s Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів | "НейроNEWS: психоневрологія та нейропсихіатрія"
скрыть меню
Разделы: Рекомендации

Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

Стандарт медичної допомоги

страницы: 38-45

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13 січня 2025 року №84

Зміст статті:

В Україні вперше затверджено Стандарт надання медичної допомоги пацієнтам із розладами психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин. Стандарт розроблено на основі провідних міжнародних рекомендацій і доказових даних, що допоможе забезпечити впровадження якісної медичної допомоги для пацієнтів із згаданими розладами та сприятиме досягненню кращих результатів. До вашої уваги представлено частину цього документа, присвячену обґрунтуванню критеріїв якості медичної допомоги, діагностуванню згаданих розладів, обстеженню та лікуванню таких пацієнтів, а також відповідні алгоритми для визначення діагнозу.

Перелік умовних позначень та скорочень

ВІЛ

— вірус імунодефіциту людини

ГГБ/ГБЛ

— гамма-гідроксібутірат/ гамма-бутіролактон

ГПРС

— галюциногенний персистуючий розлад сприйняття

ЕКГ

— електрокардіограма

ЗОЗ

— заклад охорони здоров’я

ЗТ

— заохочувальна терапія

ІМАО

— інгібітори моноаміноксидази

ІПСШ

— інфекції, що передаються статевим шляхом

КІП

— кокаїн-індуковані психози

КМП

— клінічний маршрут пацієнта

КПТ

— когнітивно-поведінкова терапія

МДМА

— метилендіоксиметамфетамін

МДПВ

— метилендіоксипіровалерон

МІ

— мотиваційне інтерв’ю

МКХ

— Міжнародна класифікація хвороб

ПСВ

— психосоціальні втручання

ПАР

— психоактивні речовини

ноПАР

— неопіоїдні психоактивні речовини

ПМА

— параметоксіамфетамін

РДУГ

— розлад дефіциту уваги та гіперактивності

САТ

— стимулятори амфетамінового типу

СІЗЗС

— селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну

СК

— синтетичні канабіноїди

СТ

— сімейна терапія

ТПМ

— терапія посилення мотивації

Форма

№ 025/о

— форма первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _» та інструкція з її заповнення, затвер­джена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 669/20982

Форма № 003/о

— форма первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого № _» та інструкція з її заповнення, затвер­джена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України 21 січня 2016 року № 29), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 662/20975

Загальна частина

вгору

Діагноз: Розлади психіки та поведінки, внаслідок вживання психоактивних речовин, за винятком опіоїдів.

Коди стану або захворювання. НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я»:

F12 Розлади психіки та поведінки внаслідок вжи­вання канабіноїдів.

F14 Розлади психіки та поведінки внаслідок ­вживання кокаїну.

F15 Розлади психіки та поведінки внаслідок ­вживання стимуляторів (за винятком кофеїну).

F16 Розлади психіки та поведінки внаслідок ­вживання галюциногенів.

F19 Розлади психіки та поведінки внаслідок вжи­­ван­ня декількох препаратів та інших психоактивних речовин.

Розробники:

Дубров Сергій Олександрович

перший заступник Міністра охорони здоров’я України, голова робочої групи;

Даниленко Олексій Миколайович

заступник Генерального директора державної установи «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України»;

Шемет Анна Миколаївна

головна спеціалістка відділу з питань профілактики неінфекційних захворювань та обігу наркотичних засобів Департаменту громадського здоров’я ­Міністерства охорони здоров’я України;

Іванчук Ірина Олександрівна

кандидатка психологічних наук, начальниця відділу управління та протидії опіоїдній ­залежності та вірусним гепатитам державної установи «Центр громадського здоров’я ­Міністерства охорони здоров’я України»;

Карачевський
Андрій Борисович

офіцер відділу підтримки та відновлення Управління психологічного забезпечення Міністерства оборони України, доцент ­кафедри загальної, дитячої, судової пси­хіатрії і наркології Національного універ­ситету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика;

Рудий Сергій Анатолійович

національний програмний офіцер Регіонального програмного офісу Управління ООН із наркотиків та злочинності в Східній Європі (за згодою);

Ячнік Юлія Вікторівна

фахівчиня Інституту психіатрії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за згодою);

Думчев Костянтин Вікторович

головний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України;

Матвієць Людмила Григорівна

доцентка кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика

Методологічний супровід та інформаційне забезпечення:

Гуленко Оксана
Іванівна

начальниця відділу стандартизації медичної допомоги державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»;

Шилкіна Олена Олександрівна

заступниця начальника відділу стандартизації медичної допомоги державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України».

 

Рецензенти:

Дворяк Сергій Васильович

директор Благодійної організації «Україн­ський інститут політики громадського здоров’я», д.мед.н., професор;

Мішиєв В’ячеслав Данилович

завідувач кафедри загальної, дитячої, судо­вої психіатрії та наркології Національного університету охорони здоров’я імені П.Л. Шупика, д.мед.н., професор.

Розділ І. Стандарт охорони громадського здоров’я

вгору

1. Положення стандарту медичної допомоги

Сферою застосування цього стандарту є розлади, які виникають внаслідок вживання неопіоїдних психоактивних речовин (ноПАР) наступних груп: канабіноїди (рослинного похо­дження, напівсинтетичні, синтетичні), стимулятори амфетамінового типу (САТ — амфетамін, метамфетамін, синтетичні катинони), метилендіоксиметамфетамін (МДМА — екстазі), кокаїн, галюциногени, а також вживання зазначених речовин у комбінації з будь-якими іншими ПАР. Також до ноПАР належать діючі речовини лікарських засобів, які можуть вживати не за призначенням ­лікаря (в іншому дозуванні, іншим способом введення, або особою, якій не було ­призначено) для змінення стану свідомості, отри­мання ейфорії або з іншою немедичною метою.

До сфери застосування цього Стандарту не належать розлади внаслідок вживання опіоїдів, кофеїну, алкоголю та нікотину.

Лікарі різних спеціальностей мають бути обізнані щодо основних початкових клінічних ознак гострої інтоксикації, синдрому залежності та загалом ознак вживання ноПАР для раннього їх виявлення, надання послуг, спрямованих на відмову або скорочення частоти вживання, зменшення шкоди внаслідок їх вживання та скерування для отримання подальшої допомоги (за потреби).

2. Обґрунтування

Вживання ПАР передбачає значні ризики для громадського здоров’я. Окрім синдрому залежності та безпосередньо підвищення ризику смерті внаслідок передозувань, ­вживання ПАР пов’язане з підвищеним ризиком інфіку­вання вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), вірус­ними гепатитами B та C, ІПСШ, підвищеними ­ризиками само­губства та шкодою для інших (насильство, аварії на доро­гах), ­іншими травмами, серцево-судинними захворюваннями, проблемами з нирками та іншими психіч­ними роз­ладами.

Із погляду громадського здоров’я необхідним є впро­ва­дження системи раннього скринінгу та надання послуг, спрямованих на відмову від вживання ПАР або їх скорочення для всіх осіб, які приймають ці засоби ­незалежно від ­діагнозу та відповідності критеріям розладу.

Разом із послугами, спрямованими безпосередньо на вживання ПАР, мають надаватись послуги, ­спрямовані на протидію іншим захворюванням, що пов’язані з поведінковими чинниками ризику, зокрема щодо ВІЛ, вірус­них гепатитів та ІПСШ.

Зважаючи на те, що особи, які вживають стимулятори, часто мають ризиковану сексуальну поведінку, в разі ­отримання інформації про факт їх застосування ­необхідно зібрати інформацію щодо такої поведінки та запропонувати відповідні послуги, спрямовані на зниження ­такого ризику.

Основні етапи і послідовність скринінгу, діагностики і лікування розладів внаслідок вживання ноПАР ­описані у цьому Стандарті.

3. Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові:

1. У закладах охорони здоров’я (ЗОЗ), які надають первинну медичну допомогу, скринінг на вживання будь-яких ПАР здійснюється всім пацієнтам не рідше одного разу на рік.

2. Скринінг в ЗОЗ, що надають первинну, спеціалізовану медичну допомогу, здійснюється всім пацієнтам у разі таких випадків:

  • звернення вагітних жінок до закладу перинатальної допомоги;
  • звернення з приводу неекстрених станів, які ­можуть бути пов’язані з вживанням ПАР;
  • після надання невідкладної допомоги з приводу стану, який може бути пов’язаний із вживанням ПАР;
  • перед призначенням лікарських засобів із ­вмістом ноПАР.

3. Пацієнтів, які приймають призначені лікарські ­засоби зі вмістом ноПАР, регулярно оцінюють на ­предмет зловживання ними (приймання невідповідно до призначення) та вживання будь-яких інших ПАР.

4. Скринінг здійснюється за допомогою стандартних скринінгових інструментів, які оцінюють частоту вживання всіх основних ПАР, містять підрахунок тяжкості залежності або шкоди внаслідок такого приймання і критерії для подальшої допомоги. Рекомендовано викорис­тання швидкого скринінгу NIDA із чотирьох запитань, наведеного у цьому Стан­дарті, і в разі отримання позитивної відповіді щодо вживання нелегальних ПАР або лікарських препаратів не за призначенням — скринінг ASSIST, наведеного в ­цьому Стандарті.

5. Застосування токсикологічних тестів для ­скринінгу на розлади внаслідок вживання ноПАР недоцільно, ­окрім випадків, коли потрібно виконати диференційну діагностику гострого стану пацієнта, який потребує невідкладної допомоги.

6. Для пацієнтів, у яких було виявлено небезпечний ­рівень вживання будь-якого ноПАР (чотири або більше балів за опитувальником ASSIST), здійснюється додаткове обсте­ження згідно із цим Стандартом, надається психосоціальне втручання (ПСВ) низької інтенсивності (­коротка ­порада та інформація, зокрема, щодо ­зменшення ймовірних ризиків, або структуроване короткострокове втручання), а також пере­направлення до ­спеціалізованого ЗОЗ для подальшої діагностики розладів внаслідок вживання ноПАР.

7. Направлення пацієнта до спеціалізованого ЗОЗ здійснюється в будь-якій із таких ситуацій, а саме:

  • ін’єкційне застосування будь-якої ноПАР;
  • самостійне повідомлення пацієнта про неможливість зупинити вживання ноПАР;
  • супутня психічна коморбідність;
  • повторне виявлення шкідливих наслідків засто­сування ноПАР (зокрема, психологічних, соціальних чи фізич­них);
  • самостійна ідентифікація проблеми пацієнтом або прохання про направлення до ЗОЗ, що надають спеціалізовану медичну допомогу;

8. Усім пацієнтам, які повідомили про вживання ноПАР будь-коли в житті, надається рекомендація щодо здійснення вакцинації проти вірусного гепатиту А та В, та інформаційний листок із порадами щодо безпеки, відповідно до цього Стандарту.

Розділ ІІ. Діагностика психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

вгору

1. Положення стандарту медичної допомоги

Діагностичні заходи за небезпечного вживання, інто­ксикації, або синдрому відміни від вживання ноПАР проводять з урахуванням клінічної, психологічної та соці­альної ситуації пацієнта в амбулаторних та/або стаціо­нарних умовах ЗОЗ, що надають спеціалізовану медичну допомогу.

Окрім безпосередньо розладів, пов’язаних із ­вживан­ням ноПАР, здійснюється комплексне оцінювання ­стану паці­єнта, його психосоціального статусу, наявності супут­ніх захворювань та психічної коморбідності. ­Така ­діагностика полягає у визначенні наявності гострої інто­ксикації, пов’язаної з вживанням ноПАР, визначенні наявності ­синдрому відміни від вживання ноПАР та синдрому залежності від ноПАР відповідно до визначених діагностич­них критеріїв.

2. Обґрунтування

Вживання ноПАР є небезпечним не лише через ­ризики формування залежності, а й оскільки для ноПАР ­часто характерна незадовільна очистка в процесі ­приготування та додаткові домішки токсичних речо­вин, неточні дозуванням активної речовини, при цьому на практиці у вели­кій кількості випадків відзначається одночасне ­вживання декількох ПАР.

Із зазначених причин особи, які вживають ноПАР, ­можуть потребувати екстреної та інтенсивної медичної допомоги з приводу як надмірно виразних (так званих очікуваних ­ефектів), так і небажаних явищ, зокрема з розладами серцево-судинної діяльності, дихання, центральної нервової системи та психотичними станами, і, відповідно, потребу­ють швидкої первинної діагностики для збере­ження ­життя та оптимізації лікувальних втручань.

Поведінка осіб, які вживають ноПАР, може ­також під­вищувати ­ризик зараження інфекціями, що передаються ­пар­енте­ральним та/або статевим шляхом, зокрема ВІЛ, ­ві­русні ­гепатити В та С, збільшуючи ризик не лише їх ­травмування, а й їхніх близьких (підвищує частоту дорожньо-транспортних пригод, насильства тощо). ­Значна кількість осіб, які вживають ноПАР, має супутні психічні розлади, підвищений ризик самогубства, діагностика яких є важливою складовою для надання ­якісної медичної допомоги.

3. Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові:

1. За наявності відповідних симптомів, діагностування гострої інтоксикації та синдрому відміни внаслідок вживання ноПАР здійснюється на підставі анамнезу та ­наявної клінічної картини відповідно до цього Стандарту.

2. Після завершення надання допомоги у зв’язку з гост­рою інтоксикацією або синдромом відміни, діагносту­вання залежності здійснюється відповідно до діагностичних критеріїв, наведених у цьому Стандарті.

3. У пацієнтів, яким встановлено діагноз залежності від ноПАР, здійснюється комплексне оцінювання відповідно до цього Стандарту, яка передбачає:

  • поглиблений анамнез захворювання — досвід вживання ПАР, а саме тривалість їх приймання, ­частоту, дозування, способи застосування та час, коли пацієнт використовував їх останній раз, попередні спроби ліку­вання, та які чинники призвели до рецидиву;
  • оцінювання наявності інших психічних і поведінкових розладів, зокрема депресії, тривожного, пост­травматичного, межового та ­антисоціального ­роз­ладу особистості, розладу з дефіцитом ­уваги та гіперактивністю (РДУГ), психозу, ризику запо­діяння ­шкоди собі або іншим;
  • визначення психосоціального статусу;
  • виявлення супутніх захворювань, з прицільною ­увагою на захворювання, які можуть виникати саме внаслідок вживання ПАР;
  • обстеження на інфекції, що передаються через кров (як-от ВІЛ, вірусні гепатити В і С), ТБ, ІПСШ, ­згідно з відповідними галузевими стандартами надання ­медичної допомоги.

4. За комплексного оцінювання стану пацієнта, який вживає ноПАР, особливу увагу спрямовують на ­виявлення ускладнень, пов’язаних із застосуванням згаданих речовин, наведених у ­цьому Стандарті.

Бажані:

5. Для підтвер­дження діагнозу залежності від ноПАР рекомендовано застосування методів швидкого вияв­лення вживаних ПАР за допомогою токсикологічних лабо­раторних аналізів (сечі, крові) або інших процедур, забір крові та/або сечі пацієнта з урахуванням інформації, наведеній у цьому Стандарті (рис. 1).

Рисунок 1. Алгоритм скринінгу, діагностики та лікування розладів внаслідок вживання ноПАР для дорослих

Розділ ІІІ. Лікування пацієнтів із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

вгору

1. Положення стандарту медичної допомоги

Лікувальні заходи з приводу гострої або хронічної інто­ксикації (передозування), синдрому відміни та залеж­ності від ноПАР проводять з урахуванням клінічної, психо­логічної та соціальної ситуації пацієнта поетапно в амбулаторних та/або стаціонарних умовах ЗОЗ, які надають екстрену, первинну та спеціалізовану ­медичну допомогу.

2. Обґрунтування

Особи, які вживають ноПАР, можуть потребувати медич­ної допомоги внаслідок гострої інтоксикації та пере­дозування ПАР, при цьому розлади функціонування життєво важливих органів і систем можуть бути важкими. Гостра інто­ксикація ноПАР може бути небезпечною для життя та загрожувати смертю.

Довготривале вживання ноПАР, як правило, призводить до розвитку залежності та небезпечного абстинентного синдрому, який може мати ознаки психотичного розладу. ­Хронічна інтоксикація ноПАР зумовлює в більшості випад­ків загрозливі для життя соматичні розлади, ­дефіцит когнітивної діяльності та інших психічних функцій, соці­альні проб­леми. Поліорганна недостатність є ­небезпечною для життя та загрожує смертю. Смертельні випадки ­також трап­ляються внаслідок агресивної поведінки та травмування осіб, які вживають ноПАР.

Основним методом лікування залежності, пов’язаної із вживанням ноПАР, є структуровані психосоціальні втручання (ПСВ) різної інтенсивності, залежно від виду речовини та ступеня залежності. За можливості, структуро­вані ПСВ, особливо на підтримувальному етапі, поєд­нуються з іншими психосоціальними послугами, ­як-от ресоціалізація, групи підтримки «рівний-рівному», залучення під­тримки з боку близького оточення, ­направ­лення до соціальних служб тощо. До основних доказових ПСВ належать: ­короткі інтервенції на основі мотиваційного інтерв’ю (МІ), когнітивно-­поведінкова терапія (КПТ), терапія ­посилення мотивації (ТПМ), заохочувальна терапія, сімейна терапія (СТ). Розроблений план лікування, повне інформу­вання паці­єнта щодо його стану та ризиків, пов’язаних із вживанням ноПАР, та залучення в ролі активного учасника ­процесу змін, значно підвищує ефективність втручань.

Доведено, що інформування та короткі втручання, які можуть надаватись на різних рівнях медичної допомоги, для припинення або скорочення вживання ПАР, зміни небезпечних патернів щодо їх вживання та зниження ­інших ризиків для такої особи або її близьких, які пов’я­зані із застосуванням згаданих речовин, можуть мати значну ефективність.

3. Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові:

1. Показаннями для госпіталізації пацієнта до ЗОЗ, що надає спеціалізовану медичну допомогу є: серцево-­судинні, психотичні, неврологічні, дихальні та/або інші розлади, потреба в захисті дихальних шляхів та інтубації, загрозливі для життя соматичні розлади, визначені у цьому Стандарті.

2. Медичну допомогу за гострої інтоксикації, пере­дозування ноПАР, хронічної інтоксикації та залежності від ноПАР надають з урахуванням результатів клінічної та лабораторної оцінки та підозрюваної / встановленої речовини відповідно до цього Стандарту.

3. Лікування серотонінового синдрому, пов’язаного із вживанням ноПАР здійснюється відповідно до цього Стандарту.

4. Очікування результатів лабораторних дослі­джень не має перешко­джати наданню симптоматичної ­медичної допомоги.

5. Лікування здійснюється відповідно до ­розробленого індивідуального плану втручань, наведених у цьому Стандарті. Індивідуальний план лікування пацієнта розробляють на підставі даних первинного оцінювання його ­стану ­(відповідно до критеріїв цього Стандарту) для визна­чення пріоритетності цих втручань і ­коригують залежно від поточних резуль­татів допомоги.

6. У разі первинного оцінювання стану пацієнтів ­віком до 25­років особливу увагу слід звертати на наявність ­ознак розладу з дефіцитом уваги та гіперактивністю та порушень харчової поведінки.

7. Пацієнти і, за згодою, члени сім’ї /особи, які здійсню­ють догляд, забезпечуються в доступній формі інформацією щодо їхнього стану, плану лікування і подальшого спостереження, навчання навичок, необхідних для поліпшення результатів медичної допомоги, контактів для отри­мання додаткової інформації та консультації. ­Заохочується ­активна роль пацієнта щодо формування плану та ­методів лікування.

8. Пацієнтам надаються ПСВ щодо небезпечного вживання та/або зловживання ПАР в амбулаторних та/або в стаціонарних умовах за правилами поступового ­догляду відповідно до цього Стандарту.

9. ПСВ обирає лікар з урахуванням наявної кваліфікації, клінічної, психологічної та соціальної ситуації ­пацієнта.

За наявності в пацієнта залежності від психостимуляторів рекомендовано: заохочувальну терапію, КПТ і СТ. У разі кана­біоїдної залежності рекомендовано: ПСВ на основі КПТ, МІ/ТПМ або СТ відповідно до положень цього Стандарту.

Для підвищення ефективності втручань, та в разі неможливості надання зазначених вище ПСВ, пацієнту слід надати рекомендацію щодо відвідування груп підтримки «рівний-рівному» для осіб, які мають розлади, ­пов’язані із вживанням ноПАР та участь в інших програмах підтримки, організованих на базі певної спільноти.

10. Короткострокові втручання щодо ­зловживання ноПАР проводять пацієнтам із низьким ступенем залежності відповідно до цього Стандарту.

11. ПСВ здійснюють на всіх етапах надання медичної ­допомоги, якщо немає безпосередньої загрози життю осіб, які вживають ноПАР.

12. У разі наявності супутньої психіатричної патології:

  • лікування обох захворювань здійснюється одночасно;
  • за наявності підозри, що психоз або манія ­зумовлені вживанням стимуляторів — поступове зниження дозу­вання та приймання антипсихотичних препаратів після досягнення ремісії симптомів психозу;
  • за симптомів депресії, підвищеної тривоги, без­соння, РДУГ, які спостерігаються під час приймання стимуляторів або синдрому їх відміни — призначення лікар­ських засобів для лікування зазначених станів, ­залежно від їх тривалості та інтенсивності, навіть якщо симптоми спричинені вживанням стимуля­торів та оцінювання, коли ­зазначені симптоми виникли у прив’язці до вживання ПАР (активне вживання, синдром відміни, стан після синдрому від­міни) або наявні, незалежно від нього;
  • за наявності психічної коморбідності, встановленої раніше — продовження лікування з урахуванням взаємо­дії між лікарськими засобами, які приймають для лікування психічного розладу, та потенційним вживанням ПАР;
  • за наявності РДУГ — прийняття рішення щодо ­призначення лікарських засобів групи психостимуляторів у випадку, якщо переваги їх призначення пере­вищують ризики. Після призначення психо­стимуляторів здійснюється моніторинг безпеки паці­єнта через збільшення частоти консультацій та огля­дів, перерахунку залишків препаратів, тестування на вживання ПАР.

13. Симптоми, які виникають після гострого періоду синдрому відміни, зокрема депресія, підвищена тривожність, безсоння та параноя, які можуть тривати від ­тижнів до місяця, лікуються для попере­дження повернення до вживання ПАР.

14. Жінкам, які вживають стимулятори і годують ­грудьми, надають консультації щодо відповідних ризиків для ­дитини. У разі продовження вживання рекомендовано ­відмовитися від грудного вигодовування.

Бажані:

15. Для пацієнтів, які мають обмежений ­територіальний доступ до послуг ПСВ, зазначені послуги надають за допомогою цифрових технологій і засобів.

16. Для вагітних жінок, які вживають ПАР, ­додатково до ПСВ рекомендовано запропонувати послуги, спрямо­вані на розвиток батьківських навичок і сімейно-орієнто­­вані послуги.

17. За потреби скерування на довгострокове ­стаціонарне лікування або реабілітацію, зокрема немедичну.

Стани, які можуть виникати внаслідок вживання ноПАР і потребувати надання невідкладної допомоги та госпіталізації

вгору

Надання невідкладної допомоги та госпіталізації потре­бують такі стани:

  • Дисбаланс електролітів і рідини (дегідра­тація, ацидоз, гіперкаліємія, гіпонатріємія).
  • Гіпертермія.
  • Ажитація.
  • Психоз.
  • Серцево-судинні порушення (серцева аритмія, гіпер­тонічний криз, гостра декомпенсована серцева недо­статність і кардіоміопатія).
  • Гострі неврологічні стани (судоми, ­порушення мозко­вого кровообігу).
  • Інфекційні захворювання (інфекційний ендокардит, остеомієліт, епідуральні абсцеси, септичний артрит, серйозні ураження шкіри, бактеріємія та ­сепсис).
  • Рабдоміоліз.
  • Рухові порушення.
  • Перфорація шлунково-кишкового тракту.
  • Фізична травма та ускладнення внаслідок ­отриманого пошкодження тканин або органів тіла.
  • Ризик заподіяння шкоди собі або іншим.

Обстеження пацієнтів із позитивним результатом скринінгу на вживання ПАР

вгору

1. Збір анамнезу щодо вживання ПАР (тривалість і способи їх приймання, частота, дозування).

2. Фізичний огляд для виявлення ускладнень пов’яза­них із вживанням ПАР, зокрема через спосіб їх ­введення та тип речовини.

3. Визначення потреби в послугах та консуль­ту­ванні для зменшення шкоди та оцінювання:

  • Частоти та кількості вживання, зокрема вживання великої кількості речовини за короткі проміжки часу.
  • Вживання речовини наодинці.
  • Одночасне вживання призначених і непризначених психотропних ліків та інших речовин, зокрема опіо­їдів, алкоголю та інших депресантів центральної нерво­вої системи.
  • Передозування в анамнезі.
  • Історії відвідувань та госпіталізації до відділення ­невідкладної допомоги, пов’язаних із прийманням стиму­ляторів.
  • Способи введення, зокрема ін’єкційне застосування.
  • Історії наявності ІПСШ за останні шість місяців.
  • Скринінг супутніх психічних розладів (посттравматичні, депресивні, тривожні розлади), згідно з відпо­від­­­ними Стандартами.

4. Аналіз соціальної ситуації:

  • Контекст вживання речовини (наприклад, хімічний секс, втрата ваги, успішність у навчанні чи роботі, залишатись у бадьорості).
  • Наявність психічної травми.
  • Насильство з боку інтимного партнера.

5. Для оцінювання ризикованої сексуальної пове­дінки здійснюється збір інформації щодо:

  • Вживання ПАР для посилення сексуальних відчуттів (хімсекс).
  • Регулярне невикористання презерватива під час ­статевих контактів.
  • Історія наявності бактеріальної ІПСШ (хламідіоз, сифіліс, гонорея) за останні шість місяців.
  • Діагностовано ІПСШ протягом року та/або наявність партнера, який має ІПСШ.
  • Нещодавня незапланована вагітність (зокрема, ­вагітність партнерки).
  • Наявність декількох статевих партнерів.
  • Перебування в ролі рецептивного статевого ­партнера без використання презерватива.
  • Нещодавня історія сексуального насильства.

Короткострокові втручання за небезпечного вживання ПАР

вгору

Короткострокове втручання — це лікувальна стратегія, метою якої є допомогти особі припинити або ­скоротити вживання ПАР, або (рідше) за життєвими показаннями використовується структурована терапія короткої трива­лості (зазвичай 5–30 хвилин).

Лікар або фахівець, який проводить короткострокове втручання, має пройти навчання щодо застосування моти­ваційних технік для встановлення контакту з клієнтом, щоб уникнути захисної поведінки, і для підвищення внут­рішньої мотивації до припинення ризикованого ­вживання ПАР і виникнення ускладнень.

Короткострокові втручання можуть охоплювати:

  • Скринінг-тестування осіб для виявлення небезпечного і згубного вживання ПАР.
  • Надання простих рекомендацій із приводу ­дотичних проблем зі здоров’ям, а також мотивації ­пацієнта до зміни поведінки щодо вживання ПАР.

Компоненти ефективних короткострокових втручань описано в системі FRAMES:

  • Забезпечення зворотного зв’язку (feedback) щодо персонального ризику або захворювання.
  • Акцент на власній відповідальності (responsibility) клієнта.
  • Надання прямих порад /рекомендацій (advice) про можливості змін.
  • Пропозиція та забезпечення альтернативних під­ходів (menu).
  • Емпатичне ставлення (empathy).
  • Віра у власну здатність до змін (self-efficacy).

Основні етапи здійснення ефективного короткострокового втручання

  1. Фахівець, який проводить інтерв’ю, ставить ­запи­тання про вживання ПАР у контексті стану здоров’я і добро­буту пацієнта, зокрема щодо проблеми, яка привела пацієнта на цей сеанс.
  2. Фахівець вислуховує пацієнта, застосовуючи такі ­методи, як узагальнення і рефлексія, для забезпечення зворотного зв’язку.
  3. Пацієнту пропонується узагальнити сказане і надається позитивний відгук, що спонукає його взяти на себе відповідальність за зміну власної поведінки.

Діагностичні критерії визначеннязалежності відповідно до МКХ-10 (ICD-10 Checklist)

вгору

Наступні питання стосуються споживання пацієнтом ПАР. Правдиві та відверті відповіді допоможуть ­лікареві ­вибрати правильне і необхідне лікування для ­досягнення кращих результатів.

Запитання

Відповідь

1. Чи було у вас сильне бажання або виразний потяг («тяга») до вживання наркотичних речовин?

Так

Ні

2. Чи вважали ви, що вам важко або неможливо контролювати вживання наркотичних речовин?

Так

Ні

3. Чи виникали у вас симптоми відміни («ломки»), якщо ви припиняли вживати наркотичні речовини?

Так

Ні

4. Чи доводилося вам приймати наркотичні речовини, щоб позбутися симптомів відміни («ломки»)?

Так

Ні

5. Чи помічали ви, що для досягнення такого самого ефекту потрібно приймати дози більші, ніж раніше (толерантність)?

Так

Ні

6. Чи відзначаєте ви, що із часом ви перестали урізноманітнювати характер вживання наркотичних речовин?

Так

Ні

7. Чи помітили ви, що стали дедалі більше нехтувати своїми колишніми інтересами на користь приймання наркотичних речовин?

Так

Ні

8. Відзначали ви, що вживання наркотичних речовин шкодить вам психологічно або фізично?

Так

Ні

9. Чи продовжували ви приймати наркотичні речовини, попри явні шкідливі наслідки, які були пов’язані саме з їх прийманням?

Так

Ні

10. Як довго тривають проблеми, пов’язані з вживанням наркотичних засобів?

    

а) у роках

    

в) у місяцях

    

Пояснення та інтерпретація

Згідно з МКХ-10, залежність від ПАР має такі шість симптомів:

1) сильне бажання або відчуття нав’язливого потягу до приймання речовини (позитивна відповідь на запитання 1);

2) порушена здатність контролювати вживання речо­вини (зокрема, початок та закінчення вживання або прий­мання дози), про що свідчать збільшення дози / кількості або протягом більшого періоду часу, ніж був намір, або постійне ­бажання чи безуспішні спроби скоротити її прий­мання речовини або контролювати (позитивна відповідь на запитання 2);

3) фізіологічний стан відміни, що розвивається в разі прийняття такого рішення чи скорочення приймання речо­вини, про що свідчить синдром відміни, ­притаманний для цієї речовини, або вживання такої самої (або схожої) речовини для полегшення чи попере­дження синдрому відміни (позитивна відповідь на запитання 3 або 4);

4) ознаки толерантності щодо дії речовини, як-от явне послаблення ефекту за безперервного регулярного прий­мання однієї й тієї самої дози речовини або значне підвищення дози, необхідної для досягнення бажаного ефекту, або такої, що зумовлює інтоксикацію (­позитивна відповідь на запитання 5);

5) постійна стурбованість вживанням речовини, ­зокрема заради цього нехтуються важливі альтернативні шляхи отри­мання задоволення та інші ­інтереси, або ­витрачається ­надзвичайно ­велика кількість часу на діяльність, ­пов’язану з отриманням та прийманням речовини, а також на відновлення після наслідків її вживання (позитивна від­повідь на запитання 6 або 7);

6) стійке вживання речовини всупереч ясним доказам шкідливих наслідків, яке проявляється у тому, що особа продовжує приймати речовину навіть якщо вона інформована щодо природи і ступеня шкоди (позитивна відповідь на запитання 8 або 9).

Діагноз залежності може бути встановлено, якщо три або більше із цих симптомів виникали одночасно протягом останніх 12 місяців.

Розпізнавання та лікування серотонінового синдрому (токсичності серотоніну), пов’язаного з вживанням ПАР

вгору

Серотоніновий синдром — це потенційно небезпечна для життя побічна реакція на вживання певних препа­ратів (заборонених або призначених) або взаємодії між ними. Пов’язаний із застосуванням лікарських засобів та серотонінергічних ПАР (включаючи, але не обмежуючись цим переліком: МДМА, МДПВ, ПМА, мефедрон, метамфетамін, кокаїн), може виникнути за ­комбінованого приймання ІМАО та СІЗЗС, трициклічних антидепресантів, трамадолу, безрецептурних лікарських засобів від кашлю, антибіотиків, речовин для зниження ваги тіла, протиблювотних засобів, антимігреневих агентів, ­трав’яних продуктів.

Класичні ознаки серотонінового синдрому

В окремих пацієнтів виявляються симптоми всіх трьох класичних ознак серетонінового синдрому:

1) зміни психічного стану;

2) вегетативна гіперактивність;

3) нервово-м’язові аномалії (таблиця).

Таблиця. Ступінь тяжкості серотонінового синдрому

Лікування

Більшість випадків серотонінового синдрому є ­легкими і їх можна лікувати за допомогою відміни агента та симпто­матичною терапією.

Помірний або тяжкий серотоніновий синдром потребу­ють госпіталізації.

Більшість випадків серотонінового синдрому завершуються протягом 24 годин, однак клінічні симптоми ­можуть зберігатися довше у випадках, якщо застосовують серото­нінергічні препарати з тривалою дією, активними мета­болітами або тривалим періодом напіввиведення.

Бензодіазепіни — стандартне лікування збу­дження та тремору.

Антагоністи 5-HT2A (ципрогептадин п/о 12 мг, із наступними дозами по 2 мг кожні 2 години до досягнення клінічного поліпшення стану або максимальної добової дози 32 мг; після введення препарату може ­спостерігатися транзиторна гіпотензія) рекомендовано застосовувати у більш тяжких випадках.

Зазвичай смерть пацієнтів із серотоніновим синдромом настає через гіперпірексію (індукована поліорганна недостатність), тому важливо швидко знизити температуру пацієнта, якщо вона перевищує 39 °C (­антипіретики, як-от як парацетамол і нестероїдні протизапальні ­засоби, є неефективними). Пацієнтам у тяжкому стані може знадобитися нервово-­м’язовий параліч, седація та інтубація.

Седація — із використанням діазепаму 5–10 мг в/в чи лора­зепаму 2–4 мг в/в кожні 10 хв, до заспокоєння ­пацієнта. У разі ­сильного психомоторного збу­дження не застосовуйте фізичних засобів безпосереднього примусу, оскільки вони спричиняють ізометричні скорочення ­м’язів, що підвищує лактацидоз — це призводить до ­розвитку гіпер­термії.

Боротьба з гіпертензією і тахікардією

У відділенні інтенсивної терапії:

  • Застосовуйте препарати з коротким періодом напів­виведення.
  • Не застосовуйте допамін, хлорпромазин, пропранолол, бромокриптин, дантролен або препарати з анти­холінергічною активністю (галоперидол, дроперидол), які пригнічують потовиділення і стимулюють підвищення температури тіла.

Правила поступового догляду застосування психосоціальних втручань щодо вживання ПАР

вгору

Найменш інтенсивне втручання, потрібне для досягнення необхідного результату в лікуванні психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання ПАР, здійснюється першим:

  1. Якщо втручання не досягає бажаного результату, розглядається доцільність застосування більш інтенсивних заходів.
  2. Там, де більше не потрібен високий рівень інтенсивності лікування, здійснюється «перехід» до менш інтенсивного варіанта.
  3. Пацієнтам надається доступ до всіх рівнів ПСВ у ­межах системи лікування.
  4. Пацієнтам надається прямий доступ до втручання оптимальної інтенсивності (рис. 2).

Рисунок 2. Психосоціальні втручання щодо вживання ПАР

Повний текст документа читайте на сайті www.dec.gov.ua

Наш журнал
в соцсетях:

  •

Мнения экспертов

Ирина Пинчук
Шлях до створення Національної програми охорони психічного здоров’я в Україні: 2006–2021 роки
Ирина Пинчук
Ирина Пинчук
Міжнародні стандарти у сфері запобігання вживанню наркотиків: початок розмови
Ирина Пинчук
Ирина Пинчук
Для чого створювати мобільні мультидисциплінарні команди з психічного здоров’я?
Ирина Пинчук
Дмитрий Марценковский
Депресії при посттравматичному стресовому розладі у дітей та підлітків
Дмитрий Марценковский
Игорь Марценковский
Нові виклики для системи психіатричної допомоги дітям і дорослим молодого віку
Игорь Марценковский
Ирина Пинчук
Безпрецедентність кризи в українській психіатрії
Ирина Пинчук

Выпуски текущего года

2 (157)

Содержание выпуска 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»
  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

    Д. О. Мангубі

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

    Є. Д. Єгудіна

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією
  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

    Анастасія Токарчук, Ірина Коваль

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів
  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді
1 (156)

Другие проекты издательского дома «Здоровье Украины»

Спеціалізований медичний портал
Дитячий лікар
Логотип
Медичні аспекти здоров'я жінки
Логотип
Клінічна імунологія, Алергологія, Інфектологія
Логотип
Раціональна фармакотерапія