сховати меню

Порівняння ефективності кветіапіну з модифікованим і негайним вивільненням у лікуванні пацієнтів із ранньою стадією психозу

сторінки: 22-24

Який препарат слід призначити в разі розвитку першого епізоду психозу? Шукаючи відповідь на це доволі непросте питання, лікар має брати до уваги багато аспектів, які можуть у той чи інший спосіб чинити вплив на нормалізацію стану пацієнта. Зокрема, клінічна ефективність такого втручаннявизначатиметься тим, яку саме лікарську форму препарату буде обрано. До вашої уваги представлено огляд статті M. Kelbrick «Quetiapine modified-release versus immediate-release in early psychosis», опублікованої у виданні Progress in Neurology and Psychiatry (2019; 23 (4): 29–31), що присвячена аналізу відмінностей між препаратами кветіапіну з негайним і модифікованим вивільненням.

Терапія антипсихотичними препаратами є ефективною за першого епізоду психозу як у разі застосу­вання її у гострій фазі захворювання, так і для підтримувального лікування з метою профілак­тики подальших епізодів у майбутньому (Zhang etal., 2013; Lally and MacCabe, 2015; Haddad and Correll, 2018).

Препарати цієї групи об’єднує схожість терапев­тичної дії, пов’язаної з антагонізмом щодо дофамінових рецепто­рів (D2-блокада) (Miller, 2009).

Однак автори зазначають, що є невеликі, але ­потенційно клінічно важливі варіації щодо їх дії та індивідуальної відповіді на терапію цими засобами, а також суттєві відмінності щодо переносимості лікування при ­застосуванні ­різних антипсихотичних препаратів (McEvoy etal., 2006; Leucht etal., 2013; Haddad and Correll, 2018).

Профіль рецепторного зв’язування кветіапіну

вгору

Кветіапін — атиповий антипсихотичний лікарський засіб із відносно широким профілем рецепторного зв’язу­вання.

Вказаний препарат та його активний плазмовий мета­боліт норкветіапін взаємодіють із ба­гатьма нейротранс­мітерними рецепторами. Їм притаманна спорідненість до дофамінових (D1- і D2-) і серо­то­нінових (5HT2A-) рецепторів головного мозку.

Саме така комбінація рецепторного антагонізму з більшою селек­тивністю до 5НТ2-, аніж до D2-рецепторів є ­такою, що сприяє клінічним антипсихотичним ефектам і низькій схильності до розвитку ­екстрапірамідних побіч­них симптомів за використання кветіапіну ­порівняно з типо­вими антипсихотичними препаратами.

Кветіапін не має спорідненості до переносника нор­адреналіну (транспортного білка норадреналіну) і має низьку спорідненість до серотонінових 5НТ1А-рецепторів, у той час як норкветіапіну притаманна висока спорідненість до обох субстанцій. Зокрема, кветіапін і ­норкветіа­пін є анта­гоністами 5-HT2A-рецепторів. Інгібу­вання нор­кветіапіном, а також часткова аго­ністична дія щодо 5HT1A-рецепторів може підсилювати ­терапевтичну ефективність препа­рату як антидепресанта.

Як для кветіапіну, так і для норкветіапіну характерна висока спорід­неність до гістамінергічних (H1-) ­рецепторів і α1-­адре­нергічних рецепторів і помірна спорідненість до α2-­адре­но­рецепторів.

Окрім того, кветіапін має низьку спорідненість або не має спорідненості до мускаринових рецепторів, тоді як норкветіапіну властива помірна або висока спорідненість до декількох підтипів мускаринових (М1-) рецепто­рів (Riedel etal., 2007).

Дієвість кветіапіну засвідчено результатами тестів на анти­­психотичну активність, таку як умовно-рефлекторне уникнення.

Препарат блокує дію ­дофамінових ­агоністів, що підтверджується або аналізом поведінки, або визначенням електрофізіологічних показників, та сприяє ­підвищенню концентрації дофамінових метаболітів і ­нейрохімічного індексу пригнічення D2-рецепторів.

Фармакокінетичні характеристики кветіапіну з негайним і модифікованим вивільненням

вгору

Ефективність кветіапіну було підтверджено не лише для лікування психозу, але й для поліпшення стану пацієнтів із біполярним афективним розладом під час ­епізодів манії та депресії; зростає також кількість позитивних даних щодо дії препарату для терапії тривожних розладів (Mundo etal., 2006; Chiesa etal., 2012; Kreys and Phan, 2015; Maneeton etal., 2016).

Випускають кветіапін у двох лікарських формах: із негайним вивільненням діючої речовини (immediate-release, IR), який призначається для приймання двічі на добу, та з модифікованим (пролонгованим) вивільненням (modified-release, MR), який слід ­застосовувати раз на добу.

Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну є лінійною та пропорційною при застосуванні дозувань до 800 мг раз на добу.

Під час порівняння однакових загальних добових доз препарату з модифікованим вивільненням для ­приймання раз на добу та кветіапіну з негайним вивільненням, який застосовували двічі на добу, площа під кривою «концентра­ція — час» (AUC) була однаковою, але максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) у другому випадку була на 13 % нижчою в стані рівноваги; AUC для мета­боліту нор­­кветіапіну — нижчою на 18 %.

Кветіапін активно метаболізується у печінці, дані застосування радіоактивно міченого кветіапіну засвідчили, що менше 5 % препарату не метаболізується і ­виводиться у незміненому вигляді із сечею або калом. Зокрема, із­­ сечею виводиться менш ніж 5 % загальної ­радіоактивності серед­ньої молярної фракції дози вільного кветіапіну та активного метаболіту норкветіапіну.

Відомо, що кветіапін добре абсорбується після перорального застосування. Найвища концентрація (Tmax) кветіапіну та норкветіапіну у плазмі крові досягається приблизно через 6 годин після приймання препарату з модифікованим вивільненням.

Для кветіапіну негайного вивільнення цей час становить 1,5 години після застосування. Пікові молярні концентрації у рівноважному стані активного метаболіту норкветіапіну становлять 35 % таких для кветіапіну.

Отже, кветіапін легко метаболізується і швидко виводиться. У той же час для лікування психічних захворювань потрібний тривалий час дії активної речовини.

Тож, на думку авторів, перевагу в застосуванні слід віддавати формам кветіапіну з модифікованою (пролонгованою) дією.

Основні аспекти та проблеми, пов’язані з першим епізодом психозу

вгору

Характеристика пацієнтів

Пацієнти з першим епізодом психозу являють собою діагностично неоднорідну групу. Зокрема, психотичні розлади можуть бути зумовлені застосуванням психо­активних речовин; психоз може бути як неафективним, так і афективним (Hobbs etal., 2017; Puntis etal., 2018).

Особи, які потерпають від психотичних розладів, як правило, це молоді люди, які мають стосунки, сім’ї, навча­ються та/або працюють, або ж шукають роботу (Tandberg etal., 2012).

Перебіг психозів

Часто перший епізод психозу супроводжується розвитком відстороненості у пацієнтів (Doyle etal., 2014). І хоча частота відповідей на лікування та ремісій за ­застосування антипсихотичних препаратів є високою, ризик рецидиву залишається значним через недостатній комплаєнс (недотримання схеми лікування препаратом — один із найбільш надійних предикторів рецидиву) та ­вживання наркотичних засобів (Abdel-Baki etal., 2012; Whale etal., 2016; Di Capite etal., 2018).

Окрім того, як зазначають експерти, в осіб із першим епізодом психозу чутливість до побічних ефектів, спричи­нених антипсихотичними засобами, є підвищеною (Fran­gou and Byrne, 2000; Monteiro etal., 2017).

Дотримання схеми лікування

Причини, через які пацієнти не дотримуються ­схеми приймання лікарських засобів, є багатофакторними. Вони ­зумовлені такими чинниками, як порушення когнітивної функції та недостатнє розуміння важливості ­комплаєн­су. До того ж важливими є особливості, ­безпосередньо пов’язані з лікуванням. Зокрема, вони охоплюють небажані побічні ефекти, систему доставки лікарського ­препарату та його форму, частоту дозувань та ефективність втручань (Kane etal., 2013).

Наслідками незадовільного комплаєнсу для пацієнтів та їхніх родин є не лише небезпека розвитку рецидивів, але й пов’язані з ними витрати. ­Недотримання ­схеми приймання медикаментозних препаратів спричиняє ризик як для пацієнтів, так і ­їхнього оточення; погіршує загальне функціонування та соціальну стабільність; ­знижує якість життя.

До негативних наслідків належать збільшення витрат на медичні послуги (зумовлене підвищенням частоти госпі­талізацій, відвідувань пацієнта медичним персоналом тощо) та прихована недостатня прихильність до ліку­вання, що призводить до марних витрат призначених препаратів (Haddad etal., 2014).

Переваги кветіапіну з модифікованим вивільненням

вгору

Як зазначено в таблиці, кветіапіну з модифікованим вивільненням притаманна проста й швидка схема ­титрування (Pan etal., 2015). На думку авторів, це зумовлює ­значну перевагу препарату, оскільки часто виникає необхідність терміново досягати терапевтичної дози та стаціонарного етапу лікування в гострій фазі захворювання.

nn20_3-144_2224_d.jpg

Таблиця. Відмінності в титруванні лікарських форм кветіапіну з модифікованим і негайним вивільненням

При цьому кветіапін із модифікованим вивільненням частіше застосовуються в терапевтичних дозах ­порівняно з кветіапіном негайного вивільнення, а його дозування раз на добу посилює прихильність пацієнтів до терапії та сприяє зменшенню частоти припинення лікування в разі призначення кветіапіну з модифікованим вивільненням (Diaz etal., 2004; Eriksson etal., 2012).

Седація в денний час

У пацієнтів молодого віку, які хочуть керувати автомобілем, працювати, вчитися, або є молодими ­батьками з маленькими дітьми, седація як побічний ефект ­терапії антипсихотичними препаратами перетворюється на ­суттєву проблему.

Відомо, що у багатоцентровому проспективному подвійному сліпому перехресному дослід­жен­ні за ­участю пацієнтів зі стійкими симптомами шизофренії ­лікування кветіапіном із модифікованим вивільненням ­асоціювалося з меншою денною седацією та кращим загальним задоволенням від лікування порівняно з терапією кветі­апіном із негайним вивільненням (Riedel etal., 2015).

Ці результати узгоджуються з отриманими в поперед­ніх дослід­жен­нях (Datto etal., 2009; Riesenberg etal., 2012). Кветіапіну з модифікованим вивільненням прита­манний менший порівняно з ­негайним вивільненням заспокійливий ефект у денний час; ­седація, яку він потенцій­но спричи­няє, здебільшого виникає протя­гом перших семи годин після ­застосування ­препарату. Оскільки ­кветіапін слід приймати на ніч, це може сприяти поліп­шенню ­якос­ті сну, тобто мати корисний ефект.

Як вважають автори, приймання кветіа­піну з модифіко­ваним вивільненням дає змогу ­досягти більш ­сприятливого рівня концентрації препарату в плазмі крові. Таке застосу­вання препарату супровод­жується ­загальною меншою ­частотою інших ­поширених побічних ефектів, зокрема паці­єнти рідше потерпають від сухості у роті, запаморочення, головного болю і нудоти (Datto etal., 2009).

Індивідуальні особливості пацієнтів при виборі антипсихотичних препаратів

вгору

Автори наголошують, що вибір антипсихотичних препаратів має бути індивідуальним для кожного пацієнта й уможливлювати досягнення балансу між ­ефективністю та переносимістю (Leucht etal., 2013).

Чинники, які слід брати до уваги під час вибору антипсихотичних препаратів, є такими:

  • досвід попереднього вибору препарату для ліку­вання;
  • відповідь на терапію та переносимість лікарського засобу;
  • профіль наявних симптомів (наприклад, у ­пацієнта, окрім психотичних симптомів, може бути потреба у стабілізуванні настрою або вирішенні проблеми зі сном і коморбідною тривожністю);
  • термінова потреба в досягненні терапевтичної дози лікування;
  • профіль ризиків, що можуть супроводжувати терапію;
  • індивідуальні особливості пацієнта (працевлаштування, керування автомобілем тощо);
  • індивідуальний профіль побічної дії антипсихо­тичного препарату (як небажаних, так і «корисних» ­побічних ефектів).

У разі вибору антипсихотичних препаратів слід також зважати на чинники, які можуть посилити прихильність паці­єнта до лікування.

Висновки

вгору

На думку авторів, під час вибору антипсихотичних препаратів для лікування пацієнтів із першим психотичним епізодом слід керуватися не лише показниками ефективності, але, що надзвичайно важливо, брати до уваги дані щодо переносимості лікарського засобу, фокусуватися на властивостях, які сприяють поліпшенню ­комплаєнсу та підвищують загальний рівень функціонування.

При першому епізоді психозу застосування ­кветіапіну з модифікованим вивільненням асоційоване з більш сприятливим профілем побічних ефектів порівняно з використанням кветіапіну негайного вивільнення.

Особливо слід зауважити, що кветіапін модифікованого вивільнення зумовлює меншу седацію в денний час. До переваг цієї форми препарату також належать ­швидке титрування, поліпшена здатність до ­досягнення терапев­тичного дозування та краща прихильність пацієнтів до ліку­вання.

Зрештою автори підсумували, що за призначення кветіапіну пацієнтам із ранньою стадією психозу кращим вибором буде саме його форма з модифікованим вивільненням.

Підготувала Наталія Купко

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски поточного року

5 (116)

Зміст випуску 5 (116), 2020

  1. Т. О. Скрипник

  2. Н.А.Науменко, В.И. Харитонов

  3. Ю. А. Крамар

  4. В.И.Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. Н.В. Чередниченко

  6. Ю.О. Сухоручкін

  7. Ю. А. Крамар

  8. Н. К. Свиридова, Т. В. Чередніченко, Н. В. Ханенко

  9. Є.О.Труфанов

  10. Ю.О. Сухоручкін

  11. О.О. Копчак

  12. Ю.А. Крамар

4 (115)
3 (114)
1
2 (113)
1 (112)