Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Раздел:
Всесвітній день запобігання самогубствам
Половина летальних випадків на нашій планеті припадає саме на самогубства. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), загальна кількість смертей від суїциду нині наближається до мільйона на рік. Щоб привернути увагу до цієї проблеми, ВООЗ проголосила 10 Вересня — Всесвітнім днем запобігання самогубствам. Основна мета згаданої дати — вкотре акцентувати на тому, що самогубствам можна протидіяти. Але для цього потрібно об’єднати зусилля в реалізації такої можливості.
Щорічно понад 800 тис. осіб у всьому світі закінчують життя самогубством. Нині самогубство посідає п’яту сходинку найчастіших причин смерті серед молоді 15–19 років. Починаючи з 2003р. за ініціативою Міжнародної асоціації запобігання самогубствам (IASP) відзначають Всесвітній день запобігання самогубствам (WSPD). Ці заходи впроваджують за активної підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і під патронажем Організації Об’єднаних Націй (ООН).
Суїцид — це глобальна і трагічна проблема для світової охорони здоров’я. За останні 45 років рівень самогубств зріс у всьому світі майже на 60 %. Відповідно до даних ВООЗ, у ІІІ тисячолітті від суїцидів гине більше людей, аніж через усі війни і насильницькі вбивства разом узяті. Власне, у структурі смертності самогубства посідають 27-ме місце серед провідних причин смерті: що 40 секунд хтось позбавляє себе життя (це 3 тис. щодня). За статистичними даними ВООЗ, у деяких країнах самогубство є однією з трьох основних причин смерті серед осіб віком 15–44 років і другою за значущістю — серед молодих людей від 10 до 24 років. Утім, офіційна статистика випадків суїциду значно відрізняється від реальної (за різними оцінками щонайменше вдвічі чи навіть учетверо), оскільки до неї потрапляють лише випадки з летальним наслідком. Адже ніхто не фіксує випадки невдалих суїцидальних спроб, кількість яких у 7–10 разів більша, ніж закінчених самогубств.
Нині ВООЗ поділяє всі країни за показником самогубств на три групи:
- низький рівень (до 10 осіб на рік на 100 тис. населення) — Греція, Італія, Гватемала, Філіппіни, Албанія, Домініканська Республіка, Єгипет та ін.;
- середній рівень (від 10 до 20 осіб на 100 тис. населення) — Австралія, США, Канада та ін.;
- високий і надвисокий рівень суїциду (понад 20 осіб на 100 тис. населення) — Латвія, Литва, Угорщина та ін.
Кількість самогубств у різних країнах неоднакова, проте найбільший тягар у глобальному масштабі припадає на країни з низьким і середнім рівнями доходів (приблизно 75 % усіх суїцидів).
За даними Державної служби статистики, Україна належить до країн із середнім рівнем самогубств (16,8 на 100 тис. населення). Із 6279 самогубців 2018 року 5172 були чоловіками. Для порівняння: внаслідок ДТП за цей період загинуло 3936 осіб, через отруєння алкоголем — 3089, вбито — 1638.
Проблема самогубства стосується всіх, незалежно від віку, рівня достатку, освіти чи місця проживання. Серед жінок кількість самогубств у світі вчетверо менша, ніж серед чоловіків. Однак, з іншого боку, саме особи слабкої статі намагаються накласти на себе руки в чотири рази частіше за сильну. До того ж ці цифри не враховують спроби піти з життя, які, за окремими даними, відбуваються в 20 разів частіше, ніж завершені самогубства. Спроби самогубства без летальних наслідків — найпоширеніші серед молодих людей і жінок, а це ще майже 20 млн випадків на рік. Відомо, що спроба самогубства тягне за собою психологічні наслідки як для того, хто чинить суїцидальні дії, так і щонайменше для шести осіб з його оточення (рідні, близькі).
Як одній із найважливіших проблем охорони здоров’я суїцидальній поведінці часто не надають належного значення. Попри розширення досліджень та отримання нових знань про самогубства та їхню профілактику, на сьогодні продовжують існувати табу і стигма навколо цієї теми. Люди, які потрапляють у скрутне становище, не шукають підтримки чи помочі, а лишаються зазвичай наодинці із собою. А якщо вони все-таки звертаються по допомогу, то нерідко стикаються з нездатністю багатьох систем і служб охорони здоров’я надати її своєчасно та ефективно. Такі чинники, як табу, стигма, сором і почуття провини, лише сприяють приховуванню фактів суїцидальної поведінки.
Здійснюючи активну роботу щодо їхнього подолання, система охорони здоров’я і суспільство можуть допомогти в запобіганні самогубствам. В основі самогубства — цілий комплекс психологічних, соціальних, біологічних, культурних і зовнішніх чинників. Згідно з комплексним планом дій у галузі психічного здороров’я на 2013–2020 рр., служби надання медичної допомоги мають включати профілактику суїциду як одну з найважливіших складових послуг, що надаються (ВООЗ, 2013).
Кількість суїцидів збільшується при загальних суспільних катаклізмах (економічних кризах, військових подіях, епідеміях), а також серед осіб, які зазнали тяжких втрат у дитинстві, безробітних, недавніх пенсіонерів, одиноких тощо. Особи, які вчиняють суїцид, на час скоєння самогубства зазвичай страждають від сильного душевного болю, перебувають у стані стресу, депресії, не відчувають можливість упоратися з проблемами, дивляться в майбутнє без надії. Спільною ознакою людей, схильних до самогубства, нерідко є складнощі у побудові близьких стосунків, тотальне почуття самотності, необґрунтоване відчуття провини, схильність до співзалежних відносин, занижена самооцінка, екзестенційні та духовні кризи тощо.
Причин може бути багато або вона може бути одна, але важливо інше — людина не може сама собі дати раду, тому самогубство для неї є спробою припинити страждання. Зазвичай її мислення спотворене відчайдушним депресивним сприйняттям світу та безпорадністю. Серед причин самогубства можуть бути і психічні хвороби, залежності від алкоголю та наркотичних речовин, депресія, фізичні вади, неврологічні, онкологічні захворювання, ВІЛ-інфекція. Якщо раніше найвищі показники самогубств спостерігали серед літніх чоловіків, то нині в третині країн світу (незалежно від ступеня її розвитку) до групи найвищого ризику належать саме молоді люди. У цих країнах самогубство потрапляє до трійки основних причин смерті у віковій групі 15–44 років, та є другою за значенням причиною смерті у віковій групі 10–24 років. Щодо профілактики депресій у підлітків важливу роль мають відігравати батьки. Головне — вчасно побачити зміни, що відбуваються з дитиною і вжити відповідних заходів задля запобігання летальним наслідкам.
Серед захисних чинників, що знижують ризик самогубства:
- Підтримка як сім’ї і друзів, так і інших важливих у житті людей.
- Релігійні, культурні та етнічні цінності.
- Участь у житті суспільства.
- Життя в соціумі, що приносить задоволення.
- Соціальна інтеграція, наприклад, за допомогою трудової діяльності, конструктивного використання дозвілля.
- Наявність доступу до послуг з охорони психічного здоров’я.
Хоча такі захисні чинники не знімають ризик самогубства, але вони можуть нейтралізувати сильні стресові ситуації. ВООЗ закликає держави, розробляючи власні стратегії охорони психічного здоров’я, спиратись на чотири головні завдання:
- Зміцнювати ефективне лідерство і керівництво в галузі охорони психічного здоров’я.
- Забезпечувати на первинному рівні комплексну, інтегровану медико-санітарну та соціальну допомогу.
- Втілювати стратегії зміцнення психічного здоров’я і профілактики в галузі психічного здоров’я.
- Посилювати інформаційні системи, базу фактичних даних і дослідження в галузі психічного здоров’я.
Як основний показник ефективності стратегій психічного здоров’я ВООЗ закликає брати саме частоту суїцидів, її зниження є цільовим орієнтиром плану дій щодо запобігання самогубствам. Належна, своєчасна і доступна лікувальна допомога в разі психічних розладів і порушень, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин, може також скоротити ризик суїцидальної поведінки.
Один з основних способів поліпшення доступу до медичної допомоги загалом і служб психічного здоров’я зокрема — це реалізація політики і практики підвищення грамотності населення щодо питань охорони здоров’я, насамперед центрів здоров’я в місцевих громадах. Серед практичних підходів: широке інформування населення про доступні послуги, уміння медичного персоналу розмовляти з пацієнтами і допомагати їм орієнтуватися в системі охорони здоров’я. Дуже важливо, щоб у стратегіях і практичних заходах із підвищення грамотності населення щодо питань охорони здоров’я було приділено належну увагу психічному здоров’ю.
Експерти наголошують, що більшість людей, намагаючись накласти на себе руки, не має твердого бажання померти. Переважно самогубці заздалегідь сповіщають про свої наміри. Тож необхідно пам’ятати, що суїцидальному вчинку можливо запобігти. Кожен із нас може цьому допомогти. Навіть хвилина спілкування з кимось зі свого оточення (член родини, друг, колега або навіть незнайомець) може змінити подальші кроки його життя. Щире співчуття, переживання, жаль, чуйність, бажання допомогти — саме ці риси відіграють головну роль і можуть запобігти трагедії. А надана вчасно підтримка та вміння вислухати допоможуть зменшити страждання людини. Співчуття та відсутність засудження нерідко відновлюють надію та рятують найцінніше — життя!
Втім, одним із найважливіших завдань працівників охорони здоров’я є виявлення, оцінка та підтримка осіб, які піддаються суїцидальному ризику. Медична допомога має охоплювати профілактику суїциду як одного з головних компонентів психічного здоров’я. Як відомо, психічні розлади і зловживання алкоголем призводять до збільшення кількості самогубств у світі. Раннє виявлення та ефективне ведення таких випадків — провідна умова забезпечення необхідної допомоги тим, хто її потребує.
Для запобігання самогубству також важливо визначити потенційно вразливу людину, яка належить до групи ризику, та зрозуміти, які саме обставини спонукають її до поведінки самознищення. Отже, щоб досягти прогресу в протидії самогубствам, необхідно використовувати багатогалузевий, усебічний підхід до цієї проблеми, об’єднуючи різні сектори і найбільш зацікавлені сторони з урахуванням місцевих умов.
Підготовула Лариса Мартинова
За матеріалами www.who.int
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2020 Год
Содержание выпуска 10 (121), 2020
Содержание выпуска 9 (120), 2020
Содержание выпуска 8 (119), 2020
-
Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю
-
Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією
-
Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу
-
Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями
-
Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем
Содержание выпуска 7 (118), 2020
Содержание выпуска 6 (117), 2020
Содержание выпуска 5 (116), 2020
-
Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус
-
Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом
-
Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра
-
Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів
-
Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом
-
Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
Содержание выпуска 4 (115), 2020
-
Діагностування біполярних афективних розладів відповідно до МКХ‑11: поточний стан та переваги
-
Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне
-
Методологія навчання лікарів у процесі безперервного професійного розвитку
-
Надання допомоги пацієнтам зі спінальною м’язовою атрофією в умовах пандемії COVID‑19
-
Ведення пацієнтів із панічним розладом у межах первинної медичної допомоги
-
Настанови щодо скринінгу та лікування депресії у пацієнтів із гострим коронарним синдромом
Содержание выпуска 3 (114), 2020
-
Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби
-
Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії
-
Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я
-
Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями
Содержание выпуска 2 (113), 2020
Содержание выпуска 1 (112), 2020
-
Дев’ять аспектів щодо маси тіла пацієнта та розладів харчової поведінки
-
Сприятливий вплив холіну альфосцерату щодо поліпшення когнітивного функціонування
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Критерії визначення резистентної до терапії біполярної депресії
-
Ефективність паліперидону пролонгованого вивільнення при лікуванні шизофренії
-
Настанови щодо ведення пацієнтів із невралгією трійчастого нерва
Содержание выпуска 1, 2020
-
Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера
-
Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику
-
Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів
-
Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги
-
Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться