Розсилка

Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail

Підписатися
  1. Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак

  2. Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна

  3. COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?

  4. Диференційна діагностика псевдонападів судом та симуляції

  5. Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL

  6. Болезнь диффузных телец Леви: клинический случай

  7. Хвороба Гантінгтона: клінічний випадок

  8. Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус

  9. Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом

  10. Вегетативна дистонія: тактика ведення пацієнта

  11. Диференціальна діагностика та лікування дорсопатій

  12. Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра

  13. Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів

  14. Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом

  15. Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування

  16. Енцефаліт Расмуссена

  17. Нейропротекторный потенциал эринацина в экстракте гриба Hericium erinaceus и механизмы его воздействия на головной мозг при цереброваскулярных заболеваниях

  18. Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи

Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус

Пароксизмальна симпатична гіперактивність — це клінічний стан, що характеризується патологічними пароксизмальними сплесками активності симпатичної нервової системи (збільшення частоти серцевих скорочень, дихальний дистрес, підвищений кров’яний тиск, потовиділення, гіпертермія та ін.). До вашої уваги представлено огляд клінічного випадку пацієнтки із пароксизмальною симпатичною гіперактивністю внаслідок крововиливу в таламус, описаного Y. Morinaga et al. у статті «Efficacy of trazodone for treating paroxysmal sympathetic hyperactivity presenting after thalamic hemorrhage: A case report», опублікованій у виданні Drug Discoveries et al., Therapeutics (2019; 13 (3): 168–171).

Незважаючи на те, що симптоми пароксизмальної симпатичної гіперактивності описано більш ніж 60 років тому, нині використовують понад 30 різних назв ­цього патологічного стану: дисавтономія, пароксизмаль­на веге­тативна нестабільність за дистонії, пароксизмальний симпатичний шторм, симпатичний шторм, вегетативний шторм, діенцефальний напад, синдром вегетативної дисфункції та інші (Baguley etal., 1999; Baguley etal., 2014). Це значно ускладнює її ідентифікацію.

Пароксизмальна симпатична гіперактивність часто виникає після тяжкої травми голови та гіпоксичної енцефало­патії. Відомі випадки, коли така патологія ­розвивається ­після інсульту. Науковці з Японії отримали обмежені ­доказові дані зв’язку пароксизмальної симпатичної гіпер­активності з інсультом (Hughes and Rabinstein, 2014; Inoue etal., 2019). Для послаблення ознак цього клінічного стану зазвичай застосовують фармако­терапію морфіном, бензо­діа­зепінами, β-адрено­блокаторами, баклофеном, габапенти­ном та клонідином. ­Недостатній терапевтичний ефект згада­них препаратів ­зумовлює необхідність додавання до схеми ліку­вання бромокриптину (агоніста дофаміну) (Baguley etal., 2007; Rabinstein and Benarroch, 2008; Perkes etal., 2010; Heffernan etal., 2010). Однак отримані дані свідчать, що такі лікувальні схеми не є дієвими (Heffernan etal., 2010).

Зазвичай протиепілептичні препарати не ­результа­тив­ні для лікування пароксизмальної симпатичної гіпер­активності. Натомість у низці публікацій повідомляється про ефективність застосування у пацієнтів із цим станом габапентину. Як вважають учені, завдяки конт­ролю пригнічення ­нейростимуляції препарат сприяє зменшенню симптомів (Baguley etal., 1999; Dolce etal., 2008; Rabinstein and Benarroch, 2008; Baguley, 2008; Perkes etal., 2011; Fernandez-Ortega etal., 2012; Baguley etal., 2014; Mathew etal., 2016; Inoue etal., 2019). Проте наразі немає даних щодо терапевтичної дії симпатико-блокувальних агентів, тобто α-адреноблокаторів. Автори представленого клінічного випадку зазначають, що раніше про ефективність тразодону для лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності внаслідок крововиливу в таламус не повідомлялося.

Клінічний випадок

вгору

У жінки, 45 років, після крововиливу в праву частку таламусу розвинувся параліч лівої частини тіла. Пацієнтка скаржилася на головний біль. В анамнезі — гіпертонічна хвороба, антигіпертензивні препарати не застосовувала. За неврологічного огляду виявлено: параліч і порушення чутливості в лівій верхній і нижній кінцівках, лівобічний центральний параліч лицьового нерва.

Бальна оцінка за шкалою інсульту Національного ­інституту охорони здоров’я США (NIHSS) — 8/42; на момент огляду бальна оцінка за модифікованою шкалою Ренкіна — 3; артеріальний тиск на момент госпіталізації — 258/143 мм рт. ст., що відповідає критеріям гіпертонічного кризу. Електро­кардіографія та розгорнутий аналіз крові, зокрема біо­хімічний аналіз та оцінка параметрів згортання, не виявили жодних відхилень. Результати рутинної комп’ютерної томографії (КТ) голови підтвердили крововилив у праву частку таламусу (рис. 1, А; біла стрілка).

nn20_5_2831_r1.jpg

Рисунок 1. Клінічна візуалізація ознак інсульту за первинного обстеження пацієнтки: A — рутинна КТ голови із крововиливом у праву частку таламусу (біла стрілка); Б — МРТ у зваженому режимі, мікрокрововиливи (жовта стрілка) у базальних гангліях зліва без мальформації кровоносних судин (біла стрілка); В — магнітно-резонансна ангіографія; Г — рентгенографія грудної клітки

На отриманому під час проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) зваженому за чутливістю ­зображенні ­встановлено наявність мікрокрововиливів (рис. 1, Б; ­жовта стрілка) у колатеральні базальні ганглії без мальформації крово­носних судин (рис. 1, Б; біла стрілка). За даними ­магнітно-резонансної ангіографії аневризм або вад роз­витку судин немає (рис. 1, В). Рентгенографія грудної клітки не вказала на видиме збільшення об’єму серця або набряк легень (рис. 1, Г).

Як консервативну терапію для конт­ролю артеріального ­тиску пацієнтці призначили нікардипін; цільовий показник систолічного артеріального тиску становив ≤ 140 мм рт. ст. Після госпіталізації в жінки раптово підвищилася температура. Цей стан супроводжувався масивним потовиділенням, тахі­кардією, значним підвищенням артеріального тиску, ­тахіпное, закрепом, гіперактивністю сечового міхура та утрудненням дихання. Дані КТ голови не підтвердили ­збільшення ­гематоми на перший день госпіталізації; пацієнтці призна­чили азилсартан (40 мг/добу), амлодипін (10 мг/добу) і три­хлорметіазид (2 мг/ добу) для конт­ролю гіпертензії.

На третій день госпіталізації пацієнтка не скаржилася на біль у грудях, але мала утруднене дихання та ­потерпала від без­соння. За даними аналізу крові встановлено під­вищений рівень міо­кардіальних маркерів: тропонін Т — 0,34 нг/мл; креатин­кіназа — 446 Од/л; лактатдегідрогеназа — 292 Од/л; адреналін — 68 пг/мл; нор­адреналін — 851 пг/мл; дофамін — 25 пг/мл; активність реніну — 3,0 ­нг/мл/год; альдостерон — 183 пг/мл; кортизол — 21,6 мкг/дл. Усі показники, крім ­вмісту адреналіну, вищі за норму. Відповідно до даних електроенцефалографії, прове­деної на п’ятий день госпіталізації, не виявлено жодних аномалій; однак наявні зміни сегмента ST і T-­хвилі у відведеннях I, II, aVL, V5 і V6 (рис. 2, А).

nn20_5_2831_r2-300x263.jpg

Рисунок 2. Результати електрокардіографії (А — на п’ятий день госпіталізації) та коронарної ангіографії (Б — на дев’ятий день госпіталізації)

Дані ультразвукового дослід­жен­ня серця, на третій день госпіталізації, не підтвердили порушень руху стінок. ­Зважаючи на низку системних симптомів, зокрема вегетативних, що свідчили про внутрішньочерепний крововилив, асоційований із пароксизмальною симпатичною гіпер­активністю, ­пацієнтці призначили тразодон (50 мг/добу), починаючи з п’ятого дня госпіталізації.

Автори зазначають, що в їхній практиці вже був випадок, коли застосування тразодону як симпатико-блокувального агента виявилося ефективним у лікуванні ­пацієнта із синдромом Барре–Льєу, зумовленим посттравматичною симпа­тичною гіперактивністю. Вони сподівалися, що використання тразодону матиме позитивний результат і для терапії пароксизмальної симпатичної гіперактивності, що ­являє ­собою подібний патологічний стан.

Зокрема, застосування цієї схеми лікування сприяло швидкому зменшенню ознак утрудненого дихання та інших вегетативних симптомів. Проте залишалася періодична ­лихоманка, яку лікували жарознижувальним засобом. Це не завадило ­пацієнтці про­довжувати реабілітацію. Коронарна ангіо­графія (на дев’ятий день госпіталізації) не виявила значущого стенозу або оклюзії коронарної артерії, що уможливило виключення наявності гострого коронарного синдрому (рис. 2, Б). Оскільки після призначення тразодону прояви симптомів значно зменшилися, у пацієнтки діагностували катехоламінову кардіоміопатію, асоційовану з пароксизмальною симпатичною гіперактивністю. На десятий день госпіталізації загальний стан жінки стабілізувався, її перевели з відділення інсульту до загально­терапевтичного, а після 20-го дня — до лікарні реабілітації, де далі тривала терапія тразодоном (50 мг/добу). Поступово дозування препарату зменшували, а через місяць після госпіталізації ­пацієнтки до стаціонару його приймання припинили.

Рецидиву паро­ксизмальної симпатичної гіперактивності не спостерігалося протягом шести місяців після ­госпіталізації. Дозування азилсартану поступово зменшували до 20 мг/добу. Бальний показник за модифікованою шкалою Ренкіна зменшився до 2 за амбулаторного спостереження через десять міся­ців після госпіталізації до стаціонарного відділення.

Обговорення

вгору

Автори зазначають, що вперше повідомлялося про ефективність тразодону для лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності внаслідок крововиливу в таламус. Хоча лише нещодавно було визначено, що являє собою цей клінічний стан (Baguley etal., 2014). Він характеризується надмірною вегетативною симптоматикою, що включає ­високу температуру, підвищений артеріальний тиск, тахікардію, ­тахіпное, пото­виділення та порушення м’язового тонусу. ­Патологія розвивається після тяжкої травми ­мозку, як правило, у стані пароксизмального симпа­тичного збуд­жен­ня, після якого вегетативні симптоми вини­кають приблизно п’ять ­разів на день, кожен епізод триває до 30 хв (Baguley etal., 2008). ­

Як відомо, пароксизмальна симпатична гіперактивність спричиняє гіпертермію, зневоднення, зменшення м’язової маси та м’язову конт­рактуру, перешкоджає ­відновленню нормального стану пацієнта, призводячи до рецидиву, збільшення тривалості госпіталі­зації у відділенні інтенсивної терапії або серйозних вторинних наслідків (Dolce etal., 2008; Perkes etal., 2010; Perkes etal., 2011; Fernandez-Ortega etal., 2012).

Цих ускладнень можна уникнути завдяки ранній діаг­ностиці та ­лікуванню, хоча виявлення пароксизмальної симпатичної гіпер­активності неможливе без знань щодо її пато­фізіології, яка лежить в основні розвитку такого стану (Rabinstein and Baguley etal., 2007; Benarroch, 2008; Heffernan etal., 2010; Meyer, 2014; Samuel etal., 2016).

На думку авторів, раніше брак чіткого визначення та діаг­ностичних критеріїв пароксизмальної симпатичної гіпер­активності призводив до поганого розуміння її при­роди, а варіації її симптомів лише ускладнювали діагностування.

В описаному випадку не спостерігалось ознак епілептичної активності на електроенцефалограмі, проти­епілептичні препарати не призначали, а діагноз «епілеп­сія» було відхилено. Оскільки симптоми пацієнтки були подібними до ознак пост­травматичної симпатичної гіпер­активності за синдрому Барре–­Льєу, клініцисти запідозрили наявність пароксизмальної симпатичної гіперактивності. Цей діагноз підтверджено після встановлення відповідності симптомів відомим діагностичним ­критеріям (Baguley etal., 2014; Li and Peng, 2015).

Нині існує дві теорії, які пояснюють патофізіологію пароксиз­мальної симпатичної гіперактивності (Fernandez-Ortega etal., 2012; Meyer, 2014). Відповідно до першої, розподіл конт­ролю над високо­функціональними ділянками, такими як кора ­головного мозку, між центрами збуд­ження симпатичної нервової ­системи в гіпоталамусі та стовбурі мозку призводить до стану симпатичного збуд­жен­ня. ­Згідно з другою теорією, коли середній мозок або стовбур мозку — ділянки, які конт­ролюють аферентну ­стимуляцію в спинному мозку, — травмуються, стає неможливим пригнічення стимуляції, що зумовлює ­підвищену збудливість в аферентному шляху цієї ділянки мозку. ­До речі, ­сьогодні ця теорія має більшу ­підтримку.

Пароксизмальна симпатична гіперактивність найчастіше розвивається в осіб молодого віку. K. S. Meyer etal. (2015) повідомили, що середній вік таких пацієнтів становив 33,6 року, що узгоджується з віком описаного клінічного ­випадку. Є свідчення про зв’язок пароксизмальної симпатичної гіпер­активності з інсультом (Baguley etal., 2014; Li and Peng, 2015). Хоча причини розвитку цього стану досі не ­з’ясовано, а обізнаність щодо нього сьогодні є недостатньою.

У наведеному клінічному випадку в пацієнтки діагносту­вали пароксизмальну симпатичну гіперактивність внаслідок внутріш­ньочерепного крововиливу. Жінка часто ­скаржилася на дихальний дистрес. Після ­проведення коро­нарної ангіо­графії, ультразвукового дослід­жен­ня серця, ­аналізу крові та електрокардіографії додатково встановлено катехоламінову кардіоміопатію, спричинену ­пароксизмальною симпатичною гіперактивністю.

Це перший зареєстрований випадок асоційованої з ­інсультом пароксизмальної симпатичної гіпер­активності та катехоламінової кардіоміопатії.

Тразодон, як антидепресант, нині широко застосовують в усьому світі. Він діє як антагоніст рецеп­тора 5-гідрокситрипта­міну (5-HT2) та α1-адренергічного рецептора, а також як інгі­бітор зворотного ­захоплення серо­тоніну (DeTejada etal., 1991). Призначення ­тразодону сприяло поліпшенню стану ­пацієнтів із синдромом Барре–Льєу та пароксизмальною симпатичною гіпер­активністю, які вва­жають подібними пато­логічними ­станами, пов’язаними із симпатичною гіпер­активністю. На ­думку авторів, отриманий ефект зумовлений дією тразодону як α-адрено­блокатора, що пригнічує симпатичну гіпер­активність. Про побічні ефекти тразодону повідомлялося зрідка.

За даними H. Yamada etal. (2018), сонливість спостері­гали у 3,64 % випадків, сухість у роті та закрепи — у 2,90 і 1,81 % випадків відповідно. Приймання препарату порівняно ­безпечне для літніх осіб. Тразодон, який часто застосо­вують для лікування депресії завдяки його ­механізму інгі­бування α-адрено­рецепторів, був ефективним і для ліку­­вання пароксиз­мальної симпатичної гіперактивності.

Вчасне встановлення патологічного стану має ­вирішальне ­значення для швидкого одужання пацієнтів із травмою ­мозку або інсуль­том, навіть під час їхнього перебування в реанімацій­них відділеннях. Це важливо і для ­зменшення частоти ускладнень, і тривалості госпіталізації (Rabinstein and Benarroch, 2008).

Нерозпізнавання пароксизмальної ­симпатичної гіпер­активності (доволі поширеного синдрому), як правило, пов’язане зі збільшенням захворюваності та смертності, значнішими ­витратами на охорону здоров’я, довшою трива­лістю госпіталізації та гіршими результатами ­терапевтичних заходів (Inoue etal., 2019). Рання діаг­ностика та ­лікування пароксизмаль­ної симпатичної гіпер­активності внаслідок внутрішньомозкового крово­виливу сприяли зменшенню тривалості госпіталізації (як у відділенні лікування ­інсульту, так і в загальному стаціонарі).

Висновки

вгору

Підсумовуючи, автори наголошують, що в описаному випадку тразодон був ефективним для лікування пацієнтки із пароксизмальною симпатичною гіперактивністю. Його застосування може сприяти скороченню загальної тривалості госпіталізації та поліпшенню клінічних результатів.

Отже, препарат може бути дієвим для лікування пацієн­тів із пароксизмальною симпатичною гіперактивністю, хоча необхідні ­подальші доказові дані підтверджених клінічних випадків його ефективності.

Підготувала Наталія Купко

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2020 Рік

Зміст випуску 10 (121), 2020

  1. Новорічне привітання

  2. Функціональні неврологічні розлади в практиці невролога

  3. Діагностика функціонального неврологічного розладу

  4. Влияние COVID‑19 на течение эпилепсии и возникновение приступов de novo

  5. Щоб будувати своє майбутнє, треба знати своє минуле

  6. Психічне здоров’я медичних працівників в умовах пандемії COVID-19

  7. Сучасні виклики психіатрії XXI століття

  8. Комплексне ведення пацієнтів із розладами харчової поведінки

  9. Бічний аміотрофічний склероз

  10. Порівняння вмісту активної речовини в різних  препаратах ботулінічного токсину типу А та потенційний вплив на тривалість ефекту в пацієнтів

  11. Здатність едаравону знижувати підвищений рівень легкого ланцюга нейрофіламенту в пацієнтів із бічним аміотрофічним склерозом

  12. Канадські рекомендації щодо методів реабілітації після інсульту

  13. Настанови щодо лікування безсоння та порушень режиму сну в дітей та підлітків із розладами аутистичного спектра

  14. Аркадій Гайдар: трагедія червоного командира

Зміст випуску 9 (120), 2020

  1. Наслідки пандемії COVID‑19: сплеск гендерного насилля

  2. Тіньовий бік пандемії: насильство над жінками та дівчатами під час пандемії COVID‑19

  3. Новое в эпилептологии

  4. Застосування препаратів едаравону, цитиколіну й електролітів та L-аргініну в пацієнтів із гострим порушенням мозкового кровообігу

  5. Синдром кольцевой 14-й хромосомы

  6. Оцінка ефективності ін’єкційної терапії антипсихотиком тривалої дії у пацієнтів на ранніх стадіях шизофренії

  7. Трансдиагностическая психиатрия: систематический обзор

  8. Застосування неопіоїдних аналгетиків для лікування пацієнтів із хронічним болем

  9. Настанови щодо фармакотерапії пацієнтів з уніполярною депресією

  10. Діагностика та лікування тривожних розладів у дітей і підлітків

  11. США отримали права на препарат Арлеверт®

  12. Август Стріндберґ: сповідь божевільного

Зміст випуску 8 (119), 2020

  1. Захистимо психічне здоров’я: час вкладати кошти

  2. Новое в эпилептологии

  3. Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю

  4. Ностальгія у сучасному світі

  5. Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією

  6. Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу

  7. Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом

  8. Возвратная стенокардия: психоэмоциональные изменения

  9. Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями

  10. Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем

  11. Льюїс Керролл: відображення із задзеркалля

Зміст випуску 7 (118), 2020

  1. Всесвітній день запобігання самогубствам


  2. Профілактика самогубств

  3. Підходи до лікування епілепсії у дітей і дорослих пацієнтів


  4. Маленький принц — ​самогубство серед підлітків


  5. Абсансні форми епілепсії


  6. Можливості комбінованої нейропротекції у відновлювальному періоді інсульту


  7. Ефективність тривалої комбінованої терапії антипсихотиком у поєднанні з антидепресантом для запобігання рецидивам депресії з психотичними симптомами


  8. Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія


  9. Порівняння ефективності та безпеки антидепресантів пролонгованого вивільнення для лікування пацієнтів із великим депресивним розладом


  10. Настанови щодо ведення пацієнтів із біполярним афективним розладом віком від 18 років

  11. Настанови щодо ведення пацієнтів із депресією в умовах первинної ланки охорони здоров’я


  12. Ромен Ґарі: клаустрофобія від власного «я»


Зміст випуску 6 (117), 2020

  1. Пандемія COVID‑19: ​вплив на психічне здоров’я населення


  2. Пандемія COVID‑19 та ваше психічне здоров’я

  3. Нове в епілептології


  4. Антидепрессанты: трудный выбор среди генериков


  5. Гіперсомнія у дорослих


  6. Застосування психоедукації та когнітивно-поведінкової терапії у пацієнтів з епілепсією


  7. Прогнозування можливості збереження епілептичних нападів після хірургічного лікування супратенторіальної менінгіоми головного мозку


  8. Лобно-скронева лобарна дегенерація


  9. Порівняння клінічних ефектів і механізмів дії препаратів для лікування хвороби Альцгеймера

  10. Нові можливості фармакотерапії пацієнтів із гострим ішемічним інсультом


  11. Настанови щодо застосування алемтузумабу в повсякденній клінічній практиці ведення пацієнтів із розсіяним склерозом

  12. Музи Срібної доби: зламані силуети

Зміст випуску 5 (116), 2020

  1. Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак

  2. Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна

  3. COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?

  4. Диференційна діагностика псевдонападів судом та симуляції

  5. Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL

  6. Болезнь диффузных телец Леви: клинический случай

  7. Хвороба Гантінгтона: клінічний випадок

  8. Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус

  9. Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом

  10. Вегетативна дистонія: тактика ведення пацієнта

  11. Диференціальна діагностика та лікування дорсопатій

  12. Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра

  13. Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів

  14. Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом

  15. Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування

  16. Енцефаліт Расмуссена

  17. Нейропротекторный потенциал эринацина в экстракте гриба Hericium erinaceus и механизмы его воздействия на головной мозг при цереброваскулярных заболеваниях

  18. Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи

Зміст випуску 4 (115), 2020

  1. Реформування системи психіатричної допомоги: досвід Литви

  2. Новое в эпилептологии

  3. Діагностування біполярних афективних розладів відповідно до МКХ‑11: поточний стан та переваги

  4. Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне

  5. Методологія навчання лікарів у процесі безперервного професійного розвитку

  6. Антидепресанти: темний бік сили

  7. Надання допомоги пацієнтам зі спінальною м’язовою атрофією в умовах пандемії COVID‑19

  8. Ведення пацієнтів із панічним розладом у межах первинної медичної допомоги

  9. Национальный госпиталь неврологии и нейрохирургии в Лондоне и его роль в изучении двигательных расстройств

  10. Прогресуючий над’ядерний параліч

  11. Настанови щодо скринінгу та лікування депресії у пацієнтів із гострим коронарним синдромом

  12. Лу Андреас–Саломе: від філософії до психоаналізу

Зміст випуску 3 (114), 2020

  1. Підтримка психічного здоров’я під час роботи вдома

  2. Як упоратися зі стресом в умовах пандемії

  3. Сім активностей для підтримки психічного здоров`я

  4. Новое в эпилептологии

  5. Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби

  6. Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії

  7. Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я

  8. Порівняння ефективності кветіапіну з модифікованим і негайним вивільненням у лікуванні пацієнтів із ранньою стадією психозу

  9. Психічне здоров’я в період пандемії COVID‑19 (особливості психологічної кризи, тривоги, страху та тривожних розладів)

  10. Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями

  11. Порівняльна економічна ефективність паліперидону пальмітату ін’єкційної форми та пероральних атипових антипсихотиків у пацієнтів із шизофренію

  12. Енцефаліт Расмуссена

  13. Настанови щодо ведення пацієнтів у післяінсультному періоді

  14. Герман Гессе: магістр втечі

Зміст випуску 2 (113), 2020

  1. Міжнародний день боротьби з епілепсією

  2. Що таке епілепсія?

  3. Новое в эпилептологии

  4. Серотонінові рецептори — ​перспективна мішень терапії інсомнії

  5. Чи є потенційний зв’язок між лікуванням і зловживанням прегабаліном — міфи та реалії

  6. Терапевтические возможности коррекции нейропсихологических нарушений в восстановительный период после инсульта

  7. Порушення циркадного ритму сну

  8. Сучасні аспекти діагностики та лікування деменції

  9. Ефективність імуномоделювальної терапії окрелізумабом у пацієнтів із рецидивним перебігом розсіяного склерозу

  10. Диференційна діагностика псевдонападів судом та симуляції

  11. Клінічні настанови щодо лікування резистентної депресії

  12. Севери: друга божевільна династія Римської імперії

Зміст випуску 1 (112), 2020

  1. Розлади харчової поведінки: як розпізнати захворювання

  2. Дев’ять аспектів щодо маси тіла пацієнта та розладів харчової поведінки

  3. Новое в эпилептологии

  4. Сприятливий вплив холіну альфосцерату щодо поліпшення когнітивного функціонування

  5. Психози в жінок у різні періоди репродуктивного віку

  6. Біль у стопі: погляд невролога

  7. Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL

  8. Критерії визначення резистентної до терапії біполярної депресії

  9. Симптом-специфическая эффективность антидепрессантов в сравнении с когнитивно-поведенческой терапией в лечении депрессии: результаты метаанализа индивидуальных данных пациентов

  10. Ефективність паліперидону пролонгованого вивільнення при лікуванні шизофренії

  11. Настанови щодо ведення пацієнтів із невралгією трійчастого нерва

  12. Володимир Сосюра: «Такий я ніжний, такий тривожний»

Зміст випуску 1, 2020

  1. Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона

  2. Хвороба Паркінсона

  3. Настанови щодо лікування хвороби Паркінсона

  4. Порівняльна ефективність праміпексолу пролонгованого та негайного вивільнення для лікування розладів сну в пацієнтів із хворобою Паркінсона

  5. Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

  6. Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера

  7. Эпилепсия у пожилых пациентов

  8. Особенности расстройств личности в пожилом возрасте

  9. Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику

  10. Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів

  11. Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги

  12. Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)

  13. Мішені психотерапії осіб літнього віку

  14. Алгоритм комплексного лікування нейропатичного болю

  15. Хвороба Крейтцфельдта–Якоба

  16. Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?

Випуски поточного року

Зміст випуску 3 (158), 2025

  1. Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи

  2. Міфи і факти про аутизм

  3. Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії

  4. Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам

  5. Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії

  6. Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку

  7. Ефективність метакогнітивної терапії в лікуванні депресії, спричиненої емоційним вигоранням у медичного працівника під час війни в Україні

  8. Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах

  9. Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь

  10. Антон Брукнер: провінційний геній

Зміст випуску 2 (157), 2025

  1. Алла Петрів: «Інвалідність — не тавро, а статус, який передбачає допомогу і захист особі зі стійкими порушеннями життєдіяльності»

  2. Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи

  3. Нетиповий «атиповий» оланзапін

  4. Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів

  5. Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення

  6. Можливості вдосконалення ведення пацієнтів із шизофренією

  7. Підвищений рівень тривожності в дітей і підлітків, які були свідками воєнного конфлікту: порівняльний аналіз, прогноз

  8. Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості

  9. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин та стимуляторів, за винятком опіоїдів

  10. Амедео Модільяні: неприкаяний Моді

Розсилка

Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail

Підписатися

Архів рекомендацій