Розсилка

Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail

Підписатися
  1. Порівняння схем медикаментозної терапії відповідно до національних та міжнародних рекомендацій із лікування нейропатичного болю

  2. Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи


  3. Новое в эпилептологии


  4. Альтернативні препарати в лікуванні біполярного розладу


  5. Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності


  6. Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії


  7. Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов


  8. Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи


  9. Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии

  10. Ведення пацієнтів із психотичними розладами

  11. Настанови щодо лікування депресії


  12. Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице

  13. Франц Кафка: людина з надто великою тінню


Альтернативні препарати в лікуванні біполярного розладу


У представленій статті наведено результати дослід­жень нових препаратів для лікування пацієнтів із біполярним розладом, які наразі широко не використовують ­у клініч­ній практиці, хоча вони засвідчили ­свою дієвість. Так, препарат тамоксифен, що застосовують ­проти раку грудей, остеопорозу та симптомів менопаузи, продемонстрував більш виражений і швидкий ефект ­зменшення симптомів манії, ніж традиційні засоби.

Саме завдяки несподіваному ефекту згаданого препара­ту дослідники отримали змогу переглянути відомі ­раніше ­гіпотези щодо патогенезу біполярного розладу та знайти «ключ» до розуміння такої дії — фермент ­протеїн­кінази С.

Загальна інформація про біполярний розлад

вгору

Біполярний розлад (БР) — це серйозне психічне захворю­вання, якому притаманні періодичні зміни настрою, такі як манія, змішані стани та депресія. Маніакальні стани клінічно проявляються підвищеним настроєм, психомоторним збуд­жен­ням, гіперактивністю, імпульсивністю, ­ризикованою поведінкою, зниженням потреби у сні; натомість депре­сивні стани характеризуються діаметрально протилежною симптоматикою — ангедонією, зниженням настрою, загальмованістю мислення, відчуттям провини [1].

При біполярному розладі спостерігають ­високі показники частоти супутніх захворювань, рецидивів і само­губств (10-20 % осіб із БР), тому у світі його вважають ­одним із десяти захворювань, що ­найчастіше призводить до непраце­здатності [2].

Принципи лікування біполярного розладу

вгору

Етіологію та патогенез БР дотепер остаточно не з’ясова­но. Так, попри наявність міжнародних протоколів і ­понад 50-річний досвід психофармакотерапії БР, ефективність лікування не завжди задовольняє як фахівців охорони психічного здоров’я, так і пацієнтів із БР [2].

Під час ­монотерапії гострих мані­акальних станів ­частота терапев­тичної відпо­віді ­становить 40-73 %, а в разі комбі­нованої — 54-70 %; ­середній час відповіді на лікування сягає 7-14 днів, що вкрай ускладнює ­надання належної психіатричної допомоги, особ­ливо паці­єнтам, які лікують­ся стаціо­нарно [2, 3].

Окремо варто звернути ­увагу на втручання при ­ма­ніакальних станах. Адже у такому ­стані людина не скаржиться на власне самопочуття, вона гіпер­активна, конфліктна та некритична до хворобливих пере­живань. Зважаючи на можливі побічні ефекти лікування це ­становить ­значну проблему як для самого пацієнта, так і для лікарів [9].

Нині терапевтичні ­інтервенції ­маніакальних станів здійснюють за допомогою ­препаратів літію, анти­конвульсантів та антипсихотичних засобів.

Причини розвитку симптомів біполярного розладу та роль протеїнкінази Су його патогенезі

вгору

Згідно з останніми гіпотетичними припущеннями, ­психічні порушення, особливо в межах маніакальної фази БР, можна пояснити порушеннями механізмів ауто­регуляції вивільнення нейромедіаторів (зворотного ­зв’язку) під час передавання нервового імпульсу в пре­синаптичних дофамінергічних та адренергічних нейро­нах [8, 9, 51].

Це цілком ­зро­зуміло, якщо взяти до уваги подібність симптоматики під час вживання психостимуляторів і в разі ­маніакальних ­станів у рамках БР [2, 7]. ­

Одним із ключових елементів у механізмі регуляції ­зворотного зв’язку є протеїнкіназа С (ПKC). Протеїн­кінази — це клас ферментів-кіназ, що модифікують специ­фічні білки (і себе також) додаванням фосфатної ­групи у процесі фосфорилювання [14, 15]. Наразі виявлено 12 ізоформ ПКС, які розрізняють за тканинним розподілом, ­специфічністю субстратів та активуючими чинниками.

Умовно ізоформи ПКС розділено на такі групи:

  • класичні (ПKC-α, -β1, -β2, -γ), які активуються кальцієм, діацилгліцеролом і фосфатидилсерином;
  • нові, які не залежать від кальцію (ПKC-δ, -ε, -η, -θ);
  • атипові, що активуються незалежно від кальцію і фосфоліпідів (ПKC-ι, -λ, -ξ) [15, 60].
nn19-1_1415_r-300x203.jpg

Рисунок. Механізм дії ПKC- на вивільнення допаміну

Активація ПKC відіграє важливу роль у різноманітті ­клітинних функцій, зокрема проліферацію, диференцію­­­вання та апоптоз клітин. ПKC бере участь у регулюванні сигналів різних типів клітин, наприклад нейронів [53]. ­Крім того, аномальна активність ПKC пов’язана з пато­фізіологією багатьох різних станів і різноманітних хвороб, таких як ­новоутворення, захворювання серцево-­судинної системи, імунної системи, цукровий ­діабет, псо­ріаз, хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера, ­шизофренія та БР [16, 23, 31, 56, 57]. До того ж значна кількість ПKC із найбільшою її ­концентрацію в пресинаптичних терміналях нейрона ­локалізована у центральній нервовій системі (ЦНС). ­Стимуляція ­авто­рецепторів зумовлює низку каскадних реакцій, ­результатом яких є активація ПKC.

Своєю ­чергою, це знижує чутливість авторецепторів, ­задіяних у гальму­ванні, та їхню кількість на пресинаптичних мембранах [17]. Внаслідок дії деполяризувального подразника акти­вація ПKC збільшує виділення різних нейро­трансмітерів, зокрема допаміну.

Блокування ПKC збільшує вивільнення нейромедіаторів, особливо допаміну та нор­ад­реналіну з ­пресинаптичних нейронів [18]. На рисунку зображе­но механізм дії ПKC-β на вивільнення допаміну.

Дослід­жен­ня ролі протеїнкінази Спри біполярному розладі

вгору

На підставі досліджень зібрано дані, які ­підтверджують теорію про те, що аномальна функція ПKC задіяна в меха­нізмі розвитку БР. А саме доведено, що викликані ­ам­фе­тамінами маніакальні симптоми у гризунів ­пов’язані з активацією ПKC в мозку. Так, у тромбо­цитах пацієнтів із манією виявлено підвищену активність ПKC ­порівняно з тромбоцитами осіб із групи контро­лю [47]. Наприклад, у посмертних ­дослід­жен­нях ­мозку ­па­цієнтів із БР установлено підвищення рівня ­активності ПKC [31].

У патогенезі суїцидальної поведінки, яка є поши­реним явищем у пацієнтів із БР, ПKC відіграє важливу роль [62, 65]. Зокрема, вказаний факт ­до­ведено під час метааналітичного дослід­жен­ня за ­участю 8 тис. 700 ­пацієнтів. Виявлено, що як ­уніполярна депресія, так і БР асоціюються із суїцидальністю та ­локу­сом генів, які кодують ПKCε [63]. Як встановлено, із використанням підходу ­кон­вергентної функціональної геноміки білок MARCKS (який ­кодується однойменним геном, розташованим у людей на ­короткому плечі 6-ї хромо­соми) є ­субстратом ПKC [66]. А також являє собою один із шести периферичних біомаркерів, що можуть ­свідчити про ­майбутню госпіталізацію через суїцидальну ­поведінку пацієн­тів із БР [57, 65, 67]. Дані згаданих спосте­режень ­підтверджують вагому роль ПKC в етіопато­генезі біполярного розладу.

Препарати, які застосовують для лікування БР, такі як літій, вальпроати та карбамазепін, знижують вміст ПKC [20, 21, 33]. Отримані результати дають надію щодо застосування ­інгібіторів ПKC у лікуванні БР, особливо маніа­кальних станів [12, 35].

Клінічні дані ефективності застосування інгібіторів протеїнкінази Cу лікуванні афективних розладів

вгору

Тамоксифен — селективний модулятор рецептора естро­гену (SERM), який використовують при ­лікуванні раку молочної залози, остеопорозу та симптомів мено­паузи. Окрім антиестрогенної дії, тамоксифен виявився інгі­бітором ПKC, що проникає крізь гемато­енцефалічний бар’єр, завдяки чому вже багато років активно ­досліджують як перспективний антиманіакальний агент [35].

У попередніх клінічних дослід­жен­нях було продемонстровано, що у пацієнтів із БР, які отри­мували лікування тамоксифеном (у дозуванні 20-140 мг на добу) і як засіб монотерапії, і як доповнення до стандартного лікування літієм і вальпроатами, значно зменшува­лися симптоми манії [36, 41]. ­

Висновки щодо ефективності тамоксифену для ліку­вання маніакальних станів були підтверджені у подвійних ­сліпих контрольованих плацебо клінічних дослід­жен­­нях [38, 39, 42]. Тамоксифен зарекомендував себе як ефективний та безпечний препарат для лікування маніакальних станів навіть у педіатричній практиці [71]. У проведених дослід­жен­нях ефект тамоксифену мав дозозалежний ­характер, а оптимальний — при середньодобовому ­до­зу­­ванні 80 мг. Варто згадати ­деякі особливості ­клінічного ­ефекту під час ­терапії тамоксифеном, а саме швидкий ­період ­клінічної від­повіді — 3-7 діб і відсутність ­виражених побіч­них ефектів [38, 39].

Симптоми прийому амфетаміну в гризунів (як вважають) імітують симптоми маніакального епізоду, а та­мо­кси­фен пригнічує таку дію амфетаміну. Тому ­висунено гіпо­тезу, що тамоксифен або його аналог можуть бути ­використані для зменшення зловживання ­амфетамінами. Нині проводять дослід­жен­ня для підтверд­жен­ня ­цього припущення [72]. Тамоксифен — не єдиний ­перспективний інгібітор ПKC, який застосовують для ­корекції маніакальних симптомів. Зокрема, доведено ефективність ендоксифену — ­похідного ­тамоксифену — при корекції ­симптомів манії у пацієнтів із БР [44, 45]. Ще ­вивчають дієвість флаво­ноїду кверцетину, який теж продемонстрував ­ін­гібіторний ефект щодо ПKC [52].

Як у клінічних, так і в до­клі­нічних дослід­жен­нях ­інгібітори ПKC виявилися препаратами з потенційною ­антиманіакальною дією. Попри прогрес у розумінні ­ме­ха­нізмів, що лежать в основі нейробіології та анти­маніакальних властивостей інгібіторів ПKC, більшість ­шляхів розвитку патології залишаються нез’ясованими. Вико­ристання ­нових препаратів, що чинять вплив на активність ПKC, і подальше дослідження механізмів ­їхньої дії можуть стати у пригоді па­ці­єн­там, які стражда­ють на БР.

Література

вгору

1. Muller-Oerlinghausen B., Berghofer A., Bauer M. Bipolar disorder. Lancet. 2002. Vol. 359. P. 241-247.

2. Grande I., Berk M., Birmaher B., Vieta E. Bipolar disorder. Lancet. 2016. Vol. 387. P. 1561-1572.

3. McElroy S. L., Keck P. E. Jr., Pope H. G. Jr., Hudson J. I. Valproate in the treatment of bipolar disorder. Literature review and clinical guidelines. J Clin Psychopharmacol. 1992. Vol. 12. P. 42S-52S.

4. Sharma A. N., Fries G. R., Galvez J. F. et al. Modeling mania in preclinical settings.a comprehensive review. Prog Neuropsychopharmacol Biol Psychiatry. 2016. Vol. 66. P. 22-34.

5. Cechinel-Recco K., Valvassori S. S., Varela R. B. et al. Lithium and tamoxifen modulate cellular plasticity cascades in animal model of mania. J Psychopharmacol. 2012. Vol. 26. P. 1594-1604.

Повний список літератури, який уміщує 72 джерела, знаходиться в редакції.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2019 Рік

Зміст випуску 10 (111), 2019

  1. Новорічне привітання

  2. Всесвітній день дитини: глобальні проблеми, що впливають на психічне здоров’я підростаючого покоління


  3. INSPIRE: Сім стратегій щодо припинення насилля над дітьми

  4. Новое в эпилептологии

  5. Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами


  6. Вплив прегабаліну на нейропатичний біль як наслідок променевої терапії в пацієнтів з онкологічними захворюваннями


  7. Поетапний підхід до терапії хвороби Паркінсона


  8. Нейропатичний біль: від рекомендацій до клінічної практики


  9. Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування


  10. Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування


  11. Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями


  12. Депрессия: лечение и ведение пациентов


  13. Обережно: поезія, або ефект Сильвії Плат


Зміст випуску 9 (110), 2019

  1. Всесвітній день боротьби з інсультом

  2. Глобальний тягар інсульту

  3. Новое в эпилептологии

  4. Новые возможности фармакотерапии хронических психогенных болевых синдромов

  5. Церебропротективна терапія препаратом Серміон® у пацієнтів із дисфункцією судин внаслідок артеріальної гіпертензії

  6. Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання

  7. Скринінг та діагностика депресії в умовах первинної ланки охорони здоров’я

  8. Фармакотерапія нейропатичного болю

  9. Ведення пацієнтів із болем у попереку та ішалгією

  10. Возможности холинергической фармакотерапии при хронической ишемии головного мозга

  11. Лікування пацієнтів із біполярним афективним розладом

  12. Фибромиалгия: обзор результатов современных исследований

  13. Говард Лавкрафт: принц божевілля

Зміст випуску 8 (109), 2019

  1. Деменція — одна з причин інвалідності осіб літнього віку

  2. Деменція. Пріоритет галузі охорони здоров’я

  3. Новое в эпилептологии

  4. Світовий досвід сучасної терапії розсіяного склерозу

  5. Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи

  6. Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту

  7. Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології

  8. Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів

  9. Лікування пацієнтів із біполярним афективним розладом

  10. Клінічні настанови щодо застосування тразодону для лікування великого депресивного розладу і супутніх станів

  11. Марина Цвєтаєва: невиліковна хвороба, що зветься душа

Зміст випуску 7 (108), 2019

  1. Самогубство: факти і цифри

  2. Працюємо разом: приділи 40 секунд профілактиці самогубств

  3. Всесвітній день психічного здоров’я

  4. Новое в эпилептологии

  5. Застосування кветіапіну пролонгованого вивільнення для поліпшення комплаєнсу при лікуванні психічних розладів

  6. Оновлені результати досліджень ефективності та безпеки окрелізумабу при розсіяному склерозі

  7. Медикаментозне лікування захворювань, спричинених недостатністю дофамінергічної системи

  8. Нарушения движений во сне у взрослых

  9. Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна

  10. Поліпшення психосоціального функціонування та якості життя пацієнтів із великим депресивним розладом внаслідок зменшення проявів ангедонії

  11. Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра

  12. Практичні настанови щодо лікування тиків у пацієнтів із синдромом Туретта і хронічними тикозними розладами

  13. Рекомендації щодо діагностики, терапії та надання підтримки пацієнтам із деменцією

  14. Марина Цвєтаєва: невиліковна хвороба, що зветься душа

Зміст випуску 6 (107), 2019

  1. Порядок застосування методів психологічної і психотерапевтичної допомоги

  2. Міждисциплінарна співпраця в організації медичної допомоги, освіти та соціальної підтримки осіб із розладами аутистичного спектра

  3. Новое в эпилептологии

  4. Патоморфоз епілепсії: сучасний погляд на проблему

  5. Когнітивна дисфункція при хворобі Альцгеймера: оцінка ефективності препаратів

  6. Парасомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов

  7. Церебрум композитум H: патогенетичні біорегуляційні можливості в дитячій неврології

  8. Порівняльна ефективність ін’єкційних антипсихотичних препаратів другого покоління

  9. Применение холина альфосцерата с целью профилактики и коррекции когнитивных нарушений при боевой травме

  10. Рекомендації щодо фармакотерапії деменції

  11. Наївне мистецтво художників‑примітивістів

Зміст випуску 5 (106), 2019

  1. Тяжелый депрессивный эпизод у подростка: в поисках баланса между психофармакотерапией и психотерапией

  2. Когнітивно-поведінкова терапія соціальної фобії

  3. Депресивний розлад на тлі мітохондріальної дисфункції

  4. Синдром Айкарди

  5. Гипомеланоз Ито

  6. Диагностика и лечение синдрома PANDAS

  7. Лечение нейропатии лицевого нерва вследствие перенесенной кори

  8. Тяжелый депрессивный эпизод

  9. Биполярное аффективное расстройство в детском возрасте

  10. Болезнь Шильдера

  11. Генералізований тривожний розлад

  12. Нова стратегія лікування вегетативної дисфункції у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями

  13. Мультимодальные серотонинергические антидепрессанты и возможности их применения в клинической практике

  14. Настанови щодо призначення фармакотерапії уніполярної депресії

Зміст випуску 4 (105), 2019

  1. Тетяна Ільницька: «Розлади харчової поведінки – ​це не вибір особи, дієта чи стиль життя, а хвороба, що потребує кваліфікованої допомоги»

  2. Ведення пацієнтів із розладами харчової поведінки

  3. Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків

  4. Новое в эпилептологии

  5. Комбінована терапія епілепсії у дітей

  6. Метод электроэнцефалографии для диагностики эпилепсии

  7. Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування

  8. Психодинаміка болю

  9. Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання

  10. Настанови щодо лікування розладів тривожного спектра

  11. Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю

  12. Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера

  13. Всеволод Гаршин: хвора совість століття

Зміст випуску 3 (104), 2019

  1. Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму: ​можливість більше дізнатися та допомогти


  2. Новое в эпилептологии


  3. Застосування комплексу вітамінів групи B як потенційного методу терапії ушкоджень периферичних нервів


  4. Поліпшення когнітивних функцій і працездатності у пацієнтів із великим депресивним розладом під впливом антидепресивної терапії 


  5. Порушення рухових функцій при розладах аутистичного спектра у дітей


  6. Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів із розсіяним склерозом


  7. Рекомендації щодо ведення осіб із посттравматичним стресовим розладом


  8. Вплив аналгетиків центральної дії на біль при артриті


  9. Ефективність комбінованої терапії мемантином і донепезилом у пацієнтів із хворобою Альцгеймера


  10. Безодня пристрастей родини Гюго


Зміст випуску 1 (102), 2019

  1. Порівняння схем медикаментозної терапії відповідно до національних та міжнародних рекомендацій із лікування нейропатичного болю

  2. Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи


  3. Новое в эпилептологии


  4. Альтернативні препарати в лікуванні біполярного розладу


  5. Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності


  6. Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії


  7. Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов


  8. Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи


  9. Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии

  10. Ведення пацієнтів із психотичними розладами

  11. Настанови щодо лікування депресії


  12. Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице

  13. Франц Кафка: людина з надто великою тінню


Випуски поточного року

Зміст випуску 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Зміст випуску 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Розсилка

Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail

Підписатися

Архів рекомендацій