Міжнародні стандарти у сфері запобігання вживанню наркотиків: початок розмови

Зміни, які сталися в нашому житті на тлі пандемії COVID-19, свідчать про необхідність перегляду наших поглядів на доказово-обґрунтовані ­інтервенції при проведенні профілактичних і терапевтичних заходів. Відповідно до вимог часу слід привернути увагу до міжнародних стандартів у сфері запобігання вживанню психоактивних речовин (ПАР).

Фахівці управління Об’єднаної Організації Націй із наркотиків та злочинності систематично аналізували статті та дослід­жен­ня з вживання ПАР та обрали найактуальніші для профілактичних заходів, які категоризували за методом використання оцінювання результатів профілактичної інтервенції. Для класифікації доказових даних використовували такі оцінки «якості доказів»: «відмінно» (*****), «дуже добре» (****), «добре» (***), «адекватно» (**) та «обмежено» (*).

Розглянемо доказово-­обґрунтовані інтервенції за віком дитини.

За результатами досліджень, у віковій групі до 6 років є три види інтервенцій із певним ефектом і різною якістю доказів.

1. Інтервенції, спрямовані на вагітних жінок (*). Їх упроваджують підготовлені у сфері охорони здоров’я працівники (фармакологічну та/або психосоціальну терапію; лікування виявлених супутніх фізичних та/або психічних розладів; розвиток батьківських навичок для посилення зичливих стосунків; послуги, які надаються в рамках інтегрованого лікування).

2. Відвідування вдома матусь, які нещодавно народили і мають проблеми через вживанням ПАР, оцінені як інтервенції з адекватними доказами ефективності (**). Ці втручання здійснюють працівники сфери охорони здоров’я, які мають навички надавати такі послуги відповідно до рекомендованої структури (регулярні візити до дитини до досягнення нею двох років; на початку послуги підтримки що 2 тижні та надалі щомісяця); навчати батьків базових навичок; надавати підтримку матерям щодо дотримання фізичного та психічного здоров’я; розв’язання проблем із житлом, харчуванням і працевлаштуванням.

3. Освітні селективні інтервенції, спрямовані на дітей віком 2–5 років, які проживають у малозабезпечених родинах (***). Такі заходи чинять вплив на вживання канабісу в підлітковому віці, запобігають ризикова­ній поведінці та підтримують навчальний процес, соціальну інклюзію та психічне здоров’я. Втручання проводять учителі та консультанти, які мають відповідну освіту; вони роблять акцент на виробленні когнітивних, соціальних і мовленнєвих навичок дітей і готують їх до навчання в школі, передбачають щоденні сесії протягом тривалого періоду.

Дослід­жен­ня у віковій групі дітей 6–10 років довели інтервенції з адекватними (**) або дуже добрими (****) показниками ефективності:

4. Програми навчання батьків навичок забезпечення підтримки і вдосконалення їхніх звичок. Є ефективними для загальної популяції дитячого населення, а також для дітей групи ризику (****). Інтервенції зосереджені на посиленні зв’язку в родині, наданні батькам знань про виховання у доброзичливій атмосфері; установленні правил прийнятної поведінки; моніторингу вільного часу та дружніх стосунків; заохоченні до позитивної та відповідно до віку дисципліни; залученні до навчання та виховання дитини; виробленні рольових моделей. Інтервенції з розвитку навичок батьківства, що мали позитивний результат, уміщують велику кількість інтерактивних сесій із залученням як батьків, так і дітей. Втручання, які не мали впливу або продемонстрували негативні результати, зосереджувалися лише на дитині, або у яких основна форма впровад­жен­ня здійснювалася через лекції. Заходи, які лише давали батькам інформацію про наркотики, не мали позитивних ефектів або навіть призводили до негативних наслідків.

5. Навчання особистісних і соціальних навичок — інтервенції, які здебільшого впроваджують у школах (***). Ці заходи допомагають дітям розвинути навички для подолання різних складних ситуацій у повсякденному житті. Вони підтримують розвиток загальних соціальних компетенцій і спрямовані на нормативні переконання та належне ставлення до ПАР та поведінки, яка з цим пов’язана. Інтервенції впроваджують підготовлені вчителі; їх дії спрямовані на розвиток навичок подолання стресу, вироблення особистісних та соціальних звичок. Втручання проводять у початкових класах з активним залученням учнів; це низка сесій, які посилюють компетенцію вчителів з управління класом і підтримують соціалізацію дітей для успішного виконання свої ролі учнів.

6. Програми поліпшення середовища у класі (***).

7. Політики утримання дітей у школі (**).

Існує також багато досліджень з оцінювання інтервенцій, спрямованих на підлітковий вік (11–18 років):

1. Профілактична освіта на основі особистісних і соціальних навичок та соціального впливу (***). Заходи посилюють компетенції відмови від вживання ПАР та протидії впливу однолітків щодо застосування цих засобів та подолання складних життєвих ситуацій у здоровий спосіб; сприйняття ризиків або шкоди через вживання ПАР (увагу приділяють наслідкам, які є особливо актуальними у підлітковому віці). Інтервенції спрямовані на хибні уявлення, які підлітки часто мають про паління чи вживання ПАР. Такі втручання надають інформа­цію для допомоги підліткам зважити наслідки вживання ПАР та порів­няти з власним сприйняттям очікувань від вживання таких речовин. На цьому віковому етапі активне залучення у превентивну діяльність потребує також підготовлених вчителів або практиків, які б більше виконували функцію посередників і коучів, аніж лекторів.

2. Шкільна політика та культура (**). Якісно розроблені платформи можуть створити позитивне середовище, де учні почуватимуться безпечніше, зручніше та матимуть більші успіхи в навчанні. Відповідно до аналізу, такі інтервенції є ефективними, наявні докази про їх позитивний вплив на вживання ПАР серед учнів та персоналу шкіл.

3. Спрямованість на індивідуальні психологічні вразливі якості (**). Індивідуальні психологічні консультації та короткі інтервенції є прийнятними у цей період для дітей із психологічною уразливістю (пошук гострих відчуттів, імпульсивність, тривожність, безнадійність), які пов’язані з вживанням ПАР, якщо ці проблемні питання не вирішені. Діти у цій групі можуть мати проблеми в школі, з батьками або однолітками.

Для молоді віком 18 років і старше, крім вищезгаданих заходів, є інтервенції для запобігання вживанню тютюну та алкоголю, що мають відмінну наукову підтримку в контексті їх ефективності (*****). Успішними є ті, які збільшують мінімальний вік для продажу тютюну та алкоголю, підвищують ціни на них через оподаткування, а також забороняють реклами тютюну та алкоголю. Оскільки вживання алкоголю та тютюну поширеніше за нелегальні наркотики, його тягар для населення є більшим; відстрочення початку споживання таких речовин серед молоді може мати значний соціальний ефект. Завершуючи розпочату розмову, хочу акцентувати, що нам не потрібно винаходити велосипед. Варто просто почати підготовку фахівців у сфері профілактики вживання ПАР, які дотримуватимуться наукового підходу та вдосконалюватимуть освітні програми, впроваджуючи у практику науково-обґрунтовані профілактичні інтервенції з доказовою базою.