Нові виклики для системи психіатричної допомоги дітям і дорослим молодого віку

Одним із пріоритетів системи охорони психічного здоров’я в Україні має стати забезпечення спадкоємності та безперервності психіат­ричної допомоги при переході споживачів психіатричних послуг від дитячо-підліткових сервісів до служб для дорослих. Принаймні кожна четверта людина у світі має проблеми з психічним здоров’ям. Зокрема, 75 % психічних захворювань дебютують до 25 років.

Системи охорони психічного здоров’я у світі традиційно поділено на сервіси для дорослих і дітей. Психіатрична допомога дітям і підліткам є частиною системи психіатричних послуг дорослим і не належить до пріоритетів при фінансуванні та кадровому забезпеченні. Цілісну політику в галузі охорони психічного здоров’я за роки незалежної української держави не вибудовано. Функції охорони психічного здоров’я дітей дотепер розподілені між Міністерством охорони здоров’я, Міністерством соціальної політики та Міністерством освіти і науки, діяльність яких у цій сфері погано скоординована і часто спирається на відомчі регуляторні документи, що суперечать один одному, мають різну, нерідко застарілу, терміно­логію. Нині психіатричні сервіси, які надають допомогу дітям і дорослим, також погано координують свою діяльність. Важливо наголосити, що підліткам, а часто і молодим особам, які досягли повноліття, притаманні відмінні від дітей чи дорослих специфічні особ­ливості порушень психіки й поведінки, які потребують спеціальних високоспеціалізованих терапевтичних втручань і специфічних форм соціального захисту. Після досягнення повноліття споживачі психіатричних послуг фактично залишаються поза увагою служб психіатричної підтримки.

Як приклад, сервіси, що надають спеціальні освітні послуги, АВА і TEACCH терапію для молодих осіб із розладами аутистичного спектра (РАС) у більшості країн Європи, мало­доступні. Так, підлітки з гіперкінетичним розладом після досягнення повно­ліття мають обмежений доступ до сучасних лікарських засобів, зокрема стимулянтів. Це є однією з причин зростання у когорті зазначених осіб дрібної злочинності та застосування до них примусових заходів медичного характеру. Крім того, після досягнення підлітком повноліття психіатри нерідко переглядають діагнози, кардинально змінюючи терапію.

В Україні бракує програм державної підтримки забезпечення психо­стимуляторами, сучасними атиповими антипсихотиками дорослих ­молодого віку з розладами з дефіцитом уваги і гіперактивністю (РДУГ), шизо­френією, біполярним афективним розладом. Перевагу надають хворим, які не продемонстрували значущої терапев­тичної відповіді на традиційні лікарські засоби, а також тим, у кого довелося відмовитися від лікування конвенційними засобами вна­слідок неприйнятних побічних ефектів.

У грудні 2014 р. у Венеції відбулася Європейська конференція StraMeHS із проблем психічного здоров’я молоді, а також спадкоємності та безперервності психі­атричної допомоги при переході споживачів психіатричних послуг від дитячо-­підліткових сервісів до служб для дорослих на рівні Міністерств охорони здоров’я країн Європейського союзу. Україна не зробила кроків із розроблення ­концепції реформування психіатричної допо­моги за рекомендаціями конференції. Відсутні спеціа­лізовані сервіси для надання психіат­ричної допомоги підліткам і молодим особам із тяж­кими розладами поведінки, для примусових заходів медичного характеру підліткам із розладами психіки та поведінки, які скоїли право­порушення.

Із початку 2020 р. людство пере­живає колективну психічну травму, пов’язану з пандемією COVID-19, що має як безпосередні, так і відтерміновані наслідки для психічного здоров’я. Так, прогно­зованим є зростання кількості та тяжкості психічних захворювань, зменшення доступності до загальномедичної, психіатричної допомоги та соціальної підтримки для осіб з особливими потребами внаслідок розладів психіки та поведінки. Пандемія в Україні розвивається на тлі ­реформування спеціалізованої медичної допомоги, скорочення фінан­сування амбулаторних психіатричних сервісів і психіатричних лікарень, що неминуче матиме свої наслідки. Впродовж багатьох років дослідники вивчають вплив соціальної ізоля­ції на психічне здоров’я, поширеність органних патологій, як-от ішемічна хвороба серця та інсульт, ризик смертно­сті.

COVID-19 викликав найбільшу насильницьку ізоляцію в істо­рії людства, локаут, відчуття втрати безперервності життя. Особливо уразливими є когорти підлітків і молодих осіб із РАС, шизофренією, РДУГ. Громади водно­час «стали недружніми до них». Ці пацієнти були позбавлені доступу до програм інклюзив­ної освіти і соціальної інклю­зії. Програми дистанційного навчан­ня та телемедицини під час локдауну продемонстрували негативний вплив на перебіг психічних розладів, що призвело до регресу адаптивних форм поведінки, погір­шення показників соціальної компетентності, здатності до соціальної інклюзії у багатьох споживачів психіатричної допомоги.

У Великій Британії зареєстровано збільшення випадків знущання та насильства над дітьми, скоєння суїцидальних вчинків і само­ушкоджувальної поведінки у неповнолітніх із розладами психіки. Частка пацієнтів, які отримують амбулаторні психіатричні обстеження та втручання, в Іспанії за час пандемії скоротилася на 75 %. Денні сервіси, реабілітаційні відділення для психіатричних хворих у громадах були зачинені.

Тож діти й підліт­ки з психічними розладами в Україні відчувають гострий брак підтримки з боку соціальних служб та амбулаторних програм психіатричної допо­моги. Слід розробити механізми підвищення ефективності психіатричної допомоги в умовах масової ізоляції, деморалізації систем психіат­ричної та соціальної підтримки за високого рівня інфікування та скорочення спеціалізованих сервісів і медичних працівників, підготувати відповідні інструментарії специфічної профілактики в групах ризику.