сховати меню

Розлади сну у людей похилого віку

сторінки: 9

Розлади сну — одна з найпоширеніших і найважливіших проблем сучасної меди­­цини. До того ж частота таких порушень значно зростає з віком і сягає, за різними даними, 28–45 % (NIHS, 2005). Етіологія розладів сну у людей похилого віку є багато­факторною. Зазвичай їх характер визна­чається комбінацією нормальних вікових змін структури сну; його порушень, зумовле­них соматичними, невро­логічними або психіч­ними захворюваннями; патологічними синдромами, що виникають уві сні (наприклад, апное). Порушення сну значно впливають на якість життя індивіда.

Важливо відрізняти нормальні вікові зміни сну від патологічних. Загально­відомо, що з віком змінюється як тривалість сну, так і його структура та хронобіологічні характеристики. Сон у літніх осіб, як правило, скорочується в середньому до шести годин на добу. Крім цього, при фізіологічному старінні змінюється його структура: збільшується час засинання, кількість пробуджень і час неспання всередині періоду сну; зростає тривалість його поверхневих стадій, ­збільшується рухова активність уві сні. (Полуэктов, Стрыгин, 2014).

Хронобіологічні показники сну зі збільшенням біологічного віку людини змі­ню­ються: відзначається поява дрімання у денний час, формування поліфазного сну (коли він реалізується в кілька епізо­дів протягом доби), зсув циклу сну й неспання на більш ранній час, тобто посилення сонливості увечері й більш раннє пробуд­жен­ня зранку.

Вікові зміни хронобіологічних характеристик циклу сну й неспання пов’язують насамперед зі зменшенням ефективності дії світла, соціальними чинниками, а також із віковим погіршенням роботи «внутрішнього годинника» — супрахіазматичних ядер — і зниженням нічної секреції епіфізом гормону сну мелатоніну. Літні люди з низьким рівнем секреції мелатоніну час­тіше скаржаться на порушення сну й мають більшу кількість супутніх захворювань (Gallucci etal., 2014). Саме пацієнти старших вікових груп переважно мають більший «інсомнічний потен­ціал», зумовлений не лише фізіо­логічними ­віковими змінами циклу сну й неспання, але й супутніми соматичними захворюваннями, які можуть бути причиною порушень процесу сну. Як результат скарги на поганий нічний сон в осіб віком від 60 років зустрічають­ся в 3–4 рази частіше, ніж у середньому віці.

Інсомнія (безсоння) є одним із найпоширеніших порушень сну, яке потребує чіткої стратегії та планування. Хронічна інсомнія xарактеризується тривалістю понад місяць, розладом ініціації сну, його підтримки і зниження якості, а також порушенням соціальної, професійної та побутової адаптації. В осіб віком від 65 років інсомнія спостеріга­ється щонайменше в 40 % випадків (Датиева и соавт., 2015). Окрім вікових змін циклу сну й безсоння, провідними причинами ­розвитку інсомнії у літніх особ є порушення розпорядку й гігіє­­­­ни сну — найчастіше через втрату «дисцип­лі­­нувальної» ролі виробничої діяльності та зниження рівня фізичної ­активності (Полуэктов, Стрыгин, 2014).Негативний вплив на сон має коморбідна соматична, неврологічна та психічна пато­логія — за рахунок аферентної стиму­ля­ції (біль у спині та сугло­бах, серцеві аритмії, соматоформна дисфункція тощо); депресивні прояви — як у структурі розладів психіки, так і реакції на зміну соціального статусу, брак підтримки близьких, власна незатребуваність.

Лікування пацієнтів літнього віку з порушеннями сну залишається складною проблемою. Незалежно від причин інсомнії, передусім рекомендовано застосовувати методи поведінкової модифіка­ції: коригування режиму сну й безсоння (зменшення перебування часу в ліжку, ­виключення денного сну, збільшення ­фізичної активності тощо), належне дотримання правил гігієни сну. Крім того, ­важливою є соціальна адаптація — літня людина має відчувати власну затребу­ваність та підтримку близьких. Відомо, що особи похилого віку з високою соціальною активністю, як правило, значно рідше стражда­ють на інсомнії (Hellström etal., 2014).

Підходи до лікувальної тактики включа­ють усунення зовнішніх і внутрішніх чинників, що негативно позначаються як власне на процесі сну, так і на актив­них діях щодо здатності засинання та його структури. Нині використову­ють як медикаментозні, так і немедика­ментозні під­ходи, причому сучасні ­методики спрямовані саме на відновлен­ня структури сну, максимально набли­женої до природної. В ідеалі слід лікувати не інсомнію, а ­психіч­не або соматичне ­захворювання, до структури якого вона входить, оскільки лише 12–25 % інсомній, за клінічними даними, належать до первинних (Arroll etal., 2012). На практиці ­зазвичай утруднене саме виявлення етіо­логічного чинника, адже причини інсомнії численні, тож основною метою лікаря стає призначення снодійних засобів.

При цьому необхідно дотримуватися таких принципів, як:

  • надавати перевагу препаратам короткотривалої дії;
  • тривалість призначення медикаментозної терапії не має перевищувати трьох тижнів, протягом яких лікар установлює причини інсомнії;
  • коригувати дозування препарату з огляду на вік пацієнта і медикаментозні взаємод­­­ії;
  • при суб’єктивній незадоволеності сном, тривалість якого перевищує 6 год, призначення снодійних неефективне.

Так, за даними одного з досліджень, ­снодійні засоби постійно приймають 18 % чоловіків і 23 % жінок віком 60–70 років. Пере­важно це доступніші й дешевші препарати перших генерацій, що спричинюють швидкий розви­ток феноменів звикання й залежності (Swift and Shapiro, 1993). Зокрема, при ­гострій (адаптаційній) інсом­нії ­найчастіше використовують агоністи бензо­діазепіно­вих рецепторів, або так звані Z-препарати (­золпідем, зопіклон, залеплон), а також бензо­діазепіни із седативною дією (діазепам, клоназепам, фена­зепам) і небензодіазепінові ГАМКергічні засоби. Z-препарати слід призначати короткими курсами, врахову­ючи їх взаємодію з анти­гіпертензивними пре­паратами, серце­вими глікозидами та цукро­знижувальними препаратами, які найчастіше приймають пацієнти літнього віку. Не рекомендовано застосовувати бензодіазепіни у літніх пацієнтів при хронічній інсомнії через такі побічні ефекти, як знижен­ня пам’яті, уваги, швидкості реакції, денна сонливість, запаморочення, атаксія і сухість у роті (Ляшенко и соавт., 2015).

Одним із напрямів лікування інсомнії є застосування агоністів мелатоніну та його рецепторів, які діють через ­механізм «внут­рішнього годинника». Доведено різно­манітні біологічні ефекти мелатоніну. Крім снодійної, він має антиоксидантну, протипухлинну, адаптогенну, синхронізаційну, антистресову, антидепресивну та імуно­модулювальну дію, не викликає звикання й рикошетного ефекту, не вступає у взає­мо­дію з антигіпертензивними, анти­діабетичними, гіполіпідемічними і протизапальними засобами, відіграє важливу роль в терапії багатьох неврологічних захворювань, що особливо важливо при лікуванні літніх осіб (Датиева и соавт., 2015).

Підготувала Наталія Купко

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2019 Рік

Зміст випуску 10 (111), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. В.Я. Пішель, Т.Ю. Ільницька, М.Ю. Полив’яна

  3. М.М. Орос, О.В. Тодавчич

  4. Т. Матіяш, А. Бондарчук

Зміст випуску 9 (110), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. С.Г. Бурчинский

  3. С.Г. Бурчинский

Зміст випуску 8 (109), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А. Г. Кириченко, А. Ф. Нечай, Н. О. Смульська, Т. І. Стеценко

Зміст випуску 7 (108), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. А.Е. Дубенко, И.В. Реминяк, Ю.А. Бабкина, Ю.К. Реминяк

  3. Н.А. Науменко, В.И. Харитонов

  4. М.О. Матусова, І.А. Марценковський

Зміст випуску 6 (107), 2019

  1. Т.О. Скрипник

  2. Ю.А. Бабкина

  3. Ю.А. Бабкіна

  4. А.Е. Дубенко, И.В. Реминяк, Ю.А. Бабкина

  5. Т.В. Руда

  6. А.А. Криштафор

Зміст випуску 5 (106), 2019

  1. И.А.Марценковский, А.В.Каптильцева

  2. В.Ю.Паробій

  3. Ю.А. Крамар

  4. В.И. Харитонов, Ю.М. Винник

  5. В.И. Харитонов, Ю.М. Винник

  6. В.И.Харитонов, Ю.М. Винник, Г.И. Селюков

  7. Т.А. Зайцева, О.А. Борисенко, П.П. Зайцев,

  8. Н.А. Максименко

  9. И.И. Марценковская, М.В. Нестеренко, Ю.А. Войтенко, Д.И. Марценковский, К.В. Дубовик, О.С.Ващенко

  10. Д.В. Иванов

  11. М.М. Орос, Р.Ю. Яцинин

  12. Н.К. Свиридова, Т.В. Чередніченко

  13. С.Г. Бурчинский

Зміст випуску 4 (105), 2019

  1. Т.О. Скрипник

  2. Ю.А. Бабкина

  3. Ю.А. Бабкина

  4. Л. Шаттенбург, Я. Кульчинський

  5. Є.І. Суковський

Зміст випуску 3 (104), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. К.В. Дубовик, І.А. Марценковський

Зміст випуску 1 (102), 2019

  1. Ю.А. Бабкина

  2. М.В. Шейко

  3. В.Ю. Мартинюк

  4. І.А. Марценковський, І.І. Марценковська

  5. А.Е. Дубенко, Ю.А. Бабкина

  6. Ю.А. Крамар

Випуски поточного року

Зміст випуску 7 (118), 2020

  1. Герхард Дамманн, Вікторія Поліщук

  2. М. М. Орос, О. О. Орлицький, О. С. Вансович, С. Р. Козак, В. В. Білей

  3. С. Г. Бурчинський

  4. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 6 (117), 2020

  1. Ю.А. Бабкіна

  2. Д. А. Мангуби

  3. А. Є. Дубенко, І. В. Реміняк, Ю. А. Бабкіна, Ю. К. Реміняк

  4. В. І. Коростій, І. Ю. Блажіна, В. М. Кобевка

  5. Т. О. Студеняк, М. М. Орос

  6. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 5 (116), 2020

  1. Т. О. Скрипник

  2. Н.А.Науменко, В.И. Харитонов

  3. Ю. А. Крамар

  4. В.И.Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. Н.В. Чередниченко

  6. Ю.О. Сухоручкін

  7. Ю. А. Крамар

  8. Н. К. Свиридова, Т. В. Чередніченко, Н. В. Ханенко

  9. Є.О.Труфанов

  10. Ю.О. Сухоручкін

  11. О.О. Копчак

  12. Ю.А. Крамар

Зміст випуску 4 (115), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. І.І. Марценковська

  3. Ю. А. Крамар, Г. Я. Пилягіна

  4. М. М. Орос, В. В. Грабар, А. Я. Сабовчик, Р. Ю. Яцинин

  5. М. Селихова

  6. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 3 (114), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Ю.А. Бабкіна

  3. О.С. Чабан, О.О. Хаустова

  4. О. С. Чабан, О. О. Хаустова

  5. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 1, 2020

  1. А.Е. Дубенко

  2. Ю. А. Бабкина

  3. Ю.А. Крамар, К.А. Власова

  4. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 2 (113), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Л. А. Дзяк

  3. Ф. Є. Дубенко, І. В. Реміняк, Ю. А. Бабкіна, Ю. К. Реміняк

  4. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравицька

  5. Ю. А. Крамар

  6. П. В. Кидонь

Зміст випуску 1 (112), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Ю.А. Крамар

  3. М.М. Орос, В.В. Грабар

  4. В.И. Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. L. Boschloo, E. Bekhuis, E.S. Weitz et al.