Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться
  1. Підтримка психічного здоров’я під час роботи вдома

  2. Як упоратися зі стресом в умовах пандемії

  3. Сім активностей для підтримки психічного здоров`я

  4. Новое в эпилептологии

  5. Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби

  6. Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії

  7. Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я

  8. Порівняння ефективності кветіапіну з модифікованим і негайним вивільненням у лікуванні пацієнтів із ранньою стадією психозу

  9. Психічне здоров’я в період пандемії COVID‑19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів)

  10. Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями

  11. Порівняльна економічна ефективність паліперидону пальмітату ін’єкційної форми та пероральних атипових антипсихотиків у пацієнтів із шизофренію

  12. Енцефаліт Расмуссена

  13. Настанови щодо ведення пацієнтів у післяінсультному періоді

  14. Герман Гессе: магістр втечі

Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я

Через спалах інфекції SARS-CoV-2 у грудні 2019 року в Китаї та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) до масштабів пандемії у багатьох країнах світу запроваджено карантинні обмеження. Такі заходи не лише чинять вплив на економічний стан цих держав, але й супроводжуються низкою психологічних наслідків для їх громадян. До вашої уваги представлено огляд статті S. K. Brooks «The psychological impact of quarantine and how to reduce it: rapid review of the evidence», опублікованої в журналі Lancet (2020; 395: 912–920), яка містить аналіз досліджень психологічних наслідків перебування людей тривалий час в умовах карантину, а також трансформації ціннісних орієнтацій особистості під впливом пандемії.

Карантин — це сукупність адміністративних і медико-санітарних заходів, за допомогою яких запобігають поширенню інфекційних хвороб людини, обмежують контактування і пересування осіб, які потенційно можуть бути хворими, для зниження ймовірності інфікування інших (Centers for Disease Control and Prevention. Quarantine and isolation, 2017).

Власне, каран­тиннні заходи відрізняються від ізоляції — розділення тих, у кого діагностовано інфекційну хворобу, і не­інфікованих. Однак цими термінами часто послуговуються як тотожними, особливо в публічній комунікації (Manuell and Cukor, 2011).

Термін «карантин» уперше було вжито у м. Венеція (Італія) 1127 р., де запровадили обмежувальні заходи ­через проказу. У світі їх широко застосовували під час чуми, хоча у належний спосіб карантинні обмеження запрацювали лише 300 років поспіль (Newman, 2012).

Сьогодні до таких безпрецедентних кроків вдаються через спалах коронавірусної хвороби (COVID-19), яка охопила цілі міста та країни. Як відомо, до загально­міських карантинних заходів зверталися й раніше: 2003 р. у деяких районах Китаю та Канади через поширення ­тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS), а 2014 р. в багатьох західноафриканських країнах — ­через ­спалах вірусу Ебола. Нерідко через розлуку з ­близькими, ­втрату ­свободи, невпевненість щодо власного стану здоров’я та сум ­карантин сприймають як неприємний до­свід, що може мати ­доволі драматичні наслідки. Є повідомлення про ­випадки самогубств, прояви гніву, злоби та ­неадекватної поведінки, пов’язаних із перебуванням тривалий час в умовах каран­тину (Barbisch etal., 2015; Miles etal., 2014).

На думку дослідників, ще до запровад­жен­ня масового карантинних заходів слід ретельно ­зважити як ­потенційні переваги таких кроків, так і можливі негативні ­наслідки (Rubin and Wessely, 2020). До того ж не менш ­важливим є заходи, які ­здатні мінімізувати негативні наслідки для психічного здоров’я людини. З розвитком пандемії корона­вірусної хвороби необхідно ретельно ­здійснювати аналіз поточної ситуа­ції в режимі реального часу, щоб мати змогу адекватно реагувати на неї та приймати зважені рішення.

Стратегія аналізу та критерії пошуку літературних джерел

вгору

Автори аналізували публікації результатів досліджень із медичних баз даних MEDLINE, PsycINFO та Web ofScience. Використовували комбінації термінів, що стосуються карантину («карантин» та «ізоляція») та його психо­логічних наслідків («психіка» та «стигма»). Це роботи, у яких опубліковано первинні дані досліджень, де учасники дотримувалися карантинних обмежень понад 24 години і більше; детально оцінювали їхній психологічний стан. Із 3 тис. 166 робіт відібрано 24, які відповідали цим умовам.

Ключові положення обмежувальних заходів на період карантину:

  • Визначальну роль відіграє інформація: людям, які перебувають в умовах карантину, важливо ­розуміти ситуацію
  • Актуально налагодити ефективне та доступне спілкування
  • Забезпечити людей усім необхідним, ­зокрема ­медичним препаратами і продуктами харчування
  • Карантинний період має бути якомога коротшим, подовжувати його лише за екстремальних ­обставин
  • Більшість несприятливих наслідків зумовлені ­насильницьким запровад­жен­ням карантинних ­заходів; добровільне їх дотримання та розуміння адекватності таких кроків зменшують їх негативний вплив
  • Фахівці у сфері охорони здоров’я мають наго­лошувати на тому, що дотримання карантину є альтруїстичним вибором

Психологічні наслідки карантинних заходів

вгору

П’ять досліджень присвячені порівнянню психологічних наслідків для двох груп осіб: 1) в умовах карантину; 2) для кого не запроваджували обмежувальні заходи (Bai etal., 2004; Liu etal., 2012; Sprang and Silman, 2013; Taylor etal., 2008; Wu etal., 2009).

В одному дослід­жен­ні вивчали психологічні ­наслідки для співробітників лікарні, які потенційно ­контактували з інфекцією SARS, протягом перших дев’яти днів після припинення карантину. Запровад­жен­ня жорстких обмежу­вальних ­заходів, як правило, провокувало ­розвиток гост­рого стресового розладу; у медпрацівників значно частіше виникали симптоми виснаження, ­відсторонення, ­тривога через контакт із пацієнтами з лихоманкою, порушення сну, дратівливість, зниження уваги, нерішучість, погіршення працездатності, небажання працювати, думки про звільнення (Bai etal., 2004).

В іншому дослід­жен­ні вплив перебування працівників лікарні в умовах карантину був предиктором ­розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) ­протягом наступних трьох років (Wuet al., 2009).

За даними австралійських дослідників M. R. Taylor etal. (2008), приблизно у 34 % (938 із 2 тис. 760) власників коней, які протягом кількох тижнів перебували в ­умовах карантину через спалах кінського грипу, ­зафіксовано ­високий рівень психологічного дистресу, натомість у загальній популяції цей показник не перевищував 12 %.

Автори дослід­жен­ня, у межах якого порівнювали симптоми ПТСР у батьків і дітей, які зазнали і не зазнали каран­тинних заходів, виявили, що середні показники вказа­ного розладу в чотири рази були вищими в дітей із першої групи; 28 % (27 із 98) батьків, які перебували в умовах карантину, повідомили про кількість ­симптомів, достатню для встановлення діагнозу психічного розладу, пов’язаного з травмою, проти 6 % (17 із 299) батьків, які не підпали під карантинні обмеження (Sprang and Silman, 2013). В іншому дослід­жен­ні у співробітників лікарні, які працювали в період спалаху інфекції, протягом трьох років поспіль спостерігалися депресивні симптоми, а в 9 % із них такі ознаки були дуже вираженими. Наприклад, у групі осіб, які мали значні прояви ­депресії, близько 60 % (29 із 48) перебували в умовах карантину, тоді як серед тих, у кого такі симптоми проявлялися слабко, лише 15 % зазнали карантинних заходів (Liu etal., 2012).

У решті кількісних досліджень ­обстежували лише тих осіб, хто перебував на карантині й зазвичай повідомляли про високу поширеність ознак психоемоційних порушень і розладів. Фокусом досліджень були: психологічні симптоми (Mihashi etal., 2009); емоційна нестійкість (Yoon etal., 2006); депресія (Hawryluck etal., 2004); пере­живання стресу (DiGiovanni etal., 2004); зниження ­настрою, дратівливість, порушення сну (Lee etal., 2005); симптоми посттравматичного стресового розладу (Rey­nolds etal., 2008); гнів (Marjanovic etal., 2007); емоційне виснаження (Maunder etal., 2003).

За результатами дослід­жен­ня S. Lee etal. (2005), серед найпоширеніших симптомів були зниження настрою та дратівливість (у 73 та 57 % обстежених відповідно).

Відповідно до даних D. L. Reynolds etal. (2008), особи, які через тісний контакт із потенційно інфікованими віру­сом SARS перебували в умовах карантину, повідомляли про негативні симптоми: ­понад 20 % (230 із 1 057) — страх; 18 % — надмірне хвилю­вання; 18 % — пригнічений стан; 10 % — відчуття ­провини. Хоча деякі особи мали ­позитив­ні наслідки карантину, зокрема 5 % (48 осіб) ­відчували ­щастя та 4 % — ­полегшення.

У межах кількісних досліджень у відповідь на запровадження карантинних заходів фіксували такі психологічні симптоми, як збентеження (Braunack-Mayer etal., 2005; Cava etal., 2005), страх (Desclaux etal., 2017; Pan etal., 2005; Pellecchia etal., 2015), злість (Caleo etal., 2018; Cava etal., 2005), смуток (Wang etal., 2011), заціпеніння (Pan etal., 2005) і спричинене хвилюванням безсоння (DiGio­vanni etal., 2004).

Наприклад, в одному з досліджень не зафіксовано ­відмінностей щодо психічного стану та розвитку ПТСР між ­студентами, які перебували і не перебували в умовах карантину (Wang etal., 2009). Усі ­респонденти були моло­дого віку, тобто мали нижчий рівень відповідальності, ніж дорослі з повним працевлаштуванням, тому результати цього вивчення не можуть екстра­полюватися на загальну популяцію. Лише в одному з досліджень порівнювали віддалені психологічні наслідки в осіб за умов карантину і без запро­вадження обмежень. Як відомо, 7 % (126 з 1656) мали симптоми тривоги та 17 % (275) — прояви гніву, тоді як через 4–6 місяців після припинення ­карантину ці показники зменшилися до 3 та 6 % відповідно (Jeong etal., 2016).

У двох дослід­жен­нях автори вивчали віддалені ­наслідки запровад­жен­ня карантинних заходів. Так, у працівників сфери охорони здоров’я через 3 роки після спалаху інфекції SARS було встановлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем алкогольної залежності та перебуванням в умовах карантину (Wuet al., 2008; 2009).

Зокрема, після скасування карантину ­досліджувані продовжували дотримуватися поведінкових патернів уникання. Працівники медичної сфери, які ­перебували в ізоляції, частіше проявляли поведінку ­мінімізації контактів (Marjanovic etal., 2007). У межах дослід­ження D. L. Reynoldset al. (2008) серед пацієнтів, які ­зазнали карантинних заходів через потенційний контакт з інфікованими вірусом SARS, у 54 % фіксували ­поведінку уникання осіб із симптомами респіраторних захворювань, 26 % і надалі сторонилися скупчень людей, 21 % продовжували остерігатися публічних місць упродовж багатьох тижнів після закінчення карантинних обмежень.

В іншому дослід­жен­ні автори повідомляли про довгострокові поведінкові патерни щодо звички більш ретельного миття рук та уникання людних місць; повернення до звичного способу життя відбувалося лише через ­­кілька місяців поспіль (Cava etal., 2005).

Преморбідні чинники, які мають вплив на наслідки карантину

вгору

Чинники, які позначаються на психологічних наслідках карантину, є досить різноманітними і численними. У дослід­жен­ні за участю власників коней, які ­перебували на карантині через кінський грип, виявлено, що негативний вплив на психологічний стан за карантинних заходів мали такі чинники, як: молодий вік (16–24 роки), ­низький рівень освіти, жіноча стать. Більш негативні ­психологічні наслідки спостерігали в осіб, у яких була одна дитина, ніж у тих, хто були бездітними. Водночас досить ­позитивними були психологічні наслідки карантину в родинах, де було троє та більше дітей (Taylor etal., 2008).

Однак в іншому дослід­жен­ні доведено, що немає ­зв’язку між психологічними наслідками карантину та такими демо­графічними чинниками, як сімейний стан, вік, рівень освіти, сумісне проживання зі старшим поколінням (Hawryluck etal., 2004). Наявність психічного розладу коре­лювала з тривогою та відчуттям гніву, які спостерігали навіть після 4–6 місяців після припинення обмежувальних заходів карантину (Jeong etal., 2016). У працівників сфери охорони здоров’я, порівняно із загальною популяцією, були більш виражені симптоми ПТСР. У них фіксували вищий рівень стигматизації, ніж серед решти населення. Медичні працівники ретельніше дотримувались правил поведінки, запроваджених під час ­карантину й надалі, повідомляли про вищі фінансові втрати та мали вираженіші психологічні наслідки. Серед симптомів у цій категорії осіб переважали такі відчуття, як злість, розчару­вання, страх, фрустрація, провина, безпомічність, ­ізоляція, самотність, хвилювання, пригнічення, тривога; проте ­дехто повідомляв і про відчуття щастя. Медики більшою мірою були переконані, що вони інфікувалися та становили загрозу для інших (Reynolds etal., 2008).

І навпаки, в одному з досліджень було доведено відсутність відмінностей щодо психологічних наслідків ка­рантину для медичних працівників і загальної популяції (Hawryluck etal., 2004).

Стресогенні чинники в умовах карантину

вгору

Тривалість карантинних заходів

За результатами трьох дослід­жен­нях, збільшення тривалості карантину погіршувало психологічні наслідки, що призводили до зростання ознак ПТСР і ­поведінкових моделей уникання й гніву (Hawryluck etal., 2004; Rey­nolds etal., 2008; Marjanovic etal., 2007).

У досліджен­ні L. Hawryluck etal. (2004) ­підтверджено, що вищий ризик ПТСР спостерігали тоді, коли карантинні заходи тривали понад 10 днів.

Страх інфікування

Учасники восьми досліджень повідомляли про страх інфі­куватися як самому, так і наразити на небезпеку інших (Bai etal., 2004; Cava etal., 2005; Hawryluck etal., 2004; Jeong etal., 2016; Maunder etal., 2003; Reynolds etal., 2008; Robertson etal., 2004). Зокрема, особи, які перебували в умовах карантину, більшою мірою боялися інфікувати членів своєї родини, ніж ті, хто не зазнав таких обмежень (Bai etal., 2004). Вони більше переймалися фізичними та іншими наслідками інфікування та побоювалися, що продовження спалаху хвороби призведе до ­погіршення їхнього психологічного стану протягом наступних місяців (Desclaux etal., 2017; Jeong H. etal., 2016).

Натомість, в одному з досліджень автори не ­зафіксували занепокоєння у пацієнтів через імовірність інфікування інших, проте вони повідомляли про побоювання щодо інфі­кування вагітних і дітей (Braunack-Mayer etal., 2013).

Розчарування та сум

Обмеження в просторі, втрата звичайного режиму ­життя та скорочення соціальних контактів нерідко зумовлюють сум, розчарування та відчуття ізоляції від зовнішнього ­світу (Blendon etal., 2004; Cava etal., 2005; DiGiovanni etal., 2004; Hawryluck etal., 2004). Подібна фрустрація спричинена тим, що людина позбавлена можливості ­брати участь у щоденній активності, наприклад придбавати предмети першої потреби чи залучатися до соціальних процесів (Haw­ryluck etal., 2004; Jeong etal., 2016).

Недостатні запаси

Недостатні запаси базових речей, як-от продуктів харчу­вання, води, одягу, часто ставали причиною фрустрації, а також тривоги й гніву через 4–6 місяців після карантину (Jeong etal., 2016). Деякі особи повідомляли про проб­леми, пов’язані з обмеженням можливості отримати адекватну медичну допомогу та вільний доступ до лікарських препаратів.

У деяких дослід­жен­нях йшлося про брак належної ­медичної допомоги (Cava etal., 2005; Caleo etal., 2008).

Недостовірна інформованість

Численні учасники дослід­жен­ня свідчили про недостатній рівень інформації, що перетворювався на стресовий чинник, оскільки їм бракувало чіткого алгоритму дій та обґрунтованості для дотримання карантинних заходів (Brau­nack-Mayer etal., 2005; Caleo etal., 2008; Cava etal., 2005).

Після спалаху інфекції SARS у Торонто (Канада) учасники отримували інформацію з різних джерел і неоднакової стилізації. Як правило, така тенденція зумовлювала розгубленість, особливо, коли повідомлення від державних органів і медичних закладів не збігалася за змістом (DiGiovanni etal., 2004).

Недостатня визначеність ризику інфікування призводила до підвищення рівня тривоги. Учасники часто повідомляли про брак інформації від влади та медичної спільноти щодо рівня пандемії (Braunack-Mayer etal., 2009).

Дослідники дійшли висновку про взаємозв’язок між ПТСР і браком інформації чи інструкцій щодо дій, недостатнім розумінням необхідності запровад­жен­ня карантинних заходів (Reynolds etal., 2008).

Стресорні чинники в період після карантину

вгору

Фінансовий стан

Фінансові втрати часто стають причиною ­занепокоєння під час карантину, оскільки люди втрачають ­роботу, переривається їхня професійна активність без чіткого ­розуміння термінів її відновлення. Такі проблеми зазвичай чинять негативний вплив на психічне здоров’я людини. За даними низки досліджень, фінансові втрати призводили до значного соціоекономічного дистресу, що ставало причиною тяжких психологічних проблем, ознак тривоги та гніву навіть протягом кількох подальших місяців після карантину (Pellecchia etal., 2015; Mihashi etal., 2009; Jeong etal., 2016).

У дослід­жен­ні M. R. Taylor etal. (2008) респонденти, які перебували в умовах карантину через спалах кінського ­грипу, основне джерело доходу яких пов’язане з розведенням коней, мали вдвічі вищий ризик психологічних проб­лем, аніж ті, хто працював в інших галузях. Це дослід­ження було унікальним, оскільки в інших не брали до уваги ступінь дистресу та рівень фінансових труднощів. Зокрема, у дослід­жен­ні карантину через вірус Ебола, попри отримувану фінансову підтримку, респонденти наголошували на тому, що вона є недостатньою або ­несвоєчасною. ­Багато хто став фінансово залежним від інших членів родини, що теж призводило до виникнення конфліктів і непорозумінь (Desclaux etal., 2017). Під час карантину в Торонто відшкодування були відстроченими в часі, тому для тих, хто перебував в ізоляції, фінансові труднощі мали більш вагомий характер (Cava etal., 2005). В осіб із меншим рівнем доходів, негативні ­психологічні наслідки були більш значущими, ніж у тих, хто мав кращий матеріальний стан. Фінансова підтримка держави має запроваджуватись якомога швидше, та тривати протягом усього карантину і навіть після нього. У разі можливості перейти на віддалену роботу, роботодавці мають підтримати такі заходи.

Стигма

Стигма оточення є чи не найголовнішою темою для обговорення, навіть після спалаху інфекції. Через ­стигматизацію більшою мірою страждали особи, які перебували в умовах карантину, ніж ті, до яких не застосовували жодних обме­жень (Bai etal., 2004). Під час досліджень виявлено ­різні поведінкові ознаки стигматизації, як-от уникання, відкладання соціального спілкування; ставлення з ­підозрою та страхом до інших; критичні зауваження та звинува­чення (Hawryluck etal., 2004; Maunder etal., 2003).

Кілька медичних працівників, які перебували в зоні спалаху вірусу Ебола, повідомляли про напруження в сімейному оточенні з приводу того, що члени родини вважали їх діяльність надто небезпечною (Desclaux etal., 2017). Три учасники дослід­жен­ня не змогли відновити свою ­роботу ­після спалаху, оскільки їхні роботодавці висловили думку про небезпеку цих працівників для інших.

Профілактичні заходи

вгору

Автори зауважують, що під час значних спалахів інфекційних захворювань карантин може бути необхідним профілактичним заходом, попри те, що він асоціюється з негативними психологічними ефектами. Коротко­тривалі наслідки карантину для психічного здоров’я людини є досить очевидними, проте віддалені його наслідки потребують вивчення (Jeong etal., 2016). Зокрема, ­науковці інформують щодо необхідності ­застосування пом’якшувальних заходів для мінімізації наслідків карантинних обмежень (Liu etal., 2012).

Уразливішими до цих наслідків є особи, які раніше страждали на психічні розлади (Alvarez and Hunt, 2005; Cukor etal., 2011). Тому вони потребують більшої уваги та підтримки в умовах карантину. До того ж виявлено вищу поширеність психологічних проблем серед медиків в умовах соціальної ізоляції, що важливо розуміти ­керівникам закладів охорони здоров’я, які мають усіляко ­підтримувати їх (Brooks etal., 2018).

На підставі аналізу досліджень психо­логічних ­наслідків карантину вчені запропонували заходи, які можуть запобігти дистресу за цих умов:

  • Тривалість карантину зробити настільки коротким, наскільки це вимагає дотримання безпеки.
  • Надавати якомога більше інформації.
  • Забезпечувати необхідну підтримку.
  • Якомога зменшувати причини для суму і надавати можливість для спілкування.
  • Не забувати, що працівники охорони здоров’я потребують особливої уваги.
  • Додайте альтруїстичних мотивів до виконання правил карантину, що є ефективнішими за примус.

Висновки

вгору

Через спалах коронавірусної хвороби в багатьох країнах запроваджено карантинні заходи для зменшення масового ­контактування людей з інфекційним агентом. Усіх, хто повертався із зон потенційного інфікування, намагалися ізолювати вдома чи у спеціальних закладах. ­Рішення щодо запровад­жен­ня обмежувальних кроків слід ­приймати на підставі достовірних даних щодо їх необхідності. Як зазначають автори, треба ­зважати не лише на ­короткотривалі, а й віддалені наслідки перебування в умовах карантину.

У більшості досліджень учені виявили негативні психо­ло­гічні ефекти внаслідок карантинних заходів, зокрема пост­травматичні симптоми, розгубленість і дратівливість. Чинниками, які призводили до стресу, були: подовження тривалості обмежень, страх інфікування, розчарування, сум; невідповідна ситуативна поведінка, як-от надмірна запасливість, зосеред­женість на негативній інформації, фінансові труднощі та стигма щодо захворювання. ­Віддалені наслідки таких заходів стали фокусом ­вивчення небагатьох дослідників. Коли карантин є неминучим і нагальним, вкрай важливо, щоб посадові особи не застосову­вали обмежувальні заходи довше, ніж цього вимагає ­ситуація, і щоб надавали чітке обґрунтування ­їх ­запровадження.

На думку авторів, необхідне широке ­інформування громадян щодо правил дотримання карантинних заходів та забезпечення ­продуктами харчування і медичними препаратами. Також ­важливе ­вчасне, повне і ­достовірне опові­щення про ситуацію, загрози і способи протидії вірусу. Заклик до ­альтруїстичних переконань може стати основою дотримання карантину. Переконання, що ­само­обмеження здатне принести користь загалом людству, спонукає до виконання цих правил протягом певного часу.

Підготувала Юлія Крамар

Наш журнал
в соцсетях:

Выпуски за 2020 Год

Содержание выпуска 10 (121), 2020

  1. Новорічне привітання

  2. Функціональні неврологічні розлади в практиці невролога

  3. Діагностика функціонального неврологічного розладу

  4. Влияние COVID‑19 на течение эпилепсии и возникновение приступов de novo

  5. Щоб будувати своє майбутнє, треба знати своє минуле

  6. Психічне здоров’я медичних працівників в умовах пандемії COVID-19

  7. Сучасні виклики психіатрії XXI століття

  8. Комплексне ведення пацієнтів із розладами харчової поведінки

  9. Бічний аміотрофічний склероз

  10. Порівняння вмісту активної речовини в різних  препаратах ботулінічного токсину типу А та потенційний вплив на тривалість ефекту в пацієнтів

  11. Здатність едаравону знижувати підвищений рівень легкого ланцюга нейрофіламенту в пацієнтів із бічним аміотрофічним склерозом

  12. Канадські рекомендації щодо методів реабілітації після інсульту

  13. Настанови щодо лікування безсоння та порушень режиму сну в дітей та підлітків із розладами аутистичного спектра

  14. Аркадій Гайдар: трагедія червоного командира

Содержание выпуска 9 (120), 2020

  1. Наслідки пандемії COVID‑19: сплеск гендерного насилля

  2. Тіньовий бік пандемії: насильство над жінками та дівчатами під час пандемії COVID‑19

  3. Новое в эпилептологии

  4. Застосування препаратів едаравону, цитиколіну й електролітів та L-аргініну в пацієнтів із гострим порушенням мозкового кровообігу

  5. Синдром кольцевой 14-й хромосомы

  6. Оцінка ефективності ін’єкційної терапії антипсихотиком тривалої дії у пацієнтів на ранніх стадіях шизофренії

  7. Трансдиагностическая психиатрия: систематический обзор

  8. Застосування неопіоїдних аналгетиків для лікування пацієнтів із хронічним болем

  9. Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів з уніполярною депресією

  10. Діагностика та лікування тривожних розладів у дітей і підлітків

  11. США отримали права на препарат Арлеверт®

  12. Август Стріндберґ: сповідь божевільного

Содержание выпуска 8 (119), 2020

  1. Захистимо психічне здоров’я: час вкладати кошти

  2. Новое в эпилептологии

  3. Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю

  4. Ностальгія у сучасному світі

  5. Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією

  6. Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу

  7. Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом

  8. Возвратная стенокардия: психоэмоциональные изменения

  9. Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями

  10. Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем

  11. Льюїс Керролл: відображення із задзеркалля

Содержание выпуска 7 (118), 2020

  1. Всесвітній день запобігання самогубствам


  2. Профілактика самогубств

  3. Підходи до лікування епілепсії у дітей і дорослих пацієнтів


  4. Маленький принц — ​самогубство серед підлітків


  5. Абсансні форми епілепсії


  6. Можливості комбінованої нейропротекції у відновлювальному періоді інсульту


  7. Ефективність тривалої комбінованої терапії антипсихотиком у поєднанні з антидепресантом для запобігання рецидивам депресії з психотичними симптомами


  8. Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія


  9. Порівняння ефективності та безпеки антидепресантів пролонгованого вивільнення для лікування пацієнтів із великим депресивним розладом


  10. Настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом віком від 18 років

  11. Настанови щодо ведення пацієнтів із депресією в умовах первинної ланки охорони здоров’я


  12. Ромен Ґарі: клаустрофобія від власного «я»


Содержание выпуска 6 (117), 2020

  1. Пандемія COVID‑19: ​вплив на психічне здоров’я населення


  2. Пандемія COVID‑19 та ваше психічне здоров’я

  3. Нове в епілептології


  4. Антидепрессанты: трудный выбор среди генериков


  5. Гіперсомнія у дорослих


  6. Застосування психоедукації та когнітивно-поведінкової терапії у пацієнтів з епілепсією


  7. Прогнозування можливості збереження епілептичних нападів після хірургічного лікування супратенторіальної менінгіоми головного мозку


  8. Лобно-скронева лобарна дегенерація


  9. Порівняння клінічних ефектів і механізмів дії препаратів для лікування хвороби Альцгеймера

  10. Нові можливості фармакотерапії пацієнтів із гострим ішемічним інсультом


  11. Настанови щодо застосування алемтузумабу в повсякденній клінічній практиці ведення пацієнтів із розсіяним склерозом

  12. Музи Срібної доби: зламані силуети

Содержание выпуска 5 (116), 2020

  1. Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак

  2. Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна

  3. COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?

  4. Диференційна діагностика псевдонападів судом та симуляції

  5. Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL

  6. Болезнь диффузных телец Леви: клинический случай

  7. Хвороба Гантінгтона: клінічний випадок

  8. Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус

  9. Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом

  10. Вегетативна дистонія: тактика ведення пацієнта

  11. Диференціальна діагностика та лікування дорсопатій

  12. Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра

  13. Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів

  14. Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом

  15. Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування

  16. Енцефаліт Расмуссена

  17. Нейропротекторный потенциал эринацина в экстракте гриба Hericium erinaceus и механизмы его воздействия на головной мозг при цереброваскулярных заболеваниях

  18. Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи

Содержание выпуска 4 (115), 2020

  1. Реформування системи психіатричної допомоги: досвід Литви

  2. Новое в эпилептологии

  3. Діагностування біполярних афективних розладів відповідно до МКХ‑11: поточний стан та переваги

  4. Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне

  5. Методологія навчання лікарів у процесі безперервного професійного розвитку

  6. Антидепресанти: темний бік сили

  7. Надання допомоги пацієнтам зі спінальною м’язовою атрофією в умовах пандемії COVID‑19

  8. Ведення пацієнтів із панічним розладом у межах первинної медичної допомоги

  9. Национальный госпиталь неврологии и нейрохирургии в Лондоне и его роль в изучении двигательных расстройств

  10. Прогресуючий над’ядерний параліч

  11. Настанови щодо скринінгу та лікування депресії у пацієнтів із гострим коронарним синдромом

  12. Лу Андреас–Саломе: від філософії до психоаналізу

Содержание выпуска 3 (114), 2020

  1. Підтримка психічного здоров’я під час роботи вдома

  2. Як упоратися зі стресом в умовах пандемії

  3. Сім активностей для підтримки психічного здоров`я

  4. Новое в эпилептологии

  5. Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби

  6. Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії

  7. Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я

  8. Порівняння ефективності кветіапіну з модифікованим і негайним вивільненням у лікуванні пацієнтів із ранньою стадією психозу

  9. Психічне здоров’я в період пандемії COVID‑19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів)

  10. Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями

  11. Порівняльна економічна ефективність паліперидону пальмітату ін’єкційної форми та пероральних атипових антипсихотиків у пацієнтів із шизофренію

  12. Енцефаліт Расмуссена

  13. Настанови щодо ведення пацієнтів у післяінсультному періоді

  14. Герман Гессе: магістр втечі

Содержание выпуска 2 (113), 2020

  1. Міжнародний день боротьби з епілепсією

  2. Що таке епілепсія?

  3. Новое в эпилептологии

  4. Серотонінові рецептори — ​перспективна мішень терапії інсомнії

  5. Чи є потенційний зв’язок між лікуванням і зловживанням прегабаліном — міфи та реалії

  6. Терапевтические возможности коррекции нейропсихологических нарушений в восстановительный период после инсульта

  7. Порушення циркадного ритму сну

  8. Сучасні аспекти діагностики та лікування деменції

  9. Ефективність імуномоделювальної терапії окрелізумабом у пацієнтів із рецидивним перебігом розсіяного склерозу

  10. Диференційна діагностика псевдонападів судом та симуляції

  11. Клінічні настанови щодо лікування резистентної депресії

  12. Севери: друга божевільна династія Римської імперії

Содержание выпуска 1 (112), 2020

  1. Розлади харчової поведінки: як розпізнати захворювання

  2. Дев’ять аспектів щодо маси тіла пацієнта та розладів харчової поведінки

  3. Новое в эпилептологии

  4. Сприятливий вплив холіну альфосцерату щодо поліпшення когнітивного функціонування

  5. Психози в жінок у різні періоди репродуктивного віку

  6. Біль у стопі: погляд невролога

  7. Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL

  8. Критерії визначення резистентної до терапії біполярної депресії

  9. Симптом-специфическая эффективность антидепрессантов в сравнении с когнитивно-поведенческой терапией в лечении депрессии: результаты метаанализа индивидуальных данных пациентов

  10. Ефективність паліперидону пролонгованого вивільнення при лікуванні шизофренії

  11. Настанови щодо ведення пацієнтів із невралгією трійчастого нерва

  12. Володимир Сосюра: «Такий я ніжний, такий тривожний»

Содержание выпуска 1, 2020

  1. Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона

  2. Хвороба Паркінсона

  3. Настанови щодо лікування хвороби Паркінсона

  4. Порівняльна ефективність праміпексолу пролонгованого та негайного вивільнення для лікування розладів сну в пацієнтів із хворобою Паркінсона

  5. Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

  6. Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера

  7. Эпилепсия у пожилых пациентов

  8. Особенности расстройств личности в пожилом возрасте

  9. Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику

  10. Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів

  11. Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги

  12. Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

  13. Мішені психотерапії осіб літнього віку

  14. Алгоритм комплексного лікування нейропатичного болю

  15. Хвороба Крейтцфельдта–Якоба

  16. Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?

Выпуски текущего года

Содержание выпуска 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Содержание выпуска 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Рассылка

Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail

Подписаться

Архив рекомендаций