Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус
-
Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом
-
Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра
-
Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів
-
Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом
-
Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом
Відповідно до критеріїв Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10), змішаний тривожний і депресивний розлад характеризуються симптомами як тривоги, так і депресії. Вони є досить серйозними для обґрунтування психіатричного діагнозу, але жоден із них при цьому не переважає.
Клініцисти дуже часто виявляють тривожно-депресивний розлад на первинній ланці медичної допомоги, хоча оцінки щодо його поширеності дещо різняться залежно від застосовуваних діагностичних критеріїв. Значна частина пацієнтів спочатку звертаються по допомогу із соматичними скаргами (наприклад, напруга м’язів, головний біль, серцебиття, тахікардія, задишка тощо), які можуть «маскувати» основний розлад. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями, онкопатологією, цукровим діабетом та іншими метаболічними станами також можуть мати супутні симптоми тривоги та/або депресії (Möller etal., 2016).
Обґрунтованість і клінічна корисність виділення тривожно-депресивного розладу в окрему діагностичну категорію стала предметом дискусій. Цей розлад не був включений до Керівництва з діагностики та статистики психічних розладів п’ятого видання (DSM-5), оскільки запропоновані діагностичні критерії виявилися недостатньо надійними, зокрема наявні розбіжності в результатах щодо його поширеності та особливостей перебігу, стабільності діагностики тощо (Möller etal., 2016).
Фахівці, які підтримують включення тривожно-депресивного розладу до класифікаційної системи як діагностичної категорії, впевнені, що це дасть змогу надати пацієнтам відповідне лікування на ранній стадії хвороби та зменшити їхні страждання; полегшити дистрес, запобігти погіршенню симптомів і загостренням; зменшити витрати, пов’язані із цим поширеним станом.
Пильна увага дослідників до проблеми коморбідності депресивних і тривожних розладів зумовлена їхньою значною поширеністю. Так, за результатами епідеміологічного дослідження у США (Epidemiologic Catchment Area study), приблизно в половини пацієнтів із діагнозом великої депресії виявляють також коморбідний тривожний розлад (Regieret al., 1998). З іншого боку, майже 60 % осіб із тривожними розладами страждають на депресію (Lepine, 2002).
До того ж за біполярної депресії тривожні розлади виникають частіше, ніж за уніполярної (Das, 2013). А поєднання депресивних і тривожних розладів призводить до обтяження клінічної симптоматики, погіршення короткострокового й віддаленого прогнозу щодо обох розладів, підвищення частоти суїцидальних спроб і припинення терапії, зниження ефективності терапії антидепресантами (Solomon etal., 2012).
Клінічний випадок
вгоруДо вашої уваги представлено опис клінічного випадку пацієнта із тривожно-депресивним розладом, який проходив лікування в Державній установі (ДУ) «Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України» (м. Київ). Пацієнт був госпіталізований з установленим амбулаторно діагнозом хвороби Паркінсона, проте цей діагноз був спростований, а натомість виявлений тривожно-депресивний розлад. Лікування цього розладу виявилось досить ефективним.
Опис клінічного випадку сфокусований на особливостях клінічної картини; результати лабораторних та інструментальних досліджень не наведено, оскільки їх зміни не були суттєвими та клінічно значущими.
Анамнез життя
Пацієнт 56 років, мешкає в місті. Сімейний анамнез: народився в повній сім’ї, є єдиною дитиною. Пологи у відповідний термін, фізіологічні. Ріс і розвивався відповідно до віку. У дитинстві хворів на застудні захворювання.
Освіта вища, за професією інженер, працював за фахом. На період звернення звільнився за власним бажанням, причина — не справлявся з роботою. Одружений, має двох дітей та онука.
Із перенесених захворювань: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, атеросклеротичний кардіосклероз, еутиреоїдний зоб ІІ ступеня, дисбактеріоз і хвороба Паркінсона.
Травм, оперативних втручань не було. Алергічні реакції заперечує. За характером описує себе як помисливий, чуйний і спокійний.
Анамнез захворювання
Зі слів пацієнта, з юнацьких років був невпевненим у собі, боязливим, тому обрав для роботи саме технічну спеціальність, оскільки не бажав комунікувати з людьми.
Працюючи на одному і тому самому підприємстві все життя, не відчував проблем зі спілкуванням. У колективі був доброзичливим та активним. На роботі познайомився з майбутньою дружиною, стосунки в сімейному житті характеризує — «як у всіх». Полюбляє читати, рибалити та грати в шахи. На його думку, вперше його стан різко змінився близько двох років тому після конфлікту на роботі, коли йому загрожувало звільнення; почав відчувати тремор, головний біль, підвищення артеріального тиску.
Відтоді чоловік став надмірно хвилюватися через власний стан здоров’я. Часто відвідував лікарів. Симптоми були непостійними, одні змінювалися на інші, пацієнт описував їх досить нечітко. Зрештою він пройшов комплексне обстеження, на підставі якого було встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, атеросклеротичний кардіосклероз, еутиреоїдний зоб ІІ ступеня, дисфункція вегетативної нервової системи.
Пізніше у нього з’явилися: відчуття скутості в тілі, клубка в горлі; ниючий біль у ділянці епігастрію, відчуття «мурах по тілу»; посилене хвилювання за власне здоров’я. Зокрема, пояснює, що «лікарі не могли встановити точний діагноз, а я розумів, що хворий». На тлі цього знизився настрій, пацієнт звільнився з роботи, оскільки відчував, що «немає сил працювати». Відзначав постійно настороженість протягом дня, послаблення апетиту; переважно проводив час у квартирі, лише зрідка виходив на вулицю.
Такий стан тривав близько року. Пізніше з’явилося надмірне хвилювання; пацієнт став значно активнішим, не міг заспокоїтися, просив допомоги у рідних; порушився сон. Вранці, о четвертій-п’ятій годині ранку почав виходити на прогулянку, долаючи дистанцію завдовжки 2–5 кілометрів, трактуючи це тим, що так заспокоюється.
Далі наростало збудження; пацієнт був тривожним, не міг зосередитися, аби висловитися; почав відзначати тремор, скутість у м’язах, їх періодичне посмикування, слабкість у рухах; хода набула вигляду шаркаючої.
Пацієнт скаржився на те, що не може повноцінно рухати кінцівками. А під час чергового звернення по допомогу до сімейного лікаря в нього було запідозрено хворобу Паркінсона. Чоловік був скерований на діагностику та лікування до Інституту геронтології з попереднім діагнозом «Паркінсонізм».
Дані об’єктивного обстеження
Зовні скутий, обличчя амімічне, погляд сфокусований в одну точку; відповідає тихим голосом, повільно, проте як слід. Надмірно докладно пояснює анамнестичні дані, йому важко зосередитися, скаржиться на незібраність, просить зателефонувати дружині, щоб вона відповіла на поставлені запитання.
Дату та день тижня називає помилково, проте правильно — місяць і рік. Повідомляє паспортні дані без помилок, анамнестичні дані зазначає непослідовно. Знає, де перебуває. Розлади сприйняття заперечує, своєю поведінкою їх не виявляє.
Маячних ідей не висловлює. Мислення уповільнене, фіксований на скаргах, власних симптомах. Знижена увага, пам’ять не порушена. Інтелект відповідає віку та освіті. Емоційний фон настрою знижений, пацієнт тривожний і напружений.
Рухи скуті, час від часу відзначається тремор кінцівок і навіть тулуба: він посилюється, коли пацієнт говорить про це, та зменшується й навіть припиняється в разі відволікання на іншу тему. Суїцидальних тенденцій не виявляє. Критика до свого стану знижена.
Встановлення діагнозу
Пацієнта оглянув невролог, який спростував діагноз паркінсонізму, позаяк не було змін неврологічного статусу та об’єктивних даних, які б підтверджували цей діагноз. Далі чоловіка скерували до психіатра, який установив первинний діагноз «Тривожний синдром» і призначив антидепресант. За тиждень терапії вже спостерігалося поліпшення стану, суттєво зменшилися симптоми скутості та тремору. Так, за повторного огляду пацієнту встановлено діагноз «Змішаний тривожно-депресивний розлад» (F 41.2 за МКХ-10)
Отже, у клінічній картині свідченнями психогенної природи екстрапірамідних розладів пацієнта були такі симптоми, як: різкий початок із максимальною вираженістю симптомів уже за первинних ознак захворювання; статичний і пароксизмальний характер перебігу; наявність вторинної вигоди та впливу психологічного стресового чинника; непослідовність рухових розладів, які змінювалися протягом певного часу за частотою, амплітудою, напрямком, зменшувалися чи навіть зникали в разі відволікання уваги пацієнта.
Серед загальних клінічних критеріїв психогенних рухових порушень:
- раптовий початок та очевидний взаємозв’язок із психотравмувальною ситуацією;
- поліморфні (множинні) рухові розлади;
- варіабельні та альтернуючі рухові прояви, які змінюються під час огляду;
- невідповідність характеру рухових порушень симптомам відомих органічних захворювань;
- наростаючі патологічні рухи, які помітніші за фокусування уваги на «ураженій» частині тіла;
- припинення рухових розладів, коли пацієнт не підозрює, що за ним спостерігають;
- зменшення рухів чи їх зникненні в разі відволікання уваги (під час виконання тестів, які потребують концентрації);
- гіперекплексія (посилений стартл-рефлекс);
- зменшення патологічних рухів на тлі приймання плацебо чи сугестії;
- наявність супутніх психогенних соматоформних розладів;
- супутні психічні порушення (Williams et al., 1995).
В основу диференційного діагнозу психогенних гіперкінезів покладено чотири базисні чинники: руховий профіль, динаміка гіперкінезу, синдромальне оточення та перебіг захворювання (Голубєв, 1982).
Лікування тривожно-депресивних розладів має охоплювати комплекс психотерапевтичних і психофармакологічних методів. Найвищої ефективності можна досягти в разі їх поєднання.
Висновки
вгоруРізноманітність клінічної картини соматоформних, невротичних і пов’язаних зі стресом розладів часто призводить до маскування однієї хвороби іншою.
Отже, для уникнення помилок у діагностиці та вибору найефективнішої терапії необхідна обізнаність сімейних лікарів і лікарів вузького профілю щодо психічних розладів.
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2020 Год
Содержание выпуска 10 (121), 2020
Содержание выпуска 9 (120), 2020
Содержание выпуска 8 (119), 2020
-
Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю
-
Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією
-
Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу
-
Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями
-
Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем
Содержание выпуска 7 (118), 2020
Содержание выпуска 6 (117), 2020
Содержание выпуска 5 (116), 2020
-
Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус
-
Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом
-
Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра
-
Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів
-
Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом
-
Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
Содержание выпуска 4 (115), 2020
-
Діагностування біполярних афективних розладів відповідно до МКХ‑11: поточний стан та переваги
-
Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне
-
Методологія навчання лікарів у процесі безперервного професійного розвитку
-
Надання допомоги пацієнтам зі спінальною м’язовою атрофією в умовах пандемії COVID‑19
-
Ведення пацієнтів із панічним розладом у межах первинної медичної допомоги
-
Настанови щодо скринінгу та лікування депресії у пацієнтів із гострим коронарним синдромом
Содержание выпуска 3 (114), 2020
-
Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби
-
Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії
-
Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я
-
Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями
Содержание выпуска 2 (113), 2020
Содержание выпуска 1 (112), 2020
-
Дев’ять аспектів щодо маси тіла пацієнта та розладів харчової поведінки
-
Сприятливий вплив холіну альфосцерату щодо поліпшення когнітивного функціонування
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Критерії визначення резистентної до терапії біполярної депресії
-
Ефективність паліперидону пролонгованого вивільнення при лікуванні шизофренії
-
Настанови щодо ведення пацієнтів із невралгією трійчастого нерва
Содержание выпуска 1, 2020
-
Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера
-
Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику
-
Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів
-
Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги
-
Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться