Раздел:
- Клинические исследования

Досвід застосування нових протиепілептичних препаратів у дітей, хворих на епілепсію

О.Ю. Сухоносова, С.М. Коренєв, Г.І. Гасюк, Харківська медична академія післядипломної освіти; В.В. Сальникова, Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України, м. Харків

Епілепсії та судомні синдроми є одними з найбільш частих захворювань нервової системи. Висока поширеність епілепсії з тенденцією до підвищення, етіопатогенетична й клінічна гетерогенність, істотна питома вага пацієнтів з резистентним перебігом патології, інвалідизація хворих визначають медичну й соціальну значимість дитячої епілептології [1, 2, 4, 8]. Адекватна терапія дозволяє не лише знизити частоту нападів, але й забезпечити нормальну якість життя цієї категорії пацієнтів, адаптувати їх до життя в суспільстві [2, 3, 5]. Тому проблема лікування епілептичних розладів залишається однією з найважливіших у дитячій неврології [2, 6, 7].

Нами було проведене дослідження, метою якого стала ефективність застосування протиепілептичного засобу окскарбазепіну (в Україні препарат зареєстрований під торговою назвою «оксапін») у дітей, хворих на епілепсію. У світовій практиці молекула окскарбазепіну належить до базових препаратів лікування парціальної епілепсії з/без генералізації тоніко-клонічних судом, включаючи рефрактерні форми епілепсій у дорослих і дітей. Окскарбазепін, потрапляючи до організму людини, метаболізується частково в моногідроксипохідне (МГП) 10-гідрокси-10,11-дигідро-5H-дибензо[b,?f]азепін-5-карбоксамід, який має ті ж протиепілептичні властивості, що й окскарбазепін. Окскарбазепін і МГП блокують потенціалзалежні Na⁺-канали, що приводить до стабілізації мембран перезбуджених нейронів, інгібування виникнення серійних розрядів нейронів і зниження синаптичного проведення імпульсів. Підвищена провідність K⁺- і модуляція Ca²⁺-каналів, що активуються високим потенціалом мембрани, також беруть участь у протиепілептичній дії препарату. Одним з важливих факторів є те, що окскарбазепін не є аутоіндуктором, як карбамазепін (А.С. Петрухін, 2008). Додатковий механізм дії окскарбазепіну – гальмування високочастотних розрядів в нервових волокнах, можливо, сприяє обмеженню поширення епілептичного розряду по провідних шляхах і блокуванню генералізації припадку [2, 3]. Таким чином, спираючись на дані численних міжнародних клінічних досліджень, окскарбазепін є добре вивченим препаратом із підтвердженими ефективністю і переносимістю [2, 7, 9, 10].

Під наглядом перебувало 64 дитини віком від 6 до 18 років (хлопчиків – 36, дівчаток – 28), хворих на епілепсію. Парціальні (фокальні) припадки було зафіксовано у 79% дітей, з них 58% – прості, 21% – складні, у 22% випадків вони поєднувалися із вторинно генералізованими, генералізовані відмічено у 21% обстежених хворих (табл. 1).

Усім пацієнтам були проведені клініко-неврологічне обстеження, електроенцефалограма (ЕЕГ), ЕЕГ зі спектральним аналізом, ЕЕГ сну, ЕЕГ з відеомоніторингом, з ядерною магнітно-резонансною томографією головного мозку, лабораторні методи дослідження із контролем метаболічних порушень, консультації суміжних спеціалістів. В ході обстеження встановлено наступні форми епілепсії: фокальні симптоматичні – 79%, ідіопатичні генералізовані – 18%, криптогенні генералізовані – 3% (рис. 1).

Усіх пацієнтів було розподілено на 3 групи:

• 1-ша група – окскарбазепін застосувався у якості препарату першої лінії вибору (монотерапія);

• 2-га група – окскарбазепін як препарат другої лінії вибору (дуотерапія);

• 3-тя група – окскарбазепін як препарат третьої лінії вибору (політерапія) (рис. 2).

У якості препарату першої лінії вибору (монотерапія) окскарбазепін було застосовано у 8% пацієнтів. Середня добова доза становила 16,1 ± 0,4 мг/кг/добу. Частка симптоматичних епілепсій склала 92%, ідіопатичних – 8%. У 2-й групі включено 89% усіх обстежених пацієнтів. Середня добова доза склала 13,6 ± 4,3 мг/кг/добу. Частка симптоматичних епілепсій була 87%, ідіопатичних – 10%, криптогенних – 3%. У 3-й групі (3% пацієнтів із симптоматичними формами епілепсії) середня добова доза становила 9,4 ± 2,2 мг/кг/добу.

Ефективність застосування препарату оцінювалася за наступними показниками: ремісія, зменшення кількості нападів більш ніж на 50%, менш ніж 50%, побічні ефекти, утримання на терапії понад 6 місяців.

Стійка ремісія у загальній групі спостерігалася в 46% випадків, зниження частоти нападів на 50% і більше – у 51%, незначна ефективність або відсутність ефекту – у 3%. Побічні ефекти при застосуванні окскарбазепіну відзначені у 2,6% пацієнтів. В цілому «утримання на терапії» протягом 6 місяців становило 97,4%. Розподіл ефективності застосування окскарбазепіну за групами представлений у таблиці 2.

Таким чином, окскарбазепін продемонстрував високу ефективність у лікуванні як вперше діагностованої епілепсії, так і в тих пацієнтів, у яких попередня терапія була малоефективною.

Литература

1. ILAE Commission report. Commission of European Affairs: Appropriate Standards of Epilepsy Care across Europe // Epilepsia. – 1997. – V. 38 (11). – P. 1245-1250.

2. В.Ю. Мартынюк, О.А. Майструк, Т.П. Ярмолюк, А.Н. Надоненко. Клиническая эффективность и безопасность оксапина при лечении детей с эпилепсией // НейроNews. – 2012. – № 4. – С. 65-68.

3. Perucca E. Epilepsy in the new millenium: drug development // Epilepsia. – 2002. – Vol. 43, suppl. 8. – P. 3.

4. Shorvon S.D., Sander J.W.A.S. Historical introduction // In: The treatment of epilepsy. Eds. S. Shorvon, F. Dreifuss, D. Fish, D. Thomas. – Oxford, 1996. – P. 17-44.

5. Гузева В.И. Эпилепсия и неэпилептические пароксизмальные состояния у детей. – М.: ООО «МИА», 2007. – 568 с.

6. Клиническая детская неврология / Под ред. А.С. Петрухина: Руководство. – М.: ОАО «Издательство «Медицина», 2008. – 1088 с.

7. Panayiotopoulos C.P. The epilepsies: seizures, syndromes and management // Beadon Medical Publishing. – 2005. – 541 с.

8. Евтушенко С., Омельяненко А. Клиническая ЭЭГ у детей. – Донецк: «Донеччина», 2005. – 860 с.

9. The treatment of epilepsy / Edited by S. Shorvon, E. Perucca, G. Engel. – Wiley-Blackwell, 2009. – V. 1, 2. – 1978 р.

10. Карлов В.А. Эпилепсия у детей и взрослых женщин и мужчин: Руководство для врачей. – М.: ОАО «Издательство «Медицина», 2010. – 720 с.