сховати меню

Здоровий сон — ​здорове старіння

сторінки: 6-7

Всесвітній день сну (World Sleep Day) започаткували 14 березня 2008 року і відтоді його відзначають щорічно, у п’ятницю другого ­повного тижня березня, у рамках проєкту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) із проблем сну та здоров’я. 2021 року Міжнародний день сну припав на 12 березня. Щороку такі заходи покликані пропагувати незаперечну користь правильного і повно­цінного сну, привертати увагу до проблем ­порушення сну, зумовлених хворобами або неправильним режимом дня, а також допомагати ­відновити здоровий сон і можливість повноцінного відпочинку.

Сон є життєво необхідним, оскільки під час нормального і здорового сну в організмі відбуваються унікальні відновлювальні процеси, без яких людина не може відчути бадьорість і компенсувати втрачені протягом денної активності сили. Регулярно недо­сипання збільшує ризик появи хронічних захворювань — діабету, серцево-судинних недуг, гіпертонії, а також ожиріння, порушень імунної системи, психічного здоров’я та ін. За даними медичної ­статистики, у світі від тих чи інших порушень сну страждає ­понад 50 % усього населення, а за останні 100 років загальний час нічного сну зменшився на 20 %.

Найпоширеніше порушення сну — безсоння (інсомнія). Від цієї хвороби нині страждають ­близько 11–35 % дорослого населення різних ­країн ­світу. Серед основних причин — миттєвий або перма­нентний стрес і неврози. Частіше на ­безсоння скаржаться особи віком після 50 років і жінки. ­Безсоння нерідко виникає восени, що пов’язано зі зменшенням світлового дня, і навесні, коли за­гострюються різні розлади нервової системи і настрою. Інсомнія може зумовити погіршення концентрації уваги, ­дратівливість та зниження настрою, а також негативно впливати на імунний захист орга­нізму. Експерти зауважують, що нормальний сон є одним із діє­вих способів профі­лактики серцево-судинних і багатьох інших захворювань, ожиріння.

Як свідчить практика, недосипання не лише знижує працездатність, а й призводить до нервових розладів. Зокрема, втрата чотирьох годин сну знижує реакцію на 45 %; погіршує пам’ять, загострює різні супутні хвороби. Клініцисти називають поганий сон сходинкою до майбутніх інсультів, інфарктів, гіпер­тонії та інших серйозних патологій.

Порушення сну є однією із самих звичайних і час­тих проблем у пацієнтів похилого та старечого віку, причому його поширеність зростає з кожним десятиліттям. За результатами досліджень, від 25 до 48 % осіб віком від 65 років (частіше жінки, ніж чоло­віки) мали різноманітні порушення сну. Останнім часом ці показники мають тенденцію до ­зростання. Наприклад, за даними Національного інституту охорони здоров’я США (NIH), порушення сну фіксують у понад 50 % осіб старше 65 років, що меш­кають у ­соціумі, і більш ніж у 66 %, що живуть у гері­атричних ­закладах. У старечому віці розлади сну можуть супроводжуватися зниженням пам’яті, активності, концентрації ­уваги. Також нерідко ускладнюється пере­біг соматичних хвороб, збільшується ­ризик побу­тових травм, втрачається спроможність до самостійного обслуговування. Поряд зі зростанням поширеності порушень сну, в старості також відбувається диспропорційне ­збільшення частоти застосування різних снодійних препаратів, попри значно ­гіршу їхню пере­носимість і підвищений ризик побічних реакцій.

Більшості порушень сну можна запобігти або ­лікувати їх, проте лише менш ніж ­третина ­осіб із такими ­проблемами ­звертається по фахову допомогу. На думку експертів, проблеми зі сном є глобальною епідемією, яка загрожує здоров’ю та якості життя до 45 % населення ­світу.

Вчені називають три складники якісного сну:

1) тривалість — має бути достатньою, щоб організм устиг відпочити й підготуватися до наступного дня;

2) безперервність — періоди сну мають безупинно переходити один в один;

3) глибина — сон має бути достатньо глибоким, щоб відновлювати життєві сили.

Причини безсоння у літніх людей

вгору

Із віком сон зазнає низки структурних змін ­через зменшення кількості нейронів, які відповідають за біо­логічний ритм. Крім того, скорочується тривалість сну (6–7 годин), баланс його стадій і ­глибина. Характерні більш ранні пробуд­жен­ня, утруднення заси­пання. Навіть незначні зовнішні подразники, зокрема ­зміна ­звичної атмосфери, можуть зумовити ­проблеми зі сном, які редукуються через деякий час ­самостійно. Ці ­вікові зміни належать до фізіо­логічної норми і не потребують спеціального лікування.

Нині простежується зв’язок між передчасним старінням клітин і поганим сном. Причини, в основі яких лежить пато­логічне безсоння у літніх людей, поділяють на ­первинні та вторинні. Зокрема, первинні розлади сну не є ознакою ­інших хвороб, наслідком застосу­вання фармакологічних засобів. До них належать: нічне апное — характерна для ­пізнього віку зупинка дихання уві сні з наступним пробуд­жен­ням; ­нічний неспокій ніг — посмикування, рух кінцівок уві сні, що  викликає пробуд­жен­ня; нічний міоклонус — мимо­вільне скорочення м’язових груп. Вторинні пору­шення ­зумовлені іншими захворюваннями та зовнішніми ­чинниками.

Серед частих причин вторинних порушень сну:

  • Патології серця, судин, органів дихання — у нічний час напади стенокардії, підвищення тиску, аритмії, ядухи.
  • Хвороби сечовидільної системи, передміхурової залози — позиви до сечовипускання.
  • Больовий синдром при кістково-суглобовій патології;
  • Неврологічні розлади — ураження периферичних і центральних нервових структур, які забезпечують під­тримку нормального сну.
  • Психічні захворювання — депресії, нейродегенеративні процеси, стреси, манії, психогени.
  • Неконт­рольоване приймання засобів від безсоння.
  • Побічні ефекти через вживання препаратів — психо­тропні, гіпотензивні, протидіабетичні, антиаритмічні ­засоби, деякі гормони, бронхолітики, статини.
  • Залежність від психоактивних речовин.
  • Зниження фізичної активності, порушення режиму дня.

Для раціонального вибору методів і засобів корекції не­об­хідне виявлення головної причини поганого сну.

Симптоми безсоння

вгору

Зазвичай для старечого віку характерне раннє пробуд­жен­ня, незадоволеність якістю сну відразу після просинання, погір­шення працездатності, денні засинання на короткий час. У пацієнтів цієї вікової категорії виникають скарги на брак відновлення сил після сну за достатньої його тривалості. Голов­ний критерій оцінювання — об’єктивний задовільний психічний і фізичний стан, відповідно до віку. Безсоння у пацієнтів похилого і старечого віку може бути пов’язаним: із порушенням засипання через нав’язливі неприємні ­думки, ­іноді через конфліктні ситуації, рішення актуальних проблем; із час­тими нічними пробуд­жен­нями, після яких довго неможливо заснути, із відчуттям «поверхневого», «­неглибокого» сну; із раннім ранковим пробуд­жен­ням, відчуттям незадоволеності сном, «розбитістю», зниженням працездатності в найближчий період після пробуд­жен­ня. Серед причин ­безсоння в літньому й старечому віці виділяють: емоційний і фізичний стрес, невроз; психічні розлади; ­вживання ­психотропних препаратів, алкоголю; інтоксикація, ­соматичні, невро­логічні, ендокринно-обмінні захворювання; синдроми, які виникають уві сні (синдром «апное уві сні», рухові розлади уві сні); больові відчуття; зовнішні несприятливі ­умови (шум, вологість тощо), змінна робота, зміна поясів часу, пору­шення ­гігієни сну; комбіновані чинники.

Клінічні симптоми безсоння у людей похилого віку залежать від етіологічної причини. Діагностичне значення мають такі ознаки порушення сну, як-от: сонливість у денний і нічний час неспання; тривожне занепокоєння, метушливість у нічний час; тяжкий душевний стан у досвітні години; розбитість, головний біль, дратівливість вранці; нав’язливий страх настання ночі; часті підйоми вночі з тривалим засипанням; погіршення концентрації уваги, швидкості реакції, ­розумових процесів через недосипання; регулярні ­кошмарні чи неприємні сновидіння; постійна важкість засинання.

Часто розлади сну в літньому й старечому віці є ­симптомом депресивних станів різного генезу (як ендогенних, так і невро­тичних, судинних). Навіть неглибокі депресії (­легкого і помірного ступеня виразності) можуть ­супроводжуватися інсомнією. Таким пацієнтам властива відсутність відчуття відновлення сил після сну, нерідко у них формується нав’язливий страх перед початком ночі та ймовірним безсонням. Попри важливість емоційних змін в осіб похилого і старечого віку, а також вплив ятрогенних чинників, щодо порушень сну в пізньому віці найчастіше фахівці схиляються до мульти­факторної його природи, тобто до взаємодії ­психосоціальних, медичних і психогенних причин у поєднанні з органічною мозковою дисфункцією. За перебігом інсомнію ­поділяють на транзиторну, гостру і хронічну форму. Транзиторні ­розлади виникають ­епізодично під впливом зовнішніх подразників, минають, як правило, самостійно або потребують незначної корекції. Гостра форма порушень триває до трьох тижнів. Вона може бути пов’язана із загостренням основного захворювання або зі зміною звичного способу ­життя. Наявність симптомів порушення сну впродовж чотирьох тижнів і більше свідчить про хронічну форму хвороби.

Що робити при безсонні

вгору

Для нормального сну, як зазначають експерти, літній людині треба зберігати фізичну активність, колишні захоплення, оптимальний режим дня. Зокрема, для профілактики і за незначних порушень сну в осіб похилого віку рекомендо­вано: лягати спати тільки при настанні ­сонливості; ­вставати в один і той самий час, незалежно від тривалості сну; не ­спати вдень (до 30 хв у разі виразної ­потреби); уникати пере­бування в ­ліжку в період активності; виключити пере­їдання, ­підбадьорливі напої, надмірні враження у вечірній час; усунути шуми, освітлення, добре провітрити ­спальну ­кімнату, прогу­лятися перед сном; постіль має бути ­зручною, без складок, середньої жорсткості, одяг — просторим, із натуральних матеріалів; за неможливості заснути впродовж тривалого часу, слід перейти до іншої кімнати, щоб ­спальня не ­асоціювалася з безсонням. При виразних і тривалих розладах сну необхідно звернутися по ­допомогу до фахівців. Слід пройти ­ретельну діагностику причин пато­логії й параметрів сну. Виявлення соматичних, психічних порушень, побічних дій фармакологічних препаратів теж потребує консультації відповідного фахівця. Адекватне лікування основного захворювання, корекція терапії зазвичай знижує виразність симптомів інсомнії. Не менш важливим для ­подолання порушень сну є позитивний настрій. Якщо літня людина ­спокійно ­ставиться до своїх проблем зі сном, ­адекватно сприймає власний вік і вміє радіти життю, то їй під силу впора­тися з будь-якими порушеннями сну. Третину життя ми проводимо уві сні, тому варто турбуватися про цю ­частину життя та зберігати її природний ритм!

Підготувала Лариса Мартинова

За матеріалами www.moz.gov.ua

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски поточного року

7 (128)

Зміст випуску 7 (128), 2021

  1. Ю. А. Бабкіна

  2. М. М. Орос

  3. І. А. Марценковський, І. І. Марценковська, Г. В. Макаренко, О. С. Ващенко

  4. М.  М. Орос, Т.  В. Опіярі, М.  М. Нодь, А-А. А. Міхальова

  5. Ю. О. Сухоручкін

6 (127)
5 (126)
4 (125)
3 (124)
1
2 (123)
1 (122)