Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Лікування великого депресивного розладу із симптомами психозу
-
Фармакологічний профіль та особливості клінічного застосування арипіпразолу
-
Аналіз психоневрологічних ускладнень та дефіциту вітаміну В12, зумовлених COVID‑19
-
Настанови щодо оцінювання хронічного болю та ведення пацієнтів із первинним хронічним болем
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Зміст статті:
- Фаза манії
- Біполярна депресія
- Змішані стани
- Підтримувальна терапія
- Біполярний афективний розлад у педіатричних пацієнтів
- Взаємовплив біполярного афективного розладу та межового розладу особистості
- Висновки
Закінчення. Початок у № 6 (127), 2021
Фаза манії
вгоруВибір стратегії терапії
Щодо фармакотерапії, ймовірно, манія є найпростішою з усіх фаз біполярного афективного розладу (БАР). Ведення пацієнта з манією поєднує управління ризиками та лікування трьох основних компонентів:
1) гострих маніакальних симптомів;
2) порушень поведінки;
3) когнітивних симптомів і/або психотичних проявів.
Ці мішені мають різні часові рамки реакції на лікування. У деяких випадках для зменшення ризику може знадобитися утримання пацієнта в стаціонарі та застосування норм законодавства щодо психічного здоров’я. Деякі препарати одночасно мають незмінний вплив більш ніж на один синдромальний компонент. Наприклад, антипсихотичні засоби часто зменшують ознаки не лише поведінкових порушень, але й маніакальних, когнітивних і психотичних симптомів. Оскільки манія є основною мішенню, слід віддавати перевагу препаратам, які найефективніше діють саме на неї, тримаючи в полі зору вплив на ажитацію та психотичні прояви (рис. 4).
Як зазначають автори настанов, по можливості варто віддавати перевагу монотерапії та лікуванню пероральними препаратами. Антипсихотичні засоби (за винятком карипразину) мають перевагу не тільки щодо протидії манії, але й щодо боротьби з психозом та ажитацією.
У разі недостатності монотерапії можливо додати літій або вальпроат, застосування яких може бути продовжено, оскільки терапія антипсихотиком поступово припиняється після зменшення ознак гострого епізоду. Крім того, якщо комбінованої терапії недостатньо, необхідно розглянути альтернативні варіанти.
Лікування манії нерідко потребує комбінованої схеми, яка в ідеалі має поєднувати засіб для стабілізації настрою (нормотимік) та антипсихотик другого покоління. Препаратами, прийнятними з погляду поєднання ефективності та переносимості, є арипіпразол, азенапін, рисперидон, кветіапін і карипразин (Pillinger etal., 2020). Кожен із них, як зауважують дослідники, можна поєднувати з літієм і вальпроатом. За резистентності до фармакотерапії або виразної ажитації можна використати різні форми оланзапіну або галоперидол (зокрема, типові антипсихотики можуть бути асоційовані з постманіакальною депресією) (Maccariello etal., 2020).
За деяких обставин зважене короткочасне застосування бензодіазепінів, як-от клоназепаму, супроводжуване ретельним спостереженням, може бути дієвим підходом для лікування пацієнтів із рефрактерною ажитацією. Особливо це стосується клінічних випадків, за яких виникає акатизія, спричинена антипсихотиком другого покоління. Інші альтернативні варіанти залучають використання внутрішньом’язових препаратів (рис. 4 і табл. 1) (Winkler etal., 2003; Wingård etal., 2018; Chow etal., 2020).
Альтернативи
Іноді препаратів вибору й навіть їхніх комбінацій може бути недостатньо, тому постає потреба в альтернативних втручаннях (рис. 5). Можливі також варіанти як монотерапії (карбамазепін, зипразидон, галоперидол, оланзапін; останній є найменш сприятливим через його метаболічні побічні реакції), так і комбінованих стратегій.
Застосування оланзапіну інколи необхідне, він може також використовуватися в поєднанні з літієм і вальпроатом. Обидва нормотиміки можливо поєднувати між собою (літій + вальпроат), хоча затримка початку їхньої дії часто призводить до комбінування їх з антипсихотиком другого покоління або бензодіазепіном. Для ведення пацієнтів із манією альтернативою за неуспішного лікування є електросудомна терапія (ЕСТ). Вона може бути рекомендована від початку захворювання, якщо фармакотерапію пацієнт погано переносить або таке втручання є небажаним (зокрема, під час вагітності).
Управління ризиками та урахування конкретних обставин, на додаток до фармакотерапії та психологічної підтримки, є вирішальними для ведення пацієнтів із манією, що уможливлює використання мінімальної стимуляції та ретельного моніторингу їхнього стану.
Біполярна депресія
вгоруВибір стратегії терапії
Питання щодо лікування біполярної депресії є, мабуть, найдискутабельнішими. Крім того, це одна з найважливіших фаз хвороби, яка пов’язана з найвищим ризиком інвалідизації та самогубства.
Для лікування біполярної депресії найкраще підходять дві великі групи препаратів: нормотиміки (літій, ламотриджин, вальпроат — саме у такій послідовності; антипсихотики другого покоління (кветіапін, луразидон та карипразин — теж у такій послідовності). Тож для лікування біполярної депресії нині доступні шість препаратів вибору. Їх застосування є варіантами монотерапії, і по можливості слід надавати перевагу засобам стабілізації настрою, оскільки таке лікування може бути продовжене у вигляді підтримувальної терапії (зокрема, літієм).
Вказані препарати з меншою ймовірністю чинитимуть значущі довгострокові побічні дії; крім того, літій є ефективним при ризику самогубства. Попри це, як зазначають дослідники, обсяги його використання скорочуються (Rhee etal., 2020).
Через брак доказів, які б підтверджували доцільність призначення антидепресантів як засобів монотерапії при лікуванні біполярної депресії, вони не потрапили до складу препаратів вибору (рис. 6).
Альтернативи
Як зазначають автори, вибір відповідної тактики лікування має ґрунтуватися зокрема на його ефективності та переносимості. Представлені рекомендації більш зосереджені на лікуванні гострої біполярної депресії, але не слід забувати також і про підтримувальну терапію та профілактику, що теж може позначитись на виборі.
Часто трапляються випадки, коли методи вибору монотерапії виявляються недостатніми. Тому після пробних курсів лікування декількома із цих препаратів, можливо, доведеться розглянути альтернативні варіанти, одночасно переходячи з монотерапії до комбінації двох і трьох засобів.
У таких поєднаннях новою групою препаратів є традиційні антидепресанти. Нині застосування антидепресантів породжує багато суперечок, оскільки ці препарати пов’язані з певним ризиком виникнення «перемикань» (TEAS) і «швидкої» циклічності. Однак на практиці, якщо вже застосовують атиповий антипсихотик або нормотимік, такий ризик значно зменшується (табл. 2).
Комбінації препаратів для лікування біполярної депресії — це поєднання нормотиміків та антипсихотиків другого покоління або засобів будь-якої із цих груп з антидепресантом. Така стратегія забезпечує різні подвійні комбінації, за винятком поєднання двох стабілізаторів настрою або двох антипсихотиків. У разі застосування препаратів усіх трьох груп можна отримати низку варіантів втручання. Докази для підтвердження ефективності кожної з них вкрай скромні, проте в більшості випадків можливо підібрати адекватне лікування (рис. 7).
Хоча іноді можуть знадобитися інші альтернативні рішення: серед варіантів монотерапії — карбамазепін та оланзапін, а допоміжного лікування — азенапін, армодафініл (або модафініл), праміпексол та левотироксин.
ЕСТ також може бути рекомендоване для застосування у поєднанні з антидепресантом, особливо в разі наявності меланхолічної депресії або депресії з психотичними симптомами. Автори наголошують, що вони не роблять відмінностей стосовно стратегій між БАР I та II типів, зокрема, ні щодо лікування загалом, ні застосування антидепресантів.
Змішані стани
вгоруВибір стратегії терапії
Розробники настанов зазначають, що нині бракує даних масштабних рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) для того, щоб можна було сформулювати рекомендації клініцистам щодо лікування пацієнтів зі змішаними ознаками, визначеними на підставі Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів 5-го перегляду (DSM-5). Тож рекомендації щодо цієї фази захворювання насамперед базуються на ефективності препаратів для кожного «полюса» хвороби. Враховуючи це, переважання полярності захворювання стає важливим чинником для визначення стратегії вибору.
Зокрема, для досягнення стабільності настрою та запобігання розвиткові контраполярних симптомів насамперед слід розглянути засоби, ефективність яких доведено як щодо манії, так і депресії. Це означає, що монотерапія літієм, вальпроатом і кветіапіном є варіантами вибору, особливо при лікуванні змішаних станів за БАР з урівноваженими полярностями. Однак автори додають, що жоден із цих препаратів не тестували у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів зі змішаними ознаками, визначеними DSM-5.
На їхню думку, будь-який із цих препаратів вибору можна замінити на карипразин або зипразидон (як варіанти монотерапії для лікування змішаного стану з тією самою полярністю). Проте якщо завдяки цим засобам не вдалося досягти успіху за допомогою монотерапії, їх можна комбінувати. У більшості клінічних випадків фіксують домінування одного полюса. Натомість у разі змішаної манії до одного із засобів, що стабілізують настрій, можна додати арипіпразол або азенапін, а для лікування змішаної депресії — луразидон.
Отже, застосування препаратів вибору як у монотерапії, так і в комбінаціях, дає можливість використовувати різні варіанти лікування (рис. 8).
Альтернативи
Як свідчить практика, часто змішані стани важко піддаються лікуванню, і у разі, коли препарати вибору виявилися неефективними, можна розглянути застосування комбінацій — залежно від підтипу змішаного стану.
Наприклад, за епізоду БАР змішаного характеру потенційною альтернативою є карбамазепін (при застосуванні у пацієнтів азійського походження доцільно спочатку провести генотипування головного комплексу гістосумісності, що визначає специфічність HLA-антигенів, для ретельного оцінювання ризику потенційних довгострокових побічних реакцій). За змішаної депресії може бути дієвим оланзапін, а за змішаної манії можна поєднувати оланзапін зі стабілізатором настрою. Розглядаючи можливість застосування оланзапіну, слід бути обережним через його довгострокові побічні дії (рис. 9).
Підтримувальна терапія
вгоруВибір стратегії терапії
Чинники, які є важливими при визначенні вибору терапії, випливають з детального оцінювання перебігу захворювання та попередньої відповіді на терапію. Важливо ретельно з’ясувати домінуючу полярність настрою, анамнез захворювання та застосовані підходи до лікування. Під час підтримувальної терапії важливо знати, які саме симптоми притаманні різним епізодам і які ознаки є найімовірнішими. Це дасть змогу зрозуміти, на що слід звернути увагу з профілактичною метою.
За інших етапів лікування потрібно віддавати перевагу монотерапії, хоча, як зазначають автори, часто це буває неможливо. Серед вибору засобів монотерапії у разі, коли треба запобігати і депресії, і манії, — літій, вальпроат, кветіапін та азенапін. Щодо вальпроату та кветіапіну накопичено вагоміші докази ефективності саме для запобіганні депресії. У разі призначення підтримувальної терапії необхідно надавати перевагу стабілізаторам настрою, завдяки їхній кращій переносимості. За домінування манії відповідним засобом вибору є арипіпразол (ін’єкційна форма тривалої дії у разі проблем із прихильністю), натомість за переважання депресії прийнятнішим може бути ламотриджин. Хоча у багатьох клінічних випадках постає потреба у призначенні комбінованого лікування, тому літій можна поєднати з кветіапіном, кветіапін із вальпроатом, а в разі більшої ймовірності майбутніх епізодів манії — літій з арипіпразолом (рис. 10).
Альтернативи
Якщо монотерапія і поєднання препаратів вибору не дають змоги досягти успіху в підтримці стабільності настрою пацієнта, можна випробувати кілька альтернативних варіантів (рис. 11).
У разі, якщо акцент рівною мірою зроблено на профілактиці манії та депресії, засобами монотерапії є карбамазепін і оланзапін. Якщо манія є основною мішенню, можна спробувати призначення паліперидону та рисперидону. Хоча в деяких випадках цього буде недостатньо, і може знадобитися комбіноване лікування. Важливо також визначити ключові, основоположні препарати, на основі яких формуватимуться комбіновані підходи. Такими препаратами, на думку авторів, є літій, вальпроат і ламотриджин. Для запобігання як манії, так і депресії літій можна поєднати з вальпроатом або будь-який із цих засобів — з оланзапіном.
За переважання манії літій або вальпроат можна поєднувати з рисперидоном або зипразидоном. Якщо депресія є основною мішенню профілактики, то ламотриджин можливо поєднувати з луразидоном, літієм або вальпроатом, або з кветіапіном, оланзапіном чи арипіпразолом (який усе частіше застосовують для ефективного лікування манії). Автори також наголошують на тому, що оланзапін слід призначати з обережністю, зважаючи на його тривалі метаболічні побічні реакції.
Біполярний афективний розлад у педіатричних пацієнтів
вгоруДіагноз БАР можливо встановити у підлітковому віці за наявності класичних ознак, але його також застосовують у дітей молодшого віку з виразною гіперактивністю, імпульсивністю, афективною дизрегуляцією та вибуховим характером. Щодо останнього варіанта не доведено, чи є він підтипом БАР. Тож послуговування терміном «біполярний» у цьому контексті (навіть у словосполученнях «біполярний спектр» або «широкий діапазон ознак біполярності») призводить до помилкових припущень про етіологію, асоціації, лікування та прогноз (Carlson, 2018).
У DSM-5 додано нову діагностичну категорію розладу регуляції емоцій із вираженою дратівливістю і нападами злості (DMDD) для стимулювання додаткових досліджень подібних ознак без передчасного встановлення діагнозу БАР в осіб молодого віку. Отже, у таких випадках важливо, щоб пацієнта спостерігав фахівець із досвідом роботи в дитячій і підлітковій психіатрії.
Взаємовплив біполярного афективного розладу та межового розладу особистості
вгоруБАР і межовий розлад особистості мають як схожі клінічні елементи (наприклад, афективну дизрегуляцію), так і значні відмінності, що зумовлює різні підходи до оптимального лікування (Bassett etal., 2017).
На відміну від швидкої мінливості настрою, притаманної пацієнтам із межовим розладом особистості, для БАР характерні періоди депресії, манії або змішаних станів, тривалість яких сягає від днів до місяців. Зазвичай переважає пригнічений настрій, але епізоди підвищеного настрою є значущими ознаками клінічної картини розладу. У пацієнтів можуть виникати значні проблеми з міжособистісними стосунками, але вони не є помітним аспектом біполярних синдромів і мають тенденцію до вирішення в періоди між афективними епізодами (Bayes etal., 2019).
При межовому розладі особистості може спостерігатися тенденція до постійного прояву міжособистісних проблем, а також історія серйозних травматичних несприятливих подій або браку уваги в дитинстві. У разі БАР несприятливе жорстоке поводження в дитячому віці (травма та /або занедбаність) виникає у значної частини пацієнтів, але здебільшого не є ключовою ознакою.
Межовому розладу особистості, як зазначають дослідники, притаманна історія серйозних труднощів із міжособистісними взаєминами, тяжкою афективною дизрегуляцією із частими епізодами люті, підвищеною чутливістю до міжособистісних взаємодій, виразним страхом бути покинутими, симптомами депресії, проте бракує саме порогових епізодів манії (threshold manic episodes) та інтенсивного негативного самооцінювання (Chapman, 2019). Ключовою відмітною ознакою є наявність стійких епізодів відповідного настрою при БАР, на відміну від коливань і швидких змін настрою в разі межового розладу особистості. Пацієнти з останньою патологією зазвичай мають хронічні суїцидальні думки та амбівалентне ставлення до життя, тоді як особи з БАР таку поведінку демонструють лише за фаз депресії або змішаних епізодів збудження. Окрім того, коморбідність межового розладу особистості та БАР, як зазначають дослідники, погіршує реакцію на лікування останнього (Bach, 2018). Такі пацієнти потребують значної психіатричної допомоги з комбінуванням фармакотерапії та вдосконаленої психотерапії, необхідних для досягнення оптимальних результатів. Застосування ламотриджину, на думку експертів, може бути особливо корисним.
Висновки
вгоруПідсумовуючи викладене, автори акцентують увагу на тому, що БАР — це серйозне психічне захворювання, яке вражає осіб різного віку. На практиці його часто важко діагностувати, тому що спочатку розлад зазвичай має ознаки депресії, а ранні симптоми манії легко пропустити. Оцінювання стану пацієнта з БАР потребує ретельного огляду та досвідченості фахівців.
Клінічну тактику ведення пацієнта з БАР найкраще розглядати відповідно до гострих фаз захворювання (манія, депресія, змішані стани) та періодів стабільності між ними, упродовж яких необхідно здійснювати підтримувальну терапію та впроваджувати профілактичні заходи.
Успішне лікування цього розладу зазвичай передбачає складну схему фармакотерапії, зокрема як невідкладну, так і довгострокову, а психологічне втручання допомагає поліпшити отримані результати. Здебільшого при БАР використання мультидисциплінарного та багатогранного підходу до терапії (зміна способу життя, психологічні втручання, фармакотерапія та фізичні процедури) сприяє ефективному лікуванню пацієнта, відновленню його функціонування та досягненню поставлених цілей.
Підготувала Наталія Купко
Оригінальний текст документа читайте на сайті www.ranzcp.org
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2021 Рік
Зміст випуску 10 (131), 2021
-
Здоров’я вдома: основні складові психічного здоров’я і благополуччя
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Емоційне вигорання медичних працівників: моделі, фактори ризику та протективні фактори
-
Міжлікарські взаємодії засобів, що застосовують при COVID-19, та антипсихотичних препаратів
-
Практичні поради щодо призначення сертраліну для лікування пацієнтів із депресією
-
Застосування ботулінотерапії за розширеними показаннями у неврології та дерматології
Зміст випуску 9 (130), 2021
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Коморбідність серцево‑судинних захворювань та депресивних розладів
-
Застосування магнітно‑резонансної томографії для визначення структурної етіології епілепсії
-
Терапія антидепресантами: аналіз ефективності, безпеки та оптимальних строків коригування дози
-
Можливості досягнення ранньої відповіді на терапію у пацієнтів із депресією
-
Настанови щодо фармакологічного лікування пацієнтів з епілепсією
Зміст випуску 8 (129), 2021
Зміст випуску 7 (128), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Лікування великого депресивного розладу із симптомами психозу
-
Фармакологічний профіль та особливості клінічного застосування арипіпразолу
-
Аналіз психоневрологічних ускладнень та дефіциту вітаміну В12, зумовлених COVID‑19
-
Настанови щодо оцінювання хронічного болю та ведення пацієнтів із первинним хронічним болем
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Зміст випуску 6 (127), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Фармакотерапія нейропатичного болю: особливості дозування та титрування дози
-
Ефективність і безпечність терапії антипсихотиками у високих дозах
-
Адаптация доказательных стратегий предотвращения самоубийств во время и после пандемии COVID‑19
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Зміст випуску 5 (126), 2021
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
-
Альтернативний фармакотерапевтичний підхід до лікування пацієнтів із кататонічною шизофренією
-
Настанови щодо лікування епілепсії у дорослих і педіатричних пацієнтів
-
Дослідження перебігу COVID‑19 у пацієнтів із розсіяним склерозом на тлі терапії окрелізумабом
Зміст випуску 4 (125), 2021
-
Безпека медичних працівників в умовах пандемії та підтримка психічного здоров’я
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Антидепресант тразодон: оцінка властивостей та застосування в клінічній практиці
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Хворобо-модифікувальна терапія пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією
-
Профілактика, діагностика та лікування осіб із хворобою Лайма
-
Рекомендації щодо фармакотерапії розладів тривожного спектра у дорослих
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із неврологічними проявами COVID‑19
Зміст випуску 3 (124), 2021
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Нові можливості фармакотерапії великого депресивного розладу
-
Когнітивні порушення, пов’язані з віком: «тиха» епідемія, що загрожує людству
-
Депресії та когнітивні порушення: можливості комбінованої терапії
-
Лікування резистентного до терапії генералізованого тривожного розладу
Зміст випуску 1, 2021
-
Синдром обструктивного апное та інші порушення дихання уві сні у дорослих пацієнтів
-
Особливості фармакотерапії епілепсії у пацієнтів літнього віку
-
Потенційні патологічні механізми тривожних розладів в осіб похилого віку
-
Потенційна роль мемантину в профілактиці та лікуванні COVID‑19
-
Рекомендації щодо ведення пацієнтів із судинними когнітивними порушеннями
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
Зміст випуску 2 (123), 2021
-
Загострення проблем психічного здоров’я дітей і підлітків в умовах пандемії COVID‑19
-
Як піклуватися про себе в складні часи: розв’язання власних проблем
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Атипові антипсихотики для лікування пацієнтів із біполярною депресією
-
Корекція якості сну і когнітивних функцій у пацієнтів із порушенням мозкового кровообігу
Зміст випуску 1 (122), 2021
-
Діагностика загальних причин запаморочення на первинній ланці
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Настанови щодо лікування пацієнтів із резистентним до терапії біполярним афективним розладом
-
Розлади харчової поведінки: сучасний підхід до діагностування та лікування
Випуски поточного року
Зміст випуску 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися