Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
ПодписатьсяЧи є потенційний зв’язок між лікуванням і зловживанням прегабаліном — міфи та реалії
Прегабалін — психотропний препарат, розроблений ще понад 40 років тому. На фармринку протиепілептичних і знеболювальних засобів він доступний майже 20 років (менше — як засіб для профілактики тривожності). Упродовж останнього десятиліття прегабалін посів лідируюче місце у світі серед знеболювальних препаратів, які застосовують при нейропатичному болю.
Протягом останнього десятиліття до препарату прегабалін прикута посилена увага органів охорони здоров’я, зумовлена зростанням рівня його призначень для лікування хронічного болю, а також збільшенням частоти випадків нераціонального застосування вказаного засобу. G. Mick etal. у статті «Prescriptions et usages de prégabaline: analyse d’une cohorte de 419 patients en centre d’étude et de traitement de la douleur et revue de la littérature», опублікованій в журналі Douleur et Analgésie (2019; 32: 87–94), представили дані щодо тривалого прийому прегабаліну в контексті оцінювання ризику зловживання препаратом і звикання до нього.
Автори провели детальний ретроспективний аналіз даних щодо оцінювання стану та спостереження пацієнтів за період із 11 лютого 2013р. до 10 лютого 2019р. у Центрі оцінювання та лікування болю комуни Вуарон, Франція (далі — Центр).
За відповідний період у Центрі було проведено 9 тис. 170 консультацій для 3 тис. 190 пацієнтів, із яких 419 відповідали критеріям відбору для аналізу; їхній середній вік становив 55,3 року; стандартна похибка (СП) = 11,2 року; 79% із них понад рік страждали на хронічний біль. Серед цих 419 пацієнтів 91% скерували лікарі загальної практики, 8% — лікар-спеціаліст, 1% — медичні працівники інших категорій; 86% проживали у Вуароні.
Як зауважують автори, отримані дані дослідження свідчать, що вживання наркотичних речовин в анамнезі без наявного на поточний момент зловживання наркотичними речовинами або використання препарату не за призначенням не є доведеними чинниками ризику звикання до прегабаліну в контексті вивчення його аналгетичної дії.
У звіті Французький комітет із нагляду за використанням аналгетичних лікарських засобів (OFMA, 2017) не піддавав сумніву рекомендацію щодо застосування прегабаліну як засобу першої лінії при лікуванні нейропатичного болю. Використання лікарських засобів неналежним чином також не є підтвердженим доказом ризику зловживання знеболювальними препаратами у пацієнтів із хронічним болем у Франції (Mick etal., 2013).
Автори переконані, що наявні натепер результати проведеного дослідження доводять, що ризик невідповідного використання та звикання до прегабаліну характерний для популяцій осіб із високим ступенем формування залежності та не притаманний пацієнтам із хронічним болем, яким призначають цей препарат, зокрема тим, хто спостерігається в медзакладах, де здійснюють діагностику та лікування болю. Ситуація в арабських країнах підтверджує вказаний висновок, пов’язуючи його переважно із соціальними питаннями; найчастіше випадки зловживання стосуються саме молодих осіб, які поєднують прегабалін з алкоголем, бензодіазепінами або трамадолом із рекреаційною метою, оскільки сильні опіоїди є важкодоступними.
На думку G. Mick etal., результати їхнього дослідження дають чітке розмежування щонайменше двох груп населення, зроблене на підставі даних літератури. Тож ризик звикання, пов’язаний із призначенням прегабаліну для знеболення, можна вважати низьким, хоча він є дуже високим, якщо препарат вживають як психодислептичний засіб із рекреаційною метою або через залежність. Автори зазначають, що ризик звикання не підвищується в разі неадекватного (щодо показань до його застосування) призначення прегабаліну, навіть якщо проводити паралель між ступенями невідповідності таких призначень і продажу цього препарату. До того ж ризик звикання, пов’язаний із застосуванням прегабаліну, не зростає у пацієнтів, в анамнезі яких немає вживання наркотичних речовин. Це відрізняє прегабалін від опіоїдів, оскільки механізм його дії не охоплює мезолімбічну дофамінергічну систему (центр задоволення), хоча дослідження на тваринах продемонстрували ефект дофамінергічного типу в разі системного болюсного введення дуже високих доз препарату (> 1500 мг) (Pontieri etal., 1995; Rutten etal., 2011).
Як зазначають автори, особи, які входять до групи ризику, майже завжди приймали прегабалін у поєднанні з іншими психотропними препаратами у високих дозуваннях, зокрема опіоїдами, що посилюють фармакологічний ефект (Snellgrove etal., 2017; Vashchinkina etal., 2018). Про специфічний ейфоричний ефект прегабаліну повідомляла лише невелика частка осіб (< 10%), які приймали аналгетики, а застосування внаслідок звикання відзначалося лише у виняткових випадках і не залежало від типу користувача (Baird etal., 2014; Bonnet and Scherbaum, 2017).
На підставі аналізу даних різних досліджень важко розрізнити зловживання поза потребою в знеболенні, для отримання психотропного ефекту, від зловживань, зумовлених неналежним використанням після призначення за показаннями. Про ефект релаксації в разі застосування прегабаліну однозначно повідомляли пацієнти з тривожним розладом, які раніше приймали бензодіазепіни, але це лише підтверджує обґрунтування призначення препарату при генералізованому тривожному розладі (ГТР); жодної згадки щодо зловживання або звикання до прегабаліну за його призначення особам із ГТР у літературі не зафіксовано (Snellgrove etal., 2017; Bonnet and Scherbaum, 2017; Kapil etal., 2014).
Дані, представлені на міжнародному рівні, та результати наведеного дослідження підтверджують, що такий ризик лишається низьким у контексті призначення прегабаліну для знеболення за відповідного медичного спостереження, проте він є високим і безпосередньо пов’язаним зі зловживанням препаратом із рекреаційною метою чи звиканням до нього за одночасного застосування з опіоїдами або алкоголем.
Повну версію статті «Чи є потенційний зв’язок між лікуванням і зловживанням прегабаліном — міфи та реалії» читайте на с.16.
Наш журнал
в соцсетях:
Мнения экспертов
Выпуски за 2020 Год
Содержание выпуска 10 (121), 2020
Содержание выпуска 9 (120), 2020
Содержание выпуска 8 (119), 2020
-
Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю
-
Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією
-
Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу
-
Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями
-
Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем
Содержание выпуска 7 (118), 2020
Содержание выпуска 6 (117), 2020
Содержание выпуска 5 (116), 2020
-
Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус
-
Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом
-
Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра
-
Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів
-
Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом
-
Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
Содержание выпуска 4 (115), 2020
-
Діагностування біполярних афективних розладів відповідно до МКХ‑11: поточний стан та переваги
-
Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне
-
Методологія навчання лікарів у процесі безперервного професійного розвитку
-
Надання допомоги пацієнтам зі спінальною м’язовою атрофією в умовах пандемії COVID‑19
-
Ведення пацієнтів із панічним розладом у межах первинної медичної допомоги
-
Настанови щодо скринінгу та лікування депресії у пацієнтів із гострим коронарним синдромом
Содержание выпуска 3 (114), 2020
-
Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби
-
Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії
-
Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я
-
Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями
Содержание выпуска 2 (113), 2020
Содержание выпуска 1 (112), 2020
-
Дев’ять аспектів щодо маси тіла пацієнта та розладів харчової поведінки
-
Сприятливий вплив холіну альфосцерату щодо поліпшення когнітивного функціонування
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Критерії визначення резистентної до терапії біполярної депресії
-
Ефективність паліперидону пролонгованого вивільнення при лікуванні шизофренії
-
Настанови щодо ведення пацієнтів із невралгією трійчастого нерва
Содержание выпуска 1, 2020
-
Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера
-
Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику
-
Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів
-
Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги
-
Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?
Выпуски текущего года
Содержание выпуска 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Содержание выпуска 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Содержание выпуска 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Содержание выпуска 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Содержание выпуска 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Содержание выпуска 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Рассылка
Будьте в курсе последних обновлений – подпишитесь на рассылку материалов на Ваш e-mail
Подписаться