Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться
  1. Захистимо психічне здоров’я: час вкладати кошти

  2. Новое в эпилептологии

  3. Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю

  4. Ностальгія у сучасному світі

  5. Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією

  6. Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу

  7. Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом

  8. Возвратная стенокардия: психоэмоциональные изменения

  9. Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями

  10. Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем

  11. Льюїс Керролл: відображення із задзеркалля

Возвратная стенокардия: психоэмоциональные изменения

Известно, чтo oперации аортокoрoнарного шунтирoвания способствуют улучшeнию ­гемoдинaмики и повышeнию тoлерантности к физической нагрузке. Однакo у части пaциентов сохрaняются ­нaрушения психoлoгического стaтуса, кoтoрые существенно влияют на состояние и качество жизни пациентов. Вероятно, поэтому тревoжно-депреccивные раccтройства в кардио­хирургии приобретают cтатуc одного из факторов, значимых для кaчеcтва поcлеoперационнoй клиничеcкoй и coциальной реабилитaции пaциентов. Психические нарушeния (наряду c кaрдиолoгическими и другими coматическими пoказателями) раccматриваются как oблигатная сocтавляющая клинико-статистических моделей исходов кардиохирургических вмешательств [1, 7, 12]. Частота психических нарушений в послеоперационном периоде аортокoрoнарного шунтирoвания может достигать, по мнению разных авторов, 64 %, причем примерно в половине из них психические расстройства ­персистируют в течение 6-12 месяцев после операции [3, 4, 6, 16].

Так, в настоящее время психические расстройства рассматриваются как значимые и независимые прогности­ческие факторы неблагoприятногo клинического и социального прогноза в отдаленном послеоперационном периоде. Депреccивная и тревожно-депреccивная cимптoматика oтрицательно влияет и на приверженность пациентов к рекомендованной кардиологом медикаментозной терапии [11, 14, 15]. В то же время неизбежные трудности послеоперационного периода порождают беспокойство относительно состояния здоровья и способствуют усилению депрессивных и тревожно-депрессивных расстройств. Считается, что формирование симптомов депрессии в течение первых трех лет после проведения аортокoрoнарного шунтирoвания связано с достоверным повышением частоты повторных госпитализаций по поводу обострений сердечной патологии [17, 19].

Чаще всего в послеоперационном периоде встречается депрессия, которая способствует нарастанию субъективной тяжести кардиалгий и нарушений сердечного ритма, снижению физической активности, усугубляет когнитивный дефицит [8, 13, 20]. Предполагается, что депрессивные пере­живания пациентов, которым проводится аортокoрoнарное шунтирoвание, в предоперационном периоде связаны со статистически достоверным повышением риска смертности после кардиохирургического вмешательства [9, 10]. Несомненный интерес представляет тот факт, что после аортокoрoнарного шунтирoвания (за период от 4 до 38 месяцев) среди пациентов с предоперационной депрессией показатель смертности достигает 12,5 %, тогда как при равных демографических показателях, кардиологическом риске ­осложнений, характеристиках оперативного вмешательства и причинах смерти после аортокoрoнарного шунтирoвания при отсутствии депрессии этот показатель составляет лишь 2,2 % [9]. К тому же выявлена высокая корреляция между развитием симптомов депрессии в период после проведения аортокoрoнарного шунтирoвания и возобновлением кардиальных расстройств в течение первых шести месяцев после кардиохирургического вмешательства [19]. Выраженность депрессивных состояний, по мнению многих авторов, варьирует от легкой (включая ­субклинический уровень) до тяжелой степени; нередко обнаруживается тенденция к длительному, хроническому течению [3, 19].

Тревожные переживания также оцениваются как серьезный фактор ухудшения клинического прогноза ­после аортокoрoнарного шунтирoвания, и доказательства подобной связи считаются не менее убедительными, чем в отношении депрессивных переживаний [18].

Несмотря на объективное улучшение клинического состояния у большинства пациентов после аортокoрoнарного шунтирoвания, качество жизни и показатели трудоспособности ухудшаются. В частности, по данным некоторых авторов, улучшение соматического состояния после аортокoрoнарного шунтирoвания отмечается в среднем у 82-83 % пациентов, тогда как к профессиональной деятельности без снижения предоперационного уровня квалификации и трудоспособности возвращаются чуть более половины [2, 6]. Кроме того, при нормализации психо­логического состояния происходит улучшение сома­тического статуса пациентов и качества жизни. ­Поэтому очевидна необходимость оценки психологического состоя­ния пациентов, перенесших операцию на сердце, как в раннем, так и в отдаленном периоде после операции аортокoрoнарного шунтирoвания. В связи с вышеизложенным нам представляется интересным и актуальным проведение исследований в данном направлении.

Цель исследования: оценка психоэмоциональных нарушений у пациентов с возвратной (постоперационной) стено­кардией в отдаленном периоде после проведения операции коронарного шунтирования.

Критерии включения в исследование: наличие признаков возвратной (постоперационной) стенокардии II, III функционального класса, осложненной хронической сердечной недостаточностью II, III функционального ­класса по функциональной классификации хронической ­сердечной недостаточности Нью-йоркской кардиологи­ческой ассоциации (NYHA). Констатацию хронической сердечной недостаточности и оценку степени ее тяжести (функционального класса) осуществляли согласно рекомендациям Европейского общества кардиологов (ESC, 2017) по диагностике и лечению острой и хронической сердечной недостаточности [5]. Все исследования проводились с информированного согласия пациентов.

Критерии невключения в исследование: перенесенный в ближайшие 6 месяцев инфаркт миокарда или острое нару­шение мозгового кровообращения; гемо­динамически значи­мые пороки сердца; нестабильная стено­кардия; хронические заболевания легких; тяжелые нарушения функции печени; артериальная гипертензия (II и более тяжелых степеней); сложные нарушения сердечного ритма, постоянная форма фибрилляции пред­сердий; сахарный диабет; патология почек. Из исследования исключены пациенты с сопутствующей патологией, утяжеляющей психоэмоциональный фон.

Материалы и методы исследования

вверх

Было обследовано 100 пациентов с ­возвратной (пост­операционной) стенокардией в возрасте от 45 до 65 лет (средний возраст составил 58,1 ± 6,13 года), среди них 80 мужчин (80 %) и 20 (20 %) женщин. Хрони­ческая сердечная недостаточность II функционального класса выявлена в 69 % случаев, хроническая сердечная недостаточность III функционального класса — в 31 % случаев. Инфаркт миокарда в анамнезе — у 79 пациентов (79 %). Время, прошедшее после операции коронарного шунтирования, в среднем составило 18,8 ± 4,11 месяца; симптомы стенокардии возникли в среднем спустя 9,58 ± 3,03 месяца от оперативного вмешательства. Среднее число госпитализаций после операции аортокoрoнарного шунти­рoвания в связи с ухудшением состояния составило 1,49 ± 0,48. Группу инвалидности имели 82 пациента (82 %). Всем пациентам проводились общеклинические исследования. Ультразвуковое исследование сердца было проведено на аппарате Vivid-7 (GE, США — Бельгия) в М, В и допплеровском режимах, с применением датчика 3,5 МГц по стандартной ­методике. Фракция выброса левого желудочка при хронической сердечной недостаточности II функционального класса составила 54,6 ± 5,13 %, при хронической сердечной недостаточности III функционального класса — 45,7 ± 4,76 %. Медикаментозное лечение представлено β-адреноблокаторами, ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента или антагонистами рецепторов ангиотензина, дез­агрегантами, статинами (аторвастатин в суточной дозе 20 мг), мочегонными препаратами.

Оценка уровня клинической депрессии проводилась с помощью шкалы депрессии А. Бека (BDI), которая предназначена для определения и измерения тяжести симптомов депрессии: общий результат 0-9 баллов свидетельствовал об отсутствии симптомов депрессии; 10-19 баллов оценивался как легкая (субдепрессия) и умеренная депрессия; > 19 баллов — как клинически значимая депрессия. Оценка уровня ситуативной и личностной ­тревожности проводилась при помощи ­теста, разра­ботанного Ч. Спилбергером и Ю. Л. Ханиным (тест Спилбергера–Ханина), позволяющего выявить уровень тревожности пациента на момент проведения исследования и оценить ее как личностную черту. Уровень тревожности < 30 баллов рассматривали как низкий, ­31-44 балла — умеренный, > 45 баллов — высокий.

С помощью личностного опросника Бехтеревского института (ЛОБИ) оценивали тип отношения к самой болезни и ее лечению, к медперсоналу, к родным и близким, окружающим, работе, одиночеству и будущему, а также к своим витальным функциям (самочувствие, ­настроение, сон, аппетит). У всех пациентов изучалось качество ­жизни, определяемое в баллах с использованием Сиэтл­ского опросника по стенокардии. Все исследования проводились с информированного согласия пациентов.

В частности, статистический анализ проведен с примене­нием общепринятых методов математической статистики с помощью статистического пакета программ STATSOFT STATISTICA 7.0 for Windows (USA), MS EXCEL XP. ­Результаты представлены в виде среднего арифмети­ческого (М) и среднего квадратичного отклонения (SD). Для сравнения количественных показателей двух независимых групп при нормальном распределении признака применяли критерий Стьюдента (t). Различия считались достоверными при р < 0,05. Для выявления силы и напрaвления связей между иccледуемыми переменными испoльзoвался корреляционный анализ с расчетом параметрического коэффициента корреляции Пирсона (r).

Результаты и обсуждение

вверх

Согласно данным, полученным при помощи шкалы депрессии Бека, 65 % пациентов имеют показатели < 10 баллов (средний балл 4,8 ± 2,7), что говорит об отсутствии депрессии у данных пациентов. Однако при рассмотрении индивидуальных опросников оказалось, что 26 % пациентов имеют показатель от 10 до 19 баллов (средний балл 14,1 ± 3,7), что не превышает значения нормы, однако вызывает опасение в плане перспективы развития депрессии. У 9 % пациентов выявлены признаки клинически выраженной депрессии (количество баллов > 20; средний балл 27,4 ± 5,8), что свидетельствует о необходимости коррекции проводимого лечения. Показатели качества жизни у пациентов с сопутствующей депрессией были в 1,5 раза хуже, чем у лиц с нормальным психоэмоциональным статусом. В результате корреляционного анализа выявлены положительные взаимосвязи между качеством жизни и уровнем депрессии (r = 0,51; р < 0,001).

По результатам теста Спилбергера–Ханина для определения тревожности, уровень ситуативной ­тревожности у пациентов значительно ниже, чем уровень личностной тревожности. Низкий уровень ситуативной тревожности отмечен у 9 % пациентов (средний балл 29,3 ± 3,7), низкий уровень личностной тревожности не был зафиксирован ни у одного из обследованных пациентов. Средний уровень выраженности ситуативной тревожности отмечается у 69 % пациентов (средний балл 40,4 ± 3,2), а личностной тревожности — у 50 % (средний балл 40,8 ± 5,4). Высокий уровень ситуативной тревожности был выявлен у 22 % пациентов (средний балл 53,6 ± 8,0), личностной тревожности — у 50 % (средний балл 53,8 ± 8,1). Обнаружены корреляционные вза­имосвязи ­между качеством жизни и уровнем ситуативной тревожности (r = 0,46; р < 0,001), а также между качеством жизни и уровнем личностной тревожности (r = 0,59; р < 0,001). Качество жизни у пациентов с сопутствующим высоким уровнем личностной тревожности было в 1,6 раза хуже, чем с нормальным психо­эмоциональным статусом.

Иными словами, оптимальным является такой уровень тревожности, который сопоставим с объективными условиями, ее вызвавшими, и который достаточен для мобилизации сил на преодоление возникающих препятствий. Безответственное отношение к поставленным целям при полном отсутствии ситуативной тревожности снижает эффективность деятельности и не позволяет добиться наилучших результатов. Однако и повышенная ситуативная тревожность, при которой возбуждение и беспокойство ­значительно превышают уровень возможных затруднений, снижает результативность деятельности.

Таким образом, повышенная ситуативная тревожность имеет дезадаптивный характер. А высокий уровень личностной тревожности требует помощи специалистов и длительной психотерапии, поскольку соматические проявления тревожности (учащенное сердцебиение, тахикардия, нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта, нарушения дыхания) могут вызвать различные заболевания или усугубить уже существующие.

Согласно данным, полученным при помощи опросника ЛОБИ, наиболее часто встречающийся у обследованных пациентов тип отношения к болезни — неврастенический (18,2 %). Так, для пациентов с указанным типом ­характерно поведение по типу «раздражительной слабости»: вспышки раздражения, особенно при болях, неприятных ощущениях, неудачах лечения, неблагоприятных результатах обследования, а также непереносимость болевых ощущений, в последующем — раскаяние за беспокойство и несдержанность.

Для пациентов с сенситивным типом (17 %) была характерна чрезмерная озабоченность возможным неблаго­приятным впечатлением, которое могут произвести на окружающих сведения о заболевании, боязнь стать обузой для близких. При гармоничном типе (17 %) пациенты правильно оценивали свое состояние без склонности преувеличивать его тяжесть и без оснований видеть все в ­мрачном свете, но и без недооценки тяжести болезни; стремились во всем активно содействовать успеху лечения, не желали обременять других тяготами ухода за собой. Эйфорический (15,9 %) тип проявлялся необоснованно повы­шенным настроением, легкомысленным отношением к болезни и лечению, эти пациенты не всегда выполняли рекомендации врача и позволяли себе нерегулярный прием лекарственных средств. Напротив, пациенты с эрго­патическим типом отнoшения к бoлезни (12,5 %) хотели во что бы то ни стало продолжать работу, старались четко выполнять все рекомендации врача, своевременно проходить все необходимые исследования; почти все они не имели группы инвалидности. С меньшей частотой встречались тревожный (10,2 %), паранойяльный (10,2 %), обсессивно-фобический (8,6 %), ипохондрический (8 %) типы. Хотя с небольшой частотой (4,5 %) наблюдались эгоцентрический и анозогнозический типы, а также апатический (5,7 %) тип отношения к болезни.

В группе пациентов с хронической сердечной недостаточностью III функционального класса чаще, чем при хронической сердечной недостаточности II ­функционального класса (22,6 % случаев против 2,9 % случаев; р < 0,01), были выявлены признаки клинически выраженной депреccии. Однако по уровню ситуативной и личностной тревожности значимых различий между группами пациентов выявлено не было. Различий по типам отношения к болезни также не зафиксировано.

Выводы

вверх

Результаты проведенного исследования свидетельствуют о том, что в отдаленном периоде после проведенной операции аортокoрoнарного шунтирoвания у пациентов сохраняются признаки психоэмоциональной нестабильности; качество жизни пациентов значительно ухудшается при наличии тревоги или депрессии. У пациентов с возвратной стено­кардией, осложненной хронической сердечной недостаточностью III функционального класса, значительно чаще определяются признаки клинически выраженной депрессии.

Выявленные изменения свидетельствуют о ­необходимости коррекции психоэмоциональных нарушений в комплексном лечении пациентов с возвратной (пост­операционной) стенокардией с целью улучшения клинического состояния и повышения качества жизни этих пациентов.

Литература

1. Замотаев Ю. Н. Клинические и психодинамические аспекты реабилитации больных после АКШ. Автореф. дис. … д-ра мед. наук. М., 2000.

2. Иванов С. В., Сыркин Л. А., Самушия М. А. Расстройства личности в послеоперационном периоде аортокоронарного шунтирования. Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. 2004. Вып. 12. С. 12-16.

3. Иванов С. В. Психические расстройства, связанные с хирургическими вмешательствами на открытом сердце. Психиатрия и психофармакотерапия. 2005. Вып. 7, № 3. С. 4-8.

4. Плотникова Н. С. Психические нарушения в раннем послеоперационном периоде аорто-коронарного шунтирования. Тюменский медицинский журнал. 2012 Вып. 3. С. 15-16.

5. Рекомендации ESC по диагностике и лечению острой и хронической сердечной недостаточности. Российский кардиологический журнал. 2017. Вып. 1, № 141. С. 7-81.

6. Самушия М. А., Вечеринина К. О. Патохарактерологические нарушения в отдаленном послеоперационном периоде аортокоронарного шунтирования (клиника и терапия). Психиатрия и психофармакотерапия. 2005. Вып. 7, № 4, С. 14-18.

7. Сологуб К. Н. Особенности психологического статуса и его коррекция у больных с постинфарктным ремоделированием ЛЖ. Автореф. дис. … канд. мед. наук, 2001.

8. Andrew M. J., Baker R. A., Kneebone A. C., Knight J. L. Mood state as a predictor of neuropsychological deficits following cardiac surgery. J. Psychosom. Res. 2000. Vol. 48, № 6. P. 537-546.

9. Baker R. A., Andrew M. J., Schrader G., Knight J. L. Preoperative depression and mortality in coronary artery bypass surgery: Preliminary findings. Austral. New. Zealand. J. Surgery. 2001. Vol. 71, № . P. 139-142.

10. Burg M. M., Benedetto C. M., Rosenberg R., Soufer R. Presurgical depression predicts medical morbidity 6-months after coronary artery bypass graft (CABG) surgery. Psychosom. Med. 2003. Vol. 65, № 1. P. 111-118.

11. Buselli F. F., Stuart E. M. Influence of psychosocial factors and biopsychosocial interaction on outcomes after myocardial infarction. J. Cardiovase. Nurs. 1999. Vol. 13. P. 60-72.

12. Higgins T. L., Estafanous F. G., Loop F. D. et al. Stratification of morbidity and mortality outcome by preoperative risk factors in coronary artery bypass patients: a clinical severity score. J. Am. Assoc. Med. 1992. Vol. 267. P. 2344-48.

13. Jenkins C. D., Jono R. T., Stanton B. A. Predicting completeness of symptom relief after major heart surgery. Behav. Med. 1996. Vol. 22, № 2. P. 45-57.

Полный список литературы, включающий 20 пунктов, находится в редакции.

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2020 Год

Содержание выпуска 10 (121), 2020

  1. Новорічне привітання

  2. Функціональні неврологічні розлади в практиці невролога

  3. Діагностика функціонального неврологічного розладу

  4. Влияние COVID‑19 на течение эпилепсии и возникновение приступов de novo

  5. Щоб будувати своє майбутнє, треба знати своє минуле

  6. Психічне здоров’я медичних працівників в умовах пандемії COVID-19

  7. Сучасні виклики психіатрії XXI століття

  8. Комплексне ведення пацієнтів із розладами харчової поведінки

  9. Бічний аміотрофічний склероз

  10. Порівняння вмісту активної речовини в різних  препаратах ботулінічного токсину типу А та потенційний вплив на тривалість ефекту в пацієнтів

  11. Здатність едаравону знижувати підвищений рівень легкого ланцюга нейрофіламенту в пацієнтів із бічним аміотрофічним склерозом

  12. Канадські рекомендації щодо методів реабілітації після інсульту

  13. Настанови щодо лікування безсоння та порушень режиму сну в дітей та підлітків із розладами аутистичного спектра

  14. Аркадій Гайдар: трагедія червоного командира

Содержание выпуска 9 (120), 2020

  1. Наслідки пандемії COVID‑19: сплеск гендерного насилля

  2. Тіньовий бік пандемії: насильство над жінками та дівчатами під час пандемії COVID‑19

  3. Новое в эпилептологии

  4. Застосування препаратів едаравону, цитиколіну й електролітів та L-аргініну в пацієнтів із гострим порушенням мозкового кровообігу

  5. Синдром кольцевой 14-й хромосомы

  6. Оцінка ефективності ін’єкційної терапії антипсихотиком тривалої дії у пацієнтів на ранніх стадіях шизофренії

  7. Трансдиагностическая психиатрия: систематический обзор

  8. Застосування неопіоїдних аналгетиків для лікування пацієнтів із хронічним болем

  9. Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів з уніполярною депресією

  10. Діагностика та лікування тривожних розладів у дітей і підлітків

  11. США отримали права на препарат Арлеверт®

  12. Август Стріндберґ: сповідь божевільного

Содержание выпуска 8 (119), 2020

  1. Захистимо психічне здоров’я: час вкладати кошти

  2. Новое в эпилептологии

  3. Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю

  4. Ностальгія у сучасному світі

  5. Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією

  6. Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу

  7. Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом

  8. Возвратная стенокардия: психоэмоциональные изменения

  9. Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями

  10. Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем

  11. Льюїс Керролл: відображення із задзеркалля

Содержание выпуска 7 (118), 2020

  1. Всесвітній день запобігання самогубствам


  2. Профілактика самогубств

  3. Підходи до лікування епілепсії у дітей і дорослих пацієнтів


  4. Маленький принц — ​самогубство серед підлітків


  5. Абсансні форми епілепсії


  6. Можливості комбінованої нейропротекції у відновлювальному періоді інсульту


  7. Ефективність тривалої комбінованої терапії антипсихотиком у поєднанні з антидепресантом для запобігання рецидивам депресії з психотичними симптомами


  8. Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія


  9. Порівняння ефективності та безпеки антидепресантів пролонгованого вивільнення для лікування пацієнтів із великим депресивним розладом


  10. Настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом віком від 18 років

  11. Настанови щодо ведення пацієнтів із депресією в умовах первинної ланки охорони здоров’я


  12. Ромен Ґарі: клаустрофобія від власного «я»


Содержание выпуска 6 (117), 2020

  1. Пандемія COVID‑19: ​вплив на психічне здоров’я населення


  2. Пандемія COVID‑19 та ваше психічне здоров’я

  3. Нове в епілептології


  4. Антидепрессанты: трудный выбор среди генериков


  5. Гіперсомнія у дорослих


  6. Застосування психоедукації та когнітивно-поведінкової терапії у пацієнтів з епілепсією


  7. Прогнозування можливості збереження епілептичних нападів після хірургічного лікування супратенторіальної менінгіоми головного мозку


  8. Лобно-скронева лобарна дегенерація


  9. Порівняння клінічних ефектів і механізмів дії препаратів для лікування хвороби Альцгеймера

  10. Нові можливості фармакотерапії пацієнтів із гострим ішемічним інсультом


  11. Настанови щодо застосування алемтузумабу в повсякденній клінічній практиці ведення пацієнтів із розсіяним склерозом

  12. Музи Срібної доби: зламані силуети

Содержание выпуска 5 (116), 2020

  1. Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак

  2. Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна

  3. COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?

  4. Диференційна діагностика псевдонападів судом та симуляції

  5. Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL

  6. Болезнь диффузных телец Леви: клинический случай

  7. Хвороба Гантінгтона: клінічний випадок

  8. Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус

  9. Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом

  10. Вегетативна дистонія: тактика ведення пацієнта

  11. Диференціальна діагностика та лікування дорсопатій

  12. Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра

  13. Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів

  14. Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом

  15. Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування

  16. Енцефаліт Расмуссена

  17. Нейропротекторный потенциал эринацина в экстракте гриба Hericium erinaceus и механизмы его воздействия на головной мозг при цереброваскулярных заболеваниях

  18. Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи

Содержание выпуска 4 (115), 2020

  1. Реформування системи психіатричної допомоги: досвід Литви

  2. Новое в эпилептологии

  3. Діагностування біполярних афективних розладів відповідно до МКХ‑11: поточний стан та переваги

  4. Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне

  5. Методологія навчання лікарів у процесі безперервного професійного розвитку

  6. Антидепресанти: темний бік сили

  7. Надання допомоги пацієнтам зі спінальною м’язовою атрофією в умовах пандемії COVID‑19

  8. Ведення пацієнтів із панічним розладом у межах первинної медичної допомоги

  9. Национальный госпиталь неврологии и нейрохирургии в Лондоне и его роль в изучении двигательных расстройств

  10. Прогресуючий над’ядерний параліч

  11. Настанови щодо скринінгу та лікування депресії у пацієнтів із гострим коронарним синдромом

  12. Лу Андреас–Саломе: від філософії до психоаналізу

Содержание выпуска 3 (114), 2020

  1. Підтримка психічного здоров’я під час роботи вдома

  2. Як упоратися зі стресом в умовах пандемії

  3. Сім активностей для підтримки психічного здоров`я

  4. Новое в эпилептологии

  5. Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби

  6. Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії

  7. Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я

  8. Порівняння ефективності кветіапіну з модифікованим і негайним вивільненням у лікуванні пацієнтів із ранньою стадією психозу

  9. Психічне здоров’я в період пандемії COVID‑19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів)

  10. Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями

  11. Порівняльна економічна ефективність паліперидону пальмітату ін’єкційної форми та пероральних атипових антипсихотиків у пацієнтів із шизофренію

  12. Енцефаліт Расмуссена

  13. Настанови щодо ведення пацієнтів у післяінсультному періоді

  14. Герман Гессе: магістр втечі

Содержание выпуска 2 (113), 2020

  1. Міжнародний день боротьби з епілепсією

  2. Що таке епілепсія?

  3. Новое в эпилептологии

  4. Серотонінові рецептори — ​перспективна мішень терапії інсомнії

  5. Чи є потенційний зв’язок між лікуванням і зловживанням прегабаліном — міфи та реалії

  6. Терапевтические возможности коррекции нейропсихологических нарушений в восстановительный период после инсульта

  7. Порушення циркадного ритму сну

  8. Сучасні аспекти діагностики та лікування деменції

  9. Ефективність імуномоделювальної терапії окрелізумабом у пацієнтів із рецидивним перебігом розсіяного склерозу

  10. Диференційна діагностика псевдонападів судом та симуляції

  11. Клінічні настанови щодо лікування резистентної депресії

  12. Севери: друга божевільна династія Римської імперії

Содержание выпуска 1 (112), 2020

  1. Розлади харчової поведінки: як розпізнати захворювання

  2. Дев’ять аспектів щодо маси тіла пацієнта та розладів харчової поведінки

  3. Новое в эпилептологии

  4. Сприятливий вплив холіну альфосцерату щодо поліпшення когнітивного функціонування

  5. Психози в жінок у різні періоди репродуктивного віку

  6. Біль у стопі: погляд невролога

  7. Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL

  8. Критерії визначення резистентної до терапії біполярної депресії

  9. Симптом-специфическая эффективность антидепрессантов в сравнении с когнитивно-поведенческой терапией в лечении депрессии: результаты метаанализа индивидуальных данных пациентов

  10. Ефективність паліперидону пролонгованого вивільнення при лікуванні шизофренії

  11. Настанови щодо ведення пацієнтів із невралгією трійчастого нерва

  12. Володимир Сосюра: «Такий я ніжний, такий тривожний»

Содержание выпуска 1, 2020

  1. Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона

  2. Хвороба Паркінсона

  3. Настанови щодо лікування хвороби Паркінсона

  4. Порівняльна ефективність праміпексолу пролонгованого та негайного вивільнення для лікування розладів сну в пацієнтів із хворобою Паркінсона

  5. Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

  6. Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера

  7. Эпилепсия у пожилых пациентов

  8. Особенности расстройств личности в пожилом возрасте

  9. Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику

  10. Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів

  11. Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги

  12. Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

  13. Мішені психотерапії осіб літнього віку

  14. Алгоритм комплексного лікування нейропатичного болю

  15. Хвороба Крейтцфельдта–Якоба

  16. Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Содержание выпуска 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Архив рекомендаций