Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Нейропатичний біль: від рекомендацій до клінічної практики
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
-
Розділ:
Нейропатичний біль: від рекомендацій до клінічної практики
Зміст статті:
- Рекомендації щодо лікування нейропатичного болю
- Ефективність та обмеження настанов із лікування нейропатичного болю
- Як обрати препарат першої лінії терапії
- Поліпшення якості життя
- Комбінована терапія: рішення за межами досліджень
- Висновки
Нейропатичний біль, що суттєво відрізняється від ноцицептивного, є поширеним хронічним станом, який потребує принципово іншого терапевтичного підходу. Ведення пацієнтів із нейропатичним болем пов’язане із цілою низкою проблем. До вашої уваги представлено огляд статті G. Cruccu та A. Truini «A review of Neuropathic Pain: From Guidelines to Clinical Practice», опублікованої в журналі Pain and Therapy (2017; 6 (Suppl 1): S35–S42), де обговорюються рекомендації з лікування нейропатичного болю та їх ефективність у клінічній практиці.
Нейропатичний біль — це хронічний стан, який стає важким тягарем для пацієнта, суспільства та системи охорони здоров’я загалом (Smith and Torrance, 2012). Поширеність нейропатичного болю (НБ) серед населення орієнтовно становить 6,9–10,0 % (van Hecke etal., 2014). Такі чинники, як старіння населення, зростання чисельності осіб із надмірною вагою, підвищення виживаності хворих на онкологію, які отримують належне лікування, можуть також викликати НБ, зумовлюючи високу ймовірність зростання рівня його поширеності (Moulin, etal. 2014).
Рекомендації щодо лікування нейропатичного болю
вгоруНастанови з клінічної практики, розроблені для полегшення оцінювання та лікування НБ, публікували багато міжнародних і місцевих фахових установ, зокрема Міжнародна асоціація з вивчення болю — ІASP (Finnerup etal., 2015; Dworkin etal., 2013; Haanpaa etal., 2011), Європейська федерація неврологічних товариств — EFNS (Attal etal., 2010; Cruccu etal., 2010; Cruccu etal., 2007) і Національний інститут охорони здоров’я і клінічного вдосконалення Великої Британії (NICE, 2013). Для уникнення розбіжностей щодо тактики лікування осіб із НБ згодом ці рекомендації були узгоджені між зазначеними організаціями (Deng etal., 2016). Як наведено в таблиці, в настановах щодо фармакотерапії НБ до препаратів першої лінії включено три класи засобів:
- трициклічні антидепресанти (ТЦА), особливо амітриптилін;
- інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), такі як дулоксетин;
- ліганди α-2δ-кальцієвих каналів габапентин та прегабалін.
/images/nn19_10_3033_d.jpg)
Таблиця. Рекомендації щодо фармакотерапії нейропатичного болю
/images/nn19_10_3033_d.jpg)
Таблиця. Рекомендації щодо фармакотерапії нейропатичного болю
Трамадол, опіоїди слабкої дії та СІЗЗСН більшість настанов рекомендують як препарати другої лінії вибору при лікуванні НБ. Зокрема, настанови NICE пропонують призначати трамадол лише в разі гострих станів для зняття болю через високий ризик синдрому відміни та ризик побічних ефектів порівняно з іншим лікуванням, а також із невеликою кількістю досліджень і недостатнім періодом спостереження (NICE, 2013).
Препарати, які рекомендовані як третя та четверта лінії терапії, поєднують опіоїди сильної дії, інші протиепілептичні засоби, окрім габапентиноїдів, та канабіноїди. Карбамазепін є загальновизнаним ефективним засобом лікування невралгії трійчастого нерва. Для локального НБ бажано застосовувати місцеве знеболення капсаїцином і лідокаїном.
Ефективність та обмеження настанов із лікування нейропатичного болю
вгоруНейропатичний біль — синдром, що може розвиватися внаслідок багатьох різноманітних етіологічних причин, а його клінічні ознаки мають достатньо різноманітний характер (Cruccu etal., 2009; Baron, 2009). Вкрай важливо коректно встановлювати діагноз НБ, хоча нині все ще бракує загальноприйнятих діагностичних інструментів (Treede etal., 2008). Рекомендації EFNS та спеціальної групи з проблем нейропатичного болю (NeuPSIG) щодо діагностування НБ та його належного оцінювання спираються на визначення IASP, згідно з яким цей синдром «спричинений ушкодженням чи захворюванням соматовегетативної нервової системи». Таке визначення потребує ідентифікації основного ураження або хвороби. Зазвичай це не є проблемою, оскільки їх можливо виявити під час клінічного обстеження або на підставі історії хвороби пацієнта. У разі, якщо біль є основним або навіть єдиним симптомом, послуговування вказаним визначенням може навіть дещо ускладнювати процес діагностування НБ (Bouhassira and Attal, 2011).
Ще одне обмеження концепції настанов із клінічної практики щодо класифікації болю стосуються вибору адекватного лікування. Традиційно НБ класифікують на підставі етіології (причини виникнення захворювання). До речі, EFNS у своїх рекомендаціях досі дотримується такого підходу (Attal etal., 2010). Висунуто припущення, що класифікація на основі патофізіологічних механізмів може бути ефективнішою (Dworkin etal., 2003; Baron etal., 2006).
У перехресному дослідженні 2 тис. 100 пацієнтів із діабетичним НБ і постгерпетичною невралгією застосовували ієрархічний кластерний аналіз патернів сенсорних симптомів. Проаналізовано п’ять основних симптомів, які здебільшого спостерігали в обох вказаних групах, хоча їхня частота мала дещо різний характер (Baron etal., 2009). Натомість в іншому дослідженні, яке включало 482 пацієнти із НБ, вивчали взаємозв’язок між позитивними неврологічними симптомами та етіологією, типом ушкодження та локалізацією больового синдрому.
За винятком невралгії трійчастого нерва та постгерпетичної невралгії, вчені фіксували більше подібностей, аніж відмінностей у симптомах між різними типами НБ (Attal etal., 2008). В обох дослідженнях автори дійшли висновку, що класифікація захворювання за типом симптомів чи «ступенем болю» є прийнятнішою, ніж за етіологією (Baron etal., 2009; Attal etal., 2008).
Якість рекомендацій із лікування НБ оцінювали за допомогою інструменту «Оцінка досліджень та науково-дослідна діяльність» (AGREEII), який уміщує п’ять доменів:
- сфера та мета;
- залучення зацікавлених сторін;
- точність результату;
- чіткість представлення;
- застосовність і незалежність оцінювання.
Усі настанови мали найнижчі значення в домені застосовності. Наприклад, рекомендації NICE, EFNS і CPS щодо фармакотерапії отримали 42, 14 та 0 % відповідно. Клінічні настанови щодо практичних втручань, які опубліковані EFNS, CPS і NeuPSIG, у домені застосовності мали оцінку 0 %. Точність результату домену в згаданому аналізі розглядали як головний показник якості рекомендацій щодо клінічної практики. Фармакологічне лікування, наведене у NICE, CPS і EFSN, оцінили в цьому домені як 86, 55 і 55 % відповідно (Deng etal., 2016).
Науковці вивчали опубліковані NeuPSIG найновіші настанови з фармакотерапії, проте ці рекомендації значно вирізнялися серед подібних публікацій (Deng etal., 2016; Attal and Bouhassira, 2015). По-перше, вони ґрунтувалися на даних метааналізів клінічних досліджень НБ, які проводили з 1966 р., крім того, брали до уваги результати дослідження, які не були опубліковані (Finnerup etal., 2015). Цей факт дає змогу проаналізувати помилки, які могли бути допущені раніше, а також підстави вважати, що загальна ефективність медикаментозного лікування є завищеною щонайменше на 10 %, а найдієвішими виявилися пластирі з високою концентрацією капсаїцину (активний компонент перцю). По-друге, у цих настановах НБ біль розглядали як специфічну характеристику, оскільки, як правило, етіологія не чинить вплив на ефективність системного лікування. Отримані дані свідчать, що спричинена ВІЛ полінейропатія та радикулопатія гірше піддаються фармакотерапії, ніж усі інші типи НБ, що є винятком щодо застосування цього підходу. Для оцінювання якості доказових даних застосовували систему розроблення, оцінювання та експертизи ступеня обґрунтованості клінічних рекомендацій (GRADE), рекомендації відповідали принципам AGREEII (Finnerup etal., 2015).
Як обрати препарат першої лінії терапії
вгоруМіжнародні настанови на підставі даних рандомізованих контрольованих досліджень рекомендують застосовувати препарати різних класів. У щоденній клінічній практиці лікарі обирають препарат відповідно до конкретних проблем пацієнта та власне специфіки дії застосовуваного засобу. Це уможливлює вибір лікарського засобу в межах препаратів першої лінії.
Прегабалін і габапентин мають однаковий механізм дії на α-2δ-субодиниці пресинаптичних кальцієвих каналів. Хоча отримані дані рандомізованих контрольованих досліджень доводять, що вказані препарати, попри однакову ефективність, мають певні відмінності. Для прегабаліну характерний лінійний фармакокінетичний профіль, сприятливіший, аніж профіль габапентину.
Абсорбція прегабаліну після перорального прийому не є насичуваною, а біодоступність — практично повною. Завдяки цим фармакокінетичним властивостям пропонована доза засобу (300 мг/добу) є дієвішою, а отже, очікувані результати набагато передбачуванішими (Sills, 2006). Тому в клінічній практиці прегабалін може мати переваги, порівняно з габапентином. Серед антидепресантів міжнародні настанови рекомендують застосовувати як ТЦА, так і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН). Більшість даних клінічних досліджень підтверджують, що ефективність СІЗЗСН нижча, ніж у ТЦА за показником статистично значущої кількості осіб, які потребують лікування (NNT), а саме: 6,4 — для СІЗЗСН і 3,6 — для ТЦА (Finnerup etal., 2015).
ТЦА в осіб літнього віку часто провокують запаморочення, седацію, ортостатичну гіпотензію, сухість у роті та закрепи, що може спричинити синдром відміни. Нортриптиліну притаманний менш виражений антихолінергічний ефект і седація, а тому він переноситься краще, ніж неселективні ТЦА (Watson etal., 1998). Крім того, ТЦА протипоказані пацієнтам із глаукомою, гіпертрофією простати та певними порушеннями серцевосудинної системи. Порівняно з ТЦА, профіль безпеки СІЗЗСН є значно вищим. У метааналізі, який включав результати трьох досліджень ефективності дулоксетину (найширше застосованого СІЗЗСН при НБ) у пацієнтів із діабетичною нейропатією і больовим синдромом, спостерігали, що для добового дозування 60 мг статистично значущий показник NNH (кількість осіб, які піддавалися дії чинника ризику, на один випадок виникнення захворювання) становить 17,5.
У дослідженнях не виявлено відмінностей щодо лікувальної дії різних антидепресантів. Хоча для осіб похилого віку завдяки кращому профілю безпеки та приблизно однаковій ефективності СІЗЗСН можуть бути кращим вибором, аніж ТЦА (Edelsberg etal., 2009; Yalcin etal., 2014).
Поліпшення якості життя
вгоруДля визначення терапевтичної ефективності та безпеки інтервенцій використовують статистичні показники NNT і NNH, хоча застосування першого у пацієнтів із НБ піддається критиці (Edelsberg etal., 2009). Так, для встановлення показника NNT результат має бути бінарним. Однак у разі полегшення болю відповідь є ступеневою. Ця проблема може бути розв’язана запровадженням обмеження, за яким для більшості клінічних досліджень відповідні регуляторні органи рекомендують застосовувати показник зменшення болю на ≥ 50 %. Різноманітність і низька точність методик оцінювання, якими послуговувалися у багатьох клінічних дослідженнях, суттєво знижують валідність порівняння клінічної ефективності за показником NNT (Edelsberg etal., 2009).
Гетерогенність різних станів із НБ означає, що сумарний показник NNT для НБ, який використовували під час метааналізу, матиме низьку практичну значущість (Edelsberg etal., 2009).
Показник, який найменше брали до уваги під час оцінювання НБ, — це пов’язана зі здоров’ям якість життя. Навіть за наявності доказових даних впливу НБ на зниження його рівня виникали певні протиріччя щодо питання кореляції між тяжкістю болю та ступенем його впливу на якість життя (Smith and Torrance, 2012). Вивчення патофізіологічних механізмів, що лежать в основі кореляції НБ із тривогою та депресією, лише розпочато, до того ж більшість досліджень проводять на тваринних моделях (Yalcin etal., 2014).
За даними клінічної практики, недостатній аналгетичний ефект фармакологічних втручань є одним із основних чинників, що зумовлюють низьку якість життя пацієнтів із НБ. Це призводить до зростання соціальних витрат. Розвиток стратегій, які здатні ефективно поліпшити вказаний показник, має стати наразі одним із першочергових (Smith and Torrance, 2012).
Комбінована терапія: рішення за межами досліджень
вгоруЩонайменше 45 % пацієнтів із НБ отримують лікування двома або більше препаратами (Tarride etal., 2006). Доведено, що комбінована терапія при НБ демонструє хороші результати (Holbech etal., 2017).
У систематичному огляді, присвяченому оцінюванню ефективності, переносимості та безпеки комбінованої терапії НБ на підставі аналізу даних 21 рандомізованого контрольованого клінічного дослідження, наведено доказові дані на користь застосування комбінації двох препаратів. Обмежена кількість досліджень, які б зосереджувалися на конкретній комбінації медикаментозних препаратів, не дала змоги рекомендувати певні підходи до лікування НБ (Chaparro etal., 2012).
На підставі іншого метааналізу, де вивчали результати семи рандомізованих контрольованих досліджень, через суперечливі висновки було сформульовано рекомендації, що мали непереконливий характер (за системою GRADE) для застосування комбінованої терапії (Finnerup etal., 2015). Комбінована терапія має певні переваги: виражену аналгетичну ефективність завдяки доповненню та взаємному підсиленню лікувальної дії медикаментозних засобів; кращий профіль переносимості; зменшення таких ознак, як тривога, депресія, порушення сну (Gilron etal., 2013). Через значне поширення серед пацієнтів із НБ інформації про невисоку дієвість одного препарату для втамування больового синдрому дослідники сфокусували увагу на вивченні ефективності та безпеки саме комбінованої терапії.
Висновки
вгоруНейропатичний біль — досить поширений стан, що негативно позначається на здоров’ї пацієнтів, які потерпають від нього. Попри те, що сьогодні наявні численні настанови з клінічної практики щодо діагностики та лікування цієї патології, низка методологічних і концептуальних проблем суттєво обмежують їх застосування в щоденній клінічній практиці та зменшують значущість отриманих даних, на підставі яких створено відповідні рекомендації.
Отже, постає нагальна потреба в розробленні нових фармакологічних втручань, які допоможуть належним чином розв’язати поточні проблеми, пов’язані з лікуванням нейропатичного болю, а також підвищити ефективність терапії та якість життя пацієнтів, які страждають на нього.
Підготувала Юлія Крамар
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2019 Рік
Зміст випуску 1, 2019
-
Обмеження життєдіяльності та соціальна ізоляція у психічно хворих
-
Психофармакотерапія поведінкових і психологічних симптомів у пацієнтів із деменцією
-
Клинические особенности симптомов эпилепсии у пожилых пациентов
-
Біологічно активні препарати в лікуванні порушень пам’яті, пов’язаних із віком
-
Вплив холіну та холіну альфосцерату на запалення в головному мозку
Зміст випуску 10 (111), 2019
-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Зміст випуску 9 (110), 2019
-
Новые возможности фармакотерапии хронических психогенных болевых синдромов
-
Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання
-
Скринінг та діагностика депресії в умовах первинної ланки охорони здоров’я
-
Возможности холинергической фармакотерапии при хронической ишемии головного мозга
Зміст випуску 8 (109), 2019
-
Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи
-
Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту
-
Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології
-
Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів
Зміст випуску 7 (108), 2019
-
Оновлені результати досліджень ефективності та безпеки окрелізумабу при розсіяному склерозі
-
Медикаментозне лікування захворювань, спричинених недостатністю дофамінергічної системи
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра
-
Рекомендації щодо діагностики, терапії та надання підтримки пацієнтам із деменцією
Зміст випуску 6 (107), 2019
-
Порядок застосування методів психологічної і психотерапевтичної допомоги
-
Когнітивна дисфункція при хворобі Альцгеймера: оцінка ефективності препаратів
-
Парасомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Церебрум композитум H: патогенетичні біорегуляційні можливості в дитячій неврології
-
Порівняльна ефективність ін’єкційних антипсихотичних препаратів другого покоління
Зміст випуску 5 (106), 2019
Зміст випуску 4 (105), 2019
-
Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків
-
Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування
-
Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання
-
Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю
-
Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера
Зміст випуску 3 (104), 2019
-
Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму: можливість більше дізнатися та допомогти
-
Порушення рухових функцій при розладах аутистичного спектра у дітей
-
Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Рекомендації щодо ведення осіб із посттравматичним стресовим розладом
-
Ефективність комбінованої терапії мемантином і донепезилом у пацієнтів із хворобою Альцгеймера
Зміст випуску 2 (103), 2019
Зміст випуску 1 (102), 2019
-
Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи
-
Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності
-
Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії
-
Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
-
Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии
-
Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице
Випуски поточного року
Зміст випуску 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися