Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

Повномасштабне вторгнення росії на територію України, яке відбулося в лютому 2022 року, ­стало травмувальною подією для більшості україн­ського народу. Ситуація невизначеності та нестабіль­ності на підґрунті реальної загрози смерті та зни­ження якості життя спричинила сильний негативний вплив на здоров’я українців, особливо на його психологічну ­складову. Надстресові умови війни (вибухи, вбивства, руйнування житла чи рідного міста, пряма загроза життю тощо) ­можуть стати причиною розвитку формування посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривожних розладів і депресії як у дорослих, так і у ­дітей.

Російське повномасштабне вторгнення в Україну в ­лютому 2022 року стало найбільшим європейським наземним наступом із часів Другої світової війни. Війна є ескала­цією збройного конфлікту, який охоплює час­тини сходу України з 2014 року. Загинула велика кількість цивіль­них осіб; мільйони дітей, жінок і людей похилого віку ­покинули Україну. За оцінками Дитячого фонду Орга­нізації Об’єд­наних Націй (ООН), 0,5 млн дітей стали ­біженцями лише за перший тиждень конфлікту, і з того часу ця цифра зростає. Попри стрімке погіршення ­ситуації, збройний конф­лікт на сході ­України триває вже 10 років. ­

Однак досі ­бракує масштабних дослі­джень щодо психологічного ­стану підлітків, які постраж­дали внаслідок тривалих воєнних дій. В ­умовах ­війни підлітки ­стикаються зі злочинами, ­насиллям, розлукою з родиною та вимушеною зміною ­місця про­живання. Ці стресогенні чинники відбувалися під час ­критичних фаз фізичного, ­емоційного, ­соціального та когні­тивного розвитку [4–6].

Хоча про зв’язок між ризиками для психічного здоров’я та збройними конфліктами добре відомо, дані щодо поши­реності психічних розладів серед дітей та підлітків нині дуже різняться [4–6]. До того ж досить мало емпіричних даних щодо психо­логіч­ного впливу війни на ­дітей та підлітків в ­Україні­.

Ірако-іранська війна (1980–1988 рр.) залишила ­близько 188 тис. постраждалих і 378 540 ветеранів з інвалідністю та військовополонених, однак через два десятиліття наслідки війни не припинилися. Ті, хто вижив після хімічної війни, — не єдині жертви. Наступне покоління ­також було травмоване війною, а­дже вони перейняли патерни поведінки батьків (опікунів) [3, 14].

Дані дослі­дження психічного здоров’я іранських військових підтвердили, що ПТСР, велика депресія і тривожні розлади були дуже поширені серед дітей вете­ра­нів і військово­полонених. ­Згідно з даними дослі­дження, тривалість перебування батьків у ­полоні чинить значний вплив на психічне здоров’я ­їхніх ­дітей. Порівняння рівня тривоги в дітей військових, ­ветеранів війни та військово­полонених виявило, що в ­дітей військово­полонених ­рівень тривоги був значно вищий порів­няно з іншими категоріями населення [3, 14].

Результати міжнародних дослі­джень демонстру­ють психо­логічні наслідки війни. Так, дані ­національного дослі­дження психічного здоров’я в Афганістані підтвердили висо­кий рівень поширеності тривожних розладів (72 %), депресії (68 %) і ПТСР (42 %). Однак ­дослідження стану дітей військовополонених ­виконували рідко [15].

Велика депресія, тривожні розлади і психотичні ­епі­зоди виникають внаслідок травматичних і стресових ­подій, а війна є загальновідомою екстремальною травматичною ­подією. Сімейні проблеми, як-от хвороби ­батьків, смерть, розлучення або розлука з домом, були тригером саме для великої депресії та тривожних розладів. Діти військово­полонених пережили всі вищезгадані ситуації. Зокрема, досвід війни та вимушеного переміщення може мати глибо­кий вплив на афективний розвиток і психічне здоров’я дітей, хоча механізми, що лежать в основі цих афектів, ­залишаються невідомими.

У цьому дослі­дженні ми вивчали зв’язок між ранніми несприятливими подіями та увагою до афективних стимулів за допомогою парадигми відстеження погляду з ­вільним переглядом за участю сирійських дітей-біженців (n = 31; вік = 9,55; 12 осіб жіночої статі) та йорданських дітей, які не є біженцями (n = 55; вік = 9,98; 30 осіб ­жіночої статі) і ­прожива­ли у Йорданії (березень 2020 року).

За даними анкети оцінювали ПТСР, тривожні ­розлади / депресію, незахищеність, дистрес і травму. У дітей-біженців пере­важала поведінка уникнення облич, які оцінювалися ними як «злі» чи «щасливі». Високий ­рівень травма­тизації був пов’язаний із підвищеною стійкою ­увагою до небезпечних стимулів (наприклад, вияв емоції гніву). Ці дані свідчать, що травма, пов’язана з війною, може мати диференційований вплив на ранні та пізні стадії афективної обробки в дітей-біженців [14].

Внаслідок ескалації російської воєнної агресії в ­Україні зросла також кількість соматичних проявів у дітей. Травма­тичні події суттєво посилили загострення хвороб у дітей. Зросла також кількість депресій і тривожних розладів. Втрата рідних, вимушене переміщення ­цивільного населення, ­імміграція — усе це чинить негативний вплив на ­психічне здоров’я дитини та може зумо­вити психо­логічну травму [4–6].

Поширеність посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривожних розладів та депресії, за даними літератури, коливається від 7,6 до 68,9 %; від 23,7 до 94,9 % та від 4,1 до 41,2 % від­повідно [4–6].

Такі широкі варіації можна пояснити типами та рів­нями впливу, методологічними проблемами та використанням різних інструментів психіатричного оцінювання. Характеристики впливу воєнних подій (тобто рівень і тип подій), а також вік, стать, соціально-економічний статус (СЕС) і соціальна підтримка дитини / підлітка були основ­ними чинниками, що мали вплив на розвиток психіч­них роз­ладів у цій популяції [4].

Однак отримано суперечливі дані щодо впливу статі та віку на розвиток ПТСР. За даними деяких дослі­джень, дів­чата повідомляли про вищий рівень ­дистресу, ніж ­хлопці, тоді як в інших дослі­дженнях не виявлено ­жодного впливу ­статі [4]. Крім того, за даними деяких дослі­джень, ­старші діти відчували більш виразні симптоми ПТСР, ніж ­молодші, тоді як інші продемонстрували протилежне [4].

Результати дослі­дження також засвідчили, що діти із ­сімей із ­низьким статусом СЕС повідомляли про ­вищий рівень дистресу і вплив або більше травматич­них подій підвищували ризик розвитку ПТСР [4].

Доведено, що сильна соціальна підтримка, високий ­рівень освіти батьків та позитивні стратегії подолання життєвих проблем є захисними чинниками розвитку ПТСР та інших психо­логічних симптомів [4]. Цей ­досвід може спричинити серйозні ризики для їхнього ­фізичного та психологічного добробуту і розвитку [4].

Матеріали і методи дослідження

вгору

Дослі­дження виконували на базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) ­України. У дослі­дженні брали участь діти, які зазнали впливу психо­травмувальних ­подій впродовж 2014–2022 рр. та повно­масштабного вторгнення з 2022 до 2024 року. Серед­ній вік учасників дослідження: 10,8 року — діти, які були ­свідками воєнного конфлікту протягом 2014–2023 рр. та 13,5 року — діти, які були свідками або учасниками повно­масштабного ­вторгнення за 2022–2024 рр. Серед них — 55,3 % дівчат і 44,7 % хлопчи­ків (2014 р.); 59,2 % ­дівчат і 40,7 % хлопчиків (2024 р.).

Для дослі­дження було використано ­як основні ­методики: «Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS)» та «­Шкала оцінювання тривоги Спілбергера–­Ханіна» та низку проєктивних методик. За даними діаграми ­можна побачити, що рівні показників обох шкал зросли, ­зокрема показники тривожних розладів збільшились на 51,55 %, депресії — на 33,83 % і досягли рівнів субклінічних і клінічних ознак. Рівні оцінок за обома шкалами ­зросли: ­показники ситу­аційної ­тривожності збільшились на 26,7 %, особис­тісної — відповідно на 22,6 %.

Результати дослідження

вгору

Відповідно до результатів дослі­дження за методикою «Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS)» показники тривоги за період із 2014 до 2024 року збільшились на 51,55 %, а депресії — на 33,83 %. Станом на тепер ­рівень тривожності та депресії відповідає критеріям субклінічних та клінічних симптомів. Результати дослі­дження за період 2014–2024 рр., отримані за мето­дикою «Шкала оцінювання тривоги Спілбергера–­Ханіна», демонструють збільшення ситуаційної тривоги на 26,7 %, а особистіс­ної — відповідно на 22,6 %. Згідно зі статичними ­даними, протягом 2023–2024 рр. 18,5 % дітей мали офіційно встановлений і підтверджений ­лікарем-психіатром тривожно-­фобічний або тривожно-­депресивний розлад, а 7,5 % — інші ­психічні розлади (шизоафективні ­розлади, психо­патія, ­біполярний розлад особистості).

Отже, щонайменше чверть дітей (18,5 + 7,5 = 26 %) ­мали суттєві порушення психіки, більшість із них було виявлено в ранній пубертатний період, без обтяженого сімей­ного анамнезу. Проте попередні дослі­дження мали певні ­обмеження. Ці дослі­дження виконували ­переважно за участю внут­рішньо пере­міщених осіб (ВПО) під час війни, ґрунтувалися на невеликих вибірках і проводили в ­одному ­регіоні, який постраж­дав від збройного конф­лікту. Крім того, лише в кількох дослі­дженнях повідомля­лося про наслідки для психічного здоров’я в регіонах, які по-різному постраж­дали від війни.

Вказані дослі­дження охоплювали дітей із двох ­регіонів Сирії, які постраждали від громадянської війни. На проти­вагу цьому, ­дослідники порівнювали ­результати ­стану психічного здоров’я дітей у двох регіо­нах: один із них постраж­дав від збройного ­конфлікту між турецькими військовими і Робіт­ничою партією ­Курдистану, а ­інший — не був зачеп­лений конфліктом. Однак розмір вибірки (756 осіб) був ­відносно невеликим, і оціню­вали лише ­ризик розвитку ПТСР [5, 6].

Ми виявили лише два дослі­дження, у яких зосереджували увагу саме на психологічному впливі ранньої фази війни в ­Україні на підлітків. Зокрема, у крос-секційному дослі­дженні Климчука та Горбунової визначали рівень ПТСР було виявлено, що 28,0 % із 1 505 підлітків віком 10–15 років були ­схильні до ризику ПТСР. Однак це дослі­дження прово­дили в одному місті (Львів) де немає активних ­бойових дій, і досвід підлітків, пов’язаний із війною, не визначали. ­

Автори лонгітюдного ­дослідження підлітків, які були свідками воєнного конфлікту на сході Україні, виявили, що у 33,9 % зі 160 підлітків віком від 15 до 17 років, які мали ознаки ПТСР, розвинулася депресія порівняно з 8,5 % осіб без ПТСР. У цьому дослі­дженні не ­повідомляли про поширеність ПТСР або депресії, розмір вибірки був невеликим, а віко­вий діапазон — вузьким [5, 6].

Це найбільше з відомих дослі­джень, у якому за допомогою стандартизованих методів вивчали вплив російської воєнної експансії на психічне здоров’я підлітків. Метою дослі­дження було порівняння досвіду війни та ­ризику розвитку ПТСР, тривожних розладів та ­депресії у підлітків, які проживають у Донецькій області, де ­триває конфлікт із моменту російського вторгнення 2014 року, із популяцієї їхніх однолітків, які мешкають у Кіровоградській ­області, яка на момент проведення дослі­дження була мирним регіоном. Друга мета полягала в тому, щоб дослі­дити зв’язок між досвідом війни підлітків і ризиком роз­витку ПТСР, тривожних розладів та депресії. Ми припустили, що підлітки, які проживають у Донецькій області, мають ­вищий ризик розвитку ПТСР, тривожних розладів і ­депресії, ніж їхні однолітки, які мешкають у Кіровоградській області [5, 6].

У цьому дослі­дженні представлено унікальні та ­важливі результати щодо травми та проблем психічного здоров’я, із якими зіткнулися підлітки на початковому етапі російсько-української війни. По-перше, підлітки з охоп­леної ­війною Донецької області повідомили про вищий рівень травма­тизації та підвищений ризик ПТСР, тривожних розладів та депресії, ніж їхні однолітки з Кіровоградської ­області (центр України). По-друге, вплив на психічне здоров’я підлітків як на­сильницьких, так і ненасильницьких подій, пов’язаних із ­війною, призводив до підвищення ­вказаного ­ризику. Ці висновки є ­особливо важливими на згаданому етапі, оскільки російсько-­українська війна ­охопила всю тери­торію нашої країни, тож ­набагато більше підлітків наражаються на ризик розвитку психічних розладів [5, 6].

Доведено, що збільшення інтенсивності та частоти прямих конфліктів спричиняє серйозні травми та підвищує ризик розвитку психічних розладів [5, 6]. ­Ненасильницька травма, спричинена війною, як-от вимушене ­переселення та втрата соціальної підтримки, також збільшила ризик розвитку ПТСР. Це підтвер­джує попередні дані дослі­дження про те, що ненасильницька травма війни може ­чинити вплив на психічне здоров’я так само, як і безпосереднє насильство під час війни [5, 6]. Вимушене пере­­міщення наражає підлітків на додат­кові стресові ­чинники, зокрема втрату близьких або далеких членів родини, ­однолітків і громади; соціально-­економічні труднощі; а ­також перешкоди та проблеми ­після пере­їзду [5, 6].

Підлітки можуть бути обтяжені проблемами, спричине­ними змінами в сімейній динаміці, наприклад, турботою про молодших братів і сестер та психологічними або фізич­ними проблемами, що виникають у тих, хто ­здійснює їх догляд. Надійні системи підтримки можуть дати підліткам відчуття безпеки, комфорту і здатності справля­тися з неспри­ятливими ситуаціями [5, 6].

Однак втеча від війни може розлучити великі сім’ї, коли рідні залишаються воювати, а старші члени ­родини ­фізично не в змозі здійснити таку небезпечну подорож. Брак підтримки дорослих, яким довіряють, і невизна­че­ність щодо стабільного позитивного оточення чинять ­накопичувальний негативний вплив на психічне здоров’я підлітків [5, 6]. Наприклад, підлітки з охопленої війною Донецької ­області демонстрували значно підвищену поши­реність ризику ПТСР, тривожних розладів і ­депресії.

Ці ­результати були очікуваними, оскільки підлітки зазнали впливу жорсто­ких воєн­них подій, як-от ­обстріли, артилерійський ­вогонь або вибухи. Вони також отримували поранення або ставали свідками вбивств цивільних осіб, ­пошко­дження ­майна, зокрема власних домівок. ­Точкова поширеність ризику ПТСР у цьому ­дослі­дженні ­уз­годжу­ється з даними попереднього дослі­дження, проведе­ним через 22 місяці після атак Аль-Акса під час інтифади в ­Ізраїлі [5, 6].

У дослі­дженні повідомляли, що 695 (7,6 %) підлітків ­віком 12–18 років пережили ПТСР. Однак дані інших дослі­джень щодо стану дітей і підлітків свідчать про набагато вищі ­ризики ПТСР. Част­ково це може бути ­пов’язано з тим, що вони перебували під впливом ­війни протягом тривалішого періоду часу, ніж у нашому дослі­дженні. ­Зокрема, в ­огляді ризику ПТСР серед палес­тинських дітей і підлітків повідомлялося, що загальна поши­реність цього розладу становила 36 % [5, 6]. Цей показник був ще вищим (53 %) ­серед підлітків у дослі­дженні на базі школи в ­Дамаску, ­Сирія [5, 6]. В обох дослі­дженнях підлітки постійно піддавалися високому ­рівню конфліктів, втрачали членів ­родини та були ­змушені покинути домівку. На відміну від них, більшість підлітків у Донецькій області ­продовжували жити зі своїми неушко­дженими сім’ями, не втрачали ­рідних і не були змушені залишати власні домівки. Це важливо, оскільки ­збереження соціальної підтримки родини та ­друзів захищає від розвитку ПТСР [5, 6].

Однак під час російського вторгнення 2022 року склалася інша картина: багато сімей були змушені покинути власні домівки [5, 6]. Підвищені показники ­розвитку тривожних розладів і депресії в дослі­дженні узго­джуються з даними літератури [5, 6]. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що після більш ніж двох років війни підлітки зазнали впливу вторинних стресових чинників, як-от розлука з близькими і втрата сім’ї, пошко­дження майна, бідність і закриття шкіл, що могло мати адиктивний ефект [5, 6].

Цікаво, що в нашому дослі­дженні також виявлено підвищений рівень тривожних розладів і депресії у підлітків, які живуть у регіоні, не зачепленому війною, ­можливо, ­через їхні власні страхи перед війною в їхній країні, занепокоєння за безпеку своїх друзів або родичів, а також ­через конфлікт або вплив засобів масової інформації. ­Останні, найімовірніше, спричиняли підвищення ­ризику, оскільки дуже ймовірно, що підлітки мали доступ до тривожного висвітлення ­війни. Доведено, що новини про війну, конф­лікти та ­кризові ситуації можуть викликати в підлітків ­почуття ­смутку та психологічного дистресу [5, 6].

Упродовж ­2016–2017 рр. вплив досвіду війни збільшив проблеми з психічним здоров’ям серед підлітків в ­Україні. Важливість цих висновків стала особливо актуальною з ­огляду на російське вторгнення в Україну в лютому 2022 року, коли підлітки по всій країні зазнали високого ­рівня впливу ­воєнних подій. Зважаючи на це, можемо ­очікувати ще більшої поширеності кількості підлітків, які пережива­тимуть психологічний дистрес, і багато з них матимуть вираз­ний ПТСР, тривожні розлади та депресію [5, 6].

Сильними аспектами цього дослі­дження є великий розмір вибірки та порівняння подій, пов’язаних із ­війною, і проблем психічного здоров’я підлітків у регіоні, охопле­ному воєнними діями, і в регіоні, який не був ­безпосередньо зачеплений конфліктом. Результати нашого дослі­дження доповнюють дані літератури про травму війни, але слід зважати на кілька обмежень. По-перше, це крос-секційне дослі­дження надає моментальний знімок психо­логічної адаптації підлітків до війни в ­Україні та не може ­відповісти на питання, пов’язані вони з довоєнним статусом. По-­друге, дослі­дження ґрунтувалося на даних ­анкет для само­звіту, а інтерв’ю надали б більш достовірну інформацію щодо будь-яких діагнозів. По-­третє, опитувальник ­воєнної травми не оцінювали на надійність і одно­часну валідність. Однак результати продемонстрували, що опитувальник ­воєнної травми має ­прогностичну валідність. По-­четверте, психометричні властивості цих інструментів в українській популяції були ­недоступні, і це питання має бути вирішене в майбутніх дослі­дженнях [5, 6].

Це дослі­дження дає унікальне уявлення про країну, яка зараз переживає повномасштабне вторгнення росії, представляючи дані про стан підлітків, які проживають в україн­ському регіоні, що зазнав першого вторгнення 2014 року, і порівню­ючи його з регіоном, який не постраждав від вторгнення. Підлітки в охопленій війною Донецькій області пере­жили вищий рівень травми і ПТСР, тривожних розладів і депре­сії, ніж у їхніх однолітків, які живуть у центральній Україні. Дані цього дослі­дження свідчать, що вплив війни без­посередньо збільшив ризик психологічних травм у підлітків. Крім того, вплив ­війни на сім’ї та громади відграватиме значну роль у психо­логічній адаптації, розвитку та ­іден­тичності молодих людей. Неможливо ­недооцінювати психологічний вплив нинішньої війни в Україні на ­підлітків. Країни, які приймають біженців, також мають усвідомлювати необхідність надання їм своєчасних та ефективних ­послуг з охо­рони психічного здоров’я [5, 6].

Метою дослі­дження за участю українських дітей, переміщених до ­Польщі, було продемонструвати зв’язок між життєстій­кістю, копінгом і контекстуальними чинниками та ­де­пресією і тривожними розладами. Було проведено пере­хресний аналіз 284 українських дітей віком 11–15 років, які були переселені до Польщі 2022 року через вторг­нення рф до України. Учасників оцінювали за допомогою валідованих інструментів для вимірювання тривожності, депресії, життєстійкості та подолання труднощів, а також за допомогою спеціальної анкети.

Виявлено помітні ­зв’язки між депресією і такими змінними, як: вік = 12,04 (49 % дівчат); емоційне подолання; стійкість стосунків і значна втрата, на які припадає 39 % дисперсії (p < 0,001). ­Тривожність була тісно пов’язана з підвищеним ­емоційним ­подоланням і зниженою здат­ністю вирішувати питання, що спричинили значну дисперсію (стан — 32 %, риса — 45 %; p < 0,001).

Життєстійкість, особливо в контексті ­стосунків, і пере­жита втрата виділялися як найважливіші детермінанти ­результатів психічного здоров’я. Психічне здоров’я дітей у зонах конфлікту формується під впливом ­складної взаємо­дії індивідуальних і чинників сере­довища. Дані ­цього дослі­дження підтверджують ключову роль стій­кості стосунків, втрати та механізмів подолання у моду­люванні депресії та тривожних розладів в умовах війни. Вони свідчать про необхідність цілеспрямованих втручань, зміц­нення позитивних стосунків і поси­лення адаптивних меха­ніз­мів подолання [5, 6].

Дослі­дження за 2014–2018 рр. психічного стану дітей ­віком від 8 до 10 років і підлітків віком 12–18 років, які постраждали внаслі­док війни на сході України, демонструють ­виразний зв’язок розвитку депресії та тривожних розладів із наступ­ними сома­тичними проявами [12]. Значний відсоток соматичних ознак згаданих розладів становить нейро­генний сечо­вий міхур, на другому ­місці — захворювання ШКТ, на третьому — захворювання серцево-­судин­ної ­системи [12].

Висновки

вгору

У дослі­дженні психічного здоров’я дітей, які були свід­ками страти в Ірані 2006 року, виявили принаймні один із симптомів ПТСР через 3 місяці після події. Загалом було проведено анкету­вання 200 осіб, із них 104 дитини (52 %) ­стали свідками смертельної кари. Серед загальної кількості дітей у 24 (12 %) осіб було діагностовано хронічний ПТСР за шкалами DSM-IV.

Найпоширенішим симптомом повтор­ного переживання, від якого ­страждали 29 % загаль­ної кількості дітей, були повто­рювані та ­нав’язливі ­тривожні спогади про подію, за якими сліду­вали тяжкі ­фізичні реакції в 20 %. Близько 14 % дітей зазнали ­сильного психологічного дистресу внаслі­док ­подій, що символізували або нагадували аспект травматич­ної події, а 12 % мали повторювані тривожні сновидіння про цю подію. Найпоширенішим симптомом поведінки уникання було зни­ження цікавості до значущих ­видів діяльності (16 % усіх дітей), за яким слідувало відчуття від­стороненості / ­відчуження від інших (12 %). Так, найпоширенішими симп­томами гіперзбу­дження були ­дратівливість або спалахи ­гніву (28 %), перебільшена реакція страху (22 %) та ­підвищена пильність (22 %).

У загально­національному перехресному дослі­дженні респондентів віком 16–18 ­років (n = 5071) з Афганістану, Іраку та ­Сирії, які переселилися протягом 2014–2018 рр. до Швеції, поширеність симптомів ПТСР за довірчим ­інтервалом становила 95 %. До 2018 року близько 74,5 % сирій­ських дітей мали щонайменше одну форму ПТСР (42,6 % були ВПО та 39,6 % перебу­вали на межі бідності). Частіше діти мали потенційні проб­леми з психічним здоров’ям (значно пере­важали симп­томи ПТСР), а також труднощі соціалізації; крім того, підлітки піддавалися експлу­атації, перебу­вали на межі бідності, були ­схильними до агресивної ­поведінки та не мали ­доступу до освіти.

Результати дослі­дження «Психічне здоров’я батьків та ­дітей в Україні», у якому взяли участь 2004 українських батьків, які надали дозвіл для участі своїх дітей. Це дослі­дження проводили 2023 року. Опитувальник CATS є валіди­­­зованим і протестованим за допомогою факторного аналізу.

Поширеність імовірного ПТСР у вибірці дошкіль­нят ­становила 15,4 % (n = 77), а у дітей шкіль­ного віку та підлітків — 14,4 % (n = 217). З усіх учасників дослідження (n = 1238) 13,8 % дітей (n = 171) відповідали критеріям ПТСР за DSM-5. Узагальнюючи дані дослі­дження, ­можемо ствер­джувати, що рівень тривожних розладів і депресії в ­дітей ­через російсько-­український воєнний конфлікт за 2014–2024 рр. помітно зріс.

Також на період повномасштаб­ного вторг­нення в ­дітей помітно зросли рівні ситуативної (+ 26,7 %) та особис­тіс­ної (22,6 %) тривожності. Сьогодні показники депресії ­сягають субклінічних рівнів, а тривожних розладів — клініч­них, діагностичних ­ознак, що дає підстави та перед­бачає подальше вивчення цієї проблеми для роз­роблення адекватного ­алгоритму надання ­медико-психологічної та соціально-­реабілітаційної допомоги.

Список літератури знаходиться в редакції

Психосоматична медицина та загальна практика. 2024.Том 9, № 3. DOI: 10.26766/pmgp.v9i3.540