Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

Шизофренія з початком маніфестації в дитячому та підлітковому віці зазвичай пов’язана з вищим ризиком порушень когнітивних функцій і гіршим прогнозом. Застосування ефективного лікування для цих пацієнтів є особливо важливим. До вашої уваги представлено огляд статті C. Ward et al. «Efficacy and safety of brexpiprazole in adolescents with schizophrenia: a multicountry, randomised, double-blind, placebo-controlled, phase 3 trial with an active reference» видання Lancet Psychiatry (Published Online April 7, 2025. https://doi.org/10.1016/S2215–0366(25)00043–4), присвяченої результатам терапії брекспіпразолом у підлітків із шизофренією, ефективність якої доведено в дорослих пацієнтів.

Дебют шизофренії в дітей або підлітків (шизо­френія з дуже раннім чи раннім початком — до 13 або 18 років відповідно) пов’язаний із хронічними та тяжкими симптомами та гіршим прогнозом, ніж поча­ток захворювання в дорослому віці (Clemmensen etal., 2012; Stentebjerg-Olesen etal., 2016; Coulon etal., 2020). Пацієнтам, у яких шизофренія розвивається в ­підлітковому віці, часто притаманні виразніший когнітивний дефі­цит, ­тяжча інвалідизація і гірше соціально-професійне ­функціонування, ніж у тих, хто захворів на ­шизофренію в дорослому віці (Rajji etal., 2009; Grover etal., 2019).

Згідно з настановами Національного інституту ­охорони та клінічної досконалості Великої Британії (NICE, 2016) і Канадськими рекомендаціями з фармакотерапії роз­ладів спектра шизофренії та інших психотичних розладів у  ­дітей та осіб молодого віку (CPA/SSC, 2017), першою лінією тера­пії для підлітків із шизофренією є антипсихотичні препарати в поєднанні з психотерапією (Abidi etal., 2017). Хоча продемонстровано ефективність деяких анти­психо­тиків (зокрема, атипових) для лікування підлітків із шизо­френією, ці засоби можуть мати менш ­сприятливий ­профіль ризику та користі в пацієнтів цієї вікової ­категорії порівняно з дорослими (Pagsberg etal., 2017; Stafford etal., 2015; Krause etal., 2018; Lee etal., 2020; Rogdaki etal., 2024; Højlund etal., 2025).

До патофізіологічних механізмів шизофренії ­залучено кілька нейромедіаторів (Mäki-Marttunen etal., 2020). Ключовим чинником розвитку психотичних ­симптомів вважається дисфункція дофамінової системи, хоча водно­час зростає й кількість доказів залучення норадрен­ергічної та серотонінергічної систем (Stahl, 2018; Mäki-Marttunen etal., 2020).

Брекспіпразол є атиповим антипсихотиком, що діє на ці три моноамінергічні системи (Maeda etal., 2014). Препарат схвалено для лікування шизофренії у ­дорослих і підлітків (віком ≥ 13 років) у США та інших країнах (Сінгапур, Об’єднані Арабські Емірати та Бразилія). Схвалення застосування брекспіпразолу для підлітків Управлінням з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) ґрунтувалося на екстраполяції даних дослі­джень за участю дорослих пацієнтів щодо короткострокової ефективності, фармакокінетики та відповідності впливу вказаного препарату в дорослих і підлітків та проміжного аналізу безпеки його довгострокового застосування у відкритому дослі­дженні за участю підлітків (Kane etal., 2015; Correll etal., 2015; Wang etal., 2024; Wang etal., 2023; Atkinson etal., 2023). Ефективність брекспіпразолу для підлітків із шизофренією не оцінювали в контрольованих дослі­дженнях із конт­ролем плацебо. Тож метою C. Ward etal. було оцінити вплив, безпеку та пере­носимість брекспіпразолу в підлітків із шизо­френією у ­межах дослі­дження з таким дизайном.

Матеріали та методи дослі­дження

Дизайн і учасники

Це міжнародне рандомізоване подвійне сліпе контрольоване плацебо дослі­дження третьої фази в паралельних групах і з активною референсною групою проводилося в 62 амбулаторних закладах десяти країн (США, Мексика, Франція, Італія, Польща, Румунія, Сербія, Іспа­нія, Україна та рф). До нього залучали пацієнтів віком 13–17 із первинним діагнозом «шизофренія» за критеріями ­Діагностичного й статистичного посібника з психіч­них розладів 5-го перегляду (DSM-5) і тривалістю захворювання щонайменше шість місяців до про­ходження скринінгу, які потребували лікування антипсихо­тичними препаратами й мали показник ≥ 80 ­балів за шкалою оціню­вання позитивних і негативних симптомів (PANSS) під час скринінгу та на початковому етапі.

Ключові критерії виключення: діагноз згідно з DSM-5, відмінний від шизофренії, який був основною метою ліку­вання протягом трьох місяців після скринінгу; клінічна картина або анамнез, що відповідали маяченню, деменції, амнезії або іншим когнітивним розладам; психо­тичні симптоми, зумовлені іншим загальним захворюванням або прямим впливом речовин; госпіталізація тривалістю понад 21 добу з приводу поточного загострення шизо­френії на початковому етапі; резистентність до лікування анти­психотиками (рецидив через неналежний ­комплаєнс або зловживання психоактивними речовинами); високий ризик серйозного самоушко­дження чи самогубства або високий ризик заподіяння шкоди для інших (насильства чи вбивства); епілепсія або свідчення про судоми, тяжку травму голови або інсульт в анамнезі; свідчення щодо нестабільного перебігу інших захворювань, як-от печінкових, ниркових, респіраторних, серцево-судинних, ендокринних, неврологічних, гематологічних чи імунологічних, за яких можливий невиправданий ризик клінічно значущої побічної дії; супутнє серйозне системне захворювання, що потребує фармакотерапії; ­застосування електросудомної терапії в анамнезі; позитивні ­результати скринінгу на зловживання наркотичними засобами.

Для поліпшення якості сну учасникам дослі­дження було дозволено обмежене використання бензодіазепінів і небензодіазепінових засобів. Серед заборонених ліків: антипсихотики, антидепресанти, стабілізатори настрою, стимулятори та інші психотропні засоби. За ­виявлення позитивного результату скринінгу на препарати канабісу оцінювали здатність особи утримуватися від їх ­вживання під час дослі­дження. Пацієнтів, залучених до дослі­дження, розподілили у випадковий спосіб у співвідношенні 1: 1: 1 для приймання брекспіпразолу, арипіпразолу або ­плацебо в таблетованій формі.

Процедури

Після щонайменше триденного періоду «­вимивання» заборонених препаратів (≥ 7 днів для пероральних анти­психотиків) пацієнти розпочали 6-тижневий період ліку­вання брекспіпразолом (2–4 мг/добу), арипіпразолом (10–20 мг/добу) або приймання плацебо. Титрування дози брекспіпразолу відбувалося за такою ­схемою: 0,5 мг/добу — 1–4-й день; 1 мг/добу — 5–7-й день; 2 мг/добу — 8–14-й день і 2 мг/добу або 3 мг/добу — 15–21-й день; коригування дози на ± 1 мг (2–4 мг) дозволено після періоду титрування (21-й день). Дозу арипіпразолу титрували за такою схемою: 2 мг/добу — 1–4-й день; 5 мг/добу — 5–7-й день; 10 мг/добу — 8–14-й день і 10 мг/добу або 15 мг/добу — 15–21-й день; ­коригування дози на ± 5 мг (у межах 10–20 мг) дозволено після ­періоду титрування (21-й день). Арипіпразол було ­додано як актив­ний препарат порівняння для ­оцінювання чутливості аналізу, оскільки вважається, що вказаний препарат ­добре переноситься та ефективний для лікування підлітків із шизофренією (Pagsberg etal., 2017).

Дослі­джувані препарати пацієнти приймали перорально раз на добу, незалежно від їди. Ефективність, побічні ефекти, результати щодо безпеки та приймання супутніх ліків оцінювали під час амбулаторних відвідувань з інтервалом у тиждень. На 6-му тижні пацієнти, які завершили подвійний сліпий період лікування, могли брати участь у додатковому відкритому дослі­дженні (Atkinson etal., 2024). Осіб, які не брали участь у відкритому дослі­дженні, спостерігали через 21 (± 2) день після ­приймання останньої дози призначеного втручання, щоб зареєструвати наявність побічних ефектів та супутніх ліків.

Прихильність до лікування (оцінена самостійно і перевірена дослідниками) розраховували як частку ­прийнятих таблеток від загальної запланованої їх кількості для кожного пацієнта.

Оцінювання результатів

Основним показником ефективності був загальний показник за шкалою PANSS, що допомагає оцінити тяжкість 30 симптомів шизофренії (сім позитивних, сім негативних і 16 — загальної психопатології), кожен з яких оцінювали від 1 (немає) до 7 балів (дуже знач­ний). Загаль­ний показник за PANSS (30–210 балів) ­отримували як суму 30 оцінок симптомів, який вважали основ­ним показником результату, оскільки його ­широко використовують у клініч­них дослі­дженнях шизофренії (зокрема в підліт­ків) і він є золотим стандартом для ­встановлення ефективності антипсихотичної терапії(Kay etal., 1987) Findling etal., 2008, 2012; Pagsberg etal., 2017; Goldman etal., 2017). Такий підхід полегшує порівняння результатів дослі­джень. Обґрунтованість і ­надійність PANSS продемонстровано в когорті дорослих пацієнтів, а дані ­шкали загального клінічного вра­ження (CGI) ­уможливили оціню­вання клінічно важливих показ­ників за PANSS і розрахувати мінімальну клінічно важливу різницю як 15 ­балів (або 34 %) для зміни від вихідного ­рівня (Kay etal., 1987; Hermes etal., 2012).

Вторинні результати ефективності: показники за під­шкалами PANSS для оцінювання позитивних і негативних симптомів; частота відповіді на лікування (­поліпшення загального показника за PANSS на ≥ 30 % порівняно з почат­ковим рівнем або показник за CGI для ­оцінювання поліпшення стану [CGI-I] 1 або 2 бали) та досягнення ремісії (зміна на ≤ 3 бали показників за пунктами PANSS; показники за шкалами оцінювання загального функціонального стану для дітей (CGAS), CGI для оцінювання тяжкості захворювання (CGI-S) та CGI-I. Також визначали загальний показник за опитувальником щодо задоволеності якістю життя для дітей (PQ-LES-Q). Показник за підшкалою PANSS для оцінювання загальної психо­патології розраховували апостериорно.

Оцінювання безпеки передбачало визначення: час­тоти побічних ефектів, пов’язаних із лікуванням; зміни маси тіла; результатів лабораторних тестів (вмісту сиро­ват­ко­вого пролактину); життєво важливих показників, ­даних електрокардіографії (ЕКГ); показників за шка­лами оціню­вання екстрапірамідних симптомів (Сімпсона–­Ангуса, аномальних мимовільних рухів і акати­зії ­Барнса), Нью-Йоркською шкалою щодо не­сприятливих когнітивних ефектів лікування нейропсихіатричних захворювань, Колумбійського університету для визначення рівня ­виразності суїцидальних тенденцій (C-SSRS); кількість госпіталізації.

Статистичний аналіз

За даними дослі­дження ефективності арипіпразолу для лікування підлітків із шизофренією, розмір вибірки зі 105 пацієнтами на групу дозволяв досягти принаймні 80 % потужності за двобічного коефіцієнта α = 0,05 для встановлення ефекту лікування (зміни загального ­показника за PANSS від базового рівня до 6-го тижня на -7,4 бала [± 19,0]) (Findling etal., 2008). Тож запланований розмір вибірки становив 315 пацієнтів.

