Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться-
Безпека медичних працівників в умовах пандемії та підтримка психічного здоров’я
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Антидепресант тразодон: оцінка властивостей та застосування в клінічній практиці
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Хворобо-модифікувальна терапія пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією
-
Профілактика, діагностика та лікування осіб із хворобою Лайма
-
Рекомендації щодо фармакотерапії розладів тривожного спектра у дорослих
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із неврологічними проявами COVID‑19
-
Раздел:
Рекомендації щодо фармакотерапії розладів тривожного спектра у дорослих
Зміст статті:
- Генералізований тривожний розлад
- Панічний розлад
- Посттравматичний стресовий розлад
- Соціальний тривожний розлад
- Загальні рекомендації щодо використання антидепресантів при розладах тривожного спектра
Розлади тривожного спектра нині є одними з найпоширеніших серед психічних розладів, які асоціюються з високим тягарем захворюваності, часто супроводжуються симптомами депресії, соматичними ознаками, розладами особистості та порушеннями, пов’язаними зі зловживанням психоактивними речовинами. Фармакотерапія цих станів є найважливішоюскладовою лікування дорослих осіб із розладами тривожного спектра. До вашої уваги представлено оновлені рекомендації Національної службиохорони здоров’я Великої Британії (NHS, 2021) щодо призначення відповідногомедикаментозного лікування пацієнтів із генералізованим тривожним, панічним, посттравматичним стресовим і соціальним тривожним розладами.
Генералізований тривожний розлад
вгоруГенералізований тривожний розлад (ГТР) часто наявний разом із супутніми психічними розладами і є наслідком стану фізичного здоров’я чи вживання наркотичних речовин. Слід передусім виключити диференціальний діагноз або починати з лікування супутніх захворювань.
Вибір лікування
Можливість застосування фармакотерапії слід розглядати для осіб, які не реагували на психологічні втручання низької інтенсивності та віддають перевагу лікарським засобам, а не високоінтенсивним психологічним заходам.
Перша лінія: сертралін (найкраще переносять пацієнти; призначення поза зареєстрованими показаннями) або флуоксетин (найвища ефективність; призначення поза зареєстрованими показаннями). Для лікування депресії необхідно починати з половини звичайної початкової дози та титрувати її до оптимальної за умови нормальної переносимості. Якщо початкове лікування погано переноситься або після 12-тижнів терапії спостерігається неадекватна відповідь, необхідно припинити приймання препарату й розглянути альтернативний варіант — селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну (СІЗЗСН). |
Примітка. Якщо упродовж перших 4 тижнів у пацієнта не спостерігається жодного поліпшення стану, відповідь на лікування малоймовірна; слід розглянути можливість збільшення дозування або переведення на альтернативний препарат.
Друга лінія: венлафаксин або есциталопрам. Третя лінія: прегабалін (якщо пацієнт не переносить СІЗЗС або СІЗЗСН). Розгляньте можливість застосування бензодіазепіну (діазепаму) для екстреного лікування: – за тяжких ознак тривоги, якщо вони надзвичайно стресогенні та/або призводять до втрати працездатності; – у разі посилення проявів тривоги на початку лікування СІЗЗС. Призначайте тільки короткотривале лікування: курс до 4 тижнів, зокрема і період зменшення дозування. |
Примітки:
- Венлафаксин із модифікованим вивільненням — це препарат, який застосовували у клінічних дослідженнях ефективності венлафаксину у пацієнтів із тривогою та який згодом був ліцензований; форма препарату з негайним вивільненням використовується, але поза зареєстрованими показаннями. Крім того, застосування венлафаксину може асоціюватися з припиненням лікування/синдромом відміни.
- Призначення прегабаліну слід розглядати лише у разі, якщо пацієнт не переносить курси лікування принаймні двома СІЗЗС (або одним СІЗЗС та венлафаксином).
- Загальну добову дозу прегабаліну, як правило, слід призначати у два прийоми, щоб підвищити ефективність застосування препарату.
- Необхідно оцінювати ефективність та побічні реакції такої терапії що 2–4 тижні упродовж перших 3 місяців лікування та що 3 місяці після цього.
- При ГТР пропранолол не рекомендовано застосовувати в плановому порядку. β-адреноблокатори часто використовують для первинної терапії фізичних проявів тривоги, проте доказових даних ефективності лікування за наявності гострих симптомів, пов’язаних із ГТР, нині бракує. У разі прийняття рішення про припинення приймання препарату слід поступово зменшувати його дозування упродовж щонайменше 4 тижнів, проте для деяких осіб може знадобитися триваліший час.
Панічний розлад
вгоруФармакотерапія за панічного розладу може сприяти короткостроковому поліпшенню стану. Бензодіазепіни забезпечують швидший початок ефекту за антидепресанти, але їх застосування асоційоване з очевидними проблемами. Частка відповіді на плацебо є значною. Рівень рецидивів через 12 місяців може сягати 75 %. Терапією першої лінії слід вважати психологічні втручання.
Вибір лікування
Перша лінія: сертралін або циталопрам. Слід починати з половини звичайної початкової дози для лікування депресії та титрувати її до оптимальної за умови нормальної переносимості. Якщо таке лікування не переноситься або після 12 тижнів не настає поліпшення, необхідно запропонувати інший СІЗЗС. Друга лінія: кломіпрамін, призначення поза зареєстрованими показаннями — рекомендовано NICE (2011). |
Примітки:
- Бензодіазепіни не слід призначати за панічного розладу, оскільки їх застосування зазвичай асоційоване з гіршим результатом лікування.
- Терапевтичний ефект лікування може бути відстроченим, можливе первинне загострення симптомів панічного розладу.
- За панічного розладу не слід призначати седативні антигістамінні та антипсихотичні засоби.
- Єдиним фармакологічним втручанням, що застосовують для довгострокового лікування панічного розладу, має бути терапія антидепресантами.
- У разі позитивної відповіді на лікування слід продовжувати терапію антидепресантом щонайменше упродовж 6 місяців. Варто уникати призначення пропранололу та буспірону для невідкладного лікування осіб із панічним розладом через брак доказів ефективності.
Тривалість лікування
Якщо пацієнт добре реагує на призначений препарат, лікування слід продовжувати принаймні 6 місяців після досягнення оптимальної дози.
Коли приймається рішення про припинення лікування, дозування засобу слід поступово зменшувати впродовж тривалого періоду, щоб уникнути синдрому відміни та поновлення симптомів. Через брак доказових даних рекомендована тривалість періоду зниження дозування має становити принаймні 3 місяці (BAP, 2014).
Посттравматичний стресовий розлад
вгоруЯк зазначають автори, для лікування першої лінії завжди слід радити травмофокусовану психотерапію, однак розглядати й можливість фармакотерапії:
- якщо пацієнт віддає перевагу лікам до психотерапії (NICE, 2018);
- для доповнення травмофокусованої психотерапії осіб, у яких не відбувається поліпшення (або є тільки обмежене) при застосуванні лише психологічної терапії;
- у разі, якщо розпочати психотерапію неможливо через серйозну тривалу загрозу подальшого травмування.
Необхідно розглянути призначення антипсихотичних засобів, наприклад рисперидону, на додаток до психологічних методів лікування дорослим із діагнозом посттравматичного стресового розладу (ПТСР), якщо:
- у них наявні інвалідизувальні симптоми та поведінка, зокрема тяжкі ознаки надмірного збудження або психотичні симптоми, та
- пацієнт не відповідає на інші фармакотерапевтичні та психологічні методи лікування.
Лікування антипсихотиками слід розпочинати та регулярно переглядати його ефективність, дотримуючись настанови NICE (2014), у якій надається перевага окремим препаратам, але зазначено, що для рисперидону нині накопичено більше доказових даних.
Фармакотерапію краще призначати за наявності «позитивних» симптомів (наприклад, нічних кошмарів), ніж «негативних» (зокрема, соціальної відчуженості). У разі припинення застосування ліків ризик рецидиву є високим.
Вибір лікування
Перша лінія: СІЗЗС (сертралін, флуоксетин і пароксетин) або венлафаксин. Терапію слід починати з половини звичайної початкової дози для лікування депресії та титрувати до оптимальної за умови, що пацієнт нормально її переносить. Для отримання належної відповіді необхідне приймання серотонінергічних препаратів у вищих дозуваннях упродовж щонайменше 5–12 тижнів. |
Примітки:
- Бензодіазепіни, як правило, вважають неефективними, але можуть бути корисними за побічних реакцій (гостра тривога або ажитація при застосуванні антидепресанту).
- Згідно з даними досліджень, циталопрам виявився неефективним для лікування ПТСР.
- Флуоксетин або пароксетин можуть бути кращим варіантом для зменшення ознак депресії у дорослих із ПТСР і коморбідною депресією.
- Застосування пароксетину частіше асоційоване із синдромом відміни.
- Флуоксетин може бути кращим варіантом за виразних симптомів тривоги у дорослих із ПТСР.
