сховати меню

Аналіз психоневрологічних ускладнень та дефіциту вітаміну В12, зумовлених COVID‑19

сторінки: 37-41

М.  М. Орос, Т.  В. Опіярі, М.  М. Нодь, А-А. А. Міхальова, Ужгородський національний університет, м. Ужгород

На початку XXI ст. чисельність населення ­планети становила 6,1 млрд, а вже до 2012 року вона збільшилася до 7 млрд, надалі щорічно зростаючи приблизно на 78 млн осіб. Проте події останнього року довели людству, що навіть нобелівські лауреати з фізіо­логії та медицини, суттєвою кількістю (50 осіб) яких ми можемо пишатися у ­третьому тисячолітті, не здатні захистити нас від круглого віріону діаметром 80-120 нм з одноланцюговим РНК-­геномом, із яким ­планета познайомилася 2019 року і якого знає до нині як SARS-CoV-2. Саме цей інфекційний агент скоригував очікувану смертність за цей час приблизно на пів ­мільйона осіб і спровокував розвиток пандемії, що має назву COVID-19.

Внаслідок потрапляння до організму людини збудник провокує низку реакцій, апогеєм яких стає запалення легень з інфламативною легеневою деструкцією та інші інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, ­супроводжувані лихоманкою, головним болем, кашлем, кровохарканням, міалгією та нирковою недостатністю. Окрім швидкої акти­вації механізмів імунопатогенезу з відповідними подальшими негативними наслідками, для цього захворювання характерне легке приєднання бактерійної флори, що провокує розвиток пато­логічних реакцій. Серйозною загрозою для організму людини є зниження загальної імунорезистентності, адже в медицині діє аналогічне політиці правило: чим вразливіша певна ланка, тим легше зруйнувати увесь механізм.

Зокрема, неврологічні прояви наслідків COVID-19 ­можна розділити на такі, що уражають центральну ­нервову систему (епілепсія, атаксія, енцефаліт, порушення свідомості, ­гостра геморагічна некротична енцефалопатія та головний біль), та інші, які стосуються периферичної ­нервової системи (ураження опорно-рухового апарату, хемо­сенсорна дисфункція, аносмія, полірадикулопатія — синдром ­Гієна—Барре).

У дослід­жен­ні ми зупинимося на питанні ураження нервової системи, яке проявляється вегетативно-судинними розладами, зниженням есенціального функціонування орга­нів чуття, а також набу­тим дефіцитом вітаміну В12.

Пандемія коронавірусної інфекції призвела до глобальної боротьби за виживання величезної кількості заражених осіб, у якій основним завданням було збереження життєдіяльності та нормального функціонування. ­Проте тема відстрочених у часі ускладнень для медичного світу, попри високу зустрічальність, і надалі лишається tabula rasa. Захворювання нервової системи, котрі розвиваються на тлі перенесеного COVID-19, потребують детальної уваги щодо зв’язку з їхнім впливом на організм людини. Отже, наше дослід­жен­ня має суттєву значущість для теперішнього соціуму і розвитку медичної науки ­загалом.

Метою дослід­жен­ня було виявити ускладнення неврологічного характеру та дослідити причини, які ­найчастіше провокують психоневрологічні відхилення в осіб, які пере­несли SARS-CoV-2; установити наявність можливих дефіцитних станів в організмі, зокрема зниження рівня вітаміну В12, та психоемоційних змін після ­інфекційного захворювання.

Матеріали та методи дослід­жен­ня

вгору

Під час дослідження було використано бібліосемантичний метод і контент-аналіз літератури щодо питань постмедикаментозних ускладнень пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, та неврологічних аспектів, спровокованих безпосередньо наслідками COVID-19. Дослід­жен­ня ґрунтується на даних 107 осіб, які перенесли коронавірусну інфекцію та пройшли курс ­лікування в КНП «Обласна клінічна інфекційна лікарня» (м. Ужгород). За період дослід­жен­ня в анкетуванні взяли участь 107 осіб, 54 чоловіки та 53 жінки. Вік опитуваних коливався від 18 до 90 років, із них 28 осіб (26 %) віком 18-44 роки, 44 (41 %) віком 45-59 років, 33 (31,1 %) віком 60-74 роки та 2 (1,9 %) пацієнти старечого віку (≥ 75 років). Інтерв’ю проводили за авторським опитувальником (Додаток 1), створеним для виявлення ускладнень з боку різних систем організму з ретельним оглядом патологічних ­реакцій нервового генезу, що виникли на тлі перенесеного захворювання. У таблиці наведено 10 основних запитань, ­більша частка відповідей на які була стверджувальною. Із повною версією опитувальника можна ознайомитися в Додатку 1, з повним обсягом результатів — у Додатку 3.

Таблиця. Приклади питань з опитувальника для виявлення ускладнень з боку різних систем організму

Зокрема, було проведено опитування осіб, які перехворіли на COVID-19, за Госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS) (Додаток 2).

Лабораторне визначення рівня ­вітаміну В12 здійснювали за методом імунохемілюмінесцентного аналізу (ІХМА) на базі КНП «Мукачівська центральна районна лікарня імені святого Мартина» та КНП «Обласна клінічна інфекційна лікарня» (м. Ужгород).

Результати дослід­жен­ня

вгору

За результатами проведеного опитування виявлено, що вірус уражає всі системи організму. Із найчастіших постковідних ускладнень виокремлено: слабкість і ­втому, характерні для 63,5 %; погіршення пам’яті — у 58 %; ­порушення якості сну — у 56 %; головний біль — у 42 %; підвищена пітливість — у 41 %; задишка — у 24 % опитаних. Ці дані графічно наведено на рисунку 1.

Рисунок 1. Найчастіші неврологічні ускладнення після перенесеного COVID‑19

Як загальновідомо, однією з перших ознак захворю­вання на COVID-19 є втрата відчуття смаку та запаху, що виникає внаслідок контакту вірусу з рецепторами ангіо­тензинперетворювального ферменту 2 (АПФ-2) на ­поверхні сустентакулярних клітин. Тому окремо представлено статистику щодо органів чуття та змін, на які в нашому дослід­жен­ні скаржилися пацієнти, що перехворіли на COVID-19 (рис. 2).

Рисунок 2. Зміни в органах чуття після перенесеного COVID‑19

Наприклад, погіршення зору спостерігали у 19,6 %; порушене сприйняття смаків і запахів — у 16,8 і 27 % відповідно; погіршення слуху — в 10 % опитуваних.

Тому можемо вважати, що у чверті осіб, які ­перехворіли на COVID-19, залишаються порушення в органах чуття, зокрема відчуття смаку та нюху, які створюють дискомфорт у буденному житті.

Відчуття зниження бадьорості й активності як одне з ускладнень також не варто недооцінювати, оскільки 44,8 % пацієнтів мали скарги на цей симптом (рис. 3).

Рисунок 3. Відчуття зменшення бадьорості та активності після перенесеного COVID‑19

Одним із завдань представленого дослід­жен­ня було визначити рівень тривоги та депресії у постковідний період. Згідно з останніми даними, поширеність депресії в популяції становить близько 5 % (за результатами опублікованих глобальних оцінок здоров’я станом на 2015 рік, показники поширеності цих розладів на ­рівні країн коливалися в діапазоні від 3,8 до 6,3 % загальної чисельності населення).

Відповідно до отриманих результатів опитування за шкалою HADS виявлено:

  • у 28 % — клінічно виражену тривогу;
  • у 47,6 % — субклінічно виражену тривогу;
  • у 24,4 % — не було симптомів тривоги;
  • у 13,1 % — клінічно виражену депресію;
  • у 27,1 % — субклінічно виражену депресію;
  • у 59,8 % — не було симптомів депресії (рис. 4).

Рисунок 4. Результати опитування за шкалою HADS пацієнтів після перенесеного COVID‑19

Крім того, було досліджено взаємозв’язок рівня тривожності та депресії з перебуванням пацієнтів на кисне­вій підтримці. Отримано такі результати: зі 107 досліджуваних 41 пацієнт перебував на оксигенотерапії; із них 34 особи (83 %) натепер мали ознаки тривожності, 11 (27 %) — клінічно виражену тривогу. Із 64 осіб, які дихали вільно, 41 (64 %) мали тривожні симптоми (рис. 5).

Рисунок 5. Порівняння показників тривожності та частоти проявів депресії у пацієнтів, що перебували на оксигенотерапії, та які не потребували підтримки дихання

Із 43 осіб з ознаками депресії 15 (35 %) застосовували кисневу маску. Зокрема, троє з 11 пацієнтів із вираженою депресією перебували під час лікування на підтримувальній оксигенотерапії. Із 64 осіб, які дихали самостійно, 23 пацієнти (35 %) мали симптоми депресії. Як видно з рисунка 5, ознаки депресії виявлено у віддаленому періоді незалежно від оксигенотерапії.

Доволі неочікувано, але отримані під час нашої ­роботи результати продемонстрували, що депресія в період ­реконвалесценції розвивається незалежно від пере­бування пацієнта на оксигенотерапії, що ­підтверджуються клінічними даними зарубіжних публікацій, зокрема статей M. Gennaro Mazza і R. De Lorenzo з ­Міланського університету Сан-Рафаель (Італія) та E. P. Hang Choi і B. P. Hung Hui з Гонконзького університету (­Покфулам, Гонконг) [1, 3].

Наразі існує гіпотеза, що збудник COVID-19 втручається в метаболізм кобаламіну, викликаючи ­симптоми дефіциту вітаміну B12 [2]. Унікальною функцією цього вітаміну є участь у синтезі мієліну — компонента ­оболонок, які захищають нервові волокна. Дефіцит вітаміну B12 може зумовити периферичну нейропатію та ­комбіновані системні захворювання, зокрема демієлінізацію спинних стовпів і кортикоспинального тракту. Зустрічається широ­кий спектр нейропсихологічних симптомів і ознак, як-от атаксія, втрата чутливості шкіри, м’язова слабкість, зниження або гіперактивність рефлексів, спастичність, орто­статична гіпо­тензія, втрата чи ­порушення зору, демен­ція, психози і ­погіршення настрою. Часто в одного ­пацієнта можуть ­виникати множинні неврологічні синдроми. Ба більше, дані ­нещодавніх дослід­жень ­підтвердили, що вітамін B12 має важливі імуно­модулювальні та нейро­трофічні ­ефекти. Зокрема, він відіграє фундаментальну роль у роботі мозку. Внут­рішньоклітинний вітамін B12 пере­творюється на аденозилкобаламін (кофермент-КоА-­мутази), і на метилкобала­мін (кофермент ­метіонінсинтази, який опосередковує перетворення ­гомоцистеїну на ­метіонін).

Отже, у разі дефіциту B12 спостерігається ­підвищення рівня гомоцистеїну. Гомоцистеїн вважається чинником ризику судинних захворювань, а також атрофії ­­головного мозку. Симптоми дефіциту вітаміну В12 включають поси­лення окисного стресу, підвищення ­концентрації гомо­цистеїну, тромбоцитопенію, підвищення рівня лактат­дегідрогенази, зниження кількості ретикулоцитів, по­ру­шення внутрішньосудинної коагуляції, звуження судин, ниркові й легеневі васкулопатії [4].

Окрім когнітивних порушень, загальними психіатрич­ними симптомами дефіциту вітаміну B12 є тривала депресія, психотичні стани, манія та обсесивно-компульсивний розлад. Нервово-психічна тяжкість дефіциту вітаміну B12 і терапевтична ефективність залежать від ­тривалості ознак і симптомів. Додаткова гіпотеза полягає в тому, що лікування вітаміном B12, особливо метилкобаламіном, може ­зменшити шкоду, спричинену COVID-19. Тож визначення рівня B12 у сироватці крові після перенесеного COVID-19 рекомендоване всім пацієнтам [2].

Аналіз зразків крові 107 пацієнтів для визначення дефі­циту вітаміну В12 продемонстрував такі результати: у 32 (30 %) осіб виявлено дефіцит вітаміну В12, у 75 (70 %)— рівень віта­міну відповідав нормі. Зокрема, у конт­рольній групі, яка налічувала 30 здорових осіб, дефіцит ­виявлено у ­п’яти (16,6 %). Для дослід­жен­ня взаємозв’язку окси­гено­терапії та рівня вітаміну В12 проаналізували дані 76 пацієнтів. Було отримано такі результати: 33 (43,5 %) ­особи ­потребували під час лікування оксигенотерапії, 15 із них мали дефіцит В12 (45,5 %); двом пацієнтам ­застосовували штучну вентиляцію легень, в одного з них виявлено дефі­цит віта­міну В12. Ці клінічні результати свідчать, що ризик ­розвитку дефіциту В12 у пацієнтів, які перебували на ­оксигенотерапії, вищий, ніж у загальній популяції, що продемонстровано на рисунку 6.

Рисунок 6. Порівняння частоти виникнення дефіциту В12 у пацієнтів, що перебували на оксигенотерапії, та в осіб контрольної групи

Для корекції дефіциту вітаміну В12 у ­пацієнтів ми використовували препарат метилкобаламіну (Нейрокобал®, ­виробник КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД, Індія). Метил­кобаламін — одна з активних форм ­вітаміну B12. Він необхідний для синтезу ядерного ­білка, який бере участь у запусканні синтезу рибонуклеїнової та дезоксирибонуклеїнових кислот (що є основою ядра клітини), ­мієліну, репродукції клітин, нормального росту і нормального еритропоезу. Порівняно з іншими ­формами віта­міну В12 метил­кобаламін на субклітинному рівні ­краще транспортується до органели нейронів. Саме завдяки цій власти­вості вказа­ний препарат є ефективнішим при лікуванні захворювань нервової системи.

Метилкобаламін (Нейрокобал®) є коферментом метіо­нінсинтази — ферменту, що бере участь у перетворенні гомо­цистеїну на метіонін у реакціях метилювання білків та ДНК. Відомо, що метилкобаламін нормалізує аксональний транс­порт білкових комплексів та сприяє регенерації аксонів. ­Також метилкобаламін сприяє мієлінізації нейронів через стимуляцію синтезу фосфоліпідів. Крім того, ­метилкобаламін відновлює уповільнену синап­тичну передачу і знижує вміст нейротрансмітерів до нормального рівня.

Застосування терапевтичних доз метилкобаламіну (препарату Нейрокобал®) сприяє детоксикаційним процесам у нервовій системі завдяки зростанню вмісту тетрагідрофолату, а також перетворенню гомоцистеїну на S-­аде­нозинметіонін, який є універсальним донором метильних груп для активізації реакцій трансметилю­вання. Ця ­форма вітаміну В12 легко проходить гематоенцефалічний бар’єр, а її вміст у нервовій тканині вищий порівняно з іншими формами цього вітаміну. Через місяць прийому Нейрокобалу в дозі 1500 мкг (по 3 таблетки 500 мкг на добу) відновлення рівня вітаміну В12 відбулося у 79 % пацієнтів, що перенесли коронавірусну інфек­цію. Тому Нейрокобал® можна рекомендувати як для корекції вітамінодефіцитного стану, так і для профілактики неврологічних ускладнень після COVID-19.

Висновки

вгору

Під час дослід­жен­ня було виявлено, що ­найчастішими неврологічними ускладненнями після перенесеного COVID-19 є головний біль, який характерний для 42 % опитаних, та підвищена пітливість, яку фіксували в 41 % осіб; одними з головних і найчастіших ускладнень є слабкість та втома (у 63,5 %) та погіршення пам’яті (у 58 %). ­Погіршення сприйняття запахів та їхнє спотворення виникли у 27 % випадків. Ознаки тривоги були у 75,6 % опитаних, депресії — у 40,2 %. Чотири з п’яти пацієнтів, які перебували на підтримувальній оксигено­терапії, у віддаленому періоді мали симптоми ­тривожного розладу, і практично кожен третій перехворілий (35 %) має також ознаки ­депресії. Відповідно до отриманих під час досліджен­ня результатів, кожна третя особа, яка пере­несла COVID-19, мала дефіцит В12, і практично кожен другий пацієнт, що потребував під час лікування оксигенотерапії, мав також нестачу цього віта­міну, що втричі більше за значення у загальній популяції.

Отже, за ­результатами нашого дослід­жен­ня, можливо припустити, що існує зв’язок між перебуванням ­пацієнтів на ­кисневій підтримці та розвитком недостатності віта­міну В12. Після одужання рекомендуємо профілактично ­здавати аналіз на визначення вмісту В12 у ­крові та, в разі ­потреби, проводити його корекцію. Через місяць приймання препарату Нейрокобал® у дозі 1500 мкг (по 3 таб­летки 500 мкг на добу) відновлення рівня вітаміну В12 виявлено у 79 % пацієнтів, що перенесли COVID-19. Тому ­можна рекомендувати Нейро­кобал® для ­коригування вітаміно­дефіцитного стану та профілактики неврологічних ускладнень після корона­вірусних інфекцій. Зважаючи на результати та висновки нашої ­роботи, можна зазна­чити, що після двох років пандемії, коли віддалені наслідки COVID-19 уже сьогодні дають про себе ­знати, важливо розуміти значущість вчасного початку ліку­вання й профілактики найчастіших ускладнень ­цього захворювання, які виявлені під час нашого до­сліджен­ня. Для боротьби з тривожно-депресивним розладом ­після одужання потрібні консультаціїї психотерапевта, ­фізичні навантаження на свіжому повітрі (з ­дотриманням усіх карантинних обме­жень!) та «фільтрування» інфор­мації. Важливо ­додати, що цих заходів слід ­вживати відразу після одужання, щоб мінімізувати віддалені наслідки хвороби. Профілактика неврологічних ускладнень потребує подальшого дослід­жен­­ня етіології цих ­наслідків для їх успішного подолання.

Додатки

вгору

Додаток 1: Опитувальник з ускладненнями по системам після перенесеного COVID-19 можна знайти за посиланням.

Додаток 2: Опитувальник за шкалою The hospital Anxiety and Depression Scale (HADS) можна знайти за посиланням.

Додаток 3: Результати опитувальника по системам можна знайти за посиланням.

Додаток 4: Результати за шкалою HADS можна ­знайти за посиланням.

Література

1. Choi E.P.H., Hui B.P.H., Wan E.Y.F. Depression and Anxiety in Hong Kong during COVID-19. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020. Vol. 17, № 10. Р. 3740. URL: https://doi.org/10.3390/ijerph17103740.

2. Lopes M.J.S. Can vitamin B12 be an adjuvant to COVID-19 treatment? GSC Biological and Pharmaceutical Sciences. 2020. Vol. 11, № 3. Р.  01-05.

3. Mazza M.G., De Lorenzo R., Conte C. et al. Anxiety and depression in COVID-19 survivors: Role of inflammatory and clinical predictors. Brain Behav Immun. 2020; Vol. 89. Р. 594-600. URL: doi:10.1016/­­­j.bbi.2020.07.037

4. Volkov I. The Critical Role of Vitamin B12. The Physician and sportsmedicine. 2008. Vol. 36, № 1. Р. 34-41.

Автори висловлюють подяку Лазур Нелі Миколаївні, власниці мережі лабораторій «Астра-Діа» за можливість проведення дослід­жен­ня, зокрема виконання аналізів пацієнтам на благодійних засадах.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски поточного року

7 (128)

Зміст випуску 7 (128), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. М. М. Орос

  3. І. А. Марценковський, І. І. Марценковська, Г. В. Макаренко, О. С. Ващенко

  4. М.  М. Орос, Т.  В. Опіярі, М.  М. Нодь, А-А. А. Міхальова

  5. Ю. О. Сухоручкін

6 (127)
5 (126)
4 (125)
3 (124)
1
2 (123)
1 (122)