сховати меню

Настанови щодо фармакологічного лікування пацієнтів з епілепсією

сторінки: 45-53

Зміст статті:


Епілепсія — це хронічне захворювання мозку, яке характеризується стійкою схильністю до епілептичних нападів, а також нейробіологічними, когнітивними, психологічними та соціальними наслідками. Медикаментозне лікування пацієнтів з епілепсією спрямоване на досягнення конт­ролю судом і підвищення якості життя. До вашої уваги представлено огляд розділу настанов, розроблених Національним інститутом охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії (NICE, 2021), який присвячений фармакологічному лікуванню епілепсії.

Розробники представлених настанов зазначають, що для отримання додаткової інформації про фармакологічне лікування слід звертатися до Британського національного лікарського ­формуляру (BNF) або Британського національного педіатричного формуляру (BNFC). Фахівцям групи ­розроблення настанов відомо про протипоказання до призначення карбамазепіну деяким особам китайського або ­тайського поход­жен­ня. Настанови в цьому розділі пропонують альтернативи лікування, тому конкретних рекомендацій для цих груп немає.

Вальпроат натрію

вгору

У лютому 2020 р. NICE посилив застереження щодо того, що вальпроат не можна застосовувати жінкам і дівча­там репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймо­вірно, потребуватимуть лікування у період виношування дитини), за винятком випадків, коли неможливо застосувати альтернативні методи лікування. Жінки та дів­чата діто­родного віку мають бути повністю поінформовані про ризики, пов’язані з терапією вальпроатом під час вагітності, та приймати вальпроат лише за дотримання програми запо­бігання вагітності, відповідно до рекомендацій із безпеки вальпроату Агентства з регулювання обігу лікарських засобів та виробів медичного призначення Вели­кої Британії (MHRA). Вальпроат не можна застосовувати вагітним жінкам. Розробники в цьому розділі пропонують альтернативні варіанти призначень для пацієнток цієї групи та надають додаткову конкретну інформацію, важливу при ­розгляді питання щодо призначення протиепілептичних препаратів (ПЕП) жінкам і дівчатам дітородного віку.

Загальні відомості про фармакологічне лікування

Інформація, яка представлена про ПЕП (показання, побічні ефекти, статус ліцензування тощо), має відповідати наданій виробником. Стратегію лікування ПЕП слід індивідуалізувати відповідно до типу нападів, синдрому епілепсії; ліків, що одночасно приймає пацієнт, та супутніх захворювань; способу життя дитини / особи ­молодого віку / дорослого; уподобань пацієнта та членів його родини та/або доглядальників.

Діагноз епілепсії необхідно критично оцінити, якщо напади тривають, попри приймання ПЕП першої лінії в оптимальному дозуванні. Зокрема, рекомендовано послідовне забезпечення дитини / особи молодого віку / дорослого паці­єнта з епілепсією ПЕП певного виробника, за винятком випадків, коли лікар, який робить призначення, після консультації з пацієнтом і членами його сімї та/або доглядальниками вважає, що це не є важливою метою. Різні форми деяких ПЕП можуть відрізнятися за біодоступністю чи фармакокінетичними характеристиками, і слід бути обережним, щоб уникнути зменшення ефекту або надмірних побічних реакцій. Стислі характеристики лікарських засобів та BNF містять дані щодо біодоступності та фармакокінетичних профілів окремих ПЕП (але не дають інформації про ­порівняння біодоступності різних дженериків). У листопаді 2013 р. MHRA надало нові поради щодо ПЕП і переведень між ­продуктами різних виробників певного препарату.

Також рекомендовано, щоб діти, особи молодого віку та дорослі пацієнти за можливості отримували лікування єдиним ПЕП (монотерапію). Якщо початкове лікування виявилося невдалим, можна спробувати монотерапію іншим препаратом. Заміну препарату, як зазначають розробники, необхідно робити з обережністю. Якщо терапія ПЕП виявилася невдалою через побічні ефекти або брак конт­ролю нападів, слід розпочати приймання другого препарату (який може бути альтернативним засобом першої або другої лінії) і довести його дозу до адекватної або максимальної допус­тимої, після чого повільно зменшувати дозування першого препарату. У разі якщо другий препарат не дає очікуваного результату, то дозування першого або другого препарату можна зменшувати (залежно від їх відносної ефективності, побічних реакцій і того, наскільки добре вони ­переносяться) перед початком застосування іншого лікарського засобу.

Комбіновану терапію (допоміжну або «додаткову») реко­мендовано розглядати лише тоді, коли спроби моно­терапії ПЕП не дають змоги досягти свободи від судом. Якщо пробна комбінована терапія не виявилася корисною, лікування слід повернути до режиму (моно- або комбінованої терапії), що був найприйнятнішим для ­пацієнта щодо забезпечення найкращого балансу між ­ефективністю зменшення частоти нападів і переносимістю побічних реакцією. У разі використання карбамазепіну слід запропонувати ­препарати карбамазепіну з конт­рольованим вивільненням. Не слід призначати вальпроат натрію жінкам або дівчатам діто­родного віку (які, ймовірно, потребувати­муть лікування у ­період виношування дитини), за винятком випадків, коли інші ­варіанти терапії ­неефективні або не пере­носяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання вагітності.

Слід обговорити з пацієнткою ризик вад і порушень нервового розвитку в ненародженої дитини, ­акцентувавши на тому, що ризик особливо підвищується при застосуванні високих доз цього ПЕП або при використанні його як частини політерапії. Необхідно дотримуватися рекомендацій MHRA щодо безпеки застосування ­вальпроату жінками та дівчатами (MHRA, 2020).

Початок фармакотерапії

Терапію ПЕП слід розпочинати лише після підтверд­жен­ня діагнозу епілепсії, за винятком надзвичайних обставин, які потребують обговорення та узгод­жен­ня між фахівцем, що призначає лікування, пацієнтом, членами його сім’ї та/або доглядальниками. У дорослих ­пацієнтів / осіб молодого віку / дітей лікування ПЕП слід розпочи­нати за рекомендацією фахівця, після ­поглибленого обго­ворення ризиків і переваг (зокрема, деталей щодо синдрому епілепсії, прогнозу та способу життя) між ним, пацієнтом, членами його родини та/або ­доглядальниками (у певних випадках).

Лікування ПЕП зазвичай рекомендовано розпочинати після другого епілептичного нападу. По можливості слід обирати, які саме ПЕП призначати пацієнтові, на ­підставі наявного синдрому епілепсії. Якщо синдром епілепсії не встановлено за ознаками захворювання, слід ­прийняти рішення за даними наявного типу (типів) нападів.

Терапію ПЕП необхідно розглянути та обговорити з пацієнтом, членами його родини та/або доглядальниками після першого неспровокованого нападу, якщо:

1) у пацієнта наявний неврологічний дефіцит;

2) дані електроенцефалографії (ЕЕГ) однозначно демонструють епілептичну активність;

3) пацієнт, члени його сім’ї та/або доглядальники вважають ризик подальшого нападу неприйнятним;

4) візуалізація мозку демонструє структурні аномалії.

Слід визнати, що деякі пацієнти (через вплив сім’ї та/або доглядальників, у деяких випадках) можуть ­вирішити не приймати терапію ПЕП після всебічного ­обговорення ризиків і переваг.

Не призначайте вальпроат натрію жінкам або дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти лікування неефективні або не переносяться, а пацієнтки дотримуються програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA з безпеки застосування вальпроату жінками та дівчатами.

Фармакотерапія вогнищевих нападів

вгору

Лікування першої лінії у пацієнтів із нещодавно діагностованими вогнищевими судомами

Для лікування першої лінії нововиявлених ­вогнищевих нападів рекомендовано призначати:

  • Ламотриджин жінкам і дівчатам дітородного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період виношування дитини).
  • Ламотриджин або карбамазепін хлопчикам, ­чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

Якщо карбамазепін або ламотриджин неможливо засто­совувати або пацієнт із нещодавно виявленими вогнищевими нападами не переносить таке лікування:

  • Призначте леветирацетам жінкам і дівчатам дітородного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагітності). Якщо леветирацетам неефективний, призначте окскарбазепін. Поінформуйте пацієнтку про те, що окскарбазепін може знизити ефективність гормональних конт­рацептивів.
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і ­дівчатам дітородного віку (молодим дівчатам, які, ­ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності) із вогни­­щевими судомами, за винятком випадків, коли інші варі­анти лікування неефективні або не пере­носяться, а пацієнтки дотримуються програми запобігання ­вагітності. Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте леветирацетам, окскарбазепін або вальпроат натрію хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу. Якщо пробне лікування першим ПЕП виявиться неефективним, запропонуйте альтернативний препарат із зазначених вище.

За даними Національної служби охорони здоров’я ­Великої Британії (NHS) на червень 2011 р., ­леветирацетам не є економічно ефективним з погляду витрат. Якщо ­другий добре переносимий ПЕП виявиться ­неефективним, варто розглянути застосування додаткової терапії.

Додаткова терапія у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із резистентними вогнищевими судомами

У січні 2012 р. у рекомендаціях було зазначено, що клоба­зам, габапентин, еслікарбазепіну ацетат, прегабалін та зоні­самід застосовують поза ­показаннями (див. BNF або BNFC, а також інформацію NICE про призначення ­ліків за посиланням https://www.nice.org.uk/about/what-­we-do/our-programmes/nice-guidance/nice-guidelines/making-decisions-using-nice-guidelines#prescribing-medicines). Станом на 1 ­квітня 2019 р. габапентин визначено як препарат суворого ­обліку класу С (відповідно до Закону 1971 р. і Правил 2001 р. про зловживання наркотичними речовинами). Перед призначенням препарату слід ретельно оцінити анамнез пацієнта щодо зловживання наркотичними речовинами та спостерігати за ним щодо зловживання та розвитку залежності (MHRA, 2019 р.).

Якщо лікування першої лінії, призначене пацієнтам із вогнищевими судомами, неефективне або не переноситься:

  • Призначте ламотриджин, леветирацетам, карбамазепін, клобазам, габапентин, окскарбазепін або топірамат як допоміжне лікування жінкам і дівчатам діто­родного віку (молодим дівчатам, які, ­ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності). Дотри­муйтесь порад MHRA з безпеки ­застосування ПЕП під час вагітності. Інформуйте пацієнток, що топірамат та окскарбазепін можуть погіршити ефективність гормональних конт­рацептивів.
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам дітородного віку (які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагітності) із вогнищевими судо­мами, за винятком випадків, коли інші варіанти тера­пії є не­ефективними або не переносяться, а ­пацієнтка дотримується програми запобігання вагітності. Жінки та дівчата мають дотримуватися порад MHRA з безпеки застосування вальпроату.
  • Призначте карбамазепін, клобазам, габапентин, ламотриджин, леветирацетам, окскарбазепін, ­вальпроат натрію або топірамат як додаткове лікування хлопчи­кам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

Якщо таке лікування неефективне або не переноситься:

  • Обговоріть ситуацію із фахівцем з епілепсії третинної ланки медичної допомоги або скеруйте до нього пацієнта.
  • Інші ПЕП, призначення яких можуть розглядати спеціалісти з епілепсії третинної ланки медичної допомоги, — це еслікарбазепіну ацетат, лакозамід, ­фенобарбітал, фенітоїн, прегабалін, тіагабін, вігабатрин та зонізамід. Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки застосування ПЕП під час вагітності.
  • Уважно обміркуйте співвідношення ризик-користь у разі застосування вігабатрину через ризик незворотного впливу на поля зору.

