1. Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона

2. Хвороба Паркінсона

3. Настанови щодо лікування хвороби Паркінсона

4. Порівняльна ефективність праміпексолу пролонгованого та негайного вивільнення для лікування розладів сну в пацієнтів із хворобою Паркінсона

5. Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

6. Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера

7. Эпилепсия у пожилых пациентов

   А.Е. Дубенко

8. Особенности расстройств личности в пожилом возрасте

   Ю. А. Бабкина

9. Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику

10. Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів

11. Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги

12. Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

13. Мішені психотерапії осіб літнього віку

    Ю.А. Крамар, К.А. Власова

14. Алгоритм комплексного лікування нейропатичного болю

15. Хвороба Крейтцфельдта–Якоба

    Ю. О. Сухоручкін

16. Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?

 

 

 

За ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 11 квітня світова громадськість у черговий раз відзначатиме День боротьби з хворобою Паркінсона (ХП). Цю дату ­обрано на честь дня народження англійського невролога Джеймса Паркін­сона (1755–1824), який уперше описав це ­хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), назвавши його «тремтливий параліч». Світовим символом ХП є червоний тюльпан. Голов­на мета заходу — підвищити поінформованість суспільства про захворювання, надати психо­­логічну та моральну підтримку хворим на пар­кін­сонізм та членам їхніх родин.

Основними ознаками захворювання є ­виражене порушення рухових функцій: постійний тремор і підвищена скутість м’язів, складнощі з виконанням спрямованих рухів, а також проблема з утриманням пози й рівноваги. Останніми десятиліттями значно збільшилася ­середня тривалість життя людей, у бага­тьох ­країнах відбувається помітне підвищення захворюва­ності на ХП.

Найвища поширеність зареєстрована у США (100–300 випадків на 100 тис. населення), ­найнижча серед європейських країн — у Швеції (75 випадків). Тільки у США налічується близько 4 млн хворих на ХП, а через кілька років, за прогнозами ВООЗ, їх кількість у світі ­становитиме близько 9 млн осіб.

За статистикою Міністерства охорони здоров’я України, на ХП у країні страждають ­щонайменше 70 тис. осіб. До групи ризику належать в основному люди віком від 40 років. Найчастіше хворіють особи літнього віку — ­кожний сотий із тих, хто досяг 60 років. Відповідно до висновків науковців, чоловіки хворі­ють частіше, ніж жінки. А от суттєвих расових відмінностей у структурі захворюваності не ­виявлено. Якщо раніше ХП вважали хворобою похилого віку, то зараз вона може початися навіть у 40–45 років. Є і так званий ювенільний паркінсонізм — ознаки хвороби у людей молодого віку (30–35) років.

Дотепер ХП є невиліковною, а всі наявні ­методи лікування спрямовані переважно на полегшення її ­симптомів. Оскільки ця патологія ЦНС має хроніч­ний характер, лікування її триває ­пожиттєво. ­Зокрема, ХП притаманне повільне зменшення синтезу нейромедіатора дофаміну, який відіграє ­важливу роль у роботі клітин головного мозку. Це зумов­лено ураженням переважно тих клітин, які виробляють дофамiн, необхідний для нормальної роботи нервової системи загалом і центрів, які регулюють тонус м’язів і залучені до коригування рухів. Діаг­ноз ХП установлюють на підставі наявності таких рухо­вих ­симптомів, як гіпокінезія, ригідність, ­тремор ­спокою та постуральна нестабільність, а також широкого спектра немоторних ознак — психічних, вегетативних, сенсорних тощо. Часто скутості передують ­неприємні відчуття в кiнцiвках, незручність під час виконання звичних рухів. Серед чинників, які підвищують ­ризик розвитку ХП, — гіподинамiя, депресiя, ­надмірна маса тіла, зловживання алкоголем. Також наявні дані, які свідчать, що уникненню недуги ­сприяє фізична актив­ність і ­розумова діяльність.

Європейська асоціація хворих на ХП у спів­праці з ВООЗ затвердила Хартію прав пацієнтів із ХП. ­Згідно із цим міжнародним документом, такі пацієнти мають право:

• отримувати консультації лікарів, у яких є до­свід лікування ХП і які виявляють до неї інтерес;
• дізнатися про точно встановлений діагноз у належній формі;
• користуватися підтримкою відповідних служб;
• отримувати безперервну та послідовну ­медичну допомогу;
• разом із лікарем брати участь у лікувальному процесі.

Пацієнти з ХП потребують постійного ­адекватного медикаментозного лікування. Своєчасна замісна тера­пія уможливлює процес пригальмовування ­розвитку захворювання і зменшення проявів симптомів. У деяких випадках, коли ХП прогресує і не піддається консерва­тивному лікуванню, пацієнтові пропонують оперативне втручання. Нині в дослід­жен­ні шляхів ­боротьби із хворобою досягнуто певного ­прогресу, знайдено нові способи лікування. У більшості високорозви­не­них країн проблемі ХП приділяється найпильніша увага не лише з боку комерційних ­дослідних центрів і клінік, а й на державному рівні.

Підготувала Наталія Купко