Психози в жінок у різні періоди репродуктивного віку

До вашої уваги представлено огляд літератури на тему психозів, пов’язаних із менструальним циклом, та описання окремих клінічних ­випадків пацієнтів із зазначеною патологією.

Попри широку поширеність післяпологових психозів, нині спостерігається значний брак інформації щодо ­поняття «менструальний (катаменіальний) психоз». На жаль, термін «психоз, пов’язаний із менструальним циклом» досі невідомий у нашій країні та викликає здиву­вання навіть у досвідчених лікарів і науковців. ­Зокрема, у світовій літературі є поняття mensis psychosis, яке поєднує в собі психози, спровоковані менструальним циклом, проте обсяг доказових даних щодо його ­існування досить мізерний. Більшість доступних оглядів ­літератури зі згаданої теми переважно описують клінічні випадки передменструальних, катаменіальних, ­параменструальних епізо­дів, а також епізодів середини циклу та тривалих фазових його порушень. Через брак відповідних ­термінів щодо вказаної патології групи психозів, які пов’язані з менструальним циклом, їх вважають психозами менстру­ального циклу (ПМЦ).

У пацієнтів, які страждають на психічні ­розлади, пов’язані з менструальним циклом, поява ­симптомів ­уперше відзначається після менархе (першої менстру­альної крово­течі) чи після народ­жен­ня дитини. ­Клінічна картина нагадує пубертатний психоз; достовірно описано близько 20 випадків у світі, коли жінки перенесли і пубертатний, і менструальний психоз у різні періоди ­життя. Обидва епізоди нагадували проблеми маніакально-­депресивного спектра, тому менструація могла бути і тригером біполярного розладу. Втім, у деяких статтях автори ­зазначають, що психічні розлади на тлі менструальних порушень виникають саме в ановуляторні цикли. Лікарі погоджуються, що випадки, коли психози виникали до ­менархе, свідчать про ­діенцефальне поход­жен­ня психотичних ­розладів.

Втім, уперше можливий зв’язок між ­менструальним циклом і психотичними розладами був помічений ще в XVIII ст. (Desmilleville, 1789). Спочатку афективні розлади, спровоковані менструальним циклом, викликали інтерес у галузі криміналістики (Fodéré, 1817). Так, 1827 р. цю патологію було вперше розглянуто як свідчення відсутності провини при скоєнні злочину (Hitzig,1827). Передменструальний психоз згадувався ще 1807 і 1842 роках; 1951 р. вперше було описано клінічний випадок катаменіального (менструального) психозу та проведено дослід­жен­ня розладів настрою, пов’язаних із менструальним циклом (Amand, 1807; Brière de Boismont, 1851).

Дослідники вивчали, у який спосіб менструальний цикл чинить вплив на формування психічного здоров’я у дівчат (Schlager, 1858).

Інші автори описали понад 200 випадків психічних розладів, пов’язаних із порушеннями менструального циклу (зокрема такими, як дисменорея, менорагія, аменорея та менопауза); психічні розлади включали клепто­манію, піроманію, дипсоманію, німфоманію, ­гомоцидні тенденції без зазначення часу їх початку, що значно ускладнює достовірність діагностики (Berthier, 1874; Icard, 1889).

Водночас інші дослідники теж звернули увагу на психічні розлади та їхній взаємозв’язок із менструальним циклом (Krafft-Ebing, 1878). Було описано 19 випадків, а 1902 р. видано монографію. У цьому посібнику розділено психози становлення менструального циклу, ­психо­зи овуляції (поодинокий, рецидивний і періодичний) та катаменіальний психоз критичного періоду. 1914 р. P. Jolly переглянув і модифікував згадану класифікацію, пов’язавши психози з певними періодами репродуктивного функціонування жінки, а саме: психози до менархе, у період менархе, у період менопаузи, рецидивні психози, ­випадки психозів у критичні періоди життя.

Попри досконалість цих клінічних спостережень, вказана класифікація не мала широкого застосування. ­Загалом поняття ПМЦ як патологія не було популярним серед лікарів. Та й досі мало хто із клініцистів ­розглядає згадану патологію як окрему нозологічну ­одиницю.

У статті йдеться про найважливіші публікації із цієї теми; що ж до класифікації, то прийнято обидві системи — за фазою менструального циклу та за репродуктив­ним періодом жінки.

За визначенням, психозам менструльного циклу прита­манні такі характеристики:

1. Гострий початок на тлі психічного здоров’я.

2. Коротка тривалість психозу з повним одужанням.

3. Психотичні включення: невпорядкована поведінка, ступор чи мутизм, маячні ідеї, галюцинації чи маніакальний синдром.

4. Циркадність менструальному циклу, тобто виникнення до періодичності менструацій.

Винятком є передменструальний синдром та депресія чи загострення хронічної психічної патології.

Передменструальний психоз

Передменструальний психоз починається в другій половині циклу та іноді закінчується різким відновленням на початку менструації. Як приклад ­передменструального психозу можна навести один із таких випадків.

16-річна дівчина з ускладненим сімейним анамнезом по лінії матері за психічним розладом (бабуся та три тітки). У дівчинки місячні почалися в 13-річному віці. Відзначалися три епізоди манії, які розпочиналися за 12 днів перед менструацією та закінчувалися раптово з її початком. Надалі у пацієнтки спостерігали шість епізодів із точно визначеним періодом. Четвертий епізод почався 4 квітня та минув у день початку менструації, 13 квітня.

Наступний епізод розпочався 26 квітня та ­завершився 10 травня, також із початком менструації. Шостий епізод тривав з 29 травня до 14 червня. Надалі в ­червні, липні та серпні психотичних епізодів не відзнача­лося. Наступний психоз розпочався 26 серпня та закінчився разом із початком менструації (дата не вказана). Пізні­ше у пацієнтки були регулярні ­передменструальні епізоди, які зростали за силою та припинилися в ­березні наступного року. За статистичним аналізом зі значенням достовірності p < 0,001, менструальний цикл у серед­ньому ­становив 31 день, а епізоди ­розпочиналися за 9–16 днів ­перед початком менструації та припинялися з початком менструальної кровотечі.

Цей клінічний випадок є одним із семи достовірно встановлених (Krafft-Ebing, 1878; Powers, 1883; Maeda, 1960; Glick and Stewart, 1980; Yamashita, 1993).

Багато дослідників описали численні випадки виникнення психозу на тлі передменструального періоду, ­проте в клінічній картині у цих жінок зазначали скоєння краді­жок у магазинах, піроманію та суїцидальні тенденції, тому їх розглядали дещо скептично (Berthier, 1874; Krafft-Ebing, 1878; Glick and Stewart, 1980).

Катаменіальний психоз

Іноді спостерігаються психози, які розпочинаються з менструальною кровотечею, так звані катаменіальні (менструальні) психози. Загалом було описано три підтверджені випадки та 30 можливих (Krafft-Ebing, 1878, 1902; Mariani and Sabatini, 1951; Felthous etal., 1980; Berthier, 1874; Powers, 1883; Maeda, 1960; Leone and Beluffi, 1968; Endo etal., 1978).

Як приклад, представлено один із клінічних випадків, який підтверд­жує катаменіальний психоз.

29-річна жінка, у якої раніше трап­лялися пролонговані маніакальні епізоди, почала відзначати ­рекурентні епізоди порушення ­самопочуття, які повторювалися що­місяця упродовж двох років. Менструації у неї розпочалися в 17-річному віці з наступним ­встановленням ­регулярного циклу (середня тривалість 25 днів). ­Зареєстровано 16 епізодів захворювання за вказаний період. Середня тривалість розладу тривала ­близько 10 днів. Перший епізод розпочався за 2 дні до менструаль­ної ­кровотечі; інші ж розпочиналися через 1–6 днів після менстру­альної кровотечі. Застосування статис­тичних ­методів аналізу даних, а саме непарамет­ричних тестів, продемонструвало, що ймовірність ­згаданого взаємо­зв’язку (за оцінкою шансів) ­становила 8/2512 = 0,0000007. За парамет­ричним розрахунком, критерій Стью­дента становив 18,8 зі значенням 15 ступенів свободи (p < 0,001) (Krafft-Ebing, 1878, 1902).

Параменструальний психоз

У літературі описано психози в різні часові проміжки, проте завжди синхронні з менструальним циклом. Через широкий діапазон початку психозу при статистичному аналізі даних психотичних епізодів необхідно досягати статистичного порогу.

Загалом зафіксовано шість підтверджених і 34 ­ймовірно підтверджених випадки (Krafft-Ebing, 1878; 1902; Powers, 1883; Ewald, 1922; 1924; Weiss, 1877; Deuchar, 1998; Hegar, 1901; Schneider, 1925; Yui and Ishiguro, 1977; Endo etal., 1978; Hauptmann, 1924; Prengowski, 1927; Staabs, 1939; Burckhart, 1941; Bleuler, 1949).

Найяскравіше клінічну картину параменструального психозу продемонстровано в клінічному випадку G. Ewald (1922, 1924).

36-річна багатодітна жінка страждала на «ступор» та психотичні епізоди, які почалися після народ­ження її сьомої дитини. Протягом періоду спостереження зафіксовано щонайменше 35 таких епізодів. Міжменструальний період у неї був тривалим, зазначалося лише 10 менструальних періодів на рік. Психотичний епізод починався за 10 днів до менструальної кровотечі та при­пинявся одразу після її завершення, тобто тривав у серед­ньому 16 днів.

На підставі аналізу лише 20 епізодів, які спостерігалися до стерилізації жінки, ймовірність згаданого взаємозв’язку (за оцінкою шансів) становила 16/36,518 = 0,00000026.

Класифікація психозів відповідно до періодів репродуктивного функціонування

Як правило, у літературних джерелах описують по­одинокі епізоди в період менархе, випадки в препубертат­ний період, післяпологовий початок, взаємозв’язок із ­періодом аменореї та первинний психотичний епізод у післяаменорейний період.

Поодинокий психотичний епізод у період менархе

Дані щодо поодиноких епізодів є досить ­обмеженими. Зокрема, для підтверд­жен­ня взаємозв’язку психічного розладу та менархе необхідним є проведення ­досліджень типу «випадок–конт­роль» і когортних досліджень. ­Однак досить цікавими є поодинокі ­епізоди, описані в літературі (Hippocrates, 1853; Jolly, 1914; Icard, 1889; Poetzl and Hess, 1915; Krasowska, 1960; Ota etal., 1954; Prengowski, 1927; Häffner, 1912; Mucha, 1902; Wolter, 1910).

Ще Гіппократ зазначав: «У перший період початку менструації з’являється кров у лоні. Якщо немає можливості усунути це, воно діє проти серця та діафрагми, призводячи до апатії, млявості та божевілля. Це супроводжується гарячкою, гоміцидними імпульсами, страшними вигадуваннями, наказовими галюцинаціями та суїцидальними бажаннями. Тому я раджу таким молодим жінкам виходити ­заміж якомога раніше. Вагітність їх виліковує» (Hippocrates, 1853).

Для ілюстрації психотичного епізоду в період ­менархе представлено один із таких показових клінічних ­випадків.

17-річна дівчина захворіла і була госпіталізована до стаціонару; протягом наступних кількох днів її стан погіршу­вався, на 8-й день виник делірій із мовчазністю, який тривав до 11-го дня.

На 13-й день вона раптово одужала разом із початком менструальної кровотечі (Krafft-Ebing, 1902).

Препубертатні випадки

Здебільшого препубертатні психотичні випадки цікавлять фахівців з огляду на етіологію процесу. Уперше вони були описані ще 1892 р. (Werner, 1891). Три роки ­потому запропоновано термін «премордіальний менструальний психоз», який був прийнятий до застосування спільнотою (Friedmann, 1894).

Однак певні випадки, як зазначалося, маніфестували після пубертатного періоду, тому цим терміном ­важливо послуговуватися у дівчат, у яких ПМЦ маніфестував лише до менархе. Така концепція відрізняється від сучас­ного поняття «періодичні психози пубертатного ­періоду» чи «періодичні психози підліткового періоду», проте не всі з них відповідають цим визначенням.

Слід визнати, що без чіткої фіксації до менструальної кровотечі важко підтвердити такі випадки статистично. Хоча щодо 14 випадків є детальні свідчення, визнані ­дослідниками (Friedmann, 1894). Деякі епізоди ­вважали передменструальними, деякі — катаменіальними, інші — періодичними, один — епізодом середини циклу, решта лишилися невизначеними.

Зокрема, було описано випадок 45-річної жінки, у якої ­ніколи не було менструацій, проте вона страждала ­через епізоди катаменіального психозу тривалістю кілька днів з абсолютно інертними проміжками між ними (Bel­homme, 1848).

В інших двох випадках фіксували щомісячні психози у дівчини, у якої не було менструації протягом життя (Martinius, 1992; Spurkland and Vandvik, 1989).

I. Yamashita (1993) опублікував один із таких ­клінічних випадків.

У пацієнтки віком 7 років було діагностовано пінеалому — пухлину шишкоподібного тіла. Далі пухлина поширилася на гіпофіз, внаслідок чого розвинувся діабет і пролонгувався препубертатний період. У віці 16 років їй було розпочато лікування прогестероном, внаслідок чого у пацієнтки розпочалися менструальні кровотечі, проте вони зупинилися через три роки. Через місяць після припинення гормонотерапії у неї спостерігали ­серію депресивних епізодів із персекуторними ­маячними ідеями. Інтервали між початком епізодів становили 39, 22, 31, 30 та 25 днів відповідно.

Наразі актуальними є дані щодо соматичних ­розладів, пов’язаних із менструаціями. Відомо, що ­зафіксовано цик­лічні зміни щодо рівня глюкози крові, які спостерігалися лише в препубертатному періоді в дівчат (Brown etal., 1991). У трьох випадках порушення продовжувалися після менархе, фактично з ідентичною трива­лістю відповідно до циклів. Такий феномен вказує на існування «менструального циклу ще до початку ­власне ­менструацій». На підставі цього з більшою впевненістю можна стверджувати про існування діагнозу препубертатного менструального психозу.

Дослідники також проводять діагностичні ­паралелі між соматичними захворюваннями, наприклад менструальним гіперсомналізмом, і катаменіальним психо­зом. Перший описаний випадок, який проявлявся клінічною картиною біполярного розладу з передменстру­альною сомноленцією та збуд­жен­ням на період менструації (Pomme, 1785).

У світовій літературі описано 19 подібних ­випадків. Так, у трьох із них відзначався препубертатний ­початок захворювання (Pomme, 1785; Kahler, 1921; Kleine, 1925; Lhermitte, 1929; Kaplinski, 1935; Lhermitte, 1941; Gran, 1973; Billiard, 1975; Papy, 1982; Sachs, 1982; Möller, 1883; Bamford, 1993).

Важливо, що при соматичних захворюваннях вини­кають діенцефальні порушення в головному ­мозку, тому дослідники допускають, що саме цей механізм може ­бути в основі етіопатогенезу ПМЦ та інших ­психо­зів, по­в’язаних із репродуктивною системою жіно­чого ­організму.

Циклічні психози в період аменореї

Представлено клінічний випадок ПМЦ, який продовжувався і після настання аменореї (Guiraud, 1946).

18-річна дівчина завжди за кілька днів до початку ­менструацій відчувала тривогу помірного ступеня. 22 вересня, за день до початку менструації (вони проходили у неї за типом олігоменореї, триваючи лише один день), вона почала страждати на напади тривоги та рухове збуд­жен­ня.

Одужання настало через 20 днів, проте 22 жовтня стався рецидив. Це був день, коли мала розпочатися менструація, проте їх більше не було аж до травня наступного року. За вказаний період аменореї тривалістю сім місяців у пацієнтки спостерігалося шість епізодів психічних розладів тривалістю 6–13 днів, які розпочина­лися 22 листопада, 18 лютого, 18 березня та 14 ­квітня відповідно.

Як інший приклад, описано гострий психоз, що від­значався лише протягом періоду аменореї (Krafft-Ebing, 1878). В окремих випадках період аменореї ви­никав дуже рано і наставав невдовзі після менархе (Krafft-Ebing, 1902; Friedmann, 1894).

Згадані клінічні картини, можливо, пов’язані з препубертатними чинниками. Хоча все ж описано низку ­випадків, які класично відповідають вказаній сим­пто­матиці (Krafft-Ebing, 1902; Cookson, 1967; Yui and Ishiguro, 1977).

У двох пацієнток було зафіксовано клінічну картину менструального гіперсомналізму, коли симптоми тривали в період аменореї (Bamford, 1993).

Післяпологовий первинний психотичний епізод

Уперше післяпологовий психоз описано ще 1822 р.; ­після цього було опубліковано ще три підтверджені випадки (Prichard, 1822; Delay etal., 1946; Lingjaerde and Bredland, 1954; Brockington etal., 1988).

Найкраще демонструє клінічну картину післяпологового первинного психотичного епізоду представлений нижче клінічний випадок.

Пацієнтка страждала на післяпологовий психоз, після якого повністю одужала. Втім, після певного часу в неї відзначалося 12 епізодів загострення, які були зафіксо­вано. Так, перші епізоди розвивалися за 3, 9, 3 та 5 днів перед початком менструації, наступні — за 10–21 день до неї.

Загалом психоз тривав 3–21 день (18 днів у ­середньому), що становило 60 % усього менструального циклу. Середня тривалість циклу — 30 днів, імовірність згаданого взаємо­зв’язку за оцінкою шансів сягала 0,006. Цікаво, що загост­рення спочатку розпочиналися в передменструальному періоді, а пізніше змістилися до середини циклу (Lingjaerde and Bredland, 1954).

На той час було описано близько 15 пацієнток із ­трьома та більше менструальними та передменструальними загостреннями (Yui and Ishiguro, 1977; Ota, 1954; Kitayama, 1984; Delay etal., 1946; Lingjaerde and Bredland, 1954; Brockington etal., 1988).

Проте в літературі багато й інших випадків — із лише одним та двома загостреннями. Усього згадується понад 50 випадків таких розладів. Катаменіальний психоз може розпочинатися в передпологовому періоді без продовжен­ня в післяпологовому (Yui and Ishiguro, 1977).

До того ж початок катаменіального психозу також описували в разі викидня та завершення грудного вигодовування (Abély, 1956; Marcé, 1856).

Можливий також післяпологовий початок катаменіаль­ного психозу, принаймні зафіксовано, що 20 жінок страждали на катаменіальний і післяпологовий психоз у різні репродуктивні періоди їх життя (Hitzig, 1827; Häffner, 1912; Fischer, 1878; Bamford, 1993). ­Взаємозв’язок між психозом і захворюванням трапляється із частотою один випадок на тисячу породілей.

Менопауза

Якщо катаменіальний психоз пов’язаний із початком менструацій, він мав би повертатися після завершення післяпологового періоду та, відповідно, мало б спостері­гатися порушення гіпофізарно-оваріальної рівноваги у жінок після 50 років.

Однак в опублікованих матеріалах не зазначено зростання частоти психозів в менопаузальний період. Попри це, описано поодинокі випадки, які ­розпочалися в післяменопаузальному періоді, та один — спостерігався після часткової оваріоектомії (Berthier, 1874; Icard, 1889; Wilson and Christie, 1925; Elpermann, 1908).

Клінічні особливості психозів, спровокованих менструальним циклом у жінок

Частота

Катаменіальні психози є досить рідкісними, хоча це може бути пояснено тим, що багато з них просто нероз­пізнані та діагностовані лише випадково. ­Вивчаючи згадану тему, клініцист I. Brockington описав вісім випад­ків катаменіального психозу протягом 10 років клінічної практики.

Проте в дослід­жен­ні за участю пацієнток, госпіталізованих до лікарні Шаріте (Берлін, Німеччина), за матеріалами історій хвороби було ідентифіковано, що подібні випадки трапляються із частотою один на тисячу (Bartel, 1888). Серед госпіталізованих зафіксовано приблизно 400 випадків, коли психоз збігався з початком менструації. Той факт, що подібні явища були зафіксовано в Японїї, Іраку, Індії, В’єтнамі та Ємені, свідчить про поширеність цих розладів у всьому світі.

В одному з проведених у Німеччині досліджень за участю 184 жінок, які перебували в лікарні в період ­дітородного віку, було виділено чотири жінки з депресивними епізодами, у яких, імовірно, «міг бути взаємозв’язок між їх симптомами та відсутністю менструацій»; три епізоди розвитку маніакального стану та один — менструального психозу (Schröter, 1875).

Це дослід­жен­ня є ретроспективним, тому згадані випадки були недостатньо підтвердженими. В іншому дослід­жен­ні обстежували 314 жінок репродуктивного віку, ідентифіковано 28 жінок із «періодичним психозом» та детально описано представлені клінічні картини (Algeri, 1884).

У дослід­жен­ні за участю 99 жінок віком від 25 до 52 років, які проходили лікування в стаціонарі, ідентифіко­вано два випадки періодичних епізодів манії, пов’язаної з менструаціями (Näcke, 1896).

В іншому дослід­жен­ні описано 48 пацієнток з епізодами манії та депресії та 55 — з «атиповими» (­циклічними чи поліморфними) психозами: лише дев’ять із 70 осіб із поточним психозом пов’язували їх початок із менструальним періодом; 15 із 34, які на цей момент перебували в ремісії, відзначали збіг загострення психозу з менструа­ціями, серед них у 11 жінок було діагностовано атиповий психоз (Burckhart, 1941).

Даних проведених досліджень бракує для вивчення особливостей психозів, спровокованих менструальним циклом у жінок, що потребує більш глибокого ­розуміння вказаної патології, а критерії, які застосовували під час вивчення, є досить нечіткими.

В іншому дослід­жен­ні, проведеному в Німеччині, описано періодичний характер загострення ПМЦ (Mall, 1958). У японському дослід­жен­ні спостерігали гострий психоз легкого ступеня з епізодичним перебігом і симпто­мами ступору, розгублення й онейроїду в жінок (Wakao, 1959). Ці результати оприлюднені після серії опублікованих перед тим робіт дослідників одного з ­університетів (Nomura etal., 1981; Nomura, 1982; Kitayama, 1984).

Загальна кількість описаних випадків становила 219. У неочікувано великої кількості пацієнток первинний епізод припадав на другу половину менструального ­циклу — 98 із 110, за винятком одного післяпологового випадку.

S. B. Diamond etal. (1976) провели опитування 63 жінок, які відвідували клініку з приводу передменструальних скарг: сім із 31 відзначали передменструальну гіпоманію та три із 31 — симптоми гіпоманії. Хоча відомо, що аналогічні дані було отримано і в групі конт­ролю, до якої увійшли здорові волонтери та соціальні пра­цівники.

K. Abe (1995) описали 11 випадків рекурентних коротких психозів у підлітків: у двох із шести з регулярним циклом спостерігалися психози, пов’язані з менструальним циклом.

У дослід­жен­ні, проведеному в США, під час порівняльного аналізу передменструальних симптомів у 25 па­цієнток із коротко­часними циклічними афективними ­розладами та 25 жінок із групи конт­ролю було встановлено кілька випадків передменструальних симптомів і 15 швидких циклів в основній групі та п’ять — у групі контролю (Price, 1986).

Нозологія

Катаменіальні психози не є «специфічним розладом». Протягом досить тривалого періоду фахівці обгово­рювали аргументи на користь виокремлення згаданого ­діагнозу та терміна «пубертатний психоз» (Brockington, 1996). Важливими аргументами щодо спростування вказаних діагнозів є описані випадки біполярного афективного розладу в неменструальний період і подальший ­хаотичний перебіг симптомів. Проте все ж наявні дока­зові дані, що доводять єдину природу ­пубертатного та катаменіального психозів. Обидва розлади ­мають подібну клінічну картину: манія, ступор, кататонія, шизо­афективна депресія та циклічні епізоди. У значної кількості пацієнтів із пубертатним психозом маніфестація відбувалася саме в передменструальний період. Зокрема, описано й випадки, коли жінки страждали як на пубертатний психоз, так і на передменструальний у різні ­періоди життя.

Також є багато доказових даних на користь того, що після пологів психоз набуває характеру маніакально-­депресивного (біполярного), менструальний психоз ­також може належати до вказаної рубрики (Brockington, 1996). Крім того, спостерігали взаємозв’язок ­появи психо­зу з припиненням грудного вигодовування, періодом після аборту та післяопераційним періодом (Billiard, 1975; Susman, 1988; Krafft-Ebing, 1902; Cookson, 1967; Hitzig, 1898).

Попри ці суперечливі аспекти, катеменіальний ­психоз, як і післяпологовий, усе ж дає змогу чіткі­ше ­дослідити тригери, що провокують маніакальні, ­депресивні та змішані епізоди в жінок із групи ­ризику розвитку психотичних розладів.

Дослід­жен­ня гормонального балансу

Катаменіальний психоз може бути спричинений порушенням у гіпоталамо-гіпофізаній системі, проте в згаданому напрямі проводили незначну кількість дослід­жень. Окрім деталізованого одиничного дослід­жен­ня B. A. Cookson (1967), систематичні вивчення ­здійснювали лише в Японії. Так, у найбільш детальному дослід­жен­ні I. Kitayama etal. (1984) у 23 пацієнток спостерігали порушення рівня тиреотропін-рилізинг-гормону, лютеїнізувального гормону, інгібітору кортикостероїдів, гормонів циркадних ритмів і кортизолу; порушення ­гормональної відповіді на гіпоглікемію та толерантність до інсуліну. Було зафіксовано дані щодо асоціації з ­ановуляторними циклами, які спостерігали у 44 із 60 випадків (Yui and Ishiguro, 1977; Endo etal., 1978; Kitayama, 1984).

Стратегії лікування

Лікування психозів, спровокованих менструальним цик­лом, проводять у трьох напрямах:

• гормональна терапія;
• засоби, які пригнічують менструальний процес;
• інші симптоматичні препарати.

У літературі досить значними є доказові дані щодо ефективності застосування прогестерону (Tucker, 1962; Yui and Ishiguro, 1977). Менша кількість пацієнток відзначала поліпшення стану після приймання естрогенів чи андрогенів (Yui and Ishiguro, 1974; 1977; 1978; Ling­jaerde and Bredland, 1954).

В інших пацієнток спостерігали позитивну відповідь на стероїдні гормони та оральні конт­рацептиви або комбінування тестостерону з прогестероном (Yui and Ishi­guro, 1977; Krasowska, 1960). Крім того, відомі випадки, коли призначали гормони щито­подібної залози (Kita­yama, 1984). Проте навіть за наявності доказових даних ефективності такого лікування не проводили рандомізо­вані подвійні сліпі конт­рольовані дослід­жен­ня.

З огляду на те, що під час вагітності у таких ­пацієнтів припиняється психоз, логічно припустити, що пригнічення менструального циклу могло б сприяти втамуванню психозу (Icard, 1889; Krafft-Ebing, 1902).

Крім того, деякі дослідники вважають, що період мено­паузи зумовлює поліпшення стану (Schröter, 1875). Описано випадок повного одужання від психо­зів ­після оваріо­ектомії. Натомість в інших випадках не відзначали поліпшення стану після менопаузи, а іноді навіть спостерігали ускладнення психотичних епізодів (Krafft-Ebing, 1878). У незначній кількості досліджень ­фіксували ефективність кастрації та індукції штучної мено­паузи (дані методи застосовували в США наприкінці XIX ст.) (Icard, 1889; Krafft-Ebing, 1902; Guiraud, 1946).

В інших випадках установлено, що кастрація не ­сприяє полегшенню стану (Krömer, 1896; Ewald, 1922; 1924; Bon­darew, 1928).

Досить успішними були результати ­застосування даназолу, який пригнічує гонадотропні гормони, ­затримує менструальний процес (Dennerstein, 1983).

Відкриття рилізинг-гормонів також сприяло розробці асортименту препаратів, що пригнічують менструальний цикл, — гонадорелінів. Їх застосовували при багатьох ­медичних розладах, пов’язаних із менструаціями; ­зокрема, і для лікування психозів.

Кломіфен, який нормалізує менструації, є ­раціональним лікуванням у жінок з ановуляторними циклами. ­Вказаний препарат застосовували в Японії, а також у разі після­абортного психозу, описаного B. A. Cookson (Yui and Ishiguro, 1977; Kitayama, 1984; Cookson, 1967).

У медичній літературі також відзначали ефективність лікування фенітоїном та ацетазоламідом (Kramer, 1977; Inoue etal., 1984).

Найважливішим моментом є те, що при психозах, спровокованих менструальним циклом, окрім антипсихотичних препаратів, призначають й інші засоби, наприклад, нетрадиційні методи, які застосовують почергово. Оскільки ці розлади є рецидивними, необхідне проведення довго­строкових перспективних досліджень щодо вивчення ефективності таких втручань.