Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Загострення проблем психічного здоров’я дітей і підлітків в умовах пандемії COVID‑19
-
Як піклуватися про себе в складні часи: розв’язання власних проблем
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Атипові антипсихотики для лікування пацієнтів із біполярною депресією
-
Корекція якості сну і когнітивних функцій у пацієнтів із порушенням мозкового кровообігу
-
Раздел:
Атипові антипсихотики для лікування пацієнтів із біполярною депресією
Зміст статті:
- Різні терапевтичні стратегії
- Механізм дії кветіапіну
- Ефективність кветіапіну при біполярній депресії
- Переносимість препарату
- Висновки
За встановлення в пацієнта депресії слід обов’язково визначати, якою вона є — уніполярною (характерною для великого депресивного розладу) чи біполярною (зазвичай у рамках біполярного афективного розладу). Критерії діагностування біполярної депресії мають певні особливості, а її лікування потребує пошуку нових підходів, оскільки застосування традиційних антидепресантів не дає змоги досягти бажаного ефекту. До вашої уваги представлено огляд статті M. Bourin «Quetiapine as the pharmacological treatment of bipolar depression», опублікованої у виданні Clinical Journal of Pharmacology and Pharmacotherapeutics (2020; 1(2): 1009), у якій підсумовано дані використання атипових антипсихотиків для лікування пацієнтів із біполярною депресією.
У Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів 4-го і 5-го видань (DSM-IV та DSM-5) біполярний афективний розлад (БАР)визначають як комплексний афективний психічний розлад, що включає повторювані (гіпо-)маніакальні, депресивні, змішані афективні епізоди, резидуальні афективні симптоми при інтермісії, симптоми рецидивів афективних епізодів, неафективні коморбідні розлади психіки та поведінки.
Виділяють два основні типи біполярного афективного розладу: I — визначається наявністю щонайменше одного епізоду манії; II — щонайменше одного епізоду гіпоманії та депресії. Біполярна депресія ставить перед клініцистами подвійну — клінічну та терапевтичну — проблему. Клінічне розпізнавання біполярної депресії все ще значною мірою залишається недостатнім, оскільки занадто часто фахівці характеризують її як уніполярну.
Як зазначають дослідники, наявність (гіпо-)маніакального або змішаного епізоду іноді важко визначити в анамнезі життя пацієнта, адже за більшості випадків біполярного афективного розладу депресивні епізоди переважають маніакальні як за інтенсивністю, так і за тривалістю (Bourin, 2017).
З іншого боку, такі пацієнти рідко ідентифікують свої (гіпо-)маніакальні епізоди як патологічні, проте охоче пам’ятають їх як «особливо хороші часи» у житті. Тому оцінювання таких епізодів особами з оточення може допомогти при встановленні діагнозу.
Усі пацієнти з БАР мають певну історію повторюваних епізодів патологічних станів настрою, що характеризуються симптомами манії або депресії та періодично змінюються періодами відносно нормального настрою.
Діагностичні критерії біполярної депресії, як зазначає автор, є такими ж, як визначені в DSM-IV та DSM-5 для великого депресивного епізоду. Хоча біполярній депресії, судячи з усього, притаманні відносно специфічні клінічні ознаки, що в будь-якому випадку мають привернути увагу клініциста. Зокрема, для діагностики біполярної депресії при біполярному афективному розладі II типу потрібна наявність хоча б одного перенесеного раніше або поточного гіпоманіакального епізоду і перенесеного раніше або поточного великого депресивного епізоду.
Епізод біполярної депресії діагностують за наявності ≥ 5 із нижченаведених симптомів протягом 2 тижнів (зокрема, пригнічений настрій або втрата інтересу чи задоволення наявні майже щодня):
- депресивний настрій;
- втрата інтересу або задоволення;
- зменшення/збільшення маси тіла;
- безсоння/гіперсомнія;
- зниження самооцінки, втрата впевненості;
- зниження енергії, підвищена стомлюваність;
- безпричинний осуд себе, відчуття провини;
- погіршення здатності концентруватися чи обмірковувати;
- суїцидальні думки;
- значний дистрес чи знецінення.
Суїцидальний ризик є вищим за біполярної депресії, ніж за уніполярної, — майже вдвічі, якщо йдеться про біполярний афективний розлад II типу (Tandon, 2015).
Накопичені протягом тривалого періоду дані свідчать не на користь застосування класичних антидепресантів для лікування пацієнтів із біполярною депресією (Bourin, 2017).
Різні терапевтичні стратегії
вгоруНині однією з найкритичніших проблем для клініцистів щодо ведення пацієнтів із біполярною депресією є відсутність консенсусу з вибору стратегій її лікування.
Відповідно до останніх міжнародних настанов Британської асоціації психофармакологів (BAP), як зазначають дослідники, вибір лікування першої лінії обмежений лише двома стратегіями: застосуванням кветіапіну або ламотриджину (обидва препарати використовують як монотерапію) (Goodwin etal., 2016).
Інші міжнародні рекомендації пропонують використовувати як першу лінію терапії «класичні» стратегії: наприклад, літій як монотерапію або в поєднанні із селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну; комбінацію літій + вальпроат/вальпроєва кислота; або інноваційні стратегії: монотерапію ламотриджином, монотерапію кветіапіном, комбінацію оланзапін + флуоксетин (Lam etal., 2009).
Порівняння цих різних терапевтичних підходів за допомогою метааналізу даних 19 досліджень продемонструвало, що найкращий рівень доказовості щодо лікування біполярної депресії спостерігається при монотерапії кветіапіном або при застосуванні комбінації оланзапін + флуоксетин (Vieta etal., 2010).
Результати застосування літію, ламотриджину, арипіпразолу та пароксетину суттєво не відрізнялися від плацебо з погляду ефективності.
Механізм дії кветіапіну
вгоруКветіапін має сильну спорідненість до серотонінових рецепторів 5HT1A та 5HT2A та дофамінових рецепторів D1 та D2 (Prieto etal., 2010).
Антагонізм препарату щодо D2 зумовлює вплив препарату на психотичні симптоми та здатність контролювати настрій. Висока селективність кветіапіну щодо рецепторів 5НТ2А, блокування яких сприяє вивільненню дофаміну в певних ділянках мозку (префронтальна кора і нігростріатарний шлях), забезпечує толерантність щодо екстрапірамідної дії та краще сприяє збереженню виконавчих функцій, ніж при застосуванні звичайних нейролептиків. Як відомо, кветіапін має сильну спорідненість до рецепторів 5HT1A, активація яких, імовірно, відповідає за сприятливий вплив на настрій, тривогу та когнітивну функцію (Newman-Tancredi, 2010).
Препарату притаманна також спорідненість до гістамінергічних Н1-рецепторів (що зумовлює анксіоліз, седацію та підвищений апетит), а також до α1-адренергічних рецепторів (результатом чого можуть бути запаморочення й гіпотонія) та меншою мірою — до мускаринових рецепторів 1-го типу (що спричиняє сухість у роті), а от афінності до холінергічних рецепторів кветіапін не має.
Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, відіграє важливу роль у профілі ефективності лікарського засобу. Окрім того, що він, як і кветіапін, має спорідненість до рецепторів 5HT2, D1 та D2, йому притаманна також сильна афінність до транспортера норадреналіну (NET) (Cross etal., 2016). Цей потужний норадренергічний ефект, імовірно, зумовлює ефективність кветіапіну щодо симптомів депресії у пацієнтів із біполярним афективним розладом: константа дисоціації щодо зв’язування з рецепторами (коефіцієнт Ki; чим він нижчий, тим вищою є спорідненість) для норкветіапіну становить 12. Наприклад, Ki для нортриптиліну дорівнює 1,49–21; для венлафаксину — 1060–6310; для оланзапіну — > 10 000 (Lуpez-Muсoz and Alamo, 2013).
Ефективність кветіапіну при біполярній депресії
вгоруЕфективність кветіапіну при лікуванні депресивних епізодів, пов’язаних із біполярним афективним розладом I або II типу, було встановлено в кількох рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях.
У контрольованому плацебо дослідженні з використанням літію (серологічні показники вмісту препарату в плазмі крові — від 0,6 до 1,2 мекв/л), що тривало 8 тижнів, учасники — 802 особи з біполярним афективним розладом I або II типу, приймали кветіапін у дозі 300 або 600 мг (Young etal., 2010).
Відомо, що з першого тижня лікування кветіапін статистично достовірно зменшував ознаки депресії, і цей ефект зберігався впродовж решти восьми тижнів дослідження. Натомість застосування літію суттєво не відрізнялося від ефекту плацебо. Через вісім тижнів у групі терапії кветіапіном 70 % пацієнтів перебували в стадії ремісії, тоді як у групі лікування літієм цей показник становив 62 %, а в групі приймання плацебо — 56 %.
Зокрема, у чотирьох інших восьмитижневих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із біполярною депресією було підтверджено ефективність кветіапіну в дозуваннях 300 і 600 мг/добу щодо симптомів депресії, причому збільшення дозування препарату до 600 мг не давало додаткових переваг порівняно з прийманням 300 мг (Young etal., 2013).
Автор зазначає, що за окремих випадків біполярної депресії, які важко піддаються лікуванню, нерідко постає питання про застосування терапевтичних комбінацій. Що стосується поєднання кветіапіну з іншими препаратами, то наявних даних усе ще недостатньо, щоб можна було зробити остаточні висновки.
Дані пошукового дослідження за участю 232 пацієнтів із біполярним афективним розладом, яке проводили протягом чотирьох років у реальних умовах (із ретельним спостереженням і мінімальним впливом на учасників), підтвердили, що подвійна терапія (комбінацією літій + кветіапін) була ефективнішою для запобігання рецидиву, ніж комбінована терапія літієм і вальпроатом або ж монотерапія літієм, вальпроатом чи ламотриджином (Altamura etal., 2008).
Монотерапія кветіапіном також була ефективною у пацієнтів із гострою біполярною депресією та для профілактики переходу до манії/гіпоманії (Suttajit etal., 2014).
Переносимість препарату
вгоруПоширеними побічними ефектами, про які повідомляли під час дослідження ефективності кветіапіну, є сухість у роті, сонливість, седація, збільшення маси тіла (у середньому від 1,5 до 3 кг) та диспепсія.
Близько у 10 % пацієнтів спостерігали підвищення рівня тригліцеридів і загального холестерину в сироватці крові (найчастіше при підвищеному рівні холестерину ліпопротеїнів низької щільності та нижчому рівні холестерину ліпопротеїнів високої щільності).
Зокрема, у 1–10 % пацієнтів було виявлено підвищення рівня глюкози в крові. Дуже рідко дослідники фіксували дані про подовження інтервалу QT за значних передозувань кветіапіну (Garver, 2000).
Висновки
вгоруПідсумовуючи, автор зазначає, що особливий профіль психофармакологічної дії кветіапіну та його активного метаболіту норкветіапіну зумовлюють переваги препарату при лікуванні пацієнтів із гострою біполярною депресією. Щодо безпеки застосування препарату, як зауважує автор, наявність ризику метаболічного синдрому притаманна всім представникам класу атипових нейролептиків. Оскільки на початку лікування кветіапіном у пацієнтів можуть спостерігатися седація та ортостатична гіпотензія, доречним було б проведення поступового титрування дозування препарату.
Накопичені натепер дані щодо оцінювання користі та ризику застосування вказаного препарату, а також результати метааналізів і порівняння з іншими стабілізаторами настрою, на думку автора, дають усі підстави вважати кветіапін препаратом першої лінії для невідкладного лікування депресії.
Лікування антипсихотиком із пролонгованим вивільненням жінок середнього віку з великим депресивним розладом
Наявність вазомоторних симптомів та інших скарг, пов’язаних із менопаузою, може мати негативний вплив на якість життя та загальне функціонування. Безпека довготривалої гормональної терапії досі залишається дискусійним питанням, що зумовлює необхідність розроблення негормональних стратегій для лікування жінок середнього віку. Дані проведених досліджень також свідчать, що передменопаузальний період може бути пов’язаний із більшим ризиком розвитку в жінок середнього віку нових епізодів депресії, або її рецидивів (de Kruif et al., 2016; Bromberger and Epperson, 2018; Raglan et al., 2020).
Представляємо до вашої уваги попередній аналіз результатів дослідження C. N. Soares etal. (2020), присвяченого вивченню ефектів кветіапіну з пролонгованим вивільненням у жінок із великим депресивним розладом у періоди перед- та постменопаузи, який було опубліковано у статті «Midlife women with major depressive disorder: effects of quetiapine extended-release on mood, sleep and menopause-related symptoms» інтернет-видання Cambridge University Press.
Відкрите дослідження ефективності кветіапіну з пролонгованим вивільненням (150–300 мг/добу) тривало вісім тижнів. Жінки віком від 40 до 60 років (період перед- і постменопаузи), які страждають на великий депресивний розлад та мають симптоми, пов’язані з менопаузою, були відібрані для приймання плацебо протягом двотижневої фази. Аналізували первинний показник результату (тобто зміни ознак депресії) за шкалою оцінювання депресії Монтгомері–Асберг (шкала MADRS). До того ж вивчали: показники за шкалою оцінювання депресії Гамільтона (HAM-D); симптоми, пов’язані з менопаузою (за шкалою вираженості клімактеричного синдрому Гріна — GCS); показники за шкалою загального клінічного враження (CGI-S); характеристики сну (оцінені за Пітсбурзьким індексом якості сну — PSQI) і вплив нападоподібних відчуттів жару (припливів) на щоденне функціонування (за опитувальником оцінювання ступеня впливу припливів на повсякденну активність — HFRDIS).
Тридцять дев’ять жінок (середній вік 49,3 ± 4,3 року) були включені до фази приймання плацебо. Із них 25 відповідали критеріям включення до восьмитижневого дослідження ефективності кветіапіну пролонгованого вивільнення. Проведений проміжний аналіз результатів (із використанням останніх задокументованих значень — LOCF) уміщував дані щодо 18 жінок, які отримували лікування кветіапіном із пролонгованим вивільненням протягом чотирьох-восьми тижнів (медіана загальних балів за MADRS на початковому рівні дорівнювала 28 ± 6,1 бала; медіана фінальних значень дозування кветіапіну з пролонгованим вивільненням — 200 мг/добу). Наприкінці дослідження 13 із 18 (72,2 %) учасниць досягли ремісії (загальний бал за MADRS < 10 балів). Було продемонстровано значуще зниження загальних показників за шкалами MADRS (p < 0,001) і HAM-D (p < 0,001).
Лікування кветіапіном із пролонгованим вивільненням сприяло зменшенню проявів, пов’язаних із менопаузою, про що свідчило зниження загальних балів за шкалою GCS (р < 0,001), а також показників вираженості психологічних (р < 0,001), вазомоторних (р = 0,001) та соматичних (p = 0,001) скарг, які оцінювали за критерієм Вілкоксона.
Кветіапін із пролонгованим вивільненням сприяв зменшенню ознак сексуальної дисфункції, пов’язаної з менопаузою, що підтвердили зміни відповідних показників за підшкалами CGS (p = 0,06). Також спостерігали значуще скорочення загального тягаря, пов’язаного з вазомоторними симптомами, а саме зниження показників за шкалою HFRDIS (р < 0,001). Показники ефективності сну (зокрема, оцінюваної самими пацієнтками) та щоденних порушень сну значуще поліпшилися внаслідок лікування кветіапіном із пролонгованим вивільненням (р < 0,001 для всіх підпунктів PSQI).
Це одне з перших досліджень щодо вивчення ефективності кветіапіну з пролонгованим вивільненням для лікування великого депресивного розладу в жінок у період перед- та постменопаузи. Така фармакотерапія сприяла зменшенню не лише ознак депресії, але й вазомоторних симптомів і скарг на порушення сну.
На думку авторів, для кращого вивчення предикторів відповіді на терапію кветіапіном із пролонгованим вивільненням та ефективності вказаного препарату в пацієнток цієї популяції необхідне проведення більш масштабних рандомізованих досліджень із контролем плацебо.
Підготувала Наталія Купко
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2021 Год
Содержание выпуска 10 (131), 2021
-
Здоров’я вдома: основні складові психічного здоров’я і благополуччя
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Емоційне вигорання медичних працівників: моделі, фактори ризику та протективні фактори
-
Міжлікарські взаємодії засобів, що застосовують при COVID-19, та антипсихотичних препаратів
-
Практичні поради щодо призначення сертраліну для лікування пацієнтів із депресією
-
Застосування ботулінотерапії за розширеними показаннями у неврології та дерматології
Содержание выпуска 9 (130), 2021
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Коморбідність серцево‑судинних захворювань та депресивних розладів
-
Застосування магнітно‑резонансної томографії для визначення структурної етіології епілепсії
-
Терапія антидепресантами: аналіз ефективності, безпеки та оптимальних строків коригування дози
-
Можливості досягнення ранньої відповіді на терапію у пацієнтів із депресією
-
Настанови щодо фармакологічного лікування пацієнтів з епілепсією
Содержание выпуска 8 (129), 2021
Содержание выпуска 7 (128), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Лікування великого депресивного розладу із симптомами психозу
-
Фармакологічний профіль та особливості клінічного застосування арипіпразолу
-
Аналіз психоневрологічних ускладнень та дефіциту вітаміну В12, зумовлених COVID‑19
-
Настанови щодо оцінювання хронічного болю та ведення пацієнтів із первинним хронічним болем
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Содержание выпуска 6 (127), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Фармакотерапія нейропатичного болю: особливості дозування та титрування дози
-
Ефективність і безпечність терапії антипсихотиками у високих дозах
-
Адаптация доказательных стратегий предотвращения самоубийств во время и после пандемии COVID‑19
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Содержание выпуска 5 (126), 2021
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
-
Альтернативний фармакотерапевтичний підхід до лікування пацієнтів із кататонічною шизофренією
-
Настанови щодо лікування епілепсії у дорослих і педіатричних пацієнтів
-
Дослідження перебігу COVID‑19 у пацієнтів із розсіяним склерозом на тлі терапії окрелізумабом
Содержание выпуска 4 (125), 2021
-
Безпека медичних працівників в умовах пандемії та підтримка психічного здоров’я
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Антидепресант тразодон: оцінка властивостей та застосування в клінічній практиці
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Хворобо-модифікувальна терапія пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією
-
Профілактика, діагностика та лікування осіб із хворобою Лайма
-
Рекомендації щодо фармакотерапії розладів тривожного спектра у дорослих
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із неврологічними проявами COVID‑19
Содержание выпуска 3 (124), 2021
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Нові можливості фармакотерапії великого депресивного розладу
-
Когнітивні порушення, пов’язані з віком: «тиха» епідемія, що загрожує людству
-
Депресії та когнітивні порушення: можливості комбінованої терапії
-
Лікування резистентного до терапії генералізованого тривожного розладу
Содержание выпуска 1, 2021
-
Синдром обструктивного апное та інші порушення дихання уві сні у дорослих пацієнтів
-
Особливості фармакотерапії епілепсії у пацієнтів літнього віку
-
Потенційні патологічні механізми тривожних розладів в осіб похилого віку
-
Потенційна роль мемантину в профілактиці та лікуванні COVID‑19
-
Рекомендації щодо ведення пацієнтів із судинними когнітивними порушеннями
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
Содержание выпуска 2 (123), 2021
-
Загострення проблем психічного здоров’я дітей і підлітків в умовах пандемії COVID‑19
-
Як піклуватися про себе в складні часи: розв’язання власних проблем
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Атипові антипсихотики для лікування пацієнтів із біполярною депресією
-
Корекція якості сну і когнітивних функцій у пацієнтів із порушенням мозкового кровообігу
Содержание выпуска 1 (122), 2021
-
Діагностика загальних причин запаморочення на первинній ланці
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Настанови щодо лікування пацієнтів із резистентним до терапії біполярним афективним розладом
-
Розлади харчової поведінки: сучасний підхід до діагностування та лікування
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться