Секрети леводопної терапії хвороби Паркінсона

Тому особливо при старті терапії необхідно не тільки уважно зібрати анамнез стосовно згаданих симптомів, але й обов’язково визначити артеріальний тиск та провести повну ортостатичну пробу: вимірювання тиску та пульсу після 5-10 хвилин спокійного лежання та після 2 хвилин стояння (між 2-ю та 3-ю хвилинами та на 5-й хвилині після вставання). Падіння систолічного тиску більш ніж на 20 мм рт. ст. та/або діастолічного більш ніж на 10 мм рт. ст. є ознакою ортостатичної гіпотензії, яку може підсилити прийом леводопи чи прямих агоністів дофамінових рецепторів (звичайно систолічний тиск > 90 мм рт. ст. у стоячому положенні є асимптомним). Початок терапії може виявити клінічно «німу» гіпотензію і зробити її симптоматичною. Вказані реакції розцінюються пацієнтом та лікарем звичайно як ускладнення чи непереносимість препарату і можуть інтерпретуватися в іншому ключі. У гіпотоніків з базовим систолічним тиском < 90-100 мм рт. ст. є високий ризик ортостатичної інтолерантності дофамінергічних препаратів, у тому числі й леводопних. За таких обставин лікування починають з надзвичайно низьких доз, сподіваючись на адаптивні реакції з часом або вдаються до застосування форм леводопи з повільним виведенням. Не слід забувати і про комплекс рекомендацій хворим щодо профілактики ортостатичних порушень (збільшення вживання рідини, солі, сон на високому приголов’ї, носіння еластичних панчох та поведінкові прийоми для уникання небажаних реакцій). Безумовно, слід також уважно переглянути супутню терапію та виключити потенційно гіпотензивні препарати (діуретики, b-блокатори, трициклічні антидепресанти тощо).