Державна стратегія наркополітики до 2030 року

Наркополітика держави — один із найвагоміших чинників, що мають вплив на ситуацію з вживанням психоактивних речовин, зокрема на доступ осіб, які зловживають чи мають залежність, до програм зменшення шкоди та лікування; 20 серпня 2025 року уряд ухвалив Державну стратегію наркополітики до 2030 року, що є важливим досягненням на шляху до створення здорового і стійкого суспільства.

Аналіз поточного стану щодо вживання психоактивних речовин

Станом на 01.01.2025 в Україні під наглядом у диспансерній групі перебувало понад 354 тис. осіб із розладами ­психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин (ПАР), зокрема алкоголю. Із них кількість осіб, які пере­бували на обліку внаслідок відповідних ­розладів, спричинених вживанням наркотичних та/або психо­тропних речовин, становила понад 64  тис. осіб, із них 67,8 % — через вжи­вання опіоїдів. Частка таких осіб зали­шається стабільною протягом багатьох років. Ці дані корелюють із результатами, отриманими в межах інтегрованого біоповедінкового дослі­дження та оцінювання кількості осіб, які вживають ін’єкційні наркотичні речовини. За ­останніми ­доступними даними (2019 р.), ця кількість становила 317 тис. осіб (на ­підконтрольній уряду України території), із них вживали лише опіоїди — понад 200 тис. осіб (63,3 %), стимулятори — понад 38 6 тис. осіб (12,2 %), практикували змішане застосування наркотичних речовин — ­понад 77 тис. осіб (24,5 %). Втім, даних щодо кількості осіб, які ­вживають наркотичні ­засоби неін’єкційним шляхом, в Україні ­немає.

Аналіз останніх доступних даних, які ­характеризують поточну ­ситуацію на ринку наркотичних препаратів, свідчить про на нові тенденції та негативний вплив широкомасштабного вторгнення російської федерації на тери­торію ­України. Так, зокрема, зменшення територій виро­щування нарковмісних рослин і зміна каналів збуту призвела до ­збільшення кількості лабораторій із виробництва синтетичних нарко­тичних засобів; до ­зростання ­поширення постачання комбі­нованих нарко­вмісних лікар­ських засобів і прекурсо­рів, обіг яких в Україні заборонено, але дозволено в краї­нах Європейського ­Союзу; до збільшення попиту на синтетичні ПАР, зокрема синтетичні кати­нони й канабіноїди, та пропозиції цих речовин. Серед ­нових загроз для системи охорони здоров’я — ­збільшення частоти звернень пацієнтів із ­гострою інтокси­кацією альфа-­піролідинопентіофеноном (α-PVP), амфетаміном і канабісом та висо­ка поширеність психозів, що може свідчити про вживання синтетичних канабіноїдів.

Попри значне поширення вживання наркотичних засо­бів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів, наразі доступ до заходів з ефективної профілактики, вияв­лення та лікування осіб із розладами, пов’язаними із їх вживанням, є обмеженим, як і доступ до нарко­тичних лікарських засобів, які призначають із лікувальною ­метою. За міжнародними оцінками, серед осіб із розладами, пов’язаними з уживанням вказаних речовин, лише одна з ­десяти отри­мує відповідне лікування.

Тенденції та обґрунтування необхідності розв’язання виявлених проблем

Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну збільшилась кількість громадян, які потребують медичної допомоги внаслідок отриманих поранень і психологічних травм. Крім того, стрімко зростає кількість осіб, зокрема і дітей, які мають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Залучення най­кращих світових практик для надання допомоги таким особам допоможе швидше впоратись із цим викликом та відновити їхній стан. Спрощення логіс­тичних шляхів ­постачання наркотичних лікарських засобів для військово­службовців сприятиме збереженню життя важкопоранених, для яких ­своєчасна допомога є життєво необхідною. Лише ско­ординовані та ­послідовні дії з допомоги військовослужбовцям та іншим особам, які цього потребу­ють у період військового стану, допоможуть протистояти агресії росії проти України.

Основними проблемами, що потребують нагального розв’язання протягом 2025–2030 років, є:

• Брак стійкої та збалансованої системи науково обґрун­тованих заходів, засобів і способів, що гарантують верховенство права, дотримання прав і свобод людини.
• Необхідність зниження попиту, незаконної пропози­ції та шкоди внаслідок вживання наркотичних засо­бів і психотропних речовин в умовах забезпечення доступності до наркотичних засобів і психотропних речовин для медичних і наукових цілей.
• Необхідність переорієнтації заходів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів для осіб, які вживають згадані препарати, від кримінально-­каральних до соціально-виховних, медичних, психо­соціальних та профілактичних.

До 2030 року необхідно розв’язати ці проблеми, ­зокрема через упровадження ефективної реформи ­наркополітики України, розширення доступу до медичних і соціальних ­послуг, зміни ставлення до наркозалежних осіб та підвищення рівня суспільної обізнаності про проблеми пацієнтів із розладами поведінки та психіки внаслідок вживання ПАР.

Ключові положення cтратегії наркополітики

Стратегія наркополітики на період до 2030 року базується на положеннях Конституції України, ­національного законодавства та відповідних міжнародно-правових доку­ментах Організації Об’єднаних Націй (ООН), Ради ­Європи та Європейського Союзу, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Одним із ключових аспектів подолання поширення психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання наркотичних засобів і психотропних речовин є забезпечення максимального зосере­дження на належному лікуванні із залученням соціально-виховної компоненти. Така стратегія передбачає системний підхід до лікування залежностей і трансформацію ставлення ­суспільства до осіб із залежностями, упрова­дження в клінічну практику якісних, доказових і пацієнто-орієнтованих моделей лікування, що відповідають сучасним міжнародним стандартам.

Ухвалена Стратегія наркополітики базується на ключо­вих положеннях відповідної Європейської стратегії нарко­політики 2021–2025 (англ. EU Drugs Strategy 2021–2025) та має на меті забезпечити:

1. Популяризацію здорового способу життя, ­зменшення попиту на наркотичні засоби, психотропні речовини або їхні аналоги — завдяки розвитку послуг профілактики, ліку­вання та ресоціалізації.
2. Гарантування безперервного й своєчасного доступу до контрольованих лікарських засобів для осіб, які цього потребують, забезпечення адекватного знеболення, ­доступності замісної підтримувальної терапії та інших препаратів медич­ного призначення, які застосовують для ­лікування паці­єнтів із залежностями і супутніми станами.
3. Протидію незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів, а ­також зменшення пропозицій таких засобів і речовин, які перебувають у незаконному обігу, та своєчасне їх вилу­чення, зокрема через упрова­дження системи раннього оповіщення про появу нових ПАР.
4. Розбудову системи моніторингу та збору ­стратегічних даних щодо наркотичної та алкогольної ситуації, що вико­ристовуватимуться для обґрунтованого ­прийняття рішень суб’єктами наркополітики.
5. Стратегічну співпрацю — розвиток партнерств, інно­ва­цій та ефективної координації суб’єктів.

Висновки

Вживання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів не за медичним призначенням несе значні ­ризики для громадського здоров’я та ­суспільного ­добробуту, економіки та національної безпеки держави. Залежність від ПАР є захворюванням центральної нервової системи: біо­хімічні процеси в активних центрах (рецепторах) мозку ­змінюються так, що потреба в наркотичних речовинах стає біологічно зумовленою і дуже сильною. Наркозалежність є рецидивним захворюванням — пацієнти з ­розладами, пов’язаними з уживанням наркотичних речовин, які ­пройшли ліку­вання або лікуються, мають підвищений ризик повернутися до вживання ПАР навіть після кількох років відмови.

Для повноцінного використання сучасних підходів і кращих міжнародних практик ефективної наркополітики необхідним є дотримання високих стандартів, як-от:

• Формування серед населення, медичних ­працівників, фахівців закладів освіти та наукових установ тощо розуміння проблеми вживання наркотичних засобів і психотропних речовин, природи ­залежності та мето­дів профілактики і лікування.
• Проведення наукових дослі­джень для розробки ­нових підходів до формування програм і заходів, упрова­дження новітніх методів профілактики, діагностики та медичної й психосоціальної допомоги (зокрема, використання наркотичних лікарських засобів).
• Виконання наукових дослі­джень і забезпечення прямого використання отриманих даних для ­прийняття рішень, створення ­нормативних актів у ­сфері використання нарко­тичних засобів.
• Підвищення кваліфікації осіб, які не мають медичної освіти, але за своїми ­службовими обов’язками мають володіти основними практичними ­навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані.
• Розвиток неформальної, ­інформальної освіти та просвітницької роботи, спрямованих на формування здорового способу життя, усвідомле­ного ставлення до власного здоров’я, безпечних поведінкових практик і профілактики захворювань.
• Налаго­дження системи розвитку міжнародної спів­праці для обміну даними, упрова­дження кращих міжнародних практик і технологій.

Інтеграція України до світової та європейської спільноти, виконання визначених ООН цілей сталого ­розвитку потребує вдосконалення політики у сфері обігу нарко­тичних засо­бів, психотропних речовин і прекурсорів відповідно до принципів інтегрованого та ­збалансованого підходу, що має відповідати як потребам забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю, безпеки громадян, так і неухильному дотриманню прав і свобод людини. Цілями сталого розвитку за напрямом забезпечення здоров’я та благо­получчя передбачено створення умов для безперешкодного доступу до лікування, послуг із профілактики та життєво необхідного використання наркотичних лікарських засо­бів для всіх осіб, які цього потребують.

Підготувала Лариса Мартинова

За матеріалами www.moz.gov.ua