Депресія у похилому віці: психологічні, психіатричні та соціальні проблеми

Що стосується саме депресії, то це поняття потребує роз’яснення. Так само як існують різні форми раку і шизофренії, є декілька різновидів депресії. У похилому віці відомий нам поділ депресії на реактивну, тобто зумовлену зовнішніми факторами, ендогенну та інтрапсихічну втрачає своє діагностичне значення. Хворі похилого віку мають одночасно усі ці види депресії, а на додаток – соматичну, виникнення якої пов’язане із різними чинниками, що впливають на метаболізм нервової системи, – це гіпертонічна хвороба, порушення мозкового кровообігу, ендокринні зміни. Також не можна оминути можливий вплив порушень сну та деяких медикаментів, зокрема, ­адреноблокаторів, гормонів, антигіпертонічних препаратів. Деякі автори надають великого значення змінам у метаболізмі нейротрансміттерів, старінню гіпоталамусу та наростаючим у зв’язку із склеротичними змінами органічним порушенням, в тому числі атрофії мозку. Такий складний взаємозв’язок різних патогенетичних факторів зумовлює клінічну відмінність проявів депресії в похилому віці. Серед особливостей виділяють депресію із маяченням і психомоторним збудженням, тривогою, страхом, коли на тлі депресивного настрою, дратівливості, страху часто з’являються тривалий плач, розпач, хворі кличуть на допомогу, їм здається, що вони вмирають, що не працюють органи, що вони перетворилися на мерців, у деяких випадках їхні висловлювання сягають рівня синдрому Котара. До частих скарг соматичного характеру відносяться болі в м’язах, печія шкіри, відчуття каменю в животі, повна відсутність випорожнення. Такі стани пацієнти переживають як кінець життя. Хворі відмовляються від їжі, спілкування і вважають, що знаходяться в безвиході, агресивно сприймають будь­яку спробу їх заспокоїти. Інша частина депресивної симптоматики похилого віку характеризується ідеями вини, гріху, самозвинувачення, страхом і бажанням покарання, а в деяких випадках – очікуванням «страшного суду». H.J. Weitbrecht серед доволі частих проявів депресивної симптоматики звертає увагу на іпохондричні висловлювання, що стосуються власного тіла.