Лікування пацієнтів із нещодавно діагностованими генералізованими тоніко-клонічними нападами

вгору

Терапія першої лінії у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із нещодавно діагностованими генералізованими тоніко-клонічними нападами

Для лікування першої лінії пацієнтів із нещодавно ­діагностованими генералізованими тоніко-клонічними (ГТК) нападами:

  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагітності), за винятком випадків, коли варіанти терапії не­ефективні або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання вагітності. Виконуйте поради MHRA з без­пеки застосування валь­проату жінками і­­ дівчатами.
  • Призначте вальпроат натрію хлопчикам, чоловікам та жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

У разі неможливості призначення вальпроату натрію призначте ламотриджин. Якщо пацієнт страждає на міо­клонічні напади або підозрюється ювенільна ­міоклонічна епілепсія (ЮМЕ), пам’ятайте, що ламотриджин може посилити міоклонічні напади. Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки застосування ПЕП під час вагітності.

Розгляньте застосування карбамазепіну та ­окскарбазепіну, але пам’ятайте про ризик загострення міоклонічних або ­абсансних судом та дотримуйтесь порад із безпеки застосування ПЕП під час вагітності У січні 2012 р. було зазначено, що окскарбазепін застосовують поза показаннями (BNF або BNFC, а також NICE про призначення ліків за посиланням https://www.nice.org.uk/about/what-we-do/our-programmes/nice-guidance/nice-guidelines/making-decisions-u­sing-nice-guidelines#­prescribing-medicines).

Додаткове лікування дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із генералізованими тоніко-клонічними судомами

Якщо терапія першої лінії неефективна чи не ­переноситься:

  • Призначте ламотриджин, леветирацетам, клобазам або топірамат як додаткове лікування жінкам і дів­чатам діто­родного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування протягом вагітності). Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки ПЕП під час ­вагітності. Поінформуйте ­пацієнтку, що ­топірамат може ­погіршити ефективність гормональних конт­рацептивів.
  • Не пропонуйте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період виношування дитини) із ГТК судомами, за винятком випадків не­ефективності або непереносимості інших варіантів терапії та дотримання програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA з безпеки застосу­вання вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте клобазам, ламотриджин, леветирацетам, вальпроат натрію або топірамат як додаткове лікування хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

За наявності абсансів, міоклонічних судом або ­підозри на ювенільну міоклонічну епілепсію не призначайте карба­мазепін, габапентин, окскарбазепін, фенітоїн, прегабалін, тіагабін або вігабатрин.

Фармакологічне лікування абсансів

вгору

Терапія першої лінії у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із абсансами

Для лікування першої лінії пацієнтів з абсансами:

  • Призначте етосуксимід жінкам і дівчатам дітородного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребу­ватимуть лікування в період вагітності).
  • Призначте етосуксимід чи вальпроат натрію ­хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають ­дітородного потен­ціалу. За високого ризику генералізованих тоніко-клонічних нападів передусім призначте вальпроат натрію, за винятком випадків, коли він не ­переноситься.
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам дітородного віку, за винятком випадків, коли інші варіанти лікування є неефективними або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання вагіт­ності. Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте ламотриджин, якщо етосуксимід та вальпроат натрію не можуть бути застосовані, неефективні або не переносяться.

Додаткове лікування дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із абсансами

У січні 2012 р. зазначено, що клобазам, ламотриджин, леветирацетам, топірамат та зонізаміду ­застосовують поза показаннями.

Якщо два ПЕП першої лінії неефективні:

  • Розгляньте комбінування етосуксиміду та ламотриджину як додаткового лікування для жінок і дівчат діто­родного віку (молодих дівчат, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагітності).
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам дітородного віку, за винятком випадків, коли інші варіанти лікування є неефективними або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання ­вагітності. Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Розгляньте застосування комбінації двох із цих трьох ПЕП (етосуксимід, ламотриджин, вальпроат натрію) як додаткового лікування для хлопчиків, чоловіків і жінок, які не мають дітородного потенціалу.

Якщо додаткове лікування неефективне або не переноситься, обговоріть це зі спеціалістом з епілепсії третин­ної ланки медичної допомоги або скеруйте до нього паці­єнта та розгляньте застосування клобазаму, клоназепаму, леветирацетаму, топірамату або зонізамід.

Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки ПЕП під час вагіт­ності. Зауважте, що топірамат може знизити ефективність гормональних конт­рацептивів.

Не призначайте карбамазепін, габапентин, окскарбазепін, фенітоїн, прегабалін, тіагабін або вігабатрин.

Лікування міоклонічних нападів

вгору

Терапія першої лінії у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із міоклонічними судомами

Для лікування першої лінії нещодавно діагностованих міоклонічних нападів:

  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час ­вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти ­лікування є неефективними або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання вагітності. ­Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки ­застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте вальпроат натрію хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

Розгляньте призначення леветирацетаму або ­топірамату, якщо вальпроат натрію не може бути призначеним, не­ефективний або не переноситься.

Зауважте, що топірамат має менш сприятливий ­профіль побічних ефектів, ніж леветирацетам, і може знизити ефективність гормональних конт­рацептивів. Дотримуйтеся порад MHRA з безпеки ПЕП під час вагітності.

Додаткове лікування дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із міоклонічними судомами

У січні 2012 р. було зазначено, що клобазам, топірамат та зонізамід застосовують поза показаннями.

Якщо лікування першої лінії дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із міоклонічними судомами є не­ефективним або не переноситься:

  • Призначте леветирацетам або топірамат як додаткове лікування жінкам і дівчатам дітородного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагітності). Дотримуйтеся порад MHRA з безпеки ПЕП під час вагітності. Зауважте, що топірамат може знизити ефективність гормональних конт­рацептивів.
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагіт­ності), за винятком випадків, коли інші варіанти лікування є неефективними або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання ­вагітності. ­Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки ­застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте леветирацетам, вальпроат натрію або топірамат як додаткову терапію хлопчикам, чоловікам та жінкам, які не мають дітородного ­потенціалу.

Якщо додаткове лікування неефективне або не переноситься, обговоріть це зі спеціалістом з епілепсії третинної ланки медичної допомоги або скеруйте до нього пацієнта та розгляньте застосування клобазаму, клоназепаму, пірацетаму або зонізаміду. Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки ПЕП під час вагітності.

  • Не призначайте карбамазепін, габапентин, окскарбазепін, фенітоїн, прегабалін, тіагабін або вігабатрин.

Лікування пацієнтів із тонічними або атонічними нападами

вгору

Терапія першої лінії у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із тонічними або атонічними судомами

Для терапії першої лінії тонічних чи атонічних нападів:

  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагіт­ності), за винятком випадків, коли інші варіанти лікування є неефективними або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання вагітності. ­Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте вальпроат натрію як лікування першої лінії хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

Додаткове лікування дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із тонічними або атонічними судомами

У січні 2012 р. було зазначено, що ламотриджин, руфінамід і топірамат застосовують поза показаннями.

Якщо лікування першої лінії вальпроатом натрію не може бути призначене, неефективне або не переноситься, призначте ламотриджин як додаткове лікування дітям, особам молодого віку та дорослим пацієнтам із тоніч­ними або атонічними судомами.

Проконсультуйтеся зі спеціалістом з епілепсії третин­ної ланки медичної допомоги, якщо додаткове ­лікування неефективне або не переноситься. Інші ПЕП, призна­чення яких можливо розглянути, це руфінамід і топірамат. ­Дотримуйтеся порад MHRA з безпеки засто­сування ПЕП під час вагітності.

Зауважте, що топірамат може знижувати ­ефективність гормональних конт­рацептивів.

Не призначайте карбамазепін, габапентин, окскарбазепін, прегабалін, тіагабін або вігабатрин.

Лікування пацієнтів з інфантильними спазмами

вгору

Терапія першої лінії немовлят із інфантильними спазмами

У січні 2012 р. було зазначено, що тетракозактид застосо­вують поза показаннями. За інфантильних спазмів у немовляти обговоріть ситуацію зі спеціалістом із дитячої епілепсії третинної ланки медичної допомоги або ­скеруйте до нього пацієнта.

Призначте стероїдний препарат (преднізолон або тетракозактид) або вігабатрин як лікування першої лінії немовлятам з інфантильними спазмами, які не зумовлені туберозним склерозом. Ретельно обміркуйте співвідношення ризик-користь при застосуванні вігабатрину або стероїдів.

Призначте вігабатрин як лікування першої лінії для немовлят з інфантильними спазмами, зумовленими ­туберозним склерозом. Якщо вігабатрин неефективний, призначте стероїдний препарат (преднізолон або тетрако­зактид). Ретельно обміркуйте співвідношення ризик-­користь при застосуванні вігабатрину або стероїдів.

Лікування пацієнтів із синдромом Драве

вгору

Терапія першої лінії

У разі підозри на синдром Драве у дитини обговоріть ситуацію зі спеціалістом з дитячої епілепсії третинної ланки медичної допомоги або скеруйте до нього ­пацієнта.

Для лікування першої лінії пацієнта із синдромом ­Драве:

  • Розгляньте застосування топірамату в дівчат дітородного віку (які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагітності). Дотримуйтеся порад MHRA з безпеки застосування ПЕП під час вагітності. Зауважте, що топірамат може знизиити ефективність гормональних конт­рацептивів.
  • Розгляньте застосування вальпроату натрію або топірамату для хлопчиків, чоловіків та жінок, які не мають дітородного потенціалу.
  • Не призначайте вальпроат натрію як лікування першої лінії жінкам та дівчатам репродуктивного віку (які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагітності), за винятком випадків, коли інші ­варіанти лікування неефективні або не переносяться, а ­па­цієнтка дотримується програми запобігання вагітності. Дотри­муйтесь порад MHRA з безпеки ­застосування вальпроату жінками та дівчатами.

У січні 2012 р. було зазначено, що топірамат застосову­ють поза показаннями.

Додаткова терапія у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із синдромом Драве

За додаткового лікування дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із синдромом Драве:

  • Проконсультуйтеся зі спеціалістом з епілепсії третин­ної ланки медичної допомоги, якщо ­лікування першої лінії неефективне або не переносяться, і розгляньте призначення клобазаму або стирипентолу як допоміжного лікування.
  • Не призначайте карбамазепін, габапентин, ламо­триджин, окскарбазепін, фенітоїн, прегабалін, тіагабін або вігабатрин.

У січні 2012 р. було зазначено, що клобазам застосовують поза показаннями

Лікування пацієнтів із синдромом Леннокса–Гасто

вгору

Терапія першої лінії при синдромі Леннокса–Гасто

Якщо в пацієнта підозрюється синдром Леннокса–­Гасто, проконсультуйтеся зі спеціалістом із дитячої епілепсії третинної ланки медичної допомоги або скеруйте особу до такого фахівця.

За лікування першої лінії пацієнтів із синдромом Леннокса–Гасто:

  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагіт­ності), за винятком випадків, коли інші варіанти ­неефективні або не переносяться, а пацієнтка ­дотримується програми запобігання вагітності. Дотримуйтесь порад MHRA з безпеки застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте вальпроат натрію хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

Додаткове лікування дітей, осіб молодого віку та дорослих із синдромом Леннокса–Гасто

Якщо лікування першої лінії вальпроатом натрію не може бути призначене, неефективне або пацієнт не переносить, призначте ламотриджин як засіб ­додаткового ліку­вання осіб молодого віку та дорослих із синдромом Леннокса–Гасто.

Проконсультуйтеся зі спеціалістом з епілепсії ­третинної ланки медичної допомоги, якщо додаткове лікування є неефективним або не переноситься.

Інші ПЕП, які можуть розглядати спеціалісти третинної ланки, — це руфінамід та топірамат.

Дотримуйтесь порад MHRA з ­безпеки застосування ПЕП під час вагітності.

Зауважте, що топірамат може знизити ефективність гормональних конт­рацептивів.

Не призначайте карбамазепін, габапентин, окскарбазепін, прегабалін, тіагабін або вігабатрин.

Призначайте фельбамат тільки в спеціалізованих центрах, де надають допомогу спеціалісти з епілепсії третинної ланки медичної допомоги, і якщо лікування ПЕП, ­зазначеними вище, виявилося неефективним або не переноситься.

У січні 2012 р. було зазначено, що фельбамат призначають поза показаннями.

Лікування доброякісної епілепсії із центрально-скроневими спайками, синдрому Панайотопулоса

вгору

Терапія першої лінії

Обговоріть із дитиною чи особою молодого віку, чле­нами її сім’ї та/або доглядальниками, чи показане лікування ПЕП за доброякісної епілепсії із центрально-скроневими спайками, синдрому Панайотопулоса або дитячої потиличної епілепсії з пізнім дебютом (тип Гасто).

Для лікування першої лінії:

  • Призначте жінкам і дівчатам репродуктивного віку ламотриджин (молодим дівчатам, які, ймовірно, потре­буватимуть лікування у період вагітності). Дотри­муйтесь рекомендацій MHRA щодо безпеки ПЕП під час вагітності.
  • Призначте ламотриджин або карбамазепін чоловікам і хлопчикам.

Якщо карбамазепін або ламотриджин не можуть бути призначені або не переносяться:

  • Призначте леветирацетам або окскарбазепін жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності). Якщо перший із цих ПЕП був неефективним, призначте інший. Дотримуйтеся порад MHRA з безпеки застосування ПЕП. Зауважте, що окскарбазепін може знизити ефективність гормо­нальних конт­рацептивів.
  • Не пропонуйте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час ­вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти неефективні або не переносяться, а пацієнтка ­дотримується ­програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA з безпеки застосування вальпроату жінками та дів­чатами.
  • Призначте леветирацетам, окскарбазепін або вальпроат натрію хлопчикам, чоловікам та жінкам, які не мають дітородного потенціалу. Якщо перший призначений ПЕП неефективний, запропонуйте альтернативу із цих ПЕП.
  • Пам’ятайте, що приймання карбамазепіну та окскарбазепіну може погіршити або демаскувати без­перервний комплекс спайк-хвиля під час повільно­хвильового сну, який може виникати у деяких дітей із доброякісною епілепсією із центрально-скроне­вими спайками.

У червні 2011 р. було визначено, що леветирацетам не є економічно ефективним з точки зору витрат. У ­січні 2012 р. зазначено, що карбамазепін, ламотриджин, леветирацетам та окскарбазепін застосовують поза показаннями.

Розгляньте призначення додаткового лікування в разі неефективності другого ПЕП, який добре переноситься.

Додаткова терапія

У січні 2012 р. було зазначено, що карбамазепін, клобазам, еслікарбазепіну ацетат, габапентин, лакозамід, ламотриджин, леветирацетам, прегабалін, окскарбазепін, тіагабін, топірамат, вігабатрин та зонізамід застосовують для лікування доброякісної епілепсії із центрально-скроневими спайками, синдрому Панайотопулоса або ­дитячої потиличної епілепсії з пізнім дебютом (тип Гасто) поза показаннями.

Станом на 1 квітня 2019 р. габапентин і прегабалін визначені як препарати суворого обліку класу С (­відповідно до Закону 1971 р. і Правил 2001 р. про зловживання нарко­тичними речовинами). Ретельно оцінюйте анамнез пацієнтів щодо зловживання наркотичними речовинами перед призначенням препарату та спостерігайте пацієнтів на кшталт зловживання та розвитку залежності (MHRA, 2019 р.).

Якщо лікування першої лінії неефективне або не переноситься:

  • Призначте карбамазепін, клобазам, габапентин, ламотриджин, леветирацетам, окскарбазепін або топірамат як допоміжне лікування жінкам та дівчатам дітородного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності). Дотримуйтеся порад MHRA з безпеки застосування ПЕП під час вагітності. Зауважте, що топірамат та окскарбазепін можуть знизити ефективність гормональних конт­рацептивів.
  • Не призначайте вальпроат натрію як допоміжне ­лікування жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти неефективні або не ­переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання ­вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA із застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте карбамазепін, клобазам, габапентин, ламо­триджин, леветирацетам, окскарбазепін, вальпроат натрію або топірамат як додаткове лікування хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

Якщо додаткове лікування неефективне або не переноситься:

  • Проконсультуйтеся із спеціалістом з епілепсії третинної ланки медичної допомоги або скеруйте до нього пацієнта.
  • Інші ПЕП, які можуть розглядати спеціалісти з епілепсії третинної ланки медичної допомоги, — це еслікарбазепіну ацетат, лакозамід, фенобарбітал, фені­тоїн, прегабалін, тіагабін, вігабатрин та зонізамід. Дотримуйтеся рекомендацій MHRA з безпеки засто­сування ПЕП під час вагітності.
  • Уважно обміркуйте співвідношення ризик-користь при застосуванні вігабатрину через ризик незворотного впливу на поля зору.

Лікування ідіопатичної генералізованої епілепсії

вгору

Терапія першої лінії у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів

У січні 2012 р. було зазначено, що ламотриджин і топірамат застосовують поза показаннями.

Для лікування першої лінії у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із нещодавно діагностованою ідіопатичною генералізованою епілепсією:

  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час ­вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти неефективні або не переносяться, а пацієнтка ­дотримується програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся ­порад MHRA із застосування вальпроату жінками та дів­чатами.
  • Призначте вальпроат натрію хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу, особ­ливо за наявності фотопароксизмальної реакції при проведенні електроенцефалографії (ЕЕГ).

У разі неможливості призначення або непереносимості вальпроату натрію призначте ламотриджин. Пам’ятайте, що ламотриджин може посилити міоклонічні судоми. За підозри на ювенільну міоклонічну епілепсію пере­гляньте відповідні рекомендації щодо лікування першої лінії у дітей, осіб молодого віку та дорослих.

Розгляньте застосування топірамату, але пам’ятайте, що він має менш сприятливий профіль побічних ­ефектів, ніж ламотриджин. Дотримуйтеся рекомендацій MHRA з безпеки застосування ПЕП під час вагітності. ­Зауважте, що топірамат може знизити ефективність гормональних конт­рацептивів.

Додаткове лікування

У січні 2012 р. було зазначено, що клобазам, ламотриджин, леветирацетам, топірамат і зонізаміду застосову­ються поза показаннями.

Якщо лікування першої лінії є неефективними або не переносяться:

  • Призначте ламотриджин, леветирацетам або топірамат як додаткове лікування жінкам та дівчатам діто­родного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, ­потребуватимуть лікування у період вагітності). Дотримуйтеся рекомендацій MHRA щодо безпеки застосування ПЕП під час вагітності. Повідомте, що топірамат може знижувати ефективність гормональних конт­рацептивів.
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку жінкам та дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, ­потребуватимуть лікування під час вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти неефективні або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA із застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте ламотриджин, леветирацетам, вальпроат натрію або топірамат як додаткове лікування хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

Якщо додаткове лікування неефективне або не переноситься, обговоріть або зверніться до спеціаліста з епілепсії третинної ланки медичної допомоги та розгляньте призначення клобазаму, клоназепаму або зонізаміду. Дотримуйтеся рекомендацій MHRA з безпеки ­застосування ПЕП під час вагітності.

Не призначайте карбамазепін, габапентин, окскарба­зепін, фенітоїн, прегабалін, тіагабін або вігабатрин.

Фармакологічне лікування ювенільної міоклонічної епілепсії

вгору

Терапія першої лінії

Для лікування першої лінії у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів із ювенільною міоклонічною епілепсією:

  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ­ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності), за винят­ком випадків, коли інші варіанти ­неефективні або не переносяться, а пацієнтка дотримується прог­рами запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA із застосування вальпроату жінками і ­дівчатами.
  • Призначте вальпроат натрію хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

Розгляньте можливість призначення ламотриджину, леве­тирацетаму або топірамату, якщо вальпроат натрію не може бути призначений, неефективний або не переноситься.

  • Пам’ятайте, що топірамат має менш сприятливий профіль побічних ефектів, ніж ламотриджин і леветирацетам, і що приймання ламотриджину може посилити міоклонічні напади.
  • Дотримуйтеся рекомендацій MHRA з безпеки ­застосування ПЕП під час вагітності. Зауважте, що топірамат може знизити ефективність гормональних конт­рацептивів.

У січні 2012 р. було зазначено, що ламотриджин, леветирацетам і топірамат застосовуються поза показаннями.

Додаткове лікування

Якщо лікування першої лінії є неефективними або не переносяться:

  • Призначте ламотриджин, леветирацетам або топірамат як додаткове лікування жінкам і дівчатам дітородного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності). Дотримуйтеся рекомендацій MHRA з безпеки застосування ПЕП під час вагітності. Зауважте, що топірамат може знижувати ефективність гормональних конт­рацептивів.
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ­ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти неефективні або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA із застосування вальпроату жінками та дівчатами.
  • Призначте ламотриджин, леветирацетам, ­вальпроат натрію або топірамат як додаткове лікування хлопчикам, чоловікам та жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

У січні 2012 р. було зазначено, що ламотриджин і топірамат застосовують поза показаннями.

Якщо додаткове лікування неефективне або не переноситься, проконсультуйтеся зі спеціалістом з епілепсії третинної ланки медичної допомоги або скеруйте до ­нього пацієнта; розгляньте призначення клобазаму, клоназепаму або зонізаміду. Дотримуйтеся рекомендацій MHRA з безпеки застосування ПЕП під час вагітності.

Не призначайте карбамазепін, габапентин, окскарбазепін, фенітоїн, прегабалін, тіагабін або вігабатрин.

Лікування епілепсії з генералізованими тоніко-клонічними судомами

вгору

Лікування першої лінії

Для лікування першої лінії епілепсії лише з генералізованими тоніко-клонічними судомами у дітей, осіб моло­дого віку та дорослих пацієнтів:

  • Призначте жінкам і дівчатам репродуктивного віку ламотриджин (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у період вагітності), але пам’ятайте про ризик загострення міоклонічних або абсансних судом.
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час ­вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти неефективні або не переносяться, а пацієнтка ­дотримується ­програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA щодо застосування вальпроату жінками та дівча­тами.
  • Призначте ламотриджин або вальпроат натрію хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають ­дітородного потенціалу. У разі підозри на міоклонічні напади або ювенільну міоклонічну епілепсію спочатку призначте вальпроат натрію, за винятком випадків непереносимості.

Розгляньте можливість застосування карбамазепіну та окскарбазепіну, але пам’ятайте про ризик загострення міоклонічних або абсансних судом. Дотримуйтеся рекомендацій MHRA з безпеки застосування ПЕП під час вагіт­ності. Зауважте, що окскарбазепін може знизити ефективність гормональних конт­рацептивів.

У січні 2012 р. було зазначено, що окскарбазепін застосовують поза показаннями.

Додаткове лікування

Якщо лікування першої лінії є неефективним або не пере­носиться:

  • Призначте клобазам, ламотриджин або леветирацетам як додаткове лікування жінкам і дівчатам дітородного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності).
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти не­ефективні або не переносяться, а пацієнтка до­тримується програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA щодо застосування вальпроату жінками та ­дівчатами.
  • Призначте клобазам, ламотриджин, леветирацетам, вальпроат натрію або топірамат як додаткове лікування хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають дітородного потенціалу.

У січні 2012 р. було зазначено, що клобазам застосовують поза показаннями.

Лікування дитячої, ювенільної та інших абсансних епілепсій

вгору

Терапія першої лінії

Для лікування першої лінії абсансних нападів у дітей, осіб молодого віку та дорослих пацієнтів:

  • Призначте етосуксимід жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування у дітородному віці), за винятком випадків непереносимості.
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування під час вагітності), за винятком випадків, коли інші варіанти ­неефективні або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA із застосування вальпроату жінками та дів­чатами.
  • Призначте етосуксимід чи вальпроат натрію хлопчикам, чоловікам і жінкам, які не мають ­дітородного потенціалу. Якщо є високий ризик генералізованих ­тоніко-клонічних судом, спочатку призначте вальпроат натрію, за винятком випадків ­непереносимоті.

Призначте ламотриджин у разі неможливості призначення, неефективності або непереносимості ­етосуксиміду та вальпроату натрію.

У січні 2012 р. було зазначено, що ламотриджин застосовують поза показаннями.

Додаткове лікування

У січні 2012 р. було зазначено, що клобазам, ламотриджин, леветирацетам, топірамат і зонізамід застосовують поза показаннями.

Якщо два ПЕП першої лінії неефективні:

  • Розгляньте призначення комбінації етосуксиміду та ламотриджину як додаткове лікування для жінок і дівчат дітородного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування в ­дітородному віці).
  • Не призначайте вальпроат натрію жінкам і дівчатам репродуктивного віку (молодим дівчатам, які, ймовірно, потребуватимуть лікування в дітородному віці), за винятком випадків, коли інші варіанти не­ефективні або не переносяться, а пацієнтка дотримується програми запобігання вагітності. Дотримуйтеся порад MHRA із застосування вальпроату жінками та дів­чатами.
  • Розгляньте призначення комбінації двох із цих трьох ПЕП (етосуксимід, ламотриджин або вальпроат ­натрію) як додаткове лікування для хлопчиків, чоловіків і жінок, які не мають дітородного потенціалу.

Якщо додаткове лікування є неефективним або не пере­носиться, обговоріть ситуацію зі спеціалістом з епілеп­сії третинної ланки медичної допомоги або скеруйте до ­нього пацієнта; розгляньте призначення клобазаму, ­клоназепаму, леветирацетаму, топірамату або зонізаміду. Дотримуйтеся рекомендацій MHRA з безпеки застосування ПЕП під час вагітності. Зауважте, що топірамат може знизити ефективність гормональних конт­рацептивів.

Не призначайте карбамазепін, габапентин, окскарбазепін, фенітоїн, прегабалін, тіагабін або вігабатрин.

Інші епілептичні синдроми

вгору

Скеруйте до спеціаліста з епілепсії третинної ­ланки медичної допомоги усіх дітей та осіб молодого віку з безперервними спайками та хвилями під час повільно­хвильового сну, синдромом Ландау–Клеффнера або міо­клонічно-астатичною епілепсією.

Продовження фармакологічного лікування

вгору

Дотримуйтеся високого рівня пильності щодо побічних ефектів, які виникають при лікуванні (наприклад, проблем із кістковою тканиною та нервово-психічних проблем).

Лікування ПЕП пов’язане з незначним ризиком суїцидальних думок і поведінки; це стосується всіх ПЕП і може бути помічено вже через тиждень після початку ­лікування. Продовження терапії ПЕП має планувати фахівець, яка є частиною узгодженого плану лікування дитини, особи молодого віку або дорослого пацієнта, який має містити деталі конкретного вибору препарату, дозування, можливих побічних ефектів і дій, які слід вжити, якщо судоми зберігаються. У разі, коли медичні працівники беруть на себе відповідальність за продовження призначення лікарських засобів, слід зважати на потреби пацієнта, членів родини та/або доглядальників у відповідних випадках.

Якщо лікування є ефективним, продовження терапії ПЕП може бути призначено на первинній ланці медичної допомоги. Лікар, який призначає терапію, має гарантувати, що дитина, особа молодого віку чи дорослий пацієнт, члени його сім’ї та/або доглядальники повною мірою поінформовані про лікування, зокрема дії, яких слід вжити після пропущеної дози або розладу шлунково-­кишкового тракту.

Прихильність до лікування можна оптимізувати за допомогою: інформування щодо їхнього стану та обґрунтуванню лікування; зменшення стигми, пов’язаної із цим станом; простих схем приймання ліків; позитивних стосунків між медпрацівниками, пацієнтами, членами сім’ї та/або доглядальниками.

Регулярний моніторинг показників аналізу крові у дорослих, у дітей та осіб молодого віку не рекомендовано робити в плановому порядку, його слід проводити лише за клінічними показаннями та рекомендаціями фахівця.

Показаннями для моніторингу рівня ПЕП у крові є:

  • виявлення неналежного комплаєнсу;
  • підозра щодо токсичності;
  • коригування дози фенітоїну;
  • коригування фармакокінетичних взаємодій (за ­зміни біодоступності, зміни елімінації, одночасного приймання ліків із взаємодіючими речовинами);
  • специфічні клінічні стани, зокрема епілептичний статус, недостатність органів та певні ситуації під час вагітності.

Аналіз крові необхідно проводити:

  • перед хірургічним втручанням — дослід­жен­ня ­крові на згортання у разі приймання вальпроату натрію;
  • що 2–5 років для дорослих, які приймають фермент-індукувальні ПЕП — розгорнутий аналіз ­крові, визначення вмісту електролітів, активності печінкових ферментів, рівня вітаміну D та інші аналізи для оцінки кісткового метаболізму (наприклад, визначення вмісту кальцію та активності лужної фосфатази в сироватці крові). Незначні відхилення в результатах аналізів за відсутності симптомів не обов’язково є показанням для зміни ліків.

Скасування фармакологічного лікування

вгору

Рішення про продовження або скасування приймання ліків мають приймати пацієнт, члени його сім’ї та/або доглядальники, а також фахівець після повного ­обговорення ризиків і переваг такого кроку. Наприкінці ­обговорення всі його учасники мають усвідомити, яким буде ризик реци­диву нападів у разі продовження лікування та після його закінчення. Також слід брати до уваги особливості епілептичного синдрому, прогноз перебігу ­захворювання та спосіб ­життя пацієнта. Скасування ПЕП має здійснювати спеціаліст або під його керівництвом.

Ризики та переваги продовження або припинення тера­пії ПЕП слід обговорити з пацієнтами, членами їхніх ­сімей / або доглядальниками, у разі відсутності судом принаймні протягом двох років. Припиняти лікування слід повільно (щонайменше впродовж двох–трьох місяців), не скасовуючи одночасно два препарати (тільки один).

Особливої обережності слід дотримуватися під час припинення приймання бензодіазепінів і барбітуратів (яке може тривати до шести місяців і довше) через можливість розвитку симптомів відміни та/або рецидиву ­судом. Із пацієнтами, членами їхніх сімей та/або доглядальниками слід скласти узгоджений план, згідно з яким, у разі рецидиву судом, останнє зниження дози необхідно скасу­вати та звернутися по медичну допомогу.

Випадки складної для лікування або резистентної епілепсії

вгору

Усі пацієнти повинні мати доступ до спеціаліста з епілепсії третинної ланки медичної допомоги, коли цього вимагають обставини.

Слід негайно скеровувати пацієнтів до цих фахівців для подальшого обстеження за наявності принаймні одного з таких критеріїв:

  • епілепсія не конт­ролюється за допомогою ліків упродовж двох років;
  • лікування неефективне після застосування двох препаратів;
  • пацієнт — дитина віком до двох років;
  • наявний ризик виникнення неприйнятних побічних реакцій через приймання ліків;
  • наявне однобічне структурне ураження;
  • є психологічна та/або психіатрична коморбідність;
  • наявні діагностичні сумніви щодо природи судом та/або судомного синдрому.

У дітей діагностування та лікування епілепсії протягом перших кількох років життя можуть бути надзвичайно складними. Тому за підозри на епілепсію їх слід завчасно скеровувати до високоспеціалізованих служб через можливі глибокі наслідки для розвитку, поведінки та психології, які можуть бути пов’язані з тривалими судомами.

Регресія поведінки або розвитку, нездатність ідентифікувати епілептичний синдром у дитини, особи молодого віку чи дорослого пацієнта мають спонукати до негайного звернення в служби високоспеціалізованої медичної допомоги.

Пацієнтів із такими специфічними діагнозами, як синдром Стерджа—Вебера, півкульні синдроми, енцефаліт Расмуссена та гамартома гіпоталамуса, слід скеровувати для надання третинної медичної допомоги.

Психіатрична коморбідність та/або негативні результати вихідних досліджень не мають бути протипоказаннями для скерування до служб високоспеціалізованої ­медичної допомоги.

Підготувала Наталія Купко

Оригінальний текст документа читайте на сайті www.nice.org.uk

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2021 Рік

Зміст випуску 10 (131), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. А.Є. Дубенко

  3. Р. І. Ісаков

  4. Дмитро Ассонов

Зміст випуску 9 (130), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. А. Є. Дубенко

  3. С. О. Мацкевич, М. І. Пархомець

  4. О. О. Хаустова

  5. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 8 (129), 2021

  1. Ірина Пінчук

  2. Ю. А. Бабкіна

  3. В. Й. Мамчур, О. В. Макаренко

  4. Л. О. Герасименко

  5. А. Асанова, О. Хаустова, О. Чабан, О. Прохорова, M. Кузьмицький, Є. Тимощук, О. Авраменко

Зміст випуску 7 (128), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. М. М. Орос

  3. І. А. Марценковський, І. І. Марценковська, Г. В. Макаренко, О. С. Ващенко

  4. М.  М. Орос, Т.  В. Опіярі, М.  М. Нодь, А-А. А. Міхальова

  5. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 6 (127), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. Тетяна Скрипник

Зміст випуску 5 (126), 2021

  1. Т.О.Скрипник, Г.В.Макаренко, І.А.Марценковський

  2. Г.В. Макаренко, І.А. Марценковський,

  3. В.І. Харитонов, Д.А. Шпаченко, Т.І. Бочарова

  4. Ю.О. Сухоручкін

  5. Ю.О. Сухоручкін

  6. Ю.О. Сухоручкін

  7. Ю.О. Сухоручкін

  8. М. М. Орос, В. В. Грабар

  9. І.В. Хубетова, О.О. Колесник, О.І. Ісайкова, О.В. Величко, А.О. Саламаха, І.З. Федорович, І.В. Ревенюк, О.Ю. Малютенко

Зміст випуску 3 (124), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. С. Г. Бурчинський, Н. Ю. Бачинська

  3. Т. О. Скрипник, Г. В. Макаренко, І. А. Марценковський

Зміст випуску 1, 2021

  1. А. Є. Дубенко, І. В. Реміняк, Ю. А. Бабкіна, Ю. К. Реміняк

  2. Ю. А. Бабкіна

  3. Л. Б. Мар’єнко

  4. С.Г. Бурчинський

  5. Ю.О. Сухоручкін

Зміст випуску 2 (123), 2021

  1. Ю.А. Бабкина

  2. М. М. Орос, Т. В. Опіярі, Д. І. Біляк, Л. В. Луців

Зміст випуску 1 (122), 2021

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Г. В. Макаренко, І. А. Марценковський

  3. О. О. Хаустова, Д. О. Ассонов

Випуски поточного року

Зміст випуску 1 (132), 2022

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. А. Є. Дубенко, В. І. Коростій, М. В. Набока, Г. І. Селюков

  3. І. І. Марценковська

  4. Т. О. Зайцева, О. А. Борисенко

  5. О. Аврамчук

  6. А. Сальнікова