Безпрецедентність кризи в українській психіатрії

В Україні з 1 квітня 2020 р. стартувала реформа системи охорони здоров’я на вторинному та третинному рівнях надання медичної допомоги, яка викликала бурхливу реакцію серед медичних працівників, страйки і навіть оголошення про голодування лікарів, оскільки такі зміни передбачають досить жорсткі обмеження у фінансуванні вторинної ланки та масове звільнення фахівців. Через такі зміни лікарні матимуть дефіцит коштів і не зможуть надавати безоплатні медичні послуги, гарантовані державою, у повному обсязі. Для вивчення ситуації станом на 1 квітня 2020 р. у галузі охорони психічного здоров’я країни через зміни у фінансуванні, Асоціація психіатрів України провела опитування керівників закладів, які сьогодні надають психіатричну допомогу. Здійснювали його протягом 08–16.04.2020 в онлайн-режимі. Відповіді було отримано з 21 регіону України від 53 закладів із надання психіатричної ­допомоги. Не надійшло інформації з лікувальних закладів ­чотирьох регіонів, а саме: з Луганської, Полтавської, Сумської та Чернівецької областей.

Отримані результати стали підставою для звернення Асоціації психіатрів України до Президента України, Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, Національної служби здоров’я України та до обласних управлінь охорони здоров’я. Дані аналізу цієї інформації свідчать, що фінансування психіатричних лікарень, отримане від Національної служби здоров’я України, на період із 1 квітня до 31 грудня 2020 р., у середньому зменшено вдвічі порівняно з відповідним періодом минулого року. Найменше фінансове забезпечення отримали лікарні, у яких перебувають пацієнти з хронічним перебігом захворювань, із втраченими соціальними зв’язками і навичками, довготривалим лікуванням в стаціонарних умовах, з ознаками госпіталізму.

Проте особливу стурбованість викликали повідомлення про скорочення 3 тис. 164 штатних посад і 2 тис. 446 фізичних осіб — працівників закладів із надання психіатричної допомоги, а саме: 197 лікарів; 661 медичної сестри; 1 тис. 237 молодших медичних сестер і 390 фізичних осіб іншого персоналу, серед яких і психологи. Крім того, 776 працівників переведено на неповний робочий день, серед них — 169 лікарів, 188 медичних сестер, 309 молодших медичних сестер і 119 інших фахівців. Продовжуючи вивчати інформацію на сайті Національної служби здоров’я України щодо розподілу фінансів між закладами для надання стаціонарної психіатричної допомоги, не виявлено відповідної стратегії переходу до нової системи фінансування. За даними МОЗ України (на початок 2019 р.), в Україні налічувалося 58 психіатричних лікарень і 24 наркологічні стаціонарні заклади (22 наркологічні диспансери зі стаціонаром і 2 наркологічні лікарні) із загальним ліжковим фондом 26 тис. 915 психіат­ричних і 3 тис. 371 наркологічне ліжко, середній термін перебування в психіатричному стаціо­­нарі — 48,7 дня; наркологічному стаціонарі — 12,3 дня.

Так, пакет медичних гарантій «Психіатрична допомога дорослим та дітям» для надання стаціонарної психіатричної допомоги пацієнтам отримали 194 заклади, серед яких лише 58 психіатричних лікарень. Зокрема, 136 пакетів медичних гарантій «Психіатрична допомога дорослим та дітям» отримали наркологічні лікарні. Це попри заяву Національної служби здоров’я України про відсутність окремого пакета для фінансового забезпечення стаціонарної наркологічної допомоги.

Фінансування також забезпечили і для соматичних лікарень, більшість яких сьогодні взагалі не мають стаціонарних психіатричних відділень, не надають стаціонарну психіатричну допомогу пацієнтам і не мають такого досвіду. Втім, деякі керів­­ники соматичних закладів через місяць після отримання пакета № 19 «Психіатрична допомога дорослим і дітям» не мали навіть уявлення про необхідність надання стаціонарних послуг.

Психіатри, наркологи, психологи, медичні сестри та соціальні працівники як члени Асоціації психіатрів України протягом останніх трьох років були позбавлені можливості обгово­рювати стратегічні та тактичні напрями реформування системи надання психіатричної допомоги. Внаслідок чого попереднє керівництво МОЗ України прийняло рішення щодо формули фінансування вторинної ланки, що демонструє наразі руйнів­ний характер таких змін у медичній галузі, а чинні накази призводять до колапсу системи надання психіатричної допомоги та порушення прав як пацієнтів, так і медпрацівників. Сьогоднішня криза в українській психіатрії є безпрецедентною. Вона нагадує невмілі реформи в деяких країнах, які призвели до критичних ситуацій, за яких страждали та вмирали пацієнти, наприклад у Південній Африці. Дуже важливо знайти розумний виважений вихід із цієї кризової ситуації, проаналізувати негативні наслідки і допомогти уникнути медич­ного колапсу. Попри нинішню ситуацію, цілком зрозуміло, що повернення до колишньої системи медичної допомоги не буде. Нині єдиний шлях у медичній царині — рухатися вперед, обирати і розвивати таку модель, яка буде доступною, функціональною та відповідатиме вимогам населення нашої держави, а також сучасним міжнародним стандартам у галузі охорони здоров’я. Слід використати цю кризу як можливість налагодити страте­гічну та конструктивну роботу з урядом, підготувати конструктивні засади для подальших кроків. І якщо це вдасться зробити, то криза і всі її негативні побічні ефекти не будуть марними, адже мета реформи — забезпечити громадянам України рівний доступ до якісних медичних послуг і побудувати систему охорони здоров’я, у центрі якої — пацієнт.