Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз
страницы: 28-31
Повномасштабне вторгнення росії на територію України, яке відбулося в лютому 2022 року, стало травмувальною подією для більшості українського народу. Ситуація невизначеності та нестабільності на підґрунті реальної загрози смерті та зниження якості життя спричинила сильний негативний вплив на здоров’я українців, особливо на його психологічну складову. Надстресові умови війни (вибухи, вбивства, руйнування житла чи рідного міста, пряма загроза життю тощо) можуть стати причиною розвитку формування посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривожних розладів і депресії як у дорослих, так і у дітей.
Російське повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року стало найбільшим європейським наземним наступом із часів Другої світової війни. Війна є ескалацією збройного конфлікту, який охоплює частини сходу України з 2014 року. Загинула велика кількість цивільних осіб; мільйони дітей, жінок і людей похилого віку покинули Україну. За оцінками Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй (ООН), 0,5 млн дітей стали біженцями лише за перший тиждень конфлікту, і з того часу ця цифра зростає. Попри стрімке погіршення ситуації, збройний конфлікт на сході України триває вже 10 років.
Однак досі бракує масштабних досліджень щодо психологічного стану підлітків, які постраждали внаслідок тривалих воєнних дій. В умовах війни підлітки стикаються зі злочинами, насиллям, розлукою з родиною та вимушеною зміною місця проживання. Ці стресогенні чинники відбувалися під час критичних фаз фізичного, емоційного, соціального та когнітивного розвитку [4–6].
Хоча про зв’язок між ризиками для психічного здоров’я та збройними конфліктами добре відомо, дані щодо поширеності психічних розладів серед дітей та підлітків нині дуже різняться [4–6]. До того ж досить мало емпіричних даних щодо психологічного впливу війни на дітей та підлітків в Україні.
Ірако-іранська війна (1980–1988 рр.) залишила близько 188 тис. постраждалих і 378 540 ветеранів з інвалідністю та військовополонених, однак через два десятиліття наслідки війни не припинилися. Ті, хто вижив після хімічної війни, — не єдині жертви. Наступне покоління також було травмоване війною, адже вони перейняли патерни поведінки батьків (опікунів) [3, 14].
Дані дослідження психічного здоров’я іранських військових підтвердили, що ПТСР, велика депресія і тривожні розлади були дуже поширені серед дітей ветеранів і військовополонених. Згідно з даними дослідження, тривалість перебування батьків у полоні чинить значний вплив на психічне здоров’я їхніх дітей. Порівняння рівня тривоги в дітей військових, ветеранів війни та військовополонених виявило, що в дітей військовополонених рівень тривоги був значно вищий порівняно з іншими категоріями населення [3, 14].
Результати міжнародних досліджень демонструють психологічні наслідки війни. Так, дані національного дослідження психічного здоров’я в Афганістані підтвердили високий рівень поширеності тривожних розладів (72 %), депресії (68 %) і ПТСР (42 %). Однак дослідження стану дітей військовополонених виконували рідко [15].
Велика депресія, тривожні розлади і психотичні епізоди виникають внаслідок травматичних і стресових подій, а війна є загальновідомою екстремальною травматичною подією. Сімейні проблеми, як-от хвороби батьків, смерть, розлучення або розлука з домом, були тригером саме для великої депресії та тривожних розладів. Діти військовополонених пережили всі вищезгадані ситуації. Зокрема, досвід війни та вимушеного переміщення може мати глибокий вплив на афективний розвиток і психічне здоров’я дітей, хоча механізми, що лежать в основі цих афектів, залишаються невідомими.
У цьому дослідженні ми вивчали зв’язок між ранніми несприятливими подіями та увагою до афективних стимулів за допомогою парадигми відстеження погляду з вільним переглядом за участю сирійських дітей-біженців (n = 31; вік = 9,55; 12 осіб жіночої статі) та йорданських дітей, які не є біженцями (n = 55; вік = 9,98; 30 осіб жіночої статі) і проживали у Йорданії (березень 2020 року).
За даними анкети оцінювали ПТСР, тривожні розлади / депресію, незахищеність, дистрес і травму. У дітей-біженців переважала поведінка уникнення облич, які оцінювалися ними як «злі» чи «щасливі». Високий рівень травматизації був пов’язаний із підвищеною стійкою увагою до небезпечних стимулів (наприклад, вияв емоції гніву). Ці дані свідчать, що травма, пов’язана з війною, може мати диференційований вплив на ранні та пізні стадії афективної обробки в дітей-біженців [14].
Внаслідок ескалації російської воєнної агресії в Україні зросла також кількість соматичних проявів у дітей. Травматичні події суттєво посилили загострення хвороб у дітей. Зросла також кількість депресій і тривожних розладів. Втрата рідних, вимушене переміщення цивільного населення, імміграція — усе це чинить негативний вплив на психічне здоров’я дитини та може зумовити психологічну травму [4–6].
Поширеність посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривожних розладів та депресії, за даними літератури, коливається від 7,6 до 68,9 %; від 23,7 до 94,9 % та від 4,1 до 41,2 % відповідно [4–6].
Такі широкі варіації можна пояснити типами та рівнями впливу, методологічними проблемами та використанням різних інструментів психіатричного оцінювання. Характеристики впливу воєнних подій (тобто рівень і тип подій), а також вік, стать, соціально-економічний статус (СЕС) і соціальна підтримка дитини / підлітка були основними чинниками, що мали вплив на розвиток психічних розладів у цій популяції [4].
Однак отримано суперечливі дані щодо впливу статі та віку на розвиток ПТСР. За даними деяких досліджень, дівчата повідомляли про вищий рівень дистресу, ніж хлопці, тоді як в інших дослідженнях не виявлено жодного впливу статі [4]. Крім того, за даними деяких досліджень, старші діти відчували більш виразні симптоми ПТСР, ніж молодші, тоді як інші продемонстрували протилежне [4].
Результати дослідження також засвідчили, що діти із сімей із низьким статусом СЕС повідомляли про вищий рівень дистресу і вплив або більше травматичних подій підвищували ризик розвитку ПТСР [4].
Доведено, що сильна соціальна підтримка, високий рівень освіти батьків та позитивні стратегії подолання життєвих проблем є захисними чинниками розвитку ПТСР та інших психологічних симптомів [4]. Цей досвід може спричинити серйозні ризики для їхнього фізичного та психологічного добробуту і розвитку [4].
Матеріали і методи дослідження
вгоруДослідження виконували на базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України. У дослідженні брали участь діти, які зазнали впливу психотравмувальних подій впродовж 2014–2022 рр. та повномасштабного вторгнення з 2022 до 2024 року. Середній вік учасників дослідження: 10,8 року — діти, які були свідками воєнного конфлікту протягом 2014–2023 рр. та 13,5 року — діти, які були свідками або учасниками повномасштабного вторгнення за 2022–2024 рр. Серед них — 55,3 % дівчат і 44,7 % хлопчиків (2014 р.); 59,2 % дівчат і 40,7 % хлопчиків (2024 р.).
Для дослідження було використано як основні методики: «Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS)» та «Шкала оцінювання тривоги Спілбергера–Ханіна» та низку проєктивних методик. За даними діаграми можна побачити, що рівні показників обох шкал зросли, зокрема показники тривожних розладів збільшились на 51,55 %, депресії — на 33,83 % і досягли рівнів субклінічних і клінічних ознак. Рівні оцінок за обома шкалами зросли: показники ситуаційної тривожності збільшились на 26,7 %, особистісної — відповідно на 22,6 %.
Результати дослідження
вгоруВідповідно до результатів дослідження за методикою «Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS)» показники тривоги за період із 2014 до 2024 року збільшились на 51,55 %, а депресії — на 33,83 %. Станом на тепер рівень тривожності та депресії відповідає критеріям субклінічних та клінічних симптомів. Результати дослідження за період 2014–2024 рр., отримані за методикою «Шкала оцінювання тривоги Спілбергера–Ханіна», демонструють збільшення ситуаційної тривоги на 26,7 %, а особистісної — відповідно на 22,6 %. Згідно зі статичними даними, протягом 2023–2024 рр. 18,5 % дітей мали офіційно встановлений і підтверджений лікарем-психіатром тривожно-фобічний або тривожно-депресивний розлад, а 7,5 % — інші психічні розлади (шизоафективні розлади, психопатія, біполярний розлад особистості).
Отже, щонайменше чверть дітей (18,5 + 7,5 = 26 %) мали суттєві порушення психіки, більшість із них було виявлено в ранній пубертатний період, без обтяженого сімейного анамнезу. Проте попередні дослідження мали певні обмеження. Ці дослідження виконували переважно за участю внутрішньо переміщених осіб (ВПО) під час війни, ґрунтувалися на невеликих вибірках і проводили в одному регіоні, який постраждав від збройного конфлікту. Крім того, лише в кількох дослідженнях повідомлялося про наслідки для психічного здоров’я в регіонах, які по-різному постраждали від війни.
Вказані дослідження охоплювали дітей із двох регіонів Сирії, які постраждали від громадянської війни. На противагу цьому, дослідники порівнювали результати стану психічного здоров’я дітей у двох регіонах: один із них постраждав від збройного конфлікту між турецькими військовими і Робітничою партією Курдистану, а інший — не був зачеплений конфліктом. Однак розмір вибірки (756 осіб) був відносно невеликим, і оцінювали лише ризик розвитку ПТСР [5, 6].
Ми виявили лише два дослідження, у яких зосереджували увагу саме на психологічному впливі ранньої фази війни в Україні на підлітків. Зокрема, у крос-секційному дослідженні Климчука та Горбунової визначали рівень ПТСР було виявлено, що 28,0 % із 1 505 підлітків віком 10–15 років були схильні до ризику ПТСР. Однак це дослідження проводили в одному місті (Львів) де немає активних бойових дій, і досвід підлітків, пов’язаний із війною, не визначали.
Автори лонгітюдного дослідження підлітків, які були свідками воєнного конфлікту на сході Україні, виявили, що у 33,9 % зі 160 підлітків віком від 15 до 17 років, які мали ознаки ПТСР, розвинулася депресія порівняно з 8,5 % осіб без ПТСР. У цьому дослідженні не повідомляли про поширеність ПТСР або депресії, розмір вибірки був невеликим, а віковий діапазон — вузьким [5, 6].
Це найбільше з відомих досліджень, у якому за допомогою стандартизованих методів вивчали вплив російської воєнної експансії на психічне здоров’я підлітків. Метою дослідження було порівняння досвіду війни та ризику розвитку ПТСР, тривожних розладів та депресії у підлітків, які проживають у Донецькій області, де триває конфлікт із моменту російського вторгнення 2014 року, із популяцієї їхніх однолітків, які мешкають у Кіровоградській області, яка на момент проведення дослідження була мирним регіоном. Друга мета полягала в тому, щоб дослідити зв’язок між досвідом війни підлітків і ризиком розвитку ПТСР, тривожних розладів та депресії. Ми припустили, що підлітки, які проживають у Донецькій області, мають вищий ризик розвитку ПТСР, тривожних розладів і депресії, ніж їхні однолітки, які мешкають у Кіровоградській області [5, 6].
У цьому дослідженні представлено унікальні та важливі результати щодо травми та проблем психічного здоров’я, із якими зіткнулися підлітки на початковому етапі російсько-української війни. По-перше, підлітки з охопленої війною Донецької області повідомили про вищий рівень травматизації та підвищений ризик ПТСР, тривожних розладів та депресії, ніж їхні однолітки з Кіровоградської області (центр України). По-друге, вплив на психічне здоров’я підлітків як насильницьких, так і ненасильницьких подій, пов’язаних із війною, призводив до підвищення вказаного ризику. Ці висновки є особливо важливими на згаданому етапі, оскільки російсько-українська війна охопила всю територію нашої країни, тож набагато більше підлітків наражаються на ризик розвитку психічних розладів [5, 6].
Доведено, що збільшення інтенсивності та частоти прямих конфліктів спричиняє серйозні травми та підвищує ризик розвитку психічних розладів [5, 6]. Ненасильницька травма, спричинена війною, як-от вимушене переселення та втрата соціальної підтримки, також збільшила ризик розвитку ПТСР. Це підтверджує попередні дані дослідження про те, що ненасильницька травма війни може чинити вплив на психічне здоров’я так само, як і безпосереднє насильство під час війни [5, 6]. Вимушене переміщення наражає підлітків на додаткові стресові чинники, зокрема втрату близьких або далеких членів родини, однолітків і громади; соціально-економічні труднощі; а також перешкоди та проблеми після переїзду [5, 6].
Підлітки можуть бути обтяжені проблемами, спричиненими змінами в сімейній динаміці, наприклад, турботою про молодших братів і сестер та психологічними або фізичними проблемами, що виникають у тих, хто здійснює їх догляд. Надійні системи підтримки можуть дати підліткам відчуття безпеки, комфорту і здатності справлятися з несприятливими ситуаціями [5, 6].
Однак втеча від війни може розлучити великі сім’ї, коли рідні залишаються воювати, а старші члени родини фізично не в змозі здійснити таку небезпечну подорож. Брак підтримки дорослих, яким довіряють, і невизначеність щодо стабільного позитивного оточення чинять накопичувальний негативний вплив на психічне здоров’я підлітків [5, 6]. Наприклад, підлітки з охопленої війною Донецької області демонстрували значно підвищену поширеність ризику ПТСР, тривожних розладів і депресії.
Ці результати були очікуваними, оскільки підлітки зазнали впливу жорстоких воєнних подій, як-от обстріли, артилерійський вогонь або вибухи. Вони також отримували поранення або ставали свідками вбивств цивільних осіб, пошкодження майна, зокрема власних домівок. Точкова поширеність ризику ПТСР у цьому дослідженні узгоджується з даними попереднього дослідження, проведеним через 22 місяці після атак Аль-Акса під час інтифади в Ізраїлі [5, 6].
У дослідженні повідомляли, що 695 (7,6 %) підлітків віком 12–18 років пережили ПТСР. Однак дані інших досліджень щодо стану дітей і підлітків свідчать про набагато вищі ризики ПТСР. Частково це може бути пов’язано з тим, що вони перебували під впливом війни протягом тривалішого періоду часу, ніж у нашому дослідженні. Зокрема, в огляді ризику ПТСР серед палестинських дітей і підлітків повідомлялося, що загальна поширеність цього розладу становила 36 % [5, 6]. Цей показник був ще вищим (53 %) серед підлітків у дослідженні на базі школи в Дамаску, Сирія [5, 6]. В обох дослідженнях підлітки постійно піддавалися високому рівню конфліктів, втрачали членів родини та були змушені покинути домівку. На відміну від них, більшість підлітків у Донецькій області продовжували жити зі своїми неушкодженими сім’ями, не втрачали рідних і не були змушені залишати власні домівки. Це важливо, оскільки збереження соціальної підтримки родини та друзів захищає від розвитку ПТСР [5, 6].
Однак під час російського вторгнення 2022 року склалася інша картина: багато сімей були змушені покинути власні домівки [5, 6]. Підвищені показники розвитку тривожних розладів і депресії в дослідженні узгоджуються з даними літератури [5, 6]. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що після більш ніж двох років війни підлітки зазнали впливу вторинних стресових чинників, як-от розлука з близькими і втрата сім’ї, пошкодження майна, бідність і закриття шкіл, що могло мати адиктивний ефект [5, 6].
Цікаво, що в нашому дослідженні також виявлено підвищений рівень тривожних розладів і депресії у підлітків, які живуть у регіоні, не зачепленому війною, можливо, через їхні власні страхи перед війною в їхній країні, занепокоєння за безпеку своїх друзів або родичів, а також через конфлікт або вплив засобів масової інформації. Останні, найімовірніше, спричиняли підвищення ризику, оскільки дуже ймовірно, що підлітки мали доступ до тривожного висвітлення війни. Доведено, що новини про війну, конфлікти та кризові ситуації можуть викликати в підлітків почуття смутку та психологічного дистресу [5, 6].
Упродовж 2016–2017 рр. вплив досвіду війни збільшив проблеми з психічним здоров’ям серед підлітків в Україні. Важливість цих висновків стала особливо актуальною з огляду на російське вторгнення в Україну в лютому 2022 року, коли підлітки по всій країні зазнали високого рівня впливу воєнних подій. Зважаючи на це, можемо очікувати ще більшої поширеності кількості підлітків, які переживатимуть психологічний дистрес, і багато з них матимуть виразний ПТСР, тривожні розлади та депресію [5, 6].
Сильними аспектами цього дослідження є великий розмір вибірки та порівняння подій, пов’язаних із війною, і проблем психічного здоров’я підлітків у регіоні, охопленому воєнними діями, і в регіоні, який не був безпосередньо зачеплений конфліктом. Результати нашого дослідження доповнюють дані літератури про травму війни, але слід зважати на кілька обмежень. По-перше, це крос-секційне дослідження надає моментальний знімок психологічної адаптації підлітків до війни в Україні та не може відповісти на питання, пов’язані вони з довоєнним статусом. По-друге, дослідження ґрунтувалося на даних анкет для самозвіту, а інтерв’ю надали б більш достовірну інформацію щодо будь-яких діагнозів. По-третє, опитувальник воєнної травми не оцінювали на надійність і одночасну валідність. Однак результати продемонстрували, що опитувальник воєнної травми має прогностичну валідність. По-четверте, психометричні властивості цих інструментів в українській популяції були недоступні, і це питання має бути вирішене в майбутніх дослідженнях [5, 6].
Це дослідження дає унікальне уявлення про країну, яка зараз переживає повномасштабне вторгнення росії, представляючи дані про стан підлітків, які проживають в українському регіоні, що зазнав першого вторгнення 2014 року, і порівнюючи його з регіоном, який не постраждав від вторгнення. Підлітки в охопленій війною Донецькій області пережили вищий рівень травми і ПТСР, тривожних розладів і депресії, ніж у їхніх однолітків, які живуть у центральній Україні. Дані цього дослідження свідчать, що вплив війни безпосередньо збільшив ризик психологічних травм у підлітків. Крім того, вплив війни на сім’ї та громади відграватиме значну роль у психологічній адаптації, розвитку та ідентичності молодих людей. Неможливо недооцінювати психологічний вплив нинішньої війни в Україні на підлітків. Країни, які приймають біженців, також мають усвідомлювати необхідність надання їм своєчасних та ефективних послуг з охорони психічного здоров’я [5, 6].
Метою дослідження за участю українських дітей, переміщених до Польщі, було продемонструвати зв’язок між життєстійкістю, копінгом і контекстуальними чинниками та депресією і тривожними розладами. Було проведено перехресний аналіз 284 українських дітей віком 11–15 років, які були переселені до Польщі 2022 року через вторгнення рф до України. Учасників оцінювали за допомогою валідованих інструментів для вимірювання тривожності, депресії, життєстійкості та подолання труднощів, а також за допомогою спеціальної анкети.
Виявлено помітні зв’язки між депресією і такими змінними, як: вік = 12,04 (49 % дівчат); емоційне подолання; стійкість стосунків і значна втрата, на які припадає 39 % дисперсії (p < 0,001). Тривожність була тісно пов’язана з підвищеним емоційним подоланням і зниженою здатністю вирішувати питання, що спричинили значну дисперсію (стан — 32 %, риса — 45 %; p < 0,001).
Життєстійкість, особливо в контексті стосунків, і пережита втрата виділялися як найважливіші детермінанти результатів психічного здоров’я. Психічне здоров’я дітей у зонах конфлікту формується під впливом складної взаємодії індивідуальних і чинників середовища. Дані цього дослідження підтверджують ключову роль стійкості стосунків, втрати та механізмів подолання у модулюванні депресії та тривожних розладів в умовах війни. Вони свідчать про необхідність цілеспрямованих втручань, зміцнення позитивних стосунків і посилення адаптивних механізмів подолання [5, 6].
Дослідження за 2014–2018 рр. психічного стану дітей віком від 8 до 10 років і підлітків віком 12–18 років, які постраждали внаслідок війни на сході України, демонструють виразний зв’язок розвитку депресії та тривожних розладів із наступними соматичними проявами [12]. Значний відсоток соматичних ознак згаданих розладів становить нейрогенний сечовий міхур, на другому місці — захворювання ШКТ, на третьому — захворювання серцево-судинної системи [12].
Висновки
вгоруУ дослідженні психічного здоров’я дітей, які були свідками страти в Ірані 2006 року, виявили принаймні один із симптомів ПТСР через 3 місяці після події. Загалом було проведено анкетування 200 осіб, із них 104 дитини (52 %) стали свідками смертельної кари. Серед загальної кількості дітей у 24 (12 %) осіб було діагностовано хронічний ПТСР за шкалами DSM-IV.
Найпоширенішим симптомом повторного переживання, від якого страждали 29 % загальної кількості дітей, були повторювані та нав’язливі тривожні спогади про подію, за якими слідували тяжкі фізичні реакції в 20 %. Близько 14 % дітей зазнали сильного психологічного дистресу внаслідок подій, що символізували або нагадували аспект травматичної події, а 12 % мали повторювані тривожні сновидіння про цю подію. Найпоширенішим симптомом поведінки уникання було зниження цікавості до значущих видів діяльності (16 % усіх дітей), за яким слідувало відчуття відстороненості / відчуження від інших (12 %). Так, найпоширенішими симптомами гіперзбудження були дратівливість або спалахи гніву (28 %), перебільшена реакція страху (22 %) та підвищена пильність (22 %).
У загальнонаціональному перехресному дослідженні респондентів віком 16–18 років (n = 5071) з Афганістану, Іраку та Сирії, які переселилися протягом 2014–2018 рр. до Швеції, поширеність симптомів ПТСР за довірчим інтервалом становила 95 %. До 2018 року близько 74,5 % сирійських дітей мали щонайменше одну форму ПТСР (42,6 % були ВПО та 39,6 % перебували на межі бідності). Частіше діти мали потенційні проблеми з психічним здоров’ям (значно переважали симптоми ПТСР), а також труднощі соціалізації; крім того, підлітки піддавалися експлуатації, перебували на межі бідності, були схильними до агресивної поведінки та не мали доступу до освіти.
Результати дослідження «Психічне здоров’я батьків та дітей в Україні», у якому взяли участь 2004 українських батьків, які надали дозвіл для участі своїх дітей. Це дослідження проводили 2023 року. Опитувальник CATS є валідизованим і протестованим за допомогою факторного аналізу.
Поширеність імовірного ПТСР у вибірці дошкільнят становила 15,4 % (n = 77), а у дітей шкільного віку та підлітків — 14,4 % (n = 217). З усіх учасників дослідження (n = 1238) 13,8 % дітей (n = 171) відповідали критеріям ПТСР за DSM-5. Узагальнюючи дані дослідження, можемо стверджувати, що рівень тривожних розладів і депресії в дітей через російсько-український воєнний конфлікт за 2014–2024 рр. помітно зріс.
Також на період повномасштабного вторгнення в дітей помітно зросли рівні ситуативної (+ 26,7 %) та особистісної (22,6 %) тривожності. Сьогодні показники депресії сягають субклінічних рівнів, а тривожних розладів — клінічних, діагностичних ознак, що дає підстави та передбачає подальше вивчення цієї проблеми для розроблення адекватного алгоритму надання медико-психологічної та соціально-реабілітаційної допомоги.
Список літератури знаходиться в редакції
Психосоматична медицина та загальна практика. 2024.Том 9, № 3. DOI: 10.26766/pmgp.v9i3.540
/thumbs/widget_nn25_2-157_titul-1.jpg)
/thumbs/widget_nn25_1-156_titul-1.jpg)
