Тютюн і психічні розлади: причинно-наслідкові зв’язки
страницы: 6
Дві третини осіб із тяжкими психічними розладами курять, що, своєю чергою, чинить сильний негативний вплив на їхнє здоров’я. Зниження рівня поширеності куріння серед цієї популяції є одним із найефективніших окремо взятих заходів зі скорочення невідповідності щодо показників очікуваної тривалості життя. Розв’язання проблеми тютюнопаління серед представників цієї групи відкриває нереалізований потенціал боротьби проти куріння та відіграватиме значну роль у створенні світу без тютюну.
Наявність психічного розладу вдвічі підвищує ймовірність вживання тютюну, який, своєю чергою, робить таких осіб уразливішими до психічних розладів (NSDUH, 2013). Взаємозв’язок вживання тютюну та порушень психічного здоров’я має складний характер і масштабний вплив. Тривалість життя осіб із тяжкими психічними розладами на 15–20 років коротша, ніж у населення загалом, однією з основних причин їх передчасної смерті називають вживання тютюну (Druss etal., 2011).
Проте негативні наслідки вживання тютюну не обмежуються лише показниками смертності: вони також негативно позначаються як на якості життя цих осіб, так і на їхніх спробах упоратися з проблемами психічного здоров’я. Крім того, тютюн може знижувати ефективність медикаментозних засобів для лікування психічних розладів. В осіб із тяжкими психічними захворюваннями, які курять, можуть посилюватися прояви психічних захворювань (WHO, 2020). Тобто тютюн може взаємодіяти з деякими ліками, які приймають для поліпшення психічного здоров’я, а також зменшувати їх дію (WHO, 2018).
Відмова від тютюну, навпаки, має позитивний вплив на психічне здоров’я: знижується тяжкість депресії, тривоги та стресу, поліпшується настрій, можливе також зменшення проявів розладу з дефіцитом уваги та гіперактивністю (Taylor etal., 2014; Pagano etal., 2016; WHO, 2021). Тим, хто приймає антипсихотичні препарати, відмова від куріння дає змогу зменшувати дозування до 25 %, що уможливлює зниження частоти побічних ефектів і довгострокових ризиків (WHO, 2021; Desai etal., 2001). Симптоми відміни нікотину можна подолати за допомогою комбінування фармакологічних і немедикаментозних заходів (WHO, 2018, 2021; Hitsman etal., 2003).
Тютюновій індустрії добре відомо про наявність взаємозв’язку психічних розладів і куріння. Нині існує навіть ціла низка стратегій, які вона використовує щодо тютюнової залежності серед найуразливіших груп у нашому суспільстві (WHO, 2021). Цих стратегій дуже багато — від фінансування досліджень, які помилково стверджують, що особам із психічними розладами надзвичайно складно відмовитися від куріння, до безоплатної передачі сигарет психіатричним установам.
Навіть без спроби тютюнової індустрії перешкоджати прогресу в питанні відмови від тютюну особи з психічними розладами стикаються з труднощами. Як правило, вони наражаються на вищий ризик розвитку тютюнової залежності, зокрема тому, що нікотин може тимчасово маскувати негативні симптоми психічних розладів (CDC, 2021a). Порушення психічного здоров’я часто бувають тісно пов’язані із соціальними детермінантами здоров’я, які можуть також стати на заваді успішній відмові від тютюну (важкі житлово-побутові умови, низький річний дохід сім’ї, брак доступу до медичного страхування, медичної допомоги і підтримки у відмові від куріння). Однак ці проблеми не можна назвати непереборними. Власне кажучи, особи, які страждають на душевні розлади і тютюнову залежність, заслуговують на більш уважне ставлення і відповідну допомогу в їхніх спробах відмовитися від тютюну.
Підтримка психічного здоров’я на всіх рівнях стала стимулом для створення Загальноєвропейської коаліції з питань психічного здоров’я. Нещодавно Європейське регіональне бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я офіційно оголосило про старт роботи цієї коаліції, яка покликана усунути прогалини у наданні послуг та включити психічне здоров’я до пріоритетних питань. Але, щоб дійсно допомогти особам із психічними розладами, необхідно здійснювати багатопланові втручання. Більшість заходів боротьби проти тютюну ґрунтуються на фактичних даних та орієнтовані на все суспільство загалом, проте існує необхідність у їх адаптації для конкретних спільнот і груп населення, зокрема для осіб із психічними розладами.
Підготувала Лариса Мартинова
За матеріалами www.euro.who.int