- Бракує доказових даних щодо впливу психотропних препаратів на ефективність десенсибілізації та репроцесуалізації рухами очей.
Тривалість лікування
Якщо пацієнт добре реагує на призначені ліки, таку терапію слід продовжувати щонайменше 12 місяців.
Припиняти приймання лікарських засобів слід упродовж принаймні 4 тижнів, хоча в окремих випадках може знадобитися триваліший проміжок часу.
Нічні кошмари
Терапія доксазозином (у формі таблеток із негайним вивільненням) і празозином (в інструкції для медичного застосування препарату не вказано цих показань) сприяє зменшенню частоти нічних кошмарів при ПТСР (призначення поза показаннями).
Соціальний тривожний розлад
вгоруСоціальний тривожний розлад являє собою другу за поширеністю фобію. Тривога очікування призводить до порушення працездатності, зумовлюючи високий ризик алкогольної залежності та розладів, пов’язаних зі зловживанням психоактивними речовинами. Вказаний діагноз встановлюють < 5 % пацієнтів.
Основою лікування соціального тривожного розладу, як зазначають автори, має бути психотерапія. Призначення фармакотерапії необхідно розглянути для осіб, які відмовляються від когнітивних поведінкових втручань та/або віддають перевагу медикаментозному лікуванню.
Вибір лікування
Перша лінія: сертралін. Терапію слід починати з половини звичайної початкової дози для лікування депресії та титрувати її до оптимальної за умови нормальної переносимості. Якщо лікування не переноситься або після 12 тижнів не настає поліпшення, необхідно запропонувати інший СІЗЗС. Друга лінія: венлафаксин. Призначення поза зареєстрованими показаннями — рекомендовано NICE (2011). Розгляньте можливість застосування бензодіазепіну для невідкладного лікування за тяжких ознак тривоги, якщо вони є надзвичайно стресогенними та/або призводять до втрати працездатності (лише для короткочасного використання). |
Примітки:
- Для досягнення повного терапевтичного ефекту лікування має тривати до 12 тижнів.
- Бракує чітких доказових даних на користь збільшення дозування препарату, якщо не спостерігається відповіді на початкове лікування, але в деяких пацієнтів вищі дози можуть бути ефективними.
- Венлафаксин із модифікованим вивільненням — це препарат, який вивчали у всіх клінічних дослідженнях ефективності венлафаксину за симптомів тривоги і який згодом був ліцензований; форма препарату з негайним вивільненням використовується поза зареєстрованими показаннями. Застосування венлафаксину може асоціюватися з припиненням лікування/синдромом відміни.
Тривалість лікування
Якщо лікування антидепресантами сприяє поліпшенню стану, слід продовжувати його принаймні ще 6 місяців після досягнення оптимальної дози; надалі необхідно повторно оцінити стан пацієнта. У разі припинення лікування, слід поступово зменшувати дозу препарату.
Якщо після зниження дозування або припинення застосування препарату в пацієнта знову з’являються симптоми, рекомендовано: збільшити дозу, відновити застосування препарату або запропонувати індивідуальну когнітивно-поведінкову терапію.
Загальні рекомендації щодо використання антидепресантів при розладах тривожного спектра
вгоруЗа призначення лікування антидепресантами при розладах тривожного спектра, необхідно проконсультувати пацієнта стосовно таких питань:
- Чому призначається препарат і якою є його ймовірна користь.
- Якими можуть бути під час лікування потенційні побічні реакції (зокрема, тимчасове збільшення тривожності на початку лікування).
- Чи є ризик розвитку синдрому відміни в разі різкого припинення лікування.
- Чим може бути зумовлений відстрочений початок дії препарату та якою має бути тривалість курсу такого лікування.
На початку лікування необхідно оцінювати стан пацієнта що 2–4 тижні, а надалі — регулярно, залежно від відповіді на отримувану терапію. Також необхідно запитувати у пацієнта про наявність таких побічних реакцій, як акатизія, підвищена тривожність та ажитація, суїцидальні наміри.
Брак ліцензованих показань для медичного застосування препарату не обов’язково означає відсутність належних доказових даних щодо ефективності запропонованого втручання.
І навпаки, не варто вважати, що всі препарати в межах класу є однаково дієвими при лікуванні окремого тривожного розладу, якщо продемонстровано результативність одного з лікарських засобів цього класу.
Ризик суїциду
У разі призначення СІЗЗС або СІЗЗСН пацієнтам віком до 25 років для лікування розладів тривожного спектра, як зазначають автори, необхідно дотримуватися таких рекомендацій:
1) попереджати пацієнта про підвищений ризик суїцидальних думок і самоушкодження під час лікування;
2) зустрічатися з пацієнтом упродовж першого тижня після призначення препарату;
3) контролювати стан пацієнта щодо ризику суїцидальних думок і самоушкодження щотижня протягом першого місяця призначеного лікування.
Підготувала Наталія Купко
Оригінальний текст документа читайте на сайті www.nhs.uk
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2021 Год
Содержание выпуска 10 (131), 2021
-
Здоров’я вдома: основні складові психічного здоров’я і благополуччя
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Емоційне вигорання медичних працівників: моделі, фактори ризику та протективні фактори
-
Міжлікарські взаємодії засобів, що застосовують при COVID-19, та антипсихотичних препаратів
-
Практичні поради щодо призначення сертраліну для лікування пацієнтів із депресією
-
Застосування ботулінотерапії за розширеними показаннями у неврології та дерматології
Содержание выпуска 9 (130), 2021
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Коморбідність серцево‑судинних захворювань та депресивних розладів
-
Застосування магнітно‑резонансної томографії для визначення структурної етіології епілепсії
-
Терапія антидепресантами: аналіз ефективності, безпеки та оптимальних строків коригування дози
-
Можливості досягнення ранньої відповіді на терапію у пацієнтів із депресією
-
Настанови щодо фармакологічного лікування пацієнтів з епілепсією
Содержание выпуска 8 (129), 2021
Содержание выпуска 7 (128), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Лікування великого депресивного розладу із симптомами психозу
-
Фармакологічний профіль та особливості клінічного застосування арипіпразолу
-
Аналіз психоневрологічних ускладнень та дефіциту вітаміну В12, зумовлених COVID‑19
-
Настанови щодо оцінювання хронічного болю та ведення пацієнтів із первинним хронічним болем
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Содержание выпуска 6 (127), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Фармакотерапія нейропатичного болю: особливості дозування та титрування дози
-
Ефективність і безпечність терапії антипсихотиками у високих дозах
-
Адаптация доказательных стратегий предотвращения самоубийств во время и после пандемии COVID‑19
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Содержание выпуска 5 (126), 2021
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
-
Альтернативний фармакотерапевтичний підхід до лікування пацієнтів із кататонічною шизофренією
-
Настанови щодо лікування епілепсії у дорослих і педіатричних пацієнтів
-
Дослідження перебігу COVID‑19 у пацієнтів із розсіяним склерозом на тлі терапії окрелізумабом
Содержание выпуска 4 (125), 2021
-
Безпека медичних працівників в умовах пандемії та підтримка психічного здоров’я
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Антидепресант тразодон: оцінка властивостей та застосування в клінічній практиці
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Хворобо-модифікувальна терапія пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією
-
Профілактика, діагностика та лікування осіб із хворобою Лайма
-
Рекомендації щодо фармакотерапії розладів тривожного спектра у дорослих
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із неврологічними проявами COVID‑19
Содержание выпуска 3 (124), 2021
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Нові можливості фармакотерапії великого депресивного розладу
-
Когнітивні порушення, пов’язані з віком: «тиха» епідемія, що загрожує людству
-
Депресії та когнітивні порушення: можливості комбінованої терапії
-
Лікування резистентного до терапії генералізованого тривожного розладу
Содержание выпуска 1, 2021
-
Синдром обструктивного апное та інші порушення дихання уві сні у дорослих пацієнтів
-
Особливості фармакотерапії епілепсії у пацієнтів літнього віку
-
Потенційні патологічні механізми тривожних розладів в осіб похилого віку
-
Потенційна роль мемантину в профілактиці та лікуванні COVID‑19
-
Рекомендації щодо ведення пацієнтів із судинними когнітивними порушеннями
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
Содержание выпуска 2 (123), 2021
-
Загострення проблем психічного здоров’я дітей і підлітків в умовах пандемії COVID‑19
-
Як піклуватися про себе в складні часи: розв’язання власних проблем
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Атипові антипсихотики для лікування пацієнтів із біполярною депресією
-
Корекція якості сну і когнітивних функцій у пацієнтів із порушенням мозкового кровообігу
Содержание выпуска 1 (122), 2021
-
Діагностика загальних причин запаморочення на первинній ланці
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Настанови щодо лікування пацієнтів із резистентним до терапії біполярним афективним розладом
-
Розлади харчової поведінки: сучасний підхід до діагностування та лікування
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться