Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
-
Альтернативний фармакотерапевтичний підхід до лікування пацієнтів із кататонічною шизофренією
-
Настанови щодо лікування епілепсії у дорослих і педіатричних пацієнтів
-
Спінальна м’язова атрофія з пізнім початком
-
Дослідження перебігу COVID‑19 у пацієнтів із розсіяним склерозом на тлі терапії окрелізумабом
Спінальна м’язова атрофія з пізнім початком
Спінальна м’язова атрофія — аутосомно-рецесивний нервово-м’язовийгенетичний розлад, зумовлений гомозиготними мутаціями гена виживання мотонейронів (SMN)1, що призводить до дефіциту білка SMN у спинному мозку. До вашої уваги представлено огляд статті J. M. Park et al. «Effect of Nusinersen in a late onset spinal muscular atrophy patient for 14 months: A case report» видання Medicine (2021; 100: 1[e24236]), у якій описано перший у Південній Кореї клінічний випадок пацієнта зі спінальною м’язовою атрофію з пізнім початком, що отримував лікування нусінерсеном упродовж 14 місяців.
Нусінерсен — антисмисловий олігонуклеотид, який модулює сплайсинг пре-мРНК у такий спосіб, що екзон 7 включається до транскриптів мРНК SMN2, сприяючи підвищеному продукуванню функціонального білка SMN у клітинах спинного мозку. Як препарат хворобомодифікувальної терапії спінальної м’язової атрофії нусінерсен нещодавно схвалено у США, Європі та Японії, а з квітня 2019 р. і в Південній Кореї.
Клінічний випадок
вгоруПацієнт чоловічої статі віком 13 років був скерований до неврологічної клініки через прогресуючу слабкість. Він народився за допомогою кесаревого розтину. Мав затримку фізичного розвитку — міг самостійно стояти лише у 18 місяців. У віці трьох років за допомогою біопсії м’язів і генетичного аналізу гомозиготної делеції в екзоні 7–8 гена SMN1 у нього було діагностовано спінальну м’язову атрофію.
Дані початкового неврологічного обстеження підтвердили слабкість проксимальних ділянок нижніх кінцівок (оцінка 2 бали за шкалою Ради медичних досліджень [MRC]) і плечей (3 бали за MRC), знижені глибокі сухожилкові рефлекси та позитивний симптом Говерса. Результати лабораторних досліджень відповідали нормі, за винятком незначного підвищення рівня креатинкінази (312 мкм/л).
Генетичне дослідження за допомогою методу мультиплексної ампліфікації лігованих зондів виявило три варіанти кількості копій гена SMN2. Зокрема, дослідження нервової провідності підтвердило знижену м’язову активність у відповідь на електричну стимуляцію великогомілкового нерва, а голчаста електроміографія — гігантські потенціали рухової одиниці у всіх тестованих м’язах. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) м’язів засвідчила значні жирові інфільтрації в проксимальних та аксіальних м’язах, дифузні зміни жирової тканини в м’язах нижніх кінцівок і відносно збережені м’язи верхніх кінцівок (рис. 1А).
/images/nn2155961r-.jpg)
Коли нусінерсен був схвалений для застосування в Південній Кореї, пацієнтові виповнилося 15 років. Його вихідні показники становили на той момент становили: за розширеною шкалою оцінювання рухової функції Хаммерсміта (HFMSE) — 29 балів, сумарна оцінка за MRC — 42 бали, результат тесту шестихвилинної ходьби — 87,5 м. Форсована життєва ємність легень — 4,65 л (114 %), об’єм форсованого видиху за першу секунду — 3,55 л (103 %); відношення об’єму форсованого видиху за першу секунду до форсованої життєвої ємності легень — 89 % (у межах норми). Терапію нусінерсеном проводили згідно із затвердженим протоколом (Finkel et al., 2017).
Результат тесту шестихвилинної ходьби після 14 місяців лікування поліпшився з 87,5 до 113 м. Вихідна м’язова активність у відповідь на електричну стимуляцію до лікування становила 5,1 і 4,4 мВ для обох загальних малогомілкових нервів, а після– 5,9 і 4,6 мВ відповідно. Подальше оцінювання легеневої функції продемонструвало поліпшення показників форсованої життєвої ємності легень до 129 % (проти 114 %) та об’єму форсованого видиху за першу секунду — до 110 % (проти 103 %). Вихідний показник за HFMSE, що становив 29 балів, змінився до 32 балів (рис. 1Б).
Оцінка за пунктом 13 HFMSE щодо здатності спиратися на витягнуті руки та рухові функції верхніх кінцівок поліпшилася з 1 до 2 балів; за пунктом 15 (здатність пацієнта ставати на коліна з опорою на чотири точки) також підвищилася з 1 до 2 балів.
Обговорення
вгоруJ. M. Park etal. зазначають, що терапія нусінерсеном сприяла поліпшенню рухової функції у фазі III рандомізованих контрольованих досліджень, завдяки чому препарат затвердили для застосування в пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією з раннім початком (Finkel et al., 2017; Mercuri et al., 2018).
Доказових даних щодо сприятливих результатів нусінерсену в пацієнтів старшого віку нині бракує, тож є потреба в дослідженні ефективності препарату за пізнього початку спінальної м’язової атрофії.
Описаний клінічний випадок демонструє клінічні докази ефективності нусінерсену в пацієнта зі спінальною м’язовою атрофією з пізнім початком. Його результати підтверджують той факт, що на дієвість нусінерсену за пізньої спінальної м’язової атрофії чинить вплив вік пацієнта (Darras et al., 2019).
У дослідженні спостерігали суттєве поліпшення показника за HFMSE, але ступінь поліпшення при спінальній м’язовій атрофії типу 3 був меншим, ніж за типу 2 (+1,8 проти +10,8 бала відповідно), що демонструє помірну ефективність нусінерсену при згаданій патології типу3.
Такий ефект узгоджується з даними значного погіршення ознак цієї недуги у дітей віком від 5 до 15 років, у яких частіше спостерігали збільшення ваги, посилення проявів контрактур і сколіозу та найбільш значне погіршення стану за показниками шкал (Mercuri et al., 2016; Montes etal., 2018).
Нещодавно провели спостережне когортне дослідження за участю 139 осіб зі спінальною м’язовою атрофією пізнього початку віком від 16 до 65 років, у межах якого оцінювання результатів лікування за показниками HFMSE на вихідному рівні, через 6, 10 і 14 місяців відповідно засвідчило стійке їх поліпшення (Hagenacker et al., 2020).
Пацієнти, які демонстрували понад 10-бальне поліпшення, мали спінальну м’язову атрофію типу 3 та вік 48–59 років, що відображає ефект нусінерсену незалежно від вікової категорії.
За отриманими даними цього дослідження, базовий показник HFMSE в описаному J. M. Park etal. випадку становив 32 і поліпшився на 2 бали через 14 місяців. Серед побічних явищ застосування нусінерсену: головний біль, біль у спині, нудота, закреп і запаморочення, про які повідомляли 82 % учасників (Stolte et al., 2021).
У пацієнта, випадок якого було описано, не виявлено значних побічних явищ, які заважали б йому отримувати терапію нусінерсеном, лише легкий головний біль після першої ін’єкції, який зник після симптоматичного лікування.
Висновки
вгоруПредставлений випадок демонструє безпеку та ефективність застосування нусінерсену при спінальній м’язовій атрофії з пізнім початком без серйозних побічних явищ. Оскільки це був перший випадок, коли корейський пацієнт зі спінальною м’язовою атрофією отримував лікування нусінерсеном, то потрібні додаткові дослідження для вивчення ефективності лікування вказаним препаратом осіб зі згаданою патологією з пізнім початком.
Підготувала Наталія Купко
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2021 Рік
Зміст випуску 10 (131), 2021
-
Здоров’я вдома: основні складові психічного здоров’я і благополуччя
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Емоційне вигорання медичних працівників: моделі, фактори ризику та протективні фактори
-
Міжлікарські взаємодії засобів, що застосовують при COVID-19, та антипсихотичних препаратів
-
Практичні поради щодо призначення сертраліну для лікування пацієнтів із депресією
-
Застосування ботулінотерапії за розширеними показаннями у неврології та дерматології
Зміст випуску 9 (130), 2021
-
Сучасні можливості вдосконалення протиепілептичної фармакотерапії
-
Коморбідність серцево‑судинних захворювань та депресивних розладів
-
Застосування магнітно‑резонансної томографії для визначення структурної етіології епілепсії
-
Терапія антидепресантами: аналіз ефективності, безпеки та оптимальних строків коригування дози
-
Можливості досягнення ранньої відповіді на терапію у пацієнтів із депресією
-
Настанови щодо фармакологічного лікування пацієнтів з епілепсією
Зміст випуску 8 (129), 2021
Зміст випуску 7 (128), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Лікування великого депресивного розладу із симптомами психозу
-
Фармакологічний профіль та особливості клінічного застосування арипіпразолу
-
Аналіз психоневрологічних ускладнень та дефіциту вітаміну В12, зумовлених COVID‑19
-
Настанови щодо оцінювання хронічного болю та ведення пацієнтів із первинним хронічним болем
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Зміст випуску 6 (127), 2021
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
Фармакотерапія нейропатичного болю: особливості дозування та титрування дози
-
Ефективність і безпечність терапії антипсихотиками у високих дозах
-
Адаптация доказательных стратегий предотвращения самоубийств во время и после пандемии COVID‑19
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом
Зміст випуску 5 (126), 2021
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
-
Альтернативний фармакотерапевтичний підхід до лікування пацієнтів із кататонічною шизофренією
-
Настанови щодо лікування епілепсії у дорослих і педіатричних пацієнтів
-
Дослідження перебігу COVID‑19 у пацієнтів із розсіяним склерозом на тлі терапії окрелізумабом
Зміст випуску 4 (125), 2021
-
Безпека медичних працівників в умовах пандемії та підтримка психічного здоров’я
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Антидепресант тразодон: оцінка властивостей та застосування в клінічній практиці
-
Еволюція епілепсії: складні питання нейропсихіатричних розладів
-
COVID‑19 і синдром Гієна–Барре: можливі механізми взаємозв’язку
-
Хворобо-модифікувальна терапія пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією
-
Профілактика, діагностика та лікування осіб із хворобою Лайма
-
Рекомендації щодо фармакотерапії розладів тривожного спектра у дорослих
-
Клінічні настанови щодо ведення пацієнтів із неврологічними проявами COVID‑19
Зміст випуску 3 (124), 2021
-
Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів
-
Нові можливості фармакотерапії великого депресивного розладу
-
Когнітивні порушення, пов’язані з віком: «тиха» епідемія, що загрожує людству
-
Депресії та когнітивні порушення: можливості комбінованої терапії
-
Лікування резистентного до терапії генералізованого тривожного розладу
Зміст випуску 1, 2021
-
Синдром обструктивного апное та інші порушення дихання уві сні у дорослих пацієнтів
-
Особливості фармакотерапії епілепсії у пацієнтів літнього віку
-
Потенційні патологічні механізми тривожних розладів в осіб похилого віку
-
Потенційна роль мемантину в профілактиці та лікуванні COVID‑19
-
Рекомендації щодо ведення пацієнтів із судинними когнітивними порушеннями
-
Магнітно-резонансна томографія при діагностуванні хвороби Альцгеймера
Зміст випуску 2 (123), 2021
-
Загострення проблем психічного здоров’я дітей і підлітків в умовах пандемії COVID‑19
-
Як піклуватися про себе в складні часи: розв’язання власних проблем
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Атипові антипсихотики для лікування пацієнтів із біполярною депресією
-
Корекція якості сну і когнітивних функцій у пацієнтів із порушенням мозкового кровообігу
Зміст випуску 1 (122), 2021
-
Діагностика загальних причин запаморочення на первинній ланці
-
Вітчизняна епілептологія: професійні досягнення та міжнародне визнання
-
Настанови щодо лікування пацієнтів із резистентним до терапії біполярним афективним розладом
-
Розлади харчової поведінки: сучасний підхід до діагностування та лікування
Випуски поточного року
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися