Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Лечение нейропатии лицевого нерва вследствие перенесенной кори
-
Нова стратегія лікування вегетативної дисфункції у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями
-
Настанови щодо призначення фармакотерапії уніполярної депресії
Настанови щодо призначення фармакотерапії уніполярної депресії
Зміст статті:
- Вибір стратегії лікування
- Вибір антидепресантів і міркування щодо попереднього лікування
- Чи наявні суїцидальні ідеї або ризик самоушкоджень?
- Спостереження та оцінювання стану пацієнта
- Субоптимальна відповідь на лікування
- Інформування пацієнта про медикаментозне лікування
- Моніторинг стану пацієнта
- Побічні ефекти
- Переведення з одного антидепресанту на інший
- Ускладнення при лікуванні антидепресантами
Стан пацієнтів з уніполярним депресивним розладом характеризується симптомами депресії без розгорнутих епізодів гіпоманії, манії, а також змішаних епізодів в анамнезі, що відрізняє їх від пацієнтів із біполярним афективним розладом. За даними ВООЗ, великий депресивний епізод посідає четверте місце серед захворювань, яким притаманний найбільший тягар інвалідизації та передчасної смертності. До вашої уваги представлено огляд рекомендацій щодо призначення медикаментозного лікування пацієнтам з уніполярною депресією, розроблених Національною службою охорони здоров’я Великої Британії (NHS, 2019).
Метою представлених наразі настанов є сприяння призначенню адекватної фармакотерапії уніполярної депресії згідно з принципами доказової медицини та економічної ефективності, а також з урахуванням рекомендацій Національного інституту здоров’я та клінічного вдосконалення Великої Британії (NICE) та Британської асоціації психофармакології (BAP).
Вибір стратегії лікування
вгоруПісля встановлення пацієнту діагнозу депресії вибір стратегії лікування має відповідати тяжкості та тривалості симптомів.
Не слід використовувати антидепресанти в плановому порядку для лікування стійких субпорогових депресивних симптомів або депресії легкого ступеня, проте варто розглянути їх призначення пацієнтам із:
- епізодами помірної або тяжкої депресії в анамнезі;
- початковими проявами субпорогових симптомів депресії, які були наявні протягом тривалого періоду (як правило, щонайменше два роки);
- субпороговими симптомами депресії чи депресією легкого ступеня, що зберігаються після інших втручань.
Зокрема, пацієнтам із депресією середнього або тяжкого ступенів слід запропонувати комбіноване лікування антидепресантами та високоінтенсивне психологічне втручання.
Призначення психотерапії (наприклад, когнітивно-поведінкової терапії) та соціальних втручань є життєво важливим чинником для успішного лікування депресії, і, можливо, доцільнішим засобом, але в рамках цього керівництва не розглядається.
Вибір антидепресантів і міркування щодо попереднього лікування
вгоруПеред призначенням антидепресанту слід з’ясувати, чи траплявся у пацієнта раніше епізод(и) депресії.
Якщо так, то необхідно:
- призначити антидепресант, на який пацієнт добре відповідав раніше;
- уникати призначення медикаментозних препаратів, на які раніше не було відповіді або щодо яких спостерігалася непереносимість.
За змоги вибір медикаментозних засобів має бути частиною процесу прийняття спільного рішення лікаря і пацієнта. Під час такого обговорення необхідно брати до уваги:
- ефективність та переносимість антидепресантів, якщо пацієнт раніше їх приймав;
- будь-які індивідуальні переваги та пріоритети з урахуванням можливих побічних ефектів і симптомів відміни;
- потенційні побічні ефекти/взаємодію з іншими лікарськими засобами, які приймає пацієнт;
- коморбідні медичні стани;
- для пацієнтів жіночої статі — намір завагітніти, вагітність або годування грудьми.
Чи наявні суїцидальні ідеї або ризик самоушкоджень?
вгоруФахівець має розпитати особу з депресією про суїцидальні ідеї та наміри. Відповідно до рекомендацій NICE, після початку застосування антидепресантів стан пацієнта з депресією, який, як правило, має підвищений ризик суїциду або вік до 30 років (через потенційно підвищену поширеність суїцидальних думок на ранніх стадіях лікування антидепресантами для зазначеної групи), слід повторно оцінити через тиждень, а після цього — доки згаданий ризик більше не вважатиметься клінічно значущим. Особи, які мали в анамнезі випадки самоушкоджень протягом останніх трьох місяців, не мають отримувати препарат у кількості, що перевищує рекомендоване дозування для 14 днів його застосування.
Цієї умови треба дотримуватися і при призначенні нового лікування пацієнтам, стосовно яких є підозри щодо ризику розвитку в них суїцидальних намірів. Крім того, слід уникати призначення антидепресантів, які є токсичними у разі їх передозування, тобто трициклічних антидепресантів (ТЦА) або венлафаксину; контролювати ризик, обмежуючи доступ до препарату чи його кількість, яку відпускають пацієнту.
/images/nn19_5_6466_sh.jpg)
Рисунок. Алгоритм фармакотерапії пацієнтів з уніполярною депресією
/images/nn19_5_6466_sh.jpg)
Рисунок. Алгоритм фармакотерапії пацієнтів з уніполярною депресією
На рисунку зображено алгоритм призначення лікарських засобів пацієнтам з уніполярною депресією.
Спостереження та оцінювання стану пацієнта
вгоруЗгідно з рекомендаціями NICE, після початку лікування перший огляд має бути запланований:
- протягом першого тижня для осіб віком до 30 років, які розпочали приймання антидепресанту, та для тих, хто має високий ризик самогубства/самоушкодження;
- для решти пацієнтів — протягом двох тижнів.
Наступні огляди слід проводити що 2–4 тижні впродовж перших трьох місяців, а якщо відповідь на лікування хороша, ці інтервали можна збільшити.
Субоптимальна відповідь на лікування
вгоруУ разі, якщо стан пацієнта з депресією не поліпшується після 2–4 тижнів лікування першим антидепресантом, перевірте, чи регулярно він приймає препарат і чи дотримується призначеного дозування. Якщо відповіді немає або вона є мінімальною після 3–4 тижнів лікування з дотриманням терапевтичного дозування антидепресанту, слід підвищити рівень підтримки пацієнта (наприклад, щотижня зустрічатися з ним або спілкуватися телефоном) і розглянути можливість:
- збільшити дозування лікарського засобу відповідно до інструкції, якщо немає значущих побічних ефектів або
- переведення на інший антидепресант, якщо лікування не переноситься.
У разі, якщо стан пацієнта з депресією за чотири тижні поліпшився, слід продовжити таке лікування ще на 2–4 тижні. Проте варто розглянути можливість переведення на інший антидепресант, якщо:
- відповідь на втручання все ще не є адекватною;
- наявні побічні ефекти;
- пацієнт бажає змінити лікування.
Інформування пацієнта про медикаментозне лікування
вгоруДо початку інтервенцій надайте пацієнту інформацію про:
- поступовий розвиток настання повного антидепресивного ефекту;
- важливість приймання препарату згідно з призначенням і необхідність у продовженні лікування після досягнення ремісії;
- потенційні побічні ефекти;
- взаємодію з іншими лікарськими засобами;
- ризик і характер симптомів припинення лікування (особливо пароксетином і венлафаксином) і про те, як можна звести ці симптоми до мінімуму;
- відсутність звикання до антидепресантів;
- можливість отримання інформації, яка відповідає запитам пацієнта, у письмовому вигляді.
Моніторинг стану пацієнта
вгоруПри лікуванні будь-яким антидепресантом може розвинутися гіпонатріємія, хоча частіше вона виникає у разі застосування СІЗЗС, особливо у жінок похилого віку, тому слід ретельно контролювати вміст натрію в крові у літніх осіб, а при розвитку гіпонатріємії припинити лікування антидепресантом і розглянути альтернативний підхід.
У разі призначення літію дотримуватися рекомендацій NHS (CP05) щодо моніторингу стану пацієнта. А також контролювати інші чинники, які впливають на зниження настрою (стан щитоподібної залози, рівень фолатів, вміст глюкози в крові).
Побічні ефекти
вгоруЗа наявності побічних ефектів через дію антидепресанту слід:
- ретельно контролювати симптоми, якщо побічні ефекти незначні та прийнятні;
- за можливості розглянути зменшення дозування;
- припинити приймання антидепресанту або перевести на інший, якщо пацієнт цього прагне;
- розглянути короткочасне лікування бензодіазепіном (наприклад, діазепамом) протягом щонайбільше двох тижнів, якщо тривожність, збудження та/або безсоння завдають пацієнта проблем;
- при безсонні дотримуватися правил здорового сну та звернутися до настанов NHS (PG02) щодо фармакотерапії сну, якщо рекомендоване короткочасне лікування снодійним засобом.
Слід бути обережним при переведенні:
- з флуоксетину або пароксетину на ТЦА, оскільки обидва ці препарати пригнічують метаболізм ТЦА. У разі переведення з флуоксетину, через його тривалий період напіввиведення, початкова доза TЦA може бути нижчою; рекомендовано спочатку припинити прийом флуоксетину протягом 4–7 днів
- з незворотного інгібітора моноамінооксидази (IMAO) — необхідний 2-тижневий період вимивання (інші антидепресанти не слід призначати в цей період у звичайному режимі)
- з флуоксетину на незворотний IMAO — слід зачекати п’ять тижнів після припинення приймання лікарського засобу
Переведення з одного антидепресанту на інший
вгоруЗважаючи на ризик серотонінового синдрому під час переведення з одного серотонінергічного засобу на інший, загальною рекомендацією є ретельне дотримання перехресного титрування (поступове підвищення дозування нового препарату з одночасним поступовим зниженням попереднього).
Варто зазначити, що перехресне титрування може бути непотрібним, коли ефекти настільки схожі, що введення другого лікарського засобу, ймовірно, нейтралізує ефект відміни першого. Під час переведення на препарат із подібною дією, проте неідентичною, може бути також прийнятною стратегія різкого припинення медикаментозного засобу.
/images/nn19_5_6466_t.jpg)
Таблиця. Мінімальні ефективні дози антидепресантів
/images/nn19_5_6466_t.jpg)
Таблиця. Мінімальні ефективні дози антидепресантів
У таблиці наведено мінімальні ефективні дозування застосування антидепресантів.
Ускладнення при лікуванні антидепресантами
вгоруРозвиток манії
Лікування антидепресантами може бути асоційоване із змінами настрою, навіть у пацієнтів без установленого діагнозу біполярного афективного розладу. За повідомленнями, це відбувається приблизно у 6–8 % пацієнтів з уніполярним великим депресивним розладом, які застосовують антидепресанти. Перепади настрою поширеніші у неповнолітніх пацієнтів із депресією, ніж у дорослих, ймовірно, тому що в останніх біполярний афективний розлад розпізнається дещо частіше. Найбільша небезпека пов’язана з прийманням венлафаксину і ТЦА.
Увага! Згідно з DSM-5, підвищення настрою при лікуванні антидепресантами підтверджує діагноз біполярного афективного розладу, тоді як у попередніх виданнях це розглядалося як реакція, зумовлена дією препарату.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі
Якщо пацієнт приймає ліки, що можуть викликати шлунково-кишкову кровотечу (нестероїдні протизапальні препарати, ацетилсаліцилову кислоту, клопідогрель, оральні стероїди, варфарин, гепарини), варто уникати призначення антидепресантів групи СІЗЗС, або призначати додатково гастропротекторний препарат (інгібітор протонної помпи).
Підготувала Наталія Купко
Оригінальний текст документа читайте на сайті www.southernhealth.nhs.uk
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2019 Рік
Зміст випуску 1, 2019
-
Обмеження життєдіяльності та соціальна ізоляція у психічно хворих
-
Психофармакотерапія поведінкових і психологічних симптомів у пацієнтів із деменцією
-
Клинические особенности симптомов эпилепсии у пожилых пациентов
-
Біологічно активні препарати в лікуванні порушень пам’яті, пов’язаних із віком
-
Вплив холіну та холіну альфосцерату на запалення в головному мозку
Зміст випуску 10 (111), 2019
-
Надання медико-соціальної допомоги учасникам бойових дій із психотичними розладами
-
Нейробіологічні основи депресії та тривожного розладу: принципи консервативного лікування
-
Тривожні розлади: особливості перебігу, діагностування та лікування
-
Використання антидепресантів у пацієнтів з онкологічними захворюваннями
Зміст випуску 9 (110), 2019
-
Новые возможности фармакотерапии хронических психогенных болевых синдромов
-
Розсіяний склероз ізсередини: проблеми пацієнтів та можливі шляхи їх подолання
-
Скринінг та діагностика депресії в умовах первинної ланки охорони здоров’я
-
Возможности холинергической фармакотерапии при хронической ишемии головного мозга
Зміст випуску 8 (109), 2019
-
Ефективна корекція нейрорегуляції при терапії функціонально-органічних розладів нервової системи
-
Оптиконейромієліт: відмінності від розсіяного склерозу та ключові аспекти менеджменту
-
Інноваційні наукові досягнення: перспективи розвитку дитячої неврології
-
Настанови щодо фармакотерапії шизофренії та супутніх психозів
Зміст випуску 7 (108), 2019
-
Оновлені результати досліджень ефективності та безпеки окрелізумабу при розсіяному склерозі
-
Медикаментозне лікування захворювань, спричинених недостатністю дофамінергічної системи
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту в дітей із розладами аутистичного спектра
-
Рекомендації щодо діагностики, терапії та надання підтримки пацієнтам із деменцією
Зміст випуску 6 (107), 2019
-
Порядок застосування методів психологічної і психотерапевтичної допомоги
-
Когнітивна дисфункція при хворобі Альцгеймера: оцінка ефективності препаратів
-
Парасомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Церебрум композитум H: патогенетичні біорегуляційні можливості в дитячій неврології
-
Порівняльна ефективність ін’єкційних антипсихотичних препаратів другого покоління
Зміст випуску 5 (106), 2019
Зміст випуску 4 (105), 2019
-
Нейропсихофармакологія: обмін досвідом у сфері охорони психічного здоров’я дітей і підлітків
-
Оптимізація терапії пацієнтів із великим депресивним розладом і порушеннями функціонування
-
Розлад харчової поведінки Піка: розуміння природи і методи втручання
-
Центральні та периферичні ефекти диклофенаку при лікуванні хронічного м’язово-скелетного болю
-
Вплив холіну на розвиток розладів сну та патогенез хвороби Альцгеймера
Зміст випуску 3 (104), 2019
-
Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму: можливість більше дізнатися та допомогти
-
Порушення рухових функцій при розладах аутистичного спектра у дітей
-
Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів із розсіяним склерозом
-
Рекомендації щодо ведення осіб із посттравматичним стресовим розладом
-
Ефективність комбінованої терапії мемантином і донепезилом у пацієнтів із хворобою Альцгеймера
Зміст випуску 2 (103), 2019
Зміст випуску 1 (102), 2019
-
Система охорони психічного здоров’я в Україні: сучасні реалії та перспективи
-
Основні концепції реабілітаційної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності
-
Розлади аутистичного спектра: чинники ризику, особливості діагностики та терапії
-
Инсомнии: критерии постановки диагноза и клинические особенности у взрослых пациентов
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
-
Смешанные состояния при биполярном расстройстве: современные представления и подходы к терапии
-
Применение комбинации диклофенака и комплекса витаминов В у пациентов с острой болью в пояснице
Випуски поточного року
Зміст випуску 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися