У таблиці 2 перелічено кілька типових сумнівів і перепон у тих людей, які не наважуються здійснити спробу відмовитися від куріння, а також стратегії їх подолання.
5. Повторювати пораду припинити курити. При кожному візиті такого пацієнта треба повторно мотивувати його до здійснення спроби відмови від куріння. Якщо пацієнт спробував та зазнав невдачі, треба пояснити, що більшість людей, які успішно відмовилися від цієї звички, також мали перед цим кілька невдалих спроб, але вони використали власний досвід невдач, для того щоб врешті досягти успіху.
Допомога курцям, які вирішили відмовитися від куріння найближчим часом. Таких пацієнтів треба похвалити за такий намір і пояснити їм, що вони мають повністю відмовитися від куріння. Деякі люди вважають достатнім зменшити кількість сигарет, перейти на такі з меншими показниками вмісту смол і нікотину на пачці або з сигарет на сигари чи кальян. Лікар має пояснити, що жодне з цих рішень не вирішує проблем для здоров’я, і треба повністю відмовитися від вживання будь-яких тютюнових виробів.
Складання плану припинення куріння. Хоча деякі курці можуть кинути курити без підготовки, все ж таки варто продумати, як підготуватися до подолання типових проблем, що можуть виникнути при відмові від куріння.
Пацієнту рекомендується:
• звільнити свій дім, машину, інші місця від тютюнових виробів, щоб вони не провокували його закурити;
• попросити підтримки у членів родини та друзів, особливо тих, хто курить, щоб вони не провокували його знов закурити «лише одну сигаретку»;
• якщо у пацієнта є ознаки нікотинової залежності (див. розділ «Діагностика») варто заздалегідь придбати відповідні препарати (див. розділ «Фармакотерапія») і ознайомитися з тим, як їх ви-
користовувати.
Треба разом з пацієнтом оцінити, скільки часу потрібно для виконання зазначених дій і виходячи з цього визначити дату відмови від куріння. Не треба відкладати цю дату, краще призначити її на той день, коли очікується найменше стресових ситуацій, наприклад, у неділю.
Визначення альтернатив курінню. Зазвичай курець курить у певних ситуаціях, іноді майже автоматично. Щоб такі ситуації не створювали зайвий стрес, треба до повної відмови від куріння знайти власні альтернативи поведінки у кожній з таких ситуацій. Для цього необхідно взяти лист паперу, на одній половині зверху написати: «Зазвичай я курю…», на іншій – «Замість куріння я буду…». При курінні кожної сигарети протягом дня треба записати на першій половині, в який ситуації це відбувалося, на другій – запропонувати привабливу для себе особисто альтернативу. Заповнення такого листа може потребувати кілька днів, що позначиться на даті відмови від куріння, проте знайдені альтернативи допоможуть легше пройти процес відвикання від даної звички.
Як відмовлятися від куріння – відразу, чи поступово? Якщо пацієнт вперше відмовляється від куріння, краще рекомендувати йому відмовитися відразу. Це прискорює процес і дозволяє уникнути стресів, пов’язаних з очікуванням часу, коли можна викурити наступну сигарету. Але якщо пацієнт вже пробував відмовлятися одразу, але зірвався, варто спробувати поступово зменшувати число викурених за день сигарет, але з чітким планом, якого дня ця кількість досягне нуля. Такий спосіб також допоможе визначитися, в яких ситуаціях було найважче відмовлятися від куріння, і приділити їм більше уваги у пошуку альтернатив курінню.
Лікар також може: запропонувати листівки або брошури з порадами щодо відмови від куріння (якщо такі є наявними); направити до спеціалізованих кабінетів допомоги або спеціалізованої телефонної лінії допомоги у припиненні куріння (якщо такі працюють у навколишній місцевості і лікар має про них позитивну інформацію); запропонувати придбати в аптеці відповідні наявні препарати і за необхідності виписати на них рецепт.
Крок 5. Організувати спостереження і підтримку
Оскільки після відмови від куріння у пацієнта можуть виникнути неочікувані проблеми, потрібно домовитися про наступні консультації, під час яких можна буде вирішити наступні проблеми. Під час таких консультацій треба привітати з успіхом тих осіб, які утримуються від куріння. Бажано розпитати їх про те, які переваги вони вже відчувають після відмови від даної звички, фокусуючись саме на перевагах, а не на проблемах, про які пацієнт зазвичай розкаже сам.
Лікар має заспокоїти пацієнтів, які тимчасово зривалися, але більше не курять. Треба похвалити їх за те, що вони знайшли в собі сили відмовитися від куріння після зриву, і обговорити способи уникнення таких зривів у майбутньому. Треба допомогти тим пацієнтам, які зазнали невдачі, зрозуміти причини цього, щоб урахувати їх під час наступної спроби. Їм також варто нагадати, що більшості курців потрібно кілька серйозних спроб кинути курити для досягнення успіху, і запропонувати обговорити час наступної спроби.
Лікар також має пояснити пацієнту, що вірогідність успішності спроби відмови від куріння збільшується, якщо: ця спроба буде підтримуватися оточуючими людьми; пацієнт буде готовий до раптового бажання закурити; пацієнт буде уникати ситуацій і поведінки, які провокують куріння.
Якщо раптом дуже захотілося закурити. У таких випадках треба пам’ятати простий набір з чотирьох правил, який називається СТОП:
С – Стриматися. Бажання курити пройде через кілька хвилин незалежно від того, закурить людина чи ні.
Т – Три рази глибоко вдихнути і видихнути. Най-простіший і найдоступніший спосіб зняття стресу.
О – Одволіктися. Слід звернути увагу на будь-що навколо, оцінити форму, колір, інші параметри, і бажання курити відступить.
П – Пити воду. Повільне пиття води допомагає впоратися зі стресом. Вода також виводить рештки нікотину з організму.
Підтримка оточення. Пацієнту треба запропонувати подумати про те, хто з членів родини, друзів, співробітників готовий підтримати його у відмові від куріння і попросити у них допомоги. В цей час можливі тимчасові різкі зміни настрою, роздратування та інші реакції, які можуть бути неприємними для оточуючих. Потрібно пояснити, що такі явища є тимчасовими, і оточуючим треба бути більш толерантними до поведінки людини, яка намагається припинити курити. Необхідно, щоб оточуючі люди, які курять, не провокували до куріння навіть жартома, не пропонували «лише одну сигарету», яка насправді не полегшить стан, а може лише призвести до невдачі спроби кинути курити. Якщо пацієнт живе з людьми, які курять, треба запропонувати їм відмовитися від цієї звички разом або домовитися, щоб вони курили за межами житлових приміщень.
Уникнення ситуацій і поведінки, які провокують куріння. Пацієнту треба пояснити, що важливо уникати ходити туди, де курять, навіть «просто за компанію». Вживання алкоголю може спровокувати бажання закурити, тому під час спроби відмови від куріння бажано взагалі відмовитися від алкоголю.
Фармакотерапія
Вживання тютюнових виробів може викликати значну фізичну залежність. Фізична залежність від будь-якої речовини не означає, що людині стає добре, коли ця речовина потрапляє до організму, вона означає, що її стан погіршується, коли така речовина перестає надходити до організму. Залежність при вживанні тютюнових виробів викликає саме нікотин, проте шкоду організму головним чином спричиняють інші речовини тютюну і тютюнового диму: смоли, чадний газ тощо.
Розуміння природи нікотинової залежності є підґрунтям застосування НЗТ, яка полягає у тому, що в організм потрапляє контрольована доза нікотину, але без смол та інших шкідливих речовин.
Нікотинова замісна терапія
У світі НЗТ існує у кількох формах: нікотинова жувальна гумка, інгалятор, жувальні таблетки, сублінгвальні таблетки, назальні спреї, пластир (шість видів виробів). НЗТ є методом лікування для осіб, що намагаються припинити курити, зі встановленою ефективністю.
Станом на початок 2012 р. в Україні офіційно зареєстровані такі препарати НЗТ: жувальна гумка (нікотинелл, нікоретте) з різними смаками та пластир нікоретте. Діючою речовиною в усіх цих засобах є нікотин. Оскільки при відмові від вживання тютюнових виробів, які місять нікотин, після тривалого періоду їх щоденного застосування може виникати характерний синдром відміни нікотину, який відображається у проявах дисфорії або депресії, безсоння, дратівливості, фрустрації або агресивності, неспокою, порушення здатності концентрувати увагу, нетерпимості, розладів з боку серця, підвищення апетиту або збільшення маси тіла, призначення препаратів із вмістом нікотину допомагає подолати такі клінічні симптоми.
Препарати НЗТ рекомендують почати вживати перед здійсненням спроби припинення куріння. Також засоби НЗТ можуть допомогти у тих випадках, коли пацієнт поступово зменшує кількість викурених щодня сигарет. Було проведено більш ніж 90 випробувань серед курців, що викурюють понад 10 сигарет в день, протягом яких порівнювали різні форми НЗТ з контролями. Усі форми НЗТ мають схожу ефективність, а вибір конкретної форми може базуватися на сприйнятливості до побічних ефектів, уподобаннях пацієнта і доступності препаратів.
В аптеках України наявними є безрецептурні препарати НЗТ нікоретте у таких формах: жувальна гумка, пластир, інгалятор.
Нікотинова жувальна гумка. У процесі жування гумки нікотин повільно вивільняється та абсорбується у порожнині рота. Кількість нікотину, що всмоктується, залежить від кількості вивільненого нікотину та його втратах при ковтанні. Системна біодоступність проковтнутого нікотину незначна внаслідок його утилізації. Швидке досягнення концентрацій високого рівня нікотину, що спостерігається при курінні, малоймовірне при застосуванні нікотинової жувальної гумки. Максимальна концентрація в крові досягається через
30 хвилин жування і на той час подібна до такої через 20-30 хвилин після викурювання сигарети середньої міцності. Для курців із вираженою залежністю (можуть прокидатися вночі, щоб покурити, викурюють більше 20 сигарет на день) більше підходить жувальна гумка з дозуванням 4 мг нікотину, ніж 2 мг. Зазвичай вивільняється 1,4 мг нікотину з гумок 2 мг або 3,4 мг нікотину з гумок 4 мг. Розрахунок дозування нікотинової жувальної гумки такий: на день призначають стільки мг нікотину у жувальній гумці, скільки сигарет на день людина зазвичай викурювала. Наприклад, якщо курець викурював 12 сигарет, йому можна рекомендувати жувати шість гумок по 2 мг на добу. Якщо людина викурювала 30 сигарет на добу, їй рекомендують 7-8 гумок по 4 мг. Потім слід поступово знижувати кількість жувальної гумки. Застосування препарату треба припинити тоді, коли добове споживання гумки знизиться до 1-2 подушечок. Тривалість терапії визначається індивідуально. У разі повної відмови від куріння препарат застосовують щонайменше протягом 3 місяців.
Важливо звернути увагу пацієнта на процедуру ретельного та повільного жування гумки. Кожну подушечку гумки слід повільно розжовувати протягом приблизно 30 хвилин, роблячи паузи, до появи сильного смаку нікотину або помірного відчуття пекучості; після цього жування необхідно припинити, покласти жувальну гумку між яснами та щокою до зникнення смаку нікотину й відчуття пекучості, потім знову повільно розжувати та повторити процедуру.
Крім того, якщо медичний працівник рекомендує курцеві застосування безрецептурного засобу НЗТ, слід звернути увагу, що у коробці препарату можна знайти детальну інструкцію, яка містить багато додаткової інформації щодо найефективнішого застосування препаратів.
Нікотиновий пластир трансдермальний. Пластир різних виробників може мати різний вміст нікотину. Препарати, зареєстровані в Україні, забезпечують всмоктування 15 та 25 мг нікотину за 16 годин. Курцям з високим ступенем залежності необхідно використовувати нікотиновий пластир з найвищою наявною дозою нікотину.
Пластир наклеюють вранці та знімають перед сном. Його наносять на суху, чисту, позбавлену волосся та непошкоджену ділянку шкіри на тулубі, руках чи стегнах. Для зменшення ризику місцевого подразнення пластир трансдермальний слід наклеювати по черзі на різні ділянки шкіри. Після його нанесення необхідно ретельно вимити руки, щоб уникнути подразнення очей внаслідок залишків нікотину на пальцях.
Час досягнення максимальної концентрації нікотину в плазмі крові після застосування пластиру становить приблизно 9 годин. Максимальна концентрація спостерігається у другій половині дня/ввечері, коли ризик повернення до куріння найвищий.
Нікотиновий інгалятор. Хоча інгалятор офіційно не зареєстрований в Україні, його іноді завозять із Росії. Як і жувальну гумку, інгалятор можна використовувати в будь-який час, коли відчувається бажання закурити. Але порівняно з гумкою його застосування більш схоже на куріння сигарети. Інгалятор також здатний задовольнити потребу курця підносити сигарету до рота. Такий інгалятор виглядає як мундштук. Усередині нього знаходиться змінна нікотинова капсула. Головними побічними ефектами застосування є подразнення в роті і горлі. Коштують інгалятори досить дорого, якщо порівнювати з іншими подібними засобами. Тому вони менш популярні.
Комбінування препаратів НЗТ. Використання двох різних форм НЗТ може збільшити успішність припинення куріння, створюючи більш високі концентрації нікотину в крові. Проте зростання ефективності при комбінуванні різних видів НЗТ відбувається, ймовірно, через застосування двох відмінних систем поставки: пасивної та вільної. Пластир дозволяє забезпечити базову концентрацію нікотину, а комбіноване використання жувальної гумки або інгалятора при посиленні тяги може забезпечити кращий контроль симптомів відміни нікотину.
При високому рівні залежності лікування слід починати із застосування одного пластира з силою дії
25 мг/16 годин на добу у поєднанні із жувальною гумкою по 2 мг. Розрахунок дози проводять базуючись на кількості сигарет на добу. Якщо курець викурює, наприклад, 40 сигарет, це означає в середньому 40 мг нікотину, з них 25 мг буде поступати з пластиру, залишається ще 15 мг, що можна забезпечити за рахунок 7-8 гумок. Але небагато курців викурюють 40 сигарет на добу. У більшості випадків достатньо 5-6 подушечок на день. При більш низькій залежності можна також застосувати пластир з меншою дозою нікотину. Зазвичай тривалість лікування має становити 6-12 тижнів. Потім дозу нікотину слід поступово зменшувати.
Обмеження НЗТ. Даний метод не рекомендується пацієнтам відразу після інфаркту міокарда, особам із тяжкою аритмією, ускладненням стенокардії, а також вагітним жінкам і тим, хто годує груддю. Препарати НЗТ мають деякі побічні ефекти, наприклад, від нікотинового пластиру можуть виникнути локалізовані подразнення шкіри, характерні почервоніння, свербіж або опіки.
Препарати НЗТ слід рекомендувати лише тим пацієнтам, які мають ознаки фізичної залежності від нікотину. Призначати препарати НЗТ треба з обережністю особам із нирковою недостатністю, цукровим діабетом, серцево-судинними захворюваннями, вагітним жінкам або які годують груддю. У цих випадках може потребуватися зменшення дози. Але оскільки альтернативою призначення НЗТ є вживання нікотину через куріння сигарет, що означає вищі концентрації, а також комбінацію його з чадним газом та смолами, нікотин з НЗТ в усіх цих випадках можна розглядати як менш шкідливий варіант.
Препарати, що рекламують як альтернативні форми НЗТ
Окрім офіційно зареєстрованих в Україні препаратів нікоретте та нікотинел, на ринку і в Інтернеті регулярно з’являються засоби, які містять нікотин. Як правило, ці форми не пройшли відповідних випробувань та іноді навіть не зареєстровані як лікарські засоби. Федеральна агенція США попередила продавців нікотинових льодяників і бальзаму для губ, що їх продукція є незаконною, і що нікотинова вода в пляшках є недозволеним засобом.
Найбільш відомим з цих препаратів є так звані електронні сигарети. Ці вироби представляють собою металеві трубки, в які вкладаються картридж з нікотином і батарейка. Батарейка нагріває картридж, внаслідок чого нікотин випаровується, і користувач може вдихати пари нікотину. Хоча такий метод нагадує НЗТ, ВООЗ у своїх документах зазначила, що немає доказів того, що електронні сигарети є ефективним засобом для припинення куріння, і вживання даних виробів є безпечним для людей. В Україні електронні сигарети не зареєстровані як лікарські засоби і продаються як товар під кодом УКТ ЗЕД 8542, що означає «Схеми інтегровані електронні та електронні мікромодулі». Міністерство охорони здоров’я України у своєму офіційному прес-релізі від 23.03.2010 р. рекомендувало утриматися від придбання та вживання так званих електронних сигарет, бо ці вироби не є безпечними для здоров’я і не пройшли відповідних випробувань в Україні.
Безнікотинові препарати для допомоги у припиненні куріння
Бупропіон (зареєстрований під торговою маркою зибан) надає ефективну допомогу в припиненні куріння, а також застосовується для профілактики, його ефективність посилюються в умовах поведінкового консультування. Було показано, що він підвищує рівень припинення куріння порівняно з плацебо та подвоює шанси довготермінового утримання від куріння. Неясно, що є більш ефективним – бупропіон чи НЗТ. Деякі дослідження вказують на переваги бупропіону порівняно із НЗТ, але його призначення передбачає урахування багатьох протипоказань та побічних ефектів. Вибір між НЗТ та бупропіоном залежить від уподобань пацієнта, протипоказань, вартості і доступності. Там, де деякі форми НЗТ є доступними без рецепту, курці скоріш за все спочатку захочуть спробувати їх.
Ефективність бупропіону не пояснюється його дією як антидепресанту; він діє однаково добре при застосуванні як курцями з депресією в анамнезі, так і без неї. Зибан є рецептурним препаратом і має певні протипоказання до його використання для ряду людей, наприклад при судомах в анамнезі. Хоча судоми як побічний ефект трапляються рідко, треба враховувати, що їхній ризик зростає при одночасному призначенні препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку. Також слід мати на увазі, що бупропіон є інгібітором ферментів, і на тлі його прийому може збільшуватися концентрація у крові антидепресантів, препаратів антиаритмічної та антипсихотичної дії, якщо їх вживає пацієнт. Як свідчать спостереження, застосування бупропіону є ефективним в онкологічних пацієнтів, оскільки підвищує енергетичний обмін та знижує ризик блювання.
В Україні зибан був офіційно зареєстрований у 2001-2006 рр., але потім його реєстрацію не було продовжено. На сьогодні в Україні в інтернет-аптеках пропонують зибан польського виробництва. Враховуючи низьку доступність і високу вартість зибану в Україні, лікарям не слід за власною ініціативою рекомендувати його пацієнтам. Проте якщо людина самостійно виявить бажання застосувати препарат, необхідно врахувати наявність протипоказань, які вказані в інструкції з використання.
Варениклін (офіційно зареєстрований в Україні під торговою маркою чемпікс) – це частковий агоніст a4-b2-н-холінергічних чутливих до нікотину рецепторів мезолімбічної системи. Механізм його дії пов’язують із підтримкою рівня дофаміна як агоніста чутливих до нікотину рецепторів, що знижує прояви синдрому відміни, а також зі зменшенням підкріплення, пов’язаного з продовженням куріння, як антагоніста чутливих до нікотину рецепторів. У випробуваннях з припинення куріння варениклін продемонстрував істотну дію на довгострокове утримання від даної звички, збільшуючи шанси на успіх втричі (серед пацієнтів, які приймали цей препарат, рівень утримання від куріння протягом 12 місяців досягав 22%). Рандомізовані контрольовані дослідження вказують на переваги вареникліну у припиненні куріння не лише порівняно з плацебо, але також із НЗТ і бупропіоном.
Деякі дослідження показують ефективність вареникліну для профілактики зриву при утримуванні від куріння. Досі не проводилося випробувань, які б дозволили зробити висновки щодо ефективності комбінування вареникліну із НЗТ або бупропіоном. Варениклін – новий препарат, і у більшості країн його почали застосовувати 2006 р. Чемпікс зареєстрований в Україні наказом МОЗ № 107 від 19.02.2009 і є рецептурним засобом, бо має деякі протипоказання, зокрема, він не рекомендується хворим, які мають психіатричні проблеми, оскільки може впливати на настрій пацієнта із розвитком депресії та суїцидальних думок. Але в цілому варениклін розглядають як новий перспективний препарат, який надає можливості для припинення куріння тим особам, які не могли це зробити, зокрема через побічні ефекти НЗТ або бупропіону.
Лікування рекомендують починати за тиждень до дати припинення куріння і поєднувати із поведінковим консультуванням. Дозування підбирають таким чином, щоб мінімізувати прояви нудоти. Рекомендують 0,5 мг вареникліну одноразово в 1-3 дні; потім 0,5 мг два рази на день на 4-7 днів; 1 мг дворазово, починаючи з 8-го дня. Після відмови від куріння рекомендують підтримувальну терапію протягом 12 тижнів.
Цитізин – це препарат, отриманий з рослини Cytisus laborinum. Подібно варениклину, це – частковий агоніст чутливих до нікотину рецепторів. Препарат, що містить цитізин, офіційно зареєстрований в Україні під назвою табекс, який виробляється в Болгарії. Табекс вже багато років використовують для допомоги в припиненні куріння у деяких східноєвропейських країнах, у тому числі в Україні. Хоча з приводу табексу було проведено менше контрольованих клінічних випробувань, ніж щодо інших перелічених вище препаратів, є підстави вважати, що він допомагає кинути курити. На відміну від інших препаратів, табекс має досить низьку ціну. Це частково пов’язано з тим, що стосовно цього засобу не було проведено багато досліджень. Невідомі також його потенціал викликати залежність, побічні ефекти та рівень безпеки.
Табекс застосовують внутрішньо за такою схемою: перші три дні 6 разів на добу (кожні 2 години) по 1 таблетці при одночасному зменшенні кількості сигарет. Якщо результат є незадовільним, лікування припиняється і може бути відновлене через 2-3 місяці. При позитивному ефекті терапію продовжують за такою схемою: з 4-го по 12-й день – по 1 таблетці кожні 2,5 години (5 таблеток на добу); з 13-го по 16-й день – по 1 таблетці кожні 3 години (4 таблетки на добу); з 17-го по 20-й день – по 1 таблетці кожні 5 годин (3 таблетки на добу); з 21-го по 25-й день – по 1-2 таблетки на добу. Остаточне припинення куріння має відбутися до 5-го дня від початку лікування.
Побічні дії, які часто виникають на початку терапії табексом: зміна смакових відчуттів і апетиту, сухість у роті, головний біль, запаморочення, тремтіння, безсоння, сонливість, підвищена роздратованість, міалгія, біль у грудній клітці, біль в животі, нудота, запор, пронос, тахікардія, незначне підвищення артеріального тиску, зниження ваги, пітливість. Більшість небажаних ефектів зникає у ході лікування. Табекс протипоказаний для застосування при гострому інфаркті міокарда, нестабільній стенокардії, серцевій аритмії, недавно перенесеному судинно-мозковому захворюванні, атеросклерозі, вагітності і годуванні груддю. Відносними протипоказаннями для його використання є деякі форми шизофренії, хромафінні пухлини надниркової залози, а також симптоми гастроезофагеального рефлюксу.
Також в Україні офіційно зареєстрований гомеопатичний препарат під назвою табакум-плюс. В інструкції до його застосування зазначено, що він не має протипоказань. Відомостей про проведення досліджень з його ефективності не виявлено. В аптеках та межі Інтернет пропонують також інші лікарські засоби, не зареєстровані МОЗ України (нікотинет, корріда+ тощо), які рекламують як такі, що допомагають у припиненні куріння. Не було проведено досліджень з визначення їх ефективності, і тому немає підстав рекомендувати їх пацієнтам. Проте якщо людина сама заявляє, що якийсь з цих препаратів допоможе їй відмовитися від куріння, не варто забороняти їх використання, бо завдяки ефекту плацебо деякі курці також можуть кинути курити.
Деякі лікарі використовують методи аверсивної терапії – полоскання слизової оболонки рота розчинами ляпісу, таніну тощо. Проте в огляді методів допомоги у відмові від тютюнокуріння підкреслено, що аверсивні методи не мають доказів ефективності.
Альтернативні медичні методи
Для допомоги при відмові куріння, окрім рекомендованих вище, використовуються і такі методи, як гіпнотерапія, акупунктура, точковий масаж, лазерна терапія і електростимуляція. Проведені дослідження показали, що ці методи не приводять до довгострокового утримання від куріння з ефективністю більше, ніж плацебо. Деякі українські фахівці, які практикують, наприклад, голкорефлексотерапію, вважають таке лікування досить ефективним, проте не ясно, що подіяло найкраще: психологічний вплив конкретного фахівця чи метод лікування як такий. Пацієнтам, які самостійно виявили бажання спробувати використати будь-який з цих методів, не варто перешкоджати це зробити, бо може спрацювати ефект плацебо.
Психологічно-поведінкові методи допомоги
Для допомоги при відмові від куріння широко застосовують методи, в які не входять медичні препарати або лікувальні процедури, вони мають форму індивідуальних або групових консультаційних занять, спрямованих на допомогу у зміні поведінки. Найбільш відомими в Україні є заняття за методами Алана Карра і Геннадія Шичко. Вже багато людей успішно відмовилися від куріння за допомогою цих методів, проте основна проблема полягає в тому, що їх ефективність більшим чином залежить від особистості того, хто проводить заняття, ніж від методу як такого. Пацієнтам варто рекомендувати такі заняття, якщо лікар має відомості про ефективну роботу конкретного фахівця, який їх проводить.
Спеціалізовані кабінети або телефонні лінії допомоги у припиненні куріння
Спеціалізовані кабінети або телефонні лінії допомоги у припиненні куріння зазвичай використовують методи, які були описані вище. Проте такі фахівці мають більше часу і досвіду для ефективної допомоги, ніж звичайний медичний працівник. На жаль, такі кабінети і лінії існують лише в деяких містах, і не скрізь їхні працівники пройшли відповідну підготовку. Тому лікарю треба пересвідчитися у професіоналізмі фахівців спеціалізованих кабінетів або телефонних ліній допомоги у припиненні куріння, перш ніж рекомендувати їх.
Допомога у припиненні куріння для особливих груп пацієнтів
Вагітні жінки та ті, що годують груддю
Крім шкоди організму самої жінки, тютюновий дим негативно впливає на майбутню або новонароджену дитину. Перелік проблем, які можуть виникнути через куріння матері, досить великий, починаючи від викидня і синдрому раптової смерті немовляти до підвищеного ризику раку яєчок у дорослих чоловіків, матері яких курили під час вагітності. Таким жінкам треба повністю припинити курити, тому що будь-який рівень активного чи пасивного куріння підвищує ризик згубних наслідків для здоров’я дитини.
На щастя, значна частина жінок, які курять, відмовляються від цієї звички, коли починають планувати вагітність або дізнаються про неї. Лікар має похвалити їх за таке рішення і порекомендувати не повертатися до куріння після народження і годування дитини.
Тим вагітним жінкам, які продовжують курити, треба наполегливо рекомендувати припинити курити при кожному візиті. Хоча для здоров’я матері та дитини слід кинути курити якомога раніше, відмова від даної звички має позитивні наслідки на будь-якій стадії вагітності, і тому необхідно радити відмовитися від куріння усім вагітним жінкам. Оскільки нікотин може завдати дитині шкоду, препарати НЗТ треба рекомендувати лише у тих випадках, коли жінка щиро намагалася відмовитися від куріння, але зазнала невдачі через фізичну залежність. Оскільки при курінні жінка все одно отримує нікотин, надходження його у препаратах НЗТ зазвичай у менших дозах, ніж при курінні, не завдасть великої шкоди. Усім вагітним жінкам і тим, хто годує груддю, треба наполегливо рекомендувати уникати пасивного куріння.
Підлітки
Більш ніж 80% нинішніх курців почали курити у підлітковому віці. Багато підлітків експериментують з курінням. Хоча для значної частини з них ці експерименти закінчуються після кількох викурених сигарет, у деяких розвивається залежність, іноді дуже швидко.
Вважається, що оскільки підлітки лише нещодавно почали курити, вони здатні самостійно відмовитися від цієї звички, варто лише задіяти заходи морального впливу. Насправді, як показують опитування, деякі підлітки, які курять, теж хочуть припинити курити, але не можуть зробити це самостійно. Тому вони потребують такої самої допомоги, як і дорослі курці, хоча медичні препарати мають використовуватися із застереженнями, а чемпікс та зибан не рекомендуються для осіб віком молодше 18 років.
Лікарі, які працюють із підлітками, мають виявляти їх статус щодо куріння, рекомендувати їм відмовитися від згубної звички і пропонувати свою допомогу у цьому. Важливо, щоб така допомога надавалася з повагою до юного курця і розумінням специфічних для його соціального статусу проблем, бажано без присутності батьків.
З іншого боку, треба запитувати в усіх пацієнтів підліткового або дитячого віку, а також їх батьків про пасивне куріння і наполегливо рекомендувати не наражати інших людей, а особливо дітей, на дію тютюнового диму у всіх приміщеннях та інших місцях.
Пацієнти, які бояться набрати зайву вагу після відмови від куріння
Деякі пацієнти, особливо жінки, через страх набрати зайву вагу не наважуються відмовитися від куріння або знову починають курити після вагітності. Хоча більшість курців дійсно набирають вагу після припинення куріння, цей показник зазвичай є невеликим (2-3 кг) і майже не підвищує ризику виникнення проблем зі здоров’ям.
Лікарю слід уважно ставитися до побоювань пацієнтів набрати зайву вагу і використовувати у цих випадках дві основні стратегії:
• рекомендувати змінити дієту на більш здорову, а саме вживати менше солі та цукру, більше овочів і фруктів, замінити тваринні жири на рослинні олії, зменшити споживання алкоголю;
• пояснити, що після відмови від куріння вага може підвищитися, але згодом організм відрегулює її таким чином, щоб вона більшою мірою відповідала «ідеальній» масі тіла конкретної людини, бо у курців вага часто більш низька, ніж «ідеальна».
Також можна рекомендувати таким пацієнтам використовувати препарати НЗТ, бо фізіологічно жага до нікотину схожа на відчуття голоду, і курець може більше їсти не тому, що насправді голодний, а тому що його організм звик до нікотину. Рекомендація проводити додаткові фізичні вправи також не є зайвою.
Пацієнти стаціонарних медичних закладів
Пацієнти стаціонарів мають підвищену мотивацію до припинення куріння з двох причин. По-перше, сам факт лікування в стаціонарі змушує їх ретельніше поглянути на стан свого здоров’я, і вони більш схильні прислухатися до порад лікаря. По-друге, згідно з чинним законодавством України, в усіх закладах охорони здоров’я тютюновий дим заборонений, і тому стаціонарні пацієнти мають труднощі в тому, щоб знайти місце для куріння. До того ж при курінні в медичному закладі такі пацієнти шкодять не лише собі, а й іншим хворим.
Дослідження показують, що пацієнти, які завчасно (хоча б за кілька тижнів, деякі керівництва радять за 8 тижнів) відмовилися від куріння перед тим, як їм будуть проводити планову хірургічну операцію, мають суттєво менше післяопераційних ускладнень, вони швидше одужують і час їх перебування у лікарні зменшується.
Пацієнтам, які лікуються або готуються лікуватися стаціонарно, треба наполегливо рекомендувати припинити курити, тому що продовження куріння підвищує ризик ускладнень і нових захворювань. Наприклад, хворі, які пройшли успішне лікування деяких видів раку, мають підвищений ризик повторного захворювання, якщо продовжують курити.
Пацієнти, які страждають від викликаних курінням хвороб
Куріння викликає або обтяжує близько 100 різноманітних хвороб. Результати наукових досліджень свідчать, що в пацієнтів, які мають такі захворювання і продовжують курити, підвищений ризик ускладнень або виникнення нових патологій. Наприклад, курці, що страждають на діабет, мають високий ризик серцево-судинних проблем. Повторний серцевий напад частіше виникає у тих осіб, які продовжують курити, порівняно з тими, хто відмовився від цієї звички. Припинення куріння після інфаркту зменшує шанси померти у найближчі роки приблизно на третину.
На жаль, деякі лікарі, навпаки, вважають, що пацієнтам після інфаркту чи інших гострих розладів здоров’я не можна рекомендувати припиняти курити. Така позиція суперечить результатам наукових досліджень. Як вже підкреслено вище, усі медичні працівники мають рекомендувати своїм пацієнтам кинути курити. Відмова від куріння має позитивні наслідки для здоров’я при будь-якій хворобі, тривалості куріння та віку пацієнта.
Пацієнти, які курять помірно
Загальновизнаного визначення помірного куріння немає. У даних рекомендаціях пацієнтами, які курять «помірно», називають тих, хто курить не кожного дня, а також тих, хто курить щоденно, але викурює менше
10 сигарет на день. Куріння «легких» сигарет замість звичайних не вважається «помірним». Медичні працівники мають виявляти «помірних» курців і рекомендувати їм відмовитися від куріння загалом за тією ж схемою, що і для інших курців. Основна відмінність полягає в тому, що «помірним» курцям не варто рекомендувати зазначені вище медикаментозні препарати, оскільки в них немає фізичної залежності від нікотину.
Рекомендації для керівників закладів охорони здоров’я
Допомога у відмові від куріння є важливим заходом покращення стану здоров’я пацієнтів та працівників. Тому така допомога має бути інтегрована у повсякденну діяльність закладу охорони здоров’я.
1. Потрібно передбачити у медичній документації кожного пацієнта спеціальні позначки щодо куріння, як мінімум: ніколи не курив; курив, але вже відмовився; продовжує курити. Доцільніше збирати більш детальну інформацію: якщо припинив курити, то коли; якщо курить, то які тютюнові вироби, скільки часу та яку кількість на добу.
2. Усі медичні працівники мають бути проінструктовані про необхідність заповнення графи про куріння у кожного нового пацієнта, і якщо виявиться, що він продовжує курити, порекомендувати кинути цю звичку.
3. Всім постійним пацієнтам, які продовжують курити, медичні працівники мають щонайменше щорічно нагадувати про необхідність відмовитися від куріння. Бажано, щоб таке нагадування не було формальним або простим направленням до іншого фахівця, воно повинно мотивувати до відмови від куріння на основі тієї інформації про стан здоров’я даного пацієнта, яку має спеціаліст.
4. Усім медичним працівникам необхідно пройти навчання щодо надання короткої (кілька хвилин) мотиваційної консультації щодо припинення куріння.
5. Всі медичні працівники повинні вміти визначати наявність фізичної залежності від нікотину у пацієнтів, які курять, і мати базові знання про наявні засоби фармакотерапії, які можуть допомогти особам із даною залежністю.
6. На зборах персоналу треба періодично обговорювати питання надання допомоги пацієнтам у припиненні куріння і шляхів підвищення її ефективності.
7. Доцільно виділити щонайменше одного працівника медичного закладу, який матиме кращу підготовку та мотивацію (а також більше часу) для допомоги у припиненні куріння, щоб направляти до нього пацієнтів, які виявили бажання отримати детальні поради щодо відмови від цієї звички. Надання таких порад спеціаліст повинен вважати пріоритетною справою, і для цього мають бути виділені окремі робочі години. Цей працівник повинен допомагати іншим у засвоєнні навичок ефективного консультування та координувати їх діяльність.
8. Потрібно збирати і оновлювати інформацію про наявні спеціалізовані служби, кабінети, телефонні лінії, інтернет-ресурси допомоги у припиненні куріння (та їх ефективність), щоб направляти туди пацієнтів, яким потрібна додаткова допомога. Також за можливості потрібно замовляти листівки, плакати або інші матеріали з рекомендаціями з відмови від куріння, які можна роздати пацієнтам або розмістити на стінах закладу для інформування.
9. Допомога у припиненні куріння має бути надана не лише пацієнтам, але й усім медичним та іншим працівникам медичного закладу.
10. Куріння має бути суворо заборонене для усіх працівників і пацієнтів закладу охорони здоров’я у всіх приміщеннях та прилеглих територіях. Можливо виділити окреме чітко визначене місце для куріння на території закладу, де куріння не буде наражати на небезпеку інших людей.
11. Необхідно впроваджувати розроблені методики надання допомоги пацієнтам з питань профілактики тютюнокуріння в усіх закладах охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування, оскільки це не потребує спеціальної медичної підготовки і оснащення.
Матеріал надрукований у скороченому вигляді.
Повний текст документу читайте на сайті www.moz.gov.ua
/thumbs/widget_no2012_10-45_509e1c4eae1b70a5a456273cc380cef2.jpg)
/thumbs/widget_no2012_9-44_4679f5b88b24aa9cb618f512bdc49092.jpg)
/thumbs/widget_no2012_8-43_26cad5b88ddf5a743f95ca429b4c906d.jpg)
/thumbs/widget_no2012_7-42_86a9e4da36ea1a0db29c7bd40ea47bf2.jpg)
/thumbs/widget_no2012_6-41_95619ec1daf610ad2dcf1807a3dea079.jpg)
/thumbs/widget_no2012_5-40_6337bb5366e25ae3aba094521feb2dfb.jpg)
/thumbs/widget_no2012_4-39_7d337a6b6ef0eaddfe130c03de9c2153.jpg)
/thumbs/widget_no2012_3-38_647553d86543f015aecc127ace4d2ade.jpg)
/thumbs/widget_no2012_2-37_47f44a39a5728a1047623e171b83f7f4.jpg)
/thumbs/widget_no2012_1-36_c36daeafd4162943d279739ca6c9f0b4.jpg)
/thumbs/widget_nn24_8-153_titul.jpg)
/thumbs/widget_nn24_7-152_titul-1.jpg)
/thumbs/widget_nn24_5-6-151_titul.jpg)
/thumbs/widget_nn24_4-150_titul.jpg)
/thumbs/widget_nn24_3-149_titul.jpg)
/thumbs/widget_nn24_2-148_titul.jpg)
/thumbs/widget_nn24_1-147_titul-1.jpg)
