сховати меню

Міжлікарські взаємодії засобів, що застосовують при COVID-19, та антипсихотичних препаратів

сторінки: 34-39

Перебіг COVID-19 часто супроводжується проблемами з боку психічного здоров’я, що потребує призначення антипсихотичних препаратів. Міжлікарські взаємодії засобів, які застосовують при COVID-19, та антипсихотиків можуть мати суттєвий вплив на ефективність терапії. До вашої уваги представлено огляд статті B. O. Plasencia-García et al. «Drug-drug interactions between COVID-19 treatments and antipsychotics drugs: integrated evidence from 4 databases and a systematic review», опублікованої у Psychopharmacology (Berl) (2021 Feb; 238 (2): 329–340), яка присвячена вивченню лікарської взаємодії цих препаратів при одночасному прийманні.

Кількість уражених коронавірусною хворобою 2019 (COVID-19) у світі швидко зростає, тож важливість знань щодо лікування цього захворювання важко переоцінити. Як зауважують ­дослідники, у ­багатьох пацієнтів із COVID-19 до того ж наявні тривога та ажитація, до 20–30 % страждають від делірію або змін у психіч­ному здоров’ї, серед тяжкохворих вони сягають 60–70 % (NICE, NHS, 2020; Helms etal., 2020; Mao etal., 2020).

Тривалість делірію (який часто не лікують у належний спосіб) є незалежним предиктором довшої ­госпіталізації, вищої смертності та більшої вартості лікування (Ely etal., 2001, 2004; Vasilevskis etal., 2018; O’Han­lon and Inouye, 2020).

Антипсихотичні препарати (АП) застосовують для фармакотерапії госпіталізованих пацієнтів літнього віку з делірієм, сплутаністю свідомості та поведінковими розладами у (Kotfis etal., 2018; Jin and Liu, 2019).

Пацієнтам із COVID-19, як правило, призначають хлорохін, гідроксихлорохін, азитроміцин і лопінавір / ритонавір, при одночасному застосуванні яких із АП ­можливе подовження інтервалу QT, посилення ознак піруетної тахі­кардії, а також інші лікарські взаємодії (Colson etal., 2020; Gautret etal., 2020; Cao etal., 2020). Найчастіше пацієнти з тяжким станом страждають саме через ­подовження інтервалу QT, зокрема внаслідок дії ­супутніх препаратів, тож клініцисти мають зменшувати такий ризик (Giu­dicessi etal., 2020). Цей процес ­ускладнюється через зниження метаболізму ліків із віком, високий ­рівень захворюваності на супутні фізичні ­захворювання, взаємодію лікарських засобів та підвищену чутливість до АП (Gareri etal., 2014; Rivière etal., 2019).

Як відомо, COVID-19 чинить вплив на серцево-­судинну систему. Аритмія (фібриляція передсердь, фібриляція шлуночків і шлуночкова тахіаритмія), ураження серця, фульмінантний міокардит, серцева недостатність, емболія легеневої артерії та дисемінована ­внутрішньосудинна коагуляція є найпоширенішими ускладненнями у паці­єнтів із COVID-19 з боку серцево-судинної системи; деякі з них є клінічними чинниками, пов’язаними з подовженням скоригованого інтервалу QT (QTc) та/або піруетною тахікардією (Guzik etal., 2020).

Застосування АП нерідко асоціюється з проаритмічним станом і підвищеним ризиком раптової серцевої ­смерті, без істотних відмінностей між АП першого і другого поко­лінь та без ефекту «доза-відповідь» (Salvo etal., 2016).

Імовірно, приймання АП (за винятком ­арипіпразолу та луразидону) пов’язане з подовженням ­інтервалу QT і підвищеним ризиком раптової ­серцевої смерті та відрізняється за ступенем кардіотоксичних ефектів (Leucht etal., 2013; Acciavatti etal., 2017). ­Зокрема, продемонстро­вано, що більшість АП певною мірою блокують калієві канали, кодовані геном hERG, зумовлюючи у ­такий спосіб подовження інтервалу QT і збільшуючи ­ризик полі­морфної шлуночкової або піруетної тахікардії (Ro­den 2004; Testai etal., 2004).

Найпоширенішою набутою причиною синдрому подов­женого інтервалу QT та піруетної тахікардії є вплив лікар­ських засобів. Пацієнти відділень інтенсивної ­тера­пії особливо схильні до розвитку подовження інтервалу QTc, загалом через дію ліків, які можуть подовжувати фазу реполяризації безпосередньо або через взаємодію з іншими препаратами (Etchegoyen etal., 2017).

Як зазначають дослідники, пацієнти похилого віку особ­ливо схильні до проаритмічного ризику при ­застосуванні АП (Vieweg etal., 2009). Потенціал для фармако­кінетичних реакцій АП переважно опосередковується метаболізмом ферментів системи цитохрому P450 (CYP); це необ­хідно брати до уваги в разі одночасного призначення ­препаратів, які можуть інгібувати або індукувати ­згадані ­ферменти (Ken­nedy etal., 2013).

Мета огляду — проаналізувати ризики лікарських взаємо­дій і побічних явищ із боку серцево-­судинної ­системи при застосуванні АП і засобів для лікування COVID-19. Госпіталізації частіше потребують літні пацієнти, яких вражає SARS-CoV-2, із супутніми ­чинниками серцево-судинного ризику, тож знання щодо цих ризиків і безпеки застосування в згаданій популяції АП під час ­лікування COVID-19 є надзвичайно важливими.

Матеріали та методи дослід­жен­ня

вгору

Дослідники аналізували дані щодо препаратів, які нині використовують для лікування інфекції ­SARS-CoV-2 і результати яких є багатообіцяючими, як-от хлорохін, гідроксихлорохін, лопінавір / ритонавір, ремдесивір, тоци­лізумаб і азитроміцин, а також щодо агентів, які ­потенційно можуть бути застосовані, як-от фавіпіравір, барицитиніб та анакінра (Sanders etal., 2020; Cantini etal., 2020; Monteagudo etal., 2020).

Лікарська взаємодія антипсихотиків і ліків, які застосувють при COVID-19

Автори здійснили пошук у трьох базах даних: Lexicomp® Drug Interactions (Wolters Kluwer 2020), Micromedex® Solutions Drugs Interactions, Liverpool© Drug Interaction Group for COVID-19 therapies (далі бази даних 1, 2 та 3 відповідно). Було отримано інформацію щодо: типу лікарської взаємодії, оцінки ризику, тяжкості, ­рекомендацій щодо ведення пацієнтів.

Ризик подовження інтервалу QT та піруетної тахікардії

Пошук інформації щодо подовження інтервалу QT і ­піруетної тахікардії здійснювали у реєстрі QTDrugs® CredibleMeds® (Woosley etal., 2020). Згідно з ним ­препарати поділили на асоційовані з «підтвердженим», «можливим» та «умовним» ризиком ­розвитку побічних явищ (зокрема, подовження інтервалу QT і піруетної тахікардії).

Консенсусна рекомендація

Після збору інформації автори розробили ­консенсусні рекомендації:

1. Не рекомендовано одночасне застосування («чер­вона зона»), якщо воно протипоказане згідно з відомос­тями принаймні однієї бази даних або обидва препарати класифіковані як «пов’язані з відомим ризиком подов­жен­ня інтервалу QT або піруетної тахікардії».

2. Одночасне застосування препаратів рекомендовано з обережністю за:

  • їхньої потенційної взаємодії, що може потребувати коригування дози, ретельного моніторингу або вибору альтернативних засобів, згідно з відомостями принаймні двох баз даних («помаранчева зона»);
  • потенційної взаємодії, інтенсивність якої, ймовірно, буде слабкою; додаткові дії / моніторинг або коригування дози навряд чи знадобляться, згідно з відомостями принаймні двох баз даних («жовта зона»).

3. Одночасне застосування рекомендовано («зелена зона»), якщо очікується мало (або немає) доказів ­клінічно значущої взаємодії, згідно з відомостями принаймні двох баз даних.

У разі розбіжностей між базами даних і неможливості досягти згоди застосуванням консенсусу рекомендації ­відображають найконсервативніший підхід. Коли подовження інтервалу QT є основним ризиком, АП представлено у двох групах («можливий» або «умовний» ризик), для детальнішої клінічної інформації.

Систематичний огляд

Систематичний огляд вчені здійснювали відповідно до ­рекомендацій PRISMA (Preferred Reporting Items for Systematic reviews and Meta-Analyses — бажані елементи звітності для систематичних оглядів і метааналізів) (­Mo­her etal., 2009) для виявлення клінічних результатів взає­модії препаратів для лікування пацієнтів із COVID-19 та АП.

Вони аналізували бази даних MEDLINE, EMBASE та Web of Science. Пошук відбувався за словами: антипсихотик, хлорохін, гідроксихлорохін, лопінавір, ритона­вір, ремдезивір, тоцилізумаб, азитроміцин, фавіпіравір, барицитиніб, анакінра — не обмежений певними датами.

Критерії включення та виключення

Критерії включення: публікації, у яких ішлося про клінічно значущі лікарські взаємодії АП та засобів, що застосовують при COVID-19 у дорослих пацієнтів (незалежно від ­захворювання, за якого здійснено призначення); відповідність ­публікацій типам: рандомізоване конт­рольоване ­дослід­жен­ня, інше конт­рольоване дослід­жен­ня, спостережне досліджен­ня, звіт про випадки чи серії випадків.

Критерії виключення: фармакокінетичні дослід­жен­ня (без клінічних результатів); неопубліковані дані досліджень, «сіра» література (не доступна за звичними каналами), матеріали конференцій.

Вилучення даних

Ризик систематичної помилки, пов’язаної з похибкою відбору публікацій, та проблеми узагальнення в порівняльних дослід­жен­нях оцінювали:

  • для досліджень типу випадок-конт­роль і когортних досліджень — за допомогою адаптованої 8-пунк­тової шкали оцінювання якості досліджень Ньюкасла–­Оттави, що охоплює три домени: вибір ­дослід­жен­ня, порівнянність когорт на підставі дизайну чи ­аналізу та досліджувана терапія (загальна оцінка від 0 до 9 балів) (Stang 2010);
  • для звітів про клінічні випадки чи їх серії — за допомогою шкали ймовірності взаємодії препаратів (DIPS), яка завдяки відповіді на 10 запитань дає змогу оцінити причини взаємодії лікарських за­собів (показники < 2 балів вказують на сумнівну лікарську взаємодію, 2–4 бали — на можливу, 5–8 — на ймовірну, а ≥ 9 балів — на дуже вірогідну) (Horn et al., 2007).

Результати дослід­жен­ня

вгору

Консенсусні рекомендації авторів щодо лікарської взаємо­дії препаратів для лікування COVID-19 та антипсихотичних засобів наведено в таб­лиці. За допомогою кольору позначено рейтинги ризику: «червоний» — не рекомендовано; «помаранчевий» — потенційна взаємодія, яка може ­потребувати коригування дози, ретельного моніторингу, вибору альтернативних агентів (згідно з ≥ 2 ­базами даних); «жовтий» — потенційна взаємодія, ймовірно, слабкої інтенсивності, додаткові дії / моніторинг або кори­гування дози навряд чи знадобляться (згідно з ≥ 2 базами даних); «зелений» — не має практично жодних доказів клінічно значущої взаємодії (­згідно з ≥ 2 базами даних).

Таблиця. Консенсусні рекомендації щодо лікарської взаємодії препаратів, які застосовують при COVID‑19,та антипсихотичних засобів

Представлені в таблиці категорії ризику для застосовуваних препаратів, які подовжують інтервал QT та спричинюють піруетну тахікардію, означають:

1) «підтверджений ризик» — препарати подовжують інтервал QT і чітко пов’язані зі встановленим ризиком розвитку піруетної тахікардії, навіть у разі приймання в рекомендованих дозуваннях;

2) «можливий ризик» — препарати можуть ­спричиняти подовження інтервалу QT, але нині бракує доказів щодо ризику розвитку піруетної тахікардії при використанні відповідно до рекомендацій;

3) «умовний ризик» — препарати асоціюються з ризиком розвитку піруетної тахікардії, але лише за певних умов (наприклад, надмірне дозування, призначення паці­єнтам із гіпокаліємією, приймання разом із взаємодіючими лікарськими засобами; пригнічення метаболізму препаратів, що подовжують інтервал QT; порушення електролітного балансу);

4) «некласифікований ризик» — наявні натепер дані щодо застосування зазначеного препарату не дають ­змоги впевнено віднести його до жодної з категорій ризику ­подовження інтервалу QT або розвитку піруетної тахікардії.

Антипсихотики та хлорохін / гідроксихлорохін / азитроміцин

Основна взаємодія АП і хлорохіну / ­гідроксихлорохіну / азитроміцину полягає в подовженні інтервалу QT та розвитку піруетної тахікардії, оскільки цим трьом засобам, які застосовують при COVID-19, притаманний «підтверджений ризик» розвитку згаданих ускладнень ­відповідно до CredibleMeds®. Рекомендованими супут­німи АП для застосування з хлорохіном / ­гідроксихлорохіном / азитроміцином є азенапін, карипразин, брекспіпразол та луразидон.

Оланзапін можна застосовувати у поєднанні з гідро­ксихлорохіном та азитроміцином, а рисперидон — з азитроміцином. Комбінування оланзапін + хлорохін має ­різні рейтинги ризику («зелений» згідно з базою даних 3, «жовтий» — із базою даних 1 та «оранжевий» — із базою даних 2). Тому досягти згоди на підставі консенсусу неможливо; рекомендації відображають найконсервативніший підхід, тобто застосування з обережністю.

Антипсихотики та лопінавір / ритонавір

Одночасне застосування АП і лопінавіру / ритонавіру супроводжується взаємодією з CYP та ризиком подов­ження інтервалу QT і розвитком піруетної тахікардії. ­Лопінавіру й ритонавіру притаманний «можливий ­ризик» розвитку цих ускладнень відповідно до CredibleMeds®. ­Зокрема, лопінавір метаболізується переважно печінковими ізоферментами CYP3A4. Ритонавір інгібує CYP2D6 in vitro, але меншою мірою, ніж CYP3A4; численні ­фармакокінетичні дослід­жен­ня продемонстрували, що ритона­вір є індуктором CYP3A, 1A2, 2B6, 2C9, 2C19 і глюкуроні­дації. До того ж ритонавір є індуктором та інгібітором р-гліко­протеїну. Одночасне застосування лопінавіру / ритонавіру допомагає запобігти біо­трансформації лопінавіру і підвищенню рівня активного ­противірусного препарату в плазмі крові (завдяки мінімізації пресистемного метаболізму). У разі одночасного лікування лопінаві­ром та ритонавіром супутня терапія іншими ­препаратами, що є субстратами CYP3A4, може призвести до під­вищення концентрації цих засобів.

Отже, субстрати CY3A4 слід призначати з обережністю при одночасному застосуванні з лопінавіром / рито­навіром. Індукційний вплив ритонавіру на ­ферменти (CYP3A, 1A2, 2B6, 2C9, 2C19 і дифосфатглюкуронозилтрансферазу) може зумовити зниження ­концентрацій у плазмі крові та зменшення ефективності одночасно введених лікарських засобів (відповідних субстратів), або підвищити вміст активних / токсичних метаболітів (у разі проліків) (Cao etal., 2020; Mansuri etal., 2020).

На думку B. O. Plasencia-García etal., слід з ­обережністю та моніторингом стану пацієнтів щодо зниження клінічного ефекту, призначати оланзапін, оскільки ритонавір є індуктором CYP1A2, та рисперидон, відслідковуючи посилення ефектів АП та зважаючи на ризик подовження інтервалу QT і/або розвитку піруетної тахікардії).

Антипсихотики та ремдесивір

Згідно з відомостями баз даних 1 і 3, значущих ­ризиків немає. Інформацію щодо застосування ремдесивіру не включено до бази даних 2.

Антипсихотики та фавіпіравір

Відомості щодо використання фавіпіравіру та анти­психотичних засобів не ­увійшли до бази даних 2. ­Зокрема, за базою даних 1, значущих ризиків не виявлено, тоді як база даних 3 свідчить про «жовтий ризик» у разі застосу­вання хлорпромазину та кветіапіну.

Фавіпіравір, як відомо, метаболізується альдегідокси­да­зою, а кветіапін і хлорпромазин інгібують цей фермент invitro, однак клінічне значення цього ще не встановлено. Реко­мендації щодо «жовтої зони» відображають найконсервативніший підхід до призначення препарату.

Антипсихотики і тоцилізумаб

База даних 2 не містить відомостей щодо взаємодії АП і тоцилізумабу, хоча матеріали бази даних 3 свідчать про ризик гематологічної токсичності в разі застосування клозапіну, вона не надає доказів клінічно значущого ризику при поєднанні з іншими АП. Однак, згідно з відомостями бази даних 1, тоцилізумаб може ­знижувати ­сироваткові концентрації субстратів CYP3A4, як-от арипіпразолу, брекспіпразолу, карипразину, ­галоперидолу, луразидону та кветіапіну.

Згідно з консенсусною рекомендацією авторів (табл.), брекспіпразол, карипразин і луразидон слід ­застосовувати з обережністю.

Антипсихотики та барицитиніб

База даних 3 не містить відомостей щодо ­застосування барицитинібу в комбінації з АП, а в базі даних 2 немає свідчень щодо взаємодії вказаного препарату з АП. Реко­мендовано призначати всі АП, окрім клозапіну — через гематологічний ризик (рейтинг ризику в «жовтій зоні»).

Антипсихотики та анакінра

База даних 3 не містить відомостей щодо ­застосування анакінри у поєднанні з АП. Інформація баз даних 1 і 2 не свідчить про будь-яку взаємодію анакінри з АП.

Результати систематичного огляду

До систематичного огляду включено дані семи повідом­лень про клінічні випадки.

Зокрема, йдеться про два з них, які з високою ймовірністю підтверд­жують лікарську взаємодію відповідно до показників DIPS:

  • один — у разі застосування лопінавіру / ритонавіру та кветіапіну (із розвитком пріапізму);
  • другий — при поєднанні ритонавіру / індинавіру та рисперидону (із розвитком гострої дистонії та загострення тремору).

Смертельних випадків не було; в одного з восьми ­пацієнтів, випадки яких описано у зазначених публікаціях, розвинулася кома (на тлі приймання рисперидону та рито­навіру), у двох осіб — злоякісний ­нейролептичний синдром (при прийманні ритонавіру з арипіпразолом та ритонавіру з рисперидоном); проте всі пацієнти до­сягли ремісії.

Не виявлено жодної публікації або звіту зі ­свідченнями про подовження інтервалу QT та/або розвиток піруетної тахікардії при лікуванні препаратами, оцінюваними в згаданому дослід­жен­ні.

Обговорення

вгору

За проаналізованими базами даних та здійсненим систематичним оглядом, клініцисти можуть застосову­вати одночасно з АП ремдесивір, барицитиніб і анакінру для ліку­вання пацієнтів із COVID-19 і делірієм, ­ажитацією або поведінковими проблемами без ­ризику розвитку взаємо­дії лікарських засобів (за винятком ­гематологічного ­ризику при прийманні клозапіну та бари­цитинібу, про що є відомості лише в одній базі даних). ­

Призначати фавіпіравір слід з обережністю лише разом із хлорпромазином та кветіапіном (за ­повідомленнями лише в одній базі даних).

Тоцилізумаб є досить безпечним для застосування в поєднанні з АП, проте його слід з обережністю ­призначати разом з арипіпразолом, брекспіпразолом, карипразином, галоперидолом, луразидоном та кветіапіном (через зниження концентрації АП) та з клозапіном (через гематологічний ризик). Як відомо, тоцилізумаб зв’язується з прозапальним цитокіном інтерлейкіном-6, який знижує вміст мРНК CYP3A4 на понад 90 % (Aitken and Morgan, 2007).

Крім того, застосування тоцилізумабу може відновлювати активність CYP3A4, підвищуючи інтенсивність ­метаболізму субстрату CYP3A4; такий ефект, як зазнача­ють дослідники, може зберігатися впродовж кількох тижнів після припинення терапії через тривалий період напів­виведення тоцилізумабу.

Препарати для лікування COVID-19, одночасне застосування яких із АП пов’язане з найбільшим ризиком, це хлорохін, гідроксихлорохін, азитроміцин та лопі­навір /ритонавір. Більшість баз даних щодо лікарських взаємо­дій свідчать про підвищений ризик подовження інтер­валу QT при одночасному застосуванні хлорохіну, гідроксихлоро­хіну та азитроміцину з АП. При цьому кардіо­токсичність протималярійних препаратів, за винят­ком хінідину та гало­фантину, які зумовлюють ­клінічно значуще подовження реполяризації шлуночків, досі не ­підтверджено (Haeusler etal., 2018; White 2007).

M.G.S. Borba etal. (2020) не рекомендують призначати хлорохін у найвищій дозі для пацієнтів, які мають ­тяжкі форми COVID-19, через його потенційну ­небезпеку, особ­ливо в разі одночасного застосування з азитроміци­ном та озельтамівіром. Ризик подовження інтервалу QTc (­понад 500 мс) був вищим у пацієнтів, які ­отримували високі дози (600 мг двічі на добу протягом 10 днів), ніж у групі із застосуванням низьких дозувань (450 мг двічі в перший день, а потім раз на добу впродовж чотирьох днів): 18,9 ­проти 11,1 % відповідно. Автори наголошують, що всі пацієнти також ­отримували азитроміцин, і ­майже всі — озельтамівір (як відомо, обидва теж подовжують інтер­вал QT) (Fihn etal., 2020).

Хоча результати лікування гідроксихлорохіном, азитроміцином або обома засобами не порівнювали між собою, в 1 тис. 438 госпіталізованих пацієнтів із COVID-19 така терапія не була пов’язана із суттєвими ­відмінностями щодо госпі­тальної смертності (Rosenberg etal., 2020).

Класифікація АП за ризиком торсадогенності не є прос­тим питанням, оскільки зазвичай він варіює залежно від джерела (Leucht etal., 2013; Raschi etal., 2013). На думку B. O. Plasencia-García etal., отримані результати свідчать, що застосування інгібіторів протеаз, як-от лопінавіру / ритонавіру, разом з АП слід вважати найпроблемнішим через лікарські взаємодії, опосередковані CYP-ферментами, та ризик подовження інтер­валу QT і/або ­розвитку піруетної тахікардії (Ernest etal., 2005).

Одночасне застосування ритонавіру та лікарських засобів, які переважно метаболізуються CYP3A4, може призвести до підвищення їх концентрації у ­плазмі ­крові. Адже ритонавір є потужним індуктором CYP450, меха­нізм індукційних взаємодій ­часто лишається незрозумілим. Якщо препарат-субстрат має вузьке терапевтичне ­вікно або якщо наслідки неефективності лікування є серйозними, слід розглянути призначення альтернативних засобів. Треба також уважно відслідковувати можливе зниження ефективності субстратних препаратів на початку приймання ритонавіру.

У разі припинення терапії ритонавіром потрібно розглянути можливість застосування субстратних препаратів у нижчих дозуваннях і дуже уважно ­спостерігати за пацієнтами щодо токсичності такого лікування.

B. O. Plasencia-García etal. зауважують, що ритонавір чинить змішану дію (індукцію та інгібування) на CYP3A, хоча превалює саме пригнічувальний ефект (Hsu etal., 1997). Ступінь індукції, як зазначають дослідники, був більшим у разі застосування вищих дозу­вань ­ритонавіру, мінімальним — за найнижчої дози ­препарату, який стабілізувався ­через два тижні поспіль.

Тож одночасний ефект інгібування та індукції потребує подальшого вивчення з іншими субстратами CYP3A, обережності при плануванні досліджень та адекватної інтерпретації отриманих результатів (Foisy etal., 2008).

Дослідники наголошують, що клініцисти також мають брати до уваги це та бути надзвичайно ­обережними, призначаючи таке лікування. Хоча, як вважають автори, жоден з АП не рекомендований для використання в поєднанні з лопінавіром / рито­навіром, оланзапін є най­безпечнішим варіантом,­ ­згідно з базами даних щодо лікарських взаємодій. Зокрема, ритонавір зменшує системну дію оланзапіну завдяки індукції як CYP1A2, так і UGT. Тому для пацієнтів, які одночасно приймають ­оланзапін і ритонавір, може знадобитися підвищення (до 50 %) дози оланзапіну для досягнення належних ­концентрацій препарату в плазмі (Meemken etal., 2015; Penzak etal., 2002).

Висновки

вгору

Підсумовуючи вищевикладене, B. O. Plasencia-García etal. наголошують, що зростання частоти використання анти­психотиків у пацієнтів із COVID-19 потребує розроб­лення відповідних рекомендацій, які допоможуть кліні­цис­там визначити найбезпечніші терапевтичні комбінації та належний рівень моніторингу для кожного пацієнта.

Лікарі, які призначають антипсихотичні засоби, мають пам’ятати про ймовірний ризик лікарських взаємодій із препаратами, які застосовують при COVID-19, основним серед яких є ризик подовження інтервалу QT і/або розвиток пірует­ної тахікардії, а також взаємодія з CYP-­ферментами.

Підготувала Наталія Купко

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2021 Рік

Зміст випуску 10 (131), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. А.Є. Дубенко

  3. Р. І. Ісаков

  4. Дмитро Ассонов

Зміст випуску 9 (130), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. А. Є. Дубенко

  3. С. О. Мацкевич, М. І. Пархомець

  4. О. О. Хаустова

  5. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 8 (129), 2021

  1. Ірина Пінчук

  2. Ю. А. Бабкіна

  3. В. Й. Мамчур, О. В. Макаренко

  4. Л. О. Герасименко

  5. А. Асанова, О. Хаустова, О. Чабан, О. Прохорова, M. Кузьмицький, Є. Тимощук, О. Авраменко

Зміст випуску 7 (128), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. М. М. Орос

  3. І. А. Марценковський, І. І. Марценковська, Г. В. Макаренко, О. С. Ващенко

  4. М.  М. Орос, Т.  В. Опіярі, М.  М. Нодь, А-А. А. Міхальова

  5. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 6 (127), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. Тетяна Скрипник

Зміст випуску 5 (126), 2021

  1. Т.О.Скрипник, Г.В.Макаренко, І.А.Марценковський

  2. Г.В. Макаренко, І.А. Марценковський,

  3. В.І. Харитонов, Д.А. Шпаченко, Т.І. Бочарова

  4. Ю.О. Сухоручкін

  5. Ю.О. Сухоручкін

  6. Ю.О. Сухоручкін

  7. Ю.О. Сухоручкін

  8. М. М. Орос, В. В. Грабар

  9. І.В. Хубетова, О.О. Колесник, О.І. Ісайкова, О.В. Величко, А.О. Саламаха, І.З. Федорович, І.В. Ревенюк, О.Ю. Малютенко

Зміст випуску 3 (124), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. С. Г. Бурчинський, Н. Ю. Бачинська

  3. Т. О. Скрипник, Г. В. Макаренко, І. А. Марценковський

Зміст випуску 1, 2021

  1. А. Є. Дубенко, І. В. Реміняк, Ю. А. Бабкіна, Ю. К. Реміняк

  2. Ю. А. Бабкіна

  3. Л. Б. Мар’єнко

  4. С.Г. Бурчинський

  5. Ю.О. Сухоручкін

Зміст випуску 2 (123), 2021

  1. Ю.А. Бабкина

  2. М. М. Орос, Т. В. Опіярі, Д. І. Біляк, Л. В. Луців

Зміст випуску 1 (122), 2021

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Г. В. Макаренко, І. А. Марценковський

  3. О. О. Хаустова, Д. О. Ассонов

Випуски поточного року

Зміст випуску 1, 2024

  1. І. М. Карабань, І. Б. Пепеніна, Н. В. Карасевич, М. А. Ходаковська, Н. О. Мельник, С.А. Крижановський

  2. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравіцька

  3. Л. М. Єна, О. Г. Гаркавенко,