Meta Pixel

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться
  1. Підтримка психічного здоров’я під час роботи вдома

  2. Як упоратися зі стресом в умовах пандемії

  3. Сім активностей для підтримки психічного здоров`я

  4. Новое в эпилептологии

  5. Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби

  6. Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії

  7. Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я

  8. Порівняння ефективності кветіапіну з модифікованим і негайним вивільненням у лікуванні пацієнтів із ранньою стадією психозу

  9. Психічне здоров’я в період пандемії COVID‑19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів)

  10. Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями

  11. Порівняльна економічна ефективність паліперидону пальмітату ін’єкційної форми та пероральних атипових антипсихотиків у пацієнтів із шизофренію

  12. Енцефаліт Расмуссена

  13. Настанови щодо ведення пацієнтів у післяінсультному періоді

  14. Герман Гессе: магістр втечі

Порівняння ефективності кветіапіну з модифікованим і негайним вивільненням у лікуванні пацієнтів із ранньою стадією психозу

Топірамат — препарат для моно- та комбінованої протисудомної терапії, є часто застосовуваним антиконвульсантом широкого спектра дії (Nevitt etal., 2019).

Як антиконвульсант другої генерації топірамат діє за множинними механізмами:

  • обмежує повторні розряди нейронів, впливаючи на вольтаж-залежні натрієві канали;
  • потенціює гальмування, опосередковане γ-аміномасляною кислотою (ГАМК), чинить вплив на ГАМК-­рецептори;
  • блокує глутамат-опосередковане збуд­жен­ня нейронів через дію на рецептори α-аміно-3-гідрокси-5-­метилізоксазол-4-пропіонової кислоти (AMPA) та каїнатні рецептори;
  • помірно знижує амплітуди вольтаж-залежного кальцієвого току завдяки взаємодії з кальцієвими каналами;
  • є антагоністом ізоензимів II і IV, оскільки впливає на фермент карбоангідразу.

Зазначені механізми дії визначають ефективність топіра­мату при різних ­типах нападів та епілептичних синдромах — фокальних, середньо-генералізованих, деяких ідіапатичних генералізованих епілепсіях. Препарат засто­совують і в дітей, і в дорослих ­пацієнтів як для моно­терапії, так і як засіб допоміжної терапії (­Омельяненко и соавт., 2012; Okuyama etal., 2016).

Розлади епілептичного генезу

вгору

Епілепсія характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейробіо­логічними, когнітивними, психічними і ­соціальними порушеннями (Fisher et al., 2005).

Міжнародна асоціація дитячих неврологів (ICNA) рекомендує топірамат як препарат першої лінії для ліку­вання генералізованих тоніко-клонічних судом, міоклонічних нападів, ­синдрому Драве, синдрому Леннокса—Гасто, міоклонічно-­астатичної епілепсії.

ICNA рекомендує топірамат як препарат другої ­лінії для терапії абсансів, тонічних і атонічних нападів, дитя­чої та ювенільної абсансної епілепсії, ­ювенільної міоклонічної епілепсії, роландичної та потиличної епілепсії, інфантильних спазмів, синдрому Ландау–Клеффнера, синдрому Патрі.

У цих настановах топірамат не згадується як препарат, призначення якого слід уникати за окремих форм епілеп­сій, тобто він має низьку ймовірність агравації нападів (ICNA, 2001). Для топірамату накопичено хорошу доказову базу щодо застосування при первинно-­генералізованих судомних нападах (клас І) (Striano etal., 2012; Biton and Bourgeois, 2005; Biton etal., 1999).

На сьогодні даних досліджень ефективності ­топірамату за міоклонічних нападів ще недостатньо, однак у рекомендаціях Націо­нального інституту охорони здоров’я та ­клінічного вдосконалення Великої Британії (NICE, 2012) він зазначений як препарат першої та другої ­ліній для лікування міоклоній із застереженням, що вказаний препарат не є ліцензованим для цього показання і необхід­не підписання інформованої згоди.

Значна кількість досліджень присвячена ефективності та переносимості топірамату при резистентних формах епілепсій (Mikaeloff etal., 2003).

Результати проведеного в Італії багатоцентрового ретро­спективного відкритого дослід­жен­ня ­топірамату як засобу додаткової терапії в дітей із резистентними епілепсіями за участю 277 пацієнтів віком від 1 до 16 років і тривалістю лікування від 24 до 61 місяців підтвердили його ефективність як за генералізованих, так і за фокальних форм епілепсії (частка респондерів становила 24 %, рівень утримання на терапії до 30-го місяця — 20 %. Побічні явища переважно були ­незначними й минущими за сповільнення темпів титрування або зни­ження дозування препарату (Grosso etal., 2005).

Група італійських дослідників узагальнила досвід застосування топірамату в 59 дітей віком до 2 років:

1) у 22 — фокальна епілепсія;

2) у 23 — генералізована епілепсія;

3) у 6 — синдром Драве;

4) у 8 — некласифіковані форми епілепсії.

Середній термін спостереження становив 11 місяців, частка респондерів — 47 %, зокрема 13 % дітей із повним припиненням нападів. Переносимість топірамату була доброю, тож автори дійшли висновку, що препарат можливо ­застосовувати у пацієнтів цієї вікової групи за різних форм епілепсії (Grosso, Galimberti etal., 2005).

Топірамат, як зауважують науковці, у неврологічній практиці використовують не лише для лікування епілепсії, але і за різних неепілептичних станів, наприклад гіпокаліємічного періодичного паралічу, пароксизмального кінезіогенного хореоатетозу, альтернуючої геміплегії у дітей і тикозного гіперкінезу (Евтушенко и соавт., 2018).

Мігрень

вгору

Найбільш вивченим аспектом неепілептологічного застосування топірамату залишається профілактична терапія мігрені та інших форм головного болю. Мігрень є поширеним неврологічним захворюванням, якому ­притаманні епізодичні або регулярні однобічні напади ­інтенсивного головного болю пульсуючого характеру. При мігрені мета лікування – полегшити стан і поліпшити якість життя таких пацієнтів за допомогою скоро­чен­ня частоти напа­дів, їх тяжкості, тривалості та не­праце­здатності під час/між нападами (Труфанов, 2017).

Утім, попри досягнення в терапії мігрені, захворюван­ня продовжує бути складним для лікування. Нині належну профілактичну терапію отримують близько третини пацієнтів. Водночас продемонстровано до­статню ефектив­ність певних лікарських засобів при лікуванні мігрені. Одним із таких препаратів є топірамат. ­

Сьогодні накопичено результати багатьох досліджень, зокрема подвійних сліпих конт­рольованих плацебо, де підтвердже­но достатню ефективність і хорошу перено­симість терапії топіраматом як для ­профілактики міг­рені, так і лікування хронічного головного болю (Jayapal and Maheshwari, 2011; Borzy etal., 2005).

Доведено, що топірамат (50–200 мг/добу) ­сприяє значному зниженню частоти нападів мігрені у дорослих паці­єнтів, до того ж ефект зберігався навіть ­після припинення застосування препарату (Zesiewicz and Kuo, 2015).

Так, за результатами трьох рандомізованих контро­льованих багатоцентрових досліджень (MIGR-001, MIGR-002 і MIGR-003) було встановлено, що у 46,3 % ­пацієнтів, які приймали топірамат, кількість ­нападів ­мігрені зменшилася на 50 %, а у 6 % такі напади ­зник­ли повністю. Відповідно до результатів спостереження пацієнтів із мігренню у віддалений період (через 6 місяців від початку застосування топірамату), виявлено ­прогресивне зниження частоти нападів зі збільшенням тривалості ­приймання препарату (Brandes etal., 2004; Diener etal., 2004; Silberstein etal., 2004).

З урахуванням класифікації доказової бази Американської академії неврології (ANN) топірамат зазначений як препарат для лікування мігрені з доведеним рівнем ефективності (> 2 досліджень класу I); через ризик виникнен­ня вроджених дефектів у плоду його не слід при­значати жінкам із дітородним потенціалом, якщо вони не застосовують надійних засобів конт­рацепції (AHS, 2019).

Тикові розлади

вгору

Тики, або гіперкінези — це поширені хронічні комплексні розлади розвитку центральної нервової ­системи, які переважно характеризуються множинними ­руховими та звуковими проявами.

Як зазначають C. S. Yang etal. (2016), захворюваність на тикові розлади серед дітей у Китаї становить ­близько 6,1 %. Для лікування тикових розладів широко застосовують антипсихотичні препарати, такі як ­рисперидон, галоперидол, тіаприд та сульпірид. Однак їх викорис­тання обмежене через часте виникнення таких побічних явищ, як екстрапірамідні реакції, надлишкова маса тіла та нудота (Quezada and Coffman, 2018).

На думку науковців, сьогодні спостерігається незадоволена ­потреба в ефективніших і безпечніших препа­ратах для лікуван­ня ­тиків, особливо в дітей.

Топірамат сприяв статистично ­значущому зниженню балів за Єльською загальною шкалою оціню­вання тяжкості тиків (YGTSS) порівняно з плацебо (Jan­kovic etal., 2010). За результатами двох метааналізів, ефективність цього препарату за тикових розладів вища, ніж гало­перидолу або тіаприду, і топірамат спричиняє менше побічних явищ (Yang etal., 2013; Zheng etal., 2015).

Останніми роками в Китаї було проведено ­декілька рандомізованих конт­рольованих досліджень (РКД) із застосуванням топірамату для лікування тикових розладів у дітей. Для підтверд­жен­ня ­ефективності та безпеки препарату L. Yu etal. (2020) здійснили метааналіз результатів цих РКД, а також публікацій із баз даних PubMed, Web of Science, бази даних національної інфра­структури знань Китаю (CNKI) та відповідних посилань. Якість досліджень оцінювали за Кокрейнівським керівництвом щодо систематичних оглядів втручань і модифікованою шкалою Джадада. Коефіцієнт ризику (RR) використовували для оцінювання ­величини ­ефекту та безпечності топірамату. Загалом проаналізо­вано дані 15 РКД за участю 1 070 пацієнтів. Як препарати порівняння брали галоперидол або тіаприд.

Так, за результатами оцінювання ефективності топірамату, отриманими на підставі застосування моделі з фіксованим ефектом, RR становив 1,13 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,06–1,20; індекс гетерогенності (I2) = 36 %; Q-критерій Кокрана (Q) = 20,31; p = 0,09). Ці дані підтверджують вищу ефективність топірамату, ніж препара­тів конт­ролю.

Аналіз безпечності застосування топірамату за лікування тикових розладів у дітей на підставі моделі випадкових ефектів дав такі результати: RR = 0,56; 95 % ДІ (0,44–0,72) (Q = 25,49; I2 = 45 % і p = 0,03), що свідчить про відносно високу гетерогенність, тобто різні умови порівняння могли позначитися на показниках безпеки вказаного препарату.

Результати метааналізу L. Yu etal. (2020) теж продемонстрували ефективність топірамату, де вчені надали нові доказові дані на користь його використання для ­лікуванні тиків. Порівняно з галоперидолом і тіапридом, топірамат мав вищу ефективність та спричиняв меншу кількість негативних реакцій.

Нині для терапії тикових розладів широко застосовують атипові антипсихотичні засоби. У Японії, арипіпразол є засобом першої лінії для лікування тиків (Yang etal., 2019; Hamamoto etal., 2019). Хоча у дослід­жен­ні, присвяченому порівнянню ефективності арипіпразолу й топірамату не виявлено суттєвої різниці між ними (Wang, 2015).

Вчені зазначають, що для підтверд­жен­ня ­ефективності топірамату порівняно з арипіпразолом або рисперидоном потрібно отримати додаткові доказові дані.

Зокрема, дані метааналізу L. Yu etal. (2020) ­засвідчили, що топірамат добре переноситься порівняно з ­тіапридом і галоперидолом. Ознаки несприятливих ефектів при ­застосуванні топірамату незначні: сонливість або ­втома, головний біль, акатизія, розлад шлунково-кишко­вого тракту, тривожність або депресія; лише інколи повідомляли про серйозніші несприятливі ефекти, ­як-от втрата апетиту, паре­стезія, нирковий літіаз та інші (Ne­vitt etal., 2019). Натомість застосування антипсихотичних препаратів спричиняло екстрапірамідні побічні ефекти та збільшення маси тіла, які можуть ­призводити до серйозних функціональних порушень у пацієнтів із тиковими розладами (Oliveira etal., 2019).

Деякі дослідники повідомляють, що топірамат може посилювати транспортування глюкози та дію інсуліну, пригнічуючи апетит через антагонізм до ­гіпоталамічних рецепторів АМРА (Cicek etal., 2018).

Можливо використовувати топірамат як допоміжний засіб для терапії атиповими антипсихотичними препаратами у пацієнтів із тиковими розладами, які схильні до збіль­шення маси тіла, особливо за резис­тентних до ліку­вання випадків, оскільки він підсилює дію анти­психо­тиків. Завдяки клінічному ­ефекту щодо ­зменшення ваги топірамат є перспективним для лікування пацієнтів із тикозними розладами та ожирінням (Guerd­jikova etal., 2018). Дозування топірамату, яке добре переносилося, становило 25–150 мг/добу, а при ­застосуванні ­понад 200 мг/добу частота побічних ефектів зростала (Pring­sheim etal., 2019).

Результати низки досліджень свідчать про те, що топірамат, як і модулятори глутамату або протисудомні засоби, може розглядатися як потенційний препарат для лікування обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) (Vlcek etal., 2018). Автори зазначають, що топірамат може бути використаний для лікування ОКР, ­особливо в разі терапевтично стійкої його форми (Berlin etal., 2011; Afshar etal., 2014).

За даними нещодавно проведеного метааналізу, топірамат можливо застосовувати як препарат для ­посилення ефективності терапії за стійких до ­лікування компульсивних розладів (Zhou etal., 2019). Як зауважу­ють експер­ти, симптоми ОКР часто асоціюються з ­тиковими розладами, тобто топірамат може бути ­препаратом вибору для лікування пацієнтів із ОКР і тиками (Rothen­berger and Roessner, 2019).

ANN оновила практичні настанови щодо методів ліку­вання тикових розладів (Pringsheim etal., 2019). Пове­дінкова терапія та α-агоністи (гуанфацин і клонідин) ­рекомендовані як засоби першої лінії тера­пії при ­тикових розладах легкого та середнього ­ступенів тяжкості. Запропоновано застосовувати топірамат у пацієнтів із тиками середньої тяжкості, які є ­обтяжливими, якщо бракує задовільної ­відповіді на ­втручання або наявні ­несприятливі наслідки інших методів лікування. Дані досліджень підтверджують, що топірамат ефективніший, ніж галоперидол і тіаприд при лікуванні тикових розладів у ­дітей, а також він є перспективним за лікування пацієнтів із тиками, які страждають на ожиріння або ОКР.

Есенціальний тремор

вгору

Ще однією сферою застосування топірамату є лікування есенціального тремору — одного з найчастіших неврологічних захворювань, що проявляється повільно прогресувальним кінетичним і постуральним тремором верхніх кінцівок та іноді — ­тремором голови.

Зазвичай кінетичний тремор є єдиним ­проявом, проте, на думку вчених, есенціальний тремор не може розглядатися як моносимптомне захворювання. Морфо­логічні зміни при цьому розладі мають нейродегенеративний характер; у разі окремих фено­типів, крім тремору, можуть бути й інші ­клінічні ознаки, як-от: атаксія, постуральна нестійкість, пору­шення нюху й слуху, ­когнітивні розлади, депресія, тривога, фобії та зміни особистості (Труфанов, 2017).

AAN розробила практичні параметри лікування есенціального тремору, які базуються на сучасних наукових знаннях і практичному досвіді. Таке лікування охоп­лює фармакологічний і нейрохірургічний підходи, ­зокрема глибоку стимуляцію базальних гангліїв (Zesiewicz etal., 2005).

Серед засобів фармакотерапії топірамат увійшов до препаратів першої лінії. Так, у ­Кокранівському огляді підходів до лікування пацієнтів з есенціальним тремором було зазначено, що пропранолол і примідон можуть бути неефективними у 25–55 % пацієнтів і нерідко призводити до серйозних побічних ефектів, тоді як топірамат запропонований як потенційно ­ефективний препарат.

Дані аналізу трьох досліджень за участю 309 осіб засвідчили значне зменшення тремору і зниження функ­ціональної інвалідизації у пацієнтів, які ­отримували топірамат порівняно з тими, хто приймав плацебо. ­Серед основних побічних реакцій спостерігали: парестезії, ­втрату апетиту, зменшення маси тіла і ­погіршення пам’яті (Bruno etal., 2017).

Висновки

вгору

Результати досліджень ефективності протиепілептичного препарату топірамату із ­широким спектром дії підтверджують, що вказаний лікарський засіб сприяє клінічному поліпшенню при таких ­станах, як епілепсії у дорослих і дітей, мігрені, тикозні ­розлади, а також есенціальний тремор.

Накопичена натепер значна база даних щодо ­балансу основної дії топірамату та побічних ефектів свідчить на користь його застосування як засобу першої лінії терапії при низці неврологічних розладів.

Підготувала Наталія Купко

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2020 Год

Содержание выпуска 10 (121), 2020

  1. Новорічне привітання

  2. Функціональні неврологічні розлади в практиці невролога

  3. Діагностика функціонального неврологічного розладу

  4. Влияние COVID‑19 на течение эпилепсии и возникновение приступов de novo

  5. Щоб будувати своє майбутнє, треба знати своє минуле

  6. Психічне здоров’я медичних працівників в умовах пандемії COVID-19

  7. Сучасні виклики психіатрії XXI століття

  8. Комплексне ведення пацієнтів із розладами харчової поведінки

  9. Бічний аміотрофічний склероз

  10. Порівняння вмісту активної речовини в різних  препаратах ботулінічного токсину типу А та потенційний вплив на тривалість ефекту в пацієнтів

  11. Здатність едаравону знижувати підвищений рівень легкого ланцюга нейрофіламенту в пацієнтів із бічним аміотрофічним склерозом

  12. Канадські рекомендації щодо методів реабілітації після інсульту

  13. Настанови щодо лікування безсоння та порушень режиму сну в дітей та підлітків із розладами аутистичного спектра

  14. Аркадій Гайдар: трагедія червоного командира

Содержание выпуска 9 (120), 2020

  1. Наслідки пандемії COVID‑19: сплеск гендерного насилля

  2. Тіньовий бік пандемії: насильство над жінками та дівчатами під час пандемії COVID‑19

  3. Новое в эпилептологии

  4. Застосування препаратів едаравону, цитиколіну й електролітів та L-аргініну в пацієнтів із гострим порушенням мозкового кровообігу

  5. Синдром кольцевой 14-й хромосомы

  6. Оцінка ефективності ін’єкційної терапії антипсихотиком тривалої дії у пацієнтів на ранніх стадіях шизофренії

  7. Трансдиагностическая психиатрия: систематический обзор

  8. Застосування неопіоїдних аналгетиків для лікування пацієнтів із хронічним болем

  9. Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів з уніполярною депресією

  10. Діагностика та лікування тривожних розладів у дітей і підлітків

  11. США отримали права на препарат Арлеверт®

  12. Август Стріндберґ: сповідь божевільного

Содержание выпуска 8 (119), 2020

  1. Захистимо психічне здоров’я: час вкладати кошти

  2. Новое в эпилептологии

  3. Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю

  4. Ностальгія у сучасному світі

  5. Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією

  6. Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу

  7. Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом

  8. Возвратная стенокардия: психоэмоциональные изменения

  9. Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями

  10. Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем

  11. Льюїс Керролл: відображення із задзеркалля

Содержание выпуска 7 (118), 2020

  1. Всесвітній день запобігання самогубствам


  2. Профілактика самогубств

  3. Підходи до лікування епілепсії у дітей і дорослих пацієнтів


  4. Маленький принц — ​самогубство серед підлітків


  5. Абсансні форми епілепсії


  6. Можливості комбінованої нейропротекції у відновлювальному періоді інсульту


  7. Ефективність тривалої комбінованої терапії антипсихотиком у поєднанні з антидепресантом для запобігання рецидивам депресії з психотичними симптомами


  8. Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія


  9. Порівняння ефективності та безпеки антидепресантів пролонгованого вивільнення для лікування пацієнтів із великим депресивним розладом


  10. Настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом віком від 18 років

  11. Настанови щодо ведення пацієнтів із депресією в умовах первинної ланки охорони здоров’я


  12. Ромен Ґарі: клаустрофобія від власного «я»


Содержание выпуска 6 (117), 2020

  1. Пандемія COVID‑19: ​вплив на психічне здоров’я населення


  2. Пандемія COVID‑19 та ваше психічне здоров’я

  3. Нове в епілептології


  4. Антидепрессанты: трудный выбор среди генериков


  5. Гіперсомнія у дорослих


  6. Застосування психоедукації та когнітивно-поведінкової терапії у пацієнтів з епілепсією


  7. Прогнозування можливості збереження епілептичних нападів після хірургічного лікування супратенторіальної менінгіоми головного мозку


  8. Лобно-скронева лобарна дегенерація


  9. Порівняння клінічних ефектів і механізмів дії препаратів для лікування хвороби Альцгеймера

  10. Нові можливості фармакотерапії пацієнтів із гострим ішемічним інсультом


  11. Настанови щодо застосування алемтузумабу в повсякденній клінічній практиці ведення пацієнтів із розсіяним склерозом

  12. Музи Срібної доби: зламані силуети

Содержание выпуска 5 (116), 2020

  1. Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак

  2. Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна

  3. COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?

  4. Диференційна діагностика псевдонападів судом та симуляції

  5. Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL

  6. Болезнь диффузных телец Леви: клинический случай

  7. Хвороба Гантінгтона: клінічний випадок

  8. Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус

  9. Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом

  10. Вегетативна дистонія: тактика ведення пацієнта

  11. Диференціальна діагностика та лікування дорсопатій

  12. Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра

  13. Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів

  14. Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом

  15. Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування

  16. Енцефаліт Расмуссена

  17. Нейропротекторный потенциал эринацина в экстракте гриба Hericium erinaceus и механизмы его воздействия на головной мозг при цереброваскулярных заболеваниях

  18. Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи

Содержание выпуска 4 (115), 2020

  1. Реформування системи психіатричної допомоги: досвід Литви

  2. Новое в эпилептологии

  3. Діагностування біполярних афективних розладів відповідно до МКХ‑11: поточний стан та переваги

  4. Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне

  5. Методологія навчання лікарів у процесі безперервного професійного розвитку

  6. Антидепресанти: темний бік сили

  7. Надання допомоги пацієнтам зі спінальною м’язовою атрофією в умовах пандемії COVID‑19

  8. Ведення пацієнтів із панічним розладом у межах первинної медичної допомоги

  9. Национальный госпиталь неврологии и нейрохирургии в Лондоне и его роль в изучении двигательных расстройств

  10. Прогресуючий над’ядерний параліч

  11. Настанови щодо скринінгу та лікування депресії у пацієнтів із гострим коронарним синдромом

  12. Лу Андреас–Саломе: від філософії до психоаналізу

Содержание выпуска 3 (114), 2020

  1. Підтримка психічного здоров’я під час роботи вдома

  2. Як упоратися зі стресом в умовах пандемії

  3. Сім активностей для підтримки психічного здоров`я

  4. Новое в эпилептологии

  5. Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби

  6. Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії

  7. Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я

  8. Порівняння ефективності кветіапіну з модифікованим і негайним вивільненням у лікуванні пацієнтів із ранньою стадією психозу

  9. Психічне здоров’я в період пандемії COVID‑19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів)

  10. Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями

  11. Порівняльна економічна ефективність паліперидону пальмітату ін’єкційної форми та пероральних атипових антипсихотиків у пацієнтів із шизофренію

  12. Енцефаліт Расмуссена

  13. Настанови щодо ведення пацієнтів у післяінсультному періоді

  14. Герман Гессе: магістр втечі

Содержание выпуска 2 (113), 2020

  1. Міжнародний день боротьби з епілепсією

  2. Що таке епілепсія?

  3. Новое в эпилептологии

  4. Серотонінові рецептори — ​перспективна мішень терапії інсомнії

  5. Чи є потенційний зв’язок між лікуванням і зловживанням прегабаліном — міфи та реалії

  6. Терапевтические возможности коррекции нейропсихологических нарушений в восстановительный период после инсульта

  7. Порушення циркадного ритму сну

  8. Сучасні аспекти діагностики та лікування деменції

  9. Ефективність імуномоделювальної терапії окрелізумабом у пацієнтів із рецидивним перебігом розсіяного склерозу

  10. Диференційна діагностика псевдонападів судом та симуляції

  11. Клінічні настанови щодо лікування резистентної депресії

  12. Севери: друга божевільна династія Римської імперії

Содержание выпуска 1 (112), 2020

  1. Розлади харчової поведінки: як розпізнати захворювання

  2. Дев’ять аспектів щодо маси тіла пацієнта та розладів харчової поведінки

  3. Новое в эпилептологии

  4. Сприятливий вплив холіну альфосцерату щодо поліпшення когнітивного функціонування

  5. Психози в жінок у різні періоди репродуктивного віку

  6. Біль у стопі: погляд невролога

  7. Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL

  8. Критерії визначення резистентної до терапії біполярної депресії

  9. Симптом-специфическая эффективность антидепрессантов в сравнении с когнитивно-поведенческой терапией в лечении депрессии: результаты метаанализа индивидуальных данных пациентов

  10. Ефективність паліперидону пролонгованого вивільнення при лікуванні шизофренії

  11. Настанови щодо ведення пацієнтів із невралгією трійчастого нерва

  12. Володимир Сосюра: «Такий я ніжний, такий тривожний»

Содержание выпуска 1, 2020

  1. Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона

  2. Хвороба Паркінсона

  3. Настанови щодо лікування хвороби Паркінсона

  4. Порівняльна ефективність праміпексолу пролонгованого та негайного вивільнення для лікування розладів сну в пацієнтів із хворобою Паркінсона

  5. Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

  6. Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера

  7. Эпилепсия у пожилых пациентов

  8. Особенности расстройств личности в пожилом возрасте

  9. Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику

  10. Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів

  11. Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги

  12. Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

  13. Мішені психотерапії осіб літнього віку

  14. Алгоритм комплексного лікування нейропатичного болю

  15. Хвороба Крейтцфельдта–Якоба

  16. Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Содержание выпуска 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Архив рекомендаций