Загострення проблем психічного здоров’я дітей і підлітків в умовах пандемії COVID‑19

Сьогодні світ переживає одну з найважливіших глобальних проблем – пандемію коронавірусної хвороби (COVID-19), яку Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила надзвичайною ситуацією в галузі охорони здоров’я (ВООЗ, 2020), а також найбільшим викликом людству в ХХІ ст. Однією із найуразливіших категорій щодо негативних психологічних наслідків пандемії є діти та підлітки.

На тлі пандемії COVID розвинулася безпрецедентна криза, яка торкнулася не лише охорони здоров’я, а й усіх сфер суспільного життя, і особливо відчутно — в країнах, що розвиваються. Профілактичні заходи для уникнення зараження вірусом — соціальне дистанціювання та ізоляція, чинять значний вплив на суспільство (Duan and Zhu, 2020). Такі умови потребують психологічної, соціальної та нейробіологічної адаптації, адже психіка дітей і підлітків зазнає серйозних випробувань. Значна частка осіб мала несприятливі переживання: 66,7 % підлітків зазнали принаймні ­однієї психологічної травми та близько 50 % — більш ніж ­однієї. Найчастіше йшлося про хвороби батьків (24 %), фінансові труднощі (22 %), сімейні негаразди (18 %) та вживання батьками алкоголю (17 %) (Mendez etal., 2009; Benjet etal., 2010). Під час пандемії ці проблеми набувають ще більшого масштабу.

Сьогодні бракує досліджень щодо ­впливу пандемії на психічний стан дітей та підлітків. Тривалий карантин, страх перед інфікуванням, розчарування та нудьга, брак контактів з одно­літками та вчителями, недостатній особистий простір удома та втрата близьких людей спричиняють серйозні психологічні ­наслідки для дітей та підлітків (Wang etal., 2020). G. Sprang and M. Silman (2013) порівнювали симптоми пост­травматичного стресового розладу (ПТСР) у батьків і дітей, які перебувають на карантині, та групи конт­ролю, які не зазнали таких обмежень. Показники ­посттравматичного ­стресу у дітей, які перебували на карантині, були у чотири рази вищими, ніж у групі порівняння. У представників першої ­групи симптоми ПТСР виникали частіше (28 проти 17 %). Карантинні заходи під час пандемії призвели до високого рівня безробіття та браку коштів, особливо для самозайнятих працівників. Тривалий період карантину та накладення обмежень на свободу дій є чинниками ризику серйозного психологічного впливу (Brooks etal., 2020). Сім’ї зазнали раптових і значних змін під час пандемії. Тривале перебування в ізоляції та безробіття підвищують ризик збільшення споживання батьками алкоголю та інших психоактивних речовин, жорстокого повод­жен­ня з партнерами та дітьми, сімейних суперечок і сексуального насильства (Wang etal., 2020).

Під час вимушеної ізоляції діти частіше зазнають впливу розбрату в сім’ї, жорстокого повод­жен­ня або сексуального насильства, тобто стресових подій, що можуть спричинити гострий стресовий розлад або ПТСР (Ferrer-Perez, 2020; Peterman etal., 2020). В умовах пандемії в Китаї ­фіксували більше випадків депресії та тривожності у дорослих, які є потен­ційними чинниками негараздів для дітей і підлітків, що мешкають разом із батьками (Gao etal., 2020).

J. D. Palacio-Ortiz etal. (2020) проаналізували сучасні дані літератури про вплив пандемії на дітей і підлітків, які мають психологічні проблеми, зокрема страждають на ПТСР. Вони представили поради щодо оцінювання стану та лікування дітей і підлітків із ­різними психічними розладами в умовах пандемії COVID-19, які розроблено на підставі даних досліджень і рекомендацій Королівської колегії психіатрів ­Великої Британії (Royal College of Psychiatrists, 2020).

Наприклад, слід вибрати стратегії та рекомендації, спрямовані на підтримку фізичного й психічного здоров’я дітей і підлітків. Вихователям і батькам слід якомога більше підтримувати позитивні чи нейтральні емоції, заохочуючи ­дітей і підлітків до стратегії подолання проблем. Не забувати, що діти є вразливішими щодо негативних психологічних наслідків пандемії та ізоляції. У них можуть виникати проблеми з поведінкою, які мають вплив на дотримання заходів ­фізичного та соціального дистанціювання. Вони можуть мати системні супутні захворювання, які ­збільшують ризик ускладнень від COVID-19. ­Дітям і підліткам в ­умовах панде­мії необхідна допомога медичних працівників. Розв’язати цю проблему допоможе застосування стратегії ­телемедицини. За ­потреби необ­хідно призначати фармакотерапію. До кори­гування дозувань чи додавання нових ліків передусім слід ­від­да­вати ­перевагу нефармакологічним поведінковим ­втручанням. Бар’єри для ­доступу до лікування можуть збільшити ризик зараження COVID-19 через погіршення конт­ролю поведінки. У разі госпіталізації слід надавати психо­логічну ­підтримку як пацієнтам, так і їхнім родинам.

Підготувала Наталія Купко