Ностальгія у сучасному світі

Уже декілька років перебуваючи у стані «гібридної війни» через окупацію частини територій, українське суспільство зіткнулось із відносно новою для себе проблемою: психологічною дезадаптацією у внутрішньо переміщених осіб. Психопатологічні прояви подібних станів є складними й багатогранними. Вони часто поєднують ознаки як депресивних і посттравматичного стресового розладів, так і власне дезадаптації, зумовлені зміною місця проживання. Актуальність згаданого явища змушує детальніше проаналізувати історичні аспекти дослід­жен­ня відповідної проблематики, зокрема, звернути увагу на досвід вивчення ностальгії, яку свого часу вважали окремою нозологією, але нині втратила цей статус [1, 2].

Етіопатогенез ностальгії

вгору

Ностальгія (грецьк. nostos повернення + algos біль, туга) — форма депресивного стану реактивного по­ходжен­­ня, зумовлена хворобливою тугою за звичними місцями проживання [3]. Етіопатогенетично цей стан спорід­нений із відчуттями, які переживає немовля при сепарації з матір’ю. У періоди слабкості, сумнівів і внут­рішньої кризи доросла людина втомлюється від тягаря відповідальності, її охоплює ностальгія — туга за затишним світом дитинства, де не було місця ні самотності, ні відповідальності. З’являється прагнення знову ­знайти втрачену гармонію, відчуття внутрішньої цілісності. Як біблійний блудний син, охоплена ностальгією людина хоче повернутися додому, але повертаючись, не знаходить на колишньому місці того будинку і тих людей, або ж знаходить їх невпізнанно іншими [4].

Виникають ностальгічні стани у відповідь як на побутові (просторові та соціальні), так і на часові трансформації. Просторові ностальгічні переживання зумовлені фіксованістю на певному ландшафті, кліматі, а ­соціальні ґрунтуються на традиційному, але у певний момент втраченому колі людського і професійного спілкування. Часова ж ностальгія пов’язана з наявністю у житті кожної людини яскравих і максимально насичених емоціями періодів, як-от закоханість, сімейне щастя, початок ­навчання чи трудового шляху [5, 6].

До обтяжливих чинників розвитку ностальгії належать:

• втрата зв’язків із сім’єю, друзями;
• мовний бар’єр, відчуженість або недоброзичливість з боку нового оточення;
• незворотність втрати і невизначеність щодо май­бутнього [7].

Суттєву роль у перебігу патологічного процесу відіграють конституційні особливості (циклотимічний, демонстративний або межовий психопатичний ґрунт), спадковість хворих, перенесена екзогенно-органічна патологія в анамнезі, а також ситуаційні чинники, наприклад зміна життєвого укладу, раптова відповідальність, ізоляція від звичних зв’язків [8]. До групи ризику передусім належать молоді люди, виховані у провінції, без досвіду «виходу в люди». Уразливішими є саме жінки [9].

Певна ідеалістичність в оцінюванні минулого — це стала властивість нормальної психіки. Зокрема, можна звернути увагу на те, що моралісти минулого з прадавніх часів завжди зауважували актуальне падіння моральних засад суспільства, говорячи про минуле як втрачений «золотий вік».

Властиве європейській культурі позитивне емоційне забарвлення сприйняття часу артикулюється щодо сього­дення як щастя, майбутнього — як надія і минулого — як ностальгія. Отже, ностальгія (як призма світосприйняття) забезпечує спадковість традицій, узгоджує у суспільній свідомості минулі та теперішні дні.

Уперше поняття «ностальгія» увів лікар Дж. Гофер у праці «Dissertatio medica de Nostalgia oder Heimweh» (1688), де йшлося про захворювання швейцарських ­солдатів, які служили найманцями далеко від своєї краї­ни, і студентів, які зцілювалися незабаром після повернен­ня на батьківщину [10].

Цей стан іноді поширювався у вигляді епідемій, наприклад у наполеонівських солдатів. У XVIII столітті, за філософією Ж.-Ж. Руссо, його стали розуміти як тугу за ­незіпсованими звичаями сільського побуту, тісно пов’язаного з природою.

Ностальгія може мати перебіг як стан, що не виходить за межі норми, у вигляді лише легкої туги за втраченим і звичним. Хоча як психопатологічний процес вона супроводжується тривожно-депресивною симптоматикою.

Особливості перебігу

вгору

У класичному варіанті перебігу захворювання виокремлюють три стадії розвитку патологічних симптомів [11]. Спочатку хворий відчуває себе втомленим, сумним, стає мовчазним, шукає усамітнення, постійно думає про ­рідні місця. Згодом думки про батьківщину набувають обсесивного характеру, з’являється безсоння, анорексія, порушується травлення, підвищується кров’яний тиск. І врешті, за несприятливих умов, остаточно формується психофізичне виснаження.

Поряд із типовими симптомами депресії притаманні нав’язливі спогади і сновидіння про колишнє життя, що мають характер «відголосків щастя», факт якого ­свого часу не усвідомлювався. Характерне також пристрасне бажання повернути минуле (ностоманія) та ненависть до всього, що пов’язане з новим. Власне, похмурому (через домінування негативних афективних переживань) сьогоденню протиставляється ідеалізоване минуле.

У разі тяжчих випадків з’являються тужливий афект, «перед­серцева туга», рухові розлади у вигляді загальмованості або збуд­жен­ня. Можуть виникати агресія, імпульсивні руйнівні дії; реакції «короткого замикання», само­звинувачення, суїцидальні тенденції тощо.

На тлі ностальгії може розвинутися алкогольна чи наркотична залежність, якій властивий імпульсивний характер. До того ж значно знижується потенціал адаптив­ності, загальна опірність організму, погіршується перебіг хронічних захворювань серцево-судинної системи, можливий розвиток виразкової хвороби шлунка. Психопатологічна симптоматика може ­загострюватися у зв’язку з пам’ятними датами: святами, днями народ­жен­ня близьких, ювілеями тощо [12, 13].

Останнім часом інтерес до цього явища ­відроджується на підставі розуміння його як стану незадоволеності життям у сучасної людини. Альтернативою ностальгії нині є космополітичний світогляд, що ­базується на уніфікації стандартів побуту і прав ­особистості в різних частинах світу.

Особи, схильні до ностальгії

вгору

Сьогодні ностальгія виникає переважно в емігрантів, але може також спостерігатися в малокваліфікованих робітників, які виїжджають на заробітки до сусідніх регіонів, або в осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, військовослужбовців. Крім того, не обов’язково ­причиною є переїзд, іноді ностальгія формується через суспільні трансформації, історичні злами, зміну епох [14].

Місце ностальгії у класифікації хвороб

вгору

Близьким до ностальгії різно­видом реактивних депресій у психіатричній практиці є депресія «позбавлення коріння» (так званий KZ-синдром, або синдром концентраційних таборів), які описано у військових бранців, ув’язнених, жертв викрадення. Вона характеризується тривожно-тужливим афектом, фобічними переживан­нями, астенією та апатією [15].

У чинній класифікації ностальгію не виділено у ­певну окрему діагностичну рубрику, а систематику побудовано на виокремленні провідного синдрому. Актуальний стан справ виглядає так, що тенденції уніфікації з ­критеріями Керівництва з діагностики та статистики психічних розладів Американської асоціації психіатрів (DSM), ­які проглядаються у Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), призвели до зсуву в бік синдромо­логічної діагностики. Зокрема, у МКХ-10 такі стани пере­важно кодують у межах розладів адаптації, проте іноді ностальгія набуває форми навіть тяжкого психотичного стану. Нині депресивні стани ностальгічного характеру, залежно від виразності окремих клінічних аспектів, кодують у МКХ-10 як F32 — депресивний епізод, F43.2 — ­розлади адаптації або ж F34.1 — дистимія [16].

Така концепція класифікації викликає чимало ­критики. Відповідно, не тільки поняття ностальгії, а й ­нозологічна сутність психогенних психічних розладів загалом, зокрема невротичних, виявилися дещо розмитими і ­розсіяними між різними діагностичними рубриками загальної системи класифікації хвороб.

Однак ці тенденції кодифікації свідчать лише про необхідність удосконалення теоретичних концепцій, проте ніяк не про архаїчність уявлень стосовно клініко-діагностичних особливостей таких станів, як ностальгія.

Література

1. Best J., Nelson E. Nostalgia and discontinuity: A test of the Davis hypothesis. Sociology and Social Research. 1985. Vol. 69. P. 221-233.

2. Herasymenko L. O. Psychosocial aspects of adjustment disorders in women. Wiadomosci Lekarskie. 2020. Vol. LXXIII, № 2. P. 352-354.

3. Sohn L. Nostalgia. International Journal of Psychoanalysis. 1983. Vol. 64. P. 203-211.

4. Скрипніков А. М., Герасименко Л. О., Ісаков Р. І. Перинаталь­на психологія. К.: Видавничий дім «Медкнига», 2017. 168 с.

5. Isakov R. Comparison of severity of psychopathological symptomatics and manifestation of meso- and micro-maladjustment in women with different genesis depressive disorders. Norwegian Journal of development of the International Science. 2020. Vol. 39. P. 16-22.

6. Bassin D. Nostalgic objects of our affection: Mourning, memory, and maternal subjectivity. Psychoanalytic Psychology. 1993. Vol. 10. P. 425-439.

7. Ярмак Я. А. Види ностальгії: «часова», «просторова», «соці­альна», «індивідуальна». Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: зб. наук. праць.  / редкол: Л. В. Білоусова (ред.). Вид-во «Міленіум», 2004. Вип. XXХ. С. 43-52.

8. Batcho K. I. Personal nostalgia, world view, memory, and emotio­nality. Perceptual Motor Skills. 1998. Vol. 87. P. 411-432.

9. Широкова Е. А. Социальная ностальгия как феномен духовной жизни общества: дис. … канд. соц. наук.: 22.00.06 — cоциология культуры, духовной жизни. Екатеринбург, 2006. 200 с.

10. Boym S. Nostalgia and its Discontents. The Hedgehog Review. 2007. Vol. 2. P. 7-18.

11. Kaplan H. A. The psychopathology of nostalgia. Psychoanalytic Review. 1987. Vol. 47. P. 465-486.

12. Werman D. S. Normal and pathological nostalgia. Journal of the American Psychoanalytic Association. 1977. Vol. 25. P. 387-398.

13. Batcho K. I. Nostalgia and the emotional tone and content of song lyrics. American Journal of Psychology. 2007. Vol. 120. P. 361-381.

14. Rosen G. Nostalgia: A «forgotten» psychological disorder. Psy­cho­logical Medicine. 1975. Vol. 5. P. 340-354.

15. Sedikides C., Wildschut T., Baden D. Nostalgia: Conceptual issues and existential functions. Handbook of experimental existential psychology In J. Greenberg, S. Koole, T. Pyszczynski (Eds.), New York, NY: Guilford Press, 2004. P. 200-214.

16. Скрипніков А. М., Герасименко Л. О., Ісаков Р. І. Діагностичний процес у психіатрії. Полтава: АСМІ, 2012. 128 с.