сховати меню

Розлади харчової поведінки: як розпізнати захворювання

сторінки: 6-7

nn20_1_67_f-300x228.jpg

 

Розлади харчової поведінки асоційовані з найвищим рівнем смертності серед усіх психічних розладів. Гонка за міфічним «ідеальним» тілом породжує ненависть до власних форм і розвитку нав’язливого бажання схуднути за будь-яку ціну. Часто для таких осіб характерні заперечення і сором, недовіра до оточуючих, а згодом і до себе. Досить складно зрозуміти, коли слід звернутися по допомогу до фахівця, як розпізнати це захворювання і що може стати його причиною.

Пацієнти із розладами харчової поведінки (РХП) дуже вимогливі до себе, ­постійно засуд­жують і критикують себе, відчувають сором за те, що їдять і як вигля­дають, уникають інших людей. ­З’ясувати, як ­часто особа вибудовує свій щоденний графік, ­роботу, ­школу, соціальне життя тощо навколо власних харчових звичок і як сильно її само­оцінка пов’язана із зовнішнім виглядом і ­задоволеністю своїм тілом — один із найважливіших діаг­ностичних критеріїв РХП, що допоможе сформувати уявлення про тяжкість порушення. Під час розмови для збору анамнезу варто ­пам’ятати, що особи з булімією висловлюють занепокоєння щодо ­стану ­свого здоров’я. Натомість пацієнти з анорексією, можуть ­повідомити, що інші занепокоєні станом їхнього здоров’я, але вони самі зазвичай заперечують це. Особ­ливістю нервової анорексії є те, що попри досягнення ваги, яка відповідає віковим нормам, людина відчуває істотну потребу в подальшому зниженні маси тіла чи виражене незадоволення власною вагою та формами. Ті, хто має проблеми, ­пов’язані з булімією або компульсивним переїданням, частіше зазначають, що вони нікому не розповідали про це; у них можуть бути менш помітні доказові ­ознаки поточних розладів. Основна відмінність між компульсивним переїданням і нервовою ­булімією полягає в тому, що ті, хто бореться з нервовою булімією, застосовують компенсаторну поведінку, щоб позбутися з’їденого чи «відпрацювати» калорії. За нервової булімії тривалість епізодів переїдань зазвичай коротша, але інтенсивніша, ніж при компульсивному переїданні. Спільними ознаками при РХП є незадоволення власною вагою та формою тіла, цілеспрямова­ний конт­роль калорійності та кількості їжі, маси та розмірів тіла, максимальне зосеред­жен­ня на досягненні бажаної ваги. Ще одним сигналом, що може свідчити про це захворювання, є складність у виконанні повсякденних обов’язків, робочих завдань, підтриманні соціальної взаємодії через наявність певних харчових звичок і ритуалів. Значна ­частина життя пацієнта з РХП, як правило, зосереджена ­навколо їжі, ­сорому і конт­ролю. ­Порушення функціонування різних органів і систем є небезпечним ­сигналом, що ­сповіщає про необхідність ­негайного звернення до фахівців.

Якщо відзначається порушення менструального циклу, непритомність, запаморочення, труднощі з концентрацією уваги, постійна мерзлякуватість, стоматологічні проблеми, сухість шкіри, ­випадіння волосся та ламкість нігтів, поява ­пушкового волосся на тілі, порушення функціонування імунітету або ­пожовтіння шкіри, слід наполегливо рекомендувати лікування. Адже впливаючи на фізичне здоров’я, РХП позначаються і на роботі головного мозку. ­Результати відповідних досліджень демонструють ­високий рівень коморбідності цих розладів з іншими психічними порушеннями, ­зокрема з великим депресивним розладом і високим ­суїцидальним ризиком.

Сьогодні у суспільстві панує думка, що на РХП страждають лише жінки. Насправді розлади зазначеної групи вражають і чоловіків, і жінок, і хлопчиків, і дівчаток. ­Історично склалося, що РХП у чоловіків завжди були недостатньо діаг­ностовані, непереконливо розпізнані та часто недооцінені. Думки, що ці розлади є «жіночою проблемою/хворобою» — це лише частина стигми, з якою стикаються ­особи ­сильної статі. Чоловікам може знадобитися кілька місяців або років, щоб вони визнали свій стан таким, що відпові­дає критеріям РХП. Здебільшого вони намагаються приховувати ці ­симптоми від інших ­через страх негативної реакції — бути висміяними, засудженими чи неправильно зрозумілими. Вони можуть не звертатися за належною допомогою доти, доки не досягнуть кризового ­стану або помітного погіршення стану здоров’я. Ізоляція серед постраждалих від РХП є поширеним явищем. ­Намагаючись ­зрозуміти та/або підтримати ­чоловіка з РХП, слід ­пам’ятати, що ознаки цих розладів в осіб чоловічої статі можуть мати певні особливості. Є чинники ризику, що більш «прита­манні чоловікам», про які варто знати. Однак щодо лікування та відновлення нині не існує медичних рекомендацій, розроб­лених спеціально для ­осіб чоловічої статі, які страждають на РХП. Під час діагностики захворювання необхідно пам’ятати про атипові його форми, а також про те, що зазначені розлади можуть розвиватися незалежно від віку, типу тіла або статі.

Підготувала Тетяна Ільницька

nn20_1_67_sh.jpg

 

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски поточного року

5 (116)

Зміст випуску 5 (116), 2020

  1. Т. О. Скрипник

  2. Н.А.Науменко, В.И. Харитонов

  3. Ю. А. Крамар

  4. В.И.Харитонов, Д.А. Шпаченко

  5. Н.В. Чередниченко

  6. Ю.О. Сухоручкін

  7. Ю. А. Крамар

  8. Н. К. Свиридова, Т. В. Чередніченко, Н. В. Ханенко

  9. Є.О.Труфанов

  10. Ю.О. Сухоручкін

  11. О.О. Копчак

  12. Ю.А. Крамар

4 (115)
3 (114)
1
2 (113)
1 (112)