Тривожність, пов’язана з війною:
основні аспекти проблеми
сторінки: 7-11
Зміст статті:
- Визначення й оцінювання рівня тривожності, спричиненої війною
- Поширеність і тенденції розвитку тривожності в регіонах, що постраждали від війни
- Поширеність і частота хронічної тривожності в умовах війни
- Індивідуальні відмінності рівня тривожності та подолання стресу в різних категорій населення
- Соціально-економічні предиктори хронічної тривожності в зонах збройного конфлікту
- Політичні детермінанти та чинники модифікації тривожності
- Наслідки надмірного рівня тривожності, пов’язаної з війною, для поведінки та здоров’я людини
- Довгострокові тенденції та міжгенераційний вплив на психічне здоров’я після війни
- Втручання з приводу тривожності в умовах збройного конфлікту
- Майбутні напрями дослідження підвищеної тривожності, пов’язаної з війною
- Висновки
В умовах війни психічне здоров’я людини зазнає тривалого негативного впливу, що призводить до розвитку надмірної / хронічної тривожності, яка, своє чергою, може зумовлювати довгострокові негативні наслідки, спричиняти деструктивні психічні порушення впродовж життя та позначатися на добробуті наступних поколінь. До вашої уваги представлено огляд статті S. X. Zhang and L. Z. Li «War Anxiety: A Review», опублікованої у виданні Curr Psychiatry Rep (2025 Feb; 27 [2]: 140–146), у якій автори проаналізували результати досліджень тривожності, пов’язаної з війною, соціально-економічні чинники впливу на її рівень, а також стратегії її подолання, приділивши особливу увагу наслідкам російсько-української війни.
Війни та збройні конфлікти чинять серйозний вплив на психічне здоров’я мільйонів людей у всьому світі (Miller and Rasmussen, 2010; Lim etal., 2022). Серед негативних наслідків для психіки особливо поширеним і стійким є тривожність (Bogic etal., 2015; Hyland etal., 2023). Останніми роками значно прогресує розуміння тривожності, пов’язаної з війною, що зумовлено тривалими конфліктами (Limone etal., 2022).
Мета огляду S. X. Zhang and L. Z. Li — узагальнити результати останніх досліджень щодо поширеності та епідеміології надмірної тривожності серед осіб, які постраждали від війни. Особливу увагу автори приділяли дослідженням, дані яких було опубліковано впродовж 2021–2024 рр. Як зазначають дослідники, глобальна картина збройних конфліктів кардинально змінилася за останні роки, а вторгнення рф до України знову привернуло увагу вчених до наслідків війни для психіки людини внаслідок травматичних подій (Pavlova etal., 2022). На цьому тлі науковці зосередили увагу на визначенні та оцінюванні рівня поширеності тривожності під час війни (Surzykiewicz etal., 2022; Pavlova etal., 2023).
Зокрема, досягнуто значних успіхів у з’ясуванні складної взаємодії чинників ризику, які призводять до підвищення рівня тривожності в зонах конфлікту — від гострої травми до хронічних соціально-економічних стресорів і глибокої соціальної напруженості (Pinchuk etal., 2022; Rogowska and Pavlova, 2023; Zasiekina etal., 2023).
У низці досліджень клініцисти також вивчали довгострокові наслідки надмірної тривожності та ефективність втручань (Chudzicka-Czupała etal., 2023; Mottola etal., 2023; Nnanyelugo etal., 2023).
Визначення й оцінювання рівня тривожності, спричиненої війною
вгоруЗгідно з визначенням Американської психологічної асоціації (APA, 2024), для надмірної тривожності характерне хронічне відчуття страху та соматичні симптоми напруги, коли людина постійно очікує небезпеку, катастрофу або ситуацію, що несуть загрозу фізичному або психологічному благополуччю, виходять за межі звичайного життєвого досвіду та зумовлюють інтенсивний страх, жах, і відчуття безпорадності нещастя, що насувається». Тривога є природною емоційною реакцією, часто пов’язаною з почуттям страху або небезпеки, проте коли вона стає надмірною або хронічною, вона може бути симптомом певних захворювань чи порушень, як-от генералізований тривожний розлад (ГТР) або посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
У таблиці 1 представлено інформацію, як у межах проведених досліджень науковці оцінювали рівень тривожності та почуття страху, спричинені війною. Інструменти оцінювання рівня тривожності охоплюють тісно пов’язані, але окремі категорії, як-от:
- ГТР (Xu et al., 2022; Malecki et al., 2023; APA, 2024); стан тривожності (Celuch et al., 2024);
- хронічна тривожність, пов’язана зі збройниим конфліктом (Surzykiewicz et al., 2022);
- різкі напади страху, спричинені війною (Surzykiewicz et al., 2022);
- психологічний дистрес (Xu et al., 2023).
Поширеність і тенденції розвитку тривожності в регіонах, що постраждали від війни
вгоруI. C. Lim etal. (2022) виконали знакове дослідження, що охоплювало дані 183 випробувань у 42 країнах, дані яких продемонстрували разючу різницю між зонами активних конфліктів і постконфліктними ситуаціями, із показниками поширеності 43,4 і 30,3 % відповідно.
Цей висновок свідчить про значний вплив тривалого насильства й нестабільності на психіку людини, а також дає підстави припустити, що тривожність може частково зменшуватися після завершення збройного конфлікту. За оцінками, отриманими в цьому дослідженні, сукупна поширеність клінічно значущих ознак тривожності серед осіб, які проживають на територіях, що постраждали від збройного конфлікту, становить 30,7 %. Цей відсоток свідчить про значний тягар для психічного здоров’я людини, пов’язаний із наслідками війни, що чинить вплив майже на кожну третю особу в цих регіонах. Оскільки на об’єднаний показник поширеності підвищеної тривожності (30,7 %) значною мірою позначається надмірна представленість повоєнних досліджень, імовірно, він є консервативною характеристикою. Тож для оцінювання безпосереднього впливу війни на рівень тривожності необхідно провести більше досліджень саме в умовах війни.
Поширеність і частота хронічної тривожності в умовах війни
вгоруВнаслідок повномасштабного вторгнення рф до України дослідники отримали унікальну можливість вивчити безпосередні наслідки війни для психіки людини. За даними одного з перших широкомасштабних досліджень, виконаних на початку російсько-української війни, 44,1 % учасників (мешканців України) повідомили про клінічно значущі симптоми тривожності (Pavlova etal., 2022).
Цікаво, що згаданий показник поширеності хронічної тривожності в Україні відповідає середньому світовому в зонах активних збройних конфліктів (43,4 %), про який повідомляли I. C. Lim etal. (2022), та узгоджується з даними багатьох досліджень, у яких підтверджено підвищення рівня тривожності в інших країнах (Chudzicka-Czupała etal., 2023; Mottola etal., 2023; Malecki etal., 2023; APA, 2024; Greenglass etal., 2024).
Тож високі показники поширеності хронічної тривожності свідчать про значний негативний вплив нещодавніх збройних конфліктів на психічне здоров’я людини та порушення соціальної й економічної стабільності в Україні.
Варіативність показників поширеності в різних дослідженнях наголошує на необхідності застосування підходів до моніторингу рівня тривожності, орієнтованих на конкретні групи населення, зважаючи на підгрупові відмінності, зокрема:
- між підлітками і дорослими (Rogowska and Pavlova, 2023; Hyland et al., 2023);
- між учасниками бойових дій, працівниками гуманітарних служб і цивільним населенням (Pavlova et al., 2022; Pinchuk et al., 2022; Zasiekina et al., 2023);
- між мешканцями зон бойових дій і переміщеними особами (Chudzicka-Czupała et al., 2023; Lushchak et al., 2024).
Індивідуальні відмінності рівня тривожності та подолання стресу в різних категорій населення
вгоруАналізуючи вплив війни в Україні, I. Pavlova etal. (2022) досліджували відмінності щодо поширеності підвищеного рівня тривожності між цивільними та професійними комбатантами. Дослідники дійшли висновку, що цивільні зазвичай мають вищі показники рівня тривожності (41,6 % серед добровольців територіальної оборони) порівняно з комбатантами (25,8 % серед військовослужбовців строкової служби та 32,6 % серед резервістів). Така різниця, ймовірно, може бути пов’язана з різними рівнями підготованості та стресостійкості різних верств населення, що свідчить про необхідність залучення цілеспрямованих заходів (Zasiekina etal., 2023).
W. Xu etal. (2023) у дослідженні параметрів психічного здоров’я людини і застосування стратегій подолання стресу (копінг-стратегій) серед українців на ранніх стадіях російсько-української війни надали важливу інформацію щодо психологічних механізмів, що діють в умовах активного конфлікту. Наприклад, застосування проблемно-орієнтованої копінг-стратегії (як-от пошук інформації, планування майбутнього) було пов’язане з нижчим рівнем тривожності, тоді як емоційно-орієнтовані підходи (як-от уникання, румінація), навпаки, асоціювалися з вищим рівнем її виразності.
Особи з нижчою толерантністю до невизначеності демонстрували вищий рівень тривожності, що акцентує на ролі когнітивних чинників у формуванні емоційної реакції людини на травматичні події. Сприйняття соціальної підтримки виявилося вирішальним чинником подолання підвищеної тривожності, що наголошує на важливості збереження соціальних зв’язків в умовах війни.
Власне, надмірне використання пов’язаних із конфліктом новин і контенту в соціальних мережах асоціювалося з вищим рівнем тривожності, що, своєю чергою, свідчить про необхідність проведення відповідних заходів для підвищення медіаграмотності в умовах збройного конфлікту. Такі висновки підтверджують, що вразливість щодо рівня виразності тривожності може бути неоднаковою для представників різних демографічних груп.
На думку S. X. Zhang and L. Z. Li, майбутні дослідження мають бути спрямовані на додаткове вивчення ролі особистісних, генетичних чинників і розвитку в етіології тривожності та її контролю під час воєнних дій.
Соціально-економічні предиктори хронічної тривожності в зонах збройного конфлікту
вгоруРоль соціально-економічних чинників у формуванні поширеності хронічної тривожності серед населення, яке постраждало від війни, важко переоцінити. V. Patel and A. Kleinman (2003) довели взаємозв’язок між низьким матеріальним рівнем (бідністю) та станом психічного здоров’я людини, який стає ще очевиднішим в умовах війни.
Такі чинники, як економічна нестабільність, безробіття, брак доступу до основних ресурсів можуть посилювати рівень тривожності, створюючи замкнене коло, у якому психологічний дистрес ще більше перешкоджає повоєнному відновленню та матеріальному благополуччю.
В умовах повномасштабної війни в Україні I. Pavlova etal. (2023) також виявили, що економічні проблеми були значним чинником підвищення рівня виразності тривожності та асоціювалися зі страхами, пов’язаними із застосуванням зброї та насильства. Цей висновок узгоджується з даними ширших досліджень економічних детермінант психічного здоров’я людини в зонах збройного конфлікту.
K. E. Miller and A. Rasmussen (2010) акцентували на важливості щоденного впливу стресових чинників, зокрема економічних труднощів, для встановленні зв’язку між впливом війни та його наслідками на психічне здоров’я людини. Така взаємодія економічної нерівності з етнічною та расовою напруженістю додає ще один рівень труднощів до епідеміології тривожності, пов’язаної з війною. Своєю чергою, збройні конфлікти можуть загострювати вже наявні соціальні протиріччя, при цьому групи меншин несуть непропорційно великий тягар як внаслідок насильства, так і його психологічного впливу.
Расові та етнічні меншини серед постраждалого від конфлікту населення мають менше ресурсів для подолання надмірної тривожності, зокрема, через нерівний доступ до працевлаштування та мовні бар’єри у сфері охорони психічного здоров’я. Як зазначають L. J. Kirmayer etal. (2011), досвід дискримінації та маргіналізації може посилювати травматичний ефект в умовах війни. Тому ступінь негативного впливу расової нерівності на рівень тривожності, пов’язаної з війною, необхідно й надалі досліджувати.
Політичні детермінанти та чинники модифікації тривожності
вгоруСтійкість ворожих наративів і нерозв’язаних проблем у відносинах між народами може призводити до постійного стану підвищеної пильності та страху в представників постраждалого населення навіть у постконфліктних ситуаціях. D. Bar-Tal etal. (2009) описали, як колективні наративи віктимності та ворожнечі можуть вкоренитися в суспільствах, що постраждали від тривалого конфлікту, зумовлюючи постійне психологічне страждання, дискримінацію й виправдання насильства та перешкоджаючи зусиллям із примирення.
У контексті російсько-української війни попередній стан напруженості та історичні суперечності, ймовірно, посилили психологічний вплив цього конфлікту. Довга історія переплетених, але складних відносин між двома народами створила умови, за яких нинішні проблеми лише посилюються, потенційно ускладнюючи зусилля з відновлення та врегулювання відносин у майбутньому.
Наслідки надмірного рівня тривожності, пов’язаної з війною, для поведінки та здоров’я людини
вгоруХоча в більшості досліджень науковці зосереджували увагу на поширеності та предикторах розвитку тривожності, пов’язаної з війною, у межах деяких із них вивчали саме наслідки емоційного стану, який характеризується відчуттям напруження, нервозності та занепокоєння, часто у відповідь на потенційні загрози.
Вона може бути як короткочасною, ситуативною реакцією на стрес, так і хронічною, що позначається на повсякденному житті.
Пов’язана з війною тривожність, як і інші психічні розлади та симптоми, має негативний вплив:
- на психічне здоров’я, зумовлюючи супутні захворювання, як-от депресія та ПТСР;
- на соматичне здоров’я, спричиняючи психосоматичні симптоми та серцево-судинні захворювання;
- на поведінку, призводячи до розвитку безсоння та зловживання психоактивними препаратами (Rogowska and Pavlova, 2023).
Хронічна тривожність під час війни також може значно погіршувати когнітивні функції (здатність розуміти, пізнавати, вивчати, усвідомлювати, сприймати і переробляти зовнішню інформацію) та шкодити вибудові соціальних відносин (взаємодії та зв’язки між людьми або їх групами в процесі спільної діяльності).
Як наголошують S. X. Zhang and L. Z. Li, у межах майбутніх досліджень необхідно вивчити не лише вплив надмірного хвилювання та хронічного стресу в умовах війни на фізичне здоров’я і психологічний добробут людини, а й на розвиток дітей, здорове старіння і смертність.
Довгострокові тенденції та міжгенераційний вплив на психічне здоров’я після війни
вгоруРозуміння довгострокових тенденцій розвитку надмірної тривожності в групах населення, постраждалих від війни, має вирішальне значення для розробки ефективних втручань щодо її подолання і відповідних систем підтримки та поліпшення якості життя цих верств населення.
Як зазначають M. Bogic (2015) у систематичному огляді, 20,3–88 % військових біженців страждають від хронічної тривожності через п’ять років після вимушеного переміщення. Це свідчить про необхідність постійної підтримки психічного здоров’я впродовж тривалого часу (навіть після припинення активних бойових дій).
«Спадкування» стану надмірного напруження й нервовості (тривожність, стрес), пов’язаної з війною, від покоління до покоління є однією з важливих проблем, які зумовлюють такі симптоми, як: підвищене збудження, постійна тривога, хронічний неспокій, порушення сну, труднощі з концентрацією уваги. C. C. Sangalang and C. Vang (2017) встановили, що в дітей військових, біженців часто спостерігається вищий рівень тривожності, а також тяжчі форми депресії, тобто негативні психологічні наслідки збройного конфлікту можуть «передаватися навіть через покоління». Це явище особливо простежується в громадах, які продовжують стикатися з дискримінацією (однією з найпоширеніших форм насильства та порушення прав людини) і маргіналізацією (виключення зі сфер життєдіяльності суспільства на підставі расових, релігійних, етнічних, гендерних, культурних чи інших ознак окремих осіб або прошарків населення) у країнах, куди переїхали біженці, що лише підсилює стійкий посттравматичний стрес від війни і вимушеного переміщення.
Втручання з приводу тривожності в умовах збройного конфлікту
вгоруВ умовах війни тривожність може бути адаптивною, зважаючи на наявність реальної загрози, проте коли вона стає надмірною або хронічною, це може бути ознакою психічного розладу. Тож актуальним є оцінювання втручань, спрямованих на запобігання негативним наслідкам надмірної / хронічної тривожності під час війни та зменшення її рівня. У низці досліджень було підтверджено позитивний вплив втручань на рівні громади, а також інтервенцій завдяки інтернет-ресурсу та мобільних пристроїв (Bogdanov etal., 2021; Nnanyelugo etal., 2023).
Нині є багато оцінок щодо ефективності застосування в клінічній практиці підходів до лікування ПТСР у біженців і шукачів притулку через збройні конфлікти (Thompson etal., 2018; Turrini etal., 2021). Результати традиційних методів лікування осіб із психічними розладами (зокрема із ПТСР), як-от когнітивно-поведінкова терапія, медитація усвідомленості (майндфулнес), травма-інформована допомога і терапія в групах підтримки, необхідно оцінювати в умовах війни (Bhattacharya etal., 2023). Крім того, соціально-психологічні втручання, вплив яких вивчали в інших кризових ситуаціях, як-от пандемія COVID-19, можливо поширювати на зони воєнного конфлікту(Yan etal., 2021). За даними оцінювання чинників ризику, ці втручання можуть бути застосовані для представників вразливих груп населення (MacIntyre etal., 2023).
Майбутні напрями дослідження підвищеної тривожності, пов’язаної з війною
вгоруНещодавні досягнення щодо розуміння епідеміології та поширеності підвищеної тривожності серед постраждалого від війни населення демонструють доволі складну картину значного загального тягаря з варіаціями в певних демографічних групах, зумовленими різними контекстами. Взаємодія травматичних подій із воєнними конфліктами, соціально-економічними чинниками та суспільними проблемами, як-от расизм і політична напруженість, є багатогранною проблемою як для дослідників, так і для лікарів-практиків (MacIntyre etal., 2023).
Так, на думку S. X. Zhang andL. Z. Li, нині простежується пряма потреба в проведенні додаткових досліджень щодо розвитку підвищеного рівня тривожності протягом тривалих періодів часу в різних умовах затяжного або циклічного збройного конфлікту, що допоможуть зрозуміти складну природу стресових чинників, із якими стикається постраждале від війни населення у XXI ст.
У таблиці 2 узагальнено результати виконаних досліджень рівня тривожності, пов’язаної з війною, та питання, які потребують якнайшвидшого вирішення щодо чинників ризику надмірного напруження, їх механізмів, наслідків і відповідних втручань.
Висновки
вгоруОскільки глобальні конфлікти продовжують виникати в сучасному світі й перетинатися з іншими кризовими явищами, продовження досліджень їх впливу на психічне здоров’я людини матиме вирішальне значення для задоволення потреб постраждалих внаслідок війни. Хронічна тривожність, пов’язана з воєнними конфліктами, поширена в усьому світі серед цивільного населення, учасників бойових дій, медичних працівників, фахівців гуманітарних організацій, біженців і переміщених осіб, як підлітків, так і дорослих. Вона становить серйозну проблему в умовах російсько-української війни.
Сьогодні простежуються індивідуальні відмінності щодо рівня тривожності та стратегій її подолання, які поглиблюються соціально-економічними та політичними предикторами надмірного хвилювання, стану хронічної тривожності в умовах збройного конфлікту.
Підвищена тривожність, пов’язана з війною, має високий рівень коморбідності з депресією, порушеннями сну та ПТСР, що потенційно позначається на соматичному здоров’ї, спричиняючи довготривалі наслідки впродовж життя людини, яка зазнала травматичних подій, а й навіть для представників її наступних поколінь. Втручання на рівні громади та відповідні підходи із застосуванням інтернет-ресурсу й мобільних пристроїв також можуть стати в пригоді, щоб запобігти розвитку психічних розладів та зменшити їх наслідки.
Спираючись на отримані результати останніх досліджень, S.X. Zhang and L.Z. Li зауважують, що науковці та лікарі й надалі мають наполегливо працювати над розробкою економічно ефективних інтервенцій, які допоможуть зменшити рівень тривожності та поліпшити якість життя в представників вразливих груп населення.
Для майбутніх досліджень також дуже важливо оцінити нозологічну мережу цих категорій осіб. Попри обмеженість ресурсів у зонах збройного конфлікту, валідизація наявних інструментів вивчення рівня тривожності може підвищити порівнянність і клінічну значущість отриманих результатів. Крім того, оскільки в більшості дослідженнях увага вчених була зосереджена на вивченні психічного стану населення України та Європи, необхідно порівняти, як війна позначається на рівні тривожності в інших країнах чи регіонах.
Підготувала Наталія Купко