Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися-
Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера
-
Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику
-
Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів
-
Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги
-
Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Алгоритм комплексного лікування нейропатичного болю
-
Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?
Алгоритм комплексного лікування нейропатичного болю
Зміст статті:
- Клінічна оцінка нейропатичного болю
- Мультидисциплінарний підхід
- Фармакотерапія нейропатичного болю
- Лікування другої лінії
- Лікування третьої–п’ятої ліній
- Висновки
Нейропатичний біль через ураження або дисфункції нервової системи чинить суттєвий вплив на якість життя й добробут пацієнтів і призводить до економічного навантаження на суспільство. Консенсусу щодо оптимальних методів терапії хронічного нейропатичного болю наразі не досягнуто. До вашої уваги представлено огляд статті D. Bates et al. «A Comprehensive Algorithm for Management of Neuropathic Pain», опублікованої у виданні Pain Medicine (2019; 20: S2–S12), де на підставі структурованого терапевтичного підходу автори розробили алгоритм комплексного лікування пацієнтів із нейропатичним болем для лікарів первинної ланки.
Поширеність нейропатичного болю (НБ) у загальній популяції коливається від 1 до 7–8 % (Bouhassira etal., 2008; Dieleman etal., 2008). З огляду на такі клінічні стани, як цукровий діабет (26 %), оперізувальний лишай (19 %) і постхірургічний біль (10 %), частота захворюваності є значно вищою (NICE, 2013). Узагальнено НБ можна розділити на дві категорії: біль периферичної та центральної етіології (Hansson, 2002). До першої належить біль за діабетичної полінейропатії, периферичної нейропатії внаслідок хіміотерапії, корінцевий біль та постхірургічний хронічний НБ. Причинами центрального НБ є розсіяний склероз, інсульт, травми спинного мозку, постгерпетична невралгія, комплексний регіонарний больовий синдром і невралгія трійчастого нерва.
Клінічна оцінка нейропатичного болю
вгоруВикористання валідованих опитувальників є найпростішим способом для виявлення НБ і визначення його впливу на пацієнта. Серед найпоширеніших інструментів — опитувальник PainDetect; діагностичний опитувальник щодо виду болю, який містить чотири запитання (DN4); Лідська шкала оцінювання нейропатичного болю (LANSS) (Freynhagen etal., 2006). Для встановлення інтенсивності НБ застосовують числову рейтингову шкалу болю (NRS) та/або візуальну аналогову шкалу (ВАШ) (Farrar etal., 2001). Наслідки впливу НБ на якість життя пацієнтів можна визначити за допомогою: індексу обмеження життєдіяльності через біль (PDI); шкали депресії Бека (BDI); тесту для оцінювання депресії, тривоги та стресу (DAST); госпітальної шкали тривоги й депресії (HADS) тощо (Langley etal., 2013; Cruccu etal., 2017; Bjelland etal., 2002). Також стан пацієнтів аналізують із використанням шкали катастрофізації болю (PCS), опитувальника стратегій подолання болю (PCI) та шкали Тампа для оцінювання кінезіофобії, а також короткого опитувальника для оцінювання болю (BPI), європейського опитувальника для оцінювання якості життя за п’ятьма категоріями (EQ-5D) і короткого опитувальника для оцінювання якості життя пацієнта (SF-36) (Roelofs etal., 2011; Jensen etal., 1995).
Фізикальне обстеження пацієнта щодо розвитку НБ має охоплювати оцінку тонусу, сили, рефлексів, відчуттів і вазо-/судомоторної активності (Cruccu, Truini, 2009; Wasner, 2010). Пацієнт із НБ зазвичай демонструє зниження чутливості до деяких сенсорних модальностей (температура, смак, звук, тиск) і повідомляє про біль у відповідь на інші подразники (Haanpää etal., 2009). Жодна ознака чи дані фізикального обстеження не дають змоги чітко діагностувати НБ. Важливо виконати ретельне всебічне оцінювання стану пацієнта для встановлення фактичної наявності НБ за неоднозначних симптомів чи станів. Якщо є підозра на ураження нервової системи, доцільно провести електронейроміографію та дослідження нервової провідності. Коли отримані результати не дають змоги встановити чіткий діагноз, може знадобитися консультація лікаря-невролога чи детальніше обстеження за допомогою методу кількісного сенсорного тестування. Магнітно-резонансну томографію або біопсію шкіри застосовують для виявлення ураження центральної нервової системи чи нейропатії дрібних волокон відповідно.
Мультидисциплінарний підхід
вгоруЯк зазначено в низці рекомендацій, мультидисциплінарний підхід під час ведення осіб із НБ є ключовим (NICE, 2013, 2018; Haanpää etal., 2009; Dworkin etal., 2010). Нефармакологічні та неінвазивні методи лікування, зокрема психотерапію, фізіотерапію, фізичні вправи й масаж, на думку авторів, слід розпочинати на ранній стадії НБ для зменшення вираженості таких станів, як депресія, тривожність, катастрофізація болю, порушення сну тощо (Shaygan etal., 2018).
Якщо протягом 6–8 тижнів не вдалося досягти адекватного полегшення болю, необхідно ініціювати фармакотерапію першої лінії.
Фармакотерапія нейропатичного болю
вгоруЕфективними препаратами першої та другої ліній при НБ є трициклічні антидепресанти (ТЦА), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну (СІЗЗСН), габапентиноїди, трамадол, лідокаїн та капсаїцин (NICE, 2013; Finnerup etal., 2015; Sumitani etal., 2018; Attal etal., 2010; Mu etal., 2017). Варто пам’ятати, що застосування більшості з них пов’язане з розвитком побічних ефектів.
Залежно від призначеного лікування, рекомендовано оцінити ефективність інтервенцій упродовж 3–8 тижнів із проміжним аналізом усередині періоду. Якщо не вдається досягти суттєвого полегшення болю, або ж у пацієнта розвинулися небажані реакції за використання медикаментозних засобів, слід скоригувати дозування, спробувати альтернативні фармакологічні методи чи комбіновану терапію або розглянути можливість проведення нейростимуляції.
Лікування першої лінії
Трициклічні антидепресанти. Це одна з найкраще вивчених груп антидепресантів для лікування НБ першої лінії, ефективність яких було доведено за периферичної нейропатії, постгерпетичної невралгії, НБ після ушкодження спинного мозку й обмежену дію при радикулопатії, інфікуванні ВІЛ та індукованій хіміотерапією периферичній нейропатії (NICE, 2013; Dworkin etal., 2010; NHMRC, 2018). Знеболювальний ефект ТЦА, на думку вчених, ймовірно, зумовлений пригніченням зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (Obata, 2017). Однак ці препарати також блокують канали гістаміну, адреналіну, ацетилхоліну та натрію, чим пояснюється широкий профіль їхніх побічних ефектів (Jensen etal., 2009).
СІЗЗСН. У низці міжнародних рекомендацій СІЗЗСН зазначені як препарати першої лінії терапії НБ (NICE, 2013; Finnerup etal., 2015). Найбільш вивченими є дулоксетин та венлафаксин, що чинять низхідний інгібувальний вплив шляхом блокування зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (Muet al., 2017). Ці препарати дієві за діабетичної полінейропатії, болісної периферичної нейропатії та, за останніми даними, — і за центрального НБ, вторинного щодо розсіяного склерозу (Attal etal., 2010; Brown etal., 2015). Також продемонстровано клінічну користь СІЗЗСН при остеоартриті, хронічному болю в попереку, фіброміалгії, депресії (Sumitani etal., 2018).
Габапентиноїди. До цієї групи препаратів належать габапентин та прегабалін. Вони являють собою протисудомні засоби, які діють шляхом блокування пресинаптичних α2-δ-кальцієвих каналів дорсального рогу й інгібують вивільнення нейротрансмітерів (Muet al., 2017; Luo etal., 2001). Так, відповідно до настанов багатьох міжнародних товариств, габапентин і прегабалін є препаратами першої лінії для лікування НБ (Finnerup etal., 2015; Moulin etal., 2007). Ці лікарські засоби продемонстрували ефективність за постгерпетичної невралгії та діабетичної полінейропатії (Irving etal., 2009; Jensen etal., 2009).
Відомо, що застосування прегабаліну перевершує плацебо у межах терапії травм спинного мозку, але доказові дані щодо інших нейропатичних больових станів є слабкими (Vranken etal., 2008; Wiffen etal., 2017).
У дослідженні N. B. Finnerup etal. (2015), де вивчали ефективність прегабаліну, сумарний показник NNT (кількість пролікованих пацієнтів зі зменшенням інтенсивності болю на 50 % або збільшенням на 30 % оцінки пацієнтом значущого полегшення болю) за даними 25 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) становив 7,7; NNH (кількість пролікованих пацієнтів на один випадок припинення дослідження через несприятливі наслідки) — 13,9. Виявлено кращу відповідь пацієнтів у разі застосування дозування препарату 600 мг/добу, ніж 300 мг/добу. За використання прегабаліну спостерігали зменшення витрат на лікування, а також витрат, не пов’язаних із медичними послугами, порівняно із застосуванням габапентину за периферичного НБ (Sicras-Mainar etal., 2018; Igarashi etal., 2015). Ефективність габапентиноїдів, як зазначають автори, слід аналізувати за 4–6 тижнів у разі призначення максимально переносимого дозування впродовж двох тижнів (Baron etal., 2010; Dworkin etal., 2010). Серед найпоширеніших небажаних явищ: сонливість, швидка стомлюваність, запаморочення, набряки нижніх кінцівок (Wiffen etal., 2017).
Топічні засоби
За даними низки настанов, препарати для місцевого застосування можуть бути дієвими при НБ, але відповідно до алгоритму лікування вони є препаратами першої лінії лікування, так і такими, що не дають ефекту (Finnerup etal., 2015; Sumitani etal., 2018). Лідокаїн рекомендований як засіб першої або другої ліній терапії постгерпетичної невралгії (Muet al., 2017; NHMRC, 2018). Однак за постхірургічного НБ та діабетичної полінейропатії з аллодінією або гіпералгезією, як зазначають дослідники, він неефективний (Cheville etal., 2009; Ho etal., 2008). Стандартний випробувальний період дії лікування має становити три тижні. Капсаїцин за високої концентрації (8 %) є засобом третьої та четвертої ліній, а також альтернативним методом при вогнищевому НБ для пацієнтів, які не бажають використовувати пероральні препарати чи не переносять їх (Anand etal., 2011). Застосування капсаїцину асоційоване з болісними відчуттями на початковому етапі, а його ефективність залежить від регулярного послідовного приймання (Jorge etal., 2010). Є дещо обмежені доказові дані щодо ефективності кетаміну, амітриптиліну, диклофенаку та клонідину для місцевого використання. Кетамін у концентрації 10 % ефективний при комплексному регіонарному больовому синдромі, тоді як нижчі дозування препарату не є дієвішими за плацебо при постгерпетичній невралгії та діабетичній полінейропатії (Barros etal., 2012; Mahoney etal., 2012). Диклофенак може зменшити печіння за постгерпетичної невралгії та комплексного регіонарного больового синдрому, проте не чинить вплив на інші ознаки НБ (Ahmed etal., 2015). Клонідин має обмежений ефект, зменшуючи біль до 30 % за діабетичної полінейропатії (Wrzosek etal., 2015).
Лікування другої лінії
вгоруНині немає єдиного препарату, ефективного для всіх пацієнтів із НБ. Зменшення інтенсивності болю зазвичай часткове, а небажані реакції обмежують переносимість лікування (Dworkin etal., 2010). Близько 45 % осіб із НБ використовують два та більше лікарських засобів для полегшення болю (Tarride etal., 2006). У низці рекомендацій зазначено, що при супутньому застосуванні ліків ефективність терапії може підвищитися, а вираженість побічних явищ — зменшитися завдяки зниженню дозувань (Finnerup etal., 2015; Mu etal., 2017; NHMRC, 2018). Як зазначено у дослідженні Gilron etal. (2009), комбінування нортриптилін + прегабалін ефективніше щодо полегшення болю за діабетичної полінейропатії, ніж монотерапія. Комбіноване лікування іміпраміну та прегабаліну зменшувало вираженість болю за середнього зниження на два бали (31 %) оцінки за шкалою NPRS порівняно з монотерапією, однак небажані реакції виникали частіше (Holbech etal., 2015). У більшості рекомендацій трамадол позиціонують як засіб лікування другої лінії, проте він є препаратом першої лінії за гострого та асоційованого з онкозахворюваннями НБ, періодичних загострень болю тощо (Sumitani etal., 2018; Mu etal., 2017; Arbaiza etal., 2007). Тапентадол належить до терапії третьої чи четвертої ліній, зокрема продемонстровано його певну ефективність щодо діабетичної полінейропатії (Schwartz etal., 2011).
Лікування третьої–п’ятої ліній
вгоруЯк зазначають науковці, у пацієнтів із непереносимістю терапії першої чи другої ліній або тих, хто не отримує адекватного полегшення болю, можливо розглянути застосування СІЗЗС, протисудомних засобів, як-от ламотриджин, карбамазепін, топірамат, вальпроат натрію, та антагоністів N-метил-D-аспартатних рецепторів (Dworkin etal., 2010). Однак, відповідно до оновлених настанов Міжнародного конгресу Спеціальної групи з вивчення проблем нейропатичного болю (NeuPSIG), доказова база цих методів є непереконливою (Finnerup etal., 2015). Наразі бракує чітких рекомендацій щодо застосування згаданих засобів в умовах первинної медичної допомоги (NICE, 2013).
Згідно з рекомендаціями міжнародних організацій, як-от Американське товариство з дослідження болю (APS), Американське товариство інтервенційних спеціалістів з болю (ASIPP), терапія третьої лінії у пацієнтів із НБ різного типу залучає інтервенційні методи, серед яких епідуральні ін’єкції, імпульсне радіочастотне лікування, блокада симпатичного нерва та адгезіоліз (Dworkin etal., 2016; Manchikanti etal., 2013; Chang, 2018; O’Connell etal., 2016). Розглянути можливість використання цих процедур, якщо не вдалося досягти адекватного полегшення болю при лікуванні першої та другої ліній, або перш ніж перейти до нейростимуляції. Слід пам’ятати, що всі інтервенційні методи терапії обмежені конкретними показаннями.
Відповідно до рекомендацій Національного інституту охорони здоров’я і клінічного вдосконалення Великої Британії (NICE) та Європейської федерації неврологічних товариств (EFNS), нейростимуляція належить до терапії четвертої лінії для пацієнтів із НБ (Muet al., 2017; Cruccu etal., 2007).
Цю процедуру слід застосовувати перед призначенням опіоїдів у низьких дозуваннях, якщо не вдалося досягти полегшення болю за консервативного, фармакологічного та інтервенційного лікування. У пацієнта має бути підтверджений діагноз НБ тривалістю понад шість місяців, оцінка болю ≥ 5/10 балів і відсутність відповіді на належне лікування чи на інші методи. NeuPSIG надає рекомендацію слабкої сили щодо користі стимуляції спинного мозку за синдрому невдало оперованого хребта з радикулопатією та комплексним регіонарним больовим синдромом, а за постгерпетичної невралгії, діабетичної полінейропатії, ушкоджень спинного мозку та післяінсультного болю доказові дані дієвості цього методу є непереконливими (Dworkin etal., 2013). Хоча у настановах NICE (2018) стимуляція спинного мозку рекомендована як метод лікування хронічного НБ.
Пероральні опіоїди у низьких дозах слід застосовувати як засіб п’ятої лінії терапії через обмежену тривалість їхньої дії та значний ризик розвитку побічних реакцій. Варто почати з препаратів негайного вивільнення і далі титрувати дозування до мінімально ефективного. Потім пацієнта перевести на опіоїди сповільненого вивільнення (Finnerup etal., 2015; Sumitani etal., 2018; Mu etal., 2017).
Таргетна терапія
У разі застосування таргетної терапії ефективність препаратів суттєво підвищується, що уможливлює зниження його дозування (Hayek etal., 2015). Натепер морфін і зиконотид — єдині препарати, затверджені Управлінням із контролю за якістю харчових продуктів та медичних препаратів США (FDA). Рекомендації щодо використання таргетної терапії варіюють. NeuPSIG оцінює наявні дані щодо ефективності цього методу як непереконливі (Dworkin etal., 2013).
APS зазначає, що доказової бази для встановлення переваг інтратекального лікування опіоїдами чи іншими засобами в разі розвитку нерадикулярного болю недостатньо (Chou etal., 2009). Як вважає ASIPP, застосування інтратекальних інфузійних насосів можливе за неонкологічного болю, що важко піддається терапії, або за наявності післяопераційного синдрому (Manchikanti etal., 2013). Також таргетну терапію рекомендовано використовувати у пацієнтів із болем, рефрактерним до раніше застосовуваних лікувальних методів (Deer etal., 2017). Особи з локалізованими больовими відчуттями, імовірно, демонструють кращу відповідь на таргетну терапію, тоді як за дифузного болю відповідь є обмеженою. Це пов’язано з недостатнім проникненням ліків до спинномозкової рідини.
Висновки
вгоруНейропатичний біль є виснажливим видом больових відчуттів, що важко діагностується та частково піддається лікуванню. Для досягнення зменшення вираженості НБ і підвищення якості життя пацієнтів необхідне застосування міждисциплінарного структурованого поетапного підходу.
Отже, дотримання покрокового алгоритму лікування під час ведення осіб із НБ є дуже важливим та допоможе клініцистам призначати таким пацієнтам оптимальну терапію.
Підготувала Олена Коробка
Наш журнал
у соцмережах:
Думки експертів
Випуски за 2020 Рік
Зміст випуску 10 (121), 2020
Зміст випуску 9 (120), 2020
Зміст випуску 8 (119), 2020
-
Інклюзивна освіта дітей з розладом із дефіцитом уваги та гіперактивністю
-
Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією
-
Від професійного вигорання до залученості медичного персоналу
-
Вплив антидепресивної терапії на функціональну здатність пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Клінічні настанови щодо лікування депресії із супутніми психічними захворюваннями
-
Фармакологічні методи лікування пацієнтів із нейропатичним болем
Зміст випуску 7 (118), 2020
Зміст випуску 6 (117), 2020
Зміст випуску 5 (116), 2020
-
Випадок коморбідності розладу аутистичного спектра і лобної епілепсії: поліморфізм клінічних ознак
-
Когнитивные и поведенческие нарушения у детей с эпилептическим статусом медленного сна
-
COVID‑19 у пацієнта з розсіяним склерозом: чи відіграє імуносупресія захисну роль?
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Лікування пароксизмальної симпатичної гіперактивності, асоційованої з крововиливом у таламус
-
Помилковий діагноз хвороби Паркінсона у пацієнта із тривожно‑депресивним розладом
-
Можливості та перспективи застосування фармакотерапії у пацієнтів із розладами аутистичного спектра
-
Коморбідність посттравматичних стресового і обсесивно‑компульсивного розладів
-
Терапевтична ефективність терифлуноміду в пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом
-
Розсіяний склероз в Україні: персоналізована стратегія лікування
-
Суїцидальна поведінка та самоушкодження: організаційні заходи
Зміст випуску 4 (115), 2020
-
Діагностування біполярних афективних розладів відповідно до МКХ‑11: поточний стан та переваги
-
Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне
-
Методологія навчання лікарів у процесі безперервного професійного розвитку
-
Надання допомоги пацієнтам зі спінальною м’язовою атрофією в умовах пандемії COVID‑19
-
Ведення пацієнтів із панічним розладом у межах первинної медичної допомоги
-
Настанови щодо скринінгу та лікування депресії у пацієнтів із гострим коронарним синдромом
Зміст випуску 3 (114), 2020
-
Ведення пацієнтів з епілепсією під час спалаху коронавірусної хвороби
-
Сучасні можливості застосування топірамату як протиепілептичного препарату із широким спектром дії
-
Психологічні наслідки перебування в умовах карантину та шляхи збереження психічного здоров’я
-
Tривога у пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями
Зміст випуску 2 (113), 2020
Зміст випуску 1 (112), 2020
-
Дев’ять аспектів щодо маси тіла пацієнта та розладів харчової поведінки
-
Сприятливий вплив холіну альфосцерату щодо поліпшення когнітивного функціонування
-
Реттоподобное поведение у ребенка с выявленной мутацией гена ADSL
-
Критерії визначення резистентної до терапії біполярної депресії
-
Ефективність паліперидону пролонгованого вивільнення при лікуванні шизофренії
-
Настанови щодо ведення пацієнтів із невралгією трійчастого нерва
Зміст випуску 1, 2020
-
Як упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Ефективність антипсихотичних засобів щодо поведінкових симптомів при хворобі Альцгеймера
-
Заміщення оригінальних протиепілептичних препаратів генеричними: як діяти лікареві-практику
-
Фармакологічні методи лікування апатії за нейродегенеративних розладів
-
Фармакотерапія депресії у межах надання паліативної допомоги
-
Як допомогти дітям упоратися зі стресом підчас спалаху коронавірусної хвороби (covid-19)
-
Нейрохірург Генрі Марш: чи справді штучний інтелект є загрозою людству?
Випуски поточного року
Зміст випуску 6 (161), 2025
-
Вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей і підлітків
-
П’ять порад батькам, як знизити вплив соціальних мереж на дитину / підлітка
-
Минуле та сьогодення Української протиепілептичної ліги: тридцять років складного та успішного шляху
-
Діагностична цінність клінічного оцінювання когнітивних функцій
-
Вплив війни на психічне здоров’я молоді: роль резилієнсу та психологічних інтервенцій
-
Фармакотерапія пацієнтів із деменцією: первинна ланка медичної допомоги
-
Методичні рекомендації щодо профілактики професійного вигоряння медичних працівників
Зміст випуску 5 (160), 2025
-
Поліпшення психологічного стану населення в умовах довготривалої війни
-
Ефективність поетапної програми психологічних втручань для мігрантів
-
Альтернативний підхід до терапії тривожних розладів: важливість правильного титрування дози
-
Аналіз ефективності фармакотерапії депресії у жінок дітородного віку
-
Модель поетапного лікування пацієнтів із ноцицептивним болем
Зміст випуску 4 (159), 2025
-
Психіатрія способу життя: нові горизонти для психічного здоров’я
-
Поліпшення функціонування як ключова мета лікування пацієнтів із великим депресивним розладом
-
Розлади харчової поведінки: серйозність проблеми та сучасні підходи до її вирішення
-
Антидепресант із мультимодальною дією: можливості застосування міансерину в клінічній практиці
-
Сучасні підходи до діагностування та лікування пацієнтів із кататонією
-
Фармакологічне лікування пацієнтів із шизофренією та пов’язаними з нею психозами
Зміст випуску 3 (158), 2025
-
Всесвітній день поширення інформації про аутизм: спростовуємо поширені міфи
-
Резистентна до лікування депресія: можливості аугментації терапії
-
Фармакотерапія тривожних розладів і нейропротекція: альтернатива бензодіазепінам
-
Лікування пацієнтів підліткового віку із шизофренією: ефективність і безпека антипсихотичної терапії
-
Лікування депресії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця або ризиком її розвитку
-
Профілактична фармакотерапія епізодичного мігренозного головного болю в амбулаторних умовах
-
Стратегії зниження дозування бензодіазепінів: коли ризики переважають користь
Зміст випуску 1, 2025
-
Когнітивні порушення судинного генезу: діагностування, профілактика та лікування
-
Лікування ажитації за деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера
-
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
-
Перспективи застосування препаратів на основі рослинних компонентів для лікування депресії
-
Застосування диклофенаку за неврологічних станів: перевірена ефективність і пошук нових підходів
-
Постінсультний емоціоналізм: патофізіологія, поширеність та лікування
Зміст випуску 2 (157), 2025
-
Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи
-
Важливість співвідношення «доза-ефект» при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів
-
Медикаментозний паркінсонізм: причини, наслідки та шляхи уникнення
-
Фармакотерапія пацієнтів із шизофренією: важливість поліпшення рівня соціальної залученості
Зміст випуску 1 (156), 2025
-
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
-
Лікування депресії в літніх пацієнтів: вплив на патофізіологію розладу, ефективність та безпека
-
Нестероїдні протизапальні препарати: багаторічний досвід та особливості застосування
-
Фармакотерапія великого депресивного розладу: пошук антидепресантів з оптимальною ефективністю
Розсилка
Будьте в курсі останніх оновлень – підпишіться на розсилку матеріалів на Ваш e-mail
Підписатися