Пандемія COVID‑19: ​вплив на психічне здоров’я населення


Попри те, що віруси, які викликають застуду та грип, здавна впливали на життя людства, поява нового коронавірусу SARS-CoV-2 (збудник COVID-19) призвела до ситуації, наслідки якої ніхто не міг навіть уявити. Надзвичайна контагіозність SARS-CoV-2 зумовила запровадження карантинних заходів, наслідками яких у світі стали не лише економічні втрати, негативний вплив на бізнесову та соціальну сфери діяльності, порушення плину повсякденного життя людей, а і криза психічного здоров’я. Тому поряд із необхідністю дбати про фізичний стан, слід навчитися підтримувати і своє психічне здоров’я.

Спалах коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої новим штамом вірусу SARS-CoV-2, призвів до безпрецедентної кризи світового ­масштабу в усіх сферах життєдіяльності людства.

Голова Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Тедрос Гебреєсус у промові на прес-брифінгу в Женеві, що відбувся 22 серпня 2020 р., назвав ­нинішню пандемію «кризою, що випадає раз на сто років» і порівняв її з епідемією «іспанського грипу» 1918 р., від якого померло близько 50 млн людей. Він зазначив, що «іспанку» вдалося подолати за два роки, нинішній же пандемії можливо покласти край ще швидше, але тільки за умови об’єднання зусиль усієї світової спільноти. У будь-­якому разі найближчим часом кожен із нас відчуватиме вплив поширення COVID-19. ­Застережні заходи — масковий режим, дотримання фізичної дистанції, ретельне миття рук, використання антисептиків тощо — мають ­допомогти уникнути зараження SARS-CoV-2. Але, окрім прямого впливу на фізичне здоров’я мільйонів осіб, спалах корона­вірусної хвороби становить значну загрозу психічному здоров’ю людей в усьому світі.

Китай став першою країною, яка постраждала від COVID-19, тож на підставі спостережень у цій країні учені зробили перші висновки щодо впливу пандемії на суспільство, зокрема й на стан ментального здоров’я. Так, за свідченнями науковців, низка унікальних характеристик нинішньої епідемії в поєднанні з управлінською політикою призвели до загострення кризи психічного здоров’я населення (Dong and Bouey, 2020).

По-перше, багато жителів Китаю досі пам’ятають спалах тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS) 2003 р. і його вплив на суспільне життя та ­економіку ­краї­ни (Bouey, 2020). До того ж збудник COVID-19 є більш контагіозним, а рівень летальності (2,3 %) значно вищий, аніж для сезонного грипу (China CDC Weekly, 2020). Невизначений інкубаційний період, ймовірність безсимптомного перебігу, невідомі довготривалі наслідки породжують додатковий страх і тривогу. По-друге, початкове зани­ження рівня тяжкості епідемії урядом ­порушило довіру громадськості до прозорості та компетенції їхніх рішень. По-третє, ­масштабні карантинні заходи у всіх вели­ких містах, які суттєво обмежили можливості жителів пере­суватися за межами власних будинків, мали негативний психосоціальний вплив (Brooks etal., 2020). По-четверте, повідомлення про дефіцит медичних засобів захисту та недостатню кількість медичного персоналу зумовило величезне ­занепокоєння у всій країні. Зрештою, виник феномен, який ВООЗ у лютому 2020 р. назвала «інфодемією»: значна кількість ­помилкової інформації в соціальних мережах та інших джерелах ­спровокувала серйозний ризик для психічного здоров’я населення під час кризи (WHO, 2020).

Як і під час спалахів SARS (2003) і вірусу Ебола (2014), узагальнений страх та викликана ним надмірна реакція серед населення перешкоджали конт­ролю інфекції (Person etal., 2004; Shultz etal., 2016). Крім того, спостерігалося (і донині є) описане раніше явище: серед осіб із високим ризиком захворіти на COVID-19 (особливо в медичних працівників, що перебувають на «передовій» боротьби з хворобою), а також у тих, хто вижив після захворювання, значно зростала частота розвитку ­психічних розладів, таких як депресія, тривожні розлади і пост­травматичний стресовий розлад (Mak etal., 2009).

На підставі узагальнення недавнього досвіду Національна комісія з охорони здоров’я Китаю вже 26 січня 2020 р. опублікувала настанови щодо екстрених психологічних кризових втручань для зменшення психо­соціальних наслідків спалаху COVID-19 (National Health Commission of China, 2020). Власне, у ­документі визна­чено, що заходи з подолання психологічної ­кризи мають бути ­частиною реа­гування системи охорони здоров’я на спалах COVID-19 на всіх рівнях, а втручання — диференційо­ваними. У країні було ­сформовано ­відповід­ні групи з надання психологічної допомоги на чолі з ­психіатрами та працівниками сфери охорони психічного здоров’я, а також відкрито «гарячі лінії» психо­логічної ­підтримки. ­Зокрема, ключові цілі такого втручання окреслили для шести груп населення:

1) пацієнти із підтвердженим діагнозом COVID-19;

2) особи, які обстежуються для підтверд­жен­ня ­діагнозу;

3) медичні працівники;

4) особи, що безпосередньо контактують із ­пацієнтами;

5) ті, хто захворів на COVID-19 і відмовляються від медичної допомоги;

6) усі, хто може інфікуватися (загальна популяція).

Розроблення цих настанов є підтверд­жен­ням ­визнання суспільних потреб у підтримці психічного здоров’я населення під час пандемії коронавірусної хвороби. На ­думку фахівців, уряди країн світу мають враховувати потреби громадського психічного здоров’я, ­розробляючи та впроваджуючи узгоджені стратегічні плани для їх ­задоволення під час пандемії COVID-19. Нині вчені інтенсивно досліджують дані щодо психологічних реакцій на ­початковій стадії пандемії COVID-19 серед загальної ­популяції, ­медичних працівників і пацієнтів (Talevi etal., 2020).

Експерти вказують на необхідність приділяти ­особливу ­увагу групам, які можуть потребувати індивідуальних втручань, як-от особи з наявними психіатричними ­станами, вагітні жінки, ув’язнені, трудові мігранти та студен­ти, які перебувають в інших країнах (Liand Zhang, 2020; Rashidi Fakari and Simbar, 2020; Liebrenz etal., 2020; Liem etal., 2020; Zhai and Du, 2020).

Так, згідно з першими результатами дослід­жен­ня впливу пандемії COVID-19 на психічне здоров’я населення, яке проводять фахівці Університету Чепмена (Каліфорнія, США) із залученням 4 тис. 149 учасників, 61 % респондентів ­мають високий рівень стресу, а 45 % повідомляють, що «почуваються пригніченими або відчувають безнадійність» (Chapman Mental Health Study, 2020). Реакція бага­тьох ­людей полягає в тому, що вони починають їсти ­більше шкідливої їжі (41 %), менше займатися спортом (35 %) і шукають заняття, які дають змогу відволіктися, наприклад, ­дивляться телевізор, займаються садівництвом та присвячують час хобі (69 %); 54 % заявили, що занадто стурбовані пандемією COVID-19, і лише 17 % ­вважали, що занепо­коєння щодо вірусу є «надмірним».

Доктор Д. Фредрік, один з авторів згаданого дослід­жен­ня, зазначив, що в умовах карантину також почастішали прояви расизму, зокрема погрози фізичної розправи з ­особами інших етнічних груп.

Ще одна авторка цього дослід­жен­ня, докторка Б. Дженкінс, повідомила, що в 45 % респондентів умови карантину породжували відчуття «потрапляння у домашню пастку» і в такій ситуації вкрай важливим є ­спілкування. Зокрема, 36 % опитаних зауважили, що отримані ними поради (як від фахівців, так і від друзів чи знайомих) ­допомогли поставитися до ситуації з розумінням і ­відчути більший комфорт. Б. Дженкінс акцентує, що ті особи, хто вживав заходів для поліпшення своєї ситуації та намагався «шукати щось хороше у тому, що відбувається», повідомляли про кращий стан психічного здоров’я. Натомість ті, хто намагався «уникнути неприємних почуттів», вживаючи алкоголь чи наркотичні речовини, мали тенденцію до погіршення психічного здоров’я. Сьогодні ­бракує єдиної стратегії, яка була б оптимальною для подолання стресових ситуацій, але, як наголошують ­експерти, правильним є орієнтуватися на форми здорового управління стресом: фізичні вправи, читання, хобі, медитація та позитивне спілкування.

Міністерство охорони здоров’я України ще 25 березня 2020 р. надало рекомендації щодо підтримки психологічного стану під час пандемії COVID-19. У документі зазначено, що «вірус паніки» страшніший за ­коронавірусну інфекцію. Тому, окрім підтримки фізичного здоров’я, фахівці радять попіклуватися і про свій психічний стан, щоб уникнути погіршення психологічного здоров’я. В разі ­появи страху спілкування з оточуючими, посилення замкнутості слід кооперуватися у невеликі групи і проводити час разом онлайн, організовуючи книжкові ­клуби, чемпіонати з настільних ігор, кіноперегляди тощо, ­уникаючи спілкування з людьми, які намагаються затягнути вас у вихор своїх деструктивних переживань. Слід розглянути можливість занять спортом у домашніх умовах, знайти нове хобі чи зайнятися самовдосконаленням (наприклад, пройти курс навчання онлайн). Тим, хто підпав під вплив «інфодемії» та постійно шукає в інтернеті інфор­мацію про симптоми COVID-19, «приміряючи» їх на себе, фахівці радять отримувати інформацію виключно від лікарів, не займатися самолікуванням, ретельно дотримуватися правил ­особистої гігієни та фізичного дистанціювання, відслідковувати дані статистики та оцінювати реальні ризики й варіанти розвитку подій.

«Проблеми психічного здоров’я, зокрема депресія і тривожні розлади, є однією з найбільших причин нещасть у нашому світі. Так, після десятиліть ­занедбаності й недостатнього інвестування в послуги з психічного здоров’я, пандемія COVID-19 зараз вражає сім’ї та громади з додатковим психічним стресом», — заявив генеральний сек­ретар Організації Об’єднаних Націй (ООН) Анто­ніо Ґутерріш (ООН, 2020). Десятки мільйонів ­людей нині стикаються з економічними потрясіннями, втративши або ризикуючи ­втратити свої доходи та ­засоби до існування через пандемію. Вплив економічного ­стресу, своєю чергою, може призвести до «смертей від відчаю» — само­губств. ­Через вимушену ізоляцію жінки також стикаються з підвищеним ризиком домашнього насильства і жорстокого повод­жен­ня. Теперішня криза ­позначається і на дітях — перерва в ­навчанні, напруження у сім’ї та ­непевність щодо майбутнього негативно відображаються на їхньому ­емоційному розвиткові. Хоча наразі ­допомоги та підтримки найбільше ­потребують саме медичні працівники, люди старшого віку, підлітки, ­молодь і ті, хто вже мав проблеми з психічним здоров’ям, а також особи, яких зачепила криза через пандемію. ­Експерти в галузі охорони здоров’я додають, що ­тривогу і невпев­неність у майбутньому спричиняють дезінформація і ­чутки про вірус. В ООН наголошують на необхідності запровадження заходів для захисту психічного здоров’я після років відсутності інвестицій у цій сфері.

Тож, за нинішніх складних умов важливо ­піклуватися як про фізичне, так і про психічне здоров’я, бути критичними до інформації у засобах масової інформації та підтримувати позитивний настрій доступними способами.

Підготувала Наталія Купко