Порівняння ефективності двох антидепресантів при лікуванні пацієнтів із помірним і тяжким великим депресивним розладом

Частота захворюваності на великий депресивний розлад є найвищою серед психічних захворювань. Він уражає всі верстви населення, зумовлюючи тягар для системи охорони здоров’я. Поширеність депресивних розладів у Південній Азії порівнянна зі світовою. Метою багатьох дослі­джень є порівняльне оцінювання ефективності різних антидепресантів, зокрема у представників різних етнічних груп. До вашої уваги представлено огляд публікації S. Raza et al. «Sertraline versus escitalopram in South Asians with moderate to severe major depressive disorder: (SOUTH-DEP) a double-blind, parallel, randomized controlled trial» видання Ann Med Surg (Lond) (2023 Sep 5; 85 (10): 4851–4859), присвяченої порівнянню ефективності та безпеки застосування сертраліну й есциталопраму при лікуванні жителів Південної Азії із помірним і тяжким великим депресивним розладом.

Великий депресивний розлад (ВДР) лідирує за частотою серед психічних розладів, охоплюючи всі верстви населення й завдаючи значної шкоди громадському здоров’ю та продуктивній здатності (Moussavi etal., 2007; Kessler etal., 2003). Для ВДР характерне ­постійний пригнічений настрій і втрата інтересу до звичної діяльності щонайменше впродовж двох тижнів, що супрово­джується зниженням апетиту, втомою, труднощами з концентрацією уваги, нездатністю заснути та почуттям безнадії (APA, 2010). Так, 2017 року ВДР було встановлено майже у 2 % населення світу (163 млн), який був більш поширений у промислово розвинених регіонах, ніж у країнах, що розвиваються (James etal., 2018; Kessler and Bromet, 2013). Найчастіше ВДР вражає осіб ­молодого віку (причому жінки страждають вдвічі частіше, ніж ­чоловіки), після болю в попереку він є другою основною причиною втрати років життя, скоригованих з урахуванням непрацездатності (APA, 2010; Kessler and Bromet, 2013; Vos etal., 2015). Лікування ВДР перед­бачає фармако­логічні й нефармакологічні методи (психо- і електро­судомну терапію, зважаючи на вподобання паці­єнта, наявність комор­бідних патологій і тяжкість захворю­вання (Karrouri etal., 2021).

Есциталопрам — антидепресант, який діє через селективне інгібування зворотного захоплення серотоніну. У контрольованих плацебо дослі­дженнях було встановлено, що есциталопрам є ефективним у початковій дозі 10 мг/добу, причому частота припинення лікування цим препаратом через побічні явища порівнянна з такою в контрольних групах (Karrouri etal., 2021).

Для визначення антидепресивної дії селективного ­інгібітора зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) сертраліну використовували контрольовані плацебо дослі­дження тривалістю 6 і 8 тижнів. Початкова доза сертраліну для лікування депресії становить 50 мг/добу. За висновками Національного інституту охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великої Британії (NICE, 2022), такі СІЗЗС, як есциталопрам, паро­ксетин і сертралін є на 50 % ефективнішими для ліку­вання помірної та тяжкої депресії, ніж плацебо.

Серед антидепресантів класу СІЗЗС есциталопраму притаманна найвища ефективність і переносимість. ­Зокрема, доза 10 мг/добу є ефективною і при її застосуванні немає істотних відмінностей щодо припинення ліку­вання через побічні явища порівняно з плацебо (Pastoor and Gobburu, 2014).

Рекомендований діапазон доз для сертраліну становить 50–200 мг/добу, за яких концентрація препарату в ­плазмі є максимальною без значущих побічних ефектів (DeVane etal., 2002).

За даними дослі­дження V. Patel etal. (2017), в учасників, які отримували сертралін або есциталопрам, фіксували однаковий ступінь редукції симптомів депресії. ­Підвищення дози сертраліну до 200 мг/добу з інтерва­лами не менше тижня може бути корисним для пацієнтів із ­депресією, які не відповідали на терапію за дози 50 мг/добу. Найчастіше, згідно з даними Інституту ­медичної статистики (IMS, 2017), лікарі призначають сертралін для лікування депресії у дозах ­понад 100 мг/добу (Patel etal., 2017).

Відповідно до оцінок Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже третина осіб із депресією мешкають у Південній Азії (Wang etal., 2021). Експерт із ­психічного здоров’я з лондонського Королівського коле­джу наголошує, що населення Південної Азії через релігійні та культурні особливості цього регіону часто не вважають психічне здоров’я медичною проблемою, називаючи це «забобонним переконанням». Дані дослі­дження 2010 року, виконаного в межах кампанії «Time to Change» («Час змін»), засвідчили, що жителі Південної Азії ­рідко обговорюють психічне здоров’я через ризик, який це може мати для їхньої репутації та статусу.

Мета дослі­дження S. Raza etal. полягала в тому, щоб визначити, чи є суттєва різниця щодо ­ефективності та пере­носимості застосування есциталопраму та сертраліну в представників популяції Південної Азії для лікування помірної тяжкості або тяжкого ВДР. Також дослідники ­визначали зміни щодо оцінювання депресії відповідно до показників за шкалою Монтгомері–Асберг для оцінювання депресії (MADRS) і за шкалою загального клінічного враження (CGI) у пацієнтів Південної Азії з помірною та тяжкою депресією. ­

Завдяки результатам цього дослі­дження було ­отримано цінну інформацію щодо ефективності та переносимості ­застосування сертраліну порівняно з есциталопрамом у представників південноазійської популяції пацієнтів із ВДР, яка недостатньо представлена в попередніх подіб­них дослі­дженнях. Використовуючи відповідні заходи для забезпечення адекватного приховування розподілу, було мінімізовано потенціал упере­дженості відбору під час розподілу учасників до груп лікування.

Дослідники з’ясовували, чи є значуща різниця щодо ефективності та переносимості перорального сертраліну (50–200 мг/добу) та пер­­орального есциталопраму (10 мг/добу), який пацієнти в Південній Азії приймали на ніч або вдень для ліку­вання середньої тяжкості та тяжкого ВДР (Chowdhary etal., 2016; Karasz etal., 2021). ­Зокрема, не виявлено відмінностей щодо ефективності для фіксованої дози есциталопраму 10 мг/добу та сертраліну з гнучким дозуванням 50–200 мг/добу. І есциталопрам, і сертралін у зазначених дозах учасники дослідження пере­носили добре.

Це одно­центрове подвійне сліпе рандомізоване контро­льоване плацебо дослі­дження в паралельних групах було про­ведене в лікарні Khan Research Laboratories (KRL), ­Ісламабад, Пакистан; загальний період становив 16 тижнів, ­короткий період — 8 тижнів. Дослі­дження охоплювало 744 пацієнтів із Південної Азії із середньотяжким та тяжким ВДР (за показниками MADRS), які дали ­згоду й відповідали критеріям включення.

Матеріали та методи

Критерії включення та виключення

До дослі­дження було залучено дорослих амбулаторних пацієнтів віком 20–80 років обох статей, у яких діагностовано ВДР відповідно до ­критеріїв ­Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів, п’ятої редакції (DSM-5), визначених у Корот­кому міжнародному нейропсихіатричному інтерв’ю (Asken etal., 2013; Sheehan etal., 1998).

Під час скринінгу і візитів для оцінювання вихідних показ­ників за шкалою MADRS учасники дослідження мали показник щонайменше 20 ­балів. Таке значення за MADRS ­охоплювало майже всіх учасників із помірною або тяжкою депре­сією, і виключало осіб без депресії / із легкою її формою (або зводило до міні­муму їхню кількість). Результати фізикального огляду, ­лабораторних тестів і електрокардіо­графії (ЕКГ) були в межах норми або мали клінічно незначущі відхилення від показників норми. В учасниць діто­родного віку мав бути негативний тест на вагітність; вони використовували призначені лікарем засоби контрацепції. ­Жінок-годувальниць не залучали до дослі­дження.

Із дослі­дження виключали осіб:

• із психічними розладами, відмінними від ВДР;
• будь-якими психотичними розладами (згідно з кри­те­ріями DSM-IV) в анамнезі, або з ­поточним діагнозом біполярного афективного розладу (БАР), шизо­френії, ­обсесивно-компульсивного розладу, за­трим­кою розумового розвитку або загаль­ним розладом психо­логічного розвитку;
• із зловживанням психоактивними речовинами або залежністю від них;
• суїцидальним ризиком або розладами особистості;
• які застосо­вували СІЗЗС упродовж останніх двох тижнів (­або останніх п’яти тижнів, якщо вони приймали флуоксетин);
• із показником за MADRS ≤ 19 балів.

Збір даних

Учасників дослідження рандомізували на дві групи: ­перша отриму­вала есциталопрам (10 мг/добу) із титруванням до максимальної дози 20 мг/добу; друга — сертралін (200 мг/добу) із застосуванням дизайну ­подвійного ­сліпого дослі­дження в паралельних групах і періодом ­подальшого ­спостереження до 16 тижнів (корот­кий ­період — 8 ­тижнів). Терапію сертраліном розпочинали з дози 50 мг/добу, яку можна було збільшувати на 50 мг/добу з тижневими інтер­валами залежно від клінічної ­потреби та переносимості нижчого рівня дози. Сертралін викорис­товували для підвищення рівня серотоніну в мозку, що сприяло поліп­шенню настрою.

Дизайн дослі­дження передбачав послідовність фаз для відповідних пацієнтів. Спочатку однотижневий сліпий ­період приймання плацебо учасниками, які відповідали необхідним критеріям. Ті, хто завершив цю фазу та продовжував відповідати вимогам для залучення до дослі­дження, у випадковий спосіб розподілили для приймання есциталопраму або сертраліну протягом 16 або 8 тижнів, згідно з дизайном подвійного сліпого дослі­дження. Задля дотримання такого дизайну учасники обох груп отримували капсули ідентичного вигляду.

Упродовж першого тижня лікування (згідно з подвійним сліпим дизайном) пацієнтів було проінструктовано щодо приймання по одній капсулі на добу з ­можливістю збільшення дози з тижневими інтервалами щонайбільше до чотирьох капсул на добу на розсуд дослідника, зважаючи на відповідь пацієнта та побічні явища.

Для ­пацієнтів, які отримували сертралін, кожна ­капсула ­містила 200 мг дослі­джуваного препарату; хто приймав есциталопрам — одна капсула містила 10 мг препарату, решта капсул — плацебо. Учасники мали приймати кап­сули один раз увечері, але за бажанням можна було пере­ходити на ранкове застосування. Прихильність до ліку­вання дослі­джуваним препаратом реєстрували під час усіх візи­тів після початкового. Учасники, які не пере­носили призначений препарат у мінімальній дозі, були виклю­чені з дослі­дження.

Було відібрано вибірку з 744 пацієнтів на підставі ­застосування калькулятора розміру вибірки RiskCalc (Sample size calculator for randomized controlled trials, 2023) для досягнення рівня статистичної значущості 0,05 і ­потужності 0,8. Цей розмір вибірки мав ­гарантувати, що будь-які спостережувані відмінності щодо ­результатів дослі­дження ­будуть статистично значу­щими та надій­ними.

Під час дослі­дження було заплановано візити учасників для початкового скринінгу, на вихідному рівні, а ­потім наприкінці дослі­дження. Візит на вихідному ­рівні від­бувся після завершення періоду введення плацебо. Якщо учасник передчасно вибував із дослі­дження, він отри­мував усі оцінки після його завершення. Дослідники ­оцінювали безпеку лікування під час усіх візитів, здійс­нювали моні­торинг життєво важливих показників, маси тіла, зважаючи на приймання будь-яких супутніх ліків і наявність ­будь-яких побічних явищ, про які спеціально ­опитували пацієнтів.

Фізикальні обстеження та лабораторні дослі­дження (гематологічні, хімічні та аналіз сечі) виконували для всіх пацієнтів під час ­скринінгу та наприкінці дослі­дження або після дострокового ­припинення участі в ньому. ЕКГ у 12 відведеннях, скринінг сечі на наркотичні речовини, тест на функцію щито­подібної залози та на вагітність (вміст хоріо­нічного гонадотропіну людини в сироватці крові) для ­жінок діто­родного віку виконували лише під час скринінгового ­візиту. Оцінювання ефективності ліку­вання ­передбачало визначення показників за MADRS та CGI на початку та наприкінці дослі­дження.

Учасники, які приймали як сертралін, так і есцитало­прам, досягали ремісії, і за терапії сертраліном вона була значуще більшою, ніж при лікуванні есциталопрамом. Резуль­тати оцінювали за шкалою CGI наприкінці дослі­дження. Переносимість оцінювали за частотою побічних реакцій в учасників кожної групи дослі­дження. Засіб, який суттєвіше поліпшував показники за шкалами CGI та MADRS, вважався кращим за ефективністю, тоді як препарат, приймання якого спричинювало найменшу кількість побічних реакцій, вважався кращим за переноси­містю.

Результати

Вихідні показники за шкалами MADRS і CGI

Подвійне сліпе рандомізоване контрольоване дослі­дження в паралельних групах налічувало 744 пацієнтів, які відповідали критеріям включення до дослі­дження. Учасники були рандомізовані або до групи застосування сертраліну, або есциталопраму. Дослідники вивчали ­зміну показників за MADRS і CGI порівняно з початковим рівнем, а також частоту побічних ефектів. Склад обох груп учасників був одна­ковим щодо статі (половина — ­чоловіки, половина — жінки).

Середній вік осіб, ­рандомізованих до групи ­приймання есциталопраму, становив 50,27 ± 14,02 року (­середнє значення ± стандартне відхилення), ­групи сертраліну — 48,49 ± 12,85 року. Початкові показ­ники за MADRS в обох групах були 28,2 ± 0,47 бала та 29,70 ± 0,46 бала ­відповідно, без ­варіабельності вихідних оцінок. Зміни показників за шкалами MADRS і CGI наприкінці дослі­дження були значущими лише для групи застосування сертраліну, тоді як для ­есциталопраму вони залишалися статистично незначущими.

Терапія обома препаратами сприяла досягненню ремісії у понад 50 % учасників дослі­дження; за лікування сертраліном відповіді та ремісії досягали значно частіше, ніж есциталопрамом (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристики пацієнтів на вихідному рівні та наприкінці дослідження

Відношення шансів настання ремісії ВДР було ­вищим у групі приймання сертраліну — 1,23 (95 % довірчий ­інтервал 1,07–1,42; p < 0,05) (табл. 2).

Таблиця 2. Відношення шансів досягнення ремісії в групах приймання сертраліну та есциталопраму

Найчастіше фіксували таке побічне явище, як затримка еякуляції: у понад 17 % (129) учасників, які приймали есци­талопрам, і понад 10 % пацієнтів — сертралін (рис. 1Б).

У групі застосування есциталопраму на безсоння скаржилися 3 % (23) учасників, у групі приймання сертраліну його частота була вдвічі більшою — 6,09 % (45) (рис. 1А).

Рисунок 1. Частота безсоння (A) і затримки еякуляції (Б)

Рисунок 2. Частота нудоти (A) та діареї (Б)

На рисунку 2 графічно зображено динаміку таких побічних явищ, як нудота та діарея, а на рисунку 3 А — час­тоту інфекцій верхніх дихальних шляхів. Крім того, напри­кінці дослі­дження учасників опитували щодо їхнього відчуття про поліпшення стану; в обох групах ­фіксували ­покращення стану, кількість таких осіб була більшою в ­групі приймання сертраліну порівняно із ­застосуванням есци­та­лопраму (рис. 4). Усі учасники брали участь у дослі­дженні до його закінчення, ніхто з них не вибув.

Рисунок 3. Частота інфекцій верхніх дихальних шляхів

Рисунок 4. Суб’єктивне відчуття учасників щодо втручання наприкінці дослідження

Обговорення

Подвійні сліпі дослі­дження особливо корисні для запобігання упере­дженості через затребувані характеристики або ефект плацебо. Засліплення зазвичай розглядається як ефективний метод зменшення упере­дженості та зниження ризику прийняття неправильних рішень і припущень щодо отриманих даних. Тому скасування засліплення для деяких членів дослідницької групи, зокрема статистиків, має певні ­переваги. ­

Результати дослі­дження S. Raza etal. демонструють, що є статистично значуща різниця щодо ­ефективності ­сертраліну та есциталопраму у використаних дозах. ­Зміни показ­ників були статистично значущими порівняно з вихід­ним рівнем для учасників групи терапії ­сертраліном, але не есциталопрамом. Найчастішим побіч­ним явищем в обох групах була затримка еякуляції.

Ефективнішим за есциталопрам був сертралін, застосування якого сприяло ­значущому зниженню показників за шкалами ­оцінювання депресії MADRS і CGI в учасників із серед­ньої тяжкості та тяжким ВДР. Спостерігалася від­носно хороша кореляція між показниками за MADRS і CGI. Надійність і валідність оцінок за MADRS, отриманих різними парами оцінювачів, становить 0,89–0,97. Надійність для пар оціню­вачів різних дисциплін (психіатр / ­медсестра) є хоро­шою. За суб’єктивною оцінкою, учасники ­групи ліку­вання сертраліном почувалися краще. Пацієнти в групі ­приймання есциталопраму теж мали поліпшення стану, але не настільки, як за сертраліну. Небажані явища ­фіксували в обох групах. У ­групі застосування ­сертраліну порівняно з есциталопрамом ­більша кількість осіб повідомили про нудоту та безсоння. Інші побічні реакції час­тіше траплялися в групі тера­пії есци­талопрамом. Затримка еяку­ляції була найчастішим побічним ефектом в обох групах, але ­частіше в групі приймання есциталопраму порівняно з тера­пією сертраліном (Bousman etal., 2014).

Есциталопрам і сертралін зазвичай ­використовують для лікування пацієнтів із психічними роз­ладами. ­Зокрема, ­есциталопрам застосовують у дозах 10 і 20 мг. У разі пер­орального приймання максимальна концентрація есциталопраму в крові (Tmax) спостерігається через 5 годин; препарат на 56 % зв’язується з білками. Щоб досягти його рівно­важної концен­трації в крові, потрібно один–два тижні (Spina etal., 2012; Søgaard etal., 2005; Rao, 2007).

Сертралін схвалений для лікування психічних розладів у вищих дозу­ваннях, зі звичайною добовою дозою 200 мг. За пер­орального приймання Тmax ­спостерігається ­через 5–9 годин, показник зв’язування з ­білками є високим (99 %), ­рівноважна концентрація в крові ­досягається протягом тижня (MacQueen etal., 2007; Hiemke and Härtter, 2000).

У доклінічних і клінічних дослі­дженнях ­отримано змішані дані, більшість із яких свідчать, що есциталопрам є більш потужним і ефективним, що суперечить результатам, отриманими S. Raza etal.

Було проведено кілька клінічних дослі­джень, які підтвердили, що есциталопрам і сертралін ефективніші для лікуванні депресії, ніж пароксетин. Крім того, есциталопрам вважається більш ефективним, ніж інші СІЗЗС. Це було продемонстровано в прямих порівняннях, ­метааналізах та оглядах літератури. Механізм, який теоретично лежить в основі такої підвищеної дії, може бути пов’язаний із впливом есциталопраму на алостеричні ­ділянки транспортера серотоніну (SERT). Алостеричний механізм есциталопраму вивчали у декількох дослі­дженнях (Chen etal., 2005; Nutt and Feetam, 2010; Sánchez, 2006; Zhong etal., 2009).

У рандомізованому подвійному сліпому контрольова­ному плацебо дослі­дженні, проведеному в центрах первин­ної медичної допомоги в Канаді, Європі та ­Вели­кій Британії, пацієнти, які отримували есциталопрам (10 мг/добу) протягом восьми тижнів, досягли значно ­більшого зниження середніх показників за MADRS, ніж ті, хто приймав плацебо. Значне зниження фіксували вже з ­другого тижня лікування. На 8-му ­тижні 55 % пацієнтів, які отримували есциталопрам, досягли клінічної відповіді (­тобто зниження на ≥ 50 % проти ­вихідного ­рівня показника за шкалою MADRS) (Findling etal., 2020).

Загалом 85 % цих пацієнтів також досягли ­ремісії (­тобто ­показника за MADRS ≤ 12 балів). Показники відповіді та ремісії, пов’язані з есциталопрамом, були значно вищими, ніж у тих, хто отримував плацебо, і заслугову­вали на особливу увагу щодо лікування ­депресії від серед­нього до тяжкого ступеня на початку дослі­дження (­середня оцінка за MADRS 29 балів).

У ключових клінічних дослі­дженнях, виконаних для подання заявок на реєстрацію до Управління з конт­ролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA), есциталопрам виявився ефективнішим, ніж плацебо, згідно з оцінкою стандартних кінцевих точок дослі­дження (зміна показників за MADRS, CGI та шкалою Гамільтона для оцінювання депресії [HAM-D] у рандо­мізованих подвійних сліпих дослі­дженнях за ­участю паці­єнтів із ВДР). Результати аналізу ­ефективності продемонстрували значно кращий терапевтичний ефект есци­талопраму порівняно з плацебо, починаючи з ­першого тижня і надалі (спостережувані випадки). Втім, за приймання есциталопраму (20 мг/добу) не ­досягнуто статистично значущого ефекту порівняно з плацебо, що свідчить про швидший початок дії вказа­ного ­препарату. Різниця між групами активного ­лікування не була статис­тично значущою (Duffy etal., 2019).

За даними клінічних дослі­джень із використанням візуа­лізації за методом позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) і радіолігандів, для досягнення терапевтичних ефектів ліку­вання СІЗЗС необхідний рівень залученості SERT близько 80 %. У разі застосування таких препаратів, як сертра­лін і циталопрам, при вищих дозах досягається максимальна залученість 85 %. Подібні результати спостерігали при терапії есциталопрамом із використанням ­іншого радіо­ліганду та системи однофотонної емісійної комп’ютерної томографії (SPECT), із максимальною ­залученістю SERT 82 %. Тобто збільшення дози СІЗЗС ­понад певне значення не підвищує ефективність, а радше призводить до додаткових побічних явищ і більшої кількості ­випадків припинення лікування. На підставі цих доклі­нічних спостережень можна зробити висновок, що збільшення ­вмісту позаклітинного 5-HT у пацієнтів, які приймають есциталопрам, може бути значнішим, ніж у тих, хто застосовує пароксетин або сертралін, попри ­подібне плато щодо залученості SERT (Kasper etal., 2009; Meyer etal., 2004; Preskorn, 2012; Voineskos etal., 2007).

Це різко контрастує з висновками S. Raza etal., згідно з якими сертралін виявився ефективнішим і краще переносився, ніж есциталопрам. Крім того, дані метааналізу A. Cipriani etal. (2018) підтвердили, що симптоми соматичної тривоги зникають повільніше в осіб із s/s варі­антом поліморфізму гена 5-HTTLPR. В азіатів порівняно з представниками європеоїдної раси частота ­генотипу G/G гена HTR2A та генотипу s/s гена 5-HTTLPR є ­вищою. Отже, терапія антидепресантами може мати ­різний вплив на азіа­тів та європейців.

Дозування антидепресантів — ще одна проблема, яку слід брати до уваги. Встановлення еквівалентних доз потрібне для полегшення оцінювання результатів порівняльних клінічних дослі­джень і подальших метааналізів, які дуже залежать від еквівалентності доз. Проте, за даними застосування категоріальної класифікації доз для оцінювання дозувань різних антидепресантів у попередніх дослі­дженнях, есциталопрам був кращим або не мав різниці між антидепресантами щодо ефективності (Kishi etal., 2022).

S. Raza etal. встановили, що порівняно з пацієнтами з тяжкою депресією, особи з легкою її формою на ­початку дослі­дження мали більший рівень відповіді та ремісії. Крім того, за помірної депресії фіксували значніше зниження показника за MADRS. Ці результати узго­джуються з ­даними чотирьох дослі­джень ефективності ­застосування есци­талопраму за участю осіб із ВДР у пакистанській ­спіль­ноті (Kamran etal., 2022).

За результатами багатьох дослі­джень, есциталопрам перевершував інші СІЗЗС при лікуванні осіб із серйозною депресією на початковому етапі. Однак обмеження дослі­дження S. Raza etal. ­можна пояснити відсутністю групи плацебо або ­альтернативного лікування для порівняння ефективності терапії.

Багатьох побічних явищ не виявлено або про них повідомлялося вкрай рідко, про один-два випадки в ­групі втручання та про жодне — у групі порівняння. Дані щодо ­інших небажаних реакцій не представлено в ­оглядах літератури. Питання щодо рідкісних даних у всій доказовій базі ­також ускладнювалося через фази лікування, які використовували в дослі­дженнях, оскільки більшість із них були специ­фічними для лікування гострої фази ВДР (> 12 тижнів), а в інших оцінювали лише продовження терапії (від 12 до 48 тижнів) або підтримувальне ­лікування (> 48 тижнів). Власне, дані щодо періоду після гострої фази лікування були дуже обмеженими (Phillips etal., 2019).

Для підвищення потужності дослі­дження та ­можливості зробити більш пере­вірені висновки щодо ефективності та безпеки застосування сертраліну й есциталопраму ­бажано виконати їх у кількох центрах. Крім того, дослі­дження за участю представників різних популяцій, як-от особи похилого віку, діти або представники різних етнічних груп, допоможуть зробити узагальнені висновки щодо ефективності та безпеки приймання сертраліну та есциталопраму. Генетичний аналіз учасників із Півден­ної Азії допоможе отримати більше інформації про спадкові чинники, які можуть мати вплив на від­по­відь ­терапії сертраліном та есциталопрамом.

Висновки

Отже, дані проведеного дослі­дження S. Raza etal. підтвердили, що ліку­вання сертраліном ефективніше, ніж ­есциталопрамом. Терапія сертраліномом сприяла зменшенню показників за ­такими шкалами оцінювання депресії, як MADRS і CGI; за суб’єктивною оцінкою учасників дослі­дження, ­симптоми депресії були ­меншими в групі приймання ­цього препарату. Небажані явища фіксували в обох групах, найчастішим побічним ефектом була затримка еякуляції. Більша кількість учасників ­повідомляли про ­нудоту та безсоння в ­групі ­застосування сертраліну порів­няно з есциталопрамом.

Зрештою, результати дослідження S. Raza etal. дають підстави ­припустити, що в майбутньому необхідно ви­вчити можливе гене­тичне підґрунтя підвищеної ефективності ­застосування сертраліну в ліку­ванні депресії у представників населення Південної Азії, а також потенціал вказаного препарату як альтернативи ­есциталопраму при ліку­ванні депресії.

Підготувала Наталія Купко