Первинне статистичне порівняння щодо первинного ­результату аналізували за допомогою тесту значущості серед­ньої різниці за методом найменших квадратів для загаль­ного показника за PANSS між групами терапії брекс­­піпразолом і плацебо на 6-му тижні. Метою цього дослідження не було пряме порівняння даних ефективності застосування брекспіпразолу та арипіпразолу. Ефективність втручань аналізу­вали на підставі даних учасників, що мали намір лікува­тися (ITT), розподі­лених у випадковий спосіб, які ­приймали принаймні одну дозу досліджуваного препарату та мали ­базове і щонайменше ще одне вимірювання загального показника за PANSS ­після вихідного рівня.

Зміни загальних показників за PANSS (первинний аналіз ефективності), показників за субшкалами PANSS для оцінювання позитивних і негативних симптомів, показників за CGAS, CGI-S і щодо загальної психопато­логії, оцінених за PANSS, аналізували за допомогою змішаної моделі для повторних вимірювань. Оцінювали ­зміну ­загального показника за 14-пунктовим PQ-LES-Q за допомогою коваріаційного аналізу (ANCOVA), ­зокрема основ­ного ефекту лікування та вихідного значення як коваріати. Безпеку втручань аналізували за даними учасників ­групи, що охоплювала всіх рандомізованих ­пацієнтів, які приймали якнайменше одну дозу дослі­джу­ваного препарату.

Результати дослі­дження

Упродовж 2017–2023 рр. 376 пацієнтів пройшли скринінг; 316 осіб у випадковий спосіб були розподілені до груп терапії брекспіпразолом (n = 110), арипіпразолом (n = 102) або плацебо (n = 104). Завершили лікування 107 (97 %) зі 110 пацієнтів у групі приймання брекспіпразолу, 97 (95 %) зі 102 — арипіпразолу й 92 (88 %) зі 104 — плацебо. Аналіз ефективності втручань охоплював дані 314 пацієнтів (110 у групі застосування брекспіпразолу, 101 — арипіпразолу та 103 — плацебо), без­пеки — дані всіх 316 рандомізованих пацієнтів.

Вихідні демографічні та клінічні характеристики були подібними для усіх груп, із незначними відмінностями щодо маси тіла. Середній вік рандомізованих пацієнтів становив 15,3 (± 1,5) року; 166 (53 %) осіб були жіночої статі. Під час останнього візиту середня доза брекспіпразолу становила 3,0 (± 0,9) мг; арипіпразолу — 13,9 (± 4,7) мг. Найчастіше використовуваними антипсихо­тиками до дослі­дження були рисперидон, оланзапін, галоперидол, кветіапін та арипіпразол. У межах дослі­дження щонайменше один супутній препарат приймали 26 (24 %) зі 110 пацієнтів у групі терапії брекспіпразолом, 23 (23 %) зі 102 — арипіпразолом і 23 (22 %) зі 104 — плацебо. Прихильність до лікування ≥ 90 % зафіксовано у 107 (97 %) зі 110 пацієнтів у групі застосування брекспіпразолу, 100 (98 %) зі 102 — арипіпразолу та 103 (99 %) зі 104 — плацебо. Достовірно значніше поліпшення загального показника за PANSS було продемонстровано в пацієнтів групи терапії брекспіпразолом (середня зміна за методом найменших квадратів -22,8 [± 1,5] бала), ніж плацебо (-17,4 [± 1,6] бала) від вихідного рівня до 6-го тижня, різниця середніх значень за методом найменших квадратів становила -5,33 бала (95 % довірчий інтервал [ДІ] від -9,55 до -1,10]; p = 0,014) (рисунок).

Рисунок. Зміна загальних показників за шкалою PANSS

Зміна загального показника за PANSS від ­вихідного ­рівня до 6-го тижня також була більшою в групі застосування арипіпразолу порівняно з плацебо (різниця серед­ніх значень за методом найменших квадратів становила -6,53 бала (95 % ДІ від -10,8 до -2,21; p = 0,0032), що підтвер­джує правильність методології дослі­дження та відбору популяції пацієнтів.

На 6-му тижні терапії брекспіпразолом порівняно з плацебо спостерігалося також достовірне поліпшення показника за підшкалою PANSS для оцінювання позитивних симптомів, частоти відповіді на лікування, показника за CGI-I та визначеного апостеріорно показника за підшкалою PANSS щодо загальної психопатології. Показники за підшкалою PANSS для оцінювання негативних симптомів, частота ремісії та за CGAS поліпшилися порівняно з групою приймання плацебо, але це поліпшення не було статистично значущим (табл. 1).

Таблиця 1. Кінцеві результати ефективності втручань через шість тижнів лікування

Щонайменше про одну побічну подію, пов’язану з ліку­ванням, повідомили 44 (40 %) зі 110 пацієнтів у групі застосування брекспіпразолу; 53 (52 %) зі 102 пацієнтів — арипіпразолу та 42 (40 %) зі 104 пацієнтів — плацебо (табл. 2).

Таблиця 2. Побічні ефекти, які виникали впродовж лікування

Найчастішими (частота ≥ 5 %) побічними явищами, пов’язаними з лікуванням, були головний біль і нудота в разі використання брекспіпразолу та сонливість, втомлюваність і акатизія за терапії арипіпразолом. У всіх групах більшість побічних явищ, що виникли під час ліку­вання, були легкого або середнього ступеня тяжкості.

Троє пацієнтів припинили лікування через ­побічні ефекти, зокрема двоє пацієнтів отримували плацебо, один — арипіпразол. Жоден учасник не припинив лікування через небажані явища, що виникли під час терапії брекспіпразолом. Випадків смерті не було. ­Побічні реакції, пов’язані з екстрапірамідними симптомами (акатизія, ригідність м’язів, тремор, екстрапірамідний розлад, дистонія, психомоторна гіперактивність, гіпо­кінезія), виникли в семи (6 %) пацієнтів групи застосування ­брекспіпразолу; 11 (11 %) — арипіпразолу та ­п’яти (5 %) — плацебо.

Середні зміни маси тіла від початкового рівня до останнього візиту становили + 0,8 (± 2,6) кг; + 0,5 (2,7) кг і 0,0 (2,2) кг у групах приймання брекспіпразолу, арипіпразолу і плацебо відповідно. Збільшення ваги на ≥ 7 % виявлено у дев’яти (8 %), п’яти (5 %) і п’яти (5 %), а втрата ваги на ≥ 7 % у п’яти (5 %), двох (2 %) і чоти­рьох (4 %) учасників груп використання брекс­піпразолу, арипіпразолу і плацебо відповідно.

За показниками шкали C-SSRS, жоден пацієнт не демонстрував суїцидальної поведінки під час лікування або спостереження. Про виникнення суїцидальних ­думок повідомили один (1 %) учасник дослі­дження у групі застосування брекспіпразолу, два (2 %) — у ­групі прий­мання арипіпразолу та два (2 %) — плацебо. Між цими ­групами не виявлено клінічно значущих відмінностей за серед­німи пара­метрами лабораторних тестів, ­життєво ­важливими показниками, параметрами ЕКГ, показниками шкал оціню­вання екстрапірамідних симптомів або ­когнітивних несприятливих ефектів. Середня зміна рівня глю­кози натще від базового рівня до останнього відвідування становила: + 0,06 (± 0,68) ммоль/л у групі застосування брекспіпразолом; + 0,04 (± 0,63) ммоль/л — арипіпра­золу та + 0,04 (± 0,82) ммоль/л — плацебо.

Рівень пролактину незначно зріс від вихідного рівня до останнього візиту у пацієнтів, які отримували терапію брекспіпразолом, і не був клінічно значущим (діапазон норми для осіб жіночої статі становить 3–30 нг/мл) (Atkinson etal., 2024). Один пацієнт чоловічої статі в ­групі застосування брекспіпразолу повідомив про ­помірно тяжкий небажаний ефект (галакторею) під час ліку­вання, який не був пов’язаним із призначеним лікуванням і зник упродовж доби без зміни дози вказаного засобу. Концентрація пролактину в цього пацієнта під час дослі­дження була в межах норми (2–18 нг/мл для осіб чоловічої статі) (Atkinson etal., 2024).

Обговорення

У дослі­дженні 3-ї фази за участю підлітків із шизо­френією лікування брекспіпразолом сприяло статистично значущому поліпшенню загального показника за PANSS, ніж приймання плацебо. Це перше дослі­дження з контролем плацебо та застосуванням арипіпразолу як актив­ного препарату порівняння, присвячене оцінюванню ефективності брекспіпразолу для ­лікування шизофренії в підлітків. Його результати доповнюють сукуп­ність доказів для використання атипових антипсихотичних засобів за підліткової шизофренії (Findling etal., 2008, 2012; Pagsberg etal., 2017; Goldman etal., 2017).

FDA дозволяє екстраполювати дані щодо ефективності застосування атипових антипсихотиків у дорослих із шизофренією для підлітків за умов дотримання встановленого режиму дозування та довгострокового профілю безпеки (Wang etal., 2024). У попередніх 6-тижневих дослі­дженнях 3-ї фази за участю дорослих із шизо­френію було продемонстровано статистично значуще ­поліпшення загального показника за PANSS у межах вико­ристання брекспіпразолу порівняно з плацебо (Kane etal., 2015; Correll etal., 2015). Аналіз впливу на лікування ­передбачав ефективну відповідь у підлітків, які отримували терапію брекспіпразолом (Wang etal., 2024).

Фармакокінетика та відповідність експозиції в дорослих і підлітків засвідчили, що цільова доза брекспіпразолу 2–4 мг є прийнятною для підлітків із шизофренією (Wang etal., 2023). Таке дозування брекспіпразолу ефективне в пацієнтів підліткового віку із шизофренією, причому зміна загального показника за PANSS на тлі терапії вказаним препаратом подібна до змін, про які повідом­ляли в дослі­дженнях за участю дорослих пацієнтів (Kane etal., 2015; Correll etal., 2015).

Згідно з проміжним аналізом даних тривалого відкритого продовження поточного дослі­дження, поліпшення стану в осіб підліткового віку зберігалося протягом ­шести місяців (Atkinson etal., 2024). Отримані дані свідчать, що відповідь на плацебо може бути вищою в дітей або підлітків (особливо у молодших підлітків), ніж у ­дорослих, хоча результатів таких дослі­джень недостатньо (Parellada etal., 2012).

Порівняно з попередніми дослі­дженнями ­ефективності застосування інших атипових антипсихотиків у ­підлітків із шизофренією, відповідь на плацебо в представленому дослі­дженні (середня ­зміна загального показника за PANSS на -17,4 бала від вихідного рівня до шостого тижня) ­можна вважати ­вищою ­межею очікуваного діапа­зону (Findling etal., 2008, 2012; Goldman etal., 2017).

На таку реакцію в учасників групи приймання ­плацебо міг мати вплив дизайн із трьома групами, у двох із яких застосовували активні методи лікування. Зміни загального показника за PANSS у разі застосування брекспіп­разолу та арипіпразолу подібні до тих, що фіксували в ­інших дослі­дженнях ­ефективності атипових антипсихо­тич­них засобів у підлітків із шизо­френією (Pagsberg etal., 2017). Однак висока відповідь на плацебо перешко­джає порівнянню відмінностей між групами з аналогічними даними інших дослі­джень.

Високу частоту завершення дослі­дження (107 [97 %] зі 110 пацієнтів) спостерігали у групі застосування брекспіпразолу. Більшість побічних ефектів, що виникали під час лікування, були легкими або помірними за тяжкістю, а голов­ний біль і нудота — єдиними ­небажаними явищами, що виникали під час лікування із частотою ≥ 5 % у групі терапії брекспіпразолом (сонливість, ­підвищену втомлюваність та акатизію фіксували в групі ­застосування арипіпразолу із частотою ≥ 5 %). Хоча під­літки, як ­правило, більш чутливі до несприятливих подій, ніж дорослі, загальний профіль безпеки за тера­пії брекспіпразолом у ­цьому дослі­дженні був подібним до того, який спостерігали за участю дорослих із шизофренією (Kane etal., 2015; Correll etal., 2015; Marder etal., 2017; Newcomer etal., 2018; Ivkovic etal., 2019).

Зміни метаболічних параметрів (як-от рівня глюкози натщесерце) були невеликими, що збігалося з проміжними результатами тривалого відкритого додаткового дослі­дження за участю підлітків та дослі­джень ефектив­ності брекспіпразолу для дорослих із шизофренією (Atkin­son etal., 2024; Newcomer etal., 2018).

У підлітків, які відвідували школу, не виявлено суттєвої різниці щодо когнітивних побічних ефектів між гру­пами терапії брекспіпразолом і ­приймання плацебо. ­Власне, ­такого результату щодо безпеки вимагає Європейське агентство з лікарських засобів (EMA).

Як зазначають C. Ward etal., терапевтичний ефект брекспіпразолу за шизофренії може бути наслідком моду­ляції систем норадреналіну, серотоніну та дофаміну. Анта­гонізм щодо α2C- і 5-HT2A-рецепторів і частковий ­агонізм щодо 5-HT1A-рецепторів, притаманні брекспіпразолу, можуть сприяти антипсихотичним і прокогнітив­ним ефектам (Maeda etal., 2014). Часткові агоністи D2-рецепторів (арипіпразол, брекспіпразол і ­карипразин) мають антипсихотичний ефект і зазвичай краще пере­но­сяться, ніж агоністи та антагоністи D2-рецепторів (Maeda etal., 2014; Mallet etal., 2019)..

Брекспіпразолу властива низька внутрішня активність щодо D2-рецепторів, що може додатково поліпшувати його переносимість (Maeda etal., 2014).

У підлітків із шизофренією (як і в дорослих пацієнтів) поши­реними побічними явищами за терапії анти­психо­тиками є активаційні та седативні ефекти, зокрема акатизія та сонливість, що порушують функціонування (Kane etal., 2015; Correll etal., 2015; Goldman etal., 2017; Tandon etal., 2020). Для дорослих із шизофренією брекспіпразол не ­вважається ні активуючим, ні седативним препаратом (Citrome, 2017). За даними дослі­дження, ­частота акатизії в разі застосування брекспіпразолу була ­низькою — 4 % (7 % — арипіпразол, 3 % — плацебо), а за резуль­татами аналізу тривалого відкритого додаткового дослі­дження — 2 %. Сонливість було виявлено в 5 % осіб у ­групі використання брекспіпразолу в ­межах згаданого дослі­дження (в 11 % — арипіпразолу, у 5 % — плацебо) та в 10 % — за ­даними проміжного аналізу результа­тів додат­кового дослі­дження (Atkinson etal., 2024).

Висновки

Терапія брекспіпразолом у дозі 2–4 мг/добу для підлітків із шизофренією сприяла значному зменшенню загальної тяжкості симптомів порівняно з прийманням плацебо. Профіль безпеки брекспіпразолу був сприятливим і відповідав тому, що спостерігався для дорослих із шизо­френією. Загальна частота побічних ефектів, спричинених лікуванням, була подібною за використання брекспіпразолу та плацебо і вищою за терапії арипіпразолом. Частота небажаних явищ (переважно головного болю та нудоти) за лікування брекспіпразолом була низькою.

Позитивні ­результати дослі­дження C. Ward etal. у поєд­нанні з попередньою екстраполяцією, даними щодо фармакокінетики та безпеки застосування брекспіпра­золу впродовж тривалого періоду свідчать на користь ­застосування вказа­ного препарату для ­ефективного ліку­вання ­підлітків із шизофренією.

Підготувала Наталія Купко