Безпека медичних працівників в умовах пандемії та підтримка психічного здоров’я

28 квітня відзначається Всесвітній день охорони праці. Цьогоріч він проходить під гаслом: «Передбачати, готуватися та реагувати на кризи — інвестуймо зараз у стійкі системи безпеки та здоров’я на роботі», зумовлених пандемією COVID-19. Серед нагальних завдань — підтримка психічного здоров’я та добробуту працівників у сфері охорони здоров’я та догляду.

Через пандемію та її наслідки у всьому світі ­уряди, роботодавці, працівники та населення загалом зіткнулися з безпрецедентними проблемами. Вони торкнулися майже кожного — від ризику передавання вірусу на робочих місцях до ризиків щодо ­безпеки та здоров’я на роботі. Нині величезна кількість людей, які щодня контактують із COVID-19, опиняються в небез­пеці, зокрема це медичні працівники.

В Україні за час пандемії, за статистичними даними станом на 28 квітня 2021 року, на COVID-19 ­захворіли 82 тис. 189 медичних праців­ників, 796 випадків хвороби стали летальними. Медичні працівники можуть наража­тися на ­професійні небезпеки, що становлять ­ризик ­хвороб, ­травматичних ушкоджень і навіть ­смерті в ­контексті реагування на COVID-19. ­

Серед професійних ризиків: ­інфікування COVID-19; ­ураження шкіри та тепловий удар внаслідок ­тривалого ­використан­ня засобів індивідуального захисту; вплив токсинів через інтенсивне застосування ­дезінфекційних засобів; психологічний дистрес; хронічна втома; стигма­тизація, ­дискримінація, фізичне та психологічне насильство та переслідування.

Тож психосоціальна підтримка є ­однією з найважливіших стратегій запобігання ­стресовим ­реакціям через виго­рання та інші наслідки панде­мії серед постачаль­ників ­медичних послуг.

Як зазначено в концепції Всесвітньої організації ­охорони здоров’я (ВООЗ)/Міністерства охорони праці щодо програм безпеки і здоров’я медичних працівників на роботі, кожен заклад охорони здоров’я має розробити і впровадити програму з безпеки і здоров’я на робочому місці, а ­також залучити призначеного та відпо­відно підго­товленого координатора з питань безпеки і здоров’я на ­місцях.

Бюро ВООЗ в Україні та Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України ­розробили навчальний курс із питань психічного здоров’я та психо­соціальної підтримки під час COVID-19 для медичних працівників. Станом на березень 2021 р., за підтримки ВООЗ на­вчання пройшли понад 500 медич­них пра­цівників по всій країні. Цей навчальний пакет містить чотири модулі. ­Перший і останній — для керів­ників ­медичних служб, щоб допомогти їм побудувати систему психо­соціальної підтримки населення та само­підтримки медичних пра­цівни­ків. Другий і третій — допомагають медич­ним праців­никам виявляти психосоціальні ­потреби ­населення та надавати допомогу та підтримку, а також піклува­тися про власне благополуччя під час пандемії COVID-19.

Поінформованість про психічне здоров’я суттєво ­зросла на тлі пандемії COVID-19. Генеральний директор ВООЗ, д-р Тедрос Гебреєсус, визначив психічне здоров’я пріоритетним для прискореного впровад­жен­ня 13-ї ­Загальної програми роботи ВООЗ (GPW13) 2019–2023 рр.

Як зазначив пан Гебреєсус, настав час діяти, щоб ­надати громадам і людям можливість досягти ­найвищого рівня здоров’я, що можна отримати лише тоді, коли буде забезпечено їхнє психічне благополуччя та їхні права.

Європейське регіональне бюро ВООЗ зібрало низку практичних інструмен­тів та інтервен­цій, які нині використовують у багатьох країнах для підтримки ­психічного здоров’я та добробуту працівників у сфері охорони здоров’я та догляду.

Основну увагу в доповіді «Підтримка психічного здоров’я та добробуту працівників охорони здоров’я та догляду» (2021) було сконцентровано на обміні ­роздумами, набутим ­досвідом і ресурсами під час робочих зустрічей та вебінарів. Їх мета — висвітлити спектр практичних ­інструментів і втручань, якими нині послуговуються у Європей­ському регіо­ні ВООЗ для підтримки психічного здоров’я та ­добробуту працівників охорони здоров’я та їхніх робото­­давців щодо управління стресом, психологічної ­допомоги та охорони психічного здоров’я.

Нині спостерігається зростаюче навантаження на ­психічне здоров’я та ­збільшення потреб, що виникають як прямі та опосередковані наслідки панде­мії серед медич­них ­працівників та населення загалом. Як ­наслідок, служби психічного здоров’я — ­переобтяжені, оскільки потреби в охороні здоров’я зростають через пандемію та заходи ізоляції.

Стратегії задоволення цих потреб охорони здоров’я значною мірою покладаються на своєчасні та адекватні відповіді через посилення управління та системи психічного здоров’я, доступності послуг, віртуальних платформ і відповідної розбудови спроможності постачальників послуг. Коротко- та середньострокові стратегії ­зосереджені на зміцненні мереж психічного здоров’я на базі громади та за допомогою телемедицини для груп високого ­ризику. Можливості довгострокової реформи психічного здоров’я передба­чають зміцнення законодавчої бази, перерозподіл ­фінансових ресурсів і співпрацю з місцевими та між­народними партнерами.

Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка (MHPSS) включають стратегії захисту або сприяння психо­логічному благополуччю та запобігання психічним станам. Міжвідомчий постійний комітет (IASC, 2020) ­надав настанови щодо вирішення питань психічного ­здоров’я та психосоціальних аспектів під час епідемії.

Виклики надання послуг з охорони психічного здоров’я

Проблеми з надання послуг психічного здоров’я, що виникають під час пандемії COVID-19, потребують ідентифікації груп високого ризику для планування відпо­відних заходів. Так, пріоритетними цільовими групами насе­лення є постачальники послуг, пацієнти, які вже контактували зі службами психічного здоров’я та ­потенційні нові користувачі, яким може знадобитися підтримка психіч­ного здоров’я на тлі пандемії, зокрема ті, хто втратили родича або близьких.

Зосеред­жен­ня уваги на постачальниках медичних ­послуг не має обмежуватися медичними працівниками швидкої допомоги та реанімаційного відділення, а також працівниками психічного здоров’я.

Власне, проблеми, що стосуються пропонованих ­послуг у сфері психічного здоров’я, можна звести до трьох груп: амбулаторні послуги, стаціонарна ­допомога та ­доступність ліків. ­

Питання амбулаторних служб охоплювали обмежену здатність ­медичних служб використовувати віртуальні/­телемедичні платформи для надання допомоги конкретним групам населення, тобто особам похилого віку та ін., або для поширення ключових повідомлень та відповідної інформації через засоби масової інформації.

Щодо ­стаціонарної допомоги — це проб­леми достатнього часу для ­приймання пацієнтів і надання допомоги в умовах карантинних обме­жень.

Виклики доступу до служб психічного здоров’я

Основними перешкодами для доступу до послуг з охорони психічного здоров’я, зокрема до терапії та інших видів допомоги, стали національні карантинні обмеження, згідно з якими чимало медичних центрів припинили роботу з метою подолання поширення COVID-19.

Дефіцитні ресурси для реорганізації служб охорони психіч­ного здоров’я у віртуальні форми та системи призначень були визначені як такі, що ставлять під загрозу доступ до відповідних послуг.

Використання віртуальних методів лікування та втручань залежить від доступності послуг, а також досвіду ­пацієнта щодо використання технологічних інструментів, які не є оптимальними за поточного сценарію.

Зокрема, отримання медичної допомоги зменшується через обмежену кількість професійних і чинних громадських центрів, що можуть надавати психологічну підтримку під час пандемії.

Експерти зауважують, що саме доступ до ліків ви­значено як потенційну проблему, ­зважаючи на меншу ­доступність до психотропних засобів порів­няно з тими, що застосовують загалом для підтримки соматичного ­здоров’я та для станів, пов’язаних із COVID-19.

Одним із найвищих викликів сьогодення стало за­безпечення безперервності медичної допомоги з вико­ристанням стратегій із дотриманням протиепідемічних ­заходів.

Серед нагальних тем — доступність кваліфікованих фахівців з охорони психічного здоров’я на рівні первинної медичної допомоги, обмежений доступ до психо­тропних ліків під час пандемії, відсутність на­вчання та ресурсів для проведення сеансів ­телемедицини, а ­також поси­лення діяльності екстрених служб у галузі ­психічного здоров’я для реагування на підвищений ­попит під час цієї кризи.

Висновки

Кризові ситуації, на кшталт пандемії COVID-19, ­попри невід’ємні драматичні наслідки, можуть створити ­нові можливості для вдосконалення служб ­психічного ­здоров’я.

Це стосується реформування служб ­психічного здоров’я в довгостроковій перспективі. ­Серед інших стра­­тегій — створення або зміцнення служб психічного здоров’я за допомогою телемедицини та ­національних або місцевих гарячих ліній для охорони психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.

З огляду на особ­ливу ­природу COVID-19 та його глибо­кий вплив на психічне здоров’я та добробут ­населення, такий довгостроковий підхід має стати основою для здійснення віртуальних втручань, спрямування нарощування потенціалу на захист ­психічного здоров’я користувачів і постачальників медичних послуг, посилення прийняття рішень на підставі фактичних даних та інтеграцію психосоціальної ­підтримки у механізми високого рівня.

Підготувала Лариса Мартинова

За матеріалами www.phc.org.ua та www.who.int