Проект національних клінічних настанов з хвороби Паркінсона (закінчення)

Розділ 4C. Автономна дисфункція

Лікування – загальні міркування

Автономна дисфункція виключно поширена при ХП і охоплює кардіоваскулярні, гастроінтестинальні, урогенітальні та терморегуляторні розлади. Поширеність таких порушень коливається від 14 до 80% серед пацієнтів з ХП залежно від методології виявлення. Автономна дисфункція – ортостатична гіпотензія, ніктурія та запори – має суттєвий вплив на якість життя пацієнтів. Втрата ваги є поширеною серед пацієнтів з ХП (до 70%).

C79. Пацієнти з ХП повинні отримувати відповідну терапію наступних автономних порушень (NICE, рівень D, GPP):

• дисфункція сечовипускання;

• втрата маси тіла;

• дисфагія;

• запори;

• еректильна дисфункція;

• ортостатична гіпотензія;

• надлишкове потовиділення;

• слинотеча.

C80. Загальні заходи у лікуванні сечової ургентності та нетримання сечі включають уникання прийому кави, обмеження вживання рідини перед сном та ін. Слід рекомендувати додавання периферично діючих антихолінергічних препаратів (оксибутинін, толтеродін) (EFNS, GPP).

Запори

Широкий спектр послаблюючих засобів включає:

• послаблюючі препарати, при прийомі яких у кишечнику збільшується кількість води та формується великий об’єм рідкого стулу; вони стимулюють кишечник до скорочення та випорожнення; приклади – метамуцил, псиліум;

• любрикантні (змащуючі) послаблюючі засоби вкривають стул по поверхні, зберігаючи у ньому воду для полегшення пасажу; супозиторії полегшують випорожнення;

• розм’якшуючі послаблюючі, такі як докусат, роблять вміст кишечнику більш рідким;

• сольові послаблюючі, такі як молочко магнезії, вводять рідину у вміст кишечника з оточуючих тканин;

• стимулюючі послаблюючі, такі як бісакодил, необхідно застосовувати протягом не більше кількох днів, тому що вони призводять до втрати тонусу кишечної стінки;

C81. При гастроінтестинальних проблемах з просуванням вмісту кишечнику необхідно:

• застосовувати загальні заходи для лікування запорів, включаючи дієту, послаблюючі засоби та ін.;

• зменшити дозу або відмінити препарати з антихолінергічною активністю (EFNS, рівень GPP);

• додати домперидон (EFNS, рiвень B).

Ортостатична гіпотензія

Ортостатична гіпотензія спостерігається у 30-58% пацієнтів з ХП. Важливі причини включають: недостатнє вживання рідини, побічні ефекти медикаментів, таких як гіпотензивні засоби, антидепресанти, діуретики, інші медичні стани, серед яких кардіальна дисфункція, діабетична нейропатія, автономна дисфункція при ХП та побічні явища всіх антипаркінсонічних препаратів, особливо дофамінових агоністів.

C82. Для ортостатичної гіпотензії загальні заходи повинні включати:

• уникання провокуючих факторів, таких як великий об’єм їжі, алкоголь, перебування у середовищі з високою температурою, та прийому медикаментів, що можуть викликати ортостатичну гіпотензію (діуретики, гіпотензивні, леводопа, прямі дофамінові агоністи);

• збільшення вживання солі при симптоматичній ортостатичній гіпотензії;

• підвищення положення голови під час нічного сну;

• застосування еластичних панчіх;

• роз’яснення щодо післяпрандиального ефекту; в окремих пацієнтів гіпотензія виникає лише післяпрандиально, тож привертання уваги хворого до цих обставин та прийом частих малих порцій їжі може бути корисним (EFNS, GPP).

C83. Медикаментозна терапія ортостатичної гіпотензії може включати:

• додавання мідодрину (EFNS, рівень A).

• додавання флудрокортизону (EFNS, GPP).

Еректильна дисфункція

C84. Для лікування еректильної дисфункції при БП слід додати сілденафіл (EFNS, рівень A).

До складу робочої групи зі створення національних клінічних настанов щодо проблеми хвороби Паркінсона увійшли:
С.П. Московко, І.М. Карабань, Я.Є. Саноцький, Ю.І. Головченко, Т.М. Слободін, Т.С. Міщенко,
Л.А. Дзяк, Л.Л. Корсунська, І.В. Богданова, В.А. Голік, Г.С. Московко, Л.Ф. Федоришин, М.О. Кирильчук, Н.В. Литвиненко