сховати меню

Досвід застосування нових протиепілептичних препаратів у дітей, хворих на епілепсію

О.Ю. Сухоносова, С.М. Коренєв, Г.І. Гасюк, Харківська медична академія післядипломної освіти; В.В. Сальникова, Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України, м. Харків
Епілепсії та судомні синдроми є одними з найбільш частих захворювань нервової системи. Висока поширеність епілепсії з тенденцією до підвищення, етіопатогенетична й клінічна гетерогенність, істотна питома вага пацієнтів з резистентним перебігом патології, інвалідизація хворих визначають медичну й соціальну значимість дитячої епілептології [1, 2, 4, 8]. Адекватна терапія дозволяє не лише знизити частоту нападів, але й забезпечити нормальну якість життя цієї категорії пацієнтів, адаптувати їх до життя в суспільстві [2, 3, 5]. Тому проблема лікування епілептичних розладів залишається однією з найважливіших у дитячій неврології [2, 6, 7].
Нами було проведене дослідження, метою якого стала ефективність застосування протиепілептичного засобу окскарбазепіну (в Україні препарат зареєстрований під торговою назвою «оксапін») у дітей, хворих на епілепсію. У світовій практиці молекула окскарбазепіну належить до базових препаратів лікування парціальної епілепсії з/без генералізації тоніко-клонічних судом, включаючи рефрактерні форми епілепсій у дорослих і дітей. Окскарбазепін, потрапляючи до організму людини, метаболізується частково в моногідроксипохідне (МГП) 10-гідрокси-10,11-дигідро-5H-дибензо[b,?f]азепін-5-карбоксамід, який має ті ж протиепілептичні властивості, що й окскарбазепін. Окскарбазепін і МГП блокують потенціалзалежні Na+-канали, що приводить до стабілізації мембран перезбуджених нейронів, інгібування виникнення серійних розрядів нейронів і зниження синаптичного проведення імпульсів. Підвищена провідність K+- і модуляція Ca2+-каналів, що активуються високим потенціалом мембрани, також беруть участь у протиепілептичній дії препарату. Одним з важливих факторів є те, що окскарбазепін не є аутоіндуктором, як карбамазепін (А.С. Петрухін, 2008). Додатковий механізм дії окскарбазепіну – гальмування високочастотних розрядів в нервових волокнах, можливо, сприяє обмеженню поширення епілептичного розряду по провідних шляхах і блокуванню генералізації припадку [2, 3]. Таким чином, спираючись на дані численних міжнародних клінічних досліджень, окскарбазепін є добре вивченим препаратом із підтвердженими ефективністю і переносимістю [2, 7, 9, 10].
Під наглядом перебувало 64 дитини віком від 6 до 18 років (хлопчиків – 36, дівчаток – 28), хворих на епілепсію. Парціальні (фокальні) припадки було зафіксовано у 79% дітей, з них 58% – прості, 21% – складні, у 22% випадків вони поєднувалися із вторинно генералізованими, генералізовані відмічено у 21% обстежених хворих (табл. 1).

dosvidzastosuvanianovih1.jpg

Усім пацієнтам були проведені клініко-неврологічне обстеження, електроенцефалограма (ЕЕГ), ЕЕГ зі спектральним аналізом, ЕЕГ сну, ЕЕГ з відеомоніторингом, з ядерною магнітно-резонансною томографією головного мозку, лабораторні методи дослідження із контролем метаболічних порушень, консультації суміжних спеціалістів. В ході обстеження встановлено наступні форми епілепсії: фокальні симптоматичні – 79%, ідіопатичні генералізовані – 18%, криптогенні генералізовані – 3% (рис. 1).

dosvidzastosuvanianovih3.jpg

Усіх пацієнтів було розподілено на 3 групи:
• 1-ша група – окскарбазепін застосувався у якості препарату першої лінії вибору (монотерапія);
• 2-га група – окскарбазепін як препарат другої лінії вибору (дуотерапія);
• 3-тя група – окскарбазепін як препарат третьої лінії вибору (політерапія) (рис. 2).

dosvidzastosuvanianovih4.jpg

У якості препарату першої лінії вибору (монотерапія) окскарбазепін було застосовано у 8% пацієнтів. Середня добова доза становила 16,1 ± 0,4 мг/кг/добу. Частка симптоматичних епілепсій склала 92%, ідіопатичних – 8%. У 2-й групі включено 89% усіх обстежених пацієнтів. Середня добова доза склала 13,6 ± 4,3 мг/кг/добу. Частка симптоматичних епілепсій була 87%, ідіопатичних – 10%, криптогенних – 3%. У 3-й групі (3% пацієнтів із симптоматичними формами епілепсії) середня добова доза становила 9,4 ± 2,2 мг/кг/добу.
Ефективність застосування препарату оцінювалася за наступними показниками: ремісія, зменшення кількості нападів більш ніж на 50%, менш ніж 50%, побічні ефекти, утримання на терапії понад 6 місяців.
Стійка ремісія у загальній групі спостерігалася в 46% випадків, зниження частоти нападів на 50% і більше – у 51%, незначна ефективність або відсутність ефекту – у 3%. Побічні ефекти при застосуванні окскарбазепіну відзначені у 2,6% пацієнтів. В цілому «утримання на терапії» протягом 6 місяців становило 97,4%. Розподіл ефективності застосування окскарбазепіну за групами представлений у таблиці 2.

dosvidzastosuvanianovih2.jpg

Таким чином, окскарбазепін продемонстрував високу ефективність у лікуванні як вперше діагностованої епілепсії, так і в тих пацієнтів, у яких попередня терапія була малоефективною.

Литература
1. ILAE Commission report. Commission of European Affairs: Appropriate Standards of Epilepsy Care across Europe // Epilepsia. – 1997. – V. 38 (11). – P. 1245-1250.
2. В.Ю. Мартынюк, О.А. Майструк, Т.П. Ярмолюк, А.Н. Надоненко. Клиническая эффективность и безопасность оксапина при лечении детей с эпилепсией // НейроNews. – 2012. – № 4. – С. 65-68.
3. Perucca E. Epilepsy in the new millenium: drug development // Epilepsia. – 2002. – Vol. 43, suppl. 8. – P. 3.
4. Shorvon S.D., Sander J.W.A.S. Historical introduction // In: The treatment of epilepsy. Eds. S. Shorvon, F. Dreifuss, D. Fish, D. Thomas. – Oxford, 1996. – P. 17-44.
5. Гузева В.И. Эпилепсия и неэпилептические пароксизмальные состояния у детей. – М.: ООО «МИА», 2007. – 568 с.
6. Клиническая детская неврология / Под ред. А.С. Петрухина: Руководство. – М.: ОАО «Издательство «Медицина», 2008. – 1088 с.
7. Panayiotopoulos C.P. The epilepsies: seizures, syndromes and management // Beadon Medical Publishing. – 2005. – 541 с.
8. Евтушенко С., Омельяненко А. Клиническая ЭЭГ у детей. – Донецк: «Донеччина», 2005. – 860 с.
9. The treatment of epilepsy / Edited by S. Shorvon, E. Perucca, G. Engel. – Wiley-Blackwell, 2009. – V. 1, 2. – 1978 р.
10. Карлов В.А. Эпилепсия у детей и взрослых женщин и мужчин: Руководство для врачей. – М.: ОАО «Издательство «Медицина», 2010. – 720 с.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2013 Рік

Зміст випуску 6-2, 2013

Зміст випуску 10 (55), 2013

Зміст випуску 5 (50), 2013

Зміст випуску 4 (49), 2013

Зміст випуску 3 (48), 2013

Зміст випуску 1 (46), 2013

Випуски поточного року

Зміст випуску 5 (116), 2020

  1. Т. О. Скрипник

  2. Н.А.Науменко, В.И. Харитонов

  3. Ю. А. Крамар

  4. В.И.Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. Н.В. Чередниченко

  6. Ю.О. Сухоручкін

  7. Ю. А. Крамар

  8. Н. К. Свиридова, Т. В. Чередніченко, Н. В. Ханенко

  9. Є.О.Труфанов

  10. Ю.О. Сухоручкін

  11. О.О. Копчак

  12. Ю.А. Крамар

Зміст випуску 4 (115), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. І.І. Марценковська

  3. Ю. А. Крамар, Г. Я. Пилягіна

  4. М. М. Орос, В. В. Грабар, А. Я. Сабовчик, Р. Ю. Яцинин

  5. М. Селихова

  6. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 3 (114), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Ю.А. Бабкіна

  3. О.С. Чабан, О.О. Хаустова

  4. О. С. Чабан, О. О. Хаустова

  5. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 1, 2020

  1. А.Е. Дубенко

  2. Ю. А. Бабкина

  3. Ю.А. Крамар, К.А. Власова

  4. Ю. О. Сухоручкін

Зміст випуску 2 (113), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Л. А. Дзяк

  3. Ф. Є. Дубенко, І. В. Реміняк, Ю. А. Бабкіна, Ю. К. Реміняк

  4. А. В. Демченко, Дж. Н. Аравицька

  5. Ю. А. Крамар

  6. П. В. Кидонь

Зміст випуску 1 (112), 2020

  1. Ю.А. Бабкина

  2. Ю.А. Крамар

  3. М.М. Орос, В.В. Грабар

  4. В.И. Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. L. Boschloo, E. Bekhuis, E.S. Weitz et al.