Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Коморбідність серцево‑судинних захворювань та депресивних розладів
-
Застосування магнітно‑резонансної томографії для визначення структурної етіології епілепсії
-
Терапія антидепресантами: аналіз ефективності, безпеки та оптимальних строків коригування дози
-
Можливості досягнення ранньої відповіді на терапію у пацієнтів із депресією
-
Настанови щодо фармакологічного лікування пацієнтів з епілепсією
-
Розділ:
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
Зміст статті:
- Підходи до визначення епілепсії
- Терапія протиепілептичними препаратами
- Нові можливості фармакотерапії епілепсії
- Унікальні властивості лакоcаміду
- Клінічні дослідження ефективності лакосаміду
Цільова група Міжнародної протиепілептичної ліги (ILAE) 2005 року сформулювала концептуальні визначення понять «епілептичний напад» та «епілепсія».
Епілептичний напад — тимчасове виникнення клінічних ознак та/або симптомів внаслідок патологічної надмірної або синхронної нейрональної діяльності мозку.
Епілепсія — це розлад головного мозку, який характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейробіологічними, когнітивними, психологічними і соціальними наслідками цього стану. Встановлюють епілепсію у разі виникнення принаймні одного епілептичного нападу [1, 2].
Підходи до визначення епілепсії
вгоруКонцептуально епілепсія наявна після принаймні одного неспровокованого нападу, коли є високий ризик його повторення, хоча реальний ризик підлягає обговоренню. Після одного неспровокованого нападу ризик повторного становить 40-52 % [3].
Тоді як, за статистичними даними, при двох неспровокованих нефебрильних нападах шанс мати ще один упродовж чотирьох років становить 73 % (95 %-й довірчий інтервал [ДІ] 59-87 %), що далі представлено як імовірність приблизно 60-90 % [4].
Операційне (практичне) клінічне визначення епілепсії: епілепсія — це хвороба головного мозку, яка визначається будь-якою з таких умов:
- Принаймні два неспровоковані (або рефлекторні) напади з інтервалом > 24 годин.
- Один неспровокований (або рефлекторний) напад та ймовірність подальших нападів, подібна до загального ризику рецидиву (щонайменше 60 %) після двох неспровокованих нападів, упродовж наступних 10 років.
- Діагностування епілептичного синдрому.
Епілепсія вважається такою, що «розрішена», після досягнення визначеного віку для осіб, які страждали на залежний від віку епілептичний синдром, або для пацієнтів, які не мають нападів упродовж останніх 10 років, із яких протягом останніх 5 років не отримують протиепілептичних препаратів (ПЕП) [1, 2].
Діагностування епілепсії після одного неспровокованого нападу при високому ризику рецидиву може привести або не привести до прийняття рішення про початок лікування.
Терапія протиепілептичними препаратами
вгоруЛікування пацієнтів з епілепсією починають із монотерапії препаратом першої лінії вибору. Ефективність такого лікування оцінюють через 3 місяці після досягнення терапевтичної дози препарату. Оцінка ефективності протягом меншого періоду часу не дає змоги визначити ефективність ПЕП і призводить до частої їх зміни і розвитку вторинної фармакорезистентності.
Зокрема, при виборі ПЕП першої лінії необхідно пам’ятати про найчастіші побічні ефекти, які можуть погіршити якість життя пацієнтів більшою мірою, ніж наявність епілептичних нападів.
При ефективності першого призначеного ПЕП його рекомендують вживати тривало в терапевтичних дозуваннях упродовж 3 років. У разі неефективності першого ПЕП як засобу монотерапії, призначають інший препарат першої лінії у вигляді монотерапії. Для цього другий препарат доводять до терапевтичної дози і лише потім поступово скасовують перший неефективний ПЕП. Натомість у разі ефективності другого ПЕП у терапевтичних дозах його також призначають тривало і безперервно протягом 3 років.
Якщо у пацієнта під час першої монотерапії частота й тяжкість нападів суттєво знижують якість соціального функціонування, то можливий перехід відразу на лікування двома ПЕП.
За неефективності монотерапії другим ПЕП перехід до приймання третього препарату як засобу монотерапії можливий лише при дуже рідких нападах. Як правило, зазвичай переходять на терапію двома ПЕП. Із перших двох препаратів беруть той, який був ефективнішим і краще переносився пацієнтом.
До нього додають препарат 1-ї або 2-ї лінії вибору; можлива також комбінація раніше призначених ПЕП або одного з них — із будь-яким препаратом 1-ї або 2-ї лінії вибору з урахуванням їх фармакокінетичних і фармакодинамічних взаємодій. Дози препаратів мають бути не нижчими за терапевтичні.
У разі неефективності терапії двома ПЕП слід продовжувати підбір схеми спочатку з двох, а потім — із трьох ПЕП, ефективних для лікування того чи іншого типу нападів.
Комбінації більше трьох ПЕП вважаються неефективними через неможливість оцінити їх взаємодію з неминучою сумацією побічних ефектів.
Тип нападу є одним з основних критеріїв вибору ПЕП у дорослих, оскільки встановити синдром епілепсії у них часто буває неможливо. ПЕП необхідно призначати в дозах, не нижчих за терапевтичні, з адекватною для кожного препарату кратністю приймання. Це дозволить підтримувати стабільну концентрацію препарату в плазмі крові і уникати піків концентрації, під час яких можлива поява дозозалежних ефектів, або падіння концентрації ПЕП, що призводить до різкого зниження їх ефективності та можливості декомпенсації [5].
Важливість адекватного вибору першої монотерапії важко переоцінити, вона визначає комплаєнтність пацієнта, зменшує вірогідність розвитку фармакорезистентності, інвалідізації та може забезпечити контроль нападів у 40-50 % пацієнтів (за деякими даними навіть до 60 %), однак за її неефективності лікар змушений стикатися з комбінуванням ПЕП [5].
Переваги другої монотерапії для певної категорії пацієнтів беззаперечні:
- прогнозовані побічні ефекти ПЕП та їх мінімізація;
- більш прогнозована фармакокінетика;
- простіше врахування лікарської взаємодії з препаратами інших груп;
- нижча вартість лікування;
- краща регулярність прийому ПЕП.
При цьому не доведено переваг другої монотерапії порівняно з дуотерапією щодо ефективності.
Зокрема, політерапія має свої переваги:
- збільшення ефективності лікування;
- можливість застосування нижчих доз препаратів;
- вища ймовірність подолання фармакорезистентності;
- можливість більш швидкого досягнення терапевтичного ефекту.
Стійка ремісія забезпечує таким пацієнтам високу якість життя, але навіть єдиний напад упродовж року чи декількох років може істотно її знизити [7].
Нові можливості фармакотерапії епілепсії
вгоруПошук нових ПЕП, їх клінічні дослідження та впровадження в клінічну практику тривають. Останніми роками створені та почали використовуватися надзвичайно багато нових ПЕП (рис. 1) [8].
Поява нових ПЕП наразі не привела до істотного зниження кількості осіб із фармакорезистентними формами епілепсії, хоча сприяла істотному підвищенню якості життя і соціальної активності пацієнтів, зумовленому суттєвим поліпшенням переносимості лікування.
«Нові» протиепілептичні препарати зазвичай дають змогу успішно вирішувати проблеми, пов’язані з переносимістю та міжлікарськими взаємодіями (які істотно знижують ефективність терапії епілепсії та утруднюють лікування супутніх захворювань), розширюють можливості вибору оптимальної тактики лікування [9, 10].
Поява нових ПЕП дає змогу істотно змінити саму стратегію лікування епілепсії: визначити як пріоритет не досягнення контролю над епілептичними нападами за будь-яку ціну, а забезпечення високої якості життя і соціальної активності пацієнта [11].
Тобто поява зареєстрованого в Україні ще одного ПЕП розширює наші можливості та дає клініцисту ще один інструмент для допомоги пацієнтам з епілепсією.
Унікальні властивості лакоcаміду
вгоруПрепаратом, який повторно з’явився в Україні є лакосамід, ПЕП із унікальною хімічною структурою. Цей лікарський засіб являє собою R-енантіомер 2-ацетамідо-N-бензил-3-метоксипропіонаміду, модифіковану амінокислоту — антиконвульсант із новим принципом дії на натрієві канали [12].
Особливістю застосування лакосаміду, яка забезпечує високу ефективність і нові можливості препарату для контролю епілептичних нападів, на відміну від інших модуляторів натрієвих каналів (як-от карбамазепін, ламотриджин, фенітоїн), є оригінальний механізм дії, завдяки якому він селективно посилює повільну інактивацію вольтаж-залежних натрієвих каналів і в сотні разів збільшує час рефрактерності нейрона до сприйняття нового збудження. [13, 14].
Зокрема, лакосамід відрізняється від інших ПЕП — блокаторів швидких натрієвих каналів не лише механізмом дії, але й фармакокінетичним профілем. Так, у процесі ранжування ПЕП за показниками фармакокінетики, у якому кожен препарат порівнювали з гіпотетичним ПЕП із найкращими показниками фармакокінетичного профілю, саме лакоcамід отримав найвищу оцінку — 96 балів зі 100 можливих (окскарбазепін і ламотриджин — 77 і 73 відповідно, карбамазепін і фенітоїн — по 50 балів [15].
Лакоcамід швидко і повністю всмоктується після перорального застосування, при цьому їжа не має впливу на швидкість і ступінь всмоктування; максимальна концентрація (Cmax) досягається через 0,5-4 години (після перорального введення) та в кінці інфузії (після внутрішньовенного введення). Рівноважна концентрація препарату в плазмі досягається за 3 доби; кліренс у плазмі дорослої людини з масою тіла 70 кг становив 1,92 л/год [16].
Фармакокінетика лінійна та пропорційна дозі, із незначними коливаннями концентрації; зв’язування з білками плазми крові низьке (< 15 %). У дітей віком від 6 до 12 років його фармакокінетика дуже подібна до такої у дорослих [17].
Додатковим можливим механізмом дії лакосаміду є зв’язування з білком CRM-2 (collapsin-response mediator protein 2), експресія якого порушена у пацієнтів із епілепсією. Як відомо, CRMP-2 залучений до процесу диференціації нейронів і контролю росту аксонів [18].
У дослідженнях продемонстровано позитивну фармакодинамічну взаємодію (адитивна ефективність) лакосаміду в поєднанні з найчастіше вживаними ПЕП, причому він не чинить вплив на їхні плазмові концентрації, тобто це можна пояснити саме фармакодинамічною сумацією протиепілептичного ефекту, а карбамазепін і вальпроєва кислота не мають істотного або клінічно значущого впливу на плазмову концентрацію лакосаміду [19-22].
Вчені аналізували міжлікарські взаємодії лакосаміду з препаратами інших фармакологічних груп. Істотних міжлікарських взаємодій, зокрема з дигоксином, метформіном, варфарином, омепразолом, етинілес-традіолом і левоноргестрелом, не виявлено [23].
Основні фармакодінамічні показники представлено в таблицяхі 1 і 2.
/images/nn2191119t2_.jpg)
Клінічні дослідження ефективності лакосаміду
вгоруУсі нові препарати, зокрема й ПЕП, перед впровадженням у клінічну практику проходять цілу низку клінічних випробувань.
Клінічне випробування лікарського засобу — науково-дослідна робота, метою якої є будь-яке дослідження за участю людини як суб’єкта, призначене для виявлення або підтвердження клінічних, фармакологічних та/або інших фармакодинамічних ефектів одного або декількох досліджуваних лікарських засобів та/або виявлення побічних реакцій на один або декілька досліджуваних лікарських засобів, та/або для вивчення всмоктування, розподілу, метаболізму й виведення одного або кількох лікарських засобів з метою підтвердження його (їх) безпечності та/або ефективності застосування [24].
Нині нові лікарські засоби, незалежно від того, у якій країні їх розробили, мають оцінювати на підставі адекватних даних досліджень, проведених із дотриманням уніфікованих вимог, зокрема й правил належної клінічної практики (GCP). Для виконання сучасних вимог GCP необхідне співробітництво всіх зацікавлених сторін — промисловості, дослідників, державних органів, відповідальних за реєстрацію й контроль лікарських препаратів, комісій із питань етики. Правила GCP розцінюються як необхідна умова для належного проведення клінічних випробувань у більшості розвинених країн світу.
Дані щодо ефективності та переносимості препарату
Уперше ефективність і хорошу переносимість лакосаміду було доведено в двох контрольованих рандомізованих клінічних дослідженнях (РКД) II/III фази, які сумарно включали 1 300 пацієнтів із фармакорезистентними формами фокальної епілепсії. Дані, отримані у цих дослідженнях, підтвердили, що лакосамід підсилює ефективність політерапії при додаванні до будь-якого з базових ПЕП (рис. 2-4) [25, 26].
/images/nn2191119r2_.jpg)
/images/nn2191119r3_.jpg)
/images/nn2191119r4_.jpg)
Зокрема, у великомасштабному рандомізованому клінічному випробуванні III фази NCT01243177, проведеному відповідно до рекомендацій Європейського агентства з лікарських засобів (EMA) та Управління з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA), дослідники вивчали ефективність і переносимість лакосаміду як засобу монотерапії першої лінії для пацієнтів із нещодавно діагностованою епілепсією віком від 16 років зі 185 центрів [27].
Пацієнтів (n = 888) рандомізували у дві групи у співвідношенні 1:1 для приймання лакосаміду або карбамазепіну з контрольованим вивільненням (КБЗ-КВ) двічі на день. Зокрема, початкова доза лакосаміду становила 100 мг/добу, карбамазепіну — 200 мг/ добу, із подальшим титруванням до 200-600 мг/добу чи 400-1200 мг/добу відповідно.
Як зазначають дослідники, показники контролю нападів через 6 і 12 місяців лікування були подібними для лакосаміду і КБЗ-КВ:
- через 6 місяців свободи від нападів досягали 75 і 72 % пацієнтів;
- через 12 місяців — 59 і 59 % відповідно (рис. 5).
/images/nn2191119r5_.jpg)
У досліджуваних групах не зареєстровано відмінностей щодо частоти небажаних явищ (74 і 75 % відповідно) і серйозних побічних ефектів, пов’язаних із лікуванням (7 і 10 % відповідно), за винятком більш значущої зміни лабораторних параметрів активності ферментів печінки при застосуванні КБЗ-КВ, ймовірно, пов’язаної з індукцією ферментів печінки [27].
Ефективність лакосаміду в літніх пацієнтів
Для лікування літніх пацієнтів із епілепсією ПЕП мають відповідати вимогам мінімальної токсичності та мати сприятливий фармакокінетичний профіль. У РКД III фази, присвяченому порівнянню ефективності та переносимості стартової монотерапії лакосамідом і КБЗ-КВ, отримані результати свідчать про досягнення контролю нападів у 119 літніх пацієнтів віком від 65 років [27].
Результати щодо ефективності у літніх пацієнтів були порівнянні з такими для загальної популяції в цьому дослідженні: 75 % осіб, які приймали лакосамід, досягли протягом 6 місяців контролю нападів проти 64 %, які приймали КБЗ-КВ (рис. 6).
/images/nn2191119r6_.jpg)
Крім того, значна частина пацієнтів у групі застосування лакосаміду досягала бажаного ефекту при нижчих дозуваннях, ніж пацієнти в групі використання КБЗ-КВ.
Застосування препарату в педіатричних пацієнтів
Безпеку та ефективність лакосаміду у формі таблеток і розчину для перорального приймання встановлювали у дітей віком від 4 до 17 років. У подвійному сліпому дослідженні NCT01921205 взяли участь 343 пацієнти зазначеного віку з неконтрольованими фокальними нападами, які були рандомізовані для приймання лакосаміду або плацебо. Загалом 306 учасників (152 із 171 [88,9 %] групи застосування лакосаміду та 154 із 172 [89,5 %] групи приймання плацебо) завершили лікування (титрування і період підтримувальної терапії).
Кількість респондерів (пацієнтів, у яких частота нападів знизилася на 50 і 75 %) протягом періоду спостереження була вищою при застосуванні лакосаміду порівняно з групою плацебо (рис. 7).
Частка пацієнтів без нападів упродовж усього періоду спостереження становила 15,1 % серед тих, хто приймав лакосамід, і тільки 9,7 % у групі приймання плацебо.
Зокрема, 116 (67,8 %) пацієнтів, які приймали лакосамід, і 100 (58,1 %) пацієнтів, які отримували плацебо, повідомили про побічні реакції протягом періоду лікування. Більшість побічних ефектів були легкої або помірної інтенсивності; і тільки 5 (2,9 %) пацієнтів, які приймали лакосамід, і 6 (3,5 %) тих, хто отримував плацебо, повідомили про тяжкі побічні реакції.
У цьому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні, як зазначають вчені, додавання лакосаміду значно підвищувало ефективність лікування у вигляді значущого зниження частоти вогнищевих нападів у дітей і підлітків (віком 4-17 років) із неконтрольованими фокальними нападами.
Також було доведено, що лакосамід зазвичай добре переносився при гнучкому титруванні й дозуванні на основі маси тіла. Ці дані, а також сприятливий, передбачуваний фармакокінетичний профіль лакосаміду, низький потенціал для клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів і біоеквівалентність пероральних форм (таблетки або розчин для перорального приймання) доводять доцільність додавання лакосаміду до арсеналу ліцензованих препаратів для лікування фокальних нападів у педіатричних пацієнтів [28].
Управління з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) схвалило лакосамід як засіб додаткової терапії при лікуванні первинних генералізованих тоніко-клонічних нападів у пацієнтів віком від 4 років. Це схвалення ґрунтувалося на даних подвійного сліпого контрольованого плацебо дослідження III фази, у якому брали участь пацієнти віком від 4 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією, що мали генералізовані тоніко-клонічні (PGTC) напади.
Отримані результати засвідчили, що ризик розвитку другого нападу PGTC був на 45,2 % нижчим серед пацієнтів, які отримували лакосамід, порівняно з використанням плацебо (відношення ризиків 0,548; 95 % ДІ 0,381-0,788; р = 0,001).
До того ж більша частка пацієнтів у групі застосування лакосаміду не мали нападів PGTC упродовж 24-тижневого періоду лікування (31,3 % проти 17,2 % у групі застосування плацебо; скоригована різниця 14,1 %; 95 % ДІ 3,2-25,1; p = 0,011).
Крім того, FDA схвалило ін’єкційну форму лакосаміду для використання у педіатричних пацієнтів віком від 4 років [29, 30].
Література
1. Fisher R. S., Acevedo C., Arzimanoglou A. et al. A practical clinical definition of epilepsy. Epilepsia. 2014. Vol. 55, № 4. Р. 475-482.
2. Fisher R. S., Acevedo C., Arzimanoglou A. et al. Практичне клінічне визначення епілепсії (переклад Української протиепілептичної ліги) http://www.ulae.org.ua/index.php/uk/informatsiyni-materialy/metodychni-rekomendatsii-mizhnarodni
3. Berg A. T., Shinnar S. The risk of seizure recurrence following a first unprovoked seizure: a quantitative review. Neurology. 1991; Vol. 41. Р. 965-972.
4. Hauser W. A., Rich S. S., Lee J. R. et al. Risk of recurrent seizures after two unprovoked seizures. N Engl J Med. 1998. Vol. 338. Р. 429-434.
5. Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17.04.2014 № 276. https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0276282-14#Text.
6. Leone M. A., Giussani G., Nolan S. J. et al. Immediate antiepileptic drug treatment, placebo, deferred, or no treatment for first unprovoked seizure. Cochrane Database Syst Rev. 2016. Vol. 5: CD007144.
7. Biton V., Gil-Nagel A., Isojarvi J. et al. Safety and tolerability of lacosamide as adjunctive therapy for adults with partialonset seizures: Analysis of data pooled from three randomized doubleblind, placebo-controlled сlinical trials. Epilepsy & Behavior. 2015. Vol. 52. Р. 119-127.
8. Rho J. M., White H. S. Brief history of anti-seizure drug development. Epilepsia Open. 2018 Dec. Vol. 3, № 2. Р. 114-119.
9. Schmidt D., Loscher W. Drug resistance in epilepsy: putative neurobiologic and clinical mechanisms. Epilepsia. 2005. Vol. 46. Р. 858-877.
10. Karlov V. A., Gekht A. B., Guzeva V. I. et al. Algorithms of mono- and polytherapy in clinical epileptology. Part 2. Features of treatment of individual patient groups. Zh. Nevrologii i psikhiatrii im SS Korsakova. 2016. Vol. 116, № 7. Р. 120-129.
11. Rudakova I. G., Vlasov P. N., Lipatova L. V., Voronkova K. V.Lacosamide (vimpat). Prospects for clinical application. Zh. Nevrologii i psikhiatrii im SS Korsakova. 2019. Vol. 116, № 9. Р. 147-152.
12. European Medicines Agency. Lacosamide UCB (lacosamide) An overview of Lacosamide UCB and why it is authorised in the EU. 2020. https://www.ema.europa.eu/en/documents/overview/lacosamide-ucb-epar-medicine-overview_en.pdf
13. Curia G., Biagini G., Perucca E., Avoli M. Lacosamide: a new approach to target voltage-gated sodium currents in epileptic disorders. CNS Drugs. 2009. Vol. 23, № 7. Р. 555-568.
14. Errington A. C., Coyne L., Stohr T. et al. Seeking a mechanism of action for the novel anti-convulsant lacosamide. Neuropharmacology. 2006. Vol. 50, № 8. Р. 1016-1029.
15. Panayiotopoulos C. P. Principles of therapy in the epilepsies. A Clinical Guide to Epileptic Syndromes and their Treatment. Springer London. 2010. Р. 173-235.
16. UCB Pharma S. A. Vimpat (lacosamide): EU summary of product characteristics. 2017. URL: http://www.ema.europa.eu/ema/Accessed 19 Dec 2017.
17. Cawello W., Stockis A., Andreas J. O. et al. Advances in epilepsy treatment: lacosamide pharmacokinetic profile. Ann NY Acad Sci. 2014.Vol. 1329, № 1. Р. 18-32.
18. Freitag J. M., Beyreuther B., Heers C., Stoehr T. Lacosamide modulates collapsin response mediator protein 2 (CRMP-2). Epilepsia. 2007. Vol. 48. Р. 320.
19. Shandra A., Shandra P., Kaschenko O., Stoehr T. Synergism of lacosamide with established antiepileptic drugs in the 6 hz seizure model in mice. J Neurology. 2007.Vol. 14, № 1. Р. 165-301.
20. Thomas D., Scharfenecker U., Nickel B. et al. Low potential for drug-drug-interaction of lacosamide. Epilepsia. 2007. Vol. 48. Р. 321.
21. Cawello W., Nickel B., Eggert-Formella A. Pharmacokinetic interaction between lacosamide and carbamazepine in healthy volunteers. J Clin Pharmacol. 2010. Vol. 50, № 4. Р. 459-471.
22. Cawello W., Bonn R. Pharmacokinetic interaction between lacosamide and valproic acid in healthy volunteers. J Clin Pharmacol. 2012. Vol. 52, № 11. Р. 1739-1748.
23. Deckers C., Hekster Y. A., Keyser A. et al. Monotherapy vs Polytherapy for epilepsy: a multicenter double-blind randomized study. Epilepsia. 2001. Vol. 42, № 11. Р. 1387-1394.
24. https://moz.gov.ua/article/health/komu-potribni-klinichni-viprobuvannja-i-chi-bezpechna-uchast-v-nih-
25. Chung S., Ben-Menachem E., Sperling M. R. et al. Examining the clinical utility of lacosamide: pooled analyses of three phase II/III clinical trials. CNS Drugs. 2010. Vol. 24, № 12. Р. 1041-1054.
26. Biton V., Gil-Nagel A., Isojarvi J. et al. Safety and tolerability of lacosamide as adjunctive therapy for adults with partialonset seizures: Analysis of data pooled from three randomized, doubleblind, placebo-controlled сlinical trials. Epilepsy & Behavior. 2015. Vol. 52. Р. 119-127.
27. Baulac M., Rosenow F., Toledo M. et al. Efficacy, safety, and tolerability of lacosamide monotherapy versus controlled-release carbamazepine inpatients with newly diagnosed epilepsy: a phase 3, randomised, double-blind, non-inferiority trial. The Lancet Neurology. 2017. Vol. 16, № 1. Р. 43-54.
28. Farkas V., Steinborn B., Flamini J. R. et al., Efficacy and tolerability of adjunctive lacosamide in pediatric patients with focal seizures. Neurology. 2019 Sep 17. Vol. 93, № 12: e1212–e1226.
29. https://www.empr.com/home/news/vimpat-lacosamide-adjunctive-therapy-approved-by-fda/
30. Vossler D. G., Knake S., O’Brien T.J. et al. Efficacy and safety of adjunctive lacosamide in the treatment of primary generalised tonic-clonic seizures: a double-blind, randomized, placebo-controlled trial. Neurol Neurosurg Psychiatry. 2020; Vol. 91 (№ 10): 1067-1075.
31. Гольдина Т. А., Колбин А. С., Белоусов Д. Ю., Боровская В. Г. Обзор исследований реальной клинической практики. Качественная Клиническая Практика. 2021; (№ 1): 56-63.
32. VIMPAT® Summary of Product Characteristics for Lacosamide: UCB Pharma, S.A., Belgium; 2009. http://www.ema.europa.eu/humandocs/PDFs/EPAR/vimpat/emea-combined-h863en.pdf
33. Ben-Menachem E., Biton V., Jatuzis D. et al. Efficacy and safety of oral lacosamide as adjunctive therapy in adults with partial-onset seizures. Epilepsia. 2007 Jul;Vol. 48, (№ 7):1308-17.
34. Chung S., Sperling M. R., Biton V. et al. Lacosamide as adjunctive therapy for partial-onset seizures: a randomized controlled trial. Epilepsia. 2010; Vol. 51,(№ 6): 958-967.
35. Halász P., Kälviäinen R., Mazurkiewicz-Beldzińska M. et al. Adjunctive lacosamide for partial-onset seizures: Efficacy and safety results from a randomized controlled trial. Epilepsia. 2009; Vol. 50 (№ 3): 443-453.
36. Ben-Menachem E., Chung S., Rudd D. et al. Evaluation of Lacosamide Efficacy in Subjects with Partial-Onset Seizures Across the Dose Range Used in Phase II/III Clinical Trials. Poster presented at: International Epilepsy Congress. 2009; Budapest, Hungary.
37. Noack-Rink M., Irrgang V., Ramirez F. et al. Lacosamide Added to a Monotherapy in Epilepsy Patients with Partial-Onset Seizures: Final Analysis of the VITOBA Study. Epilepsia. 2014; Vol. 55 (№ 2): 114, abs p345. 11th European Congress on Epileptology (ECE), June 29-July 3rd, 2014; Stockholm, Sweden.
38. Villanueva V., López F. J., Serratosa J. M.a et al. Control of seizures in different stages of partial epilepsy: LACO-EXP, a Spanish retrospective study of lacosamide. Epilepsy Behav. 2013 Nov; Vol. 29 (№ 2): 349-356.
39. Tzvetanov P., Waldman Zadeh W., Escartin A. et al. Efficacy and Safety of Lacosamide as First Adjunctive Treatment for Uncontrolled Partial-Onset Seizures: A Multicenter Openlabel Trial. Epilepsia. 2014; Vol. 55 (№ 2); 184, abs p567. 11th European Congress on Epileptology (ECE), June 29-July 3rd 2014 Stockholm, Sweden.
Продовження читайте в наступному номері.
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2021 Рік
Зміст випуску 10 (131), 2021
-
Здоров’я вдома: основні складові психічного здоров’я і благополуччя
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Емоційне вигорання медичних працівників: моделі, фактори ризику та протективні фактори
-
Міжлікарські взаємодії засобів, що застосовують при COVID-19, та антипсихотичних препаратів
-
Практичні поради щодо призначення сертраліну для лікування пацієнтів із депресією
-
Застосування ботулінотерапії за розширеними показаннями у неврології та дерматології
Зміст випуску 9 (130), 2021
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Коморбідність серцево‑судинних захворювань та депресивних розладів
-
Застосування магнітно‑резонансної томографії для визначення структурної етіології епілепсії
-
Терапія антидепресантами: аналіз ефективності, безпеки та оптимальних строків коригування дози
-
Можливості досягнення ранньої відповіді на терапію у пацієнтів із депресією
-
Настанови щодо фармакологічного лікування пацієнтів з епілепсією
Зміст випуску 8 (129), 2021
Зміст випуску 7 (128), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Лікування великого депресивного розладу із симптомами психозу
-
Фармакологічний профіль та особливості клінічного застосування арипіпразолу
-
Аналіз психоневрологічних ускладнень та дефіциту вітаміну В12, зумовлених COVID‑19
-
Настанови щодо оцінювання хронічного болю та ведення пацієнтів із первинним хронічним болем
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Зміст випуску 6 (127), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Фармакотерапія нейропатичного болю: особливості дозування та титрування дози
-
Ефективність і безпечність терапії антипсихотиками у високих дозах
-
Адаптация доказательных стратегий предотвращения самоубийств во время и после пандемии COVID‑19
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Зміст випуску 5 (126), 2021
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
-
Альтернативний фармакотерапевтичний підхід до лікування пацієнтів із кататонічною шизофренією
-
Настанови щодо лікування епілепсії у дорослих і педіатричних пацієнтів
-
Дослідження перебігу COVID‑19 у пацієнтів із розсіяним склерозом на тлі терапії окрелізумабом
Зміст випуску 4 (125), 2021
-
Безпека медичних працівників в умовах пандемії та підтримка психічного здоров’я
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Антидепресант тразодон: оцінка властивостей та застосування в клінічній практиці
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Хворобо-модифікувальна терапія пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією
-
Профілактика, діагностика та лікування осіб із хворобою Лайма
-
Рекомендації щодо фармакотерапії розладів тривожного спектра у дорослих
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із неврологічними проявами COVID‑19
Зміст випуску 3 (124), 2021
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Нові можливості фармакотерапії великого депресивного розладу
-
Когнітивні порушення, пов’язані з віком: «тиха» епідемія, що загрожує людству
-
Депресії та когнітивні порушення: можливості комбінованої терапії
-
Лікування резистентного до терапії генералізованого тривожного розладу
Зміст випуску 1, 2021
-
Синдром обструктивного апное та інші порушення дихання уві сні у дорослих пацієнтів
-
Особливості фармакотерапії епілепсії у пацієнтів літнього віку
-
Потенційні патологічні механізми тривожних розладів в осіб похилого віку
-
Потенційна роль мемантину в профілактиці та лікуванні COVID‑19
-
Рекомендації щодо ведення пацієнтів із судинними когнітивними порушеннями
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
Зміст випуску 2 (123), 2021
-
Загострення проблем психічного здоров’я дітей і підлітків в умовах пандемії COVID‑19
-
Як піклуватися про себе в складні часи: розв’язання власних проблем
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Атипові антипсихотики для лікування пацієнтів із біполярною депресією
-
Корекція якості сну і когнітивних функцій у пацієнтів із порушенням мозкового кровообігу
Зміст випуску 1 (122), 2021
-
Діагностика загальних причин запаморочення на первинній ланці
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Настанови щодо лікування пацієнтів із резистентним до терапії біполярним афективним розладом
-
Розлади харчової поведінки: сучасний підхід до діагностування та лікування
Випуски поточного року
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися