Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона

За ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 11 квітня світова громадськість у черговий раз відзначатиме День боротьби з хворобою Паркінсона (ХП). Цю дату обрано на честь дня народження англійського невролога Джеймса Паркінсона (1755–1824), який уперше описав це хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), назвавши його «тремтливий параліч». Світовим символом ХП є червоний тюльпан. Головна мета заходу — підвищити поінформованість суспільства про захворювання, надати психологічну та моральну підтримку хворим на паркінсонізм та членам їхніх родин.

Основними ознаками захворювання є виражене порушення рухових функцій: постійний тремор і підвищена скутість м’язів, складнощі з виконанням спрямованих рухів, а також проблема з утриманням пози й рівноваги. Останніми десятиліттями значно збільшилася середня тривалість життя людей, у багатьох країнах відбувається помітне підвищення захворюваності на ХП.

Найвища поширеність зареєстрована у США (100–300 випадків на 100 тис. населення), найнижча серед європейських країн — у Швеції (75 випадків). Тільки у США налічується близько 4 млн хворих на ХП, а через кілька років, за прогнозами ВООЗ, їх кількість у світі становитиме близько 9 млн осіб.

За статистикою Міністерства охорони здоров’я України, на ХП у країні страждають щонайменше 70 тис. осіб. До групи ризику належать в основному люди віком від 40 років. Найчастіше хворіють особи літнього віку — кожний сотий із тих, хто досяг 60 років. Відповідно до висновків науковців, чоловіки хворіють частіше, ніж жінки. А от суттєвих расових відмінностей у структурі захворюваності не виявлено. Якщо раніше ХП вважали хворобою похилого віку, то зараз вона може початися навіть у 40–45 років. Є і так званий ювенільний паркінсонізм — ознаки хвороби у людей молодого віку (30–35) років.

Дотепер ХП є невиліковною, а всі наявні методи лікування спрямовані переважно на полегшення її симптомів. Оскільки ця патологія ЦНС має хронічний характер, лікування її триває пожиттєво. Зокрема, ХП притаманне повільне зменшення синтезу нейромедіатора дофаміну, який відіграє важливу роль у роботі клітин головного мозку. Це зумовлено ураженням переважно тих клітин, які виробляють дофамiн, необхідний для нормальної роботи нервової системи загалом і центрів, які регулюють тонус м’язів і залучені до коригування рухів. Діагноз ХП установлюють на підставі наявності таких рухових симптомів, як гіпокінезія, ригідність, тремор спокою та постуральна нестабільність, а також широкого спектра немоторних ознак — психічних, вегетативних, сенсорних тощо. Часто скутості передують неприємні відчуття в кiнцiвках, незручність під час виконання звичних рухів. Серед чинників, які підвищують ризик розвитку ХП, — гіподинамiя, депресiя, надмірна маса тіла, зловживання алкоголем. Також наявні дані, які свідчать, що уникненню недуги сприяє фізична активність і розумова діяльність.

Європейська асоціація хворих на ХП у співпраці з ВООЗ затвердила Хартію прав пацієнтів із ХП. Згідно із цим міжнародним документом, такі пацієнти мають право:

отримувати консультації лікарів, у яких є досвід лікування ХП і які виявляють до неї інтерес;
дізнатися про точно встановлений діагноз у належній формі;
користуватися підтримкою відповідних служб;
отримувати безперервну та послідовну медичну допомогу;
разом із лікарем брати участь у лікувальному процесі.

Пацієнти з ХП потребують постійного адекватного медикаментозного лікування. Своєчасна замісна терапія уможливлює процес пригальмовування розвитку захворювання і зменшення проявів симптомів. У деяких випадках, коли ХП прогресує і не піддається консервативному лікуванню, пацієнтові пропонують оперативне втручання. Нині в дослідженні шляхів боротьби із хворобою досягнуто певного прогресу, знайдено нові способи лікування. У більшості високорозвинених країн проблемі ХП приділяється найпильніша увага не лише з боку комерційних дослідних центрів і клінік, а й на державному рівні.

Підготувала Наталія Купко