Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Академія дитячої інвалідності тепер і в Україні
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Нові можливості фармакотерапії великого депресивного розладу
-
Когнітивні порушення, пов’язані з віком: «тиха» епідемія, що загрожує людству
-
Депресії та когнітивні порушення: можливості комбінованої терапії
-
Лікування резистентного до терапії генералізованого тривожного розладу
Академія дитячої інвалідності тепер і в Україні
Завдяки ініціативі небайдужих людей в Україні створено громадську організацію європейського рівня, метою якої є сприяння створенню умов для надання комплексної медико-соціальної допомоги дітям і підліткам з обмеженням життєдіяльності та їхнім сім’ям. Генеральним партнером Української академії дитячої інвалідності виступила група фармацевтичних компаній «Кусум». Про цілі й завдання цієї співпраці ми попросили розповісти одного із засновників Академії, Володимира Юрійовича Мартинюка, заслуженого лікаря України, директора ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України», а також партнера Академії в особі генерального директора групи компаній «Кусум», засновника Благодійного фонду «Кусум» Раджива Гупта.
— Володимире Юрійовичу, як зародилася ідея створення Української академії дитячої інвалідності?
Володимир Мартинюк (В. М.): В Україні, за даними Міністерства охорони здоров’я (МОЗ), із року в рік зростає кількість дітей з інвалідністю. Сьогодні їх приблизно 170 тис., із них понад 100 тис. — ті, у кого інвалідність прямо або опосередковано пов’язана з патологією нервової системи. На жаль, хворих діток дуже багато, і це перша причина, чому виникла ідея створення Академії дитячої інвалідності.
Друга причина полягає в тому, що ефективність роботи державних служб, які відповідають за розв’язання проблем дітей з інвалідністю та їхніх родин, на жаль, не відповідає європейським стандартам.
Про що ми говоримо? Дитина з інвалідністю завдяки комплексним реабілітаційним заходам після досягнення повноліття має мати можливість забезпечувати себе сама, має здобути професію, отримати роботу, житло, щоб бути незалежним повноцінним членом суспільства.
— Володимире Юрійовичу, якими були перші кроки на шляху створення Академії?
В. М.: Спочатку ми розглянули ідею створення Академії з її засновниками, а ними є: Василь Михайлович Князевич, доктор медичних наук, заслужений лікар України, Міністр охорони здоров’я України (2007–2010 рр.); Руслан Анатолійович Малишин, заслужений соціальний працівник України; і я, Володимир Юрійович Мартинюк.
Ми втрьох проаналізували ситуацію, яка у нас відбувається в державі, і вирішили створити Академію. І перше, що ми зробили, — подали заявку до Міністерства юстиції та отримали дозвіл на таку діяльність.
— Володимире Юрійовичу, у Європі Академія дитячої інвалідності існує вже десятки років. Яких результатів вдалося досягти? Що Ви для себе ставите за мету?
В. М.: Найяскравіший приклад — це Німеччина. Там діти із церебральним паралічем, виростаючи, у 65–70 % випадків можуть самі себе забезпечувати й бути повноцінними членами суспільства. Тобто, досягаючи повноліття, такі люди отримують можливість працювати, заробляти гроші, утримувати себе та сім’ю. В Україні відсоток таких людей набагато нижчий. Це і є основним мотивом для створення Академії. Ми хотіли б об’єднати зусилля всіх державних інституцій і поставити ще вищу планку — не просто допомагати таким сім’ям, а максимально соціалізувати дитину в суспільстві.
— Володимире Юрійовичу, якими результатами і досягненнями роботи Академії майже за два роки Ви пишаєтеся?
В. М.: Пишатися поки що рано. Ми лише набираємо темп у роботі Академії. Створили експертну раду, яка оцінюватиме все те, що відбувається в галузі реабілітації. Запросили до неї кращих професіоналів медичної, освітянської та соціальної сфер. У цій Раді є педіатр та дитячі: невролог, психіатр, окуліст, ортопед-травматолог, генетик, онколог та інші фахівці. Наступний етап — ми налагодили зв’язок з Європейською академією дитячої інвалідності та вибудували з нею взаємини. Вони готові надавати нам підтримку та включити Академію до спільних програм і проєктів, щоб реалізувати всі ідеї, якими живе сьогодні Європейська академія дитячої інвалідності. Ці програми створено насамперед для родин, де є діти з обмеженням життєдіяльності; для фахівців, які здійснюють реабілітацію дітей, та, сподіваємося, будуть орієнтиром для державних інституції для розроблення рекомендацій щодо розвитку державної системи комплексної реабілітації дітей зазначеного контингенту.
Академія почала проводити конференції на теми, які найбільше турбують сім’ї маленьких пацієнтів. Зокрема, розповідаємо про нові препарати і методики їх застосування та впровадження в Україні, що є дуже важливим. Нині вже проведено конференції щодо проблем для дітей із прогресуючою м’язовою дистрофією та спінальною м’язовою атрофією.
— Володимире Юрійовичу, Ви підписали Меморандум про стратегічне партнерство між групою фармкомпаній «Кусум» і Академією. Наскільки це важливий етап у діяльності Академії?
В. М.: Одним із найскладніших питань у роботі Академії на початковому етапі стало фінансування. Усе довелося робити власним коштом.
Коли вже Академія була заснована, постало питання — налагодити її сталу роботу, а це пов’язано з адміністративними витратами. І в цьому питанні величезну роль зіграла фінансова допомога від групи фармацевтичних компаній «Кусум», із якою ми підписали меморандум про партнерство.
Ця співпраця є рівноправною. Академія готова зі свого боку проводити конференції, співпрацювати з фахівцями у регіонах, дитячими неврологами, педіатрами, дитячими психіатрами, сімейними лікарями та іншими фахівцями — це допоможе швидше впровадити в практику нові препарати й методики, наприклад для лікування дітей з епілепсією. Такий підхід дасть змогу підвищити якість життя малюків із неврологічними захворюваннями.
— Радживе, тепер запитання до Вас. У грудні група фармкомпаній «Кусум» підписала Меморандум про співпрацю з Академією дитячої інвалідності. Що для Вас означає цей крок?
Раджив Гупта (Р. Г.): Для нас, як для соціально відповідальної компанії, тема допомоги людям, а особливо дітям, дуже близька. Ми регулярно допомагаємо дитячим будинкам та інтернатам, а також підтримуємо дитячі спортивні клуби. Попри важкий (у всіх сенсах) 2020 рік, ми не переставали підтримувати тих, хто опинився у складних життєвих умовах. Із Володимиром Юрійовичем ми знайомі досить давно і знаємо його як ентузіаста своєї справи і прекрасного фахівця зі світовим ім’ям, який присвятив власне життя лікуванню дітей із неврологічними захворюваннями.
І коли Володимир Юрійович розповів про створення Української академії дитячої інвалідності за європейським зразком, то ми, не роздумуючи, вирішили підтримати її діяльність. Велика честь бути партнерами такої організації. Що може бути благороднішим за надання допомоги дітям?!
Ми хочемо, щоб в Україні всі малюки з обмеженням життєдіяльності, виростаючи, мали такі самі можливості, як і в інших розвинених країнах. Щоб ставши дорослими, вони були адаптовані до життя і мали змогу працювати, створювати сім’ю, розвиватися. Ми готові всіляко допомагати і робити свій внесок у діяльність Академії, підтримуючи її ініціативи, і впевнені, що спільними зусиллями зможемо допомогти підростаючому поколінню.
— Радживе, одним із положень про спільну діяльність Академії та групи компаній «Кусум» є навчання медичного персоналу і батьків. Наскільки це важливо?
Р. Г.: Одне з головних завдань Академії — це привернення більшої уваги до питань і проблем, пов’язаних із дитячою інвалідністю на рівні суспільства та держави.
Що стосується групи компаній «Кусум», то з нашого боку йдеться не тільки про матеріальну допомогу. Дитяча інвалідність — дуже делікатне питання. Не потрібно відвертатися або робити вигляд, що ви не бачите таких дітей, треба створювати сприятливі умови для їхнього повноцінного життя та адаптації в сучасному суспільстві.
Батьки, які стикнулися зі складним захворюванням дитини, потребують допомоги, знань, порад професіоналів про те, як правильно виховувати сина чи доньку й адаптувати їх до життя.
У всьому світі створено програми для освіти дітей з обмеженими можливостями здоров’я, які допомагають максимально налагодити процес виховання і навчання відповідно до сучасних світових стандартів.
І ми б дуже хотіли, щоб усі ці програми впроваджувалися та реалізовувалися в Україні.
— Радживе, неврологія — перспективний напрям у Вашій компанії. Яких успіхів досягли за цей час?
Р. Г.: Група фармацевтичних компаній «Кусум» володіє широким портфелем препаратів, які сьогодні з успіхом застосовують у неврології, кардіології, ендокринології, гастроентерології, гінекології, педіатрії, а також в інших терапевтичних напрямах. Але особливе місце посідає саме неврологія і психіатрія.
Неврологічні хвороби потрапили до п’ятірки основних причин смерті та інвалідності людей в Україні. Про це свідчать висновки, які зробили міжнародні експерти. Найпоширенішими формами неврологічних розладів, які викликають значну кількість несприятливих наслідків серед українців, є хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона та інші деменції.
Для лікування цих захворювань ми виробляємо сучасні препарати, які схвалені у всіх міжнародних протоколах. Крім лікарських засобів для дорослих, є також лінійка препаратів у формі сиропу та суспензії, призначена для найменших пацієнтів із проблемами неврологічного характеру.
— Які препарати «Кусум» для лікування неврологічних захворювань було виведено на фармацевтичний ринок за останні кілька років і де їх застосовують?
Р. Г.: Ми виробляємо досить великий спектр препаратів, які використовують для терапії неврологічних захворювань. Серед них препарати для лікування пацієнтів з епілепсією — карбамазепін (Мезакар), окскарбазепін (Оксапін), ламотриджин (Ланістор), леветирацетам (Логуфен), зонісамід (Зоресан). А також ліки, що застосовують для лікування хвороби Паркінсона, — комбінація леводопи та карбідопи (Конфундус) і праміпексол (Піритан). Препарати для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера — мемантину гідрохлорид (Денігма®) і донепезил (Сервонекс®). Серед інших препаратів, які використовують у неврології, — прегабалін (Зонік), цитиколін (Кваніл), метилкобаламін (Нейрокобал®), габапентин (Ньюропентин®).
— Володимире Юрійовичу, що найскладніше в роботі Академії?
В. М.: Труднощів, із якими ми стикаємося під час становлення та розвитку Академії, дуже багато. І звичайно, ми розраховуємо на те, що до нас приєднаються інші фахівці, яким ми пропонуємо стати членами Академії.
Які ж переваги матимуть члени Академії? Ми пропонуємо можливість проходити навчання, майстер-класи, ставати слухачами спікерів зі світовим ім’ям, яких нам рекомендуватиме Європейська академія дитячої інвалідності. Також можемо запропонувати безкоштовне користування журналом «Соціальна педіатрія та реабілітологія», у якому розповідаємо про сучасні досягнення та знахідки в галузі неврології. Плюс вони будуть першими дізнаватися про нові препарати та методики для лікування дітей, переважно з нейропсихіатричною патологією.
Друге складне питання — це співпраця з державними інституціями, наприклад із МОЗ України. Нас досі не сприймають як повноцінних партнерів.
Як яскравий приклад, 2011 року в Україні було підготовлено Концепцію комплексної медико-соціальної реабілітації дітей з обмеженням життєдіяльності (соціальна педіатрія). Така концепція є провідною в Європі, США та інших розвинених країнах. Вона відображає ті нові досягнення, які відбуваються в галузі реабілітології. Зараз 2021 рік, але до цього часу МОЗ України не звернуло жодної уваги на цю пропозицію. Це реально призупиняє можливість значно підвищити ефективність медико-соціальної реабілітації дітей з обмеженням життєдіяльності в Україні.
— Володимире Юрійовичу, яким Ви, як партнери, бачите майбутнє Академії?
В. М.: Судячи з досвіду високорозвинених країн, старий принцип — усе контролювати й за всім стежити — поступово відходить. І Міністерство охорони здоров’я із часом почне делегувати частину своїх функцій громадським організаціям.
Що таке громадські організації? Це асоціації фахівців, зокрема й дитячих неврологів. У всьому світі вони піклуються про підвищення кваліфікації спеціалістів, упровадження сучасних протоколів діагностики і лікування, а також «контролюють» дотримання стандартних підходів у лікувальному і діагностичному процесі тощо.
Поки що ці функції утримує за собою МОЗ України, проте з часом, я впевнений, громадські організації, на зразок Академії, візьмуть на себе деякі функції, властиві державним органам. Українська академія дитячої інвалідності зможе сприяти забезпеченню нового якісного рівня допомоги у лікуванні та реабілітації дітей з обмеженням життєдіяльності, а група фармкомпаній «Кусум» зробить усе, щоб поліпшити якість життя, лікування і реабілітацію маленьких пацієнтів. Адже тільки спільними зусиллями ми зможемо привернути увагу суспільства до проблемних питань дитячої інвалідності.
Матеріал надала група фармкомпаній «Кусум»
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2021 Рік
Зміст випуску 10 (131), 2021
-
Здоров’я вдома: основні складові психічного здоров’я і благополуччя
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Емоційне вигорання медичних працівників: моделі, фактори ризику та протективні фактори
-
Міжлікарські взаємодії засобів, що застосовують при COVID-19, та антипсихотичних препаратів
-
Практичні поради щодо призначення сертраліну для лікування пацієнтів із депресією
-
Застосування ботулінотерапії за розширеними показаннями у неврології та дерматології
Зміст випуску 9 (130), 2021
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Коморбідність серцево‑судинних захворювань та депресивних розладів
-
Застосування магнітно‑резонансної томографії для визначення структурної етіології епілепсії
-
Терапія антидепресантами: аналіз ефективності, безпеки та оптимальних строків коригування дози
-
Можливості досягнення ранньої відповіді на терапію у пацієнтів із депресією
-
Настанови щодо фармакологічного лікування пацієнтів з епілепсією
Зміст випуску 8 (129), 2021
Зміст випуску 7 (128), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Лікування великого депресивного розладу із симптомами психозу
-
Фармакологічний профіль та особливості клінічного застосування арипіпразолу
-
Аналіз психоневрологічних ускладнень та дефіциту вітаміну В12, зумовлених COVID‑19
-
Настанови щодо оцінювання хронічного болю та ведення пацієнтів із первинним хронічним болем
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Зміст випуску 6 (127), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Фармакотерапія нейропатичного болю: особливості дозування та титрування дози
-
Ефективність і безпечність терапії антипсихотиками у високих дозах
-
Адаптация доказательных стратегий предотвращения самоубийств во время и после пандемии COVID‑19
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Зміст випуску 5 (126), 2021
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
-
Альтернативний фармакотерапевтичний підхід до лікування пацієнтів із кататонічною шизофренією
-
Настанови щодо лікування епілепсії у дорослих і педіатричних пацієнтів
-
Дослідження перебігу COVID‑19 у пацієнтів із розсіяним склерозом на тлі терапії окрелізумабом
Зміст випуску 4 (125), 2021
-
Безпека медичних працівників в умовах пандемії та підтримка психічного здоров’я
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Антидепресант тразодон: оцінка властивостей та застосування в клінічній практиці
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Хворобо-модифікувальна терапія пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією
-
Профілактика, діагностика та лікування осіб із хворобою Лайма
-
Рекомендації щодо фармакотерапії розладів тривожного спектра у дорослих
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із неврологічними проявами COVID‑19
Зміст випуску 3 (124), 2021
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Нові можливості фармакотерапії великого депресивного розладу
-
Когнітивні порушення, пов’язані з віком: «тиха» епідемія, що загрожує людству
-
Депресії та когнітивні порушення: можливості комбінованої терапії
-
Лікування резистентного до терапії генералізованого тривожного розладу
Зміст випуску 1, 2021
-
Синдром обструктивного апное та інші порушення дихання уві сні у дорослих пацієнтів
-
Особливості фармакотерапії епілепсії у пацієнтів літнього віку
-
Потенційні патологічні механізми тривожних розладів в осіб похилого віку
-
Потенційна роль мемантину в профілактиці та лікуванні COVID‑19
-
Рекомендації щодо ведення пацієнтів із судинними когнітивними порушеннями
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
Зміст випуску 2 (123), 2021
-
Загострення проблем психічного здоров’я дітей і підлітків в умовах пандемії COVID‑19
-
Як піклуватися про себе в складні часи: розв’язання власних проблем
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Атипові антипсихотики для лікування пацієнтів із біполярною депресією
-
Корекція якості сну і когнітивних функцій у пацієнтів із порушенням мозкового кровообігу
Зміст випуску 1 (122), 2021
-
Діагностика загальних причин запаморочення на первинній ланці
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Настанови щодо лікування пацієнтів із резистентним до терапії біполярним афективним розладом
-
Розлади харчової поведінки: сучасний підхід до діагностування та лікування
Випуски поточного року
Зміст випуску 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися