Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус
-
Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом
-
Диференціальна діагностика та лікування дорсопатій
-
Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра
-
Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів
-
Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом
-
Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
Диференціальна діагностика та лікування дорсопатій
Зміст статті:
Хронічний біль істотно погіршує якість життя пацієнтів, він може зумовлювати розвиток симптомів депресії, дратівливість, тривогу, порушень сну. Біль у спині (дорсопатія) — як один із найчастіших чинників звернення пацієнтів за медичною допомогою — виникає протягом життя у 70–90 % населення. Переважно саме остеохондроз хребта стає причиною больового синдрому в спині та одним із найпоширеніших хронічних захворювань, що посідає провідне місце серед патологій, які призводять до тимчасової непрацездатності.
До диференціальних діагнозів больових синдромів у спині належать:
- дегенеративно-дистрофічні зміни у хребті (остеохондроз, деформівний спондильоз, спондилоартроз);
- патологія м’яких тканин — міофасціальний синдром, перенапруження попереково-крижового відділу, тендиніти;
- травми;
- метаболічні захворювання — остеопороз, хвороба Педжета;
- запальні неінфекційні захворювання — хвороба Бехтєрєва, реактивні артрити, хвороба Крона;
- інфекційні захворювання — остеомієліт хребта, туберкульоз хребта;
- пухлини й метастази.
Часто пацієнти з остеохондрозом описують свої скарги як «відкладення солей» або «защемлення сідничного нерва». Це, звичайно ж, хибні уявлення, оскільки вони не зовсім розуміють, що при цьому відбувається з хребтом. Насамперед пацієнтові слід пояснити, що остеохондроз — це дегенеративно-дистрофічні зміни в хребті, які починаються з пульпозного ядра, поширюються на фіброзне кільце, а потім — на інші елементи хребтового рухового сегмента та нерідко зачіпають прилеглі нервові й судинні утворення.
До них належать:
1) дегенерація міжхребцевого диска;
2) протрузія, грижа, стоншення диска;
3) формування остеофітів.
Такі зміни нерідко починаються ще в молодому віці й прогресують протягом життя. Однак ступінь цього прогресування є неоднаковим у різних пацієнтів і залежить від низки чинників. Серед чинників ризику розвитку остеохондрозу: неправильна постава (сколіоз); значні фізичні навантаження і певні види діяльності (спорт — важка атлетика та інші; професії — вантажники, працівники сільського господарства, водії тощо); тривале перебування в незручному робочому положенні; надлишкова маса тіла; гіподинамія.
Особливості перебігу остеохондрозу
вгоруМіжхребцевий диск, функціями якого є амортизація, фіксація та забезпечення руху, являє собою найважливішу й найвразливішу ланку міжхребцевого суглоба. Протягом усього тривалого періоду розвитку остеохондрозу прогресивно наростають характерні для нього зміни: тріщини фіброзного кільця, переміщення пульпозної речовини, фібротизація.
Клінічна картина захворювання характеризується циклічністю перебігу зі зміною загострень і ремісій, виникненням і зникненням синдромів.
Серед стадій остеохондрозу виділяють такі:
I. Доклінічна:
- клінічних ознак немає або вони мінімальні.
II. Наростання змін (порушення обміну речовин) у драглистому ядрі:
- больові синдроми в ділянці уражених сегментів, м’язово-тонічні та іррадіювальні синдроми.
III. Повного руйнування фіброзного кільця (безліч розривів і тріщин):
- розвиваються протрузії дисків, спондилолістез, компресійні синдроми.
IV. Прогресування дегенеративних процесів регенерації міжхребцевого диска з подальшим заміщенням їх рубцевою тканиною:
- поширення деструкції на структури, що оточують хребець (судини, зв’язки);
- може порушуватися кровообіг у спинному мозку та вертебробазилярній системі;
- найтяжче ускладнення — спінальний ішемічний інсульт.
Ускладнення остеохондрозу класифікують як рефлекторні та компресійні. До першої групи належать больові синдроми (люмбаго, люмбалгія, цервікалгія, торакалгія); ангіоспастичні рефлекси хребетних артерій (синдром хребетної артерії), що призводять до порушення мозкового кровообігу у вертебробазилярній системі; трофічні рефлекси (плечолопатковий періартрит — нейродистрофічні зміни в плечовому суглобі). Компресійні ускладнення розвиваються внаслідок протрузії міжхребцевого диска. Серед них: вертеброгенні радикулопатії, полірадикулопатії (слабкість та атрофії, порушення чутливості, рефлекторні випадіння); вертеброгенна мієлопатія (стискання спинного мозку грижею міжхребцевого диска і як наслідок — парези м’язів ніг, порушення функції тазових органів); спінальний інсульт.
Для диференціального діагностування остеохондрозу необхідне клінічне обстеження, оскільки динаміку захворювання слід оцінювати передусім за клінічною картиною — наявністю больових відчуттів, розладів чутливості (гіпостезія, аналгезія або гіпералгезія в зоні іннервації корінців, зниження або випадіння підошовного/ахілового рефлексу) та руху (порушення ходьби тощо).
Нині широко застосовують також методи нейровізуалізації (магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія, спондилографія, електронейрографія в разі потреби).
Роль порушення корінцевого кровопостачання в патогенезі остеохондрозу хребта
Найуразливішою структурою міжхребетного отвору є венозне сплетення, яке зазнає стискання вже на стадії відносного стенозу без ознак прямої компресії корінця. Венозний застій у корінці призводить до його хронічного набряку з локальною ішемією, а згодом — до демієлінізації. Такий набряк зберігається протягом тривалого періоду, а швидка компресія робить його тяжчим. Через рефлекторні або компресійні ішемії виникають трофічні порушення нервових корінців певних спинномозкових сегментів і відповідних периферичних нервів.
Клінічно радикулоішемію поділяють на:
- минущі порушення корінцевого кровопостачання;
- гостре порушення кровообігу (із повною блокадою провідності корінцем);
- хронічне порушення кровообігу, тобто компресійно-ішемічну радикулопатію.
Дегенеративні зміни хребта можуть викликати судинні ураження — як церебральні, так і периферичні:
1. Центральні судинні ураження — у вигляді порушень кровообігу у вертебробазилярному басейні, у структурах головного та спинного мозку, наслідком чого можуть бути енцефалопатії та інсульти.
2. Периферичні ураження — у вигляді недостатності кровопостачання м’яких тканин, що своєю чергою призводить до ішемії периферичних нервів і тканин та дегенеративних змін у хребтових утвореннях, прогресування захворювання.
Підходи до лікування пацієнтів з остеохондрозом
вгоруНемедикаментозні методи
Сьогодні серед немедикаментозних методів лікування остеохондрозу, які відіграють важливу роль на всіх стадіях захворювання, найдієвішим є лікувальна фізкультура, тобто спеціальні вправи для зміцнення паравертебральних м’язів, що є методом номер один у світі для гальмування прогресування патології. Однак нині цей ефективний метод, на жаль, є найменш популярним серед пацієнтів з остеохондрозом, оскільки він вимагає регулярного виконання комплексу вправ принаймні п’ять разів на тиждень протягом усього життя.
Лікувальна фізкультура особливо ефективна на ранніх стадіях остеохондрозу, коли в пацієнта ще немає виражених больових відчуттів, розладів руху та чутливості. На пізніших стадіях, уже за наявності зазначених розладів, спеціальні вправи є вже менш дієвими. Комплекс лікувальних вправ можна замінити на заняття з плавання. Певних успіхів у лікуванні остеохондрозу допомагають досягти також й інші немедикаментозні методи, зокрема фізіотерапія, рефлексотерапія, масаж. У разі неефективності консервативних методів застосовують нейрохірургічне лікування.
Фармакотерапія
Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 487 від 17.08.2007, у Клінічному протоколі лікування дорсалгії вказані основні класи препаратів для медикаментозного лікування, а саме: нестероїдні протизапальні препарати; аналгетики; міорелаксанти; антипароксизмальні препарати; транквілізатори; антидепресанти; препарати з хондропротекторною та метаболічною дією; лікувальні засоби, що поліпшують мікроциркуляцію, регіонарну та центральну гемодинаміку, зменшують венозний застій і гідратацію тканин.
Найчастіше для лікування остеохондрозу хребта призначають нестероїдні протизапальні препарати. Однак слід пам’ятати, що таке втручання має бути комплексним, оскільки в патогенезі згаданого захворювання відіграють роль різні складові.
Інфузійні прапарати для лікування мікроциркуляторних порушень сприяють відновленню мікроциркуляції та ефективного колатерального кровотоку, поліпшують реологічні властивості крові, завдяки чому пацієнт отримує стійку і тривалу ремісію.
Розчин для інфузій Реосорбілакт® поліпшує мікроциркуляцію та гемодинаміку; покращує периферичний кровообіг; чинить протинабряковий ефект, який дає змогу усунути компресію різних структур центральної та периферичної нервової системи; зменшує набряк навколо корінців, діючи на його зовнішньосудинні причини; сприяє відкриванню прекапілярних сфінктерів.
Показаннями для застосування препарату Реосорбілакт® у неврології є:
- ішемія та набряк головного мозку;
- діабетична полінейропатія;
- дорсопатії за остеохондрозу хребта;
- різні порушення периферичного кровообігу (ендартеріїти та тромбофлебіти, хвороба Рейно).
Препарат призначають також у ранній період посттравматичних порушень; за розладів мікроциркуляції, спричинених шоком будь-якого генезу (опіковий, травматичний, токсичний). Зазвичай пацієнтам із дорсопатіями призначають по 200 мл Реосорбілакт® внутрішньовенно краплинно в першій половині дня протягом 5 діб.
Не рекомендовано використовувати Реосорбілакт® для першої допомоги в разі травм до остаточної зупинки кровотечі, за тяжких форм серцевої недостатності, за гострої ниркової недостатності (якщо пацієнтові не проводиться гемодіаліз). Також препарат не можна використовувати як розчинник для інших лікарських засобів.
Ще один препарат для інфузійної терапії при порушеннях мікроциркуляції — Тівортін® (аргініну гідрохлорид). Цей препарат містить оригінальний лівообертальний ізомер аргініну — амінокислоти, яка належить до класу умовно незамінних, є активним і різнобічним клітинним регулятором численних життєво важливих функцій організму, чинить важливі в критичному стані протекторні ефекти.
Аргінін діє на судинні стінки, захищаючи їх, він сприяє відновленню функцій ендотелію судин: є потужним регулятором судинного тонусу, підтримує анатомічну будову судин, сприяє збереженню гемостазу. Він активує ендотелійзалежний механізм вазодилатації, має антигіпоксичну, мембраностабілізувальну, цитопротекторну, антиоксидантну та дезінтоксикаційну дію, поліпшує периферичний кровообіг.
Показаннями для застосування препарату Тівортін® є передусім атеросклероз судин серця і головного мозку, атеросклероз периферичних судин; діабетична ангіопатія; астенічні стани. Зазвичай повний курс терапії препаратом Тівортін® становить 10 днів інфузійної терапії (по 100 мл на день) і 14 днів приймання перорального розчину (Тівортін® аспартат) по 10 мл двічі на день.
Доповнює дію двох вищезгаданих інфузійних засобів препарат Латрен® (1 мл розчину містить 0,5 мг пентоксифіліну), який діє на внутрішньосудинні порушення мікроциркуляції:
1) гальмує агрегацію тромбоцитів та еритроцитів; поліпшує реологічні властивості крові, зменшуючи її в’язкість і збільшуючи плинність у мікросудинах;
2) чинить помірну міотропну судинорозширювальну дію, не призводячи до «синдрому обкрадання»;
3) знижує продукування прозапальних цитокінів.
Застосування препарату Латрен® сприяє впливу на внутрішньосудинні причини набряку і його зменшенню навколо корінців нервів; активує ендотелійнезалежний механізм вазодилатації. Основними показаннями до застосування лікарського засобу є: атеросклеротична енцефалопатія; ішемічний церебральний інсульт; порушення периферичного кровообігу, зумовлені атеросклерозом, цукровим діабетом, запаленням. Призначають Латрен® також пацієнтам із трофічними розладами у тканинах, пов’язаними з ураженням вен або порушенням мікроциркуляції; облітеруючим ендартеріїтом; ангіонейропатіями (хвороба Рейно); порушеннями кровообігу ока; порушеннями функції внутрішнього вуха судинного генезу, які супроводжуються зниженням слуху.
Латрен® також використовують для лікування як захворювань центральної нервової системи (атеросклеротичні енцефалопатії), так і як засіб комплексної терапії патологій периферичної нервової системи (зокрема, дорсопатій, пов’язаних з остеохондрозом хребта).
Призначають препарат після курсу застосування Реосорбілакт®, по 200 мл внутрішньовенно краплинно протягом 5 днів (введення 100 мл пентоксифіліну має тривати щонайменше 60 хвилин).
Висновки
вгоруЛікування остеохондрозу хребта та дорсопатій передбачає виключно комплексний підхід, оскільки монотерапія не може забезпечити належної ефективності. Насамперед пацієнту необхідно рекомендувати лікувальну фізкультуру. За наявності загострень слід використовувати нестероїдні протизапальні препарати.
У складі комплексного лікування остеохондрозу хребта і дорсопатій необхідно коригувати мікроциркуляторні порушення за допомогою застосування тріади препаратів для інфузійної терапії, як-от: Реосорбілакт®, Тівортін® та Латрен®.
Такі заходи сприяють:
- усуненню набряку завдяки гіперосмолярності, відкриванню прекапілярних сфінктерів і поліпшенню периферичного кровообігу;
- відновленню функції ендотелію, активації як ендотелійзалежного, так і ендотелійнезалежного механізмів вазодилатації;
- захисту судин, зменшенню агрегації форменних елементів крові, зниженню продукції прозапальних цитокінів та посиленню мікроциркуляції.
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2020 Год
Содержание выпуска 10 (121), 2020
Содержание выпуска 9 (120), 2020
Содержание выпуска 8 (119), 2020
-
Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю
-
Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією
-
Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу
-
Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями
-
Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем
Содержание выпуска 7 (118), 2020
Содержание выпуска 6 (117), 2020
Содержание выпуска 5 (116), 2020
-
Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус
-
Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом
-
Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра
-
Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів
-
Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом
-
Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
Содержание выпуска 4 (115), 2020
-
Діагностування біполярних афективних розладів відповідно до МКХ‑11: поточний стан та переваги
-
Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне
-
Методологія навчання лікарів у процесі безперервного професійного розвитку
-
Надання допомоги пацієнтам зі спінальною м’язовою атрофією в умовах пандемії COVID‑19
-
Ведення пацієнтів із панічним розладом у межах первинної медичної допомоги
-
Настанови щодо скринінгу та лікування депресії у пацієнтів із гострим коронарним синдромом
Содержание выпуска 3 (114), 2020
-
Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби
-
Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії
-
Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я
-
Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями
Содержание выпуска 2 (113), 2020
Содержание выпуска 1 (112), 2020
-
Дев’ять аспектів щодо маси тіла пацієнта та розладів харчової поведінки
-
Сприятливий вплив холіну альфосцерату щодо поліпшення когнітивного функціонування
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Критерії визначення резистентної до терапії біполярної депресії
-
Ефективність паліперидону пролонгованого вивільнення при лікуванні шизофренії
-
Настанови щодо ведення пацієнтів із невралгією трійчастого нерва
Содержание выпуска 1, 2020
-
Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера
-
Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику
-
Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів
-
Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги
-
Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться