Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи
-
Альтернативні препарати в лікуванні біполярного розладу
-
Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності
-
Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії
-
Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
-
Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии
-
Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице
-
Розділ:
Альтернативні препарати в лікуванні біполярного розладу
Зміст статті:
- Загальна інформація про біполярний розлад
- Принципи лікування біполярного розладу
- Причини розвитку симптомів біполярного розладу та роль протеїнкінази Су його патогенезі
- Дослідження ролі протеїнкінази Спри біполярному розладі
- Клінічні дані ефективності застосування інгібіторів протеїнкінази Cу лікуванні афективних розладів
- Література
У представленій статті наведено результати досліджень нових препаратів для лікування пацієнтів із біполярним розладом, які наразі широко не використовують у клінічній практиці, хоча вони засвідчили свою дієвість. Так, препарат тамоксифен, що застосовують проти раку грудей, остеопорозу та симптомів менопаузи, продемонстрував більш виражений і швидкий ефект зменшення симптомів манії, ніж традиційні засоби.
Саме завдяки несподіваному ефекту згаданого препарату дослідники отримали змогу переглянути відомі раніше гіпотези щодо патогенезу біполярного розладу та знайти «ключ» до розуміння такої дії — фермент протеїнкінази С.
Загальна інформація про біполярний розлад
вгоруБіполярний розлад (БР) — це серйозне психічне захворювання, якому притаманні періодичні зміни настрою, такі як манія, змішані стани та депресія. Маніакальні стани клінічно проявляються підвищеним настроєм, психомоторним збудженням, гіперактивністю, імпульсивністю, ризикованою поведінкою, зниженням потреби у сні; натомість депресивні стани характеризуються діаметрально протилежною симптоматикою — ангедонією, зниженням настрою, загальмованістю мислення, відчуттям провини [1].
При біполярному розладі спостерігають високі показники частоти супутніх захворювань, рецидивів і самогубств (10-20 % осіб із БР), тому у світі його вважають одним із десяти захворювань, що найчастіше призводить до непрацездатності [2].
Принципи лікування біполярного розладу
вгоруЕтіологію та патогенез БР дотепер остаточно не з’ясовано. Так, попри наявність міжнародних протоколів і понад 50-річний досвід психофармакотерапії БР, ефективність лікування не завжди задовольняє як фахівців охорони психічного здоров’я, так і пацієнтів із БР [2].
Під час монотерапії гострих маніакальних станів частота терапевтичної відповіді становить 40-73 %, а в разі комбінованої — 54-70 %; середній час відповіді на лікування сягає 7-14 днів, що вкрай ускладнює надання належної психіатричної допомоги, особливо пацієнтам, які лікуються стаціонарно [2, 3].
Окремо варто звернути увагу на втручання при маніакальних станах. Адже у такому стані людина не скаржиться на власне самопочуття, вона гіперактивна, конфліктна та некритична до хворобливих переживань. Зважаючи на можливі побічні ефекти лікування це становить значну проблему як для самого пацієнта, так і для лікарів [9].
Нині терапевтичні інтервенції маніакальних станів здійснюють за допомогою препаратів літію, антиконвульсантів та антипсихотичних засобів.
Причини розвитку симптомів біполярного розладу та роль протеїнкінази Су його патогенезі
вгоруЗгідно з останніми гіпотетичними припущеннями, психічні порушення, особливо в межах маніакальної фази БР, можна пояснити порушеннями механізмів ауторегуляції вивільнення нейромедіаторів (зворотного зв’язку) під час передавання нервового імпульсу в пресинаптичних дофамінергічних та адренергічних нейронах [8, 9, 51].
Це цілком зрозуміло, якщо взяти до уваги подібність симптоматики під час вживання психостимуляторів і в разі маніакальних станів у рамках БР [2, 7].
Одним із ключових елементів у механізмі регуляції зворотного зв’язку є протеїнкіназа С (ПKC). Протеїнкінази — це клас ферментів-кіназ, що модифікують специфічні білки (і себе також) додаванням фосфатної групи у процесі фосфорилювання [14, 15]. Наразі виявлено 12 ізоформ ПКС, які розрізняють за тканинним розподілом, специфічністю субстратів та активуючими чинниками.
Умовно ізоформи ПКС розділено на такі групи:
- класичні (ПKC-α, -β1, -β2, -γ), які активуються кальцієм, діацилгліцеролом і фосфатидилсерином;
- нові, які не залежать від кальцію (ПKC-δ, -ε, -η, -θ);
- атипові, що активуються незалежно від кальцію і фосфоліпідів (ПKC-ι, -λ, -ξ) [15, 60].
/images/nn19-1_1415_r-300x203.jpg)
Рисунок. Механізм дії ПKC- на вивільнення допаміну
/images/nn19-1_1415_r.jpg)
Рисунок. Механізм дії ПKC- на вивільнення допаміну
Активація ПKC відіграє важливу роль у різноманітті клітинних функцій, зокрема проліферацію, диференціювання та апоптоз клітин. ПKC бере участь у регулюванні сигналів різних типів клітин, наприклад нейронів [53]. Крім того, аномальна активність ПKC пов’язана з патофізіологією багатьох різних станів і різноманітних хвороб, таких як новоутворення, захворювання серцево-судинної системи, імунної системи, цукровий діабет, псоріаз, хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера, шизофренія та БР [16, 23, 31, 56, 57]. До того ж значна кількість ПKC із найбільшою її концентрацію в пресинаптичних терміналях нейрона локалізована у центральній нервовій системі (ЦНС). Стимуляція авторецепторів зумовлює низку каскадних реакцій, результатом яких є активація ПKC.
Своєю чергою, це знижує чутливість авторецепторів, задіяних у гальмуванні, та їхню кількість на пресинаптичних мембранах [17]. Внаслідок дії деполяризувального подразника активація ПKC збільшує виділення різних нейротрансмітерів, зокрема допаміну.
Блокування ПKC збільшує вивільнення нейромедіаторів, особливо допаміну та норадреналіну з пресинаптичних нейронів [18]. На рисунку зображено механізм дії ПKC-β на вивільнення допаміну.
Дослідження ролі протеїнкінази Спри біполярному розладі
вгоруНа підставі досліджень зібрано дані, які підтверджують теорію про те, що аномальна функція ПKC задіяна в механізмі розвитку БР. А саме доведено, що викликані амфетамінами маніакальні симптоми у гризунів пов’язані з активацією ПKC в мозку. Так, у тромбоцитах пацієнтів із манією виявлено підвищену активність ПKC порівняно з тромбоцитами осіб із групи контролю [47]. Наприклад, у посмертних дослідженнях мозку пацієнтів із БР установлено підвищення рівня активності ПKC [31].
У патогенезі суїцидальної поведінки, яка є поширеним явищем у пацієнтів із БР, ПKC відіграє важливу роль [62, 65]. Зокрема, вказаний факт доведено під час метааналітичного дослідження за участю 8 тис. 700 пацієнтів. Виявлено, що як уніполярна депресія, так і БР асоціюються із суїцидальністю та локусом генів, які кодують ПKCε [63]. Як встановлено, із використанням підходу конвергентної функціональної геноміки білок MARCKS (який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 6-ї хромосоми) є субстратом ПKC [66]. А також являє собою один із шести периферичних біомаркерів, що можуть свідчити про майбутню госпіталізацію через суїцидальну поведінку пацієнтів із БР [57, 65, 67]. Дані згаданих спостережень підтверджують вагому роль ПKC в етіопатогенезі біполярного розладу.
Препарати, які застосовують для лікування БР, такі як літій, вальпроати та карбамазепін, знижують вміст ПKC [20, 21, 33]. Отримані результати дають надію щодо застосування інгібіторів ПKC у лікуванні БР, особливо маніакальних станів [12, 35].
Клінічні дані ефективності застосування інгібіторів протеїнкінази Cу лікуванні афективних розладів
вгоруТамоксифен — селективний модулятор рецептора естрогену (SERM), який використовують при лікуванні раку молочної залози, остеопорозу та симптомів менопаузи. Окрім антиестрогенної дії, тамоксифен виявився інгібітором ПKC, що проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, завдяки чому вже багато років активно досліджують як перспективний антиманіакальний агент [35].
У попередніх клінічних дослідженнях було продемонстровано, що у пацієнтів із БР, які отримували лікування тамоксифеном (у дозуванні 20-140 мг на добу) і як засіб монотерапії, і як доповнення до стандартного лікування літієм і вальпроатами, значно зменшувалися симптоми манії [36, 41].
Висновки щодо ефективності тамоксифену для лікування маніакальних станів були підтверджені у подвійних сліпих контрольованих плацебо клінічних дослідженнях [38, 39, 42]. Тамоксифен зарекомендував себе як ефективний та безпечний препарат для лікування маніакальних станів навіть у педіатричній практиці [71]. У проведених дослідженнях ефект тамоксифену мав дозозалежний характер, а оптимальний — при середньодобовому дозуванні 80 мг. Варто згадати деякі особливості клінічного ефекту під час терапії тамоксифеном, а саме швидкий період клінічної відповіді — 3-7 діб і відсутність виражених побічних ефектів [38, 39].
Симптоми прийому амфетаміну в гризунів (як вважають) імітують симптоми маніакального епізоду, а тамоксифен пригнічує таку дію амфетаміну. Тому висунено гіпотезу, що тамоксифен або його аналог можуть бути використані для зменшення зловживання амфетамінами. Нині проводять дослідження для підтвердження цього припущення [72]. Тамоксифен — не єдиний перспективний інгібітор ПKC, який застосовують для корекції маніакальних симптомів. Зокрема, доведено ефективність ендоксифену — похідного тамоксифену — при корекції симптомів манії у пацієнтів із БР [44, 45]. Ще вивчають дієвість флавоноїду кверцетину, який теж продемонстрував інгібіторний ефект щодо ПKC [52].
Як у клінічних, так і в доклінічних дослідженнях інгібітори ПKC виявилися препаратами з потенційною антиманіакальною дією. Попри прогрес у розумінні механізмів, що лежать в основі нейробіології та антиманіакальних властивостей інгібіторів ПKC, більшість шляхів розвитку патології залишаються нез’ясованими. Використання нових препаратів, що чинять вплив на активність ПKC, і подальше дослідження механізмів їхньої дії можуть стати у пригоді пацієнтам, які страждають на БР.
Література
вгору1. Muller-Oerlinghausen B., Berghofer A., Bauer M. Bipolar disorder. Lancet. 2002. Vol. 359. P. 241-247.
2. Grande I., Berk M., Birmaher B., Vieta E. Bipolar disorder. Lancet. 2016. Vol. 387. P. 1561-1572.
3. McElroy S. L., Keck P. E. Jr., Pope H. G. Jr., Hudson J. I. Valproate in the treatment of bipolar disorder. Literature review and clinical guidelines. J Clin Psychopharmacol. 1992. Vol. 12. P. 42S-52S.
4. Sharma A. N., Fries G. R., Galvez J. F. et al. Modeling mania in preclinical settings.a comprehensive review. Prog Neuropsychopharmacol Biol Psychiatry. 2016. Vol. 66. P. 22-34.
5. Cechinel-Recco K., Valvassori S. S., Varela R. B. et al. Lithium and tamoxifen modulate cellular plasticity cascades in animal model of mania. J Psychopharmacol. 2012. Vol. 26. P. 1594-1604.
Повний список літератури, який уміщує 72 джерела, знаходиться в редакції.
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2019 Рік
Зміст випуску 1, 2019
-
Обмеження життєдіяльності та соціальна ізоляція у психічно хворих
-
Психофармакотерапія поведінкових і психологічних симптомів у пацієнтів із деменцією
-
Клинические особенности симптомов эпилепсии у пожилых пациентов
-
Біологічно активні препарати в лікуванні порушень пам’яті, пов’язаних із віком
-
Вплив холіну та холіну альфосцерату на запалення в головному мозку
Зміст випуску 10 (111), 2019
-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Зміст випуску 9 (110), 2019
-
Новые возможности фармакотерапии хронических психогенных болевых синдромов
-
Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання
-
Скринінг та діагностика депресії в умовах первинної ланки охорони здоров’я
-
Возможности холинергической фармакотерапии при хронической ишемии головного мозга
Зміст випуску 8 (109), 2019
-
Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи
-
Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту
-
Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології
-
Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів
Зміст випуску 7 (108), 2019
-
Оновлені результати досліджень ефективності та безпеки окрелізумабу при розсіяному склерозі
-
Медикаментозне лікування захворювань, спричинених недостатністю дофамінергічної системи
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра
-
Рекомендації щодо діагностики, терапії та надання підтримки пацієнтам із деменцією
Зміст випуску 6 (107), 2019
-
Порядок застосування методів психологічної і психотерапевтичної допомоги
-
Когнітивна дисфункція при хворобі Альцгеймера: оцінка ефективності препаратів
-
Парасомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Церебрум композитум H: патогенетичні біорегуляційні можливості в дитячій неврології
-
Порівняльна ефективність ін’єкційних антипсихотичних препаратів другого покоління
Зміст випуску 5 (106), 2019
Зміст випуску 4 (105), 2019
-
Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків
-
Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування
-
Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання
-
Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю
-
Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера
Зміст випуску 3 (104), 2019
-
Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму: можливість більше дізнатися та допомогти
-
Порушення рухових функцій при розладах аутистичного спектра у дітей
-
Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Рекомендації щодо ведення осіб із посттравматичним стресовим розладом
-
Ефективність комбінованої терапії мемантином і донепезилом у пацієнтів із хворобою Альцгеймера
Зміст випуску 2 (103), 2019
Зміст випуску 1 (102), 2019
-
Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи
-
Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності
-
Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії
-
Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
-
Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии
-
Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице
Випуски поточного року
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися