Тривожність, пов’язана з війною:
основні аспекти проблеми

В умовах війни психічне здоров’я людини зазнає тривалого негативного впливу, що призводить до розвитку надмірної / хронічної тривожності, яка, своє чергою, може зумовлювати довгострокові негативні наслідки, спричиняти деструктивні психічні порушення впродовж життя та позначатися на добробуті наступних поколінь. До вашої уваги представлено огляд статті S. X. Zhang and L. Z. Li «War Anxiety: A Review», опублікованої у виданні Curr Psychiatry Rep (2025 Feb; 27 [2]: 140–146), у якій автори проаналізували результати дослі­джень тривожності, пов’язаної з війною, соціально-економічні чинники впливу на її рівень, а також стратегії її подолання, приділивши особливу увагу наслідкам російсько-української війни.

Війни та збройні конфлікти чинять серйозний вплив на психічне здоров’я мільйонів людей у ­всьому світі (Miller and Rasmussen, 2010; Lim etal., 2022). Серед негативних наслідків для психіки особ­ливо поширеним і стійким є тривожність (Bogic etal., 2015; Hyland etal., 2023). Останніми роками значно прогресує розуміння тривожності, пов’язаної з війною, що зумовлено тривалими конфліктами (Limone etal., 2022).

Мета огляду S. X. Zhang and L. Z. Li — узагальнити ­результати останніх дослі­джень щодо поширеності та епідеміо­логії надмірної тривожності серед осіб, ­які ­постраждали від війни. Особливу увагу автори приді­ляли дослі­дженням, дані яких було опубліковано впродовж 2021–2024 рр. Як зазначають дослідники, глобальна ­картина збройних конфліктів ­кардинально змінилася за останні роки, а вторгнення рф до України знову ­привернуло увагу вчених до наслідків війни для психіки людини внаслі­док травматичних подій (Pavlova etal., 2022). На ­цьому тлі науковці зосере­дили увагу на визначенні та оцінюванні рівня поширеності тривожності під час ­війни (Surzykiewicz etal., 2022; Pavlova etal., 2023).

Зокрема, досягнуто значних успіхів у з’ясуванні складної взаємодії чинників ризику, які призводять до під­вищення рівня тривожності в зонах конфлікту — від гострої травми до хронічних соціально-економічних стресорів і глибокої соціальної напруженості (Pinchuk etal., 2022; Rogowska and Pavlova, 2023; Zasiekina etal., 2023).

У низці дослі­джень клініцисти також вивчали довгострокові наслідки надмірної тривожності та ефективність втручань (Chudzicka-Czupała etal., 2023; Mottola etal., 2023; Nnanyelugo etal., 2023).

Визначення й оцінювання рівня тривожності, спричиненої війною

Згідно з визначенням Американської психологічної асоціації (APA, 2024), для надмірної тривожності характерне хронічне відчуття страху та соматичні симптоми напруги, коли людина постійно очікує небезпеку, катастрофу або ситуацію, що несуть загрозу фізичному або психологічному благополуччю, виходять за межі звичайного життєвого досвіду та зумовлюють інтенсивний страх, жах, і відчуття безпорадності нещастя, що насува­ється». Тривога є природною емоційною реакцією, часто пов’язаною з почуттям страху або небезпеки, проте коли вона стає надмірною або хронічною, вона може бути симптомом певних захворювань чи порушень, як-от гене­ралізований тривожний розлад (ГТР) або посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Таблиця 1. Інструменти оцінювання тривожності та страху, спричинених війною

У таблиці 1 представлено інформацію, як у ­межах проведених дослі­джень науковці оцінювали рівень тривожності та почуття страху, спричинені війною. ­Інструменти оцінювання рівня тривожності охоплюють тісно пов’язані, але окремі категорії, як-от:

• ГТР (Xu et al., 2022; Malecki et al., 2023; APA, 2024); стан тривожності (Celuch et al., 2024);
• хронічна тривожність, пов’язана зі збройниим конф­ліктом (Surzy­kiewicz et al., 2022);
• різкі напади страху, спричинені війною (Surzykiewicz et al., 2022);
• психологічний дистрес (Xu et al., 2023).

Поширеність і тенденції розвитку тривожності в регіонах, що постраждали від війни

I. C. Lim etal. (2022) виконали знакове дослі­дження, що охоплювало дані 183 випробувань у 42 країнах, дані яких продемонстрували разючу різницю між зонами ­активних конфліктів і постконфліктними ситуаціями, із показниками поширеності 43,4 і 30,3 % ­відповідно.

Цей висновок свідчить про значний вплив ­тривалого насильства й нестабільності на психіку людини, а також дає підстави припустити, що тривожність може ­частково зменшуватися після завершення збройного конфлікту. За оцінками, ­отриманими в цьому дослі­дженні, сукупна поширеність клінічно значущих ознак тривожності ­серед осіб, які проживають на територіях, що постраждали від збройного конфлікту, становить 30,7 %. Цей відсоток свідчить про значний тягар для психічного здоров’я людини, пов’язаний із ­наслідками війни, що чинить вплив майже на кожну третю особу в цих регіонах. Оскільки на об’єднаний показник поширеності підвищеної тривожності (30,7 %) значною мірою позначається ­надмірна представленість повоєнних дослі­джень, імовірно, він є консервативною характеристикою. Тож для ­оцінювання безпосеред­нього впливу війни на рівень тривожності необхідно провести більше дослі­джень саме в умовах війни.

Поширеність і частота хронічної тривожності в умовах війни

Внаслідок повномасштабного вторгнення рф до України дослідники отримали унікальну можливість ­вивчити безпосередні наслідки війни для психіки людини. За даними одного з перших широкомасштабних дослі­джень, виконаних на початку російсько-української війни, 44,1 % учасників (мешканців України) повідомили про клінічно значущі симптоми тривож­ності (Pavlova etal., 2022).

Цікаво, що згаданий показник поширеності хронічної тривожності в ­Україні відповідає серед­ньому світовому в ­зонах активних збройних конфліктів (43,4 %), про який повідом­ляли I. C. Lim etal. (2022), та узго­джу­ється з ­даними багатьох дослі­джень, у яких підтвер­джено підвищення рівня тривожності в інших краї­нах (Chudzicka-Czupała etal., 2023; Mottola etal., 2023; Malecki etal., 2023; APA, 2024; Greenglass etal., 2024).

Тож високі показники поширеності хронічної тривожності свідчать про знач­ний негативний вплив нещодавніх збройних конфліктів на психічне здоров’я людини та порушення соціальної й економічної стабіль­ності в Україні.

Варіативність показників поширеності в різних дослі­дженнях наголошує на необхідності застосування підходів до моніторингу рівня тривожності, орієнтованих на конкретні групи населення, зважаючи на підгрупові відмінності, зокрема:

• між підлітками і дорослими (Rogowska and Pavlova, 2023; Hyland et al., 2023);
• між учасниками бойових дій, працівниками гуманітарних служб і цивільним населенням (Pavlova et al., 2022; Pinchuk et al., 2022; Zasiekina et al., 2023);
• між мешканцями зон бойових дій і переміщеними особами (Chudzicka-Czupała et al., 2023; Lushchak et al., 2024).

Індивідуальні відмінності рівня тривожності та подолання стресу в різних категорій населення

Аналізуючи вплив війни в Україні, I. Pavlova etal. (2022) дослі­джували відмінності щодо поширеності ­підвищеного рівня тривожності між цивільними та професійними комбатантами. Дослідники дійшли висновку, що цивільні зазвичай ­мають вищі показники рівня тривожності (41,6 % серед добровольців ­територіальної оборони) порівняно з комбатантами (25,8 % серед військовослужбовців строкової служби та 32,6 % серед резервістів). Така різниця, ймовірно, може бути пов’язана з ­різними рівнями під­готованості та стресостійкості різних верств населення, що свідчить про необхідність залучення цілеспрямованих заходів (Zasiekina etal., 2023).

W. Xu etal. (2023) у дослі­дженні параметрів психіч­ного здоров’я людини і застосування стратегій ­подолання стресу (копінг-стратегій) серед українців на ­ранніх ­стадіях ­російсько-української війни надали ­важливу інфор­мацію щодо психологічних механізмів, що діють в умовах актив­ного конфлікту. Наприклад, ­застосування проблемно-­орієнтованої ­копінг-стратегії (як-от пошук ­інформації, планування майбутнього) було пов’язане з нижчим ­рівнем тривожності, тоді як емоційно-орієнтовані ­під­ходи (як-от уникання, румінація), навпаки, ­асоціювалися з ­вищим рівнем її виразності.

Особи з нижчою толерантністю до невизначеності демонстрували вищий рівень тривожності, що акцентує на ролі когнітивних чинників у формуванні емоційної реакції людини на травматичні події. Сприйняття соціальної підтримки виявилося вирішальним чинником подолання підвищеної тривожності, що наголошує на важливості збереження соціальних зв’язків в умовах війни.

Власне, надмірне використання пов’язаних із конф­ліктом новин і контенту в соціальних мережах асоціювалося з вищим рівнем тривожності, що, своєю чергою, свідчить про необхідність проведення відповідних заходів для під­вищення медіаграмотності в умовах ­збройного конфлікту. Такі висновки підтвер­джують, що вразливість щодо ­рівня вираз­ності тривожності може бути неоднаковою для представників різних демографічних груп.

На думку S. X. Zhang and L. Z. Li, майбутні ­дослідження мають бути спрямовані на додаткове вивчення ролі особис­тісних, гене­тичних чинників і розвитку в етіології тривожності та її контролю під час воєнних дій.

Соціально-економічні предиктори хронічної тривожності в зонах збройного конфлікту

Роль соціально-економічних чинників у формуванні поширеності хронічної тривожності серед населення, яке постраждало від війни, важко переоцінити. V. Patel and A. Kleinman (2003) довели взаємозв’язок між низьким ­матеріальним рівнем (бідністю) та станом психічного здоров’я людини, який стає ще очевиднішим в умовах війни.

Такі чинники, як економічна нестабільність, безробіття, брак доступу до основних ресурсів можуть посилювати ­рівень тривож­ності, створюючи замкнене коло, у якому психологічний ­ди­стрес ще більше перешко­джає повоєнному відновленню та матеріальному благополуччю.

В умовах повномасштабної війни в Україні I. Pavlova etal. (2023) також виявили, що економічні проблеми були ­значним ­чинником підвищення рівня виразності тривожності та ­асоціювалися зі страхами, пов’язаними із застосуванням зброї та насильства. Цей висновок узгоджується з даними ширших дослі­джень економічних детермінант пси­хічного здоров’я людини в зонах збройного конфлікту.

K. E. Miller and A. Rasmussen (2010) акцентували на важливості щоденного впливу ­стресових чинників, зокрема економічних труднощів, для встановленні зв’язку між впливом війни та його наслідками на психічне здоров’я людини. Така взаємодія економічної нерівності з етнічною та ­расо­вою напруженістю додає ще один рівень труднощів до епідеміо­логії тривожності, пов’язаної з війною. ­Своєю ­чергою, збройні конфлікти можуть загострювати вже ­наявні соціальні протиріччя, при цьому групи меншин ­несуть непропорційно великий тягар як внаслідок насильства, так і його психо­логічного впливу.

Расові та етнічні меншини серед постраждалого від конф­лікту населення мають менше ресурсів для ­подолання надмірної тривожності, зокрема, через нерівний доступ до праце­влаштування та мовні бар’єри у сфері охорони ­психічного здоров’я. Як зазначають L. J. Kirmayer etal. (2011), досвід дискримінації та маргіналізації може посилювати травма­тичний ефект в умовах війни. Тому ступінь негативного впливу расової нерів­ності на рівень тривожності, пов’язаної з війною, ­необхідно й надалі дослі­джувати.

Політичні детермінанти та чинники модифікації тривожності

Стійкість ворожих наративів і нерозв’язаних проблем у відносинах між народами може призводити до постійного стану підвищеної пильності та страху в представників постраждалого населення навіть у постконфліктних ситуаціях. D. Bar-Tal etal. (2009) описали, як ­колективні ­наративи віктимності та ворожнечі можуть вкоренитися в суспільствах, що постраждали від тривалого ­конфлікту, зумовлю­ючи постійне психологічне страждання, дискримінацію й виправдання насильства та перешко­джа­ючи зусиллям із примирення.

У контексті російсько-української війни попередній стан напруженості та історичні суперечності, ймовірно, посилили психологічний вплив цього конфлікту. Довга історія переплетених, але складних відносин між двома народами створила умови, за яких нинішні проблеми лише поси­люються, потенційно ускладнюючи зусилля з віднов­лення та врегулювання відносин у майбутньому.

Наслідки надмірного рівня тривожності, пов’язаної з війною, для поведінки та здоров’я людини

Хоча в більшості дослі­джень науковці зосере­джували увагу на поширеності та предикторах розвитку тривожності, пов’язаної з війною, у межах деяких із них ­вивчали саме ­наслідки емоційного стану, який характеризується відчуттям напруження, нервозності та занепокоєння, ­часто у відповідь на потенційні загрози.

Вона може бути як короткочасною, ситуативною реакцією на стрес, так і хронічною, що позначається на повсякденному житті.

Пов’язана з війною тривожність, як і інші психічні ­розлади та симптоми, має негативний вплив:

• на психічне здоров’я, зумовлюючи супутні захворювання, як-от депресія та ПТСР;
• на соматичне здоров’я, спричиняючи ­психосоматичні симптоми та серцево-судинні захворювання;
• на поведінку, призводячи до розвитку безсоння та зловжи­вання психоактивними препаратами (Rogowska and Pavlova, 2023).

Хронічна тривожність під час війни також може ­значно погіршувати когнітивні функції (здатність ­розуміти, пізнавати, вивчати, усвідомлювати, сприймати і перероб­ляти зовнішню інформацію) та шкодити вибудові ­соціальних відносин (взаємодії та зв’язки між людьми або їх групами в процесі спільної діяльності).

Як наголошують S. X. Zhang and L. Z. Li, у межах майбутніх дослі­джень необхідно вивчити не лише вплив надмірного хвилювання та хронічного стресу в умовах ­війни на фізичне здоров’я і психологічний добробут людини, а й на розвиток дітей, ­здорове старіння і смертність.

Довгострокові тенденції та міжгенераційний вплив на психічне здоров’я після війни

Розуміння довгострокових тенденцій розвитку над­мірної тривожності в групах населення, постраждалих від війни, має вирішальне значення для розробки ефективних втручань щодо її подолання і відповідних ­систем ­підтримки та поліпшення якості життя цих верств населення.

Як зазначають M. Bogic (2015) у систематичному ­огляді, 20,3–88 % військових біженців страждають від хронічної тривожності через п’ять років ­після вимушеного переміщення. Це свідчить про необхідність постійної підтримки психічного здоров’я впродовж тривалого часу ­(навіть після припинення активних бойових дій).

«Спадкування» стану надмірного напруження й нерво­вості (тривожність, стрес), пов’язаної з війною, від покоління до покоління є однією з важливих проблем, які зумовлюють такі симптоми, як: підвищене збудження, постійна тривога, хронічний неспокій, порушення сну, труднощі з концентра­цією уваги. C. C. Sangalang and C. Vang (2017) встановили, що в ­дітей військових, біженців часто спостерігається ­вищий рівень тривожності, а ­також тяжчі форми депресії, тобто негативні психо­логічні ­наслідки збройного конфлікту можуть «пере­даватися ­навіть через покоління». Це явище особливо простежується в грома­дах, які продовжують стикатися з ­дискримінацією (однією з найпоширеніших форм насильства та порушення прав людини) і маргіналіза­цією (виключення зі сфер ­життєдіяльності суспільства на підставі расових, релігійних, етнічних, гендерних, ­культурних чи інших ознак окремих осіб або прошарків насе­лення) у країнах, куди переїхали біженці, що лише підсилює стійкий посттравматичний стрес від війни і виму­шеного пере­міщення.

Втручання з приводу тривожності в умовах збройного конфлікту

В умовах війни тривожність може бути адаптивною, зважаючи на наявність реальної загрози, проте коли вона стає надмірною або хронічною, це може бути ознакою психічного розладу. Тож актуальним є оцінювання втручань, спрямованих на запобігання негативним наслідкам надмірної / хронічної тривожності під час війни та зменшення її рівня. У низці дослі­джень було підтверджено позитивний вплив втручань на рівні громади, а також ­інтервенцій завдяки інтернет-ресурсу та мобільних пристроїв (Bogdanov etal., 2021; Nnanyelugo etal., 2023).

Нині є багато оцінок щодо ефективності застосування в клінічній практиці підходів до лікування ПТСР у біжен­ців і шукачів притулку через збройні конфлікти (Thomp­son etal., 2018; Turrini etal., 2021). Результати ­традиційних ­методів ліку­вання осіб із психічними розладами ­(зокрема із ПТСР), як-от когнітивно-поведінкова терапія, ­медитація усвідомленості (майндфулнес), травма-інформована допо­мога і терапія в групах підтримки, необхідно оціню­вати в ­умовах війни (Bhattacharya etal., 2023). Крім того, соціально-­психологічні втручання, вплив яких ­вивчали в інших ­кризових ситуаціях, як-от пандемія COVID-19, ­можливо поширювати на зони воєнного конф­лікту(Yan etal., 2021). За даними оцінювання чинників ризику, ці втручання можуть бути застосовані для представників вразливих груп населення (MacIntyre etal., 2023).

Майбутні напрями дослі­дження підвищеної тривожності, пов’язаної з війною

Нещодавні досягнення щодо розуміння епідеміо­логії та поширеності підвищеної тривожності ­серед постраждалого від війни населення демонструють ­доволі складну картину значного загального тягаря з ­варіаціями в певних демографічних групах, зумовленими різними ­контекстами. Взаємо­дія травматичних подій із ­воєнними конфліктами, соціально-економічними чинниками та суспільними проб­лемами, як-от расизм і політична напруженість, є багато­гранною проблемою як для дослідників, так і для лікарів-­практиків (MacIntyre etal., 2023).

Так, на думку S. X. Zhang andL. Z. Li, нині ­простежується пряма потреба в проведенні додаткових дослі­джень щодо розвитку підвищеного рівня тривожності протягом тривалих періодів часу в ­різних умовах затяжного або цик­лічного збройного конф­лікту, що допоможуть зрозуміти складну природу стресових чинників, із ­якими стика­ється постраждале від війни населення у XXI ст.

У таблиці 2 узагальнено результати виконаних досліджень рівня тривожності, пов’язаної з війною, та ­питання, які потребують якнайшвидшого ­вирішення щодо чин­ників ризику надмірного ­напруження, їх механізмів, ­наслідків і відповідних втручань.

Таблиця 2. Рівень тривожності, пов’язаної з війною, та напрями майбутніх досліджень

Висновки

Оскільки глобальні конфлікти продовжують ­виникати в сучасному світі й перетинатися з іншими ­кризовими явищами, продовження дослі­джень їх впливу на пси­хічне здоров’я людини матиме вирішальне значення для задо­волення потреб постраждалих внаслідок війни. Хронічна тривожність, пов’язана з воєнними конфліктами, поши­рена в усьому світі серед цивільного населення, учасників бойових дій, медичних працівників, фахівців гуманітарних організацій, біженців і переміщених осіб, як ­підлітків, так і дорослих. Вона становить серйозну проблему в умовах російсько-української війни.

Сьогодні простежуються індивідуальні відмінності щодо рівня тривожності та стратегій її подолання, які поглиблюються соціально-економічними та ­політичними предикторами надмірного хвилювання, стану хронічної тривожності в умовах збройного конфлікту.

Підвищена тривожність, пов’язана з війною, має висо­кий рівень коморбідності з депресією, порушеннями сну та ПТСР, що потенційно позначається на соматич­ному здоров’ї, спричиняючи довготривалі наслідки впродовж життя ­людини, яка зазнала травматичних подій, а й ­навіть для представників її наступних поколінь. Втручання на рівні громади та відповідні підходи із застосуванням інтернет-ресурсу й мобільних пристроїв також ­можуть стати в пригоді, щоб запобігти розвитку психічних розладів та зменшити їх наслідки.

Спираючись на отримані результати останніх дослі­джень, S.X. Zhang and L.Z. Li зауважують, що науковці та лікарі й надалі мають наполегливо працювати над розробкою економічно ефективних інтервенцій, які допоможуть зменшити рівень тривожності та поліпшити якість життя в представників вразливих груп населення.

Для майбутніх дослі­джень також дуже важливо оці­нити ­нозологічну мережу цих категорій осіб. Попри обмеженість ресурсів у зонах збройного конфлікту, валідизація наявних ­інструментів вивчення рівня тривожності може підвищити порівнянність і клінічну значущість отриманих результатів. Крім того, оскільки в більшості дослідженнях ­увага вчених була зосере­джена на ­вивченні психічного стану ­населення України та Європи, ­необхідно порівняти, як війна ­позначається на ­рівні тривожності в інших країнах чи регіонах.

Підготувала Наталія